Рішення

від 03.07.2007 по справі 15/130

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/130

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 33023 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

"03" липня 2007 р.                                                                            Справа  № 15/130

За позовом   Внутрішні війська Міністерства Внутрішніх справ України Військова частина 3002     

до відповідача  Приватне підприємство фірма "Кубера"

про                    зобов'язання повернути орендоване за договором оренди № 35 від 01.01.2004 року майно, звільнити займане приміщення передане в користування відповідно до п. 1.1 "Договору"

та за  зустрічним позовом Приватного підприємства фірми "Кубера"

до      Військової частини 3002 Внутрішніх військ Міністерства Внутрішніх справ України

про   стягнення 97959,78 грн. вартості капітального ремонту приміщення

                                                                                           Суддя          Коломис В.В.

В засіданні приймали участь:

від позивача –     Кріль О.С.(дов.№ 8 від 02.01.07 р.);

від відповідача – Ціпан О.Д.–директор; Коробка Н.М.(дов.№ 82 від 22.05.07 р.).

В судовому засіданні оголошувалась перерва.

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.

СУТЬ СПОРУ: Позивач –Військова частина 3002 Внутрішніх військ Міністерства Внутрішніх справ України звернувся до господарського суду з позовом, відповідно з яким просить суд зобов'язати  Приватне підприємство фірму "Кубера" повернути йому орендоване за договором оренди  № 35 від 01.01.2004 року майно, звільнивши займане приміщення.

Свої вимоги, насамперед, обгрунтовує припиненням дії договору оренди і, відповідно, ухиленням відповідача в добровільному порядку звільнити безпідставно займане приміщення.

Відповідач позов не визнає з підстав, викладених у відзиві (а.с. 40-41) та доданих поясненнях (а.с. 70-74). При цьому, відповідач в порядку ст. 60 ГПК України подав зустрічний позов про відшкодування вартості капітального ремонту приміщення в сумі 97.959,78 грн.

Як на підставу своїх вимог за зустрічним позовом, посилається на проведений в період з 1999 р. по 2006 р. з відома орендодавця капітальний ремонт орендованого майна. Відтак, на думку відповідача, у відповідності до ст. 778 ЦК України він має право на відшкодування вартості необхідних витрат.

Позивач зустрічний позов не визнає, оскільки ніякої згоди на здійснення невід'ємних поліпшень він відповідачу, як орендарю, не надавав.

Крім того, зазначає, що умовами договору, саме на орендаря покладено обов'язок здійснювати капітальний ремонт орендованого майна.

Враховуючи це, просить зустрічний позов залишити без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі фактичні докази у справі, як кожний окремо, так і в їх сукупності, давши цьому достатню і об'єктивну оцінку, суд дійшов висновку про обгрунтованість первісних позовних вимог і, відповідно, про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову.

При цьому суд встановив та врахував таке.

01 січня 2004 року між сторонами у справі був укладений договір оренди за № 35 (далі –Договір, а.с. 4-8), на виконання умов якого позивач передав відповідачу в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - приміщення площею 53,37 кв.м, яке розташоване окремо від інших будівель на території п'ятого батальйону військової частини 3002 (м. Рівне) за адресою: м. Рівне, вул. Ст. Бандери, 14а.

Відповідно до п. 9.1 Договору, термін дії договору встановлено з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2004 року.

Відповідно до п. 9.6 Договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору після закінчення строку його дії протягом одного місяця, договір вважається  продовженим на той самий строк та на тих самих умовах, які ним були передбачені.

Зазначене передбачено і ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна" та ч. 1 ст. 764 Цивільного кодексу України.

Як з'ясовано судом і про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, позивач неодноразово протягом листопада, грудня 2006 року та січня 2007 року (а.с. 9-15) звертався до відповідача з листами–повідомленнями та претензіями щодо звільнення орендованого майна в зв'язку з закінченням терміну дії договору і відсутності наміру в подальшій його пролонгації.

Натомість відповідач, в порушення умов договору, взятих на себе за договором зобов'язань та діючого законодавства, орендоване приміщення в установленому порядку не звільнив.

Відповідно до п. 9.10 Договору, чинність договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено. Зазначене передбачено і ч. 2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Як з'ясовано судом і про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, термін дії договору оренди нежилого приміщення від 01.01.2004 р. закінчився 31.12.2005 р. в зв'язку небажанням орендодавця продовжити його на 206 рік та відповідним попередженням орендаря.

Зазначене, зокрема, знайшло своє підтвердження в рішенні господарського суду Рівненської області від 17.04.2006 р. у справі № 19/42 про розірвання договору оренди № 35 від 01.01.2004 р. між тими ж сторонами, залишеним без змін Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.07.2006 р. (а.с. 35-37).

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України зазначені обставини, встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили звільнені від повторного доказування.

При цьому, судом встановлено, що зобов'язання за договором оренди приміщення від 12.10.1998 р. з в/ч 3049, на який посилається відповідач, припинені на підставі ч. 2 ст. 604 ЦК України, в зв'язку з укладенням нового договору.

Відповідно до п. 4.5 Договору, ч. 1 ст. 785 ЦК України, ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у разі припинення договору найму най          мач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу.

Відповідачем зазначене враховано та дотримано не було.

При цьому посилання відповідача на нікчемність укладеного правочину в зв'язку з відсутністю нотаріального посвідчення договору оренди по  № 35 від 01.01.07р., не заслуговують на увагу.

Відповідно до ч.2 ст. 793 ЦК України, нотаріальному посвідченню підлягає лише договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше.

Як вбачається з п.9 Договору, спірний договір укладено з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2004 року. Відтак, договір оренди правомірно та на законних підставах укладено в простій письмовій формі.

Враховуючи вищевикладене, первісні позовні вимоги, як обгрунтовані, законні та доведені підлягають до задоволення.

Щодо зустрічних позовних вимог про стягнення з первісного позивача 97 959, 78 грн. вартості капітального ремонту приміщення, суд врахував таке.

В розумінні частин 1, 3, 5 ст. 778 ЦК України, наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця; якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю; якщо наймач без згоди най модавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.

Зазначене передбачено і ч.2 ст. 27 Закону України "Про оренду державного і комунального майна".

Натомість, як з'ясовано судом і про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, орендодавець - в/ч 3002 не надавало згоди на те, щоб відповідачем були здійснені поліпшення, які не можна відокремити, а в матеріалах справи відсутній узгоджений сторонами кошторис на виконання робіт на суму 97 959, 78 грн.

При цьому, відповідно до п.4.3 Договору, саме на відповідача, як орендаря за договором покладено обов'язок, що в свою чергу не суперечить приписам ст. 776 ЦК України, своєчасно здійснювати капітальний , поточний ремонт та інші види ремонтів орендованого майна.

Більше того, відповідно до п.п. 5.2, 7.3 Договору, реконструкція та поліпшення орендованого майна, вартістю до 24 % його балансової вартості, які здійснюються за погодженням з орендодавцем, оформляються окремою угодою між сторонами. Натомість, такі докази в матеріалах справи відсутні.

Викладене повністю спростовує доводи та твердження позивача за зустрічним позовом.

Посилання у зустрічному позові на укладений з в/ч 3049 договір оренди від 01.06.98р. (а.с. 51-52) не заслуговують на увагу, оскільки, як зазначено вище зобов'язання за даним договором припинилися, на підставі ч.2 ст. 604 ЦК України, в зв'язку з укладенням сторонами нового договору.

Відповідно до стат. 33, 34 ГПК України, кожна сторона належними і достатніми доказами повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Натомість, доводи, на які посилався відповідач, як на підставу своїх заперечень за первісним позовом, та відповідно вимог за зустрічним позовом є безпідставними, необгрунтованими та надуманими, оскільки спростовуються вищенаведеним.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд  –

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов задоволити.

2. Зобов'язати ПП фірму "Кубера" звільнити орендоване  за договором № 35 від 01.01.04р. приміщення площею 53, 37 кв. м,  яке розташоване  за адресою: м. Рівне , вул. Ст. Бандери, 14А.

3. Стягнути з Приватного підприємства фірми "Кубера" (33028 м. Рівне, вул. Лермонтова, 9/71, код ЄДРПОУ 25318140, р/р 260080165515 в "Укрексімбанк", МФО 333539) на користь Військової частини 3002 (79060, м. Львів, вул. Кн. Ольги, 105, УДК у Львівській області, МФО 825014, р/р 352230002000863, ЗКПО 08582683), –203 грн. 00 коп. понесених судових витрат.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Зустрічний позов залишити без задоволення.

   Суддя                                                                Коломис В. В.

Повний текст рішення складено в повному обсязі та підписано «16 »  липня  2007  року.