Постанова

від 14.08.2012 по справі 1570/1330/2012

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1570/1330/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2012 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Андрухіва В.В.

при секретарі Белан М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Главстрой»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Главстрой» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси № 0000192350 від 07.02.2012 року. Позивач обгрунтував свої вимоги тим, що у період з 13.01.2012 року по 24.01.2012 року фахівцями Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ Главстрой`щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ Рекламна агенція Слон і Мо`код за ЄДРПОУ 36080845, їх реальності та повноти відображення в обліку за серпень 2011 року, за результатами якої було складено відповідний акт № 322/23-513/33217376, в якому зазначено, що ТОВ Главстрой`порушило п. 198.3, п. 198.6, ст. 198 Розділу V Податок на додану вартість`Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за серпень 2011 року на суму -984502,00 грн. На підставі вищезазначеного акту перевірки від 24.01.2012 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси було складено податкове повідомлення-рішення № 0000192350 від 07 лютого 2012 року на суму 1 230 627,00 гривень, у тому числі за основним платежем - 984 502,00 гривень, за штрафними (фінансовими санкціями) -246 125,00 гривень. Позивач вважав, що наведені висновки акту перевірки є помилковими, при проведенні перевірки взагалі не взято до уваги наявні первинні документи позивача, які спростовують ці висновки та доводять протиправність оскаржуваного повідомлення-рішення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов з наведених вище підстав.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, надав заперечення, згідно яких позов не визнав, вважаючи податкове повідомлення-рішення № 0000192350 від 07.02.2012 року - законним, а вимоги позивача безпідставними, а тому просив у позові відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, суд встановив наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Главстрой» зареєстровано 24.10.2004 року рішенням Виконкому міськради м. Одеси, свідоцтво про державну реєстрацію від 24.10.2005 року № 15561020000002261, код ЄДРПОУ 33217376.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Главстрой» взято на податковий облік 16.11.2004 року за № 14233, станом на 24.01.2012 року перебувало на обліку в ДПІ у Приморському районі м. Одеси.

У період з 13.01.2012 року по 24.01.2012 року Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ Главстрой`щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ Рекламна агенція Слон і Мо`код за ЄДРПОУ 36080845, їх реальності та повноти відображення в обліку за серпень 2011 року, за результатами якої було складено акт № 322/23-513/33217376, в якому зазначено, що ТОВ Главстрой`порушило п. 198.3, п. 198.6, ст. 198 Розділу V Податок на додану вартість`Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за серпень 2011 року на суму -984502,00 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки від 24.01.2012 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси було складено податкове повідомлення-рішення № 0000192350 від 07 лютого 2012 року на суму 1 230 627,00 гривень, у тому числі за основним платежем - 984 502,00 гривень, за штрафними (фінансовими санкціями) - 246 125,00 гривень.

Як встановлено в ході розгляду справи, позивачем укладено угоди з ТОВ Рекламна агенція Слон і Мо № 18/07 від 18.07.2011 та № 05/08 від 05.08.2011 року на поставку будівельних матеріалів.

На виконання умов зазначених угод ТОВ Главстрой`були отримані будівельні матеріали, вказані у наступних накладних: № 1/08 від 02.08.2011 року, № 12/08 від 22.08.2011 року, 02/08 від 08.08.2011 року, № 03/08 від 09.08.2011 року, № 04/08 від 10.08.2011 року, № 05/08 від 11.08.2011 року, № 06/08 від 15.08.2011 року, № 07/08 від 16.08.2011 року, № 08/08 від 17.08.2011 року, № 08/08 від 17.08.2011 року, № 09/08 від 18.08.2011 року, № 10/08 від 19.08.2011 року, № 11/08 від 22.08.2011 року, № 13/08 від 23.08.2011, № 14/08 від 25.08.2011 року. Також позивачу були надані податкові накладні: № 18 від 17.08.2011 року, № 16 від 16.08.2011 року, № 11 від 15.08.2011 року, № 7 від 11.08.2011 року, № 6 від 10.08.2011 року, № 4 від 09.08.2011, № 3 від 08.08.2011 року, № 19 від18.08.2011 року, № 25 від 23.08.2011 року, № 21 від 19.08.2011 року, № 23 від 22.08.2011 року, № 27 від 25.08.2011 року.

Вищевказані операції відображено в бухгалтерському обліку наступним чином: Д-т 644 - К-т 631; Д-т 201 -К-т 631.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за серпень 2011 року № 9007799083 від 19.09.2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою проведення позапланової невиїзної документальної перевірки позивача, та як наслідок прийняття спірного податкового повідомлення-рішення є факт отримання ДПІ у Приморському районі м.Одеси листа від ДПІ у Оболонському районі м. Києва, яким надані матеріали акту позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ Рекламна агенція Слон і Мо`від 09.11.2011 року № 602/23-3/36080845 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.08.2011 року, яким встановлено, що у ТОВ Рекламна агенція Слон і Мо`на момент проведення перевірки первинні та інші документи відсутні, за адресою, вказаною в реєстраціїних документах підприємство не знаходиться. Відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що неохідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. На підставі цього, органами ДПС був зроблений висновок, що фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ Рекламна агенція Слон і Мо`та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Згідно ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до п. 14.1.36 Податкового кодексу України, господарська діяльність -це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконання робіт, надання послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на вищевикладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцію є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до вимог ст.ст. 205, 206 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України, передбачено, що зміст правочину, не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також, моральним засадам суспільства. Правочин, має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданного на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов"язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу. Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об"єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі, визнання такого правочину недійсним, судом не вимагається.

Частиною 1 статтею 228 ЦК України, встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином, законодавцем чітко зазначено, що саме є порушенням публічного порядку і відповідно, який правочин може вважатися нікчемним.

Висновками, зазначеними в акті, не доведено, яким саме чином угода між позивачем та ТОВ Рекламна агенція Слон і Мо`були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним з боку позивача.

З аналізу письмових доказів вбачається, що в ході перевірки органом ДПС не був встановлений умисел на порушення чинного законодавства України будь-якою із сторін правочину.

Судом встановлено, що позивачем та ТОВ Рекламна агенція Слон і Мо`було укладено правочини у письмовій формі, які були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Стаття 198 ПК України визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 09.09.2008р. (в ЄДРСР № 2362425), у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумнівів у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит, та/або бюджетне відшкодування, достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. При цьому, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також, не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу само собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. У такому разі, достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит чи бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента (зокрема, про несплату податків, чи неподання податкової звітності).

Таким чином, судом не встановлено жодного факту, який би свідчив про те, що зміст правочинів між позивачем та ТОВ Рекламна агенція Слон і Мо`не відповідає дійсним намірам сторін і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів, відповідачем не надано доказів на підтвердження відсутності повноважень у посадових осіб підприємств на укладання таких договорів в момент їх укладання та відсутності повноважень ТОВ Рекламна агенція Слон і Мо`виписувати податкові накладні. Проте, як позивач, так і ТОВ Рекламна агенція Слон і Мо`станом на 05.08.2011 року зареєстровані як платники ПДВ, тобто ТОВ Рекламна агенція Слон і Мо`було повноважне виписувати податкові накладні.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину та презумпції правомірності рішень платника податку, укладений між позивачем та ТОВ Рекламна агенція Слон і Мо`правочин є чинним, а висновки відповідача про їх нікчемність є помилковими та такими, що не грунтуються на дійсних обставинах справи.

За таких обставин, податковий кредит позивача за результатами господарських операцій, які мали місце між позивачем та ТОВ Рекламна агенція Слон і Мо , сформований в повній відповідності з положеннями р.5 Податкового кодексу України.

Норми чинного податкового законодавства не передбачають обов`язок покупця сплатити ПДВ в бюджет, якщо такий податок не сплачений продавцем з вартості послуги, отриманої від покупця з урахуванням ПДВ. В іншому випадку покупець сплачував би такий податок двічі, що є неприпустимим.

Суд також критично відноситься до посилання відповідача на дані акту позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ Рекламна агенція Слон і Мо`від 09.11.2011 року № 602/23-3/36080845 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.08.2011 року, яким встановлено нікчемність правочинів на підставі того, що ТОВ Рекламна агенція Слон і Мо`на момент проведення перевірки за адресою, вказаною в реєстраціїних документах -не знаходиться, оскільки відповідно до п. 10 Розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» , затвердженого Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010 року, у разі неможливості проведення перевірки складається відповідний акт, який засвідчує цей факт.

Відповідно до п.п. 5.2.3 Наказу від 21 лютого 2007 року № 110 «Про затверджения Порядку взаємодії між структурними підрозділами органів державної податкової служби з питань реєстрації та обліку платників податків» , якщо за наслідками перевірки встановлено відсутність платника податків за його місцезнаходженням (місцем проживання), то складається акт перевірки місцезнаходження платника податків та проводиться робота із з`ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків.

Тобто, із змісту, вищевказаних норм вбачається, що за результатами перевірки платника податку, місцезнаходження якого не встановлено, складається акт, проте в ньому повинні зазначатися причини неможливості проведення перевірки.

В даному випадку за результатами перевірки в складеному акті зроблений висновок про те, що угоди, укладені ТОВ Рекламна агенція Слон і Мо`за період з 01.01.2011 року по 31.08.2011 року мають ознаки нікчемності.

Проаналізувавши приписи норм Податкового кодексу України, які регулюють порядок проведення перевірок та Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» , затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року, Порядку взаємодії між структурними підрозділами органів державної податкової служби з питань реєстрації та обліку платників податків, затвердженого наказом від 28 лютого 2007 року № 110, суд вважає, що у разі відсутності платника податку за місцезнаходженням у акті перевірки повинні зазначатися лише причини неможливості проведення перевірки та ніяким чином не можуть робитися висновки за результатами первірки, які впливатимуть на права, свободи та інтереси інших осіб, в даному випадку позивача.

Як вбачається з акту перевірки ДПІ у Оболонському районі м. Києва, від 09.11.2011 року № 602/23-3/36080845, первинні документи позивача не досліджувалися, відмостей про те, що первинні документи запитувалися органом ДПС у даного підприємства, але не були надані останнім, в акті перевірки відсутні.

Окрім того, позивачем в судовому засіданні з метою доведенності того, що правочини між позивачем та контрагентом не мають ознак нікчемності та всі операції, якими супроводжувалися ці правочини, підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, надані всі копії первинних документів, які також представлялися перевіряючим під час проведення перевірки, що відображені в акті.

Окрім того, позивачем на підтвердження реальності господарських операцій також надані наступні докази: договір оренди № 01/04-АС від 01.04.2010 року, за яким ТОВ ГлавСтрой Плюс`надає ТОВ Главстрой`у тимчасове користування складські приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . АДРЕСА_2 . АДРЕСА_2 Вишні, 1 для використання у виробничих потребах, договори оренди транспортних засобів № 04/01-АТ від 04.01.2011 року, № 02/04-АТ від 02.04.2010 року, договір оренди технічних засобів № 09-01.А-09 від 09.01.2009 року, витяги з наказів про прийняття на роботу водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які здійснювали перевезення придбаного позивачем у ТОВ Рекламна агенція Слон і Мо`товару (будматеріалів), а також свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів. Також позивачем надані суду подорожні листи, товаротранспортні накладні, довіреності ТОВ Главстрой , на ім"я ОСОБА_3 на отримання товаро-матеріальних цінностей від ТОВ Рекламна агенція Слон і Мо , які підтверджують факт отримання повноважним представником позивача придбаних будматеріалів та перевезення їх позивачем з м. Києва на орендований склад у м. Одесі, звідки будматеріали передавалися на будмайданчики та використовувалися у будівництві.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте відповідачем не доведено суду правомірність та обґрунтованість оскаржуваного повідомлення рішення, а тому позов ТОВ «Главстрой»підлягає задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що згідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо, судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо, іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Так, судові витрати, понесені позивачем та підтвердженні належними доказами, підлягають стягненню з Державного бюджету України у розмірі 2146 грн.

Керуючись ст. ст. 69, 71, 72, 159-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Главстрой - задовольнити повністю.

Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси № 0000192350 від 07.02.2012 року - скасувати.

Зобов`язати Управління Державної казначейської служби України в м.Одесі стягнути судові витрати у сумі 2146 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Главстрой» (код ЄДРПОУ 33217376) із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції - протягом 10 днів з дня проголошення постанови, а у разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, - протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили у разі неподання у 10-денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст виготовлено 14 серпня 2012 року.

Суддя: В.В.Андрухів