Постанова

від 07.08.2019 по справі 910/9096/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2019 р. Справа№ 910/9096/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Пашкіної С.А.

Жук Г.А.

при секретарі: Мовчан А.Б.

за участю представників сторін:

від позивача: Кириченко К.О.;

від відповідача: Олексіюк М.В., Прокоп`єв І.К.;

від третьої особи 1: не з`явився;

від третьої особи 2: не з`явився;

від третьої особи 3: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аїсі Ілво"

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2018 (повний текст рішення складено 12.10.2018)

у справі №910/9096/18 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Атлон"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аїсі Ілво"

треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1) Секюр Проперті Девелопмент Енд Інвестмент Пі-Ел-Сі; 2) громадянин Республіки Греція ОСОБА_5 ;

3) Товариство з обмеженою відповідальністю "Аїсі Україна"

про визнання договору частково недійсним та стягнення 4 123 021,56 грн.

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Атлон" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аїсі Ілво" про:

- визнання недійсними п.п. 2.1.2. п.п. 2.1. п. 2 та п.п. 9.1 п. 9 Попереднього договору купівлі-продажу Частки в статутному капіталі від 15.06.2017, укладеного між Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Атлон" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аїсі Ілво" і громадянином Республіки Греція ОСОБА_2 , в частині, яка визначає, що в разі відмови Покупця від укладення Договору купівлі-продажу Частки у статутному капіталі дві третини забезпечувального платежу, сплаченого Покупцем - залишаються у Продавця 1;

- стягнення суми коштів, сплачених на підставі Попереднього договору купівлі-продажу Частки в статутному капіталі від 15.06.2017, у розмірі 3 965 697, 45 грн., що еквівалентно 150 000, 00 доларів США; суми інфляційних втрат у розмірі 111 039, 53 грн.; суми трьох процентів річних у розмірі 46 284, 58 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до положень ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України є підстави для визнання недійсними п.п. 2.1.2. п.п. 2.1. п. 2 та п.п. 9.1 п. 9 попереднього договору купівлі-продажу Частки в статутному капіталі від 15.06.2017 та стягнення з відповідача сплаченої на виконання попереднього договору позивачем суми коштів в повному обсязі.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.10.2018 р. позовні вимоги Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Атлон" задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вказав, що визначення в положення п.п. 2.1.2 п.п. 2.1 п. 2 та п.п. 9.1 п. 9 Попереднього договору умов, не відповідають ст.ст. 11, 570, 635, 655, 692 ЦК України, що є підставою для визнання таких положень недійсними в силу приписів ст. 215 Цивільного кодексу України.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення грошових коштів, суд першої інстанції дійшов до висновку, що у відповідача (не в залежності від направлення позивачем відмови від спірного зобов`язання, датованої 31.01.2018) виник обов`язок з повернення на користь останнього коштів у розмірі 150 000,00 доларів США в еквіваленті до гривні за середньозваженим курсом на міжбанківському валютному ринку України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аїсі Ілво" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким в задоволені позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржене рішення прийняте з порушенням норм процесуального та недотриманням норм матеріального права. Зокрема, апелянт зазначив, що підставою для задоволення вимог про визнання недійсними пунктів договору стало те, що відповідач не є власником частки у статутному капіталі, що не було заявлено позивачем як підстава позову. Також скаржник посилається на те, що суд першої інстанції неправильно визначив правову природу гарантійного платежу за попереднім договором купівлі-продажу. На думку апелянта, підставами для утримання відповідачем забезпечувального платежу є укладений сторонами договір, а не майбутній (неукладений) договір купівлі-продажу. У позивача не виникло право на відмову від укладення договору купівлі-продажу, оскільки останній відмову направив з запізненням та не направив відмову другому продавцю за договором. Суд першої інстанції констатував припинення одного договірного зобов`язання, проте оминув увагою інші обов`язки позивача та застосував нерелевантну практику Верховного Суду стосовно нарахування інфляційних та 3 % річних. Крім того, суд першої інстанції не залишив позов без розгляду у зв`язку з відсутністю у директора ТОВ КУА Портофін повноважень на передоручення своїх повноважень та не залучив до участі у справі іншого продавця.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2018 було відкрито апеляційне провадження у справі № 910/9096/18 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Аїсі Ілво" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2018 у справі № 910/9096/18 та запропоновано учасникам судового процесу у відповідності до статті 267 Господарського процесуального кодексу України подати свої міркування або заперечення з приводу залучення в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - громадянина Республіки Греція ОСОБА_3 , Секюр Проперті Девелопмент Енд Інвестмент Пі-Ел-Сі та надати суду відомості щодо наявності повноважних представників вказаних осіб на території України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2018 призначено розгляд справи № 910/9096/18 на 14.01.2019 та залучено до участі у справі Секюр Проперті Девелопмент Енд Інвестмент Пі-Ел-Сі та громадянина Республіки Греція ОСОБА_3 у якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2019 враховуючи перебування у відпустці судді Пономаренка Є. Ю., який не є головуючим суддею, справу № 910/9096/18 передано на повторний автоматизований розподіл.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу справ від 14.01.2019, справу № 910/9096/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Руденко М. А., Смірнова Л. Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2019 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аїсі Ілво" до свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Руденко М. А., Смірнова Л. Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2019 залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Аїсі Україна".

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2019 розгляд справи було відкладено на 17.07.2019, вирішено звернутись до компетентного органу Кіпру (Permanent Secretary Ministry of Justice and Public Order 125 Athalassas Avenue 1461 NICOSIA) з дорученням про вручення документів Секюр Проперті Девелопмент Енд Інвестмент Пі-Ел-Сі; до компетентного органу Республіки Греції (HELLENIC MINISTRY OF JUSTICE TRANSPARENCY AND HUMAN RIGHTS, 96 Mesogeion Av. Athens 11527, Greece) з дорученням про вручення документів громадянину Республіки Греція ОСОБА_5 ; зупинено провадження у справі № 910/9096/18.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2019 у зв`язку з необхідністю вчинення процесуальних дій, враховуючи перебування на лікарняному судді Смірнової Л. Г., яка не є головуючим суддею, справу №910/9096/18 передано на повторний автоматизований розподіл.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу справ від 12.07.2019, справу №910/9096/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Руденко М. А., Пашкіна С. А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2019 поновлено провадження у справі № 910/9096/18, прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аїсі Ілво" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2018 у справі № 910/9096/18 у складі колегії суддів: Дідиченко М.А. - головуюча суддя, судді: Руденко М. А., Пашкіна С. А. до свого провадження, розгляд справи № 910/9096/18 призначено на 07.08.2019.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2019 у зв`язку із перебуванням судді Руденко М.А. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №910/9096/18 колегію суддів у складі: головуючий суддя - Дідиченко М.А., судді - Пашкіна Л.Г., Жук Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2019 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аїсі Ілво" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2018 у справі №910/9096/18 до провадження вказаною колегією суддів.

Позиції представників сторін

12.12.2018 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Позивач, заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, вказав, що доводи, викладені в ній, є помилковими, та сформовані в результаті неправильного тлумачення норм матеріального права, а також помилкового застосування їх до правовідносин сторін, що виникли у зв`язку з укладенням між ними попереднього договору купівлі-продажу часток у статутному капіталі.

Явка представників сторін

Представники третіх осіб у судове засідання 07.08.2019 не з`явився, про причини неявки суд не повідомили.

Треті особи 1 та 2, які є нерезидентами України, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, оскільки судом апеляційної інстанції було дотримано процедуру належного повідомлення таких осіб шляхом звернення з судовим дорученням до відповідних компетентних органів Республіки Кіпр та Республіки Греції у відповідності до вимог Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, Гаага, 15.11.1965 р.

Статтею 3 Конвенції передбачено, орган влади чи судовий працівник, компетентний відповідно до права запитуючої Держави, направляють Центральному Органу запитуваної Держави прохання згідно з формуляром, що додається до цієї Конвенції, без потреби легалізації або виконання інших аналогічних формальностей. До прохання додається документ, що підлягає врученню, або його копія. Прохання і документ надаються в двох примірниках.

Відповідно до статті 5 Конвенції Центральний Орган запитуваної Держави власноручно вручає документ або забезпечує його вручення відповідним органом: a) у спосіб, визначений його внутрішнім правом для вручення документів, складених в цій державі, особам, що перебувають на її території, або b) в особливий спосіб, обумовлений запитуючим органом, якщо такий спосіб не є несумісним з законами запитуваної Держави. З урахуванням положень пункту (b) частини першої цієї статті документ може завжди бути вручений шляхом безпосередньої доставки одержувачу, який приймає його добровільно. Якщо документ має бути вручений відповідно до частини першої цієї статті, то Центральний Орган може вимагати, щоб документ був складений або перекладений офіційною мовою або однією з офіційних мов запитуваної Держави. Частина прохання, яка відповідає формуляру, доданому до цієї Конвенції, що містить короткий виклад суті документу, що підлягає врученню, вручається разом з документом.

Відповідно до статті 15 Конвенції, якщо документ про виклик до суду або аналогічний документ підлягав передачі за кордон з метою вручення відповідно до положень цієї Конвенції, і якщо відповідач не з`явився, то судове рішення не може бути винесено, поки не буде встановлено, що a) документ був вручений у спосіб, передбачений внутрішнім правом запитуваної Держави для вручення документів, складених у цій країні, особам, які перебувають на її території, b) документ був дійсно доставлений особисто відповідачеві або за його місцем проживання в інший спосіб, передбачений цією Конвенцією, і що, в кожному з цих випадків, вручення або безпосередня доставка були здійснені в належний строк, достатній для здійснення відповідачем захисту.

Кожна Договірна Держава може заявити, що суддя, незалежно від положень частини першої цієї статті, може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, у разі, якщо виконані всі наступні умови: a) документ було передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією, b) з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців, c) не було отримано будь-якого підтвердження, незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави. Незважаючи на положення попередніх частин, суддя може в термінових випадках прийняти рішення про застосування будь-яких тимчасових чи охоронних заходів.

Таким чином, у випадку, передбаченому частиною другою статті 15 Конвенції, суд може прийняти рішення, якщо з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців.

Колегією суддів встановлено, що з дати направлення судового доручення про вручення документів третім особам 1 та 2 сплинув термін, який суд визначив як достатній для даної справи і який становив не менше шести місяців, а тому не надходження повідомлення про вручення судових документів третім особам на підставі судового доручення не є перешкодою для розгляду даної апеляційної скарги та прийняття відповідного рішення.

В будь-якому випадку, колегія суддів враховує, що з аналізу положень ст. 15 Конвенції вбачається, що ця норма застосовується за умов необхідності повідомлення юридичної особи-нерезидента, який є відповідачем у справі (а не позивачем чи третьою особою), про наявність справи, яка розглядається судом, для надання відповідачу можливості вжиття заходів захисту.

Тобто положення Конвенції не допускають винесення судом рішення у справі до виконання певних умов у разі неявки саме відповідача, а не будь-якого іншого учасника провадження.

Вказане узгоджується, зокрема, з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 18.04.2018 у справі № 904/6152/16.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки треті особи були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, явка сторін не визнавалася обов`язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Північний апеляційний господарський суд дійшов до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 07.08.2019 за відсутності представників третіх осіб.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

15.06.2017 між Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Атлон" (надалі - покупець), Товариством з обмеженою відповідальністю "Аїсі Ілво" (надалі - продавець 1) та громадянином Республіки Греція ОСОБА_6 (надалі - продавець 2) було укладено попередній договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі (надалі - Попередній договір), відповідно до якого зазначено: Секюр Проперті Девелопмент Енд Інвестмент Пі-Ел-Сі, юридична особа, зареєстрована відповідно до законодавства Кіпру, володіє часткою в статутному капіталі в розмірі 104 176 847,88 грн. (надалі - частка 1), що складаю 99,9997% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аїсі Україна" (надалі - компанія 1); продавець 2 володіє часткою статутного капіталу в розмірі 332,00 грн. (надалі - частка 2), що складає 0,0003% статутного капіталу компанії 1; частка в статутному капіталі в розмірі 100% статутного капіталу компанії 1 належить Секюр Проперті Девелопмент Енд Інвестмент Пі-Ел-Сі та продавцю 2 на праві власності, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; компанія 1 володіє часткою статутного капіталу в розмірі 2 407 843,70 грн., що складає 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Центр" (надалі - компанія 2); частка в статутному капіталі в розмірі 100% статутного капіталу компанії 2 належить компанії 1, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Положеннями п. 1.1 Попереднього договору встановлено, що згідно з умовами цього договору сторони погоджуються в майбутньому в строк, передбачений цим договором, укласти договір купівлі-продажу часток в статутному капіталі компанії 1 відповідно до істотних умов, як визначено у цьому договорі. Для цілей цього пункту істотними умовами договору купівлі-продажу часток в статутному капіталі компанії 1 є: предмет договору - продажу продавцем 1 та продавцем 2 і купівля покупцем частки 1 та частки 2, на умовах, зазначених та визначених в цьому договорі; купівельна ціна частки 1 становить 3 000 000,00 доларів США, що еквівалентно 78 044 913,00 грн. за середньозваженим курсом на міжбанківському валютному ринку станом на 14.06.2017 (на час встановлення офіційного курсу гривні), без урахування ПДВ, що не застосовується, а також три квартири, які визначені в п. 2.3 цього договору, вартість яких становить 300 000.00 доларів США, що еквівалентно 7 804 491.30 грн. за середньозваженим курсом на міжбанківському валютному ринку станом на 14.06.2017 (на час встановлення офіційного курсу гривні); купівельна ціна частки 2 становить 332,00 грн., що еквівалентно 12,76 доларам США, без урахування ПДВ, що не застосовується.

Купівельна ціна сплачується покупцем наступним чином: забезпечувальний платіж у розмірі 150 000,00 доларів США, що еквівалентно 3 902 245,65 грн. за середньозваженим курсом на міжбанківському ринку станом на 14.06.2017 (на час встановлення офіційного курсу гривні). Сторони погодили, що забезпечувальний платіж буде безперешкодно сплачений продавцю 1 протягом 14 календарних днів з дня укладення цього договору. Перший платіж за договором купівлі-продажу часток в статутному капіталі в розмірі 1 350 000,00 доларів США сплачується покупцем в день укладання договору купівлі-продажу часток в статутному капіталів компанії 1. Другий платіж за договором купівлі-продажу часток в статутному капіталі компанії 1 в сумі 1 500 000,00 доларів США сплачується покупцем відповідно до графіку, визначеного в додатку 2. Купівельна ціна частки 2 сплачується покупцем протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати укладення договору купівлі-продажу часток в статутному капіталі компанії 1.

За змістом п. 1.2 Попереднього договору сторони погоджуються укласти договір купівлі-продажу часток в статутному капіталі компанії 1 не пізніше, ніж через 4 (чотири) календарних місяці після дати укладення цього договору, тобто, до 15.10.2017 (дата укладення договору купівлі-продажу часток в статутному капіталі компанії 1) на визначених умовах та настання всіх обставин, перелічених нижче: отримання документу, який дає право на виконання підготовчих робіт (у разі необхідності) та дозволу на виконання будівельних робіт; отримання містобудівних умов та обмежень; розробка проектної документації та отримання позитивного експертного висновку та погодження проектної документації; отримання погодження Міністерства культури України; отримання дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки, висотних робіт; безперешкодне проведення підготовчих та будівельних робіт, передбачених п. 1.7 договору, протягом 10 робочих днів (цей період включається в 4 (чотири) місяці зазначені в п. 1.2 даного договору) з дати їх початку (відсутність конфліктних ситуацій з приводу будівництва з громадськими активістами, мешканцями району, місцевою владою, ЗМІ тощо (в тому числі, але не виключно, блокування будівництва, мітинги, протести, анонс подачі позовів до суду, подача позовів). У випадку виникнення конфліктних ситуацій з приводу будівництва протягом 10 робочих днів з дати початку будівельних робіт, покупець може відтермінувати підписання договору купівлі-продажу часток в статутному капіталі компанії 1 та першого платежу за договором купівлі-продажу часток в статутному капіталі компанії 1 на додаткові 4 (чотири) місяці, але в будь-якому випадку не пізніше 31.01.2018. В такому випадку другий платіж сплачується покупцем рівними частинами з місяця, в якому був укладений договір купівлі-продажу часток в статутному капіталі компанії 1, протягом 15 місяців.

У відповідності до п. 1.4 Попереднього договору у тому випадку, якщо умови, викладені в п. 1.2 даного договору, не настануть протягом 4 (чотирьох) календарних місяців з моменту укладення даного договору, покупець має право відмовитись від укладення договору купівлі-продажу часток в статутному капіталі компанії 1.

Згідно із п. 1.8 Попереднього договору під будівельним майданчиком у цьому договорі розуміється територія земельних ділянок, що належать компанії 1 та земельної ділянки, що знаходиться у користуванні компанії 2. Кадастрові номери ділянок зазначені в п. 8.1 договору.

В положеннях п.п. 2.1.1 п. 2.1 Попереднього договору сторонами погоджено, що протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів після укладення цього договору, покупець сплачує на користь продавця 1 суму в гривнях, що становить еквівалент 150 000,00 доларів США за курсом купівлі гривні на українському міжбанківському валютному ринку обслуговуючого банку продавця 1 на кінець дня, що передує даті здійснення платежу, без урахування ПДВ (що не застосовується) в якості гарантії забезпечення свого зобов`язання укласти договір купівлі-продажу часток в статутному капіталі компанії 1 у порядку та на умовах, передбачених цим договором (забезпечувальний платіж).

У випадку несплати покупцем забезпечувального платежу у вищезазначений строк продавець 1 має право розірвати цей договір в односторонньому порядку. Для уникнення сумнівів сторони погоджуються, що продавець 1 не зобов`язаний направляти забезпечувальний платіж на покриття будь-яких витрат, в тому числі пов`язаних з отриманням документів, виконанням робіт та вчиненням інших дій, які необхідні для настання обставин, що передбачені в п. 1.2 цього договору.

Відповідно до п.п. 2.1.2 п. 2.1 Попереднього договору у разі відмови покупця від укладання договору купівлі-продажу часток в статутному капіталі компанії 1 у випадку, передбаченому в п. 1.4 даного договору протягом 4 (чотирьох) календарних місяців після дати укладення цього договору, дві третини забезпечувального платежу залишаються у продавця 1, а одна третина забезпечувального платежу має бути повернена покупцю протягом 15 робочих днів з дати отримання вимоги.

Підпунктом 2.1.3 п. 2.1 Попереднього договору визначено, що сторони погоджуються, що розмір забезпечувального платежу (у випадку укладання договору купівлі-продажу часток в статутному капіталі компанії 1) у повній мірі зараховується як частина загального розміру купівельної ціни за договором купівлі-продажу часток у статутному капіталі компанії 1.

Згідно із п. 2.7 Попереднього договору сторони визначають істотною умовою договору купівлі-продажу часток в статутному капіталі компанії 1 умову про те, що право власності на частку 1 та частку 2 переходить від продавця 1 та продавця 2 до покупця з моменту настання разом всіх таких обставин: сплати покупцем продавцю 1 забезпечувального платежу, передбаченого п. 2.1.1 цього договору; сплати покупцем продавцю 1 першого платежу за договором купівлі-продажу часток в статутному капіталі компанії 1; сплати покупцем продавцю 2 купівельної ціни частки 2 за договором купівлі-продажу часток в статутному капіталі компанії 1; укладення між компанією 1 та продавцем 1 договору/ів застави (іпотеки) та інших договорів забезпечення зобов`язань передбачених цим договором; укладення договору/ів передбачених пунктом 2.3 цього договору.

Відповідно до п. 8.1 Попереднього договору на додаток до вищевказаного, продавець 1 та продавець 2 заявляють наступне: що Секюр Проперті та продавець 2 володіють частками в статутному капіталі компанії 1; те, що частки в статутному капіталі компанії 1 та компанії 2 повністю оплачені; частки в статутному капіталі компанії 1 та компанії 2 продаються вільно і не обтяжені заставами, обтяженнями і зборами; згода, потрібна для передачі часток в статутному капіталі компанії 1 та компанії 2, дається, в тому силі згода подружжя продавця 2; те, що компанія 1 належним чином зареєстрована, дійсна; компанія 1 має право власності на земельну ділянку в АДРЕСА_1 , яка складається з декількох земельних ділянок: НОМЕР_1 - 1000,3 кв.м.; НОМЕР_2 - 1000,46 кв.м.; НОМЕР_3 - 999,86 кв.м.; компанія 2 має право користування на земельну ділянку в АДРЕСА_1 , кадастровий номер НОМЕР_4 - 2444,78 кв.м.

За змістом п. 9.1 Попереднього договору у випадку настання обставин, передбачених пунктами 1.4, 1.6, 1.11 договору, продавець 1 залишає собі дві третини забезпечувального платежу.

Положеннями п. 10.1 Попереднього договору встановлено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання і залишається в силі до моменту укладення договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі компанії 1, але в будь-якому випадку не пізніше ніж до 31.01.2018.

На підставі даного Попереднього договору позивачем 03.07.2017 було перераховано на користь відповідача грошові кошти у розмірі 3 902 245,65 грн. в якості сплати частки у статутному капіталі згідно попереднього договору, що підтверджується платіжним дорученням №231 від 03.07.2017.

31.01.2018 позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення коштів, відповідно до якої повідомляв про відмову від укладення договору купівлі-продажу часток в статутному капіталі ТОВ "Аїсі Україна" на підставі п. 1.4 Попереднього договору, у зв`язку із неможливістю досягнення визначених п. 1.2 Переднього договору умов укладення договору купівлі-продажу часток, а тому просив повернути сплачені за Попереднім договором в якості авансу кошти у розмірі 150 000,00 доларів США, що еквівалентно 4 201 318,65 грн. за середньозваженим курсом на міжбанківському ринку станом на 30.01.2018.

Спір у справі стосується законності положень п.п. 2.1.2 п.п. 2.1 п. 2 та п.п. 9.1 п. 9 Попереднього договору та наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача плачених останнім за таким договором коштів в якості сплати частки у статутному капіталі.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За приписом статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Із урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (стаття 217 ЦК України).

За змістом постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009 відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст. 635 Цивільного кодексу України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.

Статтею 182 Господарського кодексу України визначено, що за попереднім договором суб`єкт господарювання зобов`язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором.

Відносини щодо укладення попередніх договорів регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі (ч.1 ст.635 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення (ч.3ст.635 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання укласти основний договір, передбачене попереднім договором, припиняється, якщо до закінчення строку, в який сторони мають укласти основний договір, одна із сторін не надішле проект такого договору другій стороні (ч. 4 ст. 182 Господарського кодексу України).

Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства (ч. 2 ст. 635 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі статтею 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Аналіз норм цивільного законодавства в частині врегулювання завдатку дає підстави для висновку, що особливістю завдатку є те, що він одночасно виступає і способом платежу і способом забезпечення виконання зобов`язання.

В той же час, в силу правової конструкції попереднього договору, визначеної статтями 635 ЦК України та 182 ГК України, попередній договір лише встановлює обов`язок сторін протягом певного періоду (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Будь-які інші зобов`язання сторін попереднім договором встановлюватися не можуть.

Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 15.05.2018 у справі № 926/225/17.

А тому, як вірно зазначив суд першої інстанції, при укладенні попереднього договору купівлі-продажу правила ст. 570 ЦК України поширюються на ті випадки, коли основний договір було укладено, але одна із сторін ухиляється від його виконання, в той час, як внесення завдатку як способу виконання зобов`язання може мати місце лише в разі наявності зобов`язання, яке повинно було виникати на підставі договору купівлі-продажу.

Із змісту приписів п.п. 2.1.1, 2.1.3 п. 2.1 Попереднього договору вбачається, що укладаючи такий договір та визначаючи обов`язок покупця по внесенню забезпечувального платежу у розмірі 150 000,00 доларів США сторонами передбачалося, що такі кошти сплачуються саме в якості забезпечення придбання об`єкту продажу - часток, та за наслідками укладення основного договору купівлі-продажу виступають як оплата частини вартості предмету купівлі-продажу.

Тобто, за своєю правовою природою під визначеним в Попередньому договорі забезпечувальним платежем сторонами фактично було погоджено сплату авансу за попереднім договором, який в подальшому (за наслідками укладення основного договору) буде виступати оплатою вартості його предмету продажу.

Посилання відповідача на те, що спірний платіж було сплачено позивачем в якості забезпечення виконання ним взятого на себе зобов`язання із виконання передумов укладення основного договору купівлі-продажу, визначених п. 1.2 Попереднього договору, не спростовують наведеного висновку, адже зміст самого Попереднього договору вказує на те, що такі кошти виступають в майбутньому частковою оплатою вартості спірних часток 1.

Крім того, як вже було зазначено вище, за попереднім договором у сторін виникає лише одне зобов`язання щодо укладення основного договору. Будь-які інші зобов`язання сторін попереднім договором встановлюватися не можуть.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, оскільки за наслідками попереднього договору сторони передбачали укладення договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі, а тому на дані правовідносини поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, встановлену в договорі. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. (стаття 692 ЦК України)

Згідно зі статтею 697 ЦК України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин.

Так, відповідно до умов Попереднього договору право власності на частки переходить від продавця 1 та продавця 2 до покупця, зокрема, за наслідками сплати покупцем продавцю 1 забезпечувального платежу та першого платежу, а також, оплати купівельної ціни частки 2 на користь продавця 2.

Таким чином, як вірно зазначив суд першої інстанції, визначені в даному випадку кошти у розмірі 150 000,00 доларів США в якості забезпечувального платежу за своєю правовою природою виступають частиною купівельної ціни продажу часток за основним договором їх купівлі-продажу.

В той же час, у випадку не укладення в установленні Попереднім договором строки основного договору купівлі-продажу у продавців не виникає обов`язку з передачі відповідних часток у власність позивача і, відповідно, не виникає обов`язку вимагати їх оплати.

А тому, у разі припинення правовідносин за попереднім договором за наслідками не укладення основного договору купівлі-продажу, правові підстави володіння продавцем 1 сплаченими покупцем коштами, які мали бути зараховані в якості погашення купівельної ціни предмету продажу, у відповідача відсутні у зв`язку з припиненням зустрічного зобов`язання продавця по переданню у майбутньому предмету продажу у власність покупцю.

В той же час, як вірно зазначив суд першої інстанції, за змістом ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Тобто, в будь-якому випадку при вчиненні правочину купівлі-продажу особа, яка виступає продавцем відповідного предмету продажу, має мати необхідний для цього обсяг правоздатності.

Однак, з Попереднього договору вбачається та не заперечується відповідачем, що останній ніколи не був та не є власником спірних часток, зокрема, частки 1, як і не має будь-яких прав розпорядження такими частками (в т.ч. їх продажу).

Посилання апелянта на норми статті 656 ЦК України, якою передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому є безпідставним, оскільки відповідачем не доведено, що ним вчинялись дії щодо купівлі частки у статутному капіталі в майбутньому, яка є предметом попереднього договору купівлі-продажу.

Таким чином, як вірно встановив суд першої інстанції, у відповідача відсутні правові підстави для набуття сплачених позивачем за Попереднім договором коштів, які мають бути зараховані в якості оплати купівельної вартості частки 1, адже за загальним правилом право отримання таких коштів належить саме власнику предмету продажу, якщо інше не передбачено умовами відповідного купівлі-продажу, чого не було передбачено в даному випадку.

В той же час, посилання апелянта на можливість відповідно до умов попереднього договору здійснити заміну сторони за даним договором замість відповідача на Секюр Проперті (власника частки 1) шляхом укладення додаткової угоди до даного договору, а умови основного договору купівлі-продажу будуть виконуватися саме його сторонами, не нівелює відсутності у відповідача як правової підстави для відчуження спірної частки 1, так і набуття коштів в якості оплати її вартості, а відтак, і правомірність їх неповернення у випадку не укладення основного договору купівлі-продажу.

Твердження апелянта, що забезпечувальний платіж покликаний забезпечити виконання зобов`язань, викладених у п.п. 1.5. п. 1 попереднього договору, спростовуються положеннями п.п. 2.1.3 п. 2.1. п. 2 Попереднього договору, де передбачено, що розмір забезпечувального платежу у повній мірі зараховується як частина загального розміру купівельної ціни за договором купівлі-продажу часток у статутному капіталі.

Таким чином, відповідно до правової природи забезпечувального платежу, з урахуванням загальних засад регулювання чинним законодавством України правовідносин купівлі-продажу, правові підстави для неповернення сплаченого покупцем згідно Попереднього договору авансу за придбання в майбутньому (за наслідками укладення основного договору) предмету продажу (частки 1), у випадку не укладення основного правочину (тобто, припинення обов`язку з продажу спірної частки), є неправомірними, адже не відповідає правовій природі таких відносин (відсутнє право на набуття коштів в якості оплати майна, яке не буде відчужено).

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08.02.2018 у справі № 910/11491/17.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку, що визначення в положеннях п.п. 2.1.2 п.п. 2.1 п. 2 та п.п. 9.1 п. 9 Попереднього договору умов, за яких при не укладенні основного договору купівлі-продажу спірних часток за наслідками відмови покупця, в порядку, передбаченому п. 1.4 такого договору, дві третіх сплаченого ним платежу в розмірі 150 000,00 доларів США, які мали бути зараховані в якості оплати купівельної вартості таких часток, не підлягають поверненню останньому продавцем 1 (відповідачем), не відповідають наведеним вище положенням законодавства (в т.ч. ст.ст. 11, 570, 635, 655, 692 ЦК України) та правовій природі правовідносин, які склалися між сторонами, що є підставою для визнання таких положень недійсними в силу приписів ст. 215 Цивільного кодексу України.

При цьому, судом апеляційної інстанції відхиляються доводи скаржника, що при розгляді даної справи суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки суд розглянув по суті виключно заявлені позивачем вимоги і посилався саме на ті обставини, якими вони обґрунтовувались, а тому діяв відповідно до вимог ч. 2 ст. 237 ГПК України.

Стосовно позовної вимоги про стягнення коштів у розмірі 150 000,00 доларів США в еквіваленті до гривні за середньозваженим курсом на міжбанківському валютному ринку України, колегія суддів зазначає наступне.

Так, системний аналіз статті 635 Цивільного кодексу України та статті 182 Господарського кодексу України свідчить про те, що єдиним зобов`язанням сторін за попереднім договором є зобов`язання укласти основний договір у певний строк (термін), обумовлений таким попереднім договором.

А тому, твердження апелянта щодо не виконання позивачем будь-яких інших умов договору, а саме п.1.5. договору, є безпідставним.

Колегія суддів відзначає, що ухилення від такого укладення є порушенням цього зобов`язання за попереднім договором, а тому якщо сторони в обумовлений строк (термін) основний договір не уклали або одна зі сторін не направила іншій стороні пропозицію про його укладення, таке зобов`язання вважається припиненим.

В положеннях Попереднього договору сторонами було погоджено, що основний договір в будь-якому випадку має бути укладено до 31.01.2018.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, основний договір купівлі-продажу спірних часток у встановлені строки укладено не було, а позивачем листом від 31.01.2018 повідомлено про свою відмову від укладення основного договору на підставі, визначеній п. 1.4 Попереднього договору, із вимогою про повернення спірних коштів.

Отже, не укладення сторонами основного договору у строк до 31 січня 2018 року має наслідком припинення дії попереднього договору та зобов`язань між сторонами, незалежно від причин не укладення основного договору.

А тому, враховуючи, що зміст Попереднього договору не містить будь-яких умов про неповернення позивачу всієї суми сплаченого ним забезпечувального платежу у випадку припинення зобов`язання з укладення основного договору купівлі-продажу спірних часток на загальних підставах, визначених 3 ст. 635 ЦК України, з 31.01.2018 у відповідача (не в залежності від направлення позивачем відмови від спірного зобов`язання, датованої 31.01.2018) виник обов`язок з повернення на користь останнього коштів у розмірі 150 000,00 доларів США в еквіваленті до гривні за середньозваженим курсом на міжбанківському валютному ринку України.

У зв`язку з чим, доводи апелянта щодо пропуску позивачем строку на повідомлення про відмову від укладення основного договору з підстав, визначених п. 1.4 Попереднього договору, та не направлення відмови іншому продавцю, колегією суддів відхиляються.

Отже, оскільки основний договір купівлі-продажу, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам чинного законодавства, сторонами у справі укладений не був, сплачена відповідачу сума гарантійного платежу є авансом та підлягає поверненню позивачу.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13 лютого 2013 року у справі № 6-176цс12 та постанові Верховного Суду від 08.02.2018 у справі № 910/11491/17.

Таким чином, в силу фактичного припинення попереднього договору, тобто, не виникнення між сторонами правовідносин купівлі-продажу спірних часток, в якості оплати купівельної вартості яких позивачем і було сплачено спірні кошти, та недійсності положень п.п. 2.1.2 п.п. 2.1 п. 2 та п.п. 9.1 п. 9 Попереднього договору, які передбачали можливість неповернення відповідачем спірних коштів позивачу, у останнього, з настаннях таких обставин, виник обов`язок з повернення на користь позивача сплачених ним спірних коштів у розмірі 150 000,00 доларів США в еквіваленті до гривні за середньозваженим курсом на міжбанківському валютному ринку України, а тому судом першої інстанції відповідні позовні вимоги про стягнення таких коштів були правомірно задоволені.

Стосовно заявлених вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов`язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

У постанові Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі №910/22034/15 зроблено висновок, що стаття 625 ЦК України поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань. Велика Палата Верховного Суду, переглядаючи судові рішення у справі №910/10156/1,7 у постанові від 16.05.2018 з таким висновком погодилась.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, зокрема, що у разі прострочення виконання зобов`язання щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей нараховуються 3% річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.

Тобто, положення цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює окремі види зобов`язань.

Аналогічні висновки відображено і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.

Отже, у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема, щодо повернення сплаченого за Попереднім договором авансу та подальше його безпідставне збереження (після припинення зобов`язань за Попереднім договором), підлягають нарахуванню інфляційні втрати та 3% річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.

А тому, заперечення апелянта в частині безпідставного нарахування інфляційних втрат та 3 % річних судом апеляційної інстанції відхиляються.

Колегія суддів, перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат за загальний період з 14.02.2018 по 05.07.2018, погоджується з здійсненим розрахунком та вважає його вірним, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 46 284,58 грн. та інфляційні втрати у розмірі 111 039,53 грн.

Щодо твердження скаржника про наявність підстав для залишення позову без розгляду колегія суддів зазначає наступне.

Мотивуючи свої доводи відповідач зазначає, що від імені позивача (АТ Атлон ) виступила ТОВ Компанія з управління активами "Портофін" за договором № 29/09-2017 від 29.09.2017, згідно з п. 12.4. якого для вирішення питань, пов`язаних з виконанням цього договору уповноваженими особами є: Уповноважена особа Компанії з управління активами - Директор. Втім, як вказує відповідач, позовна заява підписана не Директором Компанії з управління активами, а іншою особою.

Матеріалами справи підтверджується, що між Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Атлон" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Портофін" укладено Договір про управління активами корпоративного інвестиційного фонду № 29/09-2017 від 29.09.2017.

Відповідно до п. 12.4. договору № 29/09-2017 від 29.09.2017 для вирішення питань, пов`язаних з виконанням цього договору уповноваженими особами є: уповноважена особа Компанії з управління активами - директор.

В той же час, пунктом 12.4. не визначено, що виключно директор особисто має здійснювати всі повноваження за договором з управління активами та не передбачено заборони для уповноваження інших осіб для представництва інтересів за договором.

А тому, ТОВ "КУА "Портофін" в особі директора, як і будь-яка інша юридична особа в Україні, з реалізації питань, пов`язаних зі здійсненням своєї діяльності з управління активами позивача, не позбавлена права видавати довіреності на вчинення певних дій, зокрема - підписання позовних заяв.

Позовну заяву підписано представником за довіреністю ТОВ "КУА "Портофін" ОСОБА_8 , але при поданні позову дійсно не було додано відповідну довіреність, яка б підтвердила повноваження представника.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, таку довіреність долучено на наступний день після подання позову до Господарського суду міста Києва та до винесення ухвали про відкриття провадження в справі від 16.07.2018, а саме 13.07.2018.

Таким чином, у суду першої інстанції були відсутні підстави для залишення позову без розгляду.

Також, позивачем також було заявлено до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 57 200,00 грн.

Відповідно до ст. 126 Господарського кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Позивачем долучено до матеріалів справи: договір про надання правової допомоги адвокатом від 31.01.2018, укладеної між позивачем та адвокатом Кириченко Катериною Олександрівною, відповідно до умов якої адвокат надає позивач правову допомогу, пов`язану із врегулюванням спору із Товариством з обмеженою відповідальністю "Аїсі Ілво"; протокол узгодження ціни договору від 31.01.2018, відповідно до якого визначено, що вартість години роботи адвоката становить 5 200,00 грн.; акт наданих послуг від 20.08.2018, відповідно до якого погоджено вартість наданої правничої допомоги у розмірі 57 200,00 грн.

Також, позивачем долучено до позовної заяви копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №605 від 27.01.2012, виданого на ім`я ОСОБА_9 , ордер на надання правової допомоги серії АА №126592.

Оскільки позивачем були надані належні докази понесення ним витрат на правову допомогу адвоката за розгляд судом даної справи у сумі 57 200,00 грн., суд першої інстанції, з урахуванням вимог ч. 5 ст. 129 та ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи відсутність клопотання відповідача щодо неспіврозмірності витрат, дійшов правомірного висновку про стягнення з відповідача 57 200,00 грн. витрат, понесених позивачем на оплату послуг адвоката.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку, що визначення в положеннях п.п. 2.1.2 п.п. 2.1 п. 2 та п.п. 9.1 п. 9 Попереднього договору умов, за яких при не укладенні основного договору купівлі-продажу за наслідками відмови покупця, в порядку, передбаченому п. 1.4 такого договору, дві третіх сплаченого ним платежу в розмірі 150 000,00 доларів США, які мали бути зараховані в якості оплати купівельної вартості таких часток, не підлягають поверненню останньому продавцем 1 (відповідачем), не відповідають наведеним положенням законодавства (в т.ч. ст.ст. 11, 570, 635, 655, 692 ЦК України) та правовій природі правовідносин, які склалися між сторонами, що є підставою для визнання таких положень недійсними в силу приписів ст. 215 Цивільного кодексу України.

Враховуючи припинення попереднього договору, тобто, не виникнення між сторонами правовідносин купівлі-продажу спірних часток, в якості оплати купівельної вартості яких позивачем і було сплачено спірні кошти, та недійсності положень п.п. 2.1.2 п.п. 2.1 п. 2 та п.п. 9.1 п. 9 Попереднього договору, які передбачали можливість неповернення відповідачем спірних коштів позивачу, у останнього, з настаннях таких обставин, виник обов`язок з повернення на користь позивача сплачених ним спірних коштів у розмірі 150 000,00 доларів США в еквіваленті до гривні за середньозваженим курсом на міжбанківському валютному ринку України, а тому судом першої інстанції відповідні позовні вимоги про стягнення таких коштів були правомірно задоволені.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 10.10.2018 року у справі № 910/9096/18 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аїсі Ілво" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2018 року у справі № 910/9096/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2018 року у справі № 910/9096/18 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 910/9096/18 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 12.08.2019 р.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді С.А. Пашкіна

Г.А. Жук