Рішення

від 09.08.2019 по справі 908/1359/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/92/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.08.2019 Справа № 908/1359/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Носівець В.В.,

розглянувши матеріали справи № 908/1359/19

за позовом комунального підприємства «Запорізьке міське інвестиційне агентство» (69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 31)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «НАШ ДІМ ЗАПОРІЖЖЯ» (69005, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 49, оф. 38)

про стягнення 49845,66 грн.,

Без виклику представників сторін

Заявлено позовні вимоги про стягнення 49845,66 грн., в т.ч.: 33120,00 грн. основного боргу за договором № 161117/1 від 16.11.2017, 1656,06 грн. інфляційних втрат та 15069,60 грн. 0,5 % від суми прострочених зобов`язань на підставі гарантійного листа № 32 від 17.01.2019.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2019 справу № 908/1359/19 передано на розгляд судді Носівець В.В.

Ухвалою суду від 10.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1359/19 в порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 18/92/19, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. ч. 2, 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду від сторін не надходило.

Тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений тридцятьма днями з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться, сплив 10.07.2019, тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Шістдесят днів з дня відкриття провадження у даній справі спливає 09.08.2019.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 09.08.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором № 161117/1 від 16.11.2017 призвело до утворення у останнього заборгованості за отримані послуги з розміщення (експонування) й обслуговування реклами в сумі 33120,00 грн. за період листопад-грудень 2018 року згідно актів здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1105 від 30.11.2018 та № 1242 від 31.12.2018, що є підставою для покладення на нього додаткової відповідальності у вигляді передбачених договором та законом санкцій, а саме: 1656,06 грн. інфляційних втрат та 15069,60 грн. 0,5% відсотків від суми прострочених зобов`язань за кожен день прострочення. Посилаючись на приписи ст.ст. 2, 11, 15, 16, 526, 610, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 181, 193, 198 ГК України, позивач просив позов задовольнити.

Позивач належним чином повідомлений про розгляд справи в суді, про що свідчать рекомендоване повідомлення про вручення поштового кореспонденції повноважному представнику позивача 18.06.2019 за фактичною адресою підприємства, зазначеною позивачем у позовній заяві.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридичною адресою товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «НАШ ДІМ ЗАПОРІЖЖЯ» є: 69005, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 49, оф. 38.

Ухвала суду від 10.06.2019 про відкриття провадження по справі направлена відповідачу на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отримана 24.06.2019 згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 6900118278464 повноважним представником, що є належним повідомлення відповідача про розгляд справи.

Зазначене свідчить, що судом вжиті всі заходи щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи у суді, строки вчинення відповідних дій.

Ухвалою господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі № 908/1359/19 від 10.06.2019 відповідачу запропоновано подати відзив у строк не пізніше 03.07.2019. Відзив на адресу суду від відповідача не надійшли.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження, суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи у судовому засіданні без виклику представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Запорізьке міське інвестиційне агентство» (виконавець, позивач у справі) та товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «НАШ ДІМ ЗАПОРІЖЖЯ» (замовник, відповідач у справі) 16.11.2017 уклали договір № 161117/1 (далі - договір), згідно якого п. 1.1 якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання за розміщення (експонування) й обслуговування візуальної реклами замовника в обсязі й на умовах, передбачених даним договором.

Розділами 2 та 3 договору сторони узгодили обов`язки виконавця та замовника.

Згідно п. 2.1 договору виконавець зобов`язався розмістити й обслуговувати рекламу замовника (а саме рекламу товарів, робіт, послуг) на спеціальних рекламних конструкціях виконавця. Адреси розміщення, тип конструкцій, кількість площин і тривалість розміщення визначаються в Додатках, що підписуються сторонами і є невід`ємною частиною даного договору.

Згідно п. 3.5 договору замовник зобов`язався вчасно у повному обсязі оплачувати роботу виконавця відповідно до розділу 5 даного договору.

Згідно п. 5.1. договору вартість розміщення реклами замовника зазначається в Додатках до даного договору, які підписуються виконавцем та замовником і які є невід`ємною частиною даного договору.

Сторонами у п. 5.2 договору узгоджено, що не пізніше 01-го числа кожного поточного місяця замовник перераховує виконавцеві на його розрахунковий рахунок суму, що складає місячну вартість розміщення (експонування) та обслуговування реклами поточного місяця. Якщо строк розміщення (експонування) реклами становить менш ніж календарний місяць, то оплата проводиться у терміни та на умовах, визначених у відповідних Додатка до даного договору. Оплата вважається отриманою з моменту її надходження на розрахунковий рахунок виконавця.

Відповідно до п. 5.4 договору факт виконання робіт/надання послуг підтверджується двостороннім актом, що підписується сторонами щомісяця і направляється виконавцем замовникові в 5-дений строк з моменту закінчення звітного періоду. Замовник зобов`язаний в 3-денний строк з моменту одержання акту, але не пізніше 7-ми днів із моменту відправлення, підписати акт виконаних робіт, або письмово надати виконавцеві мотивовану відмову від підписання акту (у письмовому вигляді). У випадку відсутності в зазначений строк підписаного замовником акту або мотивованої відмови, акт виконаних робіт/наданих послуг вважається підписаним, а роботи/послуги - виконаними належним чином.

Даний договір діє з моменту його укладення до 31.12.2017, а в частині фінансових зобов`язань - до повного виконання (п. 4.1 договору).

Додатковою угодою № 1 від 21.12.2017 термін дії договору продовжений по 31.12.2018.

Відповідно до п. 2 додатку № 11 від 24.10.2018 до договору за розміщення візуальної реклами ТОВ «Керуюча компанія «НАШ ДІМ ЗАПОРІЖЖЯ» в період з 01.11.2018 по 30.11.2018 останнє зобов`язано здійснити оплату в розмірі 16560,00 грн. з ПДВ за розміщення реклами у листопаді 2018 року по даному Додатку.

Відповідно до п. 2 додатку № 12 від 28.11.2018 до договору за розміщення візуальної реклами ТОВ «Керуюча компанія «НАШ ДІМ ЗАПОРІЖЖЯ» в період з 01.12.2018 по 31.12.2018 останнє зобов`язано здійснити оплату в розмірі 16560,00 грн. з ПДВ за розміщення реклами у грудні 2018 року по даному Додатку.

На виконання умов договору позивачем виконані взяті на себе зобов`язання та протягом листопада-грудня 2018 року розміщена реклама відповідача, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1105 від 30.11.2018 на суму 16560,00 грн. з ПДВ та № 1242 від 31.12.2018 на суму 16560,00 грн. з ПДВ.

Відповідач підписав вказані акти про надання послуг без заперечень та зауважень, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача та відтиск печатки товариства.

Отже, строк оплати наданих послуг за листопад 2018 року - по 01.11.2018 включно, за грудень 2018 року - по 01.12.2018 включно.

Матеріали справи містять копію гарантійного листа ТОВ «Керуюча компанія «НАШ ДІМ ЗАПОРІЖЖЯ» від 17.01.2019 № 32 на адресу позивача, в якому відповідач гарантував здійснити оплату заборгованості в розмірі 33120,00 грн. за два минулих місяця у строк до 28.02.2019; у разі несплати до встановленого строку зазначив про здійснення виплати відсотків з розрахунку 0,5% від суми прострочених зобов`язань за кожен день прострочення.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань по оплаті вартості отриманих послуг, позивачем направлено на його адресу претензію № 1 вих. № 163/019 від 19.04.2019 з вимогою щодо сплати заборгованості за Договором, яка отримана відповідачем 22.04.2019 згідно інформації з сайту ПАТ Укрпошта .

Позивачем та відповідачем складено акт звірки взаєморозрахунків, згідно якого станом на 18.04.2019 у відповідача існує заборгованість перед позивачем на суму 33120,00 грн. Вказаний акт звірки підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств.

Невиконання відповідачем обов`язку щодо оплати послуг стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги про стягнення 33120,00 грн. основного боргу такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічні приписи містять ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Нормами ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов`язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов`язок щодо оплати отриманих послуг по розміщенню й обслуговуванню реклами у розмірі 33120,00 грн., у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений позивачем. Розмір заборгованості в сумі 33120,00 грн. відповідає даним бухгалтерського обліку сторін спору.

Отже, вимога позивача про стягнення із відповідача 33120,00 грн. заборгованості за надані послуги задовольняється судом .

За порушення виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати наданих послуг позивач, посилаючись на приписи ст. 625 ЦК України, просив стягнути з відповідача 1656,06 грн. інфляційних втрат за загальний період з 01.11.2018 по 30.05.2019.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов`язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При розрахунку втрат від інфляції треба враховувати, що початком нарахування є місяць, наступний за місяцем в якому платіж мав бути здійснений; найменший період визначення інфляційних нарахувань становить місяць, тому прострочення платежу за менший період не тягне за собою таких нарахувань.

В розрахунку інфляційних втрат позивачем до періодів нарахування втрат від інфляції помилково включено місяці, в яких мало бути виконано зобов`язання (по акту від 30.11.2018 - листопад 2018 року, по акту від 31.12.2018 - грудень 2018 року), оскільки розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж.

Наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат 1656,06 грн. суд визнав виконаним неправильно. Перерахувавши за допомогою бази даних «Законодавство» інфляційні втрати, судом визначено, що сума інфляційних втрат у розмірі 948,90 грн., заявлена позивачем до стягнення за актом від 30.11.2018, підлягає задоволенню в частині стягнення 707,16 грн. за період грудень 2018 року - квітень 2019 року, в частині стягнення 241,74 грн. інфляційних втрат за цим актом суд відмовляє у задоволенні позову. Сума інфляційних втрат у розмірі 707,16 грн., заявлена позивачем до стягнення за актом від 31.12.2018, підлягає задоволенню в частині стягнення 570,12 грн. за період січень - квітень 2019 року, в частині стягнення 137,04 грн. інфляційних втрат за цим актом суд відмовляє у задоволенні позову.

Таким чином, вимоги про стягнення 1656,09 грн. інфляційних втрат судом задовольняються в частині стягнення 1277,28 грн., в частині стягнення 378,81 грн. інфляційних втрат суд відмовляє у задоволенні позову.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 15069,60 грн. 0,5% від суми прострочених зобов`язань за кожен день прострочення за період з 01.03.2019 по 30.05.2019 на підставі гарантійного листа № 32 від 17.01.2019, згідно якого ТОВ «Керуюча компанія «НАШ ДІМ ЗАПОРІЖЖЯ» гарантувало здійснити оплату заборгованості в розмірі 33120,00 грн. за два минулих місяця (тобто за листопад та грудень 2018 року) у строк до 28.02.2019; у разі несплати до встановленого строку товариство зазначило про здійснення виплати відсотків з розрахунку 0,5% від суми прострочених зобов`язань за кожен день прострочення. В обґрунтування зазначених вимог позивач зазначив, що таким чином відбулось оформлення змін до договору у спрощений спосіб, посилався, зокрема, на приписи ч. 1 ст. 181 та ч. 3 ст. 198 ГК України.

Згідно ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Приписами ч. 3 ст. 198 ГК України встановлено, що відсотки за грошовими зобов`язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Згідно п. 9.1 договору № 161117/1 від 16.11.2017 всі зміни і доповнення до даного договору укладаються в письмовій формі, підписуються повноважними представниками сторін і є невід`ємними частинами даного договору.

Слід зазначити, що посилання позивача на приписи ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України є недоречним, оскільки стосуються укладення саме основного договору у спрощений спосіб, а не змін та доповнень до договору.

Наданий позивачем гарантійний лист № 32 від 17.01.2019 ТОВ «Керуюча компанія «НАШ ДІМ ЗАПОРІЖЖЯ» судом не може розцінюватись як укладення сторонами змін або доповнень до договору у спрощений спосіб, оскільки зазначений лист не містить згоди/волевиявлення іншої сторони та інших обов`язкових реквізитів.

В матеріалах справи відсутні докази оформлення змін або доповнень в письмовій формі до договору, відповідно до п. 9.1 договору, щодо застосування відповідальності за прострочення виконання зобов`язань по оплаті отриманих послуг у вигляді 0,5% від суми прострочених зобов`язань за кожен день прострочення, які підписані повноважними представниками сторін (позивача та відповідача) і є невід`ємними частинами даного договору.

З урахуванням викладеного, суд не знаходить підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача суми 15069,60 грн. 0,5% від суми прострочених зобов`язань за кожен день прострочення.

За таких обставин, у задоволенні позовної вимоги про стягнення 15069,60 грн. відсотків суд відмовляє.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: в частині стягнення з відповідача 33120,00 грн. основного боргу та 1277,28 грн. інфляційних втрат. В решті заявлених вимог (378,81 грн. інфляційних втрат та 15069,60 грн. відсотків) суд відмовляє в позові через необґрунтованість.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Відповідач визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував, доказів, які могли б свідчити про виконання ним зобов`язання по оплаті отриманого товару в повному обсязі та у визначений договором строк, не надав.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру визнаних судом обґрунтованими позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 1325,64 грн. судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 233, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «НАШ ДІМ ЗАПОРІЖЖЯ» (69005, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 49, оф. 38, ідентифікаційний код 39174349) на користь комунального підприємства «Запорізьке міське інвестиційне агентство» (69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 31, ідентифікаційний код 25217812) 33120,00 грн. (тридцять три тисячі сто двадцять грн. 00 коп.) основного боргу, 1277,28 грн. (одну тисячу двісті сімдесят сім грн. 28 коп.) інфляційних втрат та 1325,64 грн. (одну тисячу триста двадцять п`ять грн. 64 коп.) судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 14.08.2018.

Суддя В.В. Носівець