ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
12.08.2019Справа № 910/2409/19
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОРНЕР МЬЮЗІК УКРАЇНА",
організація колективного управління, що звернулась на захист прав позивача - Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЬТА ТЕКС"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Громадська спілка "УКРАЇНСЬКА ЛІГА МУЗИЧНИХ ПРАВ"
про виплату компенсації у зв`язку із порушенням майнових прав суб`єкта авторського права
Суддя Гумега О.В.
секретар судового засідання
Мухіна Я.І.
Представники:
від Організації, позивача: Сербуль О.Ю. за довіреністю б/н від 07.02.2019
від відповідача: Багдашкіна С.М. за довіреністю б/н від 30.01.2019
від третьої особи: не з`явився
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (Організація або ПО "ОКУАСП") звернулась до Господарського суду міста Києва на захист прав Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОРНЕР МЬЮЗІК УКРАЇНА" (позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЬТА ТЕКС" (відповідач) про виплату компенсації у зв`язку з порушення майнових авторських прав.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив майнові авторські права позивача на музичний твір "I Got To Do", шляхом публічного виконання вказаного твору у приміщенні публічного закладу - магазину "Colin`s" за адресою м. Київ, вул. Мишуги, буд. 4.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОРНЕР МЬЮЗІК УКРАЇНА" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.
05.03.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, відповідно до якої позивач уточнив прохальну частину позовної заяви, а саме: просив стягнути з відповідача 245888,00 грн. на користь Організації в інтересах позивача за порушення майнових авторських прав за використаний без дозволу об`єкта правового захисту - музичного твору "I Got To Do".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 01.04.2019 о 11:40 год.
21.03.2019 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшла заява про вступ у справу адвоката Багдашкіної С.М. в якості представника відповідача, що діє на підставі довіреності б/н від 30.01.2019.
27.03.2019 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову повністю у зв`язку з незаконністю та необґрунтованістю позовних вимог. В якості додатків до відзиву відповідачем долучено копії Договору №К-07/14 про виплату винагороди (роялті) від 23.12.2013, актів здачі-прийняття робіт від 31.08.2017, 31.09.2017, 31.10.2017, платіжних доручень № 40972 від 27.10.2017, № 40979 від 27.10.2017, 420191 від 09.02.2018.
27.03.2019 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Громадської спілки "УКРАЇНСЬКА ЛІГА МУЗИЧНИХ ПРАВ".
У підготовче засідання, призначене на 01.04.2019, з`явилися представники позивача та відповідача.
У підготовчому засіданні 01.04.2019 суд долучив до матеріалів справи відзив відповідача, поданий 27.03.2019 через відділ діловодства суду.
У підготовчому засіданні 01.04.2019 здійснювався розгляд клопотання відповідача, про залучення до участі у справі третьої особи, поданого 27.03.2019 через відділ діловодства суду. Наведене клопотання судом задоволене.
Представник позивача у підготовчому засіданні, призначеному на 01.04.2019, повідомив суд про те, що ним подано не всі докази та просив суд відкласти підготовче засідання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2019 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Громадську спілку "УКРАЇНСЬКА ЛІГА МУЗИЧНИХ ПРАВ" та відкладено підготовче засідання у справі на 22.04.2019 о 09:40 год.
19.04.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли докази направлення третій особі копії позовної заяви з додатками.
Підготовче засідання, призначене на 22.04.2019 не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді Гумеги О.В. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2019 продовжено строк підготовчого провадження за ініціативою суду на тридцять днів та призначено підготовче засідання на 27.05.2019 о 10:00 год.
08.05.2019 через відділ діловодства суду від представника третьої особи надійшли пояснення, згідно яких третя особа вважає заявлений позивачем позов безпідставним, оскільки такий позов заявлено не уповноваженою на це особою та в інтересах особи, яка не є суб`єктом майнових авторських прав на спірний твір, з огляду на що третя особа просила суд відмовити у задоволенні позову повністю. В якості додатків до пояснень третьою особою долучено копії свідоцтва про облік організації колективного управління № 5/2003 від 22.08.2003, Додатку № 1 до Ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02-д від 01.11.2014 в редакції від 01.06.2017 та в редакції від 01.08.2017.
17.05.2019 через відділ діловодства суду від представника Організації надійшла заява, відповідно до якої Організація просить суд вирішити питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу Організації, яка звернулась на захист прав позивача, стягнути з відповідача на користь Організації 7000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
27.05.2019 через відділ діловодства суду від представника Організації надійшла відповідь на відзив.
27.05.2019 через відділ діловодства суду від представника Організації надійшло клопотання - надати оцінку обставинам, які потребують уваги суду.
У підготовче засідання, призначене на 27.05.2019, з`явилися представники позивача та відповідача. Представник третьої особи у підготовче засідання 27.05.2019 не з`явився.
У підготовчому засіданні 27.05.2019 суд долучив до матеріалів справи пояснення третьої особи, подані 08.05.2019 через відділ діловодства суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2019 відкладено підготовче засідання у справі на 10.06.2019 о 10:00 год. та витребувано докази.
05.06.2019 через відділ діловодства суду від представника Організації надійшло клопотання - надати оцінку.
07.06.2019 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання, яким останній просив долучити до матеріалів справи належним чином засвідчені копії додатків до Договору №К-07/14 про оплату винагороди (роялті) від 23.12.2013.
07.06.2019 через відділ діловодства суду від представника третьої особи надійшли додаткові пояснення, в якості додатків до яких третя особа долучила документи на виконання вимог ухвали суду від 27.05.2019 № 910/2409/19, водночас обгрунтувала неможливість надання Каталогу Ліги.
10.06.2019 через відділ діловодства суду від представника Організації надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи, яким на виконання вимог ухвали суду від 27.05.2019 останній долучив відеозапис (фіксацію використання музичних творів за допомогою технічних засобів) від 05.09.2017.
У підготовче засідання, призначене на 10.06.2019, з`явилися представники позивача та відповідача. Представник третьої особи у підготовче засідання 10.06.2019 не з`явився.
У підготовчому засіданні 10.06.2019 суд долучив до матеріалів справи заяви учасників справи з процесуальних питань, подані через відділ діловодства суду.
У підготовчому засіданні 10.06.2019 представник Організації звернувся до суду з усним клопотанням про оголошення у справі перерви, повідомивши суд про намір сторін врегулювати даний спір мирним шляхом.
У підготовчому засіданні, призначеному на 10.06.2019, суд оголосив перерву до 01.07.2019 о 14:20 год.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2019 повідомлено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Громадську спілку "УКРАЇНСЬКА ЛІГА МУЗИЧНИХ ПРАВ" про розгляд справи 01.07.2019 о 14:20 год.
27.06.2019 через відділ діловодства суду від представника Організації надійшло клопотання - надати оцінку обставинам стосовно відсутності підтвердження з боку відповідача отримання ним прав у належного суб`єкта.
27.06.2019 через відділ діловодства суду від представника Організації надійшло клопотання - надати оцінку обставинам, які потребують уваги суду.
27.06.2019 через відділ діловодства суду від представника Організації надійшло клопотання про витребування у відповідача доказів.
У підготовче засідання, призначене на 01.07.2019, з`явилися представники позивача та відповідача. Представник третьої особи у підготовче засідання 01.07.2019 не з`явився.
Розглянувши клопотання представника Організації, подані 27.06.2019 через відділ діловодства суду, щодо надання оцінки обставинам стосовно відсутності підтвердження з боку відповідача отримання ним прав у належного суб`єкта та надання оцінки обставинам, які потребують уваги суду, суд звертає увагу заявника на положення п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України, відповідно до яких мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику, зазначається у рішенні суду. Клопотання долучені судом до матеріалів справи.
Розглянувши клопотання представника Організації про витребування у відповідача доказів, подане 27.06.2019 через відділ діловодства суду, судом встановлено, що подане клопотання містить лише перелік доказів, які представник Організації просить суд витребувати у відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЬТА ТЕКС" та не містить інших зазначень, визначених ч. 2 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, крім того, представником Організації не обгрунтовано поважності причин подання клопотання із пропуском встановленого ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України строку. У зв`язку з наведеним, клопотання про витребування доказів визнано судом необґрунтованим та відхилене.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.07.2019 о 12:00 год.
В судове засідання, призначене на 15.07.2019, з`явилися представники позивача та відповідача. Представник третьої особи у судове засідання 15.07.2019 не з`явився.
Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
У судовому засіданні 15.07.2019 судом здійснювався розгляд справи по суті, під час якого судом було заслухано вступне слово представників позивача та відповідача.
Представник позивача підтримав у повному обсязі позовні вимоги про стягнення компенсації у розмірі 245888,00 грн.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечував повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
У судовому засіданні 15.07.2019 судом оголошено перерву до 12.08.2019 о 12:00 год.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2019 повідомлено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Громадську спілку "УКРАЇНСЬКА ЛІГА МУЗИЧНИХ ПРАВ" про розгляд справи 12.08.2019 о 12:00 год.
В судове засідання, призначене на 12.08.2019, з`явилися представники позивача та відповідача. Представник третьої особи у судове засідання 12.08.2019 не з`явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
При розгляді справи по суті у судовому засіданні 12.08.2019 судом здійснювалось з`ясування обставин справи та дослідження доказів, після чого суд перейшов до судових дебатів, представники позивача та відповідача виступили з промовами (заключним словом).
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 12.08.2019 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.
Заслухавши пояснення представників учасників справи, з`ясувавши обставини справи, на які учасники справи посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими учасники справи обґрунтовували обставини справи, суд
ВСТАНОВИВ:
1. Стислий виклад позиції учасників справи.
Позов подано Приватною організацією "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (Організація) на захист прав Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОРНЕР МЬЮЗІК УКРАЇНА" (позивач, ТОВ "ВОРНЕР МЬЮЗІК УКРАЇНА") про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЬТА ТЕКС" (відповідач, ТОВ "ДЕЛЬТА ТЕКС") 245888,00 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав позивача.
Позовні вимоги мотивовано неправомірним використанням відповідачем у публічному закладі - магазин "Colin`s" за адресою м. Київ, вул. Мишуги, буд. 4, у якому відповідач здійснює господарську діяльність, музичного твору "I Got To Do" шляхом його публічного виконання.
На підтвердження права Організації на звернення до суду за захистом авторського права Організацією надано:
- Свідоцтво про облік організації колективного управління № 18/2011 від 24.01.2011;
- Статут Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами";
- Договір про управління майновими авторськими правами № АВ-24012014/01 від 24.01.2014, укладений між Приватною організацією "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" та ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" (далі - Договір № АВ-24012014/01);
- Декларацію об`єктів авторського права (музичних творів) № 588 від 07.04.2017 на музичний твір "I Got To Do" (автор музики та тексту Nora En Pure; виконавець: Nora En Pure and Redondo).
На підтвердження належності позивачу майнових авторських прав на спірні музичні твори Організацією надано:
- Ліцензійний договір № ВЧ-01112014/02-Д від 01.11.2014, укладений ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" (субвидавник, позивач) із ТОВ "Ворнер/Чаппел" (видавник) (далі - Ліцензійний договір № ВЧ-01112014/02-Д);
- Додаток № 1 (Роздруківка № 45 з каталогу музичних творів, позиція 14), яким видавник та субвидавник підтвердили станом на 07.04.2017 факт передачі субвидавнику (позивачу) прав на спірний музичний твір.
На підтвердження публічного виконання музичного твору "I Got To Do" у публічному закладі - магазин "Colin`s" за адресою м. Київ, вул. Мишуги, буд. 4, у якому здійснює господарську діяльність відповідач, Організацією надано:
- Акт фіксації №05/09/17 комерційного використання музичних творів способом публічного виконання від 05.09.2017 (далі - Акт №05/09/17);
- відеозапис (фіксацію використання музичних творів за допомогою технічних засобів) від 05.09.2017;
- фіскальний чек № 0030911 0077471 від 05.09.2017.
При розрахунку розміру компенсації за незаконне використання спірних музичних творів Організація керувалась нормою п. "г" ч. 2 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" в редакції до 22.07.2018, згідно якої суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, з урахуванням при цьому норми абз. 2 п. 3 розділу 2 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", за змістом якої для визначення розміру компенсації застосовується розрахункова величина у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року. Розмір прожиткового мінімуму станом на 1 січня 2019 року становить 1921,00 грн. Враховуючи наведене, а також те, що відповідач припустився порушення майнових авторських прав позивача на спірний музичний твір, позивач вважає належною компенсацію у розмірі 128 розрахункових величин, що складає 245888,00 грн.(1 х 128 х 1921,00 грн. = 245888,00 грн.).
Відповідач, згідно поданого відзиву на позовну заяву, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, з огляду на таке:
- на момент фіксації використання відповідачем музичного твору "I Got To Do" (автор музики та тексту Nora En Pure, виконавець Nora En Pure and Redondo), відповідач використовував вказаний музичний твір у своїй господарській діяльності законно, а саме на підставі Договору №К-07/14 про виплату винагороди (роялті) від 23.12.2013 (далі - Договір №К-07/14), укладеного відповідачем (далі - Компанія) з Об`єднанням підприємств "УКРАЇНСЬКА ЛІГА МУЗИЧНИХ ПРАВ", правонаступником якого є Громадська спілка "УКРАЇНСЬКА ЛІГА МУЗИЧНИХ ПРАВ" (далі - Ліга або ГС "УЛМП"), і не порушував прав позивача;
- ГС "УЛМП" є організацією, що здійснює колективне управління майновими правами суб`єктів авторського права відповідно до Закону України "Про авторське право і суміжні права";
- предметом Договору №К-07/14 є умови використання Компанією способом публічного виконання у зазначених в додатках до цього Договору закладах, що належать Компанії, фонограм (відеограм), їх примірників, зафіксованих у них музичних творів та їх виконань (далі разом - Фонограми) з Каталогу Ліги, та сплати Лізі, як організації колективного управління майновими правами суб`єктів авторського права за таке використання фонограм;
- музичний твір "I Got To Do" (автор музики та тексту Nora En Pure, виконавець Nora En Pure and Redondo) має іноземне походження та відноситься до репертуару Ліги;
- згідно з ч. 4 ст. 48 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (діяла на момент фіксації спірного виконання фонограми), організації колективного управління можуть управляти на території України майновими правами іноземних суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів з аналогічними іноземними організаціями, в тому числі й про взаємне представництво інтересів;
- Ліга виконала вимоги ч. 4 ст. 48 Закону України "Про авторське право і суміжні права" та управляла на території України майновими авторськими права щодо публічного виконання/сповіщення музичного твору "I Got To Do" іноземних суб`єктів авторського права належним чином;
- у зв`язку з тим, що відповідач використовував спірний музичний твір на підставі Договору №К-07/14 та відповідно до вимог ст. 32, 33 Закону України "Про авторське право і суміжні права", ним не було завдано майнової шкоди позивачу, а тому у діях відповідача були відсутні протиправна поведінка, причинний зв`язок та вина.
Позивач у відповіді на відзив з посиланням на судову практику з аналогічних спорів зазначив:
- щодо належності і допустимості видів доказів, які використовувались ПО "ОКУАСП" у даній справі;
- щодо способу використання музичних творів в публічному закладі;
- щодо врахування судами при розгляді справи статті 204 Цивільного кодексу України;
- щодо не спростування відповідачем презумпції винного заподіяння шкоди позивачу;
- позивач також вказав, що позов у даній справі стосується порушення прав щодо твору (об`єкта авторського права), тоді як договір з третьою особою укладено відповідачем щодо використання фонограм (об`єктів суміжних прав).
Третя особа, згідно наданих пояснень, вважає заявлений позивачем позов безпідставним, з огляду на таке:
1. Позов заявлено в інтересах особи, яка не є суб`єктом майнових авторських прав на спірний твір.
Третя особа зазначила, що з аналізу змісту Ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02-д, наданого на підтвердження належності позивачу майнових авторських прав на спірний музичний твір, вбачається, що він за своєю правовою природою не є ані договором про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, передбаченим ст. 1113 ЦК України, ані договором про передання (відчуження) майнових прав суб`єктів авторського права, передбаченим ст. 31 Закону України "Про авторське право і суміжні права", а є саме ліцензійним договором, про який йдеться у ст. 1109 (ліцензійний договір ) ЦК України, з якою корелюється ст. 32 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (передача прав на використання твору), а відтак, цей договір не є підставою набуття позивачем будь-яких майнових авторських прав на твори, що входять до каталогу ТОВ "Ворнер Чаппелл" (РФ).
Таким чином, третя особа вважає, що внаслідок укладання Ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02-д позивач не набув жодного майнового авторського права, у тому числі і на спірний твір, а відтак не є суб`єктом майнових авторських прав на твори, дозвіл на використання яких він отримав по вказаному ліцензійного договору.
2. Позов заявлено не уповноваженою на це особою.
Третя особа зазначила, що згідно положень ст.ст. 45, 47 Закону України "Про авторське право і суміжні права", майнові авторські і (або) суміжні права можуть бути передані в управління організацій колективного управління виключно суб`єктами цих прав, а позивач, як вбачається з наведеного вище, не набув внаслідок укладання з ТОВ "Ворнер Чаппелл" (РФ) Ліцензійного договору статусу суб`єкта майнових авторських прав, що входять до каталогу ТОВ "Ворнер Чаппелл" (РФ).
Водночас, згідно положень статей 45, 47 Закону України "Про авторське право і суміжні права", предметом діяльності організацій колективного управління є управління виключно майновими правами, а отже управління правом на використання об`єктів майнових прав не може бути предметом діяльності організацій колективного управління.
Відтак, на думку третьої особи, укладений між позивачем та Організацією Договір № АВ-24012014/01, згідно якого позивач передав у колективне управління Організації лише ті майнові авторські права, які йому належать чи будуть належати у майбутньому, не розповсюджує свою дію на твори, дозвіл на використання яких позивач отримав по зазначеному вище Ліцензійному договору, і, відповідно, не розповсюджує свою дію на майнові авторські права на ці твори, зокрема, на спірний.
Таким чином, третя особа вважає, що Організація не здійснює управління майновими авторськими правами на спірний музичний твір, а відповідно у цієї Організації відсутні повноваження на подання позову по даній справі.
3. Щодо обсягу задекларованих позивачем майнових авторських прав на спірний твір.
Третя особа зазначила, що зі змісту Додатку №1 до Ліцензійного договору №ВЧ- 01112014/02-д (Роздруківка № 45, поз. 14) та Декларації об`єктів авторського права (музичних творів) №588 від 07.04.2017 вбачається, що обсяг майнових авторських прав на спірний твір, начебто отриманий позивачем від ТОВ "Ворнер Чаппелл" (РФ) і начебто переданий у колективне управління Організації, становить лише 30%, а отже 70% майнових авторських прав на цей твір належать іншим особам. Крім того, спірний музичний твір було створено кількома авторами (тобто у співавторстві).
З урахуванням ст.ст. 428, 436 ЦК України, ст. 13 Закону України "Про авторське право і суміжні права", третя особа стверджує, що позивач не має права одноособово без згоди інших осіб, які є співвласниками майнових авторських прав на спірний твір, дозволяти чи забороняти третім особам використання цього твору.
4. Надані позивачем докази, на думку третьої особи, не є належними, а саме:
- Додаток №1 до Ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02-д від 01.11.2014 в редакції від 07.04.2017, наявний в матеріалах даної справи, не є належним доказом того, що станом на момент фіксації позивачем факту використання відповідачем спірного твору (05.09.2017) цей твір входив до складу предмету зазначеного ліцензійного договору, оскільки в матеріалах інших справи наявний Додаток №1 в редакціях від 01.06.2017 та від 01.08.2017, внаслідок укладення яких втрачала чинність відповідна попередня редакція вказаного Додатку №1;
- Декларація об`єктів авторського права (музичних творів) №588 від 07.04.2017 так само не є належним доказом, оскільки, підставою її складання слугував Додаток №1 до Ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02 від 01.11.2014 в редакції від 07.04.2017, який з 01.06.2017 втратив свою чинність;
- ні Додаток №1 в редакції від 01.06.2017, ні Додаток №1 від 01.08.2017 не містять у своїх переліках спірного музичного твору;
- матеріали даної справи не містять інших доказів того, що станом на момент фіксації позивачем факту використання відповідачем спірного твору (05.09.2017) цей твір входив до складу предмету наведеного Ліцензійного договору.
5. Використання способом публічного виконання спірного музичного твору у приміщенні магазину "Colin's", розташованому за адресою: м. Київ, вул. Мішуги, 4, здійснювалося відповідачем цілком правомірно, що є свідченням відсутності в діях відповідача ознак порушення майнових авторських прав позивача на спірний музичний твір.
Третя особа (Ліга) зазначила, що між нею та відповідачем було укладено Договір №К-07/14 про виплату винагороди (роялті) від 23.12.2013.
На твердження третьої особи, єдиним належним і достатнім доказом на підтвердження права Ліги дозволяти використання музичних творів з текстом або без тексту, у тому числі і спірного, є свідоцтво про облік організації колективного управління №5/2003 від 22.08.2003, видане Лізі Державним департаментом інтелектуальної власності МОН України. До складу предмету Договору № К-07/14 входить і спірний музичний твір, оскільки після 07.04.2017 і до цього часу позивач не звертався до Ліги з приводу вилучення належних йому майнових авторських прав з управління Ліги.
Крім того, у наданих додаткових поясненнях третя особа зазначила, що уклала Договір № К-07/14 з відповідачем від власного імені як організація колективного управління, а відповідно, права і обов`язки за цим договором набуто саме третьою особою, а не третьою особою і Асоціацією "Дім авторів музики в Україні". Третя особа також зауважила, що укладення такого договору з будь-якою організацією колективного управління (а з двома одразу тим більше) є належним, допустимим і достатнім доказом дотримання користувачем вимог ЦК України і Закону при використанні ним, в тому числі, об`єктів авторського права, незалежно від того, перебувають чи не перебувають ті чи інші об`єкти в колективному управлінні такої організації.
2. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ГПК України).
Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
З огляду на положення ст. 20 ЦК України та принцип диспозитивності господарського судочинства (ст. 14 ГПК України), позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.
Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача компенсації у зв`язку з порушенням майнових авторських прав суб`єкта авторського права (позивача).
Відповідно до ч. 1 ст. 418 ЦК України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.
Згідно з ч. 2 ст. 418 ЦК України право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (в чинній редакції) суб`єктами авторського права є автори творів, зазначених у частині першій статті 8 цього Закону, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон), об`єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, зокрема, музичні твори з текстом і без тексту.
Відповідно до ч. 1 ст. 424 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності є: 1) право на використання об`єкта права інтелектуальної власності; 2) виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: а) виключне право на використання твору; б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб`єктом авторського права.
Відповідно до статті 45 Закону суб`єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.
Згідно ч. 1 ст. 47 Закону суб`єкти авторського права і (або) суміжних прав можуть доручати управління своїми майновими правами організаціям колективного управління. Правові засади діяльності організацій колективного управління визначаються Законом України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав".
Закон України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", яким визначено правові та організаційні засади колективного управління майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав в Україні, набув чинності 22.07.2018. Пунктом 2 частини шостої Розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону внесено зміни до Закону України "Про авторське право і суміжні права".
Разом з тим, відповідно до положень частини першої Розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" цей Закон застосовуються до правовідносин, які виникли після набрання ним чинності.
Таким чином, якщо правовідносини сторін у справі виникли до набрання чинності Законом України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" (до 22.07.2018), положення останнього до них під час вирішення відповідних спорів судами не застосовуються.
Отже, враховуючи, що спірні правовідносини сторін у даній справі виникли до набрання чинності Законом України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", під час вирішення даного спору судом застосовуються положення Закону України "Про авторське право і суміжні права" в редакції до 22.07.2018.
Відповідно до ч. 3 ст. 48 Закону (тут і далі - в редакції до 22.07.2018) повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб`єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом не дійсним.
Таким чином, за наявності договорів із суб`єктами авторського права та/або суміжних прав на управління їх майновими правами, організації колективного управління відповідно до статті 45 Закону, що надає право таким організаціям представляти інтереси власників майнових авторських прав, виконавців, виробників фонограм (відеограм), мають право звертатися до господарського суду з позовами про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду або стягнення доходу, отриманих порушником внаслідок порушення ним авторського права та/або суміжних прав.
Така організація, пред`явивши позов, не є позивачем, оскільки вона звертається до суду за захистом прав суб`єктів авторського і (або) суміжних прав, а не своїх прав. Позивачем у таких випадках буде суб`єкт авторського права і (або) суміжних прав, на захист інтересів якого звернулася організація колективного управління.
Організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. У разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб`єктів авторського права необхідно з`ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб`єктом авторського права (аналогічний висновок містить постанова Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 922/2377/16).
За змістом статей 435, 440, 441, 443 ЦК України, статей 7, 15, 31-33 Закону: право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку (за договором, який відповідає визначеним законом вимогам); використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом).
Відповідно до частини третьої статті 426 ЦК України використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.
Відповідно до частини першої статті 427 ЦК України майнові права інтелектуальної власності можуть бути передані відповідно до закону повністю або частково іншій особі.
Частиною третьою статті 15 Закону визначено, що виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і публічне сповіщення творів.
Згідно з приписами статті 1 Закону публічне виконання - це подання за згодою суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім`ї або близьких знайомих цієї сім`ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час; публічне сповіщення (доведення до загального відома) - передача за згодою суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гама-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.
Використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання - як у реальному часі ("наживо"), так і з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення), а також публічна демонстрація аудіовізуального твору (зі звуковим супроводом чи без такого) у місці, відкритому для публічного відвідування, або в іншому місці (приміщенні), де присутні особи, які не належать до кола однієї сім`ї чи близьких знайомих цієї сім`ї, - незалежно від того, чи сприймається твір публікою безпосередньо у місці його публічної демонстрації (публічного показу), чи в іншому місці одночасно з такою демонстрацією (показом). Відповідальність за публічне виконання твору (в тому числі при його виконанні в реальному часі - "наживо") несе фізична чи юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1107 ЦК України розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі ліцензійного договору.
Згідно з ч. 1 ст. 1109 ЦК України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 1109 ЦК України у ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об`єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об`єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об`єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір. Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.
Використання музичного твору безпосередньо у публічному закладі (а не шляхом здійснення користувачем передачі таких творів в ефір чи по кабелях) є публічним виконанням (аналогічний висновок містять постанови Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 910/4139/17, від 03.04.2018 у справі № 907/375/17, від 10.05.2018 у справі № 908/666/17, від 06.02.2018 у справі № 908/364/17, від 06.02.2018 у справі 908/657/17).
Відповідно до ст. 431 ЦК України порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену цим Кодексом, іншим законом чи договором.
Використання твору без дозволу суб`єкта авторського права є порушенням авторського права, передбаченим пунктом "а" статті 50 Закону, у зв`язку з яким пунктом "г" частини другої статті 52 цього Закону визначено можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат.
Позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також використання об`єктів даних прав відповідачем. У свою чергу, відповідач має довести додержання ним вимог Цивільного кодексу України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об`єкта суміжних прав. Крім того, саме відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 Цивільного кодексу України) (аналогічний висновок містять постанови Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 908/666/17 від 04.07.2018 у справі № 910/9793/17, від 10.07.2018 у справі № 910/4139/17).
У визначенні розміру такої компенсації необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.
У правопорушеннях, які мали місце до набрання чинності Законом України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об`єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо.
При визначенні суми компенсації необхідно виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення, та враховувати, що відповідно до пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VIII мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників, та інших виплат.
Оскільки виплата компенсації за порушення майнових авторських прав підпадає під ознаки "інших виплат", про які йдеться у Законі України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", у визначенні суми відповідної компенсації, з урахуванням загальних засад цивільного законодавства - справедливості, добросовісності та розумності, необхідно враховувати приписи пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (аналогічний висновок містять постанови Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 910/6037/16, від 20.03.2018 у справі № 910/7609/17, від 13.02.2018 у справі № 921/113/17-г/17).
Абзацом другим пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (із змінами, внесеними Законом України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав") визначено, що до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
Таким чином, до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
Як зазначалось, Законом України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" внесено зміни до Закону України "Про авторське право і суміжні права".
Зокрема, запроваджено новий порядок визначення розміру компенсації за порушення авторського права або суміжних прав, яка визначається судом як паушальна сума на базі таких елементів, як подвоєна, а у разі умисного порушення - як потроєна сума винагороди або комісійні платежі, які були б сплачені, якби порушник звернувся із заявою про надання дозволу на використання оспорюваного авторського права або суміжних прав замість відшкодування збитків або стягнення доходу (пункт "г" частини другої статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" в чинній редакції).
Разом з цим, до правовідносин сторін у справі, які виникли до набрання чинності Законом України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", положення вказаного Закону не застосовуються.
Тобто визначення розміру компенсації за порушення авторського права та суміжних прав, яке було вчинено до набрання чинності Законом України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", здійснюється відповідно до положень пункту "г" частини другої статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" в редакції, чинній до 22.07.2018, а саме сума такої компенсації визначається у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат.
Таким чином, станом на час прийняття рішення у даній справі при визначенні розміру компенсації за спірне порушення майнових авторських прав слід виходити з приписів п. "г" ч. 2 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (в редакції до 22.07.2018) та пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (в чинній редакції) та застосовувати розрахункову величину у розмірі 1921,00 грн. (прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01.01.2019 згідно ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік").
Відповідно до ч.ч. 1- 3статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Статтею 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України ).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ст. 77 ГПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 ГПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
3. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Висновки суду.
3.1. Щодо доведення Організацією наявності у неї прав на управління авторськими майновими правами суб`єкта авторського права (позивача) ; доведення позивачем належності йому майнового авторського права, а також використання об`єктів даних прав відповідачем.
ПО "ОКУАСП" станом на 05.09.2017 була організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України свідоцтвом про облік організацій колективного управління від 24.01.2011 № 18/2011.
24.01.2014 між ПО "ОКУАСП" (Організація) та ТОВ "ВОРНЕР МЬЮЗІК УКРАЇНА" (видавник, позивач) укладено Договір № АВ-24012014/01 про управління майновими авторськими правами (далі - Договір № АВ-24012014/01), умовами якого передбачено, що:
- видавник надає Організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори та субвидані твори (далі твори та субвидані твори разом - об`єкти авторського права), які належать або протягом дії даного договору будуть належати видавнику, а саме: дозволяти або забороняти від імені видавника використання об`єктів авторського права третіми особами, відповідно до умов цього Договору (пункт 2.1 Договору № АВ-24012014/01);
- надання повноважень на колективне управління правами передбачає: укладення Організацією договорів на право використання об`єктів авторського права третіми особами, збір винагороди, її розподіл та виплату (п. 2.2 Договору № АВ-24012014/01);
- згідно цього Договору Організація отримує повноваження здійснювати колективне управління правами видавника, зокрема, на такий вид використання об`єктів авторського права як публічне виконання об`єктів авторського права (п.п. 5.1.1 п. 5.1 Договору № АВ-24012014/01);
- територія, на якій Організація здійснює колективне управління майновими правами на об`єкти авторського права - територія України (п. 6.1 Договору № АВ-24012014/01 та Додаток № 1 до цього договору);
- Організація має право здійснювати відповідно до чинного законодавства України та цього договору будь-які юридичні дії, направлені на забезпечення та захист майнових прав видавника на об`єкти авторського права, повноваження на управління якими передані Організації за цим Договором, в порядку, визначеному у цьому розділі (п. 9.1 Договору № АВ-24012014/01);
- у випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює Організація, остання, з метою захисту прав видавника та реалізації своїх повноважень по управлінню цими права, має право :
пред`являти заяви, претензії, здійснювати фіксацію фактів використання об`єктів авторського права без дозволу Організації (п.п. 9.2.1 п. 9.2 Договору № АВ-24012014/01);
вчиняти будь-які інші дії (вживати заходи), направлені на захист авторських прав видавника, за умов отримання попередньої згоди видавника (п.п. 9.2.2 п. 9.2 Договору № АВ-24012014/01);
- дії, визначені в п. 9.2.1 Договору, Організація має право здійснювати без узгодження з видавником (п. 9.4 Договору № АВ-24012014/01);
- даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє безстроково (п. 12.1 Договору № АВ-24012014/01).
Додатково судом враховано зміст наявної в матеріалах справи заяви "До відома всіх зацікавлених осіб", якою ТОВ "ВОРНЕР МЬЮЗІК УКРАЇНА" підтвердило, що в положеннях пунктів 9.2.2, 9.5 Договору № АВ-24012014/01 від 24.01.2014 не йдеться про отримання попередньої згоди щодо судового захисту в кожному окремому випадку, оскільки відповідно до чинного в Україні законодавства, в разі отримання за договором саме виключних майнових прав, - не вимагається додаткового дозволу чи погодження на судовий захист цих прав, заборона про це прямо встановлена законом і будь-яка домовленість сторін про це є нікчемною відповідно до закону. Також, наведеною заявою ТОВ " ВОРНЕР МЬЮЗІК УКРАЇНА" підтвердило, що обізнане щодо кожного випадку звернення Організації із заявами (в тому числі і до суду) в інтересах і щодо захисту порушених прав ТОВ "ВОРНЕР МЬЮЗІК УКРАЇНА", погоджує і згодне з кожним таким зверненням .
На виконання вимог п. 3.1 Договору № АВ-24012014/01, ТОВ "ВОРНЕР МЬЮЗІК УКРАЇНА" надало Декларацію № 588 від 07.04.2017 на музичний твір "I Got To Do" (автор музики та тексту Nora En Pure; виконавець: Nora En Pure and Redondo; публічне виконання - 30%). З наведеної Декларації вбачається, що ТОВ "ВОРНЕР МЬЮЗІК УКРАЇНА" отримало майнові авторські права на спірний музичний твір від ТОВ "Ворнер/Чаппел" на підставі Ліцензійного договору № ВЧ-01112014/02-д від 01.11.2014 (далі - Договір № ВЧ-01112014/02-д).
За умовами Договору ВЧ-01112014/02-д:
- ТОВ "Ворнер/Чаппел" (видавник) надає ТОВ "ВОРНЕР МЬЮЗІК УКРАЇНА" (субвидавник) право на використання протягом строку (як він визначений у п. 11) на території (Україна) способами, вказаними в договорі, всіх творів, що входять до каталогу видавника, за виключенням Продакшн Музики (п. 2.1 Ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02-д);
- для підтвердження надання права використання творів субвидавник на вимогу видавника надає засвідчені роздруківки з Каталогу, які містять характеристики творів у формі, наведеній у додатку № 1 до даного договору (п. 2.2 Ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02-д);
- субвидавник має право використовувати твори протягом строку на території на умовах виключної ліцензії, зокрема, способом публічного виконання творів , тобто надання творів у живому виконанні або за допомогою технічних засобів (п. 2.3 Ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02-д);
- субвидавник має право надавати права використання творів користувачам в межах території протягом строку договору в межах прав та способів використання, передбачених даним договором (п. 2.7 Ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02-д);
- у випадку, коли субвидавнику стане відомо про будь-який випадок неавторизованого або такого, що порушує права використання тих чи інших творів, субвидавник (ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна") зобов`язаний невідкладно повідомити про це видавника (ТОВ "Ворнер/Чаппелл"), а видавник вправі самостійно визначити, чи використовувати засоби судового захисту та якщо використовувати, то які (п. 8.1 Ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02-д);
- субвидавник вправі в досудовому порядку забезпечити дотримання і захищати всі права на твори на території або від свого імені та (або) від імені видавника без отримання попереднього погодження видавника, субвидавник не вправі ініціюювати від свого імені та (або) від імені видавника судові процеси відносно будь-яких творів без отримання попереднього письмового погодження видавника (п. 8.2 Ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02-д);
- строк Договору починає обчислюватись з моменту його підписання та з урахуванням положень пункту 11.2, спливає 31 грудня 2014 року. При цьому сторони окремо обумовили, що Договір в частині надання прав субвидавнику розповсюджується на період, попередній даті укладення договору, а саме - з 01 січня 2014 року. Сторони окремо обумовили, що видавник надає субвидавнику право вимагати та отримувати від третіх осіб будь-які види винагороди та компенсацій за використання творів, не зібраних на момент укладення договору іншими субвидавниками видавника або правовласниками творів (п. 11.1 Ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02-д);
- строк Договору може автоматично продовжуватись на наступний період в 1 (один) рік, якщо та до тих пір поки Договір не буде розірваний будь-якою зі сторін шляхом направлення письмового повідомлення іншій стороні не менш ніж за 30 (тридцять) календарних днів. При умові отримання такого повідомлення про розірвання даний Договір припиняється, починаючи з 30 червня або з 31 грудня, в залежності від того, яка дата слідує після спливу 30 (тридцяти) календарних днів (п. 11.2 Ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02-д).
З Додатку № 1 до Ліцензійного договору № ВЧ-01112014/02-д ("Роздруківка № 45 з каталогу музичних творів") вбачається, що ТОВ "Ворнер/Чаппелл" та ТОВ "ВОРНЕР МЬЮЗІК УКРАЇНА" станом на 07.04.2017 підтвердили надання прав згідно Ліцензійного договору № ВЧ-01112014/02-д по відношенню до наведеного в цьому додатку переліку музичних творів, серед яких музичний твір "I Got To Do" (автор музики та тексту Nora En Pure; виконавець: Nora En Pure and Redondo; частка правовласника (публічне виконання) - 30%) (п. 14).
Відповідно до Додатку № 1/2 до Ліцензійного договору № ВЧ-01112014/02-д вбачається, що ТОВ "ВОРНЕР МЬЮЗІК УКРАЇНА" проінформувало ТОВ "Ворнер/Чаппелл" про використання на території України без відповідного дозволу музичних творів згідно переліку, серед яких музичний твір "I Got To Do" (автор музики та тексту Nora En Pure; виконавець: Nora En Pure and Redondo; частка правовласника (публічне виконання) - 30%) (п. 14).
Крім того, вказаними Додатками № 1, № 1/2 до Ліцензійного договору № ВЧ-01112014/02-д, які підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками ТОВ "Ворнер/Чаппелл" та ТОВ "ВОРНЕР МЬЮЗІК УКРАЇНА", останнє зазначене товариство наділено правом звернення до суду відповідно до діючого в Україні законодавства з метою захисту порушеного права.
Згідно вказаних Додатків № 1, № 1/2 ТОВ "Ворнер/Чаппелл" також погодилося з правом ТОВ "ВОРНЕР МЬЮЗІК УКРАЇНА" доручати судове представництво ПО "ОКУАСП" (код 37396151) на підставі договору про управління майновими авторськими правами .
Враховуючи встановлені вище обставини та приписи статті 204 ЦК України (презумпція правомірності правочину), суд дійшов висновку про те, що ТОВ "ВОРНЕР МЬЮЗІК УКРАЇНА" на підставі Ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02-д та Додатку № 1 до нього (Роздруківка № 45) набуло майнові права, зокрема щодо спірного музичного твору "I Got To Do", а Організація на підставі Договору № АВ-24012014/01 та відповідно до Декларації № 588 від 07.04.2017 наділена повноваженнями на управління майновими правами суб`єкта авторського права - ТОВ "ВОРНЕР МЬЮЗІК УКРАЇНА" (позивача), зокрема щодо спірного музичного твору "I Got To Do", та, відповідно, правом на звернення з позовом до суду в інтересах позивача. Ліцензійний договір №ВЧ-01112014/02-д та Договір № АВ-24012014/01 станом на час фіксації порушення (05.09.2017) були чинні, недійсними не визнавалися, докази протилежного у матеріалах справи відсутні.
Водночас, матеріалами справи спростовуються та відхиляються судом як безпідставні твердження третьої особи стосовно того, що позивач не набув майнових авторських прав на спірний твір та щодо відсутності у Організації повноважень на управління майновими авторськими правами на спірний музичний твір і, відповідно, на подання даного позову до суду.
Стосовно доводів третьої особи про те, що обсяг майнових авторських прав позивача на спірний твір становить лише 30%, а відтак 70% майнових авторських прав на цей твір належать іншим особам, крім того, спірний музичний твір було створено кількома авторами (тобто у співавторстві), у зв`язку з чим у позивача відсутні права одноособово без згоди інших осіб, які є співвласниками майнових авторських прав на спірний твір, дозволяти чи забороняти третім особам використання цього твору, то такі доводи судом відхиляються з огляду на таке:
- підставою заявленого позову є саме обставини, пов`язані з реалізацією суб`єктом майнового авторського права належних йому майнових авторських прав відповідно до приписів ст. 427 ЦК України та ст. 31 Закону України "Про авторське право і суміжні права", а не обставини, пов`язані зі створенням спірного музичного твору, які є немайновими авторськими правами. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 910/9604/18;
- крім того, суд врахував, що згідно з приписами пункту "в" частини першої статті 49 Закону (в редакції до 22.07.2018) до функцій організацій колективного управління належить збір, розподіл і виплата зібраної винагороди за використання об`єктів авторського і (або) суміжних прав не лише суб`єктам авторського і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також й іншим суб`єктам прав відповідно до цього Закону.
Водночас згідно з положеннями частини другої тієї ж статті суб`єкти авторського права, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об`єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об`єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладення договорів з особами, які використовують ці об`єкти.
Отже, надавши організаціям колективного управління можливість дозволяти використання об`єктів авторського права, які хоча й не перебувають в їх управлінні, але не вилучені з нього в установленому порядку, законодавець врахував специфіку діяльності суб`єктів господарювання, які здійснюють постійне використання великої кількості різноманітних об`єктів авторського права, завчасне визначення переліку яких (із встановленням правовласників та одержанням необхідного дозволу від кожного з них) є надмірно складним або взагалі неможливим (телерадіоорганізації; особи, що здійснюють ретрансляцію телерадіопрограм; власники закладів, де відбувається публічне виконання творів, тощо).
Такий підхід водночас забезпечує дотримання прав суб`єктів авторського права - як щодо дозволу на використання творів, так і стосовно отримання винагороди - та дозволяє суб`єктам господарювання здійснювати використання необмеженого переліку творів без порушення майнових авторських прав, уклавши відповідний договір з однією організацією колективного управління.
Доводи третьої особи щодо неналежності таких доказів як Додаток №1 до Ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02-д від 01.11.2014 в редакції від 07.04.2017 та Декларація об`єктів авторського права (музичних творів) №588 від 07.04.2017, судом відхиляються як безпідставні, оскільки матеріали справи не місять відомостей про втрату чинності Додатком №1 до Ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02-д від 01.11.2014 в редакції від 07.04.2017, зокрема, Додаток №1 в редакції від 01.06.2017 та Додаток №1 в редакції від 01.08.2017, на які посилалась третя особа, не місять умов, що з моменту їх підписання Додаток №1 в редакції від 07.04.2017 вважається таким, що втратив чинність.
Таким чином, позивачем доведено належність йому майнових авторських прав на спірний музичний твір, а Організацією - наявність у неї прав на управління майновими авторськими правами суб`єкта авторського права (позивача) на спірний музичний твір.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 №71 "Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань" (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 №657) надано право представникам уповноважених організацій колективного управління фіксувати факти прямого чи опосередкованого комерційного використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, зокрема, за допомогою технічних засобів і (або) шляхом складення відповідного акта фіксації.
Таким чином, Організація наділена правом фіксувати факти комерційного використання музичних творів способом публічного виконання/публічного сповіщення. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 21.05.2018 у справі № 924/290/17, від 18.06.2019 у справі № 910/11135/18, від 09.07.2019 у справі № 910/12033/18.
05.09.2017 в період часу з 14:06 год. до 14:32 год. представником Організації Чередніченком Євгеном Івановичем , який діяв на підставі довіреності ПО "ОКУАСП" № 31/12/16/1 від 31.12.2016, у магазині "Colin`s" за адресою м. Київ, вул. Мишуги, буд. 4, в якому здійснює господарську діяльність ТОВ "ДЕЛЬТА ТЕКС" (відповідач), було зафіксовано факт публічного виконання музичних творів, в тому числі спірного музичного твору "I Got To Do", виконавець Nora En Pure and Redondo для фонового озвучення приміщення, про що складено Акт фіксації № 05/09/17 від 05.09.2017, копія якого наявна в матеріалах справи. Акт фіксації № 05/09/17 підписаний представником Організації Чередніченко Є.І. та містить відмітку, що представники закладу відмовились назвати свої данні та підписати даний акт.
В наведеному Акті фіксації № 05/09/17 зазначено про наявність в приміщенні закладу, де здійснювалась фіксація, працюючих приладів для подання звукової хвилі в діапазоні і з частотою, які сприймаються людським слухом. Також зазначено, що розповсюдження звукової хвилі - тобто подання музичних творів (публічне виконання) безпосередньо зафіксовано на доданому до акту відео-звукозаписі і сприймається на слух, а не зором. Фіксація здійснювалась з використанням відеокамери "SONY Handycam" model № DCR DVD 610 2008.
Крім того, згідно Акту фіксації №05/09/17 від 05.07.2017 вбачається, що визначення музичних творів здійснювалось представником Організації безпосередньо на місці за допомогою програм Sound Hound та/або Shazam, які знаходяться у вільному доступі. Ці дані додатково перевіряються методом порівняння зразків музичних творів, записаних на відео-звукозаписі, і ті самі зразки - розміщені на сервісі You Tube.
На підтвердження обставин, зазначених у Акті фіксації № 05/09/17 7, Організацією додано до матеріалів справи DVD-диск з копією відео-звукозапису до Акту фіксації № 05/09/17, дослідження якого здійснювалось в судовому засіданні.
В судовому засіданні 12.08.2019 судом досліджено копію відео-звукозапису до вказаного Акту фіксації у магазині "Colin`s" від 05.09.2017 та встановлено, що на цьому записі зафіксовано:
- дату фіксації - наявне зображення на екрані мобільного телефону та озвучено вголос представником ПО ОКУАСП: 5 вересня 2017 року, 14 годин 06 хвилин (з початку запису);
- назву закладу, в якому здійснюється фіксація - озвучено вголос представником ПО ОКУАСП - магазин "Colin`s", при цьому на записі зафіксовано вивіску магазину "Colin`s" та фрагменти приміщення цього магазину (з 00:10, 00:29 хв. запису);
- фіскальний чек № 0030911 0077471 від 05.09.2017, яким, в свою чергу, зафіксовано: ТОВ "ДЕЛЬТА ТЕКС", Магазин "Colin`s", м. Київ, Дарницький район, вул. Мишуги, буд. 4, час 14:37:54, дата 05-09-2017 (з 25:20 хв. запису).
- обладнання (колонку), за допомогою якого в закладі здійснюється публічне виконання музичних творів (з 00:53 хв. запису);
- публічне виконання спірного музичного твору з назвою іноземною мовою "I Got To Do" (з 05:15 хв.).
Отже, наявним в матеріалах справи відео-звукозаписом до Акту фіксації № 05/09/17, у сукупності з іншими доказами - Актом фіксації № 05/09/17 від 05.09.2017 та фіскальним чеком № 0030911 0077471 від 05.09.2017, підтверджується, що фіксація відбувалась 05.09.2017 в приміщенні магазину "Colin`s" за адресою м. Київ, вул. Мишуги, буд. 4, в якому здійснює господарську діяльність ТОВ "ДЕЛЬТА ТЕКС", відео-звукозапис містить докази публічного виконання музичного твору "I Got To Do", якість даного запису дозволяє ідентифікувати вказаний музичний твір.
Таким чином, оцінивши надані Організацією докази (Акт фіксації № 05/09/17 від 05.09.2017, відео-звукозапису до даного акту та фіскальний чек № 0030911 0077471 від 05.09.2017) у їх сукупності , суд дійшов висновку про належність, допустимість, достовірність та достатність цих доказів у розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України, які обґрунтовано підтверджують факт використання відповідачем у власній господарській діяльності спірного музичного твору шляхом здійснення його публічного виконання. Наведений висновок суду узгоджується з висновками Верховного Суду у постановах від 20.03.2018 у справі № 910/7609/17, від 18.06.2019 у справі № 910/11135/18.
Разом з тим, суд відхиляє як такі, що не відповідають дійсності, твердження відповідача про те, що з відео-звукозапису не вбачається джерело походження звуку, оскільки досліджений судом відео-звукозапис містить фіксацію відповідного обладнання (колонки) у закладі відповідача.
Щодо доводів відповідача про неможливість встановити, що виконання спірного музичного твору здійснювалось саме у закладі відповідача, то як встановлено судом при дослідженні відео-звукозапису, даний запис здійснено саме в приміщенні магазину "Colin`s" за адресою м. Київ, вул. Мишуги, буд. 4, запис містить одночасно інші звуки, однак такі звуки не перешкоджають ідентифікації спірного музичного твору в наведеному закладі. Отже, доводи відповідача ґрунтуються виключно на його суб`єктивній оцінці спірного відео-звукозапису, яка не підтверджена жодними належними та допустимими доказами.
Щодо доводів відповідача про те, що з відео-звукозапису не вбачається, що представник відповідача відмовився від підпису акту фіксації, суд відзначає, що законодавством України не встановлено обов`язкових вимог до порядку проведення фіксації комерційного використання музичних творів способом публічного виконання/публічного сповіщення та вимог до форми і змісту акту фіксації представником (-ами) організацій колективного управління. Суд зазначає, що такі факти як відсутність на відео-звукозаписі відмови представників закладу назвати свої дані та підписати акт фіксації - не спростовують відповідних обставин, які зафіксовано іншими доказами, зокрема, Актом фіксації № 05/09/17 від 05.09.2017. Відповідно, такі обставини встановлено судом за результатом оцінки наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, а саме: Акту фіксації № 05/09/17 від 05.09.2017 та відео-звукозапису до даного акту.
3.2. Щодо доведення відповідачем додержання ним вимог Цивільного кодексу України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним творів та спростування відповідачем визначеної цивільним законодавством презумпції винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 Цивільного кодексу України).
Відповідач та третя особа, на підтвердження правомірності використання відповідачем спірного музичного твору способом публічного виконання у магазині "Colin`s" за адресою м. Київ, вул. Мишуги, буд. 4, посилаються на Договір №К-07/14 про виплату винагороди (роялті) від 23.12.2013, укладений між ТОВ "ДЕЛЬТА ТЕКС" (Компанія) та Об`єднанням підприємств "Українська ліга музичних прав" (Ліга), правонаступником якого є Громадська спілка "Українська ліга музичних прав" (далі - Договір № К-07/14).
Судом встановлено, що Ліга станом на 05.09.2017 (дату фіксації публічного виконання спірного музичного твору) була організацією колективного управління майновими правами суб`єктів авторського права, виконавців, виробників фонограм, виробників відеограм, організацій мовлення, що підтверджується свідоцтвом про облік організації колективного управління №5/2003 від 22.08.2003, виданим Лізі Державним департаментом інтелектуальної власності МОН України.
У преамбулі Договору № К-07/14 зазначено, що Ліга діє за дорученням Асоціації "Дім авторів музики в Україні" , яка є організацією колективного управління авторськими правами (свідоцтво №7/2005 від 26.01 2005), в інтересах суб`єктів авторського права, які передали у колективне управління Асоціації свої майнові авторські права. Оскільки у Договорі № К-07/14 чітко зазначено, що Ліга діє за дорученням Асоціації "Дім авторів музики в Україні", то доводи Ліги про укладення нею вказаного договору від власного імені як організацією колективного управління суд оцінює критично.
Лігою долучено до матеріалів справи Договір № 1/05/05 від 11.05.2005, укладений між нею та Асоціацією "Дім авторів музики в Україні" (далі - ДАМвУ), відповідно до умов якого ДАМвУ передає Лізі на невиключній основі належні їй повноваження щодо видачі дозволів та отримання винагороди за публічне виконання об`єктів авторських прав, які знаходяться в колективному управлінні ДАМвУ . В свою чергу, Ліга бере на себе зобов`язання представляти інтереси ДАМвУ у відносинах з користувачами, підписувати з користувачами договори про виплату авторської винагороди (роялті) за використання ними об`єктів авторського права, збирати передбачену законодавством України винагороду за таке використання, тощо (п. 2.1); нарахування і виплата винагороди ДАМвУ здійснюється на підставі наданої ДАМвУ інформації про права, які знаходяться в його колективному управлінні (п. 2.2). Як встановлено судом, Лігою не долучено до матеріалів справи інформацію про права, які знаходяться в колективному управлінні ДАМвУ, які входили до предмету Договору № 1/05/05 від 11.05.2005, укладеного між ДАМвУ та Лігою.
Разом з цим, предметом Договору №К-07/14, укладеного між Лігою та ТОВ "ДЕЛЬТА ТЕКС", є умови використання Компанією способом публічного виконання у зазначених в Додатках до цього Договору закладах, що належать Компанії, фонограм (відеограм), їх примірників, зафіксованих у них музичних творів та їх виконань (далі разом - Фонограми) з Каталогу Ліги, та сплати Лізі, як організації колективного управління майновими правами суб`єктів авторського права, виконавців, виробників фонограм, виробників відеограм, організацій мовлення, винагороди (роялті) за таке використання Фонограм (п. 1.1 Договору №К-07/14). Згідно Додатку № 41 від 12.03.2016 до Договору №К-07/14 до переліку закладів, в яких Компанія здійснює публічне виконання фонограм включено м. Київ, вул. О.Мишуги, 4, докази втрати чинності наведеним додатком № 42 в матеріалах справи відсутні. Як свідчить аналіз змісту умов Договору №К-07/14, останній регулює відносини використання суміжних прав, а не майнових авторських прав, тоді як спір у даній справі стосується об`єкта авторського права.
Крім того, згідно Договору №К-07/14 визначено, що Каталог Ліги - фонограми, відеограми, у яких зафіксовані виконання музичних творів з текстом або без тексту, майнові права на які передані у колективне управління Об`єднанню підприємств "Українська ліга музичних прав" та/або щодо яких об`єднанню надано дозвіл на здійснення збору винагороди за їх використання способом публічного виконання.
Відповідачем та третьою особою, в підтвердження доводів про наявність у ТОВ "ДЕЛЬТА ТЕКС" прав на використання музичного твору "I Got To Do" у виконанні Nora En Pure and Redondo, не надано суду Каталогу Ліги (витягу з цього Каталогу), в якому було б визначено вказаний музичний твір. В обгрунтування неможливості надання суду Каталогу Ліги третя особа зазначила про значний обсяг для роздруківки цих відомостей у паперовому вигляді, що потребує значних матеріальних ресурсів та часу, а також послалась на приписи пункту "в" частини першої та частини другої статті 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права", з урахуванням яких вказала, що дія Договору №К-07/14 розповсюджується на усі існуючі у світі об`єкти авторського права у музичній сфері, окрім тих, що були вилучені з управління третьої особи у встановленому порядку. На твердження третьої особи, після 07.04.2017 і до цього часу позивач не звертався до Ліги з приводу вилучення належних йому авторських прав з управління Ліги.
Водночас, судом враховано, що відповідно до частини третьої статті 426 ЦК України використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності , крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" виключне право - майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об`єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.
Проте, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що Ліга, з якою відповідачем укладено Договір №К-07/14, мала саме виключне право дозволяти використання спірного музичного твору , а відтак, твердження відповідача та третьої особи про правомірність використання відповідачем у власній господарській діяльності спірного музичного твору на підставі Договору №К-07/14 судом відхиляються як безпідставні.
Таким чином, відповідачем не доведено належними, допустимими і достатніми доказами додержання ним вимог ЦК України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним у власній господарській діяльності спірного музичного твору та не спростовано визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 Цивільного кодексу України).
При цьому суд зазначає, що при ухваленні даного рішення враховано, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
3.3. Щодо наявності підстав для притягнення винної особи до відповідальності за порушення авторського права.
Відповідно до частини третьої статті 426 ЦК України використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.
Використання відповідачем спірного музичного твору у власній господарській діяльності відбулось без належного дозволу та без сплати авторської винагороди, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.
Використання твору без дозволу суб`єкта авторського права є порушенням авторського права, передбаченим пунктом "а" статті 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права", у зв`язку з яким пунктом "г" частини другої статті 52 цього Закону визначено можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат.
Суд дійшов висновку, що станом на час прийняття рішення у справі при визначенні розміру компенсації за спірне порушення майнових авторських прав слід виходити з приписів п. "г" ч. 2 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (в редакції до 22.07.2018) та пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (в чинній редакції) та застосовувати розрахункову величину у розмірі 1921,00 грн. (прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01.01.2019, згідно ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік").
Судом враховано, що відповідач порушив авторські права позивача щодо об`єкта правового захисту - музичного твору "I Got To Do", а тому, виходячи з принципів справедливості, добросовісності та розумності, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача компенсації у розмірі 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (станом на 01.01.2019) за використання спірного музичного твору. Отже, стягненню з відповідача підлягають 19210,00 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав за використання без дозволу об`єкта правового захисту - музичного твору ""I Got To Do". У задоволенні решти позовних вимог в сумі 226678,00 грн. позивачу належить відмовити.
4. Стосовно розподілу судових витрат .
Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.
Організація, що звернулась на захист прав позивача, безпосередньо у позовній заяві навела попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які заявник поніс і які очікує понести, до якого включила: витрати, понесені Організацією, а саме: судовий збір за подання позовної заяви - 3688,32 грн.; витрати, які очікує понести Організація, а саме: витрати на професійну правничу допомогу - 7000,00 грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, відсутній, оскільки на момент подання відзиву такі витрати відсутні.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
В матеріалах справи наявні докази, які підтверджують сплату Організацією судового збору в загальній сумі 3688,40 грн. (платіжні доручення № 683 від 22.06.2018, № 839 від 12.02.2019).
З огляду на часткове задоволення позову та приписи ст. 129 ГПК України, судовий збір в сумі 288,16 грн. покладається на відповідача, а в сумі 3400,24 грн. - на Організацію.
Крім того, Організацією до закінчення судових дебатів у справі подано заяву, відповідно до якої Організація просить суд вирішити питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу Організації, яка звернулась на захист прав позивача, стягнути з відповідача на користь Організації 7000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Наявними в матеріалах справи доказами, а саме: Договір № 7.7-С про надання професійної правничої допомоги від 11.02.2019, укладений між Організацією та Адвокатським об`єднанням "Інтелкрафтс", наказ Адвокатського об`єднання "Інтелкрафтс" № 7.7 від 11.02.2019 про доручення здійснення судового представництва за вказаним договором адвокатам Хлебнікову С.Г., Сербуль О.Ю., довіреність від 07.02.2019, видана Організацією зазначеним адвокатам, свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю, видані зазначеним адвокатам, Акт затвердження сторонами обсягу надання правничої допомоги в суді першої інстанції, яка оплачена клієнтом, від 07.05.2019 (Додаток № 1 до Договору № 7.7-С про надання професійної правничої допомоги від 11.02.2019), платіжне доручення № 936 від 07.05.2019 на суму 7000,00 грн., в призначенні платежу якого зазначено: "оплата за професійну правничу допомогу згідно договору № 7.7-С від 11.02.2019", - підтверджується здійснення Організацією витрат на професійну правничу допомогу адвоката у даній справі в сумі 7000,00 грн.
Отже, враховуючи часткове задоволення позову та приписи ст.ст. 126, 129 ГПК України, здійснені Організацією витрати на професійну правничу допомогу в сумі 546,88 грн. покладаються на відповідача, а в сумі 6453,12 грн. - на Організацію.
Керуючись ст.ст. 4, 13, 73, 74, 76-80, 86, 96, 123, 124, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЬТА ТЕКС" (01023, м.Київ, ПЛОЩА СПОРТИВНА, будинок 1-А; ідентифікаційний код 37357021) на користь Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (02002, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЄВГЕНА СВЕРСТЮКА, будинок 23, офіс 916; ідентифікаційний код 37396151) в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОРНЕР МЬЮЗІК УКРАЇНА" (01014, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЗВІРИНЕЦЬКА, будинок 63; ідентифікаційний код 39019265) 19210,00 грн. (дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень 00 коп.) компенсації за порушення майнових авторських прав за використання без дозволу об`єкта правового захисту - музичного твору "I Got To Do".
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЬТА ТЕКС" (01023, м.Київ, ПЛОЩА СПОРТИВНА, будинок 1-А; ідентифікаційний код 37357021) на користь Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (02002, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЄВГЕНА СВЕРСТЮКА, будинок 23, офіс 916; ідентифікаційний код 37396151) 288,16 грн. (двісті вісімдесят вісім гривень 16 коп.) судового збору та 546,88 грн. (п`ятсот сорок шість гривень 88 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку, передбаченому ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 15.08.2019
Суддя Гумега О.В.
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 12.08.2019 |
Оприлюднено | 16.08.2019 |
Номер документу | 83668740 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Гумега О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні