Ухвала

від 13.08.2019 по справі 925/527/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

13 серпня 2019 року Справа № 925/527/19

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Козоріз О.І.,

за участі представників сторін:

від Смілянської місцевої прокуратури - Кожушко Н.В. - прокурор відділу прокуратури,

від першого позивача - Атопкін С.В. - адвокат,

від другого позивача - Возний С.І. - представник за довіреністю,

від відповідача - представник не з`явився,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні справу

за позовом першого заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури

в інтересах держави в особі:

1. комунального підприємства «ВодГео» , м. Сміла, Черкаська область

2. Смілянської міської ради, м. Сміла, Черкаська область

до товариства з обмеженою відповідальністю «Топрано» , м. Черкаси

про розірвання договору оренди та стягнення 25 494 грн. 90 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області звернувся з позовом перший заступник керівника Смілянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі комунального підприємства «ВодГео» , Смілянської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю «Топрано» про стягнення 25 494 грн. 90 коп. заборгованості за договором оренди від 11 серпня 2006 року, у тому числі: 24 865 грн. 70 коп. основного боргу з орендної плати і 629 грн. 20 коп. пені та про розірвання укладеного між комунальним підприємством «Смілаводоканал» , правонаступником якого є комунальне підприємство «ВодГео» , та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 Ольгою Миколаївною, в подальшому замінену згідно з угодою від 02 квітня 2007 року на товариство з обмеженою відповідальністю «Топрано» , договору оренди від 11 серпня 2006 року щодо оренди приміщень першого та другого поверхів будівлі ЦТП-3 загальною площею 117,9 кв.м. (приміщення №№1-8, 9-13) для виробництва запасних частин та обладнання для деревообробної промисловості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 13 травня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13 червня 2019 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 13 червня 2019 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 14 год. 30 хв. 13 серпня 2019 року.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про причини суд не повідомив, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується реєстром поштових відправлень господарського суду Черкаської області.

Прокурор та представники позивачів в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд позов задовольнити повністю.

Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Частинами першою, третьою статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Виходячи з викладеного, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

В контексті зазначеного слід враховувати, окрім іншого, і рішення Конституційного Суду України про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99.

Так, Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави« , визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорон землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф.В. проти Франції» (F.W. v. France) від 31 березня 2005 року, заява № 61517/00, п. 27).

У рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27 травня 2003 року № 1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом, про що зазначено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07 грудня 2018 року у справі № 924/1256/17.

Участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (частина третя, четверта статті 53 Господарського процесуального кодексу України, частина третя статті 23 Закону України «Про прокуратуру» ).

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який відсутній або всупереч вимог закону не здійснює захисту чи робить це неналежно.

Саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. В такому разі, прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо).

«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

З позову Смілянської місцевої прокуратури вбачається, що спірні правовідносини виникли з договору оренди від 11 серпня 2006 року, укладеного комунальним підприємством «Смілаводоканал» , правонаступником якого стало комунальне підприємство «ВодГео» , та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 , в подальшому замінену згідно з угодою від 02 квітня 2007 року на товариство з обмеженою відповідальністю «Топрано» .

Об`єктом оренди є нежитлові приміщення першого та другого поверхів будівлі ЦТП-3 загальною площею 117,9 кв. м. (приміщення №№1-8, 9-13), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і є власністю територіальної громади міста Сміла, яку у спірних правовідносинах представляє Смілянська міська рада.

Перший заступник керівника Смілянської місцевої прокуратури визначення ним позивачами саме комунального підприємства «ВодГео» та Смілянської міської ради, наявність порушення інтересів держави, необхідність їх захисту і наявність визначених законом підстав для звернення прокурора до суду обґрунтував у своєму позові таким чином:

на момент звернення до суду прокурором встановлено, що відповідач не сплачує орендну плату за використання комунального нерухомого майна згідно з умовами договору оренди від 11 серпня 2006 року;

комунальне підприємство «ВодГео» є стороною договору оренди від 11 серпня 2006 року, є балансоутримувачем орендованого товариством з обмеженою відповідальністю «Топрано» майна, а тому відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України його (комунальне підприємство «ВодГео» ) й визначено позивачем у справі;

власником орендованої товариством з обмеженою відповідальністю «Топрано» нежитлової будівлі є Смілянська міська рада, якій надано право розпоряджатися таким майном та здійснювати контроль за його використанням, а тому її визначено другим позивачем у справі;

користування відповідачем орендованими приміщеннями за договором оренди від 11 серпня 2006 року без сплати орендної плати порушує інтереси держави в особі Смілянської міської ради та комунального підприємства «ВодГео» у зв`язку з чим прокуратурою й визначено їх позивачами у справі;

Смілянська міська рада та комунальне підприємство «ВодГео» не забезпечили належного контролю за повнотою та своєчасністю сплати орендної плати, що призвело до утворення відповідної заборгованості, не ініціювали примусового стягнення орендної плати в судовому порядку, розірвання договору оренди від 11 серпня 2006 року і таким чином не здійснили належний захист інтересів держави у спірних правовідносинах у сфері управління комунальним майном та щодо наповнення дохідної частини бюджету;

інтереси держави порушуються у зв`язку із тим, що ненадходження розміру орендної плати від користування приміщенням призводить до ненадходження до бюджету коштів у вигляді орендної плати, що створює безпосередню загрозу економічним інтересам держави та є передумовою неможливості фінансування запланованих заходів органу місцевого самоврядування, направлених на забезпечення виконання функцій з управління комунальним майном;

звернення прокурора до суду спрямоване на відновлення порушеної рівноваги при використанні та розпорядженні комунальним майном та справедливе, своєчасне одержання орендної плати за таке використання, що безумовно належить до державного інтересу.

До направлення даного позову до суду Смілянською місцевою прокуратурою на адресу Смілянської міської ради та комунального підприємства «ВодГео» направлялися листи №1770вих19 та №1768вих19 від 14 березня 2019 року, №2249вих19 та №2250вих19 від 29 березня 2019 року з пропозиціями звернутися до суду із відповідним позовом, а також запитувалася інформація щодо вжитих заходів на стягнення виниклої заборгованості та причини не звернення до суду із відповідним позовом.

У відповідь Смілянська міська рада у листах №477/01-01-52 від 19 березня 2019 року та №01-01-06/616 від 11 квітня 2019 року повідомила про те, що внаслідок несплати товариством з обмеженою відповідальністю «Топрано» орендної плати Смілянській міській раді як власнику майна спричинені збитки, що, в свою чергу, призвело до не наповнення дохідної частини бюджету. Однак, так як міська рада не є стороною договору, то до суду із позовом не зверталась. Натомість, міською радою до балансоутримувача - комунального підприємства «ВодГео» скеровувались листи щодо посилення претензійної роботи та стягнення заборгованості шляхом звернення до суду із позовом.

Комунальне підприємство «ВодГео» у листах від 15 березня 2019 року №01-10/51 та від 05 квітня 2019 року №01-10/219 повідомило, що не може звернутися до суду із відповідним позовом за відсутністю коштів на сплату судового збору та послуг адвоката, оскільки підприємство має борг по сплаті податків перед бюджетом та за спожиту електроенергію.

Комунальне підприємство «ВодГео» зазначало, що підприємством здійснювалась претензійна робота із товариством з обмеженою відповідальністю «Топрано» , однак, відсутній будь-який діалог із відповідачем, при цьому борг по орендній платі збільшується.

Крім того прокурор вказував, що до Смілянської місцевої прокуратури направлялися листи комунального підприємства «ВодГео» від 31 липня 2018 року №01-10/1052 і від 20 липня 2018 року №01-10/1010 щодо вжиття Смілянською місцевою прокуратурою заходів представницького характеру шляхом звернення до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Топрано» про стягнення заборгованості із сплати орендної плати та розірвання договору оренди нерухомого майна у зв`язку із відсутністю коштів на сплату судового збору.

Крім цього, бездіяльність позивачів у стягненні в судовому порядку орендної плати та розірвання договору оренди підтверджується тим, що їх представниками з моменту виникнення права на звернення до суду, не ініціювалося питання перед депутатами міської ради про необхідність внесення змін до міського бюджету в частині виділення коштів на сплату судового збору, розстрочки сплати судового збору. Дане питання до порядку денного пленарних засідань депутатів міської ради не виносилось, відповідне рішення не приймалося.

Оцінивши наведені вище доводи Смілянської місцевої прокуратури на предмет відповідності їх вимогам приведених вище норм чинного законодавства України, господарський суд відмічає наступне:

Відповідно до ч.1 ст.47 ГПК України позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони діє в судовому процесі самостійно.

Водночас ч.7 ст.238 ГПК України передбачено, що суд, приймаючи рішення на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, повинен зазначити, в якій частині рішення стосується кожного з них, або зазначити, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що прокурор просить суд розірвати договір оренди, що укладений та діє між відповідачем та комунальним підприємством, а також стягнути з відповідача на користь комунального підприємства борг.

Вимог на користь Смілянської міської ради взагалі не заявлено.

Тобто фактично, даний позов заявлено прокурором в інтересах держави в особі комунального підприємства.

Комунальне підприємство «ВодГео» не є державним органом чи органом місцевого самоврядування, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а тому не може виступати позивачем в інтересах держави за позовом прокурора.

Доводи Смілянської місцевої прокуратури не містять правового обґрунтування наявності у Смілянської міської ради підстав здійснювати у спірних відносинах функції контролю і стягнення орендної плати до місцевого бюджету, а також підстав звертатися до суду за розірванням договору оренди від 11 серпня 2006 року, стороною якого вона не є.

Перший заступник керівника Смілянської місцевої прокуратури не вказав у позові і не подав разом з ним до суду допустимих доказів неможливості самостійного захисту комунальним підприємством «ВодГео» і Смілянською міською радою як юридичними особами прав у наведеному випадку, а також неналежності здійснення ними такого захисту.

Саме лише посилання у позовній заяві першого заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури на те, що визначені ним позивачі неналежним чином здійснюють відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є підставою для прийняття судом рішення у такому спорі по суті, оскільки за змістом статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов до висновку, що у даному випадку немає передбачених законом виключних підстав для звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави в особі комунального підприємства «ВодГео» та Смілянської міської ради через недоведення прокурором підстав представництва.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.

У випадку, якщо прокурор в позовній заяві не обґрунтував, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, місцевий суд залишає такий позов без розгляду.

При цьому, підстави представництва прокурором інтересів держави з`ясовуються насамперед судом першої інстанції, який має дискрецію в оцінці підстав звернення прокурора.

Пунктом 1 ч. 2 ст.185 ГПК України передбачено, що за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.

З урахуванням наведених вище доводів, суд дійшов висновку про необхідність залишення позову без розгляду.

Про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету (ч. 2 ст. 226 ГПК України).

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Отже, повернення судового збору без відповідного клопотання не допускається.

Керуючись п. 1 ч. 2 ст.185, п. 1 ч. 1 ст. 226, ст. 234 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов першого заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі комунального підприємства «ВодГео» , Смілянської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю «Топрано» про розірвання договору оренди та стягнення 25 494 грн. 90 коп. - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили в порядку визначеному ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки визначені ст.ст. 255-257 ГПК України.

Суддя А.В.Васянович