Постанова

від 15.08.2019 по справі 905/1758/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2019 року

м. Київ

Справа № 905/1758/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І.М. (головуючий), Малашенкової Т.М., Колос І.Б.,

здійснивши розгляд у письмовому провадженні

касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія АЛЕКСС

на рішення Господарського суду Донецької області від 05.02.2019 у складі судді Фурсової С.М.., від 18.02.2019

та постанову Східного апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: Лакіза В.В., Бородіної Л.І., Шутенко І.А., від 16.04.2019

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія АЛЕКСС

до Дочірнього підприємства Донецький облавтодор відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України

про стягнення 376 920,62 грн.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області в особі відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позовних вимог

Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія АЛЕКСС заявлено позов до дочірнього підприємства Донецький облавтодор відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України про стягнення 376 920,62 грн., з яких: 64 548,22 грн. 3% річних, 312 372,40 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на тривале невиконання відповідачем рішення господарського суду Донецької області від 20.08.2013 у справі №5006/6/134/2012, у зв`язку з чим, останній просить стягнути інфляційні витрати та 3% річні за прострочення виконання рішення суду.

Рішенням господарського суду Донецької області від 05.02.2019 у справі №905/1758/18 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія АЛЕКСС до Дочірнього підприємства Донецький облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України про стягнення 376920,62 грн, з яких: 64548,22 грн 3% річних, 312372,40 грн інфляційних втрат - задоволено частково. Стягнуто з Дочірнього підприємства Донецький облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія АЛЕКСС 40 823,68 гривень 3% річних, 148 957,34 гривень інфляційних втрат, а також 2 846,72 гривень судового збору. В частині стягнення 23724,54 гривень 3% річних, 163415,06 гривень інфляційних втрат - відмовлено.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.04.2019 рішення Господарського суду Донецької області від 05.02.2019 залишено без змін.

Стислий виклад вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Донецької області від 05.02.2019 та Постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.04.2019, ТОВ Компанія АЛЕКСС у касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

ТОВ Компанія АЛЕКСС зазначає, що суди під час розгляду справи не надали належної оцінки доводам скаржника про те, що платіжні доручення №238 від 30.10.2013, №1185 від 22.08.2016 складені з порушенням вимог Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 №22.

Скаржник також зазначає, що вказані платіжні доручення є неналежними доказами у справі, оскільки у графі призначення платежу міститься посилання на здійснення оплати згідно договору №02-095 від 16.10.2008, в той час як заборгованість відповідача перед позивачем виникла на підставі укладеного між сторонами у справі договору №16/10-08 від 16.10.2008.

Крім того, скаржник посилається на ненадання відповідачем оригіналу платіжного доручення №238 від 30.10.2013, що унеможливлює, на думку скаржника, підтвердження здійснення відповідачем господарської операції щодо оплати за договором №16/10-08 від 16.10.2008 на суму 150000,00 грн.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ДП Донецький облавтодор доводи касаційної скарги не визнає та зазначав про те, що відповідачем було присвоєно договору від 16.10.2008 внутрішній номер 02-095, проте це є один і той самий договір.

ДП Донецький облавтодор зазначав про відсутність у відповідача можливості надати суду оригінал платіжного доручення від 30.10.2013 у зв`язку з ліквідацією ПАТ Укрінбанк , через яке здійснювався платіж. Проте, наявними матеріалами справи підтверджується отримання позивачем вказаної суми коштів.

В свою чергу, платіжне доручення №1185 від 22.08.2016 оформлено належним чином, містить підпис працівника та відбиток печатки АТ Ощадбанк , а отже є належним доказом у справі.

Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням господарського суду Донецької області від 20.08.2013 у справі №5006/6/134/2012 стягнуто з Дочірнього підприємства Донецький облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія АЛЕКСС суму основного боргу у розмірі 906855,32 грн, 3% річних у розмірі 28400,48 грн, пеню у розмірі 59934,03 грн, витрати по сплаті судового збору у сумі 19903,80 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.10.2013 рішення господарського суду Донецької області від 20.08.2013 у справі №5006/6/134/2012 залишено без змін.

30.10.2013 на виконання вищевказаного рішення господарського суду Донецької області видано відповідний наказ.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.12.2013 постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.10.2013 у справі №5006/6/134/2012 залишено без змін.

01.02.2018 державним виконавцем винесено Постанову про закінчення виконавчого провадження № 43033553 у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі наказу господарського суду Донецької області № 5006/6/134/2012 від 30.10.2013, відповідно до платіжного доручення №99 від 31.01.2018 на суму 1 014 860,90 грн.

У зв`язку з наявністю судового рішення, яке відповідачем вчасно не виконано, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 376920,62 грн., у тому числі: 3% річних у розмірі 64548,22 грн та інфляційних втрат у розмірі 312 372,40 грн, за період з 18.09.2015 по 30.01.2018, що є донарахуванням на підставі статті 625 ЦК України на суму 906855,32 грн, яка стягнута рішенням господарського суду Донецької області від 20.08.2013 по справі №5006/6/134/2012.

При розгляді справи судом першої та апеляційної інстанції відповідач заперечував щодо визначеної позивачем суми заборгованості, на яку має здійснюватися нарахування інфляційних та 3% річних, а також визначених позивачем періодів нарахування у зв`язку з тим, що протягом 2013-2018 років відповідач здійснював часткові погашення заборгованості за рішенням суду шляхом перерахування на користь відповідача 30.10.2013 суми коштів у розмірі 150000,00 грн. та 22.08.2016 суми коштів у розмірі 300000,00 грн.

Проте дані суми не були враховані позивачем при складанні розрахунку позовних вимог. В свою чергу, відповідачем було надано контррозрахунок інфляційних втрат та річних за договором.

До матеріалів справи були залучені копії платіжних доручень, надані відповідачем, у відповідності до яких ним було сплачено в рахунок погашення заборгованості 150000,00 грн. згідно платіжного доручення №238 від 30.10.2013 та 300000,00 грн. згідно платіжного доручення №1185від 22.08.2016.

Суди першої та апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваних рішень дійшли висновку про можливість зарахування в рахунок погашення заборгованості суми коштів у розмірі 450000,00 грн. на підставі зазначених платіжних доручень.

З урахуванням наведеного суди встановили, що вірним є такий порядок нарахування внаслідок невиконання відповідачем зобов`язання з погашення основного боргу, а саме:

нарахування інфляційних втрат на борг у сумі 756855,32 грн за період з 01.10.2015 по 31.07.2016, що складає 47600,13 грн; та на борг у сумі 456855,32 грн з 01.09.2016 по 31.12.2017, що складає 101357,21 грн;

нарахування 3% річних за період з 18.09.2015 по 21.08.2016 на суму боргу 756855,32 грн., що складає 21048,50 грн; та за період з 22.08.2016 по 30.01.2018 на суму боргу 456855,32 грн, що складає 19775,18 грн.

У відповіді на відзив позивач зазначав, що копії платіжних доручень із зазначенням в графі призначення платежу інших номерів договорів (а саме договір №02-095 від 16.10.2008), ніж договору №16/10-08 від 16.10.2008, на підставі якого було винесено рішення суду, не можуть бути доказом того, що відповідач сплатив грошові кошти саме на виконання рішення Господарського суду Донецької області від 20.08.2013 у справі №5006/6/134/2012.

Водночас суди попередніх інстанцій зазначали про те, що позивач не підтвердив факту наявності укладеного між ТОВ Компанія Алексс та ДП Донецький облавтодор договору за номером 02-095 від 16.10.2008 або будь-якого іншого договору від 16.10.2008, за яким відповідач начебто міг здійснити розрахунки вищезазначеними платіжними дорученнями.

Крім того, позивач не надав доказів зарахування отриманих грошових коштів в рахунок погашення заборгованості за будь-яким іншим укладеним між сторонами договором.

Суди також не взяли до уваги доводи позивача про те, що у разі погашення спірної суми заборгованості відповідач мав зазначити у платіжних дорученнях за рішенням суду від 20.08.2013 , оскільки спірна сума заборгованості виникла не внаслідок прийняття судом рішення №5006/6/134/2012 від 20.08.2013, а через неналежне виконання відповідачем зобов`язання за Договором № 16/10-08 від 16.10.2018.

Відхиляючи доводи позивача про те, що платіжні доручення, надані відповідачем, не можуть бути доказами, оскільки не містять всіх необхідних реквізитів платіжного документа, суди зазначали, що позивач у письмових поясненнях не заперечував факт отримання грошових коштів, перерахованих відповідачем за спірними платіжними дорученнями, а факт неотримання вказаних коштів позивачем суду не доведено.

Ухвалами Господарського суду Донецької області від 28.11.2018 та від 11.12.2018 у даній справі суд зобов`язував позивача надати виписки по особовому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в ПАТ Банк Камбіо за жовтень-листопад 2013 року, та по особовому рахунку № НОМЕР_2 , відкритому в ПАТ Укрексімбанк , за серпень 32016 року.

Проте, позивач вимогу суду не виконав, у зв`язку з цим суди визнали, що позивач не довів факт неотримання ним коштів, сплачених відповідачем на підставі спірних платіжних доручень.

За таких обставин, з посиланням на положення статей 598, 599, 625, 526 ЦК України та статті 193 ГК України суди дійшли висновку про часткове задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3% річних за несвоєчасне виконання рішення суду у розмірі, визначеному судом першої інстанції.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Господарський кодекс України від 06.11.1991 №1798-ХІІ

Частина перша статті 193

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року N 435-IV

Частина друга статті 11

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Частина перша статті 526

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина перша статті 598

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Стаття 599

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина друга статті 625

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський процесуальний кодекс України від 6 листопада 1991 року N 1798-XII у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII

Частина перша статті 74

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частина перша статті 300

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Частина друга статті 300

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Пункт 1 частини першої статті 308

1. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Стаття 309

1. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

2. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Відповідно до приписів частини третьої статті 13 та частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (частина друга статті 74 ГПК України).

При розгляді даної справи судами встановлено, що відповідач належними та допустимими доказами довів факт часткового погашення суми заборгованості перед позивачем платіжними дорученнями № 238 від 30.10.2013 та № 1185 від 22.08.2016 на загальну суму 450 000,00 грн. за Договором № 16/10-08 від 16.10.2018.

З урахуванням встановлених обставин, судом першої інстанції було здійснено перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних витрат враховуючи часткове погашення відповідачем суми боргу 30.10.2013 та 22.08.2016, з яким погодився суд апеляційної інстанції.

При цьому судами було надано повну, всебічну та обґрунтовану оцінку наявним в матеріалах справи доказам, а також доводам та аргументам як позивача, так і відповідача.

Відповідно до частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Водночас касаційний суд відзначає, що наявні в касаційній скарзі доводи скаржника про те, що вказані платіжні доручення є неналежними доказами у справі, зводяться до переоцінки судом касаційної інстанції наявних доказів та встановлених обставин справи, спрямовані на надання касаційним судом переваги одних доказів над іншими, а також встановлення достовірності того чи іншого доказу, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно імперативних приписів частини другої статті 300 ГПК України.

Частиною першою статті 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). При цьому, чинне законодавство не пов`язує припинення грошового зобов`язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань, пені та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі № 686/21962/15-ц

Отже, касаційний відзначає, що суди попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних рішень дійшли вірного висновку про необхідність часткового задоволення заявлених позовних вимог про стягнення на користь позивача інфляційних витрат та 3% річних, що є донарахуванням на підставі статті 625 ЦК України на суму, яка стягнута на підставі рішення Господарського суду Донецької області від 20.08.2013 у справі №5006/6/134/2012.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У касаційній скарзі відсутні аргументи щодо неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права апеляційним господарським судом, що призвели до ухвалення незаконного рішення, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ГПК України не встановлено підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваної постанови.

Судові витрати

Судові витрати у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладаються на ТОВ Компанія АЛЕКСС , оскільки Касаційний господарський суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін судові рішення у справі.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Донецької області від 05.02.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.04.2019 залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія АЛЕКСС - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Колос