Рішення

від 06.08.2019 по справі 903/248/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 серпня 2019 р. Справа № 903/248/19

за позовом Першого заступника керівника Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави

до відповідача 1: Луцької міської ради

відповідача 2: Приватного акціонерного товариства "Луцький домобудівельний комбінат"

про визнання недійсним рішення Луцької міської ради та визнання недійсною додаткової угоди до договору

Суддя Шум М.С.

Секретар с/з Кобись Є.О .

Представники сторін:

від позивача : Романішина Т.Л., прокурор

від відповідача1 : Іщик І.В.

від відповідача 2: Ольховський М.В.

Встановив: Перший заступник керівника Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави звернувся з позовною заявою до Луцької міської ради та Приватного акціонерного товариства "Луцький домобудівельний комбінат", в якій просить визнати незаконним та скасувати рішення Луцької міської ради за №31/19 від 27.09.2017р. "Про зменшення розміру пайової участі у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури міста ПрАТ "Луцький домобудівельний комбінат" та визнати недійсною Додаткову угоду №1 від 29.09.2017р. до Договору №81 від 21.11.2015р. про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Луцька, укладену між Луцькою міською радою та Приватним акціонерним товариством "Луцький домобудівельний комбінат".

Ухвалою суду від 08.04.2019 відкрито провадження у справі, ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження у справі.

06.05.2019 на адресу суду надійшла відповідь на відзив Прокуратури Волинської області від 25.04.2019 №05-991вих19.

Ухвалою суду від 06.06.2019р. повідомлено сторони, що підготовче засідання по справі №903/248/19 відкладено на 25.06.2019р.

Ухвалою суду від 25.06.2019р. в задоволенні клопотання Прокуратури Волинської області від 25.04.2019р. за №05-990 вих.9 про виклик свідка ОСОБА_1 відмовлено, повідомлено сторони, що судове засідання щодо розгляду справи по суті відбудеться 06.08.2019р.

Представник позивача в судовому засіданні 06.08.2019р. позовні вимоги підтримав, просив суд останні задоволити з підстав викладених у позовній заяві.

Представники відповідача 1 та відповідача 2 в судовому засіданні 06.08.2019р. просили суд в задоволенні позову Першого заступника керівника Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави до Луцької міської ради, Приватного акціонерного товариства "Луцький домобудівельний комбінат" про визнання недійсним рішення Луцької міської ради та визнання недійсною додаткової угоди до договору відмовити

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні прокурора та представників відповідача 1 та відповідача 2, оцінюючи подані прокурором та сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов до висновку, що пред`явлений прокурором до відповідачів позов підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

25.11.2015 року між Луцькою міською радою, в особі міського голови Луцької Романюка М. ОСОБА_2 . з однієї сторони (одержувач) та ПрАТ "Луцький домобудівельний комбінат" в особі генерального директора ОСОБА_3 з іншої сторони (замовник будівництва) укладено договір №81 про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Луцька щодо об`єкта будівництва: "Нове будівництво житлового комплексу на вул. Конякіна АДРЕСА_1 в м. Луцьку".

Згідно п.п. 2.4.1 п. 2.4 Договору замовник будівництва зобов`язується внести на відповідний рахунок одержувача кошти пайової участі у розвитку інфраструктури міста Луцька відповідно до розрахунку, який є невід`ємною частиною даного договору, та встановлених строків (графіку): 1095,661 тис. грн. до 31.12.2017 р., 893,515 тис. грн. до 31.12.2018р., 887,277 тис.грн. до 31.12.2019р., 904,468 тис. грн.. до 31.12.2020, 1496,775 тис.грн. до 31.12.2020. Загальна сума коштів пайової часті становить 5 277 696,00грн., яка повинна бути сплачена до прийняття об`єкта в експлуатацію.

В подальшому, рішенням Луцької міської ради від 27.09.2017р. №31/19 "Про зменшення розміру пайової участі у створенні і розвитку інженерно- транспортної та соціальної інфраструктури міста ПрАТ "Луцький домобудівельний комбінат" було вирішено зменшити розмір пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста ПрАТ "Луцький домобудівельний комбінат" по будівництву житлового комплексу на вул. Конякіна-Гордіюк в м. Луцьку, з нарахованої суми згідно Договору пайової участі від 25.11.2015 №81 - 577696,00 грн. до 4241301,00 грн. в зв`язку з проведенням реконструкції парку в районі вул. Конякіна - вул. Гордіюк. Рішенням ради також зобов`язано ПрАТ "Луцький домобудівельний комбінат" укласти з Луцькою міською радою Додаткову угоду до Договору пайової участі у розвитку інфраструктури міста від 25.11.2015 №81 відповідно до даного рішення, а також передати збудований об`єкт інженерної інфраструктури у комунальну власність територіальної громади міста на безоплатній основі, встановити гарантійний термін 2 роки.

На підставі даного рішення 29.09.2017 між сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору №81 від 25.11.2015 про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Луцька, якою зменшено суму пайової участі до 4 241301,00 грн.

Вказана додаткова угода була підписана сторонами та скріплена відтисками круглих печаток сторін.

Підставою для прийняття відповідного рішення органу місцевого самоврядування та подальшого укладання додаткової угоди до договору стало проведення відповідачем 2 - ПрАТ "Луцький домобудівельний комбінат" реконструкції парку в районі вул. Конякіна - вул. Гордіюк у м. Луцьку на суму 1 158 4840 тис. грн. , а саме: встановлення відпочинкової зони та пішохідних доріжок з бруківки - 918,66 кв.м., площадки з сипучих матеріалів - 1 043,66 кв.м., клумби - 591,08 кв.м., лавки - 16 шт., смітників металевих - 8 шт., вхідної арки 1 шт.

Вимога позивача про визнання незаконним та скасування рішення Луцької міської ради від 27.09.2017р. №31/19 "Про зменшення розміру пайової участі у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста ПрАТ "Луцький домобудівельний комбінат", тобто ненормативного акту, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволена, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію фактом виконання з наступних підстав.

Діяльність органів місцевих рад урегульована Законом України "Про місцеве самоврядування", відповідно до статті 2 якого, місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

У відповідності до ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Частина 10 цієї статті Закону встановлює, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Відповідно до п.2 чинного роз`яснення президії Вищого арбітражного суду України №02-5/35 від 26.01.2000р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів", підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Рішення Луцької міської ради від від 27.09.2017р. №31/19 "Про зменшення розміру пайової участі у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста ПрАТ "Луцький домобудівельний комбінат" є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання, оскільки на його виконання укладено додаткову угоду №1 від 29.09.2017р. до Договору №81 від 25.11.2015р..

З огляду на вищезазначене, суд діЙшов висновку, що скасування такого акту не породжує наслідків для сторін договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Луцька, оскільки наявність підстав для недійсності додаткової угоди до вказаного договору має вирішуватися окремо за нормами цивільного законодавства

Крім того, прокурор в позовній заяві просить також визнати недійсною додаткову угоду №1 від 29.09.2017р. до Договору №81 від 25.11.2015р. про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Луцька, укладену між Луцькою міською радою та Приватним акціонерним товариством "Луцький домобудівельний комбінат".

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України майнові права та майнові обов`язки суб`єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст.174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Таке ж положення містить і ст.173 ГК України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 526, 527, Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання.

Відповідно до частини 2 статті 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно зі статтею 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною 4 цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати: 1) 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта - для нежитлових будівель та споруд; 2) 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта - для житлових будинків

Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об`єкта, з техніко-економічними показниками.

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

Згідно ч.5 ст.30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" якщо технічними умовами передбачається необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об`єктів інженерної інфраструктури (крім мереж, призначених для передачі та розподілу електричної енергії, трубопроводів, призначених для розподілу природного газу, транспортування нафти та природного газу) поза межами його земельної ділянки, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму їх кошторисної вартості, а такі інженерні мережі та/або об`єкти передаються у комунальну власність.

Відповідно до ст.30 Закону України Про місцеве самоврядування до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, управління об`єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв`язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню.

Крім того, статтею 31 Закону України Про місцеве самоврядування встановлено що до повноважень у галузі будівництва виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, організація за рахунок власних коштів і на пайових засадах будівництва, реконструкції і ремонту об`єктів комунального господарства та соціально-культурного призначення, жилих будинків, шляхів місцевого значення, а також капітального та поточного ремонту вулиць і доріг населених пунктів та інших доріг, які є складовими автомобільних доріг державного значення (як співфінансування на договірних засадах).

Таким чином, пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту можлива лише шляхом перерахування замовником до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури, а використання цих коштів обмежується виключно їх цільовим призначенням.

Вбачається, що додатковою угодою №1 від 29.09.2017р. до договору №81 від 25.11.2015р. про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Луцька, укладеною між Луцькою міською радою та ПрАТ "Луцький домобудівельний комбінат" сторони договору, зменшуючи суму коштів пайової участі з 5 277 696,00грн. до 4 241 301.00 грн., змінили форму сплати пайового внеску.

Таким чином, пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту можлива лише шляхом перерахування замовником до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури та не передбачає альтернативи.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що зміст оспорюваної додаткової угоди №1 від 29.09.2017р. до Договору №81 від 25.11.2015р. про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Луцька, суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", що в свою чергу є підставою для визнання недійсним правочину згідно ст. 215 ЦК України.

Таким чином, вимога прокурора щодо визнання недійсною додаткової угоди №1 від 29.09.2017р. до Договору №81 від 25.11.2015р. про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Луцька, укладену між Луцькою міською радою та Приватним акціонерним товариством "Луцький домобудівельний комбінат" обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню судом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 14, 73, 74, 75, 76-80, 129, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,- ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Визнати недійсною додаткову угоду №1 від 29.09.2017р. до Договору №81 від 25.11.2015р. про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Луцька, укладену між Луцькою міською радою та Приватним акціонерним товариством "Луцький домобудівельний комбінат".

3 . В позовних вимогах в частині визнання незаконним та скасування рішення Луцької міської ради від 27.09.2017р. №31/19 "Про зменшення розміру пайової участі у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста ПрАТ "Луцький домобудівельний комбінат" відмовити.

4. Стягнути з Луцької міської ради (43000, м. Луцьк, вул. Богдана Хмельницького, 19 код ЄДРПОУ 34745204)на користь Прокуратури Волинської області (місто Луцьк, вул. Винниченка, 15, код ЄДРПОУ 02909915, розрахунковий рахунок НОМЕР_1 в Державній казначейській службі України, МФО 820172) 961.00 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору за подання до суду позовної заяви.

5. Стягнути з ПрАТ "Луцький домобудівельний комбінат" (43023, м. Луцьк, вул. Індустріальна, 4 код ЄДРПОУ 30089004) на користь Прокуратури Волинської області (місто Луцьк, вул. Винниченка, 15, код ЄДРПОУ 02909915, розрахунковий рахунок НОМЕР_1 в Державній казначейській службі України, МФО 820172) 961.00 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору за подання до суду позовної заяви.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено

16.08.2019

Суддя М. С. Шум