Рішення

від 15.08.2019 по справі 904/2438/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.08.2019м. ДніпроСправа № 904/2438/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Безуглої А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стілмакс Груп", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НСУ-215 Механомонтаж", м. Нікополь Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості в сумі 557 794 грн. 19 коп. за договором поставки товарів від 06.08.2018 № 06082018/1

Представники:

від позивача: Случак О.О., дов. № б/н від 12.07.2019, заступник директора;

від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стілмакс Груп" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НСУ-215 Механомонтаж" заборгованість у сумі 557 794 грн. 19 коп., з яких: 333 165 грн. 50 коп. - основний борг, 59 477 грн. 07 коп. - пеня, 49 974 грн. 82 коп. - штраф, 83 291 грн. 14 коп. - проценти за право користування товарним кредитом, 31 885 грн. 66 коп. - інфляційні втрати, відповідно до умов договору поставки товарів від 06.08.2018 № 06082018/1.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем умов спірного договору в частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару.

Ухвалою господарського суду від 18.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 16.07.2019.

Ухвалою господарського суду від 16.07.2019 підготовче засідання відкладено на 30.07.2019, у зв`язку з необхідністю надання сторонами витребуваних судом документів.

Ухвалою господарського суду від 30.07.2019 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 15.08.2019.

14.08.2019 від відповідача надійшов до суду відзив на позов (контррозрахунок), відповідно до якого заперечував та не погоджувався з розрахунком позивача. На думку відповідача, розрахунок містить арифметичні помилки і завищує розмір майнової відповідальності відповідача. Зазначає, що згідно п. 6.2. договору він здійснює оплату товару у строк, передбачений у відповідній Специфікації або рахунку-фактурі. Стверджує, що у Специфікації № 06082018/3 від 06.08.2018 до договору чітко не визначений строк оплати, тобто термін "до 06.09.2018" відноситься як до оплати, так і до поставленого товару у визначений строк. У такому випадку строк оплати має бути зазначено у рахунку-фактурі, який позивач не надав до суду. Крім того, нарахування процентів за право користування товарним кредитом повинно бути здійснено на прострочену суму у розмірі 90 000 грн. 00 коп., що відповідає сплаченій відповідачем сумі, та із застосуванням річних (коли ділиться на 365 днів). Також відповідач надав контррозрахунок суми штрафу. Вважає, що одночасне стягнення штрафу та пені за одне і те саме порушення договору суперечить ст. 61 Конституції України. Таким чином, за контррозрахунком відповідача заборгованість становить 333 166 грн. 50 коп., пеня - 59 477 грн. 07 коп., проценти - 16 643 грн. 84 коп., штраф - 49 974 грн. 97 коп., інфляційні втрати - 31 885 грн. 66 коп. У решті позову просить відмовити.

Відповідач явку повноважного представника у призначені засідання не забезпечив.

Господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки про час та місце розгляду справи останній повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 15.08.2019 представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

06.08.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Стілмакс Груп" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НСУ-215 Механомонтаж" (покупець) укладено договір поставки товарів № 06082018/1 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, в порядку та на умовах договору постачальник зобов`язується поставити і передати у власність, а покупець - оплатити та прийняти у власність металопрокат (далі - товар), згідно Специфікацій, що є невід`ємними частинами договору.

За п. 2.1. договору кількість та номенклатура товару вказуються покупцем у комерційній заявці (пропозиції) і в подальшому узгоджуються сторонами в специфікації.

Відповідно до п. 3.1. договору ціна за одиницю товару є договірною і визначається сторонами у відповідності з умовами поставки, вказаних у рахунках, специфікаціях і включає в себе податки та збори, а також може включати вартість тари, упаковки і маркування, та інші витрати постачальника, пов`язані з поставкою товару.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що загальна сума договору є орієнтовною і становить 500 000 грн. Сума договору може змінюватись в залежності від партій товару, поставлених протягом строку дії договору.

Згідно з п. 4.1. договору поставка здійснюється автомобільним транспортом відповідно до Правил Інкотермс-2010 і приймається сторонами на таких умовах: автомобільним транспортом - FCA склад постачальника (4.1.1.); автомобільним транспортом - СРТ склад покупця (4.1.2.).

Терміни поставок партій товару вказуються в Специфікаціях з урахуванням заявок покупця, зазначених у п. 2.1. договору (п. 4.3. договору).

Пунктом 4.4. договору передбачено, що право власності на товар, а разом з ним і ризик випадкової загибелі товару переходить від постачальника до покупця в момент передачі товару, про що свідчить документ про передачу товару - видаткова накладна, підписана уповноваженим представником покупця або товарно-транспортна накладна, якщо товар передається перевізнику.

Датою поставки вважається дата відвантаження товару, зазначена у видатковій або товарно-транспортній накладній (п. 4.5. договору).

За п. 6.2. договору покупець здійснює оплату товару у строк, який передбачений у відповідній Специфікації або рахунку-фактурі.

Пунктом 6.3. договору передбачено, що при здійсненні своєчасної оплати поставленого товару згідно відповідної Специфікації чи рахунку-фактури відсотки за користування товарним кредитом не стягуються.

Відповідно до п. 6.4. договору проценти за користування товарним кредитом встановлюються в розмірі, передбаченому п. 8.8. договору.

Датою оплати товару вважається дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 6.5. договору).

Згідно з п. 7.1. договору постачальник зобов»язаний, зокрема передати покупцеві на поставлений товар такі документи: рахунок-фактуру; видаткову накладну; товарно-транспортну накладну (на вимогу покупця); копію сертифіката якості заводу-виробника.

За п. 7.2. договору покупець зобов»язаний, зокрема провести оплату товару згідно п. 6.1. договору.

Відповідно до п. 8.7. договору у разі порушення термінів оплати покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення від суми неоплаченого товару.

Згідно з п. 8.8. договору при здійсненні оплати після зазначеного терміну у відповідній Специфікації або рахунку-фактурі така оплата вважається простроченою. При простроченій оплаті за цим договором з покупця стягуються відсотки за право користування товарним кредитом у розмірі 25% річних. Дані проценти нараховуються останнього дня кожного місяця. У разі якщо відповідна оплата настала не в останню дату місяця, то таке нарахування проводиться у відповідний день оплати процентів.

Пунктом 8.9. договору передбачено, що якщо заборгованість за поставлений товар становить більше 15 календарних днів, покупець, крім сплати пені за той самий період, сплачує постачальникові штраф у розмірі 15% від суми неоплаченого товару у зазначені в договорі та додатках до нього строки.

За п. 8.10. договору сплата пені, процентів і відшкодування збитків не звільняє сторону від виконання своїх зобов`язань за договором. У випадку прострочення покупцем оплати поставленого товару покупець зобов`язаний сплатити постачальнику вартість поставленого товару з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Для розрахунку розміру неустойок, передбачених договором, вартість товару береться з урахуванням ПДВ (п. 8.11. договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2018, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань за договором (п. 10.1. договору).

Згідно з п. 10.2. договору у разі якщо до дати закінчення терміну дії цього договору жодна із сторін не направила іншій стороні в письмовій формі повідомлення про розірвання договору, цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік на умовах, які діяли станом на дату закінчення терміну дії договору.

Доказів визнання недійсним, зміни або розірвання вказаного договору сторонами до матеріалів справи не надано.

Отже договір, на який посилається позивач, на час розгляду спору є діючим.

Специфікацією № 06082018/3 від 06.08.2018 до договору сторони узгодили найменування товару, його кількість, ціну, загальну суму, умови поставки та розрахунку. Так, загальна сума товару складала 423 166 грн. 50 коп., умови розрахунку: покупець зобов»язується сплатити 100% вартості поставленого товару до 06.09.2018 включно.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 423 166 грн. 50 коп., що підтверджується видатковою накладною № 121 від 06.08.2018, а також товарно-транспортною накладною № РОБУ000 від 06.08.2018, які підписані сторонами без жодних зауважень чи заперечень (а.с. 20-23).

Відповідач, в порушення умов договору, свої зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару виконав частково, а саме 23.01.2019 сплатив 90 000 грн. 00 коп. (а.с. 24), у зв»язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 333 166 грн. 50 коп.

Доказів оплати відповідачем вказаної заборгованості сторонами до матеріалів справи не надано.

На підставі п. 8.7. договору позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 59 477 грн. 07 коп. за період з 07.09.2018 по 06.03.2019.

Крім того, посилаючись на п. 8.9. договору, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 49 974 грн. 82 коп.

На підставі п. 8.8. договору позивач нарахував та просить стягнути з відповідача проценти за право користування товарним кредитом у розмірі 83 291 грн. 14 коп.

Із посиланням на положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував додатково до суми основного боргу та просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 31 885 грн. 66 коп. за період з 07.09.2018 по 31.05.2019.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки товарів, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов"язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов"язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов"язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов"язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання.

За ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, заборгованість відповідача за поставлений позивачем товар становить 333 166 грн. 50 коп.

З урахуванням положень Специфікації № 06082018/3 від 06.08.2018 до договору, строк оплати поставленого товару є таким, що настав 06.09.2018.

При цьому суд наголошує, що заборгованість, яку позивач просить стягнути з відповідача, становить 333 165 грн. 50 коп.

Враховуючи викладене, заборгованість за поставлений позивачем товар у розмірі 333 165 грн. 50 коп. підлягає до стягнення з відповідача.

Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Згідно з п. 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 № 14, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Так, господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, наданого позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем не було враховано вищевказаних вимог, а саме: до періоду нарахування включений місяць, в якому мав бути здійснений розрахунок, у зв`язку із чим розрахунок інфляційних втрат, доданий до матеріалів справи, визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства і фактичним обставинам справи.

За розрахунком суду, інфляційні втрати за період з жовтня 2018 по травень 2019 становлять 27 586 грн. 72 коп. та підлягають стягненню з відповідача. Решта позовних вимог в цій частині задоволенню не підлягає.

Згідно з п. 8.8. договору при здійсненні оплати після зазначеного терміну у відповідній Специфікації або рахунку-фактурі така оплата вважається простроченою. При простроченій оплаті за цим договором з покупця стягуються відсотки за право користування товарним кредитом у розмірі 25% річних. Дані проценти нараховуються останнього дня кожного місяця. У разі якщо відповідна оплата настала не в останню дату місяця, то таке нарахування проводиться у відповідний день оплати процентів.

Перевіркою виконаного позивачем розрахунку процентів за право користування товарним кредитом порушень чинного законодавства та умов договору судом не встановлено, у зв»язку з чим проценти за право користування товарним кредитом у розмірі 83 291 грн. 14 коп. підлягають до стягнення з відповідача.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України).

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

За ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 8.7. договору у разі порушення термінів оплати покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення від суми неоплаченого товару.

Перевіркою виконаного позивачем розрахунку пені порушень чинного законодавства та умов договору судом не встановлено, у зв»язку з чим пеня у розмірі 59 477 грн. 07 коп. підлягає до стягнення з відповідача.

Згідно з п. 8.9. договору якщо заборгованість за поставлений товар становить більше 15 календарних днів, покупець, крім сплати пені за той самий період, сплачує постачальникові штраф у розмірі 15% від суми неоплаченого товару у зазначені в договорі та додатках до нього строки.

Перевіркою виконаного позивачем розрахунку штрафу порушень чинного законодавства та умов договору судом не встановлено, у зв»язку з чим штраф у розмірі 49 974 грн. 82 коп. підлягає до стягнення з відповідача.

Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов`язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про стягнення 333 165 грн. 50 коп. - основного боргу, 59 477 грн. 07 коп. - пені, 49 974 грн. 82 коп. - штрафу, 83 291 грн. 14 коп. - процентів за право користування товарним кредитом, 27 586 грн. 72 коп. - інфляційних втрат є обґрунтованими і підлягають задоволенню. У решті позову слід відмовити.

Твердження відповідача про те, що у Специфікації № 06082018/3 від 06.08.2018 до договору чітко не визначений строк оплати, суд вважає безпідставними, оскільки цією Специфікацією сторони встановили обов»язок покупця сплатити 100% вартості поставленого товару до 06.09.2018 включно.

Доводи відповідача про нарахування процентів за право користування товарним кредитом на прострочену суму у розмірі 90 000 грн. 00 коп., що відповідає сплаченій відповідачем сумі, та із застосуванням річних (коли ділиться на 365 днів) спростовуються положеннями п. 8.8. договору.

Твердження відповідача про те, що одночасне стягнення штрафу та пені за одне і те саме порушення договору суперечить ст. 61 Конституції України, суд вважає безпідставними, оскільки можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень щодо передбачення умовами договору одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 13.07.2012 №01-06/908/2012 "Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 №01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів").

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, оскільки позивачем під час подання позовної заяви сплачено судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом, за приписами п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена ним сума судового збору у розмірі 200 грн. 02 коп. підлягає поверненню позивачу за ухвалою суду, у разі подання відповідного клопотання.

До того ж, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи та підготовки до її розгляду, а саме - поштові витрати (надсилання позову з додатками відповідачу) у розмірі 32 грн. 00 коп.

Суд зазначає, що наведені витрати не віднесені до п. п. 1-3 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, проте, аналізуючи їх на предмет відповідності витратам, вказаним у п. 4 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що диспозиція такого пункту пов`язує віднесення витрат учасника судового процесу до категорії "витрат, пов`язаних з розглядом справи", а відтак і до категорії "судових витрат".

Із системного аналізу ст. ст. 4, 12, 13, 15, 120, 121, 185, 223, 331, 338 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що будь-які дії учасника господарської справи, пов`язані з її розглядом судом, є процесуальною дією в розумінні п. 4 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, а відтак і витрати, понесені стороною, відносяться до складу судових витрат.

Отже, суд дійшов висновку, що понесені позивачем витрати є такими, що пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи та підготовки до її розгляду, і правомірно заявлені позивачем на підставі п. 4 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесення витрат на відправлення відповідачу позовної заяви з додатками позивач надав суду фіскальний чек від 03.06.2019 на суму 32 грн. 00 коп., накладну № 0813300061851 від 03.06.2019 на суму 32 грн. 00 коп., опис вкладення у цінний лист від 03.06.2019.

Таким чином, витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи та підготовки до її розгляду, а саме - поштові витрати (надсилання позову з додатками відповідачу) у розмірі 32 грн. 00 коп. згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НСУ-215 Механомонтаж" (53201, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Героїв Чорнобиля, 102, код ЄДРПОУ 40552933) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стілмакс Груп" (03148, м. Київ, вул. Пшенична, 9, оф. 110, код ЄДРПОУ 40811452) 333 165 грн. 50 коп. (триста тридцять три тисячі сто шістдесят п»ять грн. 50 коп.) основного боргу, 59 477 грн. 07 коп. (п»ятдесят дев»ять тисяч чотириста сімдесят сім грн. 07 коп.) пені, 49 974 грн. 82 коп. (сорок дев»ять тисяч дев»ятсот сімдесят чотири грн. 82 коп.) штрафу, 83 291 грн. 14 коп. (вісімдесят три тисячі двісті дев»яносто одну грн. 14 коп.) процентів за право користування товарним кредитом, 27 586 грн. 72 коп. (двадцять сім тисяч п»ятсот вісімдесят шість грн. 72 коп.) інфляційних втрат, 8 302 грн. 43 коп. (вісім тисяч триста дві грн. 43 коп.) витрат зі сплати судового збору, 31 грн. 75 коп. (тридцять одну грн. 75 коп.) витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи та підготовки до її розгляду.

У решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Повне рішення складено 15.08.2019

Суддя І.А. Рудь