Постанова

від 13.08.2019 по справі 905/886/14

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" серпня 2019 р. Справа № 905/886/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О. , суддя Крестьянінов О.О. , суддя Шевель О.В.

за участю секретаря судового засідання Курченко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію, м. Київ (вх. № 1451 Д/2) на ухвалу Господарського суду Донецької області від 10.04.2019 у справі №905/886/14, постановлену в приміщенні Господарського суду Донецької області суддею Тарапатою С.С., дата складання повного тексту ухвали - 12.04.2019,

за заявою Дочірнього підприємства "ЮТЕМ-Кран", м.Київ

до Приватного акціонерного товариства "Зуївський енергомеханічний завод", м.Донецьк

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 10.04.2019 у справі №905/886/14 задоволено клопотання ліквідатора арбітражного керуючого Карауш Ю.В. від 19.02.2019 №02-25-19/19. Відмовлено в задоволенні вимог, викладених в наданому кредитором АТ "ВТБ Банк" "Запереченні на звіт ліквідатора" від 28.02.2019. Затверджено звіт ліквідатора від 15.02.2019 та ліквідаційний баланс ПрАТ "Зуївський енергомеханічний завод" (код ЄДРПОУ 34359707) м. Донецьк на 15.02.2019. Ліквідовано юридичну особу - Приватне акціонерне товариство "Зуївський енергомеханічний завод" (83085, Донецька обл., м.Донецьк, вул.Баумана, буд.12, ЄДРПОУ 34359707). Закрито провадження по справі №905/886/14. Постановлено, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Законом строк або відхилені господарським судом, а також вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.

Не погодившись з вказаною ухвалою місцевого господарського суду, 25.04.2019 Акціонерне товариство "ВТБ Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 10.04.2019 у справі №905/886/14 та повернути справу на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.

Свою скаргу банк обгрунтовує тим, що дії ліквідатора з виявлення майнових активів боржника здійснено в недостатньому обсязі, що свідчить про формальний підхід ліквідатора до виконання своїх обов`язків та унеможливлює затвердження звіту ліквідатора. Також банком вказано, що звіт ліквідатора та оскаржувана ухвала не містить жодної інформації щодо аналізу ліквідатором руху коштів по розрахункових рахунках боржника, куди були витрачені отримано кредитні кошти, виявлення та стягнення можливої дебіторської заборгованості боржника

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.06.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію на ухвалу Господарського суду Донецької області від 10.04.2019 у справі №905/886/14; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 18.06.2019.

13.06.2019 до Східного апеляційного господарського суду від ліквідатора ПрАТ "Зуївський енергомеханічний завод" арбітражного керуючого Карауш Ю.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 5781), в якому ліквідатор просить ухвалу Господарського суду Донецької області від 10.04.2019 у справі №905/886/14 залишити без змін, апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію - без задоволення.

18.06.2019 до суду апеляційної інстанції ліквідатором ПрАТ "Зуївський енергомеханічний завод" подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів надіслання скаржнику відзиву на апеляційну скаргу (вх. № 5858).

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2019 у зв`язку з відпусткою судді Гези Т.Д. здійснено повторний розподіл судової справи №905/886/14 та визначено наступний склад колегії суддів для її розгляду: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.06.2019 відкладено розгляд справи на 13.08.2019.

В судовому засіданні 13.08.2019 присутній представник Акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію наполягав на задоволенні апеляційної скарги, просив суд скасувати оскаржувану ухвалу, справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду справи про банкрутство, навів відповідні пояснення.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. Заявник апеляційної скарги не заперечував проти розгляду апеляційної скарги за відсутності інших учасників справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутнього заявника апеляційної скарги, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, встановила наступне.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 29.11.2017, відновлено втрачену справу №905/886/14 про банкрутство Приватного акціонерного товариства Зуївський енергомеханічний завод на стадії розпорядження майном частково за наявними документами, припинено повноваження розпорядника майна у справі - арбітражного керуючого Лєсного С.О., призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Карауш Ю.В., яку зокрема, зобов`язано до дати підсумкового засідання надати суду аналіз фінансово-господарської діяльності боржника, протокол засідання комітету кредиторів, на якому розглянутий аналіз фінансово-господарської діяльності боржника та вирішено питання щодо подальшої процедури у справі.

Постановою Господарського суду Донецької області від 17.01.2018 ПрАТ Зуївський енергомеханічний завод визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру. ліквідатором призначено арбітражного керуючого Карауш Ю.В., яку зобов`язано виконати ліквідаційну процедуру та надати на затвердження суду звіт про проведену роботу, ліквідаційний баланс банкрута.

25.02.2019 ліквідатор звернулась до Господарського суду Донецької області з клопотання про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута, до якого, зокрема, додано звіт ліквідатора від 15.02.2019, фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва - ліквідаційний баланс ПрАТ Зуївський енергомеханічний завод станом на 15.02.2019 .

У звіті ліквідатором вказано, що протягом ліквідаційної процедури нею проводились заходи у відповідності до Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , за результатами яких встановлено відсутність будь-яких активів, які можуть бути включені до складу ліквідаційної маси й використані для погашення зобов`язань банкрута.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд визнав достатніми та належними здійснені ліквідатором заходи, які спрямовані на пошук, виявлення та включення до ліквідаційної маси майна банкрута, зазначив, що за відсутності доказів перевірки стану відповідного майна та можливого його місцезнаходження на підконтрольній українській владі території, ліквідатор не має можливості здійснити будь-яких додаткових заходів щодо його пошуку, крім фактично вжитих, та відхилив доводи ПАТ ВТБ Банк , викладені у запереченнях на звіт щодо формального ставлення ліквідатора до своїх обов`язків в частині пошуку заставного майна, та порушення ним вимог Закону про банкрутство.

Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як зазначалось, ПАТ ВТБ Банк заперечує проти затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута, та наводить в апеляційній скарзі доводи щодо вчинення ліквідатором не всіх передбачених законом дій щодо пошуку та виявлення майна банкрута, зокрема:

- ліквідатор не в повному обсязі вчиняв дії щодо пошуку заставного майна, яке знаходиться в заставі у банку - товари в обороті (група чорні метали , група редуктори та обладнання ), а лише обмежився тільки запитами до банку щодо місцезнаходження вказаного майна;

- ліквідатор не вчинив дій щодо звернення до правоохоронних органів з повідомленням про скоєння злочину керівником банкрута за фактом доведення до банкрутства, розтрати майна банкрута, або заволодіння ним шляхом зловживанням своїм службовим становищем;

- ліквідатор не в повному обсязі вчиняв дії щодо пошуку активів банкрута у вигляді екскаваторів АТЕК - 999Е-1 та ОО-262-2, які належать банкруту, згідно довідки ГУ Держпродспождивслужби в Донецькій області від 29.12.2017 №01-11/4014 (а.с. 138 т. 1);

- ліквідатор не звернувся з цивільним позовом в кримінальному провадженні №12013110060002990 від 02.04.2013 щодо визнання угод за якими незаконно відчужені інші активи банкрута;

- ліквідатором не отримано фінансово-господарської документації банкрута від його колишнього керівника та не надано доказів звернення до правоохоронних органів для її примусового отримання, не отримано інформацію з державної фіскальної служби щодо наявності авансових внесків та/або переплати по зборам та обов`язковим платежам;

- звіт ліквідатора не містить інформації щодо аналізу ліквідатором руху коштів по розрахункових рахунках боржника, куди були витрачені отримані банкрутом кредитні кошти, також не має інформації щодо виявлення та стягнення дебіторської заборгованості.

Розглянувши оскаржувану ухвалу на предмет правильного застосування норм матеріального та процесуального права, та переглядаючи її в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про її скасування, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Відповідно до ч.1 ст.46 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси; відомості про реалізацію об`єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів; довідка архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню.

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Частиною 2 ст. 41 вказаного закону встановлено, що ліквідатор з дня свого призначення:

приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його зберігання;

виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута;

проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута;

аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута;

очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу;

пред`являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості;

заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов`язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими;

подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника;

вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом;

веде реєстр вимог кредиторів; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом тощо.

Згідно з частиною 2 статті 46 Закону, якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 83 Закону провадження у справі про банкрутство підлягає припиненню, якщо затверджено звіт ліквідатора у порядку, передбаченому цим Законом.

Отже, звіт ліквідатора та поданий ним ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх заходів ліквідаційної процедури, повне вчинення ним дій по виявленню кредиторів та активів боржника, за результатом розгляду яких суд приймає рішення про можливість відновлення платоспроможності боржника або встановлює неможливість задоволення вимог конкретних кредиторів та приймає рішення про його ліквідацію та припинення провадження у справі. Ухвала про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу приймається за наслідком проведення судового засідання, заслуховування думки сторін у справі, в тому числі кредиторів боржника.

Законодавцем передбачено певну сукупність дій, яку необхідно вчинити в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із зазначеним звітом та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури.

Всупереч зазначеному, ліквідатором не здійснено у повній мірі заходів щодо виявлення майна банкрута. До такого висновку колегія суддів дійшла з урахуванням наступного.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону всі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси.

Проте, звітуючи перед судом про виконання ліквідаційної процедури, ліквідатор у звіті від 15.02.2019 не зазначила серед майна, що виявлено в ході інвентаризації - товари в обороті - група чорні метали та група редуктори та обладнання .

Відповідно до Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, наданого до ліквідатором до матеріалів справи (а.с. 166-168 т. 1), товари в обороті: група чорні метали та група редуктори та обладнання , які належать банкруту на праві власності, є предметом застави за договором застави від 01.12.2010 р. №3гз-10з/2010, місцезнаходженням цього майна є - Донецька область , м. Харциск, м. Зугрес , вул. Леніна, б . 18 а.

Листами від 01.03.2018 №02-25-18/67 та від 17.10.2018 №02-25-18/257 ліквідатор надсилала запити до ПАТ ВТБ Банк з метою отримання інформацію щодо місцезнаходження та стану майна, що знаходиться у заставі банку, а також щодо здійснення необхідних заходів для вилучення відповідних записів про обтяження з Державного реєстру обтяжень рухомого майна у відповідності до Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень . Однак, банком дії щодо вилучення запису з реєстру про обтяження вказаного майна не вчинено.

З матеріалів справи також вбачається, що ліквідатор листом від 16.10.2018 №02-25-18/2502 зверталась до ДП Національні інформаційні системи з проханням здійснити заходи для вилучення відповідних записів про обтяження рухомого майна банкрута з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

У відповіді на лист ліквідатора, ДП Державні інформаційні системи повідомило, що відповідні дії вчиняються на підставі заяви обтяжувача або уповноваженої ним особи.

Відповідно до статті 38 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, зокрема, скасовуються арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом чи інші обтяження щодо розпорядження майном такого банкрута. Накладення нових арештів або інших обтяжень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 03.10.2018 у даній справі ліквідатору доручено надати суду докази реєстрації припинення обтяження з підстав фактичної відсутності такого майна.

В матеріалах справи відсутні докази звернення безпосередньо ліквідатора до реєстраційної служби саме з заявою про скасування обтяження на майно боржника - товари в обороті, та у разі відмови у проведенні таких реєстраційних дій - оскарження їх в судовому порядку.

Таким чином, відсутність таких дій з боку ліквідатора унеможливлює його вчинити дії щодо припинення права власності на таке майно, або відчужити його третім особам, та завершити ліквідаційну процедуру.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази щодо вчинення будь-яких інших дій ліквідатора про пошук вказаного майна, крім запитів до банку. На думку колегії суддів, наявність в реєстрі запису про право власності на такі активи (товари в обороті) банкрута, та не вчинення відповідних дій щодо його припинення, унеможливлює ліквідатора завершити ліквідаційну процедуру за наявності такого майна.

При винесенні оскаржуваної ухвали, судом першої інстанції вказано, що за відсутності доказів перевірки стану відповідного майна (товари в обороті) та можливого його місцезнаходження на підконтрольній українській владі території, ліквідатор не має можливості здійснити будь-яких додаткових заходів щодо його пошуку, крім фактичного вжитих.

В контексті наведеного, колегія суддів зазначає, що такі доводи суду зроблені лише на підставі невчинення банком дій щодо надання ліквідатору інформації про стан та фактичне місцезнаходження заставного майна.

Проте, виходячи з повноважень ліквідатора, що передбачені статтею 46 Закону про банкрутство, серед інших є повноваження щодо пошуку та виявлення майна банкрута. Ліквідатором не вчинено будь-яких дій щодо пошуку, виявлення та фактичного місцезнаходження заставного майна. Враховуючи наявність в реєстрі обтяжень інформації щодо місцезнаходження заставного майна, ліквідатор не звертався до відповідних (правоохоронних) органів щодо його пошуку або притягнення до кримінальної відповідальності керівних органів банкрута за фактом доведення до банкрутства, а лише обмежився запитами до банку.

Щодо екскаваторів банкрута, які знаходяться на території, яка непідконтрольна України, колегія суддів відхиляє доводи банку щодо не вчинення ліквідатором дій з їх виявлення та пошуку, з урахуванням такого.

В ході проведення інвентаризації банкрута, ліквідатором на підставі відповіді з ГУ Держспоживслужби в Донецькій області від 29.12.2017 №01-11/4014 виявлено два екскаватори: АТЕК -999Е-1 2001 року випуску та ЄО-2621В-2 1987 року випуску.

Заявою від 23.03.2018 року ліквідатор просив Покровський відділ поліції ГУ НП у Донецькій області провести розшукові дії вказаного майна. Листом №14621/401 від 05.05.2018 Покровський відділ поліції ГУ НП у Донецькій області повідомив ліквідатора про те, що в ході досудового розслідування ознак кримінального та адміністративного правопорушення за даним фактом не встановлено.

18.10.2018 ліквідатором здійснено запит №02-25-18/268 до Донецького ОВК щодо перебування техніки на військовому обліку, у відповідь на яких, ліквідатора проінформовано, що зазначена техніка на військовому обліку не перебуває.

Ліквідатором в газеті Голос України №198 (6953) від 20.10.2018 здійснено публікацію про втрату свідоцтв про реєстрацію екскаваторів та їх номерні знаки.

На засіданні комітету кредиторів, що відбулось 22.08.2018, присутніми членами комітету кредиторів проголосовано про списання вказаної техніки з балансу банкрута. До ГУ Держспоживслужби у Донецькій області ліквідатором направлені акти про списання вказаної техніки з обліку у зв`язку її фактичною відсутністю. Листом № 28-33/110 від 09.01.2019 ГУ держспоживслужби в Донецькій області повідомило ліквідатора про те, що станом на 09.01.2019 за ПрАТ Зуївський електромеханічний завод не зареєстровані трактори та інша сільськогосподарська техніка (а.с. 150 т. 4).

Враховуючи наведене, доводи банку щодо не вчинення ліквідатором дій в частині пошуку та виявлення екскаваторів банкрута є неправомірними.

Що ж до інших доводів банку про передчасність затвердження ліквідаційного балансу банкрута, колегія суддів зазначає наступне.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо вчинення ліквідатором дій стосовно отримання від колишнього керівництва документів фінансово-господарської діяльності підприємства, ні шляхом звернення безпосередньо до керівництва, ні до суду - з зобов`язальною вимогою.

Що ж до інших доводів банку, колегія суддів зауважує заявнику апеляційної скарги, що дана справа порушена Господарським судом Донецької області 03.03.2014, ухвалою господарського суду Донецької області від 24.06.2014 відкладено розгляд питання щодо введення подальшої процедури банкрутства по справі на 15.07.2014, у зв`язку з проведенням на території м. Донецька антитерористичної операції судове засідання, призначене на 15.07.2014, не відбулося.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 29.11.2017 відновлено втрачену справу №905/886/14 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Зуївський енергомеханічний завод", м.Донецьк (ЄДРПОУ 34359707) на стадії розпорядження майном банкрута частково за наявними документами.

Враховуючи, що дана справа відновлена частково, в матеріалах справи відсутні документи, на підтвердження вчинення боржником угод до порушення справи про банкрутство, за якими, як вважає банк незаконно відчужені активи боржника (договори, акти тощо), інформації щодо руху коштів по розрахункових рахунках боржника, на підтвердження витрачення отриманих банкрутом кредитних коштів, тощо.

Без наведених вище документів, звернення до правоохоронних органів або до суду з пред`явленням цивільного позову є неможливим.

Крім того, необхідно зазначити, що ухвалами Господарського суду Донецької області у даній справі від 18.12.2018, від 05.02.2019, від 05.03.2019, від 28.03.2019 розгляд звіту ліквідатора відкладався для надання суду додаткових документів на підтвердження повноти проведеної роботи по ліквідації банкрута.

Та незважаючи на це, ліквідатором не надано доказів проведення ліквідаційних заходів у повному обсязі, зокрема, щодо роботи по розшуку заставного майна та вжиття заходів по отриманню документів про господарсько-фінансову діяльність боржника, а судом першої інстанції затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс без урахування наведеного та за наявності активів банкрута.

Обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів, щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі).

Такий же правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 927/1191/14, від 08.05.2018 №904/5948/16, від 23.05.2018, від 06.06.2018 № 905/2727/16, №904/4863/13.

Враховуючи, що ліквідатором не було здійснено заходів по отриманню документації про господарсько-фінансову діяльність банкрута, з яких вбачалась би наявність активів боржника, його кредиторської, дебіторської заборгованості тощо, ліквідатор обмежилась лише зверненням до заставного кредитора із запитами про надання інформації про проведені перевірки заставного майна та його місцезнаходження, а також зверненнями до ДП Національні інформаційні системи з метою вилучення записів про обтяження майна, проте як, відповідно до діючого законодавства, зміни до реєстру вносяться лише на підставі заяви обтяжувача або уповноваженої ним особи.

Отже ліквідатор не в повному обсязі виконала свої обов`язки в ліквідаційній процедурі, зокрема, щодо розшуку та встановлення місцезнаходження заставного майна, а тому подання на затвердження ліквідаційного звіту та ліквідація боржника судом є передчасним.

Окрім цього, колегія суддів зазначає, що посилання суду першої інстанції на Положення про визначення банками України розміру кредитного ризику за активними банківськими операціями , затвердженого постановою НБУ від 30.06.2016 №351, є в даному випадку не доречним, оскільки звіт ліквідатора, що подається на затвердження суду є підсумковим документом про проведену роботу ліквідатором в ході процедури ліквідації боржника, а тому виконання (належне, або ж неналежне) заставним кредитором дій зазначених в цьому Положенні немає відношення до дій, які необхідно провести ліквідатором в ході ліквідаційної процедури, що передбачені Розділом ІІІ Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

До того ж. звернення ліквідатора до заставного кредитора - ПАТ ВТБ Банк та ДП Національні інформаційні системи є лише одним із заходів по розшуку заставного майна та встановлення його місцезнаходження.

Висновок місцевого господарського суду стосовно в того, що за відсутності доказів перевірки стану відповідного майна та можливого його місцезнаходження на підконтрольній українській владі території, ліквідатор не має можливості здійснити будь-які додаткові заходи щодо його пошуку, крім фактично вжитих, також не приймається судом апеляційної інстанції, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили що заставне майно не знаходиться на підконтрольній українській владі території.

Отже, обставини, встановлені колегією суддів під час розгляду апеляційної скарги щодо невчинення ліквідатором відповідних дій в частині вилучення з реєстру запису про обтяження майна боржника (товари в обороті), а також невчинення дій щодо його відчуження, свідчить про передчасність прийняття судом першої інстанції ухвали про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, оскільки наявність у боржника нереалізованих активів унеможливлює ліквідацію юридичної особи та внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Колегія суддів зазначає, що ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, зокрема, виявлення ліквідатором кредиторів та дотримання їх процесуальних прав під час розгляду їх грошових вимог, доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів, доведення неможливості задоволення визначених ліквідатором вимог кредиторів з наслідками його ліквідації), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проте, місцевий господарський суд не врахував вказані обставини під час розгляду справи та передчасно затвердив наданий суду звіт та ліквідаційний баланс.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржуване рішення не відповідає вимогам статті 236 ГПК України, а тому наявні підстави для його скасування та прийняття нового рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права.

Встановлені в даній постанові обставини свідчать про передчасність ухвали про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута, що є підставою для її скасування та направлення справи №905/886/14 до місцевого господарського суду для продовження розгляду.

Керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ ВТБ Банк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Донецької області від 10.04.2019 у справі №905/886/14 скасувати.

Справу №905/886/14 направити для продовження розгляду до Господарського суду Донецької області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку статей 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 16.08.2019

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя О.В. Шевель