Рішення

від 06.08.2019 по справі 902/291/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" серпня 2019 р. м. Вінниця Cправа № 902/291/19

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючий суддя Міліціанов Р.В.,

при секретарі Незамай Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, вул. Келецька, 63, м. Вінниця, 21027, код 39767547

до 1 : Фермерського господарства "Хребетець", вул. Шевченка, 7, с. Коростівці, Жмеринський р-н, Вінницька обл., 23150, код 34657417

до 2 : Жмеринської районної державної адміністрації, вул. Б.Хмельницького, 14, м. Жмеринка, Вінницька обл., 23100, код 03084227

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Вінницька обласна державна адміністрація (21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 70)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 - Леляцька сільська рада (23108, Вінницька обл., Жмеринський р-н, с. Леляки, вул. Центральна, буд. 32)

про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним

В С Т А Н О В И В :

05.04.2019 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області до Фермерського господарства "Хребетець", Жмеринської районної державної адміністрації про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним з підстав невідповідності нормам чинного законодавства.

Ухвалою суду від 10.04.2019 року відкрито провадження у справі № 902/291/19 у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 07.05.2019 року.

03.05.2019 року до суду від відповідача 1 Фермерського господарства "Хребетець" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач 1 заперечує щодо заявлених вимог та просить відмовити в позові.

07.05.2019 року до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи для ознайомлення з матеріалами справи та надання відповіді на відзив на позовну заяву.

07.05.2019 року судом постановлено ухвали про відкладення підготовчого судового засідання та залучено до участі у справі № 902/291/19 в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача - Вінницьку обласну державну адміністрацію та в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача 1 - Леляцьку сільську раду Жмеринського району Вінницької області, які занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 10.05.2019 повідомлено сторін та третіх осіб про дату наступного судового засідання, а саме на 28.05.2019 року.

16.05.2019 до суду від третьої особи (Вінницька обласна державна адміністрація) на виконання вимог ухвали суду надійшов лист б/н від 15.05.2019 року, в якості додатків до якого додано ряд документів.

20.05.2019 року на електронну адресу суду від третьої особи (Леляцька сільська рада) надійшов лист вих. № 215 від 20.05.2019 року.

24.05.2019 року на адресу суду від позивача на виконання вимог ухвали суду надійшли письмові пояснення (вх.канц. № 02.1-34/4421/19 від 24.05.2019 року).

27.05.2019 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх.канц. № 02.1-34/4461/19 від 27.05.2019 року), в якому останній вважає відзив необґрунтованим та просить суд задоволити позовну заяву в повному обсязі.

В судовому засіданні 28.05.2019 року суд постановив ухвали про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання у справі № 902/291/19 на 10.07.2019 року, які занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 30.05.2019 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.

11.06.2019 року на адресу суду від представника позивача на виконання вимог ухвали суду надійшов лист (вх. канц. 3 02.1-34/4938/19 від 11.06.2019 року).

В судовому засіданні 10.07.2019 року судового засідання суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 902/291/19 для судового розгляду по суті, яку занесено до протоколу судового засідання.

Крім того, за результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення судового засідання до 06.08.2019 року, яку занесено до протоколу судового засідання від 10.07.2019 року.

Ухвалою суду від 11.07.2019 року повідомлено сторін про дату наступного судового засідання.

06.08.2019 року представником відповідача 1 (ФГ "Хребець") до суду подано вступне слово (вх. канц. № 02.1-34/6244/19 від 06.08.2019 року), в якому останній просить суд відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні 06.08.2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити, представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог.

Суд зазначає, що про дату, час та місце судового засідання сторони та треті особи були повідомлені належним чином ухвалою суду від 11.07.2019 року, яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією.

Обізнаність сторін та третіх осіб про дату судового засідання підтверджується поштовими повідомленнями, які наявні в матеріалах справи.

За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення сторін та третіх осіб про дату, час та місце судового слухання, але останній не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні.

При цьому, ст.ст. 42, 46 ГПК України зобов`язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми ст.ст. 182, 183 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 3 ч. 1 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.

Відповідно ч. 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, розглянувши матеріали справи, з`ясував фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Як вбачається із позовної заяви позивач в якості підстави заявлених позовних вимог посилається на відсутність розробленого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, відсутність нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, яка відповідно до положень ч. 1 ст. 15, ст. 21 Закону України "Про оренду землі", ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" є обов`язковою у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, вказує на скасування Вінницькою обласною державною адміністрацією розпорядження про передачу земельної ділянки в оренду, а також посилається на те, що договір оренди земельної ділянки від 20.12.2007 року суперечить нормативно-правовим актам та чинному законодавству.

В зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 20.12.2007 року площею 31,5 га, розташованої на території Лялецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області, що укладений між Жмеринською районною державною адміністрацією та Фермерським господарством "Хребетець".

У відзиві на позовну заяву та у поданих письмових поясненнях відповідач 1 (ФГ "Хребетець") вважає заявлений позов безпідставним та необґрунтованим та зазначає наступне:

- нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка передається в оренду, не входить до вичерпного переліку істотних умов договору оренди землі, встановленого ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі", а тому невизначеність нормативної грошової оцінки земельних ділянок у спірному договорі не породжує юридичних наслідків та не зумовлює його недійсність;

- ФГ "Хребетець" здійснює сплату орендної плати у строки та на умовах визначених за домовленістю сторін по даний час в повному розмірі, передбаченому договором оренди від 20.12.2007 року, жодного повернення орендної плати за даним договором Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області та Жмеринська районна державна адміністрація не здійснювали, що свідчить про визнання правомірності використання орендованої ділянки відповідачем ФГ "Хребетець" та поінформованість про існування договору оренди від 20.12.2007 року;

- про існування договору оренди від 20.12.2007 року та про використання відповідачем ФГ "Хребетець" земельної ділянки за договором оренди від 20.12.2007 року Жмеринській районній державній адміністрації було відомо, починаючи з моменту прийняття Жмеринською районною адміністрацією Розпорядження від 31.08.2007 року № 609 про надання ФГ "Хребетець" в оренду земельної ділянки площею 31.5 га та безпосередньо укладання договору 20.12.2007 року;

- щодо доводів позивача про відсутність проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідач зазначає, що як вбачається з витягу з державного земельного кадастру від 24.04.2019 року вказана земельна ділянка внесена до державного земельного кадастру 19.11.2013 року на підставі документації по інвентаризації земель виготовленої в 2013 році ФОП ОСОБА_1 . Відсутність проекту землеустрою не суперечить чинному законодавству та не може бути достатньою підставою для визнання договору оренди недійсним, оскільки перелік підстав визнання договорів недійсними передбачено ч. 1 ст. 215 ЦК України та є вичерпним;

- відповідач, вважає що подана документація відповідала вимогам Закону України "Про Державний земельний кадастр", оскільки державний реєстратор зареєстрував земельну ділянку без розроблення проекту її відведення;

- також відповідач стверджує, що не був обізнаний про наявність розпорядження Вінницької обласної адміністрації № 317 від 05.06.2012 року "Про скасування розпорядження голови Жмеринської районної адміністрації № 609 від 31.07.2007 року та № 632 від 12.09.2007 року". При цьому, Жмеринською районною адміністрацією платежі за оренду землі приймались і заперечень позивачу (орендарю) ФГ "Хребетець" щодо дії договору оренди від 20.12.2007 року не надсилалось;

- відповідачем регулярно здійснюються заходи для поліпшення стану орендованої земельної ділянки (внесення екологічних добрив та застосовує науково-обґрунтовані техніки змішаного садівництва, що покращують родючість ґрунту та вміст у ньому поживних речовин);

- також у відзиві відповідач зазначає, що позивачем пропущено строк позовної давності за заявленими позовними вимогами та просить суд відмовити в задоволенні позову.

Крім того у додаткових письмових поясненнях (вх. № 02.1-34/4166/19 від 17.05.2019 року) представник відповідача 1 доводить до відома, що позивачу було відомо про договір оренди укладений між Жмеринською районною державною адміністрацією та ФГ "Хребетець", так як Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області є правонаступником Головного управління Держкомзему у Вінницькій області, що займалося підготовкою розпорядження щодо скасування розпорядження Жмеринської районної державної адміністрації щодо передачі земельної ділянки в оренду.

У відповіді на відзив та додаткових письмових поясненнях позивач підтримує заявлені позовні вимоги та вважає поданий відзив відповідача 1 безпідставним, вказуючи на наступне:

- відповідно до ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" (в редакції чинній на момент укладення договору) обов`язкова нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі: визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, а тому виходячи із зазначеної норми закону, при укладенні оспорюваного договору оренди в обов`язковому порядку підлягає проведення нормативно-грошової оцінки;

- Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області та Жмеринська районна державна адміністрація не наділені функціями щодо руху коштів, які справляються відповідно до договору оренди земельної ділянки, оскільки орендна плата за землю в повному обсязі зараховується до місцевих бюджетів за місцем розташування земельних ділянок;

- крім того позивач не погоджується з твердженнями відповідача 1 щодо того, що Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області про наявність порушень мало дізнатись 19.11.2013 року, з моменту реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, та вважає їх помилковими, оскільки державний реєстратор при внесенні відомостей в Державний земельний кадастр не наділений обов`язком перевіряти законність, прийнятого документу, на підставі якого вносяться відомості та лише після прийнятого розпорядження КМУ № 910-р від 30.11.2016 року на Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області покладено обов`язок та наділено повноваженнями щодо організації та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів, слідує, що Розпорядженням Жмеринської районної державної адміністрації № 609 від 31.08.2007 року на підставі клопотання ФГ "Хребетець", надано останньому в оренду земельну ділянку площею 31,5 га із земель запасу Леляцької сільської ради, для ведення сільського господарства терміном на 25 років та зобов`язано у місячний термін укласти договір оренди земельної ділянки (а.с. 24, т. 1).

На виконання Розпорядженням Жмеринської районної державної адміністрації № 609 від 31.08.2007 року виготовлено акт погодження та встановлення меж земельної ділянки, яка надається оренду, відповідно до якого межі земельної ділянки закріплені на місцевості межовими знаками в кількості 14 штук, розміщені на характерних поворотних точках земельної ділянки та передані на зберігання орендарю (а.с. 31, т. 1).

01.11.2007 року відділом земельних ресурсів у Жмеринському районі Вінницької області Державного агентства земельних ресурсів України виготовлено висновок № 319 про надання в оренду земельної ділянки для ФГ "Хребетець" на території Леляцької сільської ради за змістом якого ФГ "Хребетець" повинен дотримуватись обов`язків землекористувача відповідно до вимог ст. 96 Земельного Кодексу У країни, земельну ділянку використовувати за цільовим призначенням, не допускати забур`янення земельної ділянки яка орендується та прилягаючих до неї територій, своєчасно сплачувати орендну плату згідно укладеного договору оренди, до використання земельної ділянки приступити після державної реєстрації договору оренди та договір оренди підлягає державній реєстрації (а.с.29, т. 1).

20.12.2007 року між Жмеринською районною державною адміністрацією (Орендодавець) та ФГ "Хребетець" (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки площею 31,5 га для ведення фермерського господарства (а.с. 15-20, т. 1).

Відповідно п. 1 Договору Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення фермерського господарства, яка знаходиться на території Леляцької сільської ради.

Згідно п. 2 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 31,5 га із земель запасу Леляцької сільської ради.

На земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна (п. 3 Договору).

Згідно п. 4 нормативно-грошова оцінка земельної ділянки не встановлена.

Відповідно п. 7 договір укладено на 25 років. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

Орендна плата вноситься Орендарем у грошовому вигляді в розмірі 1 890,00 грн. за рік або 60,00 грн. за 1 га землі (п. 8 Договору).

Орендна плата вноситься Орендарем щомісячно по 157,5 грн. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексу інфляції (п. 9 Договору).

Згідно п. 37 Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Невід`ємними частинами договору є:

- розпорядження Голови районної державної адміністрації від 31.08.2007 року № 609 "Про надання в оренду земельної ділянки ФГ "Хребтець" на території Леляцької сільської ради;

- викопіювання з плану території Леляцької сільської ради, з нанесенням земельної ділянки, яка передається в довгострокове користування на умовах оренди;

- акт приймання-передачі об`єкту оренди;

- висновок земельного відділу про використання земельної ділянки;

- кадастровий номер земельної ділянки.

На виконання умов договору оренди від 20.12.2017 року між сторонами підписано акту прийому-передачі (б/н та без дати) про передачу Орендодавцем та прийом Орендарем земельної ділянки площею 31,5 га із земель запасу Леляцької сільської ради (а.с.30, т. 1).

27.02.2008 року відділом земельних ресурсів у Жмеринському районі Вінницької області Державного агентства земельних ресурсів України надано довідку про правовий статус земельної ділянки № 568, згідно якої земельній ділянці площею 31,5 га присвоєно кадастровий номер № НОМЕР_1 (а.с. 26, т. 1).

В подальшому на підставі договору про надання послуг з ведення державного реєстру земель 02.07.443 від 07.03.2008 року, укладеного між ДП "Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах" та ФГ "Хребетець" надано послуги з ведення державного реєстру земель, за результатами яких договір оренди зареєстровано у Вінницькій регіональній філії ДП "Центр ДЗК" про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 07.03.2008 року за № 040883600093.

23.05.2012 року Прокурором Прокуратури Вінницької області винесено Протест №05-2-289 Голові Вінницької обласної державної адміністрації з вимогою скасувати Розпорядження голови Жмеринської райдержадміністрації від 31.08.2007 року № 609 та від 12.09.2007 року № 632 (том. 1 а.с. 162).

Згідно розпорядження Вінницької обласної державної адміністрації від 05.06.2012 року № 317 "Про скасування розпорядження голови Жмеринської райдержадміністрації від 31.08.2007 року № 609 та від 12.09.2007 року № 632" скасовано вказані розпорядження, якими було безпосередньо надано в оренду земельну ділянку, що слугувало підставою для укладення договору оренди земельної ділянки від 20.12.2007 року, як такі що суперечать положенням ст.ст. 20, 50 ЗУ "Про землеустрій", Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок , затвердженого постановою КМУ від 26.05.2004 року № 677 (а.с. 32, т. 1).

Як стверджує позивач йому стало відомо про існування договору оренди землі 20.12.2007 року після отримання листа Жмеринської районної державної адміністрації № 0101-40/2228 від 21.11.2018 року, в якому зазначалось про існування оскаржуваного договору оренди (а.с. 33-34, т. 1).

На підставі зазначеного листа, 29.01.2019 та 30.01.2019 року старшим інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель на території Вінницькій області Сатановським ОСОБА_2 . ОСОБА_2 . відповідно до наказів № 3-ДК та №4-ДК від 02.01.2019 року було проведено перевірку стосовно земельних ділянок, як об`єктів перевірки площею 31,5 га з кадастровим номером НОМЕР_2 , площею 13,5 га з кадастровим номером НОМЕР_3 на території Лялецької сільської ради Жмеринського району та площею 57, 6300 га з кадастровим номером НОМЕР_4 на території Коростівецької сільської ради Жмеринського району (а.с. 37-38, т. 1).

Відповідно до доповідної записки начальника юридичного управління Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області та на підставі наказів № 251-ДК та № 252-ДК від 05.03.2019 року було проведено повторну перевірку вищезазначених земельних ділянок (а.с. 35-36, т. 1).

На підставі вищевикладеного, позивач вважає строк позовної давності не пропущеним, просить суд визнати поважним пропуск строків позовної давності та визнати договір оренди земельної ділянки від 20.12.2007 року недійсним, оскільки останній суперечить нормативно-правовим актам та чинному законодавству.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача 1 та надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Предметом спірних правовідносин є вирішення питання щодо відповідності нормам чинного законодавства договору оренди земельної ділянки, встановлення наявності або відсутності порушеного права позивача, яке підлягає захисту у спосіб. визначеній у предметі позову, визначення підстав недійсності договору в зв`язку з скасуванням акта уповноваженого органу, на підставі якого укладено договір, визначення початку перебігу, підстав переривання, спливу строку позовної давності, наявності поважних причин пропуску позовної давності відносно вимог позивача.

Згідно зі ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принципи верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ч.1 ст.2 ГПК України).

Звернення до господарського суду з позовною заявою є засобом захисту порушеного прав і охоронюваних законом інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси в спосіб, визначений законом.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Таким чином, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи законний інтерес. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Як вказувалось вище предметом позову у даній справі є вимога позивача про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 20.12.2007 року, укладеного між Жмеринською районною державною адміністрацією та Фермерським господарством "Хребетець" щодо земельної ділянки площею 31,5 га для ведення фермерського господарства, кадастровий номер НОМЕР_1 .

Надаючи оцінку порушеного права позивача, в контексті зазначених обставин та змісту правовідносин, що склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову (постанова Верховного Суду України від 04.11.2015 у справі № 3-669гс15).

Як вказувалось вище, в обґрунтування заявленого позову позивачем зроблено посилання на такі обставини, як відсутність розробленого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, відсутність нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, яка відповідно до положень ч. 1 ст. 15, ст. 21 Закону України "Про оренду землі", ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" є обов`язковою у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, скасування Вінницькою обласною державною адміністрацією розпорядження про передачу земельної ділянки в оренду.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду землі" (в редакції від 19.12.2006 року, чинній на час укладення спірного договору), відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За змістом ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції від 27.04.2007 року, чинній на час укладення спірного договору), передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно зі ст. 792 Цивільного кодексу України (в редакції від 31.05.2007 року, чинній на час укладення спірного договору), за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватися у найм разом із насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, розташованими на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" (в редакції від 19.12.2006 року, чинній на час укладення спірного договору), оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст. 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За замістом ст. 15 Закону України "Про оренду землі", передбачено істотні умови договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Згідно ч. 2 ст. 15 Закону України "Про оренду землі", відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

За приписами ст. 21 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на час укладення спірного договору) орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою; розмір, форма і строки внесення орендної плати встановлюються за згодою сторін в договорі оренди.

Згідно ст. 1 Закону України "Про оцінку земель" (в редакції чинній на час укладення спірного договору) нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Згідно зі ст. 22 Закону України "Про землеустрій" (в редакції від 22.05.2003 року), підставами здійснення землеустрою можуть бути як рішення органів виконавчої влади або місцевого самоврядування щодо проведення робіт з землеустрою, так і договори, укладені між землевласниками (землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою. Земельно-оціночні роботи при здійсненні землеустрою виконуються з метою визначення якісних характеристик, економічної цінності та вартості земель у порядку, встановленому законом.

В силу ст. 20 Закону України "Про землеустрій", землеустрій проводиться в обов`язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності, зокрема, у разі: надання земельних ділянок; встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, організації нових і впорядкування існуючих об`єктів землеустрою.

Отже, передача в оренду земельної ділянки на підставі оспорюваного договору від 20.12.2007 року повинно було супроводжуватись розробленням проекту землеустрою.

Однак, відповідно до інформації з витягу з державного земельного кадастру від 24.04.2019 року вбачається, що вказана земельна ділянка внесена до державного земельного кадастру 19.11.2013 року на підставі документації по інвентаризації земель виготовленої лише у 2013 році ФОП ОСОБА_1 , що підтверджує відсутність розробленого та погодженого у визначеному законом порядку проекту землеустрою відносно спірної земельної ділянки.

При цьому суд зазначає, що в матеріалах реєстраційної справи № 521083600040020262 на міститься доказів виготовлення проекту землеустрою, технічної документації та відсутні докази встановлення меж земельної ділянки, станом на момент укладення договору оренди.

Наявний у матеріалах справи Акт погодження та встановлення меж земельної ділянки не містить дати складення, підписаний за відсутності проекту землеустрою або технічної документації на вказану у ньому земельну ділянку.

Суд виходить з того, що Розпорядження Жмеринської РДА Вінницької області №609 від 31.08.2007 року із визначенням строку укладення договору було належною правовою підставою для вчинення відповідачем дій. спрямованих на визначення меж земельної ділянки в натурі та розроблення проекту землеустрою. що узгоджується з приписами п. а ст. 22 Закону України "Про землеустрій".

Тому, відповідачем не доведено дотримання вимог законодавства при укладенні оспорюваного договору. що є підставою визнання його недійсним в силу ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Суд критично оцінює позицію відповідача з посиланням на обов`язок державних органів щодо належного врядування в аспекті дотримання вимог законодавства при передачі в оренду земельних ділянок.

Так, з в силу ч. 2 ст. 20 Закону України "Про землеустрій", заходи, передбачені затвердженою в установленому порядку документацією із землеустрою, є обов`язковими для виконання органами державної влади та органами місцевого самоврядування, власниками землі, землекористувачами, у тому числі орендарями.

Тобто, відповідач є відповідальною особою за дотримання вимог законодавства при оформленні права на земельну ділянку.

З приводу встановлення обставин порушення прав та інтересів позивача як підстави для їх захисту у судовому порядку суд констатує, що відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" № 5245-VI, який набрав чинності 01.01.2013 року, до ч. 4 ст. 122 Земельного Кодексу України внесено зміни.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

На підставі Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України №333 від 29.09.2016 року "Про затвердження положень про територіальні органи Держгеокадастру", повноваження Головне управління Держгеокадастру розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством (пп. 13 п.4 Положення).

Тому, наявність договору оренди земельної ділянки, що суперечить вимогам закону обмежує право розпорядження земельною ділянкою, яке віднесено до компетенції позивача.

Отже, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області є належним позивачем у даній справі.

Вважаючи обґрунтованими вимоги позову в частині не дотримання вимог земельного законодавства у сфері землеустрою, суд одночасно відхиляє інші доводи позивача стосовно недійсності договору оренди від 20.12.2007 року.

Щодо тверджень позивача про відсутність нормативно грошової оцінки як підстави недійсності договору, суд зазначає, що за приписами ст. 5 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Згідно зі ст. 18 Закону України "Про оцінку земель", нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

За результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (стаття 20 названого Закону).

За приписами ст. 23 Закону України "Про оцінку земель", технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою, а технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, затверджується районними радами.

Однак, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка передається в оренду, не входить до вичерпного переліку істотних умов договору оренди землі, встановленого ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі", а тому невизначеність нормативної грошової оцінки земельних ділянок у спірному договорі не породжує юридичних наслідків та не зумовлює його недійсність.

Крім того, в подальшому сторони оспорюваного договору не позбавлені можливості вчинити дії, спрямовані на приведення зазначеного договору у відповідність до вимог закону та визначити нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка передавалась в оренду та укласти додаткову угоду, якою будуть внесені зміни до спірного договору.

При цьому суд, зазначає, що приведення у відповідність розміру орендної плати можливо шляхом внесення змін до договору, у спосіб зобов`язання відповідача укласти додаткову угоду зі зміненим розміром орендної плати, а не шляхом визнання договору оренди від 20.12.2007 року недійсним.

Аналогічна правова позиція підтверджена Верховним Судом у справі № 175/740/17 від 20.03.2019 року та Верховним Судом України у справах №6-2195цс16, №6-233цс14.

Крім того, твердження позивача про наявність розпорядження Вінницької обласної адміністрації № 317, яке було винесено 05.06.2012 року щодо скасування розпорядження голови Жмеринської районної адміністрації від 31.07.2007 року № 609 та від 12.09.2007 року № 632 про надання в оренду земельної ділянки загальною площею 31,5 га із земель запасу Леляцької сільської ради судом оцінюється критично, оскільки вказані доводи не можуть бути підставами для недійсності договору оренди укладеного у 2007 році.

Позивач помилково посилається на практику Верховного Суду яка визначає підстави для витребування майна внаслідок скасування судового рішення, яке стало підставою набуття права власності на майно, оскільки предмет спору у даній справі є відмінним від наведених правових позицій Верховного Суду.

Водночас, питання про можливість задоволення позовних вимог залежить від встановлення початку перебігу та спливу строків позовної давності за зверненням до суду.

Відповідно до статті 256, частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Тобто, Європейський суд з прав людини визначає критерії застосування строку позовної давності, а саме: забезпечення остаточності, юридичної визначеності, захист відповідачів, запобігання несправедливості, пов`язаної зі спливом значного проміжку часу з моменту виникнення обставин, які є предметом спору, посилання судом на докази, які втратили достовірність і повноту із плином часу.

Водночас, застосування норм національного законодавства, визначення підстав початку перебігу та спливу строку позовної давності віднесено до компетенції державних судових органів.

З огляду на встановлені фактичні обставини, суд виходить з того, що докази, які підтверджують порушення прав позивача, зокрема, експертний висновок, отримано в межах річного строку звернення до суду, оспорювані рішення загальних зборів учасників зберігаються в матеріалах реєстраційної справи, тобто відсутні підстави вважати втрату повноти засобів доказування або достовірності.

До спірних правовідносин застосовується загальний трирічний строк позовної давності (ст. 257 ЦК України).

Початок перебігу строку позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, перебіг строку позовної давності почався з дати укладення договору оренди - 20.12.2007 року, оскільки саме з цієї дати держава, в особі уповноваженого органу (на той час Жмеринстка районна державна адміністрація Вінницької області) була обізнана про наявність оспорюваного договору та могла звернутися з позовом до суду.

Посилання позивача на те, що функції державного розпорядження та контролю за земельними ділянками Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області здійснює лише після прийняття постанови Кабінетом Міністрів України від 22.07.2016 р. № 482, згідно якої зазначені повноваження були передані органам Держгеокадастру є помилковими.

Відповідно до п. 67 "Порядку ведення державного земельного кадастру", внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється виключно на підставі та відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр" та цього Порядку. Забороняється вимагати для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених Законом України "Про Державний земельний кадастр". Документи, (які є підставою для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, мають відповідати таким вимогам: текст документів має бути написаний розбірливо; документи не мають містити підчищення або дописки, закреслені слова чи інші не обумовлені в них виправлення, орфографічні та арифметичні помилки, бути заповнені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст; документи мають відповідати вимогам Закону України "Про Державний земельний кадастр" та цього Порядку.

Згідно п. 111 "Порядку ведення Державного земельного кадастру" визначено, що державний кадастровий реєстратор для здійснення державної реєстрації земельної ділянки протягом 14 і календарних днів з дня реєстрації відповідної заяви перевіряє: відповідність Доданих документів вимогам, передбаченим пунктом 67 цього Порядку.

За результатами перевірки Державний кадастровий реєстратор виконує одну з таких дій серед яких: приймає рішення про відмову у державній реєстрації земельної ділянки відповідно до пунктів 70,73,77-85 цього Порядку в разі невідповідності поданих документів, зазначених у пункті ПО цього Порядку, вимогам, зазначеним у підпунктах 1 і 2 цього пункту.

Так, з витягу з державному земельного кадастру від 24.04.2019 року вбачається, що реєстрація земельної ділянки здійснюватись управлінням Держземагенства у Жмеринському районі Вінницької області 19.11.2013 року, отже, саме з цього моменту, структурним підрозділам Держкомзему (на данний час Держгеокадастру) було відомо про наявність зареєстрованого права оренди на підставі оспорюваного договору оренди.

Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження існування обставин, які свідчили б про наявність поважних причин, котрі перешкоджали звернутися до суду з відповідним позовом, принаймні з 19.11.2013 року.

Отримання відомостей про смерть засновника фермерського господарства не може підтверджувати існування вказаних обставин.

Тобто, позивач міг дізнатися про порушення своїх прав з 19.11.2013 року - дати внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру.

Тому, строк звернення позивачем до суду, починаючи з дати коли Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області могло дізнатися про існування оспорюваного договору, сплинув 20.11.2016 року.

Суд також виходить з того, що державою не припинялося регулювання державного нагляду (контролю) в частині дотримання земельного законодавства, вказані повноваження делегувались різним органам, які ставали правонаступниками попередніх установ.

Указом Президента України від 14 серпня 2000 року № 970/200 (чинний на момент укладення оспорюваного договору) затверджено Положення про Державний комітет України по земельних ресурсах, згідно п. 3 якого основними завданнями Держкомзему України є: здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.

п. 2 Указу Президента України від 8 квітня 2011 року № 445/2011 установлено, що Державне агентство земельних ресурсів України є правонаступником Державного комітету України із земельних ресурсів, у тому числі за укладеними міжнародними договорами України, стороною в яких є Державний комітет України із земельних ресурсів.

З 10 вересня 2014 року функції із здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, родючості ґрунтів було покладено на Державну екологічну інспекцію, що підтверджується п. 4.1. Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України 12 січня 2012 року № 34/20347.

З 22 липня 2016 року, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2016 р. № 482, зазначені повноваження були передані органам Держгеокадастру.

Функції державного контролю за земельними ділянками Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області здійснює з 01.01.2013 року на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" № 5245-VI.

Як встановлено вище, дізнатися про можливість звернення до суду позивач міг з 19.11.2013 року.

Відповідно ст. 262 ЦК України заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Отже, делегування повноважень державою різним органам або установам. зокрема, позивачу не змінює строку обчислення позовної давності.

Аналогічної позиції стосовно порядку обчислення строків позовної давності дотримується Верховний Суд.

Зокрема, визнано помилковими висновки судів відносно обчислення строків позовної давності з лати створення Головного управління Держгеокадастру, який не був обізнаний про існування спірних правовідносин або з часу процесуального керівництва Бердянської місцевої прокуратури у кримінальному провадженні.

Визначаючи початок перебігу позовної давності слід враховувати, коли про порушене право дізналась держава в особі уповноваженого органу, а не конкретний орган, який виконував відповідні функції в той чи інший час та змінювався в результаті прийняття нових нормативних актів (Постанова від 24.01.2018 року в справі № 908/799/17).

Враховуючи, що право розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення станом на момент укладення оспорюваного договору було віднесено до компетенції Жмеринської районної державної адміністрації (ч. 3 ст. 122 Земельного Кодексу України в редакції від 27.04.2007 року), контролюючим органам держави (Прокуратурі Вінницької області) було відомо про існування договору принаймні станом на 23.05.2012 року (дата направлення Протесту), передача контролюючих функцій не впливає на перебіг строку позовної давності, то строк звернення до суду з метою захисту інтересів держави сплинув 28.04.2010 року.

Тобто, 05.04.2019 року позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності, що, незважаючи на встановлені обставини суперечності договору актам законодавства, є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

В силу ч. 4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, ґрунтується на тому, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2015 року у справі "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04).

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на позивача відповідно до ст.129 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 221, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

1. У задоволенні позову Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (вул. Келецька, 63, м. Вінниця, 21027, код 39767547) до Фермерського господарства "Хребетець", (вул. Шевченка, 7, с. Коростівці, Жмеринський район, Вінницька область, 23150, код 34657417), Жмеринської районної державної адміністрації (вул. Б.Хмельницького, 14, м. Жмеринка, Вінницька область, 23100, код 03084227) про визнання недійсним Договору оренди земельної ділянки від 20.12.2007 року - відмовити повністю.

2. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 921,00 грн. залишити за позивачем.

3. Примірник рішення надіслати сторонам, третім особам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області.

Повне рішення складено 16 серпня 2019 р.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Келецька, 63, м. Вінниця, 21027)

3 - відповідачу 1 (вул. Шевченка, 7, с. Коростівці, Жмеринський р-н, Вінницька обл., 23150)

4 - відповідачу 2 (вул. Б.Хмельницького, 14, м. Жмеринка, Вінницька обл., 23100)

5 - Леляцькій сільській раді (23108, Вінницька обл., Жмеринський р-н, с. Леляки, вул. Центральна, буд. 32)

6 - Вінницькій обласній державній адміністрації (21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 70)