Рішення

від 12.08.2019 по справі 440/935/19

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/935/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Костенко Г.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Ніценко А.О.,

представника позивача - Голобородько О.П.,

представника відповідача - Леошко Д.Д.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційна компанія "ЛІНК" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

15 березня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційна компанія "ЛІНК" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.09.2016 №0003501404 та №0003511404.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив про незгоду із збільшенням ГУ ДФС у Полтавській області суми грошового зобов'язання ТОВ "Телекомунікаційна компанія "ЛІНК" з податку на прибуток та податку на додану вартість за наслідками позапланової невиїзної перевірки, результати якої оформлені актом від 19.08.2016 № 344/16-31-14-04-14/37282564. Позивач вказував, що податковий орган в акті перевірки не підтверджує витрати підприємства на оренду приміщення, виплату заробітної плати та сплату єдиного соціального внеску за 2013-2015 роки. Позивач вказував, що за даними банківських виписок, звітності про суми нарахованої заробітної плати та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, підтверджується сплата кожного місяця прибуткового податку, єдиного внеску, а також виплата заробітної плати працівникам. Також позивач вважає протиправним висновок про не підтвердження витрат на оренду приміщення, оскільки такі витрати доведені первинними бухгалтерськими документами, а саме актами здачі-приймання робіт (надання послуг), відповідно до яких в період 2013-2015 роки підприємство орендувало у ТОВ "Укрпродторгсервіс" приміщення та сплачувало орендну плату кожного місяця шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на рахунок орендодавця. Пояснював, що перевірка проводилася невиїзна на підставі документів, які були вилучені в ході проведення обшуку 16.12.2015, а тому позивач не мав можливості надати будь-які документи, які перебували в органах податкової міліції.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження.

02 травня 2019 року відповідач надав до суду відзив від 24.04.2019 року (а.с.5 т.6), в якому просив відмовити в задоволенні позову посилаючись на те, що перевіркою встановлено встановив порушення п.п. 134.1.1, п.134.1, ст.134, п.135.1, п.135.2 ст.135, п.137.1, п.137.2 ст.137, п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижений податок на прибуток в розмірі 316 228 грн.: - за 2013 рік - 194354,00 грн.; - за 2014 рік - 64076,00 грн.; - за 2015 рік - 57798,00 грн. , та порушення п.185.1, ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.192.1.2., п.192.1 ст. 192, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу із змінами та доповненнями занижений податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за період 01.01.2013 року по 31.12.2015 року, в загальній сумі 134840 грн. , в тому числі в розрізі звітних періодів: за січень 2013 року в сумі 11521 грн., за лютий 2013 року в сумі 11483 грн., за березень 2013 року в сумі 11406 грн., за квітень 2013 року в сумі 11406 грн., за травень 2013 року в сумі 10573 грн., за червень 2013 року в сумі 10902 грн., за липень 2013 року в сумі 10708 грн., за серпень 2013 року в сумі 10627 грн., за вересень 2013 року в сумі 12964 грн., за жовтень 2013 року в сумі 10598 грн., за листопад 2013 року в сумі 10655 грн., за грудень 2013 року в сумі 11997 грн.

10 червня 2019 року представник позивача надав до суду відповідь на відзив (а.с.180-187 т.8), у якій відхиляє доводи відповідача. Зазначив, що у відзиві відповідач не спростував твердження та аргументи стосовно суті позовних вимог, а лише зазначив порушення, які викладені в акті перевірки.

Ухвалою суду від 15.07.2019 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини викладені у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційна компанія "ЛІНК", ідентифікаційний код 37282564, є юридичною особою, взяте на податковий облік як платник податків Кременчуцькою ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області.

У період з 08.08.2016 по 12.08.2016 відповідно до наказу ГУ ДФС у Полтавській області від 26.07.2016 № 895 на виконання ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 12.07.2016 про надання дозволу на проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Телекомунікаціна компанія ЛІНК" в кримінальному провадженні №32015170090000028 від 18.09.2015 з правовою кваліфікацією за ч. 3 ст. 212 КК України, посадовими особами ГУ ДФС у Полтавській області проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Телекомунікаційна компанія "ЛІНК" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015.

За результатами перевірки складений акт від 19.08.2016 №344/16-31-14-04-14/37282564, в якому зафіксоване порушення підприємством п.п. 134.1.1, п.134.1, ст.134, п.135.1, п.135.2 ст.135, п.137.1, п.137.2 ст.137, п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижений податок на прибуток в розмірі 316 228 грн.: -за 2013 рік - 194354,00 грн.; - за 2014 рік - 64076,00 грн.; - за 2015 рік - 57798,00 грн. , та порушення п.185.1, ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.192.1.2., п.192.1 ст. 192, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу із змінами та доповненнями занижений податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за період 01.01.2013 року по 31.12.2015 року, в загальній сумі 134 840 грн. , в тому числі в розрізі звітних періодів: за січень 2013 року в сумі 11521 грн., за лютий 2013 року в сумі 11483 грн., за березень 2013 року в сумі 11406 грн., за квітень 2013 року в сумі 11406 грн., за травень 2013 року в сумі 10573 грн., за червень 2013 року в сумі 10902 грн., за липень 2013 року в сумі 10708 грн., за серпень 2013 року в сумі 10627 грн., за вересень 2013 року в сумі 12964 грн., за жовтень 2013 року в сумі 10598 грн., за листопад 2013 року в сумі 10655 грн., за грудень 2013 року в сумі 11997 грн (а.с.12-58 т.1).

На підставі акту перевірки від 19.08.2016 №344/16-31-14-4-14/37282564 ГУ ДФС у Полтавській області винесено податкові повідомлення-рішення :

- №0003501404 від 16.09.2016, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 380835,50 грн, у тому числі: 316228,00 грн - податкове зобов'язання; 64607,50 - штрафна (фінансова) санкція) (а.с.59 т1);

- №0003511404 від 16.09.2016, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у загальному розмірі 71051,00 грн, у тому числі: 56841,00 грн - податкове зобов'язання; 14210,00 грн - штрафна (фінансова) санкція) (а.с.61 т1).

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Отже, правомірність винесення контролюючим органом вищевказаного податкового повідомлення-рішення є предметом розгляду цієї адміністративної справи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає про таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Спірні відносини стосуються повноти визначення та відображення позивачем у податковій звітності з податку на прибуток витрат за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 та заниження податку на прибуток за перевіряємий період в сумі 316 228 грн.: - за 2013 рік - 194354,00 грн.; - за 2014 рік - 64076,00 грн.; - за 2015 рік - 57798,00 грн.

Як свідчить складений відповідачем акт перевірки, в основу правового обґрунтування заниження позивачем податку на прибуток за 2013-2014 роки контролюючий орган посилається на не підтвердження первинними бухгалтерськими та розрахунковими документами понесених підприємством витрат на виплату заробітної плати працівникам підприємства, нарахування нарахування єдиного соціального внеску за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 у сумі 1107934 грн. та витрат на оренду приміщення за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 у загальному розмірі 22350, 00 грн.

Стосовно заниження позивачем податку на прибуток за 2015 рік відповідач зазначив, що у порушення вимог п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України завищений фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збуту) визначений у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності за 2015 рік в загальній сумі 309989 грн. у зв'язку з не підтвердженням витрат первинними бухгалтерськими та розрахунковими документами.

При цьому контролюючий орган посилався на акт від 12.08.2016 №227/16-31-14-04-14 щодо ненадання посадовими особами ТОВ "Телекомунікаційна компанія "ЛІНК" первинних бухгалтерських документів за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 до перевірки.

Оцінюючи наведені доводи контролюючого органу у їх сукупності з фактичними обставинами справи, суд виходить з такого.

Витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) /пп.14.1.27. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України/.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, розуміється діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Отже, господарська діяльність є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Прибуток (доход) суб'єкта господарювання, в розумінні ст. 142 Господарського кодексу України, є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Таким чином, прибуток (доход) - це мета всієї діяльності та є показником діяльності за певний період, і береться до уваги дохід та витрати за звітний період, а не результат (доход) кожної окремої операції, яка здійснюється в процесі цієї діяльності, як безпідставно без правового обґрунтування, вважає ДПІ.

Отримання підприємством доходу (прибутку) завжди пов'язане з проведенням витрат. Кожне підприємство діє на свій розсуд, воно самостійно планує свою діяльність, розпоряджується своїм майном, несе відповідальність перед кредиторами, тощо.

Згідно з ст. 3 ГК України, господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми свідчать про те, що платник податків має право на віднесення понесених витрат на оплату праці працівників та нарахувань на заробітну плату до складу валових витрат. До таких підстав віднесено: перебування працівників у трудових відносинах з платником податку (основна підстава), виконання ними робіт, спрямованих на обслуговування та управління підприємством.

При цьому, ані Податковий кодекс України, ані інші закони не обмежують право платника податків на віднесення до складу валових витрат витрати на оплату праці в залежності від ефективності, доцільності, чи будь-якого іншого критерію використання залучених підприємством трудових ресурсів у власній діяльності.

Основними нормативними документами, регулюючими організацію бухгалтерського обліку в Україні, є Закон України від 16.07.99 р. N 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон N 996), Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку, затверджені наказом Мінфіну України від 29.12.00 р N 356 (далі - Методичні рекомендації), Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну України від 24.05.95 р N 88 (далі - Положення N 88).

Так, частиною 2 статті 3 Закону №996-XIV встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що інформація, яка міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

За визначенням, наведеним у пункті 3.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 (далі Положення №88) облікові регістри - це носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку.

Отже, записи у регістрах бухгалтерського обліку проводяться на підставі первинних облікових документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а інформація про господарські операції, здійснені підприємством, за звітний період, з облікових регістрів переноситься до фінансової звітності.

Відповідно до пункту 3.6 Положення №88 форми облікових регістрів, порядок записів у них, обробки та використання необхідної інформації визначаються відповідними нормативними документами про порядок їх застосування.

Так, Наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року №291, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 року за №893/4186, затверджено Інструкцію про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій (далі - Інструкція №291).

Інструкція №291 спрямована на забезпечення єдності відображення однорідних за змістом господарських операцій на відповідних синтетичних рахунках і субрахунках.

Інструкцією встановлені призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов'язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб (крім банків і бюджетних установ) незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності, а також виділених на окремий баланс філій, відділень та інших відособлених підрозділів юридичних осіб.

Інструкцією №291 передбачено, що для узагальнення інформації про витрати операційної, інвестиційної, фінансової та іншої діяльності підприємства застосовуються рахунки класу "Витрати діяльності".

За дебетом рахунків цього класу відображаються суми витрат, за кредитом - списання суми витрат у кінці звітного року або щомісяця на рахунок 79 "Фінансові результати".

Адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати не включаються до складу виробничої собівартості готової та реалізованої продукції, а тому інформація про такі витрати узагальнюється на рахунках обліку витрат звітного періоду - 92 "Адміністративні витрати", 93 "Витрати на збут", 94 "Інші витрати операційної діяльності".

Облік виробничих накладних витрат на організацію виробництва та управління цехами, дільницями, відділеннями, бригадами та іншими підрозділами основного й допоміжного виробництва, а також витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування ведеться на рахунку 91 "Загальновиробничі витрати".

За дебетом рахунку 91 "Загальновиробничі витрати" відображається сума визнаних витрат, за кредитом - щомісячне, за відповідним розподілом, списання на рахунки 23 "Виробництво" та 90 "Собівартість реалізації". Аналітичний облік ведеться за місцями виникнення, центрами і статтями (видами) витрат.

Загальногосподарські витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням підприємства, відображаються на рахунку 92 "Адміністративні витрати".

До загальногосподарських витрат, зокрема, належать витрати на утримання адміністративно-управлінського персоналу, витрати на їх службові відрядження, витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського призначення (оренда, амортизація, ремонт, комунальні послуги), охорона, юридичні, аудиторські, транспортні послуги, поштово-телеграфні, канцелярські витрати, сума податків, зборів (обов'язкових платежів).

На рахунку 93 "Витрати на збут" ведеться облік витрат, пов'язаних із збутом (реалізацією, продажем) продукції, товарів, робіт і послуг.

За дебетом рахунку відображається сума визнаних витрат на збут, за кредитом - списання на рахунок 79 "Фінансові результати".

До витрат на збут, зокрема, належать витрати пакувальних матеріалів, транспортування продукції, товарів за умовами договору, витрати на маркетинг та рекламу, витрати на оплату праці й комісійні продавцям, торговим агентам, працівникам відділу збуту, амортизація, ремонт та утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, що використовуються для забезпечення збуту продукції, товарів, робіт і послуг.

Згідно частини 1 статті 11 Закону №996-XIV на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

При чому, відповідно до п. 5 ст. 8 Закону N 996, підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку, як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

Принципові питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві відображаються в обліковій політиці - наказі про облікову політику

Враховуючи аналіз вищенаведених норм, суд зазначає, що для цілей оподаткування платники податку зобов'язані вести бухгалтерський облік, але форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів платник податку обирає самостійно.

Тобто, незалежно від обраної платником податку форми бухгалтерського обліку останній зобов'язаний вести записи у регістрах бухгалтерського обліку на підставі первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а інформація про господарські операції, здійснені підприємством, за звітний період, з облікових регістрів переноситься до фінансової звітності.

Крім того, згідно з Положенням N 88, облікові регістри - це носії спеціального формату (паперові, машинні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування та узагальнення інформації з первинних документів, прийнятих до обліку.

Як встановлено судом, позивачем долучено до справи дані журналів-ордерів і відомостей по: рахунку 23 "Виробництво"; рахунку 79 "Фінансовий результат"; рахунку 66, 661 "Розрахунки по заробітній платі"; по рахунку 651 "Розрахунки по ЄСВ"; рахунку 331 "Поточні рахунки"; рахунку 65 "Розрахунки зі страхування"; рахунку 92 "Адміністративні витрати", табелі робочого часу, банківські виписки.

Матеріалами справи підтверджено, що витрати, зазначені у деклараціях з податку на прибуток за 2013-2015 роки, позивачем формувались на підставі первинних документів, згрупованих та узагальнених в аналізах рахунків 92 (адміністративні витрати), 23 (виробництво), 661 (рахунки по заробітній платі), 651 (розрахунки по ЄСВ), 79 (фінансовий результат). Усі зазначені регістри бухгалтерського обліку передбачені у обліковій політиці позивача та були оглянуті перевіряючим.

Водночас, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Підтвердженням формування і нарахування заробітної плати та єдиного соціального внеску позивачем є: звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів за 2013-2015 року; розрахунково-платіжні відомості за перевіряємий період; відомості про виплату заробітної плати з підписами працівників, які в повній мірі підтверджують зазначені витрати. Доказів на підтвердження протилежного відповідачем не надано.

З досліджених податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку за 2013-2015 роки та первинних документів, які складалися під час виплати заробітної плати та звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів, підтверджено понесені позивачем витрати на оплату праці та нарахування єдиного соціального внеску, задекларовані у деклараціях з податку на прибуток за 2013-2015 роки.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що витрати на виплату заробітної плати працівникам та нарахування єдиного соціального внеску є документально підтвердженими і правомірно враховані платником податків під час обчислення податку на прибуток.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Укрпродторгсервіс" внаслідок чого позивачем, нібито завищено об'єкт оподаткування за період 2013 рік в розмірі 22350 грн. за отримане в оренду приміщення, суд зазначає наступне.

Так, за період 2013-2014 роки позивачем отримано послуги з оренди нежитлового приміщення з ТОВ "Укрпродторгсервіс" на підставі укладеного договору оренди тимчасового користування приміщенням.

На виконання умов укладеного договору, позивачем було отримано в оренду нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: м. Кременчук, вул. Жовтнева, 1, кім.135, про що свідчить складений акт прийому-передачі об'єкту приміщення.

На кожну поставку послуг ТОВ "Укрпродторгсервіс" були складені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) з оренди приміщень.

Матеріали справи свідчать про перерахування щомісяця на користь ТОВ "Укрпродторгсервіс" орендної плати, що підтверджується банківськими виписками по особовим рахунках підприємства.

Облік та сплата за орендоване приміщення позивача ведеться на рахунку 631"розрахунки з вітчизняними постачальниками", 311 "поточні рахунки", 79 "фінансовий результат", 92 "адміністративні витрати".

Відповідач у акті перевірки не наводить факти відображення позивачем в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, а за таких обставин не спростовується факт достовірності визначення показників у деклараціях з податку на прибуток за 2013 - 2015 роки.

Акт перевірки не містить жодних посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача, що підтверджували б наявність зазначених фактів порушень,

В той же час, позивачем підтверджено витрати бухгалтерськими документами: актом прийому-передачі, відомостями по нарахуванню заробітної плати, виписками банківських установ, про сплату відповідних сум єдиного соціального внеску до бюджету.

Також, актом перевірки встановлено порушення п.185.1, ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.192.1.2., п.192.1 ст. 192, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу із змінами та доповненнями занижений податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за період 01.01.2013 року по 31.12.2015 року, в загальній сумі 134 840 грн. , в тому числі в розрізі звітних періодів: за січень 2013 року в сумі 11521 грн., за лютий 2013 року в сумі 11483 грн., за березень 2013 року в сумі 11406 грн., за квітень 2013 року в сумі 11406 грн., за травень 2013 року в сумі 10573 грн., за червень 2013 року в сумі 10902 грн., за липень 2013 року в сумі 10708 грн., за серпень 2013 року в сумі 10627 грн., за вересень 2013 року в сумі 12964 грн., за жовтень 2013 року в сумі 10598 грн., за листопад 2013 року в сумі 10655 грн., за грудень 2013 року в сумі 11997 грн.

Так, відповідно до підпункту а пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту з податку на додану вартість відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

За правилом пункту 198.2 цієї статті датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з вимогами пункту 198.6 цієї ж статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів /послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Контролюючий орган посилається на те, що платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Позивач надав до суду податкові накладні за 2013 рік, що підтверджують право платника податків на формування податкового кредиту на підставі податкових накладних.

На стор.18 акту перевірки зазначено, що 08.08.2016 року посадовими особами відповідача було сформовано письмовий запит №1 "Про надання документів", яким запропоновано позивачу до 12.08.2016 надати акти виконаних робіт за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 до бухгалтерського рахунку 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями" та договори з покупцями; первинні бухгалтерські документи з придбання товарів, робіт, послуг до рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними покупцями" та договори з постачальниками (ТОВ "Укрпродторгсервіс"); акти на списання ТМЦ; касові документи (касова книга, прибуткові та видаткові касові ордери, платіжні відомості); відомості нарахування заробітної плати.

З акту перевірки від 19.08.2016 №344/16-31-14-4-14/37282564 слідує, що станом на останній день перевірки 12.08.2016 затребувані документи для перевірки не надані, інформація про отримання рекомендованих поштових відправлень до ГУ ДФС у Полтавській області не надійшла.

12.08.2016 року посадовими особами відповідача був складений акт № 227/16-31-14-04-14 щодо ненадання посадовими особами ТОВ Телекомунікаційна компанія ЛІНК первинних бухгалтерських документів за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 до перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі ухвали Октябрського районного суду міста Полтави від 10.12.2015 працівниками СУ ФР ГУ ДФС у Полтавській області спільно з працівниками СУ ФР Кременчуцької ОДПІ вилучено бухгалтерські документи ТОВ "Телекомунікаційна компанія "ЛІНК".

Вказані обставини відповідачем не заперечуються. Більше того, з акту перевірки слідує, що в ході її проведення зазначені обставини були встановлені самим відповідачем.

Окрім зазначеного суд звертає увагу на те, що відсутні беззаперечні докази, що первинна документація позивача була повернута досудовим слідством до проведення перевірки та складання акту, а тому обставини обсягу подання позивачем документів на час перевірки суд трактує на користь позивача, виходячи з презумпції правомірності дій приватної особи у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, висновки викладені в акті перевірки від 19.08.2016 №344/16-31-14-04-14/37282564 не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду. Інших порушень правил формування податкового кредиту відповідачем не наведено, а судом не встановлено.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на зазначене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.09.2016 №0003501404 та №0003511404 підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачено судовий збір у сумі 6778,30 грн, що підтверджується платіжним дорученням №155 від 08.12.2017 та №902 від 28.03.2019 (а.с.4, 5).

Таким чином, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають витрати зі сплати судового збору у сумі 6778,30 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційна компанія "ЛІНК" (вул. І.Сердюка, 1, оф.135, м. Кременчук, Полтавська область, 39601,код ЄДРПОУ 37282564) до Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 37282564) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 16 вересня 2016 року №0003501404 та №0003511404.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 39461639) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційна компанія "ЛІНК" (вул. І.Сердюка, 1, оф.135, м. Кременчук, Полтавська область, 39601, код ЄДРПОУ 37282564) витрати зі сплати судового збору в сумі 6778,30 (шість тисяч сімсот сімдесят вісім гривень тридцять копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 16 серпня 2019 року.

Головуючий суддя Г.В. Костенко