Рішення

від 14.08.2019 по справі 460/1191/19

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

14 серпня 2019 року м. Рівне №460/1191/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., за участю секретаря судового засідання Лесько В.М., сторін та інших осіб, які беруть участь у справі

позивача: ОСОБА_1 , представник ОСОБА_2 ,

відповідача: представник Клекоцюк Р.Є.,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування картки відмови, рішення про коригування митної вартості,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Волинської митниці ДФС (далі - відповідач), про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів транспортних засобів комерційного призначення. Позовні вимоги мотивовані наступним. Декларантом було подано до Волинської митниці ДФС електронну митну декларацію №UA205100/2019/006768 від 10.04.2019 року про декларування за резервним методом товару Volkswagen модель СARAVELLE, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 вартістю 15 900 євро (165 757,5 крон) (з врахуванням даних з електронної бази даних SuperSCHWACKE 04/2019 від 10.04.2019 року) разом з документами на підтвердження достовірності даних, зазначених в митній декларації (в т.ч. SuperSCHWACKE 04/2019 від 10.04.2019 року). Для підтвердження заявленої митної вартості товару до митниці разом з митною декларацією декларантом були товаросупровідні документи, що підтверджують вартість товару. В процесі здійснення процедури митного контролю, посадовою особою Волинської митниці ДФС було направлено декларанту електронне повідомлення, згідно зі змістом якого, на підставі Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю , затвердженого наказом Міністерства фінансів України №684 від 31.07.2015 року та Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених Наказом ДФС України №689 від 11.09.2015 року, було встановлено, що митниця володіє інформацією, яка призвела до виникнення сумніву у правильності визначення митної вартості товарів а саме наявна вартість імпортованого товару в сумі 18 300 Євро, що перевищує заявлену за основним методом визначення митної вартості товару митну вартість ввезеного автомобіля. Ця обставина стала підставою для витребування додаткових документів, передбачених статтею 53 Митного кодексу України, зокрема витребувано: банківські платіжні документи, що підтверджують оплату за товар та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару; висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, - якщо здійснювалось страхування - страхові документи, інші документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення; інші додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Декларант повідомив, що ним надано всі документи, які є на момент митного оформлення. Митниця не погодилась із задекларованою митною вартістю товарів та товарів та 17.04.2019 року прийняла рішення про коригування митної вартості №UA205110/2019/000415/2 і Картку відмови у митному оформленні товарів №UA202110/2019/00415. Позивач не погоджується з даними рішеннями, вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що суперечать вимогами чинного законодавства, просить їх скасувати.

Відповідач подав відзив на позовну заяву в якому позовну заяву не визнав. Пояснив, що за митною декларацією на автомобіль марки марки Volkswagen модель СARAVELLE, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , декларантом були подані супровідні документи, які не є достатніми для визнання заявленої митної вартості за шостим методом, оскільки за результатами опрацювання згенерованих АСАУР ризиків, у митниці виникли обґрунтовані сумніви щодо повноти та достовірності відомостей про заявлену митну вартість товарів. Вартість транспортного засобу визначено на підставі цінової інформації САІС ДФС, відповідно до наказу ДФС № 780 від 28.11.2018 Про забезпечення моніторингу за митним оформленням транспортних засобів, бувших у вжитку . Рівень митної вартості становить 18300 Євро. Вважає відмову у митному оформленні та коригування митної вартості законними, обґрунтованими та такими, що не порушують законних прав, свобод та інтересів позивача. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач подав відповідь на відзив у якому звертає увагу на практику Верховного Суду та висновки Європейського суду.

Ухвалою суду від 24.05.2019 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

31.07.2019 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено до розгляду по суті на 14.08.2019.

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позицію, викладену у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача підтримав заперечення, викладені у відзиві на позов.

Заслухавши учасників справи, дослідивши подані сторонами письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд враховує наступне.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття картки відмови у митному оформленні та рішення про коригування митної вартості, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які відображають принципи адміністративної процедури, що мають дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб`єкта.

Судом досліджено наявні у справі документи та з`ясовано наступне.

05.04.2019 року ОСОБА_1 придбав у компанії DunhoffBil (Швеція) транспортний засіб марки Volkswagen модель СARAVELLE, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 вартістю 150 720 крон, що підтверджується рахунком-фактурою від 05.04.2019 року та квитанцією банку від 05.04.2019 року № 10557213.

З метою переміщення через митний кордон транспортного засобу 10.04.2019 року позивачем було подано до Волинської митниці ДФС електронну митну декларацію № UA205100/2019/006768 від 10.04.2019 року про декларування за резервним методом товару Volkswagen модель СARAVELLE, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 вартістю 15900 євро (165757,5 крон) (з врахуванням даних з електронної бази даних SuperSCHWACKE 04/2019 від 10.04.2019 року) разом з документами на підтвердження достовірності даних, зазначених в митній декларації (в т.ч. SuperSCHWACKE 04/2019 від 10.04.2019 року).

Проте, 17.04.2019, Волинською митницею ДФС було оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA202110/2019/00415 від 17.04.2019 року та рішення про коригування митної вартості товарів №UA205110/2019/000415/2 від 17.04.2019 року.

Своє рішення про відмову в прийнятті митної декларації митний орган обґрунтував тим, що прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205110/2019/000415/2 року.

Згідно Рішення про коригування митної вартості товарів, митну вартість товару відповідачем визначено в сумі 18300 євро (190777,50 крон).

Згідно даного рішення, митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку із тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом. Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості було встановлено, що декларантом заявлено митну вартість за резервним методом визначення митної вартості на рівні 15900 євро. Рівень митної вартості становить 18300 євро.

В результаті декларантом було подано митну декларацію № UA205100/2019/007243 від 18.04.2019 року, після прийняття якої, з врахуванням сплати митних платежів, транспортний засіб було випущено на митну територію України.

За змістом частини 2 статті 53 Митного кодексу України, до переліку документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення, належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, орган доходів і зборів може письмово витребувати у декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи.

Суд погоджується із твердженнями позивача та його представника про необґрунтованість алгоритму формування кінцевої визначеної митним органом митної вартості автомобіля, оскільки від суми 15900 Євро, посадова особа митниці перейшла до вартості 18300 Євро та прийняла рішення про визначення митної вартості, не наводячи при цьому жодних розрахунків.

Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 по справі №815/228/17 дійшов висновку, що в силу частини другої статті 55 Митного кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України №598 від 24.12.2012 Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства, а тому не наведення обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості є самостійною підставою для їх скасування.

Відповідно до частини першої статті 51 Митного кодексу України від 13.03.2012 (далі МК України), митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Пунктом 2 частини 2 статті 52 МК України встановлено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною 1 статті 53 МК України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів визначений у частині другій статті 53 МК України.

Відповідно до частини 1 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Частиною 3 статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Аналогічної правової позиції дотримується і суд касаційної інстанції, яким зазначено, що орган доходів і зборів має право вимагати надання додаткових підтверджень лише у випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, у них наявні ознаки підробки або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни. Це пов`язано з тим, що такі вади не дозволяють органу доходів і зборів здійснити визначений законом мінімум митних формальностей.

Якщо ж зауваження митного органу (щодо наявності розбіжностей, неточностей у документах) не стосуються числових значень вартості товару, то вимога про надання додаткових документів, відмова у прийнятті декларації, застосування іншого методу визначення митної вартості є безпідставними.

Отже, дослідивши матеріали справи та докази, надані стороною позивача та відповідача у їх сукупності, суд дійшов висновку, що рішення про неможливість визнання заявленої митної вартості автомобіля та коригування митної вартості за шостим (резервним) методом в сторону збільшення митної вартості є безпідставним та протиправним.

Крім того, суд зазначає, що пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598 встановлено, що орган доходів і зборів у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів даним вимогам не відповідає, обґрунтувань, джерел або докладної інформації про визначення митної вартості не містить.

Верховним Судом підтримується правова позиція відповідно до якої рішення не може бути визнане правомірним, якщо у ньому не надано пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційні умови тощо та не зазначено докладної інформації та джерел, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Такий підхід суду касаційної інстанції узгоджується з положеннями пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МКУ про те, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів повинно містити не лише наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, але й обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз наведених статей свідчить, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на суб`єкті владних повноважень. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим витребувати митниця має ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 Митного кодексу України.

Наведені норми дають підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Як встановлено судом, позивач задекларував товар за шостим методом за ціною, що є вищою, ніж сплачена за товар згідно рахунку-фактури від 05.04.2019 та квитанції банку №10557213 від 05.04.2019, що унеможливлює заниження митної вартості товару.

Відповідно до статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

З матеріалів справи вбачається, що представником відповідача не надано доказів законності дій посадових осіб митниці ДФС при винесенні спірного рішення про коригування митної вартості та картки відмови, у той час як позивачем належними та допустимими доказами доведено правомірність своїх доводів та вимог, тому позов належить до задоволення повністю.

Крім того, відповідач в оскаржуваному рішенні та картці відмови не вказав на обставини, які обумовили виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно не підтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов`язковою при обчисленні такої вартості. Обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований також в постанові Верховного Суду від 06.03.2019 року, справа №809/278/17.

В той же час, спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювалися цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.02.2019 в справі №805/2713/16-а.

Щодо посилання відповідача у відзиві на постанову Верховного Суду у справі №816/2396/17 від 30.10.2018 року, то дана позиція не можу бути застосована в даній справі з огляду на наступне.

По перше, наведеною постановою судові рішення першої та апеляційної скасовано, а справу направлено на новий розгляд, тому, відповідно до частини 5 статті 353 КАС України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції саме при новому розгляді справи цими судами, а не судом при вирішенні іншої справи.

По друге, одним із об`єктів оскарження у спірних відносинах є рішення про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до статті 8 Конституції України, звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).

За змістом частин 3 і 4 статті 6 КАС України, звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів, поряд з іншим, поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (індивідуальних актів).

Рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом (частина 1 статті 29 МК України).

Право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 МК України або до суду також гарантовано підпунктом б пунктом 5 частини 2 статті 55 цього Кодексу.

Відтак, у спірних відносинах законом гарантовано право на оскарження до суду Рішення про коригування митної вартості товарів.

По третє, з приводу того чи вичерпаний між позивачем та митницею ДФС спір внаслідок погодження, як вважає відповідач, декларантом із митною, вартістю визначеною митним органом у оскаржуваному рішенні, слід відзначити.

У правовідносинах, що розглядаються судом, слід розрізняти окремо право позивача погодитися, чи не погодитися із рішенням про коригування митної вартості із відповідними правовими наслідками такого погодження, чи не погодження в частині: оплати визначеної контролюючим органом скоригованої митної вартості або надання гарантій відповідно до розділу Х МК України, від іншого, самостійного гарантованого Конституцією і законами України права на оскарження спірного рішення в суді незалежно від того погодився декларант із рішення про коригування митної вартості товару, чи не погоджується із самою скоригованою митною вартістю, навіть за умови сплати обов`язкових платежів із скоригованої митної вартості товару.

Зокрема, за змістом частини 2 статті 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, серед іншого, має містити інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до частини 7 статті 55 МК України, у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Отже, правовідносин які виникають із приписів підпунктів а і б пункту 5 частини 2, частини 7 статті 55 МК України, є реалізацією декларантом права на випуск у вільний обіг товарів у разі згоди або не згоди з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів, в тому числі із застосуванням заходів надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Такі правовідносин мають місце виключно між декларантом і митним органом.

В свою чергу, частина 1 статті 29 і підпункт б пункт 5 частини 2 статті 55 МК України врегульовує правовідносини щодо права декларанта оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до суду, без будь яких застережень чи умов, в тому числі за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів, та/або за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу.

Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Також слід звернути увагу на те, що факт не використання права випущення товару у вільний обіг на умовах, визначених частиною сьомою статті 55 Митного кодексу України не може автоматично позбавити позивача права на оскарження рішення органів доходів і зборів, якщо він вважає, що цим рішенням порушено його права, свободи чи інтереси, що гарантовано не лише статтею 8 Конституції України, але й статтею 29 Митного кодексу України. Свідченням існування спору між декларантом і митним органом, а відтак й факту непогодження позивача із скорегованою митною вартістю товару, є звернення до суду позивача.

Підсумовуючи вище викладене в його сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на викладене, на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1536,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Волинської митниці ДФС.

Сума судового збору сплачена позивачем відповідно до квитанції № МР_АВ0309880АА1_7550831 від 17.05.2019 на суму 1536,80 оригінал якої знаходиться у матеріалах справи.

Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 17 квітня 2019 року № UA205110/2019/00415 та рішення про коригування митної вартості товарів від 17 квітня 2019 року № UA205110/2019/000415/2.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці ДФС судовий збір в сумі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

2) відповідач - Волинська митниця ДФС (44350, Волинська обл., Любомльський р-н, с. Римачі, вул. Призалізнична, 13, код ЄДРПОУ 39472698).

Повний текст рішення складено 16 серпня 2019 року.

Суддя Комшелюк Т.О.