Рішення

від 18.07.2019 по справі 500/449/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/449/19

18 липня 2019 року м. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Хрущ В.Л.,

за участю:

секретаря судового засідання - Осадчука І.О.;

представника позивача - Василишина К. В.;

представника відповідача - Олексюка Р. З. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубін 2013"

до: 1) Головного управління ДФС у Тернопільській області, 2) Державної фіскальної служби України,

про:

- визнання протиправним та скасування рішення комісії ГУ ДФС України у Тернопільській області №938432/38512954 від 02.10.2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної №1 від 17.10.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- визнання протиправним та скасування рішення комісії з питань розгляду скарг ДФС України №38345/38512954/2 від 22.10.2018 року та зобов`язання зареєструвати податкову накладну №1 від 17.10.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних в день її направлення, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубін 2013" до Головного управління ДФС у Тернопільській області, Державної фіскальної служби України, про:

- визнання протиправним та скасування рішення комісії ГУ ДФС України у Тернопільській області №938432/38512954 від 02.10.2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної №1 від 17.10.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- визнання протиправним та скасування рішення комісії з питань розгляду скарг ДФС України №38345/38512954/2 від 22.10.2018 року та зобов`язання зареєструвати податкову накладну №1 від 17.10.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних в день її направлення.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у зв`язку із виконанням договору поставки №КЮ/1310-01 від 13.10.2017 року продавцем складено податкову накладну №1 від 17.10.2017 року та направлено її для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відповідно до отриманої квитанції від 09.11.2017 року, податкову накладну прийнято, однак реєстрацію зупинено, з обґрунтуванням того, що виявлено факт відповідності критеріям ризиків визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків затвердженого наказом МФУ №567 від 13.06.2017 року (який на даний час втратив чинність, однак був чинним на момент виникнення спірних правовідносин), а саме відображення інформації, що міститься у податковій накладній щодо обсягів постачання, яка не відповідає обсягам придбання товару УКТ ЗЕД: 1206. Також, запропоновано надати пояснення та/або копії документів достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПК/РК в ЄРПН відповідно до пункту "в" п.п. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПКУ вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ від 13.06.2017 року №567 та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу.

На вказану пропозицію контролюючого органу, позивачем було подано повідомлення №1 від 01.10.2018 року щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операції по податковій накладній, реєстрацію якої зупинено, до якого додано пояснення та копії додаткових документів. Однак, за наслідками розгляду вищевказаних матеріалів, комісією Головного управління ДФС у Тернопільській області прийнято рішення №938432/3512954 від 02.10.2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Не погоджуючись із даним рішенням, ТОВ "Рубін 2013" подало до ДФС України скаргу від 12.10.2018 року за реєстраційним номером 9224784826, а також ряд документів для підтвердження реальності здійснення господарської операції. Проте, Рішенням Комісії з питань розгляду скарг №38345/38512954/2 від 22.10.2018 року дана скарга залишена без задоволення та рішення комісії ДФС без змін. Позивач вважає, що подані до органу ДФС документи складені без порушень чинного законодавства України, є достатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних та у повній мірі відображають, реальність господарських операцій здійснених позивачем, а рішення відповідачів - вважає необґрунтованими та незаконними.

Ухвалою судді Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.02.2019 року дану позовну заяву залишено без руху.

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою судді від 25.02.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 18.03.2019 року.

У строк визначений судом, відповідачами було подано до суду відзив на позовну заяву із спільною позицією ДФС України та Головного управління ДФС у Тернопільській області, щодо заявлених позовних вимог, згідно якого, відповідачі у задоволенні позовних вимог ТОВ "Рубін 2013" просять відмовити. Окрім того, зазначено, що подані позивачем документи не були достатніми для прийняття комісією рішення про реєстрацію спірної податкової накладної, оскільки деякі із документів, а саме: акт прийому-передачі виконаних робіт б/н від 31.05.2017 року, договір складського зберігання зерна №35 від 06.10.2017 року, ТТН №Ф2017-5000-1 від 08.10.2017 року, ТТН №Ф2017-5000-2 від 09.10.2017 року, ТТН №Ф2017-5000-3 від 09.10.2017 року, ТТН №Ф2017-5000-4 від 09.10.2017 року, були неналежної якості, що не давало змоги зчитати з носіїв необхідну інформацію щодо фактів господарських операцій, які на них зафіксовані. При цьому, вказано, що ряд документів, які подані позивачем до позовної заяви, а саме копії: договору на перевезення з ФОП Зазуляк І.Є. від 01.10.2017 року, ТТН №Ф2017-5000-10 від 17.10.2017 року, ТТН №Ф2017-5000-11 від 17.10.2017 року, ТТН №Ф2017-5000-12 від 17.10.2017 року, ТТН №Ф2017-5000-13 від 17.10.2017 року, проміжного акту виконаних робіт ФГ "Земля" від 17.10.2017 року, листа ФГ "Земля" від 28.11.2018 року, не надсилались до ДФС України та, відповідно, не розглядались комісією, тому такі документи є неналежними доказами та не можуть братись судом до уваги при вирішені даної справи. Таким чином, оскільки позивачем не надано копії документів, необхідність подання яких передбачена порядком зупинення реєстрації податкових накладних, комісією Головного управління ДФС у Тернопільській області правомірно прийнято рішення №938432/38512954 від 02.10.2018 року про відмову у реєстрації податкової накладної №1 від 17.10.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У судовому засіданні 18.03.2019 року, розгляд справи відкладено на 10.04.2019 року.

21.03.2019 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зокрема зазначено, що фіскальним органом у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної, не вказано ані конкретного виду критерію оцінки ступеня ризику, ані конкретного переліку документів, які саме необхідно подати для підтвердження реалізації товару. З цього приводу позивач звертає увагу на постанову Верховного Суду у справі №822/1817/18 від 23.10.2018 року, у якійі йдеться про те, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Відповідно, з огляду на те, що квитанція про зупинення податкової накладної не містила пропозиції надання конкретних документів, тому й прийняття рішення з підстав ненадання платником податків, не визначених контролюючим органом документів, комісія не мала права. З огляду на зазначене, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Розгляд справи у судовому засіданні 10.04.2019 року відкладено на 24.04.2019 року, у зв`язку із поданням до суду представником позивача клопотання про відкладення розгляду справи.

24.04.2019 року розгляд справи відкладено на 16.05.2019 року.

16.05.2019 року від відповідачів до суду надійшли заперечення на відзив, у яких зазначено, що згідно чинного податкового законодавства є всього лиш два критерії оцінки ступеня ризиків, це: невідповідність обсягам придбання обсягам постачання та відсутність ліцензії, один із вказаних критеріїв вказаний у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної №1. Крім того, зазначено, що на момент виникнення спірних правовідносин, діяли норми наказу №567 від 13.06.2017 року, яким було затверджено як вичерпний перелік документів, так і критерії оцінки ступеня ризиків, додатком до яких була таблиця платника податків. З огляду на зазначене, у задоволені позовних вимог відповідачі просять відмовити.

16.05.2019 року судове засідання не відбулось у зв`язку із з неможливістю здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного пристрою через аварійне відімкнення електропостачання у приміщенні суду. Розгляд справи відкладено на 28 травня 2019 року.

У зв`язку із заявленим представником позивача клопотанням про відкладення розгляду справи, судове засідання, яке 28.05.2019 року відкладено на 24.06.2019 року.

У судовому засіданні 24.06.2019 року представником позивача подані письмові додаткові пояснення разом із додатками. У розгляді справи оголошено перерву до 26.06.2019 року.

У судовому засіданні 26.06.2019 року оголошено перерву до 08.07.2019 року.

Судове засідання 08.07.2019 року не проводилося у зв`язку із перебуванням головуючого судді Хрущ В.Л. на лікарняному, у зв`язку з чим розгляд справи перенесено на 18.07.2019 року, про що повідомлено представників сторін під розписку.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримував, з мотивів наведених у позовній заяві, відповіді на відзив та додаткових поясненнях. Просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідачів в задоволенні позовних вимог просив відмовити повністю, - з мотивів викладених у відзиві на позовну заяву та запереченнях на позовну заяву.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення учасників судового розгляду, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Рубін 2013" було укладено із Товариством з обмеженою відповідальністю "Оліяр-Захід" договір поставки №КЮ/1310-01 від 13.10.2017 року на реалізацію 107,55 тон продукції соняшника врожаю 2017 року.

За результатами здійснення даної операції, позивачем 09.11.2017 року подано для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №1 від 17.10.2017 року на загальну суму 1086259,30 грн., в тому числі податок на додану вартість 181043,22 грн.

Вказана податкова накладна була прийнята ДФС України, проте, реєстрацію накладної було зупинено, про що платнику податків в день зупинення, відповідно до пп. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, було надіслано квитанцію № 1 від 09.11.2017 року.

В даній квитанції, зазначено про виявлені помилки, які стали підставами для зупинення такої реєстрації, зокрема, встановлено, що податкова накладна відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 №567. 3а результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 1206. Також, запропоновано надати позивачу пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН відповідно до пункту "в" п.п. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПКУ вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ від 13.06.2017 року №567 та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу.

01.10.2018 року, на виконання рекомендацій контролюючого органу, визначених у квитанції № 1 від 09.11.2017 року, ТОВ "Рубін 2013" подало до Головного управління ДФС у Тернопільській області повідомлення про №1 про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупиненою.

Зокрема, ТОВ "Рубін 2013" до вказаного повідомлення додано ряд документів для підтвердження господарської операції з поставки соняшнику для ТОВ "Оліяр-Захід", а саме:

- повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено від 01.10.2018 року;

- пояснення № 1 від 01.10.2018 року до розблокування;

- договору поставки №КЮ/1310-01 від 13.10.2017 року з ТОВ "Оліяр-Захід";

- додаткової угоди №1 (специфікації) до договору поставки №КЮ/1310-01 від 13.10.2017 року ТОВ "Оліяр-Захід";

- договору на виконання сільськогосподарських робіт №3/05/17 від 03.05.2017 року з ТОВ "Агроцентр Галичина";

- договору на виконання сільськогосподарських робіт №3/05/17-1 від 03.05.2017 року з ТОВ "Агроцентр Галичина";

- договору по виконання робіт по обмолоту №4 від 27.10.2017 року з ФГ "Земля";

- договору про надання транспортних послуг №1-11-10 від 11.10.2017 року з ТОВ "Захід-Агротранс";

- договору складського зберігання зерна №35 від 06.10.2017 року з ТОВ "Млинівці";

- видаткової накладної №3 від 17.10.2017 року на поставку соняшнику для "ТОВ "Оліяр-Захід";

- видаткової накладної №РН-000001 від 23.01.2017 року про придбання насіння соняшнику у ФГ "Фортіс";

- ТТН№Ф2017-5000-1 від 08.10.2017 про перевезення соняшнику ФОП ОСОБА_1 ;

- ТТН №Ф2017-5000-2 від 09.10.2017 про перевезення соняшнику ФОП ОСОБА_1 ;

- ТТН №Ф2017-5000-3 від 09.10.2017 про перевезення соняшнику ФОП ОСОБА_1 ;

- ТТН №Ф2017-5000-4 від 09.10.2017 про перевезення соняшнику ФОП ОСОБА_1 ;

- банківської виписки за 23-24.10.2017 року;

- платіжного доручення №5 від 09.11.2017 року (оплата ФГ "Земля" за обмолот);

- платіжного доручення №6 від 09.11.2017 року (оплата ТОВ "Млинівці" за сушіння та зберігання соняшнику);

- платіжного доручення №173 від 14.02.2018 року (оплата ТОВ "Захід-Агротранс" за надані транспортні послуги);

- акту здачі-приймання робіт № 177 від 31.10.2017 року про виконання робіт з сушки та зберігання соняшнику ТОВ "Млинівці";

- акту надання послуг №170 від 31.05.2017 року про надання ТОВ "Агроцентр Галичина" послуг по посіву, культивації та дискуванню;

- акту прийомки-передачі виконаних робі б/н від 31.05.2017 про надання ТОВ "Агроцентр Галичина" робіт по посіву, культивації та дискуванню;

- акту надання послуг №58 від 30.06.2017 року про надання ТОВ "Агроцентр Галичина" послуг по обприскуванню;

- акту надання послуг №302 від 31.10.2017 року про надання ТОВ "Захід- Агротранс" автопослуг;

- акту надання послуг №11 від 01.11.2017 року з ФГ "Земля" про надання послуг комбайна по обмолоту зерна;

- звіту форми 4-сг за 2017 рік;

- квитанції №2 про прийняття звіту форми 4-сг;

- звіту форми 29-сг на 2017 рік;

- квитанції №2 про прийняття звіту форми 29-сг.

Проте, рішенням комісії Головного управління ДФС у Тернопільській області №938432/38512954 від 02.10.2018 року відмовлено у реєстрації податкової накладної №1 від 17.10.2017 року, при цьому підставами відмови визначено: ненадання платником податку копій документів, а саме: "Первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, відвантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки фактури/інвойси, акти приймання передавання товарів (робіт, послуг) за урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків". Крім того, зазначено додаткову інформацію про виявлені розбіжності: "згідно наданого договору зерносклад знаходиться в с. Острів, а згідно ТТН с/г продукція перевозилась в с.Млинівці".

Скориставшись правом на адміністративне оскарження рішення комісії Головного управління ДФС у Тернопільській області про відмову у реєстрації податкової накладної від 02.10.2018 року за №938432/38512954, ТОВ "Рубін 2013" подало до ДФС України скаргу від 12.10.2018 року, яка була зареєстрована за №9224784826.

За результатами розгляду вказаної скарги, рішенням Комісії з питань розгляду скарг ДФС України №38345/38512954/2 від 22.10.2018 року скаргу залишено без задоволення та рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних - без змін, окрім того зазначено про відсутність копій документів, що підтверджують факт придбання, виготовлення, вирощування або переробки ТМЦ/чи можливість надання послуг, виконання робіт, при цьому підкресливши слова - придбання, вирощування або переробки ТМЦ.

Не погоджуючись із даними рішеннями Головного управління ДФС у Тернопільській області та Державної фіскальної служби України, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи дану справу та визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із п.п.201.1, 201.2 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити; а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) виключено; ї) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; й) індивідуальний податковий номер.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до п.120-1.1 ст.120-1 Податкового кодексу України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів.

Разом з тим, відповідно до п. 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року №1246 (далі - Порядок №1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі- платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з п. 12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 2001.3 і 2001.9 статті 2001 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Пунктом 13 Порядку № 1246 передбачено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Відповідно до приписів п. 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Зі змісту Квитанцій №1 від 09.11.2017 року про зупинення реєстрації податкової накладної, вбачається, що контролюючим органом сформовано висновки про відповідність податкової накладної критеріям ризиковості платника податку, визначених п. 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 року №567. 3а результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 1206. Також, запропоновано надати позивачу пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН відповідно до пункту "в" п.п. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПКУ вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ від 13.06.2017 року №567 та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу.

Тобто, вирішення питання про реєстрацію податкової накладної з формуванням відповідної Квитанції №1 від 09.11.2017 року - здійснювалось контролюючим органом у період чинності Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 року №567.

Відтак, з даного приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції чинній на час зупинення реєстрації податкових накладних позивача) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Підпунктом 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

На виконання цієї норми постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Порядок № 1246, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 12 Порядку № 1246 передбачено здійснення в автоматичному режимі розшифрування та проведення перевірки поданих податкових накладних, серед іншого, на відповідність критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу

За результатами перевірок, визначених пунктом 12 Порядку № 1246, податковим органом формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція). Така квитанція надсилається платнику податку в автоматичному режимі (в електронному вигляді у текстовому форматі) протягом операційного дня і є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

Положення підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України визначають, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджені наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Критерії оцінки, Перелік документів).

Пунктом 6 Критеріїв оцінки визначено два критерії для проведення Моніторингу податкової накладної, при цьому за змістом пункту першого Переліку документів для кожного із критеріїв законодавцем визначено специфічний (окремий) перелік документів, які платник податків може подати податковому органу для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Письмові пояснення та копії документів, зазначені у Переліку документів, платник податку подає до ДФС в електронному вигляді засобами електронного зв`язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та нормативно-правового акта щодо порядку обміну електронними документами з контролюючими органами.

Так дійсно, Квитанція №1 від 09.11.2017 року про зупинення поданої позивачем податкової накладної №1 від 17.10.2017 року, не містить належно розрахованого та визначеного показника за кожним критерієм, якому відповідає платник податку, із перелічених в п.6 Критерію ризиковості, та для кожного з яких законодавцем визначено специфічний (окремий) перелік документів, які платник податків може подати податковому органу для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Не містить вказана Квитанція №1 від 09.11.2017 року і переліку документів, які необхідно було подати позивачу, та які б були достатніми задля того, аби податковий орган зміг прийняти рішення про реєстрацію податкової накладної.

Поряд з цим, як встановлено в ході розгляду даної справи, позивач, скористався правом подання до податкового органу документів, які, на його думку, мали бути достатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. І така подача документів відбулась 01.10.2018 року (а.с. 18-20).

При цьому, судом також встановлено, що документи, які були подані позивачем, - стосувались схожої, але зовсім іншої господарської операції щодо постачання продукції - насіння соняшнику, та не стосувались підтвердження реальності здійснення операції з реалізації продукції по поданій податковій накладній №1 від 17.10.2017 року, реєстрацію якої було зупинено 09.11.2017 року.

Вказана обставина, фактично, не спростовувалась та була визнана позивачем у судовому засіданні. Згідно пояснень представника позивача - така ситуація виникла через ненавмисне допущення помилки у зв`язку з великим обсягом здійснених товариством операцій з постачання у той період.

Окрім того, наведене також підтверджується і скаргою, поданою позивачем до ДФС України 12.10.2018 року за реєстраційним номером 9224784826.

Тому, оцінюючи підстави для подальшого прийняття рішення комісії Головного управління ДФС у Тернопільській області №938432/38512954 від 02.10.2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної №1 від 17.10.2017 року, - суд звертає увагу на те, що на момент прийняття такого рішення та у періоді, протягом якого реалізовувалися спірні правовідносини (момент подачі ТОВ Рубін 2013 документів згідно квитанції №1 від 09.11.2017 року та прийняття рішення №938432/38512954 від 02.10.2018 року), - Порядок прийняття рішень про реєстрацію податкової накладної або відмову у такій реєстрації, було регламентовано постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 року № 190 Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації (далі - Постанова №190) та постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №117 Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Постанова №117).

Пунктом другим Постанови № 117 встановлено, що платники податку на додану вартість, у яких до 1 грудня 2017 року зупинено реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, що діяв до набрання чинності Законом України від 7 грудня 2017 року № 2245-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році , та які станом на 1 грудня 2017 року не подали пояснень і копій документів до таких податкових накладних мають право протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у такій податковій накладній, подати пояснення і копії документів до таких податкових накладних на розгляд комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, порядок роботи яких затверджується цією постановою.

Пунктами 18-21 Порядку № 117 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів. Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі. Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку (за Переліком документів); надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Виходячи із системного тлумачення норм права, наведеного вище, наявність повноважень - це одна з обставин, які входять до предмета доказування у справах цієї категорії, але не єдина.

Надання податковому органу відповідних повноважень, таких як права на зупинення реєстрації податкових накладних - це лише передумова подальшої реалізації його управлінських функцій, результатом реалізації чого, є прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної або як у цій справі - про відмову у її реєстрації.

В даному випадку, під час розгляду справи, суд погоджується з твердженнями позивача, про те, що дійсно, вживання податковим органом загального посилання на пункт 6 Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної.

Водночас, суд не може залишити поза увагою і той факт, що позивач, самостійно помилково подав до контролюючого органу документи, які не стосувались підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної №1 від 17.10.2017 року.

Рішення комісії Головного управління ДФС у Тернопільській області №938432/38512954 від 02.10.2018 року, яким позивачу відмовлено у реєстрації податкової накладної №1 від 17.10.2017 року, окрім підстав відмови, містить також зазначення додаткової інформації про виявлені розбіжності, а саме, щодо місцезнаходження зерноскладу та місця, куди перевозилась продукція.

В той же час, оцінивши документи, які безпосередньо стосуються господарської операції по податковій накладній №1 від 17.10.2017 року, у тому обсязі, в якому вони подані позивачем до суду, в тому числі документи щодо відповідності як місцезнаходження зерноскладу так і місця перевезення продукції - у суду не виникає сумнівів щодо того, що податковий орган мав би можливість за результатами їх розгляду прийняти позитивне рішення, навіть за наявності недоліків Квитанції №1 від 09.11.2017 року щодо чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків та вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування податкової накладної.

Відтак, суд зазначає, що позивач самостійно припустився помилки щодо подачі документів, які не стосувались господарської операції за зупиненою податковою накладною, яка, як встановлено в ході розгляду даної справи згідно пояснень позивача та відповідача, - і стала безпосередньою підставою для прийняття рішення про відмову в реєстрації податкової накладної.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що приймаючи оскаржуване рішення комісії Головного управління ДФС у Тернопільській області №938432/38512954 від 02.10.2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної №1 від 17.10.2017 року, - відповідач, оцінивши подані йому ТОВ Рубін 2013 , правомірно виходив з того, що документи, подані позивачем, - не підтверджують реальності господарської операції за поданою для реєстрації податковою накладною №1 від 17.10.2017 року, позаяк стосуються інших правовідносин позивача.

Приймаючи до уваги викладене у сукупності, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області про реєстрацію або відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №938432/38512954 від 02.10.2018 року, - є обґрунтованим, оскільки подані товариством додаткові документи, будучи складеними за іншою господарською операцією, - не усували виявлені податковим органом розбіжності, містили суперечливу інформацію та, відповідно, не підтверджували реальності конкретної господарської операції по податковій накладній №1 від 17.10.2017 року.

Відтак, у задоволені позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення комісії ГУ ДФС України у Тернопільській області №938432/38512954 від 02.10.2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної №1 від 17.10.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, слід відмовити, оскільки в даному випадку при його прийнятті, за наслідками реалізації позивачем права на подання додаткових документів на підтвердження реальності однієї операції та за встановленого факту подачі документів за іншою операцією, податковий орган - не мав можливості та не міг прийняти іншого рішення, окрім того, яке є предметом оскарження.

Щодо заявлених позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Комісії з питань розгляду скарг ДФС України №38345/38512954/2 від 22.10.2018 року та зобов`язання ДФС України зареєструвати податкову накладну №1 від 17.10.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних в день її направлення, суд зазначає наступне.

Абзацом сьомим пункту 201.16.3 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України платнику податків надано можливість оскаржити рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних в адміністративному або судовому порядку.

Відносини щодо розгляду скарг на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної регулюються Порядком розгляду скарг на рішення комісій регіонального рівня, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, затвердженого також вищезазначеною постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №117 "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" (надалі по тексту - Порядок розгляду скарг №117.

Вказаний Порядок розгляду скарг №117 станом на момент прийняття рішення Комісії з питань розгляду скарг ДФС України №38345/38512954/2 від 22.10.2018 року - діяв у редакції від 21.02.2018 року.

Відповідно до пункту 1 вказаного вище Порядку розгляду скарг №117 (у редакції від 21.02.2018 року) розгляд скарг на рішення комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі - комісії контролюючих органів), про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - скарга) здійснюється комісією ДФС з питань розгляду скарг, яка є постійно діючим колегіальним органом ДФС, за участю уповноваженої особи Мінфіну.

Положення про комісію ДФС з питань розгляду скарг та її склад затверджуються Головою ДФС (пункт 2 Порядку розгляду скарг №117 у редакції від 21.02.2018 року).

Згідно з пунктом 3 Порядку розгляду скарг №117 (у редакції від 21.02.2018 року) скарги подаються платником податку на додану вартість (далі - платник податку) до ДФС протягом 10 календарних днів з дня набрання чинності рішенням комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Якщо останній день строку припадає на вихідний, неробочий або святковий день, останнім днем такого строку вважається перший робочий день, що настає за вихідним, неробочим або святковим днем. Строк подання скарги може бути продовженим за правилами і на підставах, визначених пунктом 102.6 статті 102 Податкового кодексу України (далі - Кодекс).

Пунктами 4-8 Порядку розгляду скарг №117 (у редакції від 21.02.2018 року) - було встановлено, наступне.

Не підлягають адміністративному оскарженню рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, які оскаржені платником податку в судовому порядку (п.4).

Скарга подається платником податку в електронній формі засобами електронного зв`язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку (п.5).

ДФС постійно розміщує на своєму офіційному веб-сайті відомості щодо засобів електронного зв`язку, якими може подаватися скарга (п.6).

Така скарга у день її надходження реєструється ДФС відповідно до вимог законодавства з організації діловодства у державних органах (п.7).

ДФС не може відмовити платнику податку у реєстрації скарги (п.8).

Відповідно до пункту 10 вищенаведеного Порядку розгляду скарг №117 (у редакції від 21.02.2018 року) було визначено вимоги до скарги, згідно з якими скарга повинна містити дані про: найменування або прізвище, ім`я та по батькові платника податку, який подає скаргу, його податкову адресу; податковий номер або серію (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті); номер оскаржуваного рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; дату оскаржуваного рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; інформацію про причини незгоди платника податку з рішенням комісії контролюючого органу; відомості про оскарження рішення комісії контролюючого органу в судовому порядку; вимоги платника податку, який подає скаргу; електронну адресу, на яку надсилається рішення, прийняте за результатами розгляду скарги.

Як вже було зазначено, позивач, не погоджуючись із прийнятим рішенням Головного управління ДФС у Тернопільській області від 02.10.2018 року за №938432/38512954 про відмову у реєстрації податкової накладної №1 від 17.10.2017 року, оскаржив його 12.10.2018 року до ДФС України, подавши відповідну скаргу за вих.№6 від 12.10.2018 року з додатками (а.с.23-26).

Зі змісту скарги також встановлено, що ТОВ Рубін 2013 , окрім іншого, зазначило про помилкове подання ним документів, які не стосуються реалізації по зупиненій податковій накладній, а саме: Договору на транспортні послуги №1-11-тп від 11.10.2017 р. з ТОВ Захід-Агротранс ; Акту надання послуг N9302 від 31.10.2017р. з ТОВ Захід-Агротранс ; Товарно транспортних накладних №Ф 2017-5000-4 від 09.10.2017, №Ф 2017-5000-1 від 08.10.2017, №Ф 2017-5000-2 від 09.10.2017, №Ф 2017-5000-3 від 09.10.2017. Також зазначено про помилкове подання документів щодо зберігання соняшнику, очистки, сушки в ТОВ Млинівці згідно договору складського зберігання зерна №35 від 06.10.2018р, Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №177 від 31.10.2018р.

В скарзі ТОВ Рубін 2013 просив дану інформацію вважати помилковою, адже саме ця помилка стала причиною у відмові в реєстрації податкової накладної, та при розгляді справи взяти до уваги нижченаведені пояснення та підтверджуючі документи до них.

Також зазначено, що сушіння, очистки та зберігання даного соняшнику не проводилося, а відбувалася доставка на Зерновий склад покупця в с.Острів, Тернопільського р-ну, Тернопільської обл. на ТОВ Зорі Прикарпаття , про що зазначено в п. 2 та п.2.1 Додаткової угоди №1 до Договору поставки №КЮ 1310-01 від 13.10.2017р. (копія договору та додаткової угоди додаються) та проводилася реалізація в день розвантаження (накладна на реалізацію додається). Підтвердженням доставки за даною адресою є товарно-транспортні накладні: №Ф2017-5000-10 від 17.10.17 р. - кількість нетто 31,220т, №Ф2017-5000-11 від 17.10.17 р. - кількість нетто 31,060т, №Ф2017-5000-12 від 17.10.17 р. - кількість нетто 27,640т, №Ф2017-5000-13 від 17.10.17 р.- кількість нетто 27,840т. Копії даних ТТН додаються.

До скарги додано також всі первинні документи: на послуги та матеріали, які підтверджують реальність проведеної реалізації, обробіток ґрунту (дискування, культивація, післяпосівне дискування) посів, насіння, обприскування, збір урожаю).

Вказана скарга була зареєстрована за реєстраційним номером - 9224784826 .

За результатами розгляду даної скарги, рішенням Комісії з питань розгляду скарг ДФС України №38345/38512954/2 від 22.10.2018 року скаргу залишено без задоволення, а рішення комісії ДФС України - без змін, з вказівкою на відсутність копій документів, що підтверджують факт придбання, виготовлення, вирощування або переробки ТМЦ/чи можливість надання послуг, виконання робіт, з підкресленням слів придбання, вирощування або переробки ТМЦ .

З даного приводу, суд вважає за необхідне зазначити, що при поданні вищевказаної скарги позивачем подано до Державної фіскальної служби України пояснення до оскарження та новий пакет документів, які містили інформацію на підтвердження здійснення господарської операції між ТОВ "Рубін 2013" та ТОВ "Оліяр-Захід" щодо постачання продукції, зокрема:

- копію договору поставки №КЮ/1310-01 від 13.10.2017 року;

- копію додаткової угоди №1 до договору поставки №КЮ/1310-01 від 13.10.2017 року;

- копію видаткової накладної №3 від 17.10.2017 року;

- копію банківської виписки за 23 та 24 жовтня 2017 року;

- копію видаткової накладної №РН-000001 від 23.01.2017 року (придбання насіння);

- копію договору №3/05/17 на виконання сільськогосподарських робіт від 03.05.2017 року;

- копію договору №3/05/17 на виконання сільськогосподарських робіт від 03.05.2017 року (оприскування);

- копію акту виконаних робіт від 31.05.2017 року №170 про виконання сільськогосподарських робіт;

- копії актів надання послуг №58 від 30.06.2017 року (оприскування);

- копію акту надання послуг № 170 від 31.05.2017 року - 3 прим.;

- копію договору виконання робіт №4 від 27.10.2017 року (обмол сг. культур).;

- копію акту здачі приймання робіт №СУ-0000011 від 01.11.2017 року (збір врожаю);

- копію платіжного доручення №5 від 09.2017 року (оплата збір врожаю);

- копію квитанції №2 та звіту №29-сг - 3 прим.;

- копію квитанції №2 та звіту № 4-сг - 3 прим.;

- копію ТТН №02017-5000-10 від 17.10.2017 року;

- копію ТТН №02017-5000-11 від 17.10.2017 року;

- копію ТТН №02017-5000-12 від 17.10.2017 року;

- копію ТТН №02017-5000-13 від 17.10.2017 року.

Факт подання всіх вищевказаних документів ТОВ Рубін 2013 через Автоматизовану систему "Єдине вікно подання електронних документів" ДФС України 12.10.2018 року, - підтверджується дослідженими в ході розгляду справи доказами, які містять відомості про подані документи, підтвердження про їх доставку до центрального рівня Державної податкової служби України прийняття та збереження документів на центральному рівні (арк.справи -158-219)

Відтак, сумнівів у поданні позивачем до ДФС України документів, які підтверджують здійснення операції за податковою накладною №1 від 17.10.2017 року - у суду немає, натомість, вказане вище спростовує твердження відповідача щодо неподання до ДФС України копій ТТН від 17.10.2017 року: №02017-5000-10, №02017-5000-11, ТТН №02017-5000-12, ТТН №02017-5000-13.

Однак, Комісія з питань розгляду скарг ДФС України не взяла до уваги вказані документи, а також - не надала їм належної оцінки при прийнятті рішення №38345/38512954/2 від 22.10.2018 року.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Пунктом 11 Порядку розгляду скарг на рішення комісій регіонального рівня, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, передбачено, що платник податку може додавати до скарги пояснення та копії документів, які підтверджують інформацію, зазначену у податковій накладній /розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена.

Отже, з аналізу вказаних норм, можна зробити висновок, що комісія при розгляді скарги на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної, зобов`язана була не лише взяти до уваги, а й розглянути, усі документи, які подані платником податку на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній.

Позивач документально підтвердив, що під час адміністративного оскарження рішень комісії ГУ ДФС у Тернопільській області надав документи, що засвідчують факт здійснення господарських операцій за податковими накладними.

У зв`язку з наведеним, суд звертає увагу на наступні положення чинного законодавства.

Пунктом 13 Порядку розгляду скарг на рішення комісій регіонального рівня, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, передбачено, що за результатами розгляду скарги комісія приймає одне з таких рішень:

- задовольняє скаргу та скасовує рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- залишає скаргу без задоволення та рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін;

- залишає скаргу без розгляду.

З огляду на зазначене, комісія ДФС України наділена повноваженнями, за наслідками розгляду скарги та ретельного аналізу всіх доданих до скарги документів, прийняти інше рішення, необхідне в кожному конкретному випадку.

Пунктом 18 Порядку розгляду скарг на рішення комісій регіонального рівня, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №117, передбачено, що рішення комісії ДФС з питань розгляду скарг не підлягає подальшому адміністративному оскарженню та може бути оскаржене в судовому порядку.

Аналіз вищенаведеної норми дозволяє зробити висновок, що Рішення комісії ДФС України, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним в ієрархічній системі податкових органів, і, відповідно, не підлягає подальшому адміністративному оскарженню - за відсутності відповідного вищестоящого органу.

Проте, вказана норма, виключаючи можливість адміністративного оскарження рішень комісій ДФС з питань розгляду скарг, - встановлює безпосереднє право оскарження такого рішення в інший, єдино визначений законодавством спосіб, а саме - в судовому порядку.

Варто звернути увагу на те, що основоположним елементом процедури адміністративного оскарження - є скарга платника податків, яка за своїм змістом є матеріально-правовою вимогою, що випливає зі спірних податкових правовідносин, звернена до органу ДФС вищого рівня, до повноважень якого належить вирішення питання щодо наявності підстав для скасування відповідного рішення контролюючого органу та, як наслідок, усунення порушень прав та задоволення законних вимог платників податків.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У рішенні Конституційного Суду України від 14.12.2011 №19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси у спосіб, визначений у цій статті.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача стосовно оскаржуваного рішення, дії чи бездіяльності було обґрунтованим, і таке порушення прав має бути реальним, стосуватися особистих прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

За змістом рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 поняття порушене право, за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття охоронюваний законом інтерес. У цьому ж рішенні зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

В даному випадку, суд зазначає, що після завершення процедури адміністративного оскарження, іншого способу захисту прав платника податків, за наслідками розгляду скарги якого прийнято рішення комісією ДФС з питань розгляду скарг, - окрім як оскарження такого рішення в судовому порядку, - немає.

Відтак, єдино можливим способом захисту прав платника податків щодо захисту його прав та інтересів за наслідками правовідносин, які виникають в ході розгляду скарги на рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкових накладних, - є можливість оскарження такого рішення в судовому порядку.

Адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин.

Водночас, суд також зазначає, що встановлена Порядком №117 вимога щодо вказання у скарзі конкретних обставин на підтвердження правомірності формування даних податкового обліку із посиланням на норми законодавства та надання комісії з питань розгляду скарг ДФС відповідних повноважень щодо визначення правомірності прийняття рішень комісіями регіонального рівня, а також наділення комісії з питань розгляду скарг ДФС відповідною дискрецією в частині прийняття конкретних рішень за наслідками розгляду таких скарг, - підтверджують те, що на відміну від випадків оскарження податкових повідомлень-рішень, адміністративна процедура оскарження яких закінчується на стадії прийняття вищестоящим органом рішення за результатами розгляду скарг, які не несуть для скаржника правових наслідків, - рішення комісії ДФС з питань розгляду скарг на рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкових накладних,- несе для платника податків відповідні правові наслідки.

На підтвердження вищенаведеного слід зазначити про наслідки відсутності реєстрації у ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування, або реєстрації їх із порушенням встановленого ПК України строку.

Так, у разі порушення строку реєстрації, застосовуються штрафні санкції, передбачені ст. 201 ПК України, а саме: згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в ЄРПН не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. Також, у разі порушення продавцем/покупцем граничних строків реєстрації в ЄРПН податкової накладної та/або розрахунку коригування, покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний період заяву із скаргою на такого продавця/покупця.

Окрім того, оскарження рішень контролюючих органів регламентовано положеннями статті 56 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пунктів 56.1, 56.2 та 56.23 статті 56 ПК України - рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Як видно з матеріалів справи, оскаржуване позивачем рішення №38345/38512954/2 від 22.10.2018 року прийняте Комісією з питань розгляду скарг ДФС України саме на підставі пункту 56.23 статті 56 ПК України.

Водночас, незважаючи на те, що вказане рішення Комісії з питань розгляду скарг ДФС України №38345/38512954/2 від 22.10.2018 року не містить приписів щодо вчинення якихось обов`язкових дій позивачем, - дане рішення несе для позивача правові наслідки, настання яких передбачене, зокрема, вищенаведеними положеннями статті 201 ПК України.

Крім того, акти, що затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак підлягають обов`язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством.

Загальними вимогами, що висуваються до акту індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість вимогами, наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

При визначенні підстав для реєстрації відповідних податкових накладних - обов`язковим є надання оцінки господарських операцій на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов укладення конкретного правочину з обов`язковим врахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства

В той же час, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акту індивідуальної дії, - передбачає можливість оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб).

Таке право закріплене і положеннями статті 17 ПК України, пунктами 17.1.7 та 17.1.8 якої платникам податків надано право: оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), у тому числі індивідуальну податкову консультацію, яка йому надана, а також узагальнюючу податкову консультацію; а також вимагати від контролюючих органів проведення перевірки відомостей та фактів, що можуть свідчити на користь платника податків.

Рішення суб`єкта владних повноважень є таким, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, таке рішення прийнято владним суб`єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюване рішення є юридично значимим, тобто таким, що має безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

Комісія з питань розгляду скарг ДФС України має ознаки суб`єкта державно-владних повноважень та, безумовно, є неодмінним суб`єктом податкових правовідносин, який безпосередньо співпрацює з платником податків (навіть враховуючи право на застосування електронної форми взаємодії через електронний кабінет).

Відтак, вказане рішення Комісії з питань розгляду скарг ДФС України №38345/38512954/2 від 22.10.2018 року, яке винесене у досудовому порядку та яке повинне прийматись за наслідками перевірки відомостей та фактів, що можуть свідчити на користь платника податків в правовідносинах щодо реєстрації податкових накладних, - має ознаки рішення суб`єкта владних повноважень (акту індивідуальної дії) в конкретно визначених правовідносинах, у розумінні положень статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки має самостійне юридичне значення та впливає на права, свободи, інтереси та обов`язки позивача у сфері публічно-правових відносин, породжуючи для платника додаткові обов`язки та не перешкоджаючи реалізації його прав.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Порушення має бути реальним, стосуватися зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини визначає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у справі Delcourt v. Belgium зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним із аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права .

Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції кожна фізична особа або юридична особа має право на вільне володіння своїм майном. Жодна особа не може бути позбавлена свого майна, окрім як в інтересах держави та на умовах, передбачених законодавством і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права і свободи, визначені в Конвенції, порушено, повинен отримати ефективний засіб правового захисту у національному органі, незважаючи на те, що порушення вчинено особами, які діють в офіційній якості.

В контексті завдань адміністративного судочинства звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів, які належать конкретній особі (особам).

В даному випадку юридична заінтересованість позивача, ТОВ Рубін 2013 , має правовий характер та об`єктивну основу, які передували факту звернення до суду.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У зв`язку з наведеним, суд зазначає, що посилання відповідача на помилку в визначенні дати договору №4, укладеному 07.10.2017 року між ТОВ Рубін 2013 та ФГ Земля , ненадання до податкового органу листа ФГ Земля від 28.11.2018 року, та додаткові недоліки, наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву та в ході розгляду справи згідно наданих суду пояснень (на які не посилались органи ДФС при винесенні оскаржуваних рішень), - не можуть братися до уваги судом, так як предметом розгляду даної адміністративної справи є рішення, в яких чітко визначені підстави їх прийняття на момент винесення.

Відтак, вищенаведені доводи відповідача, а також інші доводи та викладені у відзиві на позов та запереченнях на обставини, які в основу оскаржуваних рішень покладені - не були, оцінюються судом критично.

При цьому, суд звертає увагу на те, що, враховуючи специфіку господарської діяльності позивача, відповідач повинен був врахувати підстави виникнення у ТОВ Рубін 2013 податкових зобов`язань, визначених пунктом 187.1 статті 187 ПК України та, відповідно, і підставу необхідності виконання ним у визначеній для нього мірі вимог абзацу 1 пункту 201.1 статті 201 ПК України щодо складення та подачі податкової накладної на дату виникнення податкових зобов`язань - оформлення станом на 17.10.2017 року частини виконаних робіт (по проведенню обмолу соняшника, його перевезення та продажу) згідно з бухгалтерським обліком.

Під час розгляду даної справи суд приходить до переконання, що, як вже було зазначено вище, сукупність первинних документів, поданих позивачем при оскарженні до ДФС України рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області від 02.10.2018 року №938432/38512954, не дає підстав для сумніву щодо реальності господарської операції за якою складено податкову накладну №1 від 17.10.2017 року.

При цьому, висновки податкового органу, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення за результатами розгляду скарги на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної №1 від 17.10.2017 року, а також наведені у відзиві на позовну заяву та в судовому засіданні твердження відповідача, - не спростовують факту здійснення ТОВ Рубін 2013 як платником податків господарської операції, що підтверджується первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна.

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Оцінюючи ж у даній справі аргументи контролюючого органу, які визначені як підстава для прийняття рішення №38345/38512954/2 від 22.10.2018 року, суд зауважує, що комісія ДФС України з питань розгляду скарг, обмежившись лише визначенням підстав для залишення скарги без задоволення як: відсутні копії документів, що підтверджують факт придбання, виготовлення, вирощування або переробки ТМЦ/чи можливість надання послуг, виконання робіт , - пояснення платника податку та надані документи не взяла до уваги.

Суд зазначає, що при дослідженні у судовому засіданні документів, які подавались позивачем до комісії з питань розгляду скарг ДФС України разом із скаргою, суд встановив, що вказані документи підтверджують реальний характер господарської операції, за результатами якої складено податкову накладну №1 від 17.10.2017 року.

Відтак, суд приходить до висновку, що встановлення комісією ДФС України з питань розгляду скарг лише правомірності процедури прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної, без належного дослідження наданих платником податків документів, які, як встановлено в ході розгляду справи, підтверджують реальність здійснення господарської операції за відповідною податковою накладною, - свідчить про формальний розгляд скарги позивача, без здійснення аналізу всіх обставин, які мали значення для прийняття рішення.

З огляду на викладене, з метою ефективного, повного та належного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне захистити порушені права позивача шляхом визнання протиправним та скасування рішення комісії з питань розгляду скарг ДФС України №38345/38512954/2 від 22.10.2018 року,- оскільки в даних правовідносинах саме це рішення суб`єкта владних повноважень призвело до порушення прав позивача.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання ДФС України зареєструвати податкову накладну в ЄРПН, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 28 Порядку №117 податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання такої події, як, зокрема, набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Згідно з пункту 19-20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. №3341) податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Отже, за встановленого судом факту порушення відповідачем прав ТОВ Рубін 2013 у спірних правовідносинах, - суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позивачем способу захисту права шляхом ніж зобов`язання ДФС України зареєструвати податкову накладну в ЄРПН, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Відповідно до абз. 1 ч. 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

За вказаних обставин, в контексті наведених норм, суд вважає, що для прийняття рішення про реєстрацію зазначених податкових накладних виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення у даному випадку не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13 січня 2011 року (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

Згідно з п. 20 Порядку № 1246 у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

В даному випадку, задоволення позовної вимоги про зобов`язання ДФС зареєструвати в ЄРПН подану позивачем податкову накладну № 1 від 17.10.2017 року датою її фактичного надходження - є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Поряд з цим, зміст принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, передбачений п. 4 ч. 3 ст. 2 КАС України, зобов`язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

У зв`язку з наведеним позовні вимоги про зобов`язання ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №1 від 17.10.2017 року, складену товариством з обмеженою відповідальністю "Рубін 2013", датою фактичного надходження зазначеної накладної - підлягають задоволенню.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Беручи до уваги результат вирішення спору шляхом часткового задоволення позовних вимог, з врахуванням положень частини 1 статті 139 КАС України, - судовий збір підлягає поверненню на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1921,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубін 2013" - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань розгляду скарг ДФС України №38345/38512954/2 від 22.10.2018 року.

3. Зобов`язати ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №1 від 17.10.2017 року, складену Товариством з обмеженою відповідальністю "Рубін 2013", датою її прийняття.

4. У задоволені решти позовних вимог - відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубін 2013" документально підтверджений судовий збір, пропорційно до задоволених позовних вимог, - у розмірі 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 копійок), сплачений згідно квитанції №555 від 21.02.2019 року.

Реквізити сторін:

- Позивач/Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Рубін 2013" (адреса: вулиця Незалежності, 112, село Малашівці, Зборівський район, Тернопільська область, код ЄДРПОУ: 38512954);

- Відповідач-1/Боржник: Державна фіскальна служба України (адреса: Львівська площа, 8, місто Київ, 04053, код ЄДРПОУ: 39292197);

- Відповідач-2: Головне управління ДФС у Тернопільській області (адреса: вулиця Білецька, 1, місто Тернопіль, Тернопільська область, 46003, код ЄДРПОУ: 39403535).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23 липня 2019 року.

Головуючий суддя Хрущ В.Л.

Копія вірна:

Суддя Хрущ В.Л.