Постанова

від 21.08.2020 по справі 500/449/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 500/449/19

адміністративне провадження № К/9901/293/20

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: суддя-доповідач - Гусак М. Б., судді - Васильєва І. А., Гімон М. М., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Рубін 2013 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 липня 2018 року (суддя - Хрущ В.Л.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року (судді - Матковська З.М., Бруновська Н.В., Улицький В.З.) у справі № 500/449/19 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Рубін 2013 до Головного управління ДФС у Тернопільській області (правонаступник - Головне управління ДПС у Тернопільській області), Державної фіскальної служби України (правонаступник - Державна податкова служба України) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛА:

У лютому 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю Рубін 2013 (далі - Товариство) звернулось до суду із позовом до Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - ГУ ДФС), Державної фіскальної служби України (далі - ДФС) про визнання протиправним та скасування рішення Комісії ГУ ДФС від 2 жовтня 2018 року № 938432/38512954 про відмову у реєстрації податкової накладної від 17 жовтня 2017 року № 1 в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН); визнання протиправним та скасування рішення Комісії з питань розгляду скарг ДФС України від 22 жовтня 2018 року № 38345/38512954/2 та зобов`язання зареєструвати вказану податкову накладну в ЄРПН у день її направлення.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ГУ ДФС було неправомірно відмовлено у реєстрації податкової накладної, складеної позивачем, враховуючи незазначення в квитанції про зупинення такої реєстрації конкретного переліку документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію спірної податкової накладної. Крім цього, позивач послався на те, що відповідачем раніше вже було прийнято позитивне рішення про реєстрацію податкових накладних, складених позивачем за результатом аналогічної господарської операції з тим самим контрагентом, та на підтвердження якої позивачем до податкового органу було подано аналогічні документи. Таким чином за аналогічних обставин податковим органом було прийнято протилежні рішення - про реєстрацію та про відмову у реєстрації податкової накладної у ЄРПН.

Про вказані обставини позивачем було повідомлено ДФС в порядку адміністративного оскарження спірного рішення про відмову у реєстрації податкової накладної у ЄРПН, проте відповідач, на думку позивача, безпідставно не звернув увагу на наведені ним підстави для скасування спірного рішення та залишив скаргу позивача без задоволення. Позивач вважає, що подані до органу ДФС документи складені без порушень чинного законодавства України, є достатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних та у повній мірі відображають, реальність господарських операцій здійснених позивачем, а рішення відповідачів - вважає необґрунтованими та незаконними.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 липня 2019 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з питань розгляду скарг ДФС України від 22 жовтня 2018 року № 38345/38512954/2 року; зобов`язано ДФС зареєструвати в ЄРПН податкову накладну від 17 жовтня 2017 року № 1, складену Товариством, датою її прийняття. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України на користь Товариства документально підтверджений судовий збір, пропорційно до задоволених позовних вимог.

Частково задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що сукупність первинних документів, поданих позивачем при оскарженні до ДФС спірного рішення ГУ ДФС про відмову у реєстрації податкової накладної, не давало підстав для сумніву щодо реальності господарської операції, за якою складено таку податкову накладну.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення комісії ГУ ДФС про відмову у реєстрації податкової накладної від 17 жовтня 2017 року № 1 в ЄРПН, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті спірного рішення податковий орган діяв правомірно та, враховуючи те, що позивачем на підтвердження господарської операції, реєстрація податкової накладної за якою зупинена, було помилково подано первинні документи щодо зовсім іншої операції, не міг прийняти іншого рішення, окрім того, яке є предметом оскарження.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову, ГУ ДФС звернулось до суду з апеляційною скаргою.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 липня 2019 року в частині задоволення позовних вимог скасовано та в цій частині прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі. У решті рішення суду залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Комісії з питань розгляду скарг ДФС України та зобов`язання ДФС зареєструвати в ЄРПН зазначену податкову накладну, суд апеляційної інстанції виходив з того, що спірне рішення не створює юридичних наслідків для платника податків як прийняте в межах процедури адміністративного оскарження (досудового порядку вирішення спору) та є додатковим способом захисту порушених прав платника податків поряд із оскарженням рішення до суду.

При цьому, як вказав суд апеляційної інстанції, позовна вимога про зобов`язання ДФС зареєструвати в ЄРПН податкову накладну від 17 жовтня 2017 року № 1 є похідною від позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Комісії ГУ ДФС про відмову в реєстрації такої податкової накладної. Враховуючи, що рішенням суду першої інстанції визнано правомірним рішення Комісії ГУ ДФС про відмову в реєстрації податкової накладної, відповідно, відсутні підстави для задоволення похідної позовної вимоги.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не було предметом апеляційного перегляду.

Не погодившись із ухваленими у справі судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами при розгляді справи та просить скасувати ці рішення й ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі.

Касаційна скарга розглядається відповідно до пункту 2 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 8 лютого 2020 року.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - Колегія суддів), переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій відповідають повною мірою.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що Товариством укладено із товариством з обмеженою відповідальністю Оліяр-Захід договір поставки від 13 жовтня 2017 року № КЮ/1310-01 на реалізацію 107,55 тон соняшника врожаю 2017 року.

За результатами здійснення даної операції, позивачем 9 листопада 2017 року подано для реєстрації у ЄРПН податкову накладну від 17 жовтня 2017 року № 1 на загальну суму 1 086 259,30 грн, в тому числі ПДВ на суму 181 043,22 грн.

Вказана податкова накладна була прийнята ДФС, проте, реєстрацію накладної було зупинено у зв`язку із виявленою невідповідністю обсягів постачання обсягам придбання такого товару за кодом згідно з УКТ ЗЕД: 1206, про що платнику податків в день зупинення було надіслано квитанцію від 9 листопада 2017 року № 1 та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН.

1 жовтня 2018 року Товариство подало до ГУ ДФС повідомлення № 1 про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено.

Рішенням Комісії ГУ ДФС від 2 жовтня 2018 року № 938432/38512954 відмовлено у реєстрації зазначеної податкової накладної з підстав ненадання платником податків копій запитуваних первинних документів, а також виявлення розбіжності: згідно наданого договору зерносклад знаходиться в с. Острів, а згідно товарно-транспортної накладної сільськогосподарська продукція перевозилась в с. Млинівці .

Скориставшись правом на адміністративне оскарження рішення про відмову у реєстрації податкової накладної, Товариство подало до ДФС скаргу від 12 жовтня 2018 року, за результатами розгляду якої рішенням Комісії з питань розгляду скарг ДФС України від 22 жовтня 2018 року № 38345/38512954/2 скаргу залишено без задоволення, а рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН - без змін; при цьому, зазначено про ненадання копій документів, що підтверджують факт придбання, вирощування або переробки відповідної сільськогосподарської продукції.

Не погодившись із даними рішеннями ГУ ДФС та ДФС, позивач звернувся до суду із даним позовом.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права Колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції та зазначає, що само по собі рішення, прийняте за результатами адміністративного оскарження рішення податкового органу, не створює, не змінює та не припиняє будь-яких прав та обов`язків. Запроваджені ПК України способи оскарження рішень податкових органів - адміністративний та судовий повною мірою дають можливість платнику податків захистити порушені права. Доводи позивача отримали оцінку суду під час розгляду даної справи, а не шляхом оцінки рішення прийнятого податковим органом за результатами адміністративного оскарження спірного рішення, який здійснював, при цьому, свої дискреційні повноваження, внаслідок чого суд не наділений правом оцінювати повноту дослідження контролюючим органом обставин, викладених платником податків у скарзі на спірне рішення про відмову у реєстрації податкової накладної.

Така правова позиція підтверджується практикою Верховного Суду, зокрема, аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного суду від 26 березня 2019 року у справі № 810/1710/16.

Враховуючи похідний характер позовної вимоги про зобов`язання відповідача зареєструвати податкову накладну у ЄРПН, Колегія суддів також погоджується з висновком апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення такої позовної вимоги.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Комісії ГУ ДФС від 2 жовтня 2018 року № 938432/38512954 про відмову у реєстрації податкової накладної від 17 жовтня 2017 року № 1 в ЄРПН не підлягає касаційному перегляду, враховуючи приписи статті 328 КАС України щодо права на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції лише після його апеляційного перегляду. Водночас рішення суду першої інстанції в цій частині в апеляційному порядку не оскаржувалось.

Згідно з частиною першою та другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно із статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 345, 350, 356 КАС України,

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Рубін 2013 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 липня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року - без змін.

2. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. Б. Гусак

Судді І. А. Васильєва

М. М. Гімон