Рішення

від 15.08.2019 по справі 607/1302/16-а

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 607/1302/16-а

15 серпня 2019 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Хрущ В.Л.

за участю:

секретаря судового засідання - Осадчука І. О.;

представника позивача - ОСОБА_1.;

представника відповідача - Яроша О. П.;

свідка - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Тернопільської міської ради про визнання протиправною відмови в наданні публічної інформації та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2016 року позивач, ОСОБА_3 звернулась до Тернопільського міськрайонного суду з позовом до відповідача Тернопільської міської ради, у якому просила визнати протиправною відмову у задоволенні запиту на інформацію за інформаційним запитом № 4 від 25.12.2015 року та зобов`язати відповідача надати повну і достовірну інформацію, зазначену в запиті № 4 від 25.12.2015 року.

В обґрунтування вказаних вимог, ОСОБА_3 зазначила, що 25.12.2015 року вона звернулась до Тернопільської міської ради із запитом №4 про надання, в порядку доступу до публічної інформації, копії договору оренди приміщення №424 від 05.05.2015 року, укладеного між Тернопільською міською радою (орендар) та ГО Польське освітньо-культурне товариство (орендодавець) з додатками, якщо вони існують. 06.01.2016 року отримала відповідь, якою їй було відмовлено у наданні вказаної інформації з огляду на те, що вказаний договір укладений в рамках Проекту Європейського Союзу Соціально-економічна адаптація тимчасово переміщених осіб у місті Тернополі , і відповідно до Грантового контракту, підписаного між Тернопільською міською радою та Європейським союзом, передбачена конфіденційність будь-якої інформації, незважаючи на її форму, письмову або усну у зв`язку із впровадженням Договору та ідентифікувати в письмовій формі, як конфіденційну одиницю, щонайменше 5 років після виплати балансу . Зазначила, що підставою для витребування такої інформації був суспільний інтерес, пов`язаний із поступленням коштів від виконання зазначеної угоди до міського бюджету міста Тернополя. Вважає, що відповідь на запитувану інформацію є такою, що суперечить чинному законодавству України та порушує її право на отримання публічної інформації.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду від 23.06.2016 року позов ОСОБА_3 до Тернопільської міської ради про визнання протиправною відмови в наданні публічної інформації та зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Тернопільської міської ради щодо ненадання відповіді на звернення ОСОБА_3 №4 від 25.12.2015 року, поданого в порядку доступу до публічної інформації, в частині поступлення коштів, які надходять до бюджету міста Тернополя згідно Грантової Угоди №2015/356-426 в рамках реалізації проекту Європейського союзу Соціально-економічна адаптація тимчасово переміщених осіб у місті Тернополі . Зобов`язано Тернопільську міську раду надати ОСОБА_3 , в порядку доступу до публічної інформації, відповідь на звернення №4 від 25.12. 2015 року в частині поступлення коштів, які надходять до бюджету міста Тернополя згідно Грантової Угоди №2015/356-426 в рамках реалізації проекту Європейського союзу Соціально-економічна адаптація тимчасово переміщених осіб у місті Тернополі .

Не погодившись із таким рішенням суду першої інстанції, його оскаржили обидві сторони у справі.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2016 року постанову Тернопільського міськрайонного суду від 13.04.2016 року скасовано та прийнято нову, якою позовні вимоги задоволено. Визнано протиправною відмову Тернопільської міської ради в наданні публічної інформації та зобов`язано Тернопільську міську раду надати ОСОБА_3 копію договору оренди приміщення №424 від 05.05.2015, укладеного між Тернопільською міською радою та ГО "Польське освітньо-культурне товариство" з додатками, якщо такі існують.

Відповідачем - Тернопільською міською радою, подано касаційну скаргу на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13.04.2016 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2016 року, в якій Тернопільська міська рада просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.01.2019 року постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13.04.2016 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2016 року у справі № 607/1302/16-а скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції - до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.

15.12.2017 року набули чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), запроваджені Законом України від 03.10.2017 №2147-VII, яким КАС України викладено в новій редакції.

У відповідності до пункту 10 частини 1 Перехідних положень КАС України установлено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв`язку з наведеним ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07.03.2019 року дану справу №607/1302/16-а передано на розгляд до Тернопільського окружного адміністративного суду.

Адміністративна справа надійшла до Тернопільського окружного адміністративного суду 18.04.2019 року та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана на розгляд судді Хрущ В.Л.

Ухвалою судді від 23.04.2019 року, справу №607/1302/16-а прийнято до провадження, розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 16.05.2019 року.

Судове засідання 16.05.2019 року не проводилось у зв`язку із неможливістю здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного пристрою через аварійне відімкнення електропостачання у приміщені суду. Розгляд справи відкладено на 06.06.2019 року.

У судовому засіданні 06.06.2019 року розгляд справи відкладено на 26.06.2019 року у зв`язку із поданою 06.06.2019 року відповідачем до суду заявою про відкладення розгляду справи.

18.06.2019 року від Тернопільської міської ради до суду надійшла заява, в якій викладена інформація про те, що згідно Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерством юстиції України від 12.04.2012 року №578/5, в якому пунктом 330 передбачено, що термін зберігання договорів, угод - визначено три роки. З огляду на те, що договір, який є предметом спору, укладався 05.05.2015 року, за актом від 08.02.2019 року Про виділення до знищення документів, не віднесених до національного архівного фонду даний договір був знищений шляхом спалення. Враховуючи вищенаведене, у задоволені позовних вимог просить відмовити в повному обсязі.

26.06.2019 року розгляд справи відкладено на 18.07.2019 року.

17.07.2019 року від Тернопільської міської ради до суду надійшла заява про неможливість надання суду договору оренди приміщення №424 від 05.05.2015 року, у зв`язку із його знищенням, на підтвердження чого додано копію акту про виділення до знищення документів, не віднесених до національного архівного фонду від 08.02.2019 року.

Крім того, 18.07.2019 року до суду від відповідача надійшла заява про неможливість надання суду для ознайомлення Грантового контракту/договору.

У судовому засіданні 18.07.2019 року розгляд справи відкладено на 29.07.2019 року.

29.07.2019 року розгляд справи відкладено на 31.07.2019 року.

30.07.2019 року до суду від представника позивача надійшла заява про виклик свідків.

У судовому засіданні 31.07.2019 року, суд без виходу до нарадчої кімнати із занесенням відповідної ухвали до протоколу судового засідання, заяву представника позивача про виклик свідків, задовольнив частково.

Крім того, у цьому ж судовому засіданні були допитані у якості свідків: ОСОБА_4 , яка є членом Експертної комісії Тернопільської міської ради, працює на посаді начальника відділу обліку та фінансового забезпечення Тернопільської міської ради, та ОСОБА_5 , який також є членом Експертної комісії Тернопільської міської ради, працює на посаді начальника управління матеріально забезпечення та інформаційних технологій Тернопільської міської ради.

Зокрема, ОСОБА_4 у своїх свідченнях вказала на те, що бачила договір оренди приміщення №424 від 05.05.2015 року, укладений між Тернопільською міською радою та ГО Польське освітньо-культурне товариство , проте, безпосередньо підтвердити факт знищення такого договору шляхом спалення, не може.

ОСОБА_5 , давши свідчення зазначив, що бачив Грантову Угоду №2015/356-426, укладену між Тернопільською міською радою та Європейським Союзом, а також йому відомо, що даний договір знищено.

Розгляд справи відкладено на 15.08.2019 року.

У судових засіданнях позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та наданих поясненнях.

Представник відповідача щодо заявлених позовних вимог заперечував, у їх задоволені просив відмовити.

Разом з тим, у судовому засіданні 15.08.2019 року, допитаний у якості свідка ОСОБА_2 , який є головою Експертної комісії Тернопільської міської ради, працює на посаді начальника відділу правового забезпечення Тернопільської міської ради, вказав про те, що запитуваний позивачем договір, оренди приміщення №424 від 05.05.2015 року, насправді був договором оренди офісної техніки. У тому, що даний договір знищений - свідок впевнений, зазначив про факт знищення виділених за актом від 08.02.2019 року документів відповідальною особою. Сумнівів щодо знищення даного договору - не має.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та свідка, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.12.2015 року ОСОБА_3 в порядку, передбаченому Законом України Про доступ до публічної інформації , звернулась до Тернопільської міської ради з інформаційним запитом за №4, у якому просила надати копію договору оренди приміщення №424 від 05.05.2015 року, укладеного між Тернопільською міською радою (орендар) та ГО Польське освітньо-культурне товариство (орендодавець) з додатками, якщо вони існують.

Тернопільською міською радою на вказане звернення позивача листом від 04.01.2016 року за №27/03 за підписом заступника міського голови повідомлено, що угода, укладена в рамках Проекту Європейського Союзу Соціально-економічна адаптація тимчасово переміщених осіб у місті Тернополі . Відповідно до Грантового контракту, підписаного Тернопільською міською радою та Європейським союзом, передбачена конфіденційність будь-якої інформації, незважаючи на її форму, письмову або усну у зв`язку із впровадженням Договору та ідентифікувати в письмовій формі, як конфіденційну одиницю, щонайменше 5 років після виплати балансу. Виконуючи умови Грантового контракту, та враховуючи те, що кошти на оплату оренди не використовувалися з міського бюджету, Тернопільська міська рада не уповноважена надавати копії будь-яких документів, що стосуються впровадження Проекту Європейського Союзу Соціально-економічна адаптація тимчасово переміщених осіб у місті Тернополі .

Не погоджуючись із такою відповіддю Тернопільської міської ради, позивач звернулась до суду для вирішення даного спору.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.01.2019 року постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13.04.2016 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2016 року у справі № 607/1302/16-а скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції - до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.

Висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, ґрунтується на тому, що судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду адміністративної справи не було у повній мірі досліджено Грантовий договір №2015/356-426, укладений між Тернопільською міською радою та Європейським Союзом з додатками, на виконання якого, як стверджує відповідач, ним підписаний договір оренди №424 від 05.05.2015 року, що запитувався позивачем. Зокрема, у матеріалах справи міститься лише витяг з цього Грантового договору та додатку ІІ до нього, з яких неможливо з`ясувати ні предмет, ні умови останнього, а відтак і те, чи передбачено укладення на його виконання інших правочинів, наприклад, договорів оренди приміщень, та чи поширюються на такі правочини вимоги щодо конфіденційності інформації, пов`язаної з впровадженням Грантового договору, як це встановлено у статті 5 додатку ІІ до нього. Разом з тим, судами попередніх інстанцій не досліджено докази на підтвердження того, що договір оренди приміщення №424 від 05.05.2015 укладався відповідачем саме на виконання Грантового договору №2015/356-426 і кошти на оплату платежів за ним є бюджетними в розумінні Бюджетного кодексу України. З огляду на зазначене, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 5 ст. 353 КАС України, висновки і мотиви, з яких скасовано рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Враховуючи наведене, Тернопільським окружним адміністративним судом враховані висновки Верховного суду України та вжито всіх залежних заходів задля з`ясування питань, на які вказав Верховний Суд.

Поряд з цим, з незалежних від суду обставин, суду не вдалось в повній мірі дослідити Грантовий договір №2015/356-426, укладений між Тернопільською міською радою та Європейським Союзом з додатками, та договір оренди №424 від 05.05.2015 року, - у звязку з їх відсутністю станом на час нового розгляду справи.

Приймаючи рішення у даній справі, суд виходить з наступного.

В силу норми статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Частиною 1 статті 5 Закону України "Про інформацію" передбачено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Згідно із частиною 2 статті 7 Закону України "Про інформацію" ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес визначено Законом України Про доступ до публічної інформації .

Відповідно до ч.1 ст. 1 цього Закону публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Згідно з п.1 ч.1 ст.3 Закону України Про доступ до публічної інформації право на доступ до публічної інформації гарантується обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Пунктом 2 ч.1 ст.5 Закону встановлено, що доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Частиною 1 ст. 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Поряд з цим, частиною 2 ст.6 визначено критерії обмеження доступу до інформації, відповідно до яких обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Частиною 4 наведеної статті 6 встановлено, що інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше.

Частиною 1 ст. 13 цього Закону України "Про доступ до публічної інформації", визначено перелік розпорядників публічної інформації, якими зокрема є суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Крім того, частинами 2, 3 статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що до розпорядників інформації, зобов`язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб`єкти господарювання, які володіють: 1) інформацією про стан довкілля; 2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; 3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров`ю та безпеці громадян; 4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією). На розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитами.

Таким чином, визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона має бути заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним лише суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків.

Щодо не суб`єктів владних повноважень, то вони можуть бути тільки розпорядниками такої інформації.

В силу дії норми п. 6 ч.1 ст.14 Закону розпорядники інформації зобов`язані надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації.

Статтею 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено вимоги щодо оформлення запитів на інформацію.

Відповідно до частини 1 наведеної статті запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Частинами 2-5 цієї ж статті встановлено, що запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Письмовий запит подається в довільній формі.

Запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Відповідно до положень частини 1 статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Тобто, наведеною нормою Закону встановлено виключні випадки надання відмови в задоволенні запиту на інформацію. При цьому, їх перелік - є вичерпним та розширеному і довільному тлумаченню - не підлягає.

Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Згідно з частиною 4 статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" - у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.

При цьому, запитувана позивачем інформація - не належить до категорії тієї інформації, доступ до якої підлягає обмеженню та здійснюється відповідно до закону лише при дотриманні сукупності вимог, визначених частиною другої статті 6 цього Закону України "Про захист персональних даних".

Відповідно до п. 6.2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 року №10 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації" з відмови у доступі до публічної інформації повинно вбачатися:

1) якому з перелічених у пункті 1 частини 2 статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" інтересів відповідає обмеження, а також чому обмеження доступу відповідає зазначеному інтересу (інтересам);

2) у чому конкретно полягає шкода правомірному інтересу (інтересам); яким є причинно-наслідковий зв`язок між наданням доступу та можливим настанням шкоди; чому ця шкода є істотною; яка ймовірність настання шкоди внаслідок надання доступу до інформації (пункт 2 частини 2 статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації");

3) чому шкода від надання інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї зі згаданих трьох підстав "трискладового тесту" означає, що законних підстав для обмеження доступу до інформації немає, а відмова у доступі до публічної інформації є необґрунтованою.

Тому, якщо під час розгляду справи в суді буде з`ясовано, що відмовляючи у задоволенні запиту на інформацію розпорядник не застосовував "трискладового тесту" або застосував його лише частково, то це є підставою для визнання такої відмови розпорядника протиправною.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Бюджетного кодексу України, до доходів бюджету відносяться трансферти - кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.

Відповідно до ст. 13 Бюджетного кодексу України, бюджет може складатися із загального та спеціального фондів.

Відповідно до п.12 ч.1 ст.69-1 Бюджетного кодексу України, до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать надходження в рамках програм допомоги і грантів міжнародних фінансових організацій та Європейського Союзу.

Таким чином, посилання відповідача на те, що виконуючи умови Грантового контракту та враховуючи те, що між Тернопільською міською радою та Європейським Союзом поступлення коштів на оплату оренди - є конфіденційною інформацією суперечить п.12 ч.1 ст.69-1 Бюджетного кодексу України, а тому відомості про них повинні бути загальнодоступними.

Відповідачем не доведено, що оприлюднення чи надання запитуваної позивачем інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину, що вказує на неправомірність відмови у її наданні.

Водночас, розглянувши даний спір, суд зазначає, що відповідно до частини 5 статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлено, що не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.

Частиною 7 статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлено, що обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Не належить до інформації з обмеженим доступом інформація про отримання у будь-якій формі фізичною особою бюджетних коштів, державного чи комунального майна, крім випадків, передбачених статтею 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Крім того, враховуючи положення частини 7 статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації", обмеженому доступу підлягає інформація, - а не документ. Якщо ж документ містить інформацію з обмеженим доступом, - то для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Це означає, що якщо в документі, який запитується, міститься інформація з обмеженим доступом, у відповідь на запит надається документ, з якого шляхом ретушування вилучено таку інформацію.

Вказана позиція відображена також і в пункті 9.3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2016 року № 10 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації".

Суд також звертає увагу на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Співдружність матерів південної Чехії проти Чеської Республіки" від 10 липня 2006 року, яке в силу частини 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерело права, - відмова у відповіді на запит про ознайомлення з адміністративними документами, які є в розпорядженні органів влади і доступ до яких можна було отримати за умов, передбачених національним законодавством є втручанням у право заявника на отримання інформації, яке гарантується статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи принципи прав людини, зокрема, права на приватність, та практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема в рішенні (Peck v. the United Kingdom[4]; Sciacca v. Italy[5]), - суд приходить до висновку, що навіть у разі, якщо відповідач вважав за необхідне не надавати певні відомості, що містилися у запитуваних документах, - він мав надати позивачу відповідні носії інформації, залишивши в повному обсязі інформацію, яка не підлягає захисту, та знеособивши інформацію з обмеженим доступом у разі наявності такої у документі.

Таким чином, враховуючи положення статті 16 та частини 1 статті 24 Закону України "Про доступ до публічної інформації", яким встановлено відповідальність винних осіб та розпорядника інформації за порушення законодавства про доступ до публічної інформації (зокрема, у випадках ненадання відповіді на запит, ненадання інформації на запит, безпідставної відмови у задоволенні запиту на інформацію, надання або оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації, несвоєчасного надання інформації; необґрунтованого віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом), у сукупності із іншими нормами законодавства, які мають бути прийняті до уваги під час розгляду даної справи, - суд приходить до переконання, що відповідачем порушено права позивача під час розгляду запиту №4 від 25.12.2015 року.

А тому позовна вимога ОСОБА_3 про визнання протиправною відмови Тернопільської міської ради в наданні відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" та Закону України "Про інформацію" публічної інформації на запит №4 від 25.12.2015 року щодо надання договору оренди приміщення №424 від 05.05.2015 року, укладеного між Тернопільською міською радою та Громадською організацією Польське освітньо-культурне товариство з додатками, якщо вони існують, - підлягає задоволенню.

В той же час, розглядаючи вимогу ОСОБА_3 про зобов`язати відповідача надати повну і достовірну інформацію, зазначену в запиті № 4 від 25.12.2015 року, а саме, договору оренди приміщення №424 від 05.05.2015 року з додатками, якщо вони існують, - суд звертає увагу на те, що як вже було зазначено вище, згідно акту від 08.02.2019 року Про виділення до знищення документів, не віднесених до національного архівного фонду , даний договір був знищений шляхом спалення. Факт такого знищення підтверджено у судових засіданнях також і показами свідків.

Вимоги до допустимості доказів встановлені у статті 74 КАС України, яка передбачає, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними згідно зі статтею 75 КАС України - є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Поряд з цим, намагаючись дослідити питання, які стали підставою для повернення справи на новий розгляд Верховним Судом, суд виходить з того, що станом на час нового розгляду справи з незалежних від суду причин - суд не має можливості дослідити ані Грантовий Договір, укладений між Тернопільською міською радою, ані договір оренди №424 від 05.05.2015 року, який був запитуваний ОСОБА_3 в порядку доступу до публічної інформації.

В той же час, виходячи з предмету доказування по справі та приймаючи до уваги твердження позивача про порушення її прав на доступ до публічної інформації, суд не був позбавлений можливості дослідити питання щодо правомірності наданої їй відмови.

При цьому, правила допустимості доказів встановлюють пряму заборону при розгляді та вирішенні адміністративної справи для суду брати до уваги докази з порушенням законної процедури їх одержання, тобто докази, які є нелегітимними.

В той же час усі наявні у справі матеріали та факт тривалого судового процесу, який для сторін розпочався ще у 2016 році, - безумовно свідчать про те, що запитуваний позивачем договір оренди приміщення №424 від 05.05.2015 року дійсно існував, та переконують суд у тому, що запитуваний позивачем договір був визначений саме як договір оренди приміщення, та був укладений в рамках Грантового договору, укладеного між Тернопільською міською радою та Європейським Союзом.

Поряд з цим, відповідачем не доведено того, що інформація, яка містилась у цьому договорі дійсно була конфіденційною та, відповідно не могла бути надана позивачу.

Водночас, заслухавши пояснення свідків щодо проведення роботи по виділенню документів до знищення, згідно наданого акту від 08.02.2019 року у суду немає сумнівів, що на даний час вказаний договір є знищеним, так само як і нема безумовних підстав для висновку про можливість його надання позивачу, навіть в порядку виконання вимог судового рішення.

Відтак, задоволення вимог позивача щодо зобов`язання відповідача надати їй запитуваний договір оренди приміщення №424 від 05.05.2015 року, - є неможливим.

З огляду на зазначене, встановивши дані обставини справи суд, позбавлений можливості зобов`язати відповідача надати позивачу копії договору оренди приміщення №424 від 05.05.2015 року з додатками, оскільки вони, фактично, відсутні. Відповідно, виконання рішення в цій частині позовних вимог є неможливим, а відтак в задоволенні даної позовної вимоги позивачу слід відмовити.

Крім того, суд критично оцінює показання свідка - ОСОБА_2 , стосовно того, що запитуваний позивачем договір оренди приміщення №424 від 05.05.2015 року, насправді не є договором оренди приміщення, а є договором оренди офісної техніки, із урахуванням того, що дана обставина не має підтвердження у жодних належних та допустимих документах. Відповідно, дані свідчення судом до уваги не беруться.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_3 під час нового розгляду даної справи - підлягають частковому задоволенню.

Судових витрат, які б підлягали стягненню з відповідача на користь позивача, відповідно до ст. 139 КАС України, судом не встановлено.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_3 - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною відмову Тернопільської міської ради в наданні ОСОБА_3 відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" та Закону України "Про інформацію" публічної інформації на запит ОСОБА_3 №4 від 25.12.2015 року щодо надання договору оренди приміщення №424 від 05.05.2015 року, укладеного між Тернопільською міською радою та Громадською організацією Польське освітньо-культурне товариство з додатками, якщо вони існують.

3. В задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

Відповідач: Тернопільська міська рада (адреса: вул. Листопадова буд. 5, м.Тернопіль, Тернопільська обл., 46001, код ЄДРПОУ: 34334305).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16 серпня 2019 року.

Головуючий суддя Хрущ В.Л.

Копія вірна:

Суддя Хрущ В.Л.