Рішення

від 05.08.2019 по справі 820/5973/17

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

05 серпня 2019 р. № 820/5973/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Зоркіна Ю.В.

при секретарі судового засідання Пройдак С.М.

у присутності

представника позивача Овсяннікова ОСОБА_1

представника відповідача Дронь А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТАЛОН УКРІНВЕСТ" (проспект Гагаріна, буд. 201, м. Харків,61080, код ЄДРПОУ 36033968) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 39599198) про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 04.12.2017 року № 0000941412 Головного управління ДФС у Харківській області.

У судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримав у повному обсязі пославшись на те, що не погоджується з висновками, викладеними в акті перевірки та вважає неправомірним донарахування позивачу ПДВ, оскільки позивач мав законні підстави для сум грошового зобов`язання за податком на додану вартість за господарськими відносинами з контрагентами. Позивач зазначив, що бухгалтерський та податковий облік підприємства здійснювався без порушень цивільного, господарського законодавства України, вимог Податкового кодексу України. Укладені позивачем угоди, є дійсними, спрямовані на реальне встановлення між сторонами цивільних прав та обов`язків, за якими відбулося фактичне отримання поставленого товару, його переробка та подальша реалізація, проведені розрахунки. Отримані первинні документи оформлені відповідно до вимог законодавства, є підставою для відображення здійснених операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

Представник відповідача проти позову заперечував, надав суду письмові заперечення позиція, яких повністю збігається з викладеною в судовому засіданні, де вказав, що при проведенні перевірки позивача були взяті до уваги висновки податкових узагальнень, інформацій, вироки судів, якими встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді, а отже позивачем неправомірно сформовані показники податкової звітності, внаслідок чого йому донараховані грошові зобов`язання та визначені штрафні санкції.

Допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_2 , пояснила, що за результатами проведення судово-економічної експертизи складено висновок від 30.01.2019 року № 4205/20326, яким встановлено, що у разі надання судом оцінки документам, складеними ТОВ " Еталон Укрінвест" на адресу контрагентів, такими, що не підтверджують господарські операції, висновки акту перевірки є такими, що підтверджуються, та у випадку надання судом оцінки документам, складеними ТОВ " Еталон Укрінвест" на адресу контрагентів, такими, що підтверджують господарські операції, висновки акту перевірки є такими, що не підтверджуються.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

Матеріалами справі підтверджено, що позивач пройшовши визначену діючим законодавством процедуру державної реєстрації набув статусу суб`єкта господарювання-юридичної особи

У період з 01.11.2017 року по 07.11.2017 року фахівцями відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з TOB ТК БІВІ-АНТ за грудень 2014 року - березень 2015 року, TOB ІМЕКС ПРОДЖЕКТ за травень 2016 року, ТОВ СПЕК- ТРЕЙД за вересень-жовтень 2015 року (далі - контрагент).

За результатами проведеної перевірки складений акт від 14.11.2017 р. № 19765/20-40-14-12-11/36033968, яким встановлено порушення п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 та п.п. г) п. 198.5 ст. 198 ПК України від 02.12.2010р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) в результаті чого підприємством занижено податкових зобов`язань в сумі 2867,52 грн, в тому числі за вересень 2015 року 1132,8 грн, за жовтень 2015 року - 1734,72 грн; п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 ПК України від 02.12.2010р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) в результаті чого підприємством завищено податковий кредит на загальну суму 571665,89 грн, в тому числі за грудень 2014 року - 41033,19 грн, січень 2015 року - 73600,68 грн, лютий 2015 року - 131672,94 грн, березень 2015 року - 325359,08 грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки позивачем подано заперечення (а.с.179-190, т.2, за результатом розгляду яких висновки акту залишені без змін (а.с.191-198, т.2)

Порушення, встановлені актом перевірки стали підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 04.12.2017 року № 0000941412, яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 780167.50 грн., в тому числі за основне зобов`язання 574534.00 грн, та штрафні санкції 143633.50 грн.

Перевіряючи оскаржуване рішення відповідача на відповідність положенням ч.2 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

По суті позовних вимог суд зазначає, що відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України - для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Суд зазначає, що статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.1 та 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Згідно пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг визначає стаття 188 Податкового кодексу України.

Так, пункт 188.1 зазначеної статті встановлює, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України).

До внесення змін Законом № 1797-VIII від 21.12.2016 в наступній редакції - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду).

Відповідно до абз. г п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних. З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

До внесення змін Законом № 1797-VIII від 21.12.2016 в наступній редакції - платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Судовим розглядом встановлено, що між позивачем та ТОВ «ТК «Біві-Ант» (Продавець) укладено договір купівлі - продажу № 151214 від 15.12.2014 року

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору, продавець зобов`язується передати, покупець зобов`язується прийняти і оплатити кабельну продукцію виробничо - технічного призначення. Номенклатура, кількість, ціна, строки і умови поставки товару узгоджуються сторонами в додаткових угодах, доповненнях, специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного договору. По факту відвантаження продукції продавець надає покупцю наступні документи: накладну, сертифікат якості (паспорт), податкова накладна оформлюється в день виникнення податкових зобов`язань у відповідності до ст. 187 Податкового кодексу України (п. 4.1 договору).

На підтвердження реальності виконання умов вказаного договору, позивачем залучено до матеріалів справи рахунки на оплату, податкові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні , доручення на отримання ТМЦ, картки рахунків 631, 361, оборонто-сальдову відомість по рахунку 281, декларацію відповідності технічному регламенту безпеки низьковольтного електричного обладнання (а.с.45-101, т.1).

Судовим розглядом встановлено, що придбану у ТОВ «ТК «Біві-Ант» кабельну продукцію виробничо - технічного призначення попередньо імпортовано з Російської Федерації через відправника ТОВ «Транзит-Белгород» , що підтверджується відповідними скан-копіями декларацій на товари, ВМД, СМR (автотранспортні перевезення), рахунками - фактурами, платіжними дорученнями, сертифікатами походження товару форми СТ-1 (а.с.141-191, т.1).

На підтвердження подальшої реалізації придбаного у ТОВ Біві-ант товару позивачем надано суду видаткові накладні, договори , виписки банків, довіреності на отримання ТМЦ (а.с.32-158, т.3)

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем реалізовано на адресу ТОВ Спект-Трейд на підставі рахунків на оплату від 15.09.2015 року № 157, від 19.10.2015 року № 190 - провід СФКЭ-ХА2*05. Вказані товари отримані уповноваженої особою контрагента на підставі довіреностей на отримання ТМЦ, здійснення оплати підтверджується долученими до матеріалів спарви копіями виписок по рахунку позивача (а.с.102-110, т.1)

В судовому засіданні як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог представник відповідача послався на те, що порушення вимог податкового законодавства, вчинені позивачем по справі доведені наявною податковою інформацією стосовно контрагентів підприємства, в т.ч.:

узагальнену податковою інформацією щодо ТОВ Біві-ант від 09.10.2017 року № 859/20-40-14-05-08/39403341 з питань проведення фінансово-господарських операцій за період листопад 2014- січень 2016 року (а.с.163-176, т.3); вирок Червонозаводського районного суду м.Харкова від 18.07.2016 року по справі 646/6316/16-к відносно ОСОБА_3 за ч.1 ст.205 1 КК України (а.с.225-227, т.1); вирок Ленінського районного суду м.Харкова від 16.06.2017 року у справі 642/2688/17-к, відносно ОСОБА_4 за ч.1 ст.205 1 КК України (а.с.228-231, т.1), ухвали Київського районного суду м.Харкова від 15.04.2016 року по справі 640/5835/16-к, якими підтверджено неможливість здійснення господарської діяльності, відсутність персоналу, основних активів, тощо у контрагентів позивача.

За приписами ст.83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.6. податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи. Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже в контексті ст.83 ПК України за відсутності вироку суду, що набрав законної сили, відомості набуті під час досудових кримінальних проваджень, мають доказове значення виключно в рамках цих проваджень та не є належними доказами відсутності реального характеру господарських відносин між позивачем та контрагентами.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції статті 228 Цивільного кодексу України тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Аналогічний висновок міститься в постанові ВС від 06.11.2018 року у постанові 822/551/18.

Отже, ухвала Київського районного суду м.Харкова від 15.04.2016 по справі 640/5835/16-к, якою надано тимчасовий доступ до речей не є належним доказом відсутності реального характеру господарських відносин між позивачем та контрагентами.

Із досліджених в судовому засіданні текстів вироків встановлено, що під час розгляду справи не досліджувалась господарська діяльність підприємств, у вироках відсутній аналіз конкретних господарських операцій, періодів їх здійснення, даних посадових осіб, що підписували підроблені первинні документи, не надано жодної правової оцінки доказам, які можуть бути прийняті до уваги адміністративним судом.

Крім того, вказаними вироками посадових осіб контрагентів позивача визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 205 1 КК України (підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб - підприємців), а не ст.205 КК України(фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні за ст.205 1 КК України, не може надати підстави для висновку про нереальність господарських операцій, а обставини, встановлені судом при ухваленні вироку не надають відомостей про факти укладання таких угод внаслідок яких у позивача виникали б додаткові зобов`язання з податку на додану вартість.

Суд звертає увагу, що відповідач додаткових доказів на підтвердження доводів, що між позивачем і його контрагентом мали місце злагоджені узгоджені дії, спрямовані на безпідставне отримання податкових вигід, принаймні, що платник (позивач) взагалі був обізнаним з приводу дійсного стану правосуб`єктності свого контрагента, не навів ні в акті перевірки ні під час розгляду справи в суді.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що зазначені вище вироки не є належними доказами недійсності правочинів, аналогічна позиція викладена в постанові ВС від 23.05.2019 року № 826/9653/17

Суд також зазначає, що контролюючий орган не проводив документальні перевірки ані контрагентів-постачальників позивача, позаяк висновки контролюючого органу про нереальність операцій ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені посиланнями на будь-які первинні документи.

Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду по справі К/9901/2558/18 від 16.01.2018, від 24 січня 2018 року у справі №824/942/13, від 14 березня 2018 року у справі №803/1198/16 де вказано, що акти про результати проведення податкових перевірок контрагентів позивача не доводять обставин, з якими відповідач пов`язує висновки акту перевірки позивача та прийняті на підставі нього спірні податкові повідомлення-рішення. Твердження податкового органу про відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою на момент звірки не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем. Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі реальності господарської операції, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені контрагентом, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Така ж сама правова позиція висловлена й Європейським Судом з прав людини. Зокрема, у справах «Інтерсплав проти України» , «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» , «Бізнес Суппорт центр проти Болгарії» , «Сєрков проти України» , «Рисовський проти України» . Європейський Суд з прав людини зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Згідно п.36.5 ст.36 ПК України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Таким чином Податковим кодексом України та судовою практикою закріплено принцип індивідуалізації відповідальності платника податків.

Оскільки, жодного застереження, окрім посилання на нереальність господарських операцій, в порушення норм покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, податковий орган не навів. А висновки відповідача ґрунтуються на інформації, отриманої від інших податкових органів щодо перевірок контрагентів позивача по ланцюгу постачання, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 04 квітня 2019 року у справі №820/4687/16).

Відповідно до ст.ст.7, 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено в судовому засіданні висновків акту перевірки щодо нереальності господарських операцій з зазначеними контрагентами, та як наслідок збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість та нарахування штрафних санкцій.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, визначеному ст.139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 139, 242- 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити

Скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 04.12.2017 року № 0000941412 Головного управління ДФС у Харківській області

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду у відповідності до ст. 295 цього Кодексу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі рішення виготовлено 15.08.2019

Суддя Зоркіна Ю.В.