Рішення

від 16.08.2019 по справі 466/3977/17

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 466/3977/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2019 року Шевченківський районний суд м. Львова в складі:

головуючої - судді Зими І.Є.

при секретарі Назаркевич Ю.В.

з участю позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3

представника позивачів ОСОБА_4

представників відповідача Дацко М.В. , Тильчик В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_1 до Львівського міського управління ГУНП України у Львівській області , ПрАТ Ірокс , треті особи, що не заявляють самостійних вимог ПАТ БГ Банк , ОСОБА_12 , ТзОВ БК Український стандарт про визнання недійсним договору № 16/9197, укладеного 23.11.2012р. між ПрАТ Ірокс та ЛМУ ГУМВС України у Львівській області про передачу ПрАТ Ірокс незавершеного об`єкту будівництва та земельної ділянки ,-

в с т а н о в и в :

01.06.2017р. позивачі звернулись до суду з заявою, в якій просять ухвалити рішення, яким визнати недійсним договір № 16/9197 від 23.11.2012 р., укладений між ПАТ Ірокс та Львівським міським управлінням ГУМВСУ у Львівській області про передачу ПАТ Ірокс незавершеного об`єкта будівництва та земельної ділянки по АДРЕСА_1 для добудови.

В обґрунтування своїх вимог посилаються на те, що у 2008 році ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області передало належну управлінню земельну ділянку у АДРЕСА_1 ТзОВ Будівельна компанія Український стандарт для будівництва багатоквартирного житлового будинку. Для забезпечення будівництва, ВАТ Універсальний Банк Розвитку та Партнерства утворив фонд фінансування будівництва, у який розпочав залучати кошти довірителів. В даному випадку довірителями виступили позивачі по справі, які

перерахували різні суми інвестицій у закріплені за ними квартири.

Однак в 2014 році вони дізнались, що будівництво буде продовжувати ПАТ Ірокс , оскільки 23.11.2012р. між даним товариством та ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області укладено договір, за яким управління міліції передало ПАТ Ірокс вищевказані незавершений об`єкт будівництва та земельну ділянку для добудови. Відтак, позивачі погодились укласти угоду про завершення будівництва із ПАТ Ірокс .

В серпні 2016р. позивачі отримали повідомлення однакового змісту про те, що договори про завершення будівництва квартир з ними розірвано, оскільки ПАТ Ірокс жодного стосунку до фонду фінансування будівництва не має, об`єкт ФФБ попереднім забудовником йому не було передано, кошти від позивачів ПАТ Ірокс не отримувало.

Вказані обставини , на думку позивачів, суперечать ч.3.ст.9, ст. 10, 23 Закону України Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю . Жодних погоджень на відчуження об`єкту будівництва третім особам ні управитель ФФБ, ні позивачі не давали. Останні стверджують, що зміна управителя ФФБ можлива лише за рішенням суду, яке відсутнє.

Також, земельна ділянка по АДРЕСА_1 була передана в іпотеку, і управитель ВАТ Універсальний Банк Розвитку та Партнерства на вилучення земельної ділянки від ТзОВ Будівельна компанія Український стандарт і передачу її ПАТ Ірокс згоди не давав.

Таким чином позивачі вважають, що спірні відносини регламентуються виключно Законом України Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю , тому будь-які договори без погодження управителя , ФФБ або довірителів суперечать цьому закону, а отже є недійсними та підлягають скасуванню. В даній ситуації спірний договір від 23.11.2012р. порушує їх права, оскільки за цим договором було здійснено розпорядження проінвестованим ними і закріпленим за ФФБ майном без їх згоди, у зв`язку з чим вони не можуть отримати оплачені і закріплені за ними квартири.

В процесі розгляду справи відповідач ПрАТ Ірокс неодноразово подавало письмові заперечення, в яких просить в задоволенні позову відмовити. Зокрема зазначає, що позивачами не доведено, які саме їх права порушує оспорюваний договір від 23.11.12р. Твердження останніх про неможливість отримати закріплені за ними квартири у власність вважає безпідставними, оскільки за умовами договору про участь у ФФБ, укладеним з ВАТ Універсальний банк розвитку та партнерства , позивачі набувають право власності на об`єкт інвестування лише після введення об`єкту в експлуатацію та оплати 100 % вартості об`єкту інвестування. Однак ні на момент укладення спірного договору від 23.11.12р., ні на сьогоднішній день будинок по АДРЕСА_1 в експлуатацію не введений, доказів внесення в ФФБ 100 % вартості об`єкту інвестування позивачами не надано.

Крім того, ряд довірителів, а саме ОСОБА_8 , ОСОБА_2 і ОСОБА_9 які передали кошти у довірчу власність управителю - Універсальному банку розвитку та партнерства, уже в судовому порядку захистили свої права, шляхом розірвання договорів про участь у фонді фінансування будівництва та рішенням судів, які набрали законної сили зобов`язано повернути кошти , внесені позивачами . Позивач ОСОБА_10 уже отримала від Банк Перший , який є правонаступником Універсального банку розвитку та партнерства, вкладені кошти і договір між нею та Управителем був розірваний. Таким чином вважає, що права цих позивачів не порушені, а відтак звернення їх до суду є безпідставним.

Не відповідає дійсності на думку відповідача і твердження позивачів про знаходження земельної ділянки в іпотеці, оскільки в держреєстрі речових прав, іпотек, заборон відчуження, станом на 16.01.19р. відсутні відомості про те, що земельна ділянка з кадастровим № НОМЕР_1 , яка знаходиться у користуванні ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області була передана в іпотеку. А внесення в державний реєстр іпотек майнових прав на вищевказаний житловий будинок вважають незаконним, оскільки це суперечить ст.ст. 5, 16 ЗУ Про іпотеку . Жоден пункт оспорюваного договору від 23.11.12р. не вказує про передачу будь кому земельної ділянки, а пунктом 2.2 договору передбачено, що земельна ділянка залишається у розпорядженні ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області. Таким чином спірним договором лише розподіляються функції щодо умов будівництва об`єкта, на виконання чого укладаються угоди між колишніми учасниками ФФБ та ПрАТ Ірокс про завершення будівництва. Тому ПрАТ Ірокс не передбачається право самостійно розпоряджатися землею, на якій відбувається будівництво.

Також ПрАТ Ірокс вважає, що позивачі пропустили строк позовної давності звернення до суду, який закінчився 04.04.2016р. Твердження останніх про те, що вони дізнались про існування спірного договору від 23.11.2012 року лише восени 2014 не відповідає дійсності. Зокрема у матеріалах справи є договір від 04.04.2013р. між позивачем ОСОБА_10 , Управителем ФФБ та ПрАТ Ірокс , у п 1.1 якого є пряме посилання на договір від 23.11.12р.

Зважаючи на викладене, ПрАТ Ірокс зазначає, що від своїх зобов`язань щодо отримання позивачами майна у будинку по АДРЕСА_1 не відмовляється, а задоволення позову і розірвання договору від 23.11.2012р. відтермінує на тривалий час здачу об`єкту в експлуатацію, і як наслідок , унеможливить отримання усіма мешканцями законних квартир. Позивачі обрали невірний спосіб захисту своїх прав, а сам позов суперечить меті, яку вони перед собою поставили.

В судовому засіданні позивачі та також їх представники ОСОБА_4 , ОСОБА_3 підтримали позовні вимоги, зіславшись на викладені в заяві та поясненнях обставини і факти. Просили позов задовольнити.

Представники ПрАТ Ірокс в судовому засіданні позов заперечили, з підстав викладених у письмових запереченнях, долучених до матеріалів справи.

Представник Львівського міського управління ГУНП України у Львівській області в судове засідання не з`явився повторно, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи.

Представник третьої особи ТзОВ Будівельна компанія Український стандарт в судовому засіданні зазначив, що у вирішенні спору покладається на рішення суду. Крім того зазначив, що 10.08.2006р. Львівське міське управління УМВСУ у Львівській області уклало з ТОВ Будівельна компанія Український стандарт договір про будівництво багатоквартирних житлових будинків по АДРЕСА_1 . В подальшому, у 2008 р. було укладено договір між Управителем ФФБ та ТзОВ Будівельна компанія Український стандарт , відповідно до умов якого товариство, що виступало забудовником брало на себе обов`язок збудувати, ввести в експлуатацію у квітні 2010 р. житлові будинки АДРЕСА_1 . Проте, в силу обставин товариство не змогло завершити будівельні роботи та в 2009 р. такі були припинені. З метою продовження будівництва за вказаною адресою, 21.11.12 р. було укладено договір між замовником будівництва - Львівського МУ ГУНП України у Львівській області , ТзОВ Будівельна компанія Український стандарт та ПАТ Ірокс , з моменту підписання якого всі права та обов`язки генпідрядника по будівництву житлових будинків АДРЕСА_1 були передані ПАТ`Ірокс , а договірні відносини між МУ ГУНП України у Львівській області та ТзОВ Будівельна компанія Український стандарт були припинені. В подальшому представник в судові повторно не з`явився, про причини неявки суду не повідомив.

Від представника ПАТ БГ Банк до суду поступило клопотання про розгляд справи у його відсутності .

Третя особа ОСОБА_12 , який повідомлявся про час та місце судового розгляду, в судове засідання не з`явився повторно, відтак розгляд справи було проведено у його відсутність.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши наявні у справі докази , з`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ч.1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Судом встановлено. 10.08.2006р. Львівське міське управління УМВСУ у Львівській області уклало з ТОВ Будівельна компанія Український стандарт договір про будівництво багатоквартирних житлових будинків по АДРЕСА_1 ( т. 1 а.с. 192-197 ) . За умовами договору Львівське міське управління УМВСУ у Львівській області виступало замовником , а товариство , відповідно , генпідрядником у вказаному будівництві. Будівництво мало здійснюватись на земельній ділянці, що була передана у постійне користування замовника для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків на підставі Ухвали 11 сесії V скликання Львівської міської ради № 124 від 13.07.2006 р. Відповідно до п. 2.9 вказаного договору замовник делегував генпідряднику право на залучення грошових коштів, матеріальних цінностей та інших видів активів, робіт, послуг. Крім того, за умовами угоди, після здачі об`єкта в експлуатацію замовний набуває у встановленому порядку права власності на 15 % загальної площі квартир, а генпідрядник відповідно - 85 %.

З метою фінансування будівництва , 10.04.2008р. ТОВ Будівельна компанія Український стандарт укладено договір № 1/1 з ВАТ Універсальний банк розвитку та партнерства ( т. 1 а.с. 61-67 ) , за умовами якого банк отримав в управління вказаний об`єкт будівництва для залучення коштів і будівництва вищевказаних житлових будинків. Таким чином Банк утворив фонд фінансування будівництва, у який розпочав залучати кошти довірителів, якими в даному випадку виступили позивачі по справі.

15.04.2008р. було укладено договір № 1/3 ( т. 1 а.с. 69-70 ) , за умовами якого ТОВ Будівельна компанія Український стандарт передало майнові права на об`єкт будівництва АДРЕСА_1 управителю ФФБ - ВАТ Універсальний банк розвитку та партнерства , правонаступником якого згідно протоколу зборів № 3 від 16.05.2008р. став ВАТ БГ Банк . В цей же день між сторонами було укладено іпотечний договір ( т. 1 а.с. 68 ) , який мав забезпечити зобов`язання сторін, що випливають з договору 1/1 від 10.04.2008 р. Жодних даних про те, що замовника будівництва - Львівське міське управління ГУМВСУ у Львівській області було повідомлено про вказані угоди, суду не представлено. Згідно тексту вказаних правочинів, останній не виступає в них стороною .

21.11.2012 р. між Львівським міським управлінням УМВСУ у Львівській області , ТОВ Будівельна компанія Український стандарт та Прат Ірок була укладена угода( т. 1 а.с. 73), відповідно до якої , у зв`язку із припиненням дії договору від 10.08.2006 р.,що був укладений між замовником та генпідрядником будівництва, з метою продовження будівництва житлових будинків на АДРЕСА_1, новим генпідрядником будівництва став ПрАТ Ірокс . На виконання п. 2 даного договору, який ніким не оспорюється, 23.11.2012 р. було укладено договір між замовником будівництва та новим генпідрядником, в якому зазначені всі його суттєві умови.

На думку суду, вказаний правочин, який просять визнати недійсним позивачі, жодним чином не впливають на їх права та обов`язки, виходячи з наступного.

У період з квітня по вересень 2008 року позивачі уклали з ВАТ Універсальний банк розвитку та партнерства аналогічні за змістом договори про участь у Фонді фінансування будівництва виду А , а саме: договір № 1/29 від 27.06.2008р. укладений з ОСОБА_10 ; договір № 1/25 від 30.05.2008р. укладений з ОСОБА_9 ; договір № 1/4 від 24.04.2008р. укладений з ОСОБА_7 ; договір № 1/8 від 25.04.2008р. укладений з ОСОБА_2 ; договір № 1/30 від 16.08.2008р. укладений з ОСОБА_11 ; договір № 1/9 від 25.04.2008р. укладений з ОСОБА_8 та договір № 1/12 від 06.05.2008р., укладений з ОСОБА_15 , яка згідно договору від 14.01.19р. № 1/32 передала право вимоги на об`єкт інвестування позивачу ОСОБА_1 .

В розумінні статті 2 Закону України Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю ФФБ - це грошові кошти, які передані в управління для фінансування будівництва. В функціонуванні ФФБ беруть участь: управитель - фінансова установа, що виступає засновником фонду, довіритель - він же інвестор, та забудовник.

Договір про участь у ФФБ за своєю природою є договором управління майном, за яким ФФБ отримує від інвестора в довірчу власність майно (гроші) на певні цілі (фінансування об`єкта будівництва). При цьому, під об`єктом будівництва розуміється весь житловий будинок, будівництво якого фінансується через ФФБ. А вибрані інвестором квадратні метри розташовані в об`єкті будівництва, є об`єктом інвестування.

Після укладення договору Управитель укладає із забудовником договір, за яким забудовник зобов`язується збудувати один або декілька об`єктів будівництва, ввести їх в експлуатацію в установленому законодавством порядку та передати об`єкти інвестування установникам цього фонду, а управитель зобов`язується здійснювати фінансування будівництва цих об`єктів будівництва на умовах договору. Також між управителем та забудовником укладаються наступні договори:

- Договір іпотеки між забудовником та управителем, за яким іпотекодавцем виступає забудовник.

- Договір уступки майнових прав на нерухомість, яка є об`єктом будівництва, з відкладальними умовами;

- Договір доручення з відкладальними умовами, за яким управителю у разі порушення забудовником умов договору доручається виконувати функції забудовника, у тому числі шляхом передоручення цих функцій іншим особам. У разі виявлення управителем визначеного договором ризику порушення забудовником умов договору, договір уступки заставленого майнового права набирає чинності і забудовник повинен передати управителю фонду майно та майнові права на нерухомість, яка є об`єктом будівництва.

У разі невиконання забудовником умов договору управитель має право звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до законодавства.

Що стосується отримання у власність об`єкту інвестування, то згідно умов укладених між позивачами та ВАТ Універсальний банк розвитку та партнерства договорів про участь у Фонді фінансування будівництва виду А , а саме п. п. 5.3.4., отримати у власність об`єкт інвестування довіритель може тільки після введення об`єкту будівництва в експлуатацію та за умови внесення у ФФБ 100% вартості об`єкту інвестування. Управитель ФФБ при здійсненні управління ФФБ несе відповідальність за виконання своїх зобов`язань перед довірителями ФФБ у межах цього Закону та договору про участь у ФФБ.

Крім того, суд звертає увагу на те, що рішенням Апеляційного суду Львівської області від 30.05.14р. розірвано договір № 1/8 від 25.04.2008р. про участь у Фонді фінансування будівництва виду "А", укладений між ОСОБА_2 та ВАТ Універсальний банк Розвитку та Партнерства і стягнуто з ПАТ "Банк Перший" в користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 267 958,84 грн.

Аналогічне за змістом рішення ухвалено 10.09.2014р. Шевченківським районним судом м. Львова відносно позивача ОСОБА_9 , яким розірвано Договір про участь у ФФБ № 1/25 від 30.05.08р., укладений з ВАТ Універсальний Банк Розвитку та Партнерства та стягнуто ПАТ Банк Перший в її користь 160 290,00 грн.

Також, 02.03.15р. Шевченківським районним судом м. Львова ухвалено рішення, яким розірвати договір № 1/9 від 25.04.08р. про участь у ФФБ, укладений між ВАТ "Універсальний Банк Розвитку та Партнерства" та ОСОБА_8 , стягнуто з ПАТ "Банк Перший" в його користь 230 537,90 грн.

Вищевказані судові рішення набрали законної сили, а згідно ч.1 ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Судове рішення є обов`язковим до виконання (ст. 129-1 конституції України).

Позивач ОСОБА_10 , згідно листа від 17.07.13р. отримала від Банк Перший , який є правонаступником Універсального банку розвитку та партнерства вкладені кошти і договір між нею та Управителем був розірваний. Посилання позивача на те, що дані кошти були 17.07.13р. переведені на рахунок ПрАТ Ірокс суд не бере до уваги, оскільки це уже стосується інших договірних відносин, які не є предметом розгляду у даній справі.

З урахуванням ч. 1 ст. 3 ЦПК України, ч. 1 ст. 15, ч.1 ст. 16 ЦК України, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

В даному випадку позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 уже обрали спосіб захисту своїх прав, шляхом розірвання договорів про участь у ФФБ та стягнення вкладених ними коштів з банку. Невиконання судового рішення в частині повернення коштів не є підставою для скасування договору , на підставі якого на даний час завершується будівництво будинків.

Позивачі ОСОБА_7 , ОСОБА_11 та ОСОБА_1 не позбавлені права звернутись до суду про розірвання договору про участь у ФФБ та стягнення вкладених ними коштів з банку управителя, після введення будинку в експлуатацію та реалізації житла.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі ВСУ від 03.04.2013р. у справі № 6-4027св13.

Крім того, ні на момент укладення спірного договору від 23.11.2012р., ні в процесі розгляду даної справи об`єкт будівництва - багатоквартирний будинок по АДРЕСА_1 не введений в експлуатацію, а позивачами не надано суду доказів внесення у ФФБ 100% вартості об`єктів інвестування.

Що стосується позиції позивачів, останні зазначають, що не можуть реалізувати свої права на повернення вкладених у будівництво квартир по АДРЕСА_1 , оскільки ПрАТ Ірокс розпоряджається цим майном на власний розсуд.

Як зазначалось вище, згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Безпідставним на думку суду є покликання позивачів на норми ст. 215-216 ЦК України, оскільки такі визначають визначають моменти можливого визнання договору недійсним.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними №9 від 06.11.2009р. зазначаються випадки застосування ст. 215-216 ЦК України, на які покликаються позивачі.

23.11.2012р. Львівське міське управління ГУМВСУ у Львівській області уклало з ПрАТ Ірокс договір, за умовами якого передало вказаному товариству для добудови незавершений об`єкт будівництва АДРЕСА_1 .

Як зазначають позивачі, укладання даного договору суперечить чинному законодавству, зокрема положенням Закону України Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю , оскільки цей об`єкт ще у 2008 році передано у Фонд фінансування будівництва, довірителями якого і є позивачі. Через наявність такої угоди, ФФБ фактично припинив свою діяльність і його довірителі не можуть отримати у власність квартири, які були закріплені за ними, а також кошти у випадку розірвання договору з ФФБ. Вважають, що відповідач ПрАТ Ірокс вчиняє незрозумілі правочини, відчужуються майнові права на квартири, що ставить під загрозу можливість отримати закріплені за ними квартири та завершити будівництво будинку на законних підставах.

Зокрема, у пунктах 7, 8 Постанови зазначено, що судам необхідно враховувати, що виконання чи невиконання сторонами зобов`язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків ( ч.1 ст. 216 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв`язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину.

Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, тощо.

Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним.

Оспорюваний договір від 23.11.2012р. на даний момент не є виконаним. Довірителі фонду фінансування будівництва чи управитель не могли бути залучені при укладанні цього договору, оскільки такий не породжує відносини правонаступництва в розумінні Закону України Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю .

ПрАТ Ірокс вступив у права забудовника не змінюючи і не порушуючи прав попередніх учасників.

Разом з цим, ПрАТ Ірокс за спірним договором не має право самостійно розпоряджатися землею, на якій здійснюється будівництво, а виконує функції замовника-забудовника в частині відведення і надання земельної ділянки для будівництва об`єкту, а також виконання обов`язків землекористувача відповідно до чинного законодавства (п.2.1, 3.1.1.1. Договору).

Також, умовами договору ПрАТ Ірокс заборонено самостійно розпоряджатися об`єктом забудови, в односторонньому порядку відмовлятися від даного договору та вчиняти будь-які дії, які б суперечили меті договору, тобто, будівництву об`єкта, що затверджено. (п.3.1.5, п. 3.2.4, п.5.3, п.6.3 Договору).

Так, проаналізувавши зміст спірного договору, судом встановлено, що предметом такого є виключно будівництво об`єкту по АДРЕСА_1 . Пунктом 2.2 Договору передбачено, що земельна ділянка під будівництво це виключно прерогатива Львівського міського управління ГУ МВСУ у Львівській області, як замовника. ПрАТ Ірокс має право залучати усі ресурси для будівництва, здійснює безперервне фінансування об`єкту, за письмовою вимогою надає замовнику усю інформацію про будівництво об`єкту. У випадку розірвання даного договору на вимогу однієї із сторін, за рішенням суду , друга сторона має відшкодувати усі понесені витрати.

Враховуючи те, що земельна ділянка, відведена для будівництва знаходиться в користуванні Львівського міського управління ГУ МВСУ у Львівській області, об`єкт будівництва без погодження з замовником ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області не може бути зданий в експлуатацію, а ПрАТ Ірокс не змінювало і не змінює всіх попередніх домовленостей між замовником та управителем ФФБ, судом не встановлено, які права і свободи позивачів будуть захищені у разі визнанням недійсним договору від 23.11.2012р.

На думку суду, розірвання спірного договору потягне за собою затягування здачі об`єкта в експлуатацію, і як наслідок особи, які проінвестували будівництво решти квартир у житловому будинку АДРЕСА_1 , не зможуть отримати закріплене за ними житло, чим будуть порушені їх права.

В даному випадку слід дотримуватися принципу пропорційності, спрямованого на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються.

З врахуванням наведеного, суд не вбачає підстав для задоволення позову, оскільки позивачі обрали невірний спосіб захисту, а розірвання спірного договору потягне за собою порушення прав інших осіб у значному обсязі.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29).

За наведених обставин суд приходить до висновку, що вимоги позивачів є безпідставними.

Крім того, суд ставить під сумнів і посилання позивачів на ту обставину, що їм лише восени 2014 року стало відомо про оспорюваний договір. Так, як вбачається з наявних у матеріалах справи договорів, всі позивачі у період з 2012-2015 рр. укладали з ПрАТ Ірокс договори підряду будівництва ( завершення ) об`єкта незавершеного будівництва або договори купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва за вказаною адресою. Як вбачається з повідомлень ПрАТ`Ірокс в адресу позивачів , які скеровувались у серпні 2016 р., угоди були розірвані в односторонньому порядку товариством . На думку суду, саме дана обставина і стала підставою для пред`явлення вказаного позову.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що підстав для задоволення вимог немає.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76, 81, 141, 259, 263-265, 273 ЦПК України,суд, -

у х в а л и в :

В задоволенні позову ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_1 до Львівського міського управління ГУНП України у Львівській області, ПрАТ Ірокс , треті особи ,що не заявляють самостійних вимог ПАТ БГ Банк , ОСОБА_12 , ТзОВ БК Український стандарт про визнання недійсним договору № 16/9197, укладеного 23.11.2012р. між ПрАТ Ірокс та ЛМУ ГУМВС України у Львівській області про передачу ПрАТ Ірокс незавершеного об`єкту будівництва та земельної ділянки по АДРЕСА_1 ,- відмовити .

Позивач: ОСОБА_7 , ІПН НОМЕР_2 , проживає АДРЕСА_4 ;

Позивач : ОСОБА_8 ; ІПН НОМЕР_3 ; проживає АДРЕСА_5 ;

Позивач : ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_4 ; проживає АДРЕСА_6 ;

Позивач : ОСОБА_9 , ІПН НОМЕР_5 ; проживає АДРЕСА_7 ;

Позивач : ОСОБА_10 , ІПН НОМЕР_6 ; проживає АДРЕСА_8 ;

Позивач ОСОБА_11 , ІПН НОМЕР_7 ; проживає : АДРЕСА_9 ;

Позивач : ОСОБА_1 ; ІПН НОМЕР_8 ; , проживає АДРЕСА_10 .

Відповідач: Львівське міське управління ГУНП України у Львівській області ; м. Львів пл. Генерала Григоренка, 3 ;

Відповідач : ПрАТ Ірокс , Код ЄДРПОУ 23958651, адреса м. Львів вул. Професора Буйка, 17 а .

Третя особа : ОСОБА_12 , ІПН НОМЕР_9 , проживає АДРЕСА_11 ;

Третя особа : ПАТ БГ Банк , м. Київ вул. Дегтярівська, 48; Код ЄДРПОУ 20717958 ;

Третя особа : ТзОВ БК Український стандарт , м. Львів вул. Рудненська, 14 а , Код ЄДРПОУ 32409719.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з моменту виготовлення повного його тексту до Львівського апеляційного суду.

Повний текст рішення виготовлений 16 серпня 2019 року.

Суддя І. Є. Зима