Постанова

від 15.08.2019 по справі 520/438/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2019 р.Справа № 520/438/19

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Лях О.П.,

Суддів: Калитки О. М. , Мельнікової Л.В. ,

при секретарі судового засідання Жданюк Г.О.,

за участю представника позивача Подольської Т.В. ,

представника відповідача Білоконя С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.06.2019 (повний текст складено 19.06.2019, головуючий суддя І інстанції Рубан В.В., м.Харків) та на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2019 (повний текст складено 01.07.2019, головуючий суддя І інстанції Рубан В.В., м.Харків) по справі № 520/438/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІЗОЛЯЦІЙНІ МАТЕРІАЛИ" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним, скасування наказу на проведення перевірки, скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІЗОЛЯЦІЙНІ МАТЕРІАЛИ" (далі - ТОВ "ІЗОЛЯЦІЙНІ МАТЕРІАЛИ"), звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - ГУ ДФС у Харківській області), в якому просило:

- визнати протиправними дії ГУ ДФС у Харківській області щодо винесення наказу від 14.09.2018 №6822 „Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ „Ізоляційні матеріали" (податковий номер 39489104)";

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДФС у Харківській області від 14.09.2018 №6822 „Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ „Ізоляційні матеріали" (податковий номер 39489104)";

- визнати протиправними дії ГУ ДФС у Харківській області щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення від 28.12.2018 №00000971405;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 28.12.2018 №00000971405 на загальну суму 135540,00 грн.;

- судові витрати стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - ГУ ДФС у Харківській області.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.06.2019 частково задоволено позов:

- визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 28.12.2018 №00000971405 за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг);

- стягнуто з Головного управління ДФС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь позивача у розмірі 2033,10 грн.;

- в іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.

Разом з тим, представником позивача у судовому засідання, яке відбулось 06.06.2019, до закінчення судових дебатів, заявлено клопотання про вирішення питання про судові витрати в частині стягнення витрат пов`язаних з правничою допомогу. Зазначено, що докази, понесених витрат, будуть надані протягом п`яти днів з моменту ухвалення судового рішення відповідно до вимог статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України.

В подальшому, 11.06.2019 через канцелярію суду представником позивача надані докази судових витрат понесених позивачем на надання правничої допомоги.

Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2019 задоволено заяву представника позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у справі за адміністративним позовом ТОВ "ІЗОЛЯЦІЙНІ МАТЕРІАЛИ" та стягнуто з Головного управління ДФС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Не погодившись із даним рішенням суду першої інстанції та додатковим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення та додаткове рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги мотивовано порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому наголошено на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.

Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступного.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ "Ізоляційні матеріали" зареєстроване як юридична особа та перебуває на податковому обліку. Основним видом діяльності ТОВ "Ізоляційні матеріали" є "неспеціалізована оптова торгівля".

07.11.2017 позивачем отримано запит Головного управління ДФС у Харківській області про надання інформації (пояснень та їх документального підтвердження) № 22101/10/20-40-14-22-16 від 30.07.2017, в якому управління просило надати інформацію та документальне підтвердження взаємовідносин позивача з ТОВ "НьюБілдПрайм" за лютий 2017 року.

На вказаний запит ТОВ "Ізоляційні матеріали" надано відповідь від 20.11.2017 № 10, якою відмовлено в наданні пояснень та їх документального підтвердження.

22.02.2018 та 16.04.2018 позивачем отримано запити Головного управління ДФС у Харківській області про надання інформації (пояснень та їх документального підтвердження) № 3727/10/20-40-14-22-16 від 02.02.2018 та № 10781/10/20-40-14-22-16 від 20.03.2018 відповідно, в якому управління просило надати інформацію та документальне підтвердження взаємовідносин позивача з ТОВ "Селезія" за серпень 2016 року та ТОВ "Евіаль Груп" за травень 2017 року.

На дані запити податкового органу ТОВ "Ізоляційні матеріали" листами від 07.03.2018 № 8 та від 07.05.2018 № 14 відмовлено в наданні пояснень та їх документального підтвердження.

16.04.2018 позивачем отримано запит Головного управління ДФС у Харківській області про надання інформації (пояснень та їх документального підтвердження) № 11167/10/20-40-14-22-16 від 21.03.2018, в якому управління просило надати інформацію та документальне підтвердження взаємовідносин позивача з ТОВ "Юнівест-Інвест" за грудень 2016 року, з ТОВ "Саваж-Торг" за лютий 2016 року, з ТОВ "Бізнес Страйк" за червень 2016 року.

На запит ТОВ "Ізоляційні матеріали" надано відповідь листом від 08.05.2018 № 15, яким відмовлено в наданні пояснень та їх документального підтвердження.

У зв`язку з ненаданням у повному обсязі ТОВ "Ізоляційні Матеріали" пояснень та їх документальних підтверджень на обов`язкові письмові запити Головного управління ДФС у Харківській області від 30.10.2017 № 22101/10/20-40-14-22-16, який отримано підприємством 07.11.2017, від 21.03.2018 № 11167/10/20-40-14-22-16, який отримано підприємством 16.04.2018, від 02.02.2018 № 3727/0/20-40-14-22-16, який отримано підприємством 22.02.2018, від 20.03.2018 № 10781/10/20-40-14-22-16, який отримано підприємством 16.04.2018, щодо господарських взаємовідносин з ТОВ "Евіаль Груп" (код за ЄДРПОУ 41032505) за травень 2017 року, ТОВ " НьюБілдПрайм " (код за ЄДРПОУ 39918870) за лютий 2017 року, ТОВ "Юнівест Інвест" (код за ЄДРПОУ 40831979) за грудень 2016 року, ТОВ "Селезія" (код за ЄДРПОУ 40369791) за серпень 2016 року, ТОВ "Бізнес Страйк (код за ЄДРПОУ 40396301) за червень 2016 року, ТОВ "Саваж-Торг" (код за ЄДРПОУ 39760447) за лютий 2016 року, Головним управлінням ДФС у Харківській області на підставі п.п. 20.14 п. 20.1 ст. 20, п. 41.1 ст. 41, п. 61.1, п. 61.2 ст. 61, п.п. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України видано наказ № 6822 від 14.09.2018 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Ізоляційні Матеріали" (код за ЄДРПОУ 39489104)".

На підставі направлення від 17.09.2018 № 9046, наказу Головного управління ДФС у Харківській області від 14.09.2017 № 6822, п.п. 78.1.1 п. 78 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України у період з 06.11.2018 по 12.11.2018 посадовими особами відповідача проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізоляційні матеріали" з дотримання вимог податкового законодавства України щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи щодо взаємовідносин з ТОВ "Евіаль Груп" за травень 2017 року, ТОВ "НьюБілдПрайм" за лютий 2017 року, ТОВ "Юнівест-Інвест" за грудень 2016 року, ТОВ "Селезія" за серпень 2016 року, ТОВ "Бізнес Страйк" за червень 2016 року, ТОВ "Саваж Торг" за лютий 2016 року та подальшого ланцюга постачання.

За наслідками проведеної перевірки контролюючим органом складено акт від 28.09.2019 №4069/20-40-14-05-19/39489104.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 5 розділу ІІІ, п.п. 1 п.4 розділу V Порядку заповнення та надання податкової звітності по податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну України від 28.01.2016 № 21 та зареєстрованого Мінюстом України 29.01.2016 за № 159/28289, чим занижено ПДВ, що підлягає нарахуванню та сплаті на загальну суму 104213 грн., в тому числі за лютий 2016 року на суму 5804,00 грн., за червень 2016 року на суму 1635,00 грн., серпень 2016 року на суму 6414,00 грн., за грудень 2016 року 11567,00 грн., за лютий 2017 року на суму 60265,00 грн., за травень 2017 року на суму 18528 грн.

Позивач, не погоджуючись з висновками акту, подав до Головного управління ДФС у Харківській області заперечення на акт перевірки.

У відповідь на заперечення позивача листом Головного управління ДФС у Харківській області № 44728/10/20-40-14-05-14 від 25.10.2018 повідомлено, що висновки перевіряючих є правомірними та залишаються без змін.

На підставі висновків проведеної перевірки, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.10.2018 № 00000731405, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання із податку на додану вартість на загальну суму 156319,50 грн. (за основним зобов`язанням - 104213 грн. та штрафні санкції - 52106,50 грн.).

Не погоджуючись з рішенням контролюючого органу, позивач оскаржив його до Державної фіскальної служби України.

Рішенням ДФС України № 40088/6199-9911-04-01-25 від 12.12.2018 продовжено строк розгляду скарги позивача до 27.01.2019 (включно).

Рішенням ДФС України № 41402/6199-99-11-04-01-25 від 21.12.2018 скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.10.2018 № 00000731405 в частині встановлених порушень по взаємовідносинах з контрагентами ТОВ "Селезія", ТОВ "Бізнес Страйк", ТОВ "Саваж-Торг", а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, скаргу - частково задоволено.

З урахуванням зменшення суми грошового зобов`язання, відповідачем прийняте нове податкове повідомлення-рішення № 00000971405 від 28.12.2018, яким збільшено суму грошового зобов`язання із податку на додану вартість на загальну суму 135540,00 грн. (основне зобов`язання - 90360 грн. та штрафні санкції - 45180 грн.).

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням позивач звернувся до суду.

Частково задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив із обгрунтованості позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення, оскільки позивачем надано первинні документи, якими підтверджено здійснення господарських операцій із контрагентами.

Разом з тим, відмовляючи у задоволенні частини позовних вимог, суд першої інстанції вказав на не обгрунтованість позовних вимог щодо призначення та проведення відповідачем перевірки позивача.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України (далі - ПКУ, ПК України) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Особливості як визначення платників податку на додану вартість, так і визначення об`єкту оподаткування цим податком встановлено положеннями ст.ст.180-211 розділу V ПК України.

При цьому, саме приписами ст.ст.185, 187 та 198 ПК України встановлено особливості визначення об`єкта оподаткування, дати виникнення податкових зобов`язань, порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг та правил формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість.

Так, відповідно до п.185.1 ст.185 ПКУ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно із п.187.1 ст.187 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені положеннями статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Так, відповідно до п.198.1 та 198.2 ст.198 ПКУ до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п.198.3 цієї ж статті Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Разом з тим, приписами п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної / розрахунку коригування. У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг зазначеного строку переривається на період зупинення їх реєстрації та відновлюється з дня припинення процедури зупинення їх реєстрації згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні / розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод. У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг зазначеного строку переривається на період зупинення їх реєстрації та відновлюється з дня припинення процедури зупинення їх реєстрації згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу змісту вказаних норм слідує, що право платника податків на включення сум до податкових зобов`язань чи податкового кредиту по податку на додану вартість обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання або продаж цим платником податків товарів, основних фондів, отримання або надання послуг чи робіт, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; так і підтвердження обліковими, розрахунковими документами цих господарських операцій.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та не можуть бути підставою для збільшення в податковому обліку відповідних сум.

Таким чином, первинні документи мають юридичну силу лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон №996) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи

В свою чергу, згідно з п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704 (далі - Положення №88), господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Аналіз норм Закону №996 свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

При цьому, окремі несуттєві недоліки заповнення первинної документації по оформленню господарських операцій не можуть свідчити про недійсність таких документів та не впливають на право позивача по формуванню показників податкового обліку за умови підтвердження реальності проведених операцій та доведення зв`язку із господарською діяльністю.

Як свідчать матеріали справи, у перевіряємий період позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Евіаль Груп", ТОВ "НьюБілдПрайм", ТОВ "Юнівест-Інвес", ТОВ "Селезія", ТОВ "Бізнес Страйк", ТОВ "Саваж Торг".

Під час розгляду справи встановлено, що рішенням ДФС України № 41402/6199-99-11-04-01-25 від 21.12.2018 скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.10.2018 № 00000731405 в частині встановлених порушень по взаємовідносинах з контрагентами ТОВ "Селезія", ТОВ "Бізнес Страйк", ТОВ "Саваж-Торг", а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, скаргу - частково задоволено.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає за необхідне перевірити під час розгляду даної справи висновки податкового органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства, які були покладені в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, щодо господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентами ТОВ "Евіаль Груп", ТОВ "НьюБілдПрайм", ТОВ "Юнівест-Інвес".

Так, 08.12.2016 між ТОВ „Ізоляційні матеріали" (Покупець, Позивач) та його конрагентом ТОВ „Юнівест - Інвест" (податковий номер 40821979) було укладено договір поставки № 08/12-2016.

Згідно з умовами зазначеного договору поставка відбувається на умовах „СРТ - перевезення оплачене до" (місця відвантаження продукції).

На виконання умов зазначених договорів ТОВ „Юнівест - Інвест" у грудні 2016 року поставило товар Позивачу на загальну суму 69401,64 грн (у т.ч. ПДВ 11566.94 грн).

Транспортування товару оформлене товарно-транспортними накладними. Реальність укладених правочинів підтверджується наступними документами: прибутковою накладною № 70 від 08.12.2016 року, податковою накладною № 109 від 08.12.2016 року (з квитанцією про реєстрацію), ТТН № 08-12/2016-70 від 02.02.2017 року.

Вартість товару була сплачена у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями від 12.12.2016 року на загальну суму 9369,22 грн. та від 15.12.2016 року на загальну суму 60032,42 грн..

Факт належного бухгалтерського обліку товарно-матеріальних цінностей Позивача підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунках 281,311,631.

02.02.2017 між ТОВ „Ізоляційні матеріали" (Покупець, Позивач) та його конрагентом ТОВ „Нью Білд Прайм" (податковий номер 39918870) було укладено договір поставки № 02/02-2017.

Згідно з умовами зазначеного договору поставка відбувається на умовах „СРТ - перевезення оплачене до " (місця відвантаження продукції).

На виконання умов зазначених договорів ТОВ „Нью Білд Прайм" у лютому 2017 року поставило товар Позивачу на загальну суму 361 587,96 грн (у т.ч. ПДВ 60 264,66 грн).

Транспортування товару оформлене товарно-транспортними накладними. Реальність укладених правочинів підтверджується наступними документами: прибутковою накладною № 0102/02 від 02.02.2017 року, податковою накладною № 202002 від 02.02.2017 року (з квитанцією про реєстрацію), ТТН № 02-02/2017-0102/02 від 02.02.2017 року; прибутковою накладною № 0202/02 від 06.02.2017 року, податковою накладною № 206007 від 06.02.2017 року (з квитанцією про реєстрацію), ТТН № 06-02/2017-0202/02 від 06.02.2017 року; прибутковою накладною № 0302/02 від 09.02.2017 року, податковою накладною № 209009 від 09.02.2017 року (з квитанцією про реєстрацію), ТТН № 09-02/2017-0302/02 зід 09.02.2017 року; прибутковою накладною № 0402/02 від 14.02.2017 року, податковою накладною № 214003 від 14.02.2017 року (з квитанцією про реєстрацію), ТТН № 14-02/2017-0402/02 зід 14.02.2017 року; прибутковою накладною № 0502/02 від 15.02.2017 року, податковою накладною № 2150024 від 15.02.2017 року (з квитанцією про реєстрацію), ТТН № 15-02/2017-0502/02 вд 15.02.2017 року.

Вартість товару була сплачена у повному обсязі, що підтверджується реєстром платіжних доручень по ТОВ „Нью Білд Прайм".

Факт належного бухгалтерського обліку ТМЦ Позивача підтверджується оборотно- сальдовою відомістю по рахункам 281,311, 631.

03.05.2017 між ТОВ „Ізоляційні матеріали" (Покупець, Позивач) та його контрагентом ТОВ „Евіаль Груп" (податковий номер 41032505) було укладено договір поставки № 03/05-2017.

Згідно з умовами зазначеного договору поставка відбувається на умовах „СРТ - "перевезення оплачене до" (місця відвантаження продукції).

На виконання умов зазначених договорів ТОВ „Евіаль Груп" у травні 2017 року поставило товар Позивачу на загальну суму 65 016,73 грн (у т.ч. ПДВ 18 527,79 грн).

Транспортування товару оформлене товарно-транспортними накладними. Реальність укладених правочинів підтверджується наступними документами: прибутковою накладною № 0103/05 від 03.05.2017 року, податковою накладною № 2 від 03.05.2017 року (з квитанцією про реєстрацію), ТТН № 03-05/2017-0103/05 від 03.05.2017, прибутковою накладною № 0203/05 від 04.05.2017 року, податковою накладною № 11 від 04.05.2017 року (з квитанцією про реєстрацію), ТТН № 04-05/2017-0203/05 від року.

На підставі договору про відступлення права вимоги від 04.05.2017 року № 04/05- 2017, право вимоги ТОВ „Евіаль Груп" перейшло до ТОВ „Мерітон".

Вартість товару була сплачена у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Факт належного бухгалтерського обліку товарно-матеріальних цінностей Позивача підтверджується оборотно- сальдовими відомостями по рахункам 281,311, 631.

В подальшому, придбана у зазначених вище підприємств продукція була реалізована в оптовій мережі, для чого ТОВ „Ізоляційні матеріали" (Постачальник) було укладено наступні договори: № 25 від 20.02.2015 із ТОВ „Лабель" (податковий номер 36985200), № 73 від 24.05.2016 із АТ „КДБК" (податковий номер 04852585), № 1 від 21.01.2015 та додаткову угоду від 31.12.2015 № 1 із ТОВ „НОРМАІЗОЛ" (податковий номер 31028769), від 09.12.2016 № СФ-0000009 із ТОВ „МАЙСТЕР СТАЛЬ" (податковий номер 34932796), від 02.02.2017 № 13 із ТОВ „КАЙЛАС-СМ" (податковий номер 37722719), від 03.02.2017 № 14 із TOB „АКВАТЕРМ ПЛЮС" (податковий номер 38089635), від 27.01.2017 № 12 із ТОВ „СИМФОНІЯ ТЕПЛА" (податковий номер 38146855), від 06.02.2017 № 17 із ТОВ „РАДІАН" (податковий номер 30755109), від 06.02.2017 № 15 із ТОВ „ГРАНД МАРИН" (податковий номер 31632468), від 07.02.2017 № 18 із ТОВ „РЕГІОНБУДСЕРВІС" (податковий номер 31726208), від 16.01.2017 №1 із ТОВ „ЛАБЕЛЬ" (податковий номер 36985200), від 09.02.2017 № СФ-00000012 із АТ „КДБК" (податковий номер 04852585), від 17.01.2017 № 4 із ТОВ „ДІВІНТОС" (податковий номер 36458026), від 26.01.2017 №11 із ТОВ „ОЛІМП І Д" (податковий номер 34861673), від 18.01.2017 № 7 із ТОВ „УКРАЇНСЬКА ТЕНТОВА КОМПАНІЯ" (податковий номер 30657544), від 14.02.2017 № 20 із ТОВ „ГАММА-ПЛЮС" (податковий номер 30885203), від 15.02.2017 № СФ-00000017 із ТОВ „ІНВЕСТИЦІЙНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ „АРЕАБУД" (податковий номер 23269791), від 15.02.2017 № СФ-00000016 із ПФ „АЛБЯНС+" (податковий номер 31126612), від 17.01.2017 № 6 із ТОВ „ТЕРМОІЗОЛ-К" (податковий номер 32660061), від 19.10.2016 № 88 із ТОВ „ДИРЕКТ ПЛЮС" (податковий номер 38634634), від 16.02.2017 №21 із ТОВ „ОЛВУД" (податковий номер 35206900), від 25.01.2017 № 9 із ТОВ „НОРМАІЗОЛ" (податковий номер 35206900), від 20.02.2017 № СФ-00000025 із ФОП ОСОБА_2 (податковий номер НОМЕР_1 ), від 16.01.2017 № 3 із ТОВ „КОМПАНІЯ РОЛЛІ" (податковий номер 37460146), від 25.01.2017 № 10 із ТОВ „АФИТО" (податковий номер 40150881), від 24.02.2017 № 22 із ФОП ОСОБА_3 (податковий номер НОМЕР_2 ), від 16.02.2017 № 16 із ФОП ОСОБА_4 (податковий номер НОМЕР_3 ), від 24.01.2017 № 8 із ПП „ЛЬВІВІЗОТЕХ" (податковий номер 34904266), від 11.05.2017 № 40 із ТОВ „АКВАМАРИН-ГРУП" (податковий номер 40280085), від 01.04.2017 № 39 із ТОВ „САВАЖТРЕЙД" (податковий номер 38281378), від 16.05.2017 № 43 із ТОВ „МАЙСТЕР СТАЛЬ" (податковий номер 34932796), від 15.05.2017 № 42 із ТОВ „Промпостачсервіс" (податковий номер 22695445).

Умовами вказаних договорів було передбачено здійснення поставки на умовах „EXW- склад Постачальника". На підтвердження виконання зазначених договорів позивачем надано до матеріалів справи первинні документи: видаткові накладні, податкові накладні з квитанціями про реєстрацію, платіжні доручення.

Також позивачем надано податкові декларації з податку на додану вартість за травень 2017 року, за лютий 2017 року, за грудень 2016 року, які були прийняті та зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується квитанціями про реєстрацію.

Таким чином, долучені позивачем до матеріалів справи первинні документи за формою та змістом відповідають вимогам, які ставляться до оформлення первинних документів для надання їм юридичної значущості.

Додатково колегія суддів звертає увагу, що податковим органом не ставиться під сумнів відповідність вищевказаних первинних документів вимогам, які ставляться до оформлення первинних документів для надання їм юридичної значущості.

При цьому, враховуючи основний вид діяльності позивача за КВЕД, колегія суддів доходить висновку про те, що проведені господарські операції пов`язані із господарською діяльністю позивача.

Колегія суддів зазначає, що контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам за умови доведення факту, що відомості, які містяться в таких документах, є недостовірними.

Так, положеннями ст.ст.40-132 розділу ІІ ПК України встановлено загальні положення стосовно адміністрування податків, зборів, платежів.

Приписами ст.ст.61 та 62 ПК України передбачено визначення податкового контролю, повноваження органів державної влади щодо здійснення такого контролю та способи його здійснення.

Одним із способів здійснення такого контролю є, в тому числі, інформаційно- аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (п.п.62.1.2 п.62.1 ст.62 ПК України).

В свою чергу, положеннями ст.ст.71-74 ПК України встановлено особливості інформаційно- аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів.

Зокрема, з аналізу змісту вказаних статей вбачається, що інформація, зібрана відповідно до вимог цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Висновки, викладені в акті перевірки або звірки щодо встановлених порушень платником податків, в свою чергу, не є безумовно достовірними, оскільки є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів та не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, такий акт не порушує прав останнього.

Таким чином, висновки викладені в акті перевірки або довідках про проведення звірки, зокрема щодо реальності вчинених платником податків господарських операцій, необхідно оцінювати із урахуванням інших доказів у справі, предметом якої є податкові правопорушення, що обґрунтовуються контролюючим органом.

Колегія суддів звертає увагу, що контролюючим органом не наведено достатніх, належних та беззаперечних доказів, які свідчать про вчинення позивачем порушень податкового законодавства.

Додатково колегія суддів відмічає, що в період здійснення вказаної господарської операції як позивач, так і його контрагенти були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Враховуючи вищевказане, судом не встановлено, а відповідачем не доведено вчинення позивачем порушень податкового законодавства, які стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Щодо стягнення з Головного управління ДФС у Харківській області судових витрат на професійну правничу допомогу на користь позивача у розмірі 7000,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями ст.244 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч.1 ст.143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно зі ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно із ч.ч.1, 3, 7, 9 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином, розподіл судових витрат здійснюється судом під час ухвалення відповідного судового рішення, шляхом відображення його у резолютивній частині такого рішення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, слід враховувати, що за змістом статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу підлягають усі здійснені документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ст.16 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Порядок і умови надання правової допомоги, права й обов`язки адвокатів та інших фахівців у галузі права, які беруть участь в адміністративному процесі і надають правову допомогу, визначаються положеннями Кодексу адміністративного судочинства України та іншими законами.

Згідно із ч.ч.1-5 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Системний аналіз наведених вище по тексту норм права дає підстави вважати, що матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об`ємів робіт, їх кількості та видів.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, акти виконаних або отриманих послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Даний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі 814/698/16.

Крім того, до суду необхідно надати і детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги разом із відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена, а також із доказами, які підтверджують здійснення відповідних витрат (у разі понесення таких).

При цьому, недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам.

Таким чином, судові витрати, в тому числі витрати на правову допомогу, повинні бути пов`язані тільки з розглядом конкретної адміністративної справи, що розглядається судом, і за надання правової допомоги за визначених законом обставин: у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді

Як свідчать матеріали справи, 07.03.2019 ТОВ "ІЗОЛЯЦІЙНІ МАТЕРІАЛИ"" уклало з Адвокатом Подольською Тетяною Володимирівною договір "Про надання правової допомоги". Предметом даного договору є консультативні, юридичні послуги в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.

На підтвердження реальності понесення зазначених витрат, представником позивача надано до суду: копію договору про надання правової допомоги від 07.03.2018, копію додаткової угоди № 3 від 03.04.2019, копію акту від 09.04.2019 наданих послуг № 3, копію платіжного доручення № 877 від 06.06.2019, копію додаткової угоди № 4 від 09.04.2019, копію акту наданих послуг № 4 від 10.04.2019, копію платіжного доручення № 878 від 06.06.2019, копію додаткової угоди № 5 від 10.04.2019, копію акту наданих послуг № 5 від 12.04.2019, копію платіжного доручення № 879 від 06.06.2019, копію додаткової угоди № 8 від 05.06.2019, копію акту наданих послуг № 8 від 06.06.2019, копію платіжного доручення № 880 від 06.06.2019.

Відповідно до зазначених актів наданих послуг адвокатом на користь клієнта:

- здійснено написання та подання до Харківського окружного адміністративного суду процесуального документа у справі № 520/438/19, а саме: відповіді на відзив, що становить - 2000,00 грн.,

- взято участь у судовому засіданні 09 квітня 2019 року у Харківському окружному адміністративному суді у справі № 520/438/19, що становить - 1500,00 грн.,

- здійснено написання та подання до Харківського окружного адміністративного суду у справі № 520/438/19 додаткових письмових пояснень з посиланням на практику Верховного Суду, що становить 2000,00 грн.,

- прийнято участь у судовому засіданні 06 червня 2019 року у Харківському окружному адміністративному суді у справі № 520/438/19 , що становить 1500,00 грн.

Відповідно до платіжних доручень № 877 від 06.06.2019 , № 878 від 06.06.2019, № 879 від 06.06.2019, № 880 від 06.06.2019 позивач, виконав своє зобов`язання за договором та сплатив суму гонорару в повному обсязі у розмірі 7000,00 грн.

З огляду на вказане, позивачем підтверджено понесення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Враховуючи вказане, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

За змістом п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, наявні підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Враховуючи вищевказане та керуючись ст.ст.2, 229, 241, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.06.2019 та на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2019 по справі № 520/438/19 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.06.2019 та додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2019 по справі № 520/438/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 16 серпня 2019 року.

.

Головуючий суддя О.П. Лях Судді О.М. Калитка Л.В. Мельнікова