Постанова

від 15.08.2019 по справі 240/310/19

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/310/19

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Горовенко А.В.

Суддя-доповідач - Залімський І. Г.

15 серпня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Сушка О.О. Мацького Є.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області, Державної фіскальної служби України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року (ухвалене у м. Житомирі 24 квітня 2019 року о 16:44, повний текст якого виготовлено 06 травня 2019 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області, Державної фіскальної служби України про визнання недійсною та скасування вимоги про сплату боргу №Ф-656-17 від 17.09.2018, рішення №38314/6/99-99-11-02-02-25 від 26.11.2018,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області та Державної фіскальної служби України, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив суд:

- визнати недійсною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-656-17 від 17.09.2018;

- визнати недійсним та скасувати рішення про результати розгляду скарги від 26.11.2018 №38314/6/99-99-11-02-02-25, яким визнається чинною вимога Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-656-17 від 17.09.2018.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що формування вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-656-17 від 17.09.2018 є правомірним, сума грошового зобов`язання - узгодженою.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Зауважив, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) сформована та направлена контролюючим органом 17.09.2018, тобто в період оскарження в судовому порядку попередньої вимоги про сплату боргу №Ф-656/17 від 06.03.2018, судове рішення за результатами оскарження вказаної вимоги прийнято лише 11.03.2019.

Сторони у справі повноважних представників у судове засідання не направили, хоча повідомлялись про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець (дата запису: 17.05.2007, номер запису: 2 295 000 0000 001589) та як платник податку перебував на обліку у Овруцькій ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області. Дата зняття з обліку: 07.09.2017; номер зняття з обліку: 1706160700630. Стан ФОП: припинено.

На підставі даних інтегрованої картки платника податків Головним управлінням ДФС у Житомирській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-656/17 від 08 листопада 2017 року, відповідно до якої станом на 31 липня 2017 року заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску становила 4224 грн, у зв`язку з чим зобов`язано сплатити заборгованість протягом 10 календарних днів з дня отримання вимоги.

Згідно з рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги №1685/С/99-99-11-02-02-25 від 05 лютого 2018 року скаргу ФОП ОСОБА_1 задоволено частково: скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-656/17 від 08 листопада 2017 року з підстав порушення термінів формування та направлення вимоги; зобов`язано Головне управління Державної фіскальної служби у Житомирській області сформувати та направити нову вимогу, з урахуванням встановлених фактів та норм чинного законодавства.

15 грудня 2017 року контролюючим органом сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-656/17, відповідно до якої станом на 31 жовтня 2017 року заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску становить 6636 грн, у зв`язку з чим зобов`язано сплатити заборгованість протягом 10 календарних днів з дня отримання вимоги.

Згідно з рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги №3046/С/99-99-11-02-02-25 від 02 березня 2018 року скаргу ФОП ОСОБА_1 задоволено частково: скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-656/17 від 15 грудня 2017 року з підстав невірного визначення розміру заборгованості і порушенням термінів її формування та направлення; зобов`язано Головне управління ДФС у Житомирській області сформувати і направити нову вимогу, з урахуванням встановлених фактів та норм чинного законодавства.

На виконання рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги №3046/С/99-99-11-02-02-25 від 02 березня 2018 року контролюючим органом сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-656/17 від 06 березня 2018 року, відповідно до якої станом на 31 жовтня 2017 року заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску становить 5632 грн, у зв`язку з чим зобов`язано сплатити заборгованість протягом 10 календарних днів з дня отримання вимоги.

Згідно з рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги №13624/6/99-99-11-02-02-25 від 19 квітня 2018 року скаргу адвокатського бюро Стельниковича В.А. (код ЄДРПОУ 41281635) в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-656/17 від 06 березня 2018 року, - без змін.

16.05.2018 ОСОБА_1 звернувся до Овруцького районного суду Житомирської області із позовною заявою про визнання недійсною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.03.2018 №Ф-656/17.

Ухвалою Овруцького районного суду Житомирської області від 18.05.2018 передано справу №286/1470/18 за позовом ОСОБА_1 про визнання недійсною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.03.2018 №Ф-656/17 на розгляд до Житомирського окружного адміністративного судому.

За результатами розгляду справи №286/1470/18, Житомирським окружним адміністративним судом 11.03.2019 прийнято рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Однак, станом на час розгляду даної справи в суді першої інстанції та апеляційного перегляду, судове рішення у справі №286/1470/18 від 11.03.2019 не набрало законної сили.

08 серпня 2018 року Овруцьким відділенням Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на підставі ч.10 та п.2 ч.11 ст.35 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" прийнято рішення №0006885500 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування, згідно з яким позивачу нараховано штраф за період з 23.04.2014 по 28.11.2018 у розмірі 380,16 грн, за період з 10.02.2015 по 28.02.2017 у розмірі 1806,64 грн та пеню у розмірі 172,17 грн.

У зв`язку із збільшенням боргу позивача внаслідок нарахування штрафу та пені відповідно до рішення №0006885500 від 08.08.2018 контролюючим органом сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-656/17 від 17 вересня 2018 року, відповідно до якої станом на 31 серпня 2018 року заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску становить 7990,97 грн, з яких: 5632 грн - недоїмка; 2186,8 грн - штраф; 172,17 грн - пеня.

Відповідно до рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги №38314/6/99-99-11-02-02-25 від 26 листопада 2018 року скаргу адвокатського бюро Стельниковича В.А. (код ЄДРПОУ 41281635) в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вимогу Головного управління ДФС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-169590-45 від 08 червня 2018 року, - без змін.

Не погоджуючись із вимогою про сплату боргу (недоїмки) №Ф-656/17 від 17 вересня 2018 року та рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги №38314/6/99-99-11-02-02-25 від 26 листопада 2018 року, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-656-17 від 17.09.2018 було сформовано внаслідок збільшення податкового боргу позивача у зв`язку із прийняттям рішення №0006885500 від 08.08.2018 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, прийнятого до моменту набрання законної сили рішенням у справі №286/1470/18, то формування у цей період нової вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-656-17 від 17.09.2018 є протиправним.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує викладене нижче.

Згідно ст.16 ПК України платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом та законами з питань митної справи.

Підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає, що податковий борг - це сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня.

Згідно з підпунктом 19-1.1.2 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Пункт 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року №2464-VI (в редакції, чинній на момент вчинення спірних правовідносин), (Закон №2464-VI) визначає, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно по пункту 3 Розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449 (Інструкція №449), органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Відповідно до п.13 ст. 25 Закону №2464-VI нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

У разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки нарахування пені зупиняється з дня подання скарги до органу доходів і зборів або позову до суду.

Пунктом 9 VІІ розділу Інструкції №449 передбачено, що оскарження рішення органу доходів і зборів про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення вищим органом доходів і зборів або судом рішення у справі.

Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату боргу (недоїмки), якщо застосування фінансових санкцій пов`язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми боргу (недоїмки).

Пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до пунктів 56.2 та 56.3 статті 56 Податкового кодексу України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення. Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимогпункту44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Абзацом 4 п.56.18 ст.56 ПК України визначено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Встановлено, що на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів позивачу нараховано штраф в розмірі 2186,8 грн та пеню в розмірі 172,17 грн, на суму боргу (недоїмки) 5632 грн.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що вказані суми включено до суми заборгованості у податковій вимозі №Ф-656-17 від 17.09.2018, в період оскарження позивачем вимоги від 06.03.2018 №Ф-656/17 про сплату недоїмки в сумі 5632 грн.

Отже, відповідачем сформовано податкову вимогу №Ф-656-17 від 17.09.2018 з порушенням вказаним норм, відтак, вказана вимога є протиправною та підлягає скасуванню.

Крім того, наведені обставини щодо незаконності вимоги №Ф-656-17 від 17.09.2018 безпідставно не враховані Державною фіскальною службою України під час розгляду скарги позивача на вказану вимогу, що про протиправність рішення Державної фіскальної служби України №38314/6/99-99-11-02-02-25 від 26 листопада 2018 року, прийнятого за результатом розгляду скарги позивача на а вимогу №Ф-169590-45 від 08 червня 2018 року.

При апеляційному розгляді даної справи суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах Салов проти України , Проніна проти України та Серявін та інші проти України : принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії .

З огляду на наведене апеляційний суд надав правову оцінку визначальним доводам апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу. Суд апеляційної інстанції зауважує, що ненадання правової оцінки окремим доводам сторін жодним чином не відобразилось на повноті та об`єктивності дослідження судом обставин справи та не вплинуло на результат апеляційного розгляду.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області, Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Залімський І. Г. Судді Сушко О.О. Мацький Є.М.