Рішення

від 25.01.2010 по справі 22/364

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  22/364

25.01.10

За позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»

до                   фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про                 стягнення заборгованості та штрафних санкцій

                                                                                                    Суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача:       Зайцев М.М. (довіреність № 25 від 10.04.2009р.);

від відповідача:   ОСОБА_3 (довіреність № 07/09-01 від 07.09.2009р.);  

В судовому засіданні 25.01.2010р. на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»(надалі ТОВ «Євро Лізинг»позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі ОСОБА_1, відповідач) 69 802, 11 грн. заборгованості, 4 881, 80 грн. пені, 406, 52 грн. 3% річних, 3 191, 77 грн. збитків від інфляції; 19, 02 грн. збитків від зміни курсу валюти.

В ході розгляду справи подавались заяви про уточнення позовних вимог, згідно з заявою за вих. 10375 від 16.11.2009р. на розгляд суду передані вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості за лізинговими платежами 19 266, 44 грн., збитків від інфляції 2 827, 07 грн., загальної суми пені за лізинговими платежами 3 209, 95 грн., 3% річних від простроченої суми 401, 24 грн., збитків від зміни курсу долара США 19, 02 грн..

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем за укладеним договором фінансового лізингу № 724 від 03.03.2009р. прострочено сплату лізингових платежів згідно підписаного Плану лізингу від 03.03.2009р. із змінами від 07.04.2008р.. У зв’язку із погашенням відповідачем частини суми боргу з посиланням на положення Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 19 266, 44 грн., суму, що відшкодовує збитки по курсовій різниці 19, 02 грн., пеню, 3% річних та інфляційні збитки.

Відповідач надав відзив на позов у якому зазначив про недобросовісність дій позивача у договірних відносинах з відповідачем та просив відмовити у задоволенні позову мотивуючи свої заперечення припиненням користування предметом лізингу ще у лютому 2009р. про що було повідомлено позивача та сплатою всіх передбачених платежів  за фактичне користування транспортним засобом.

Спір між сторонами виник у зв’язку з недосягненням згоди щодо збільшених розмірів лізингових платежів, оскільки листи відповідача з проханням надати обгрунтований розрахунок збільшення розміру лізингових платежів були залишені без задоволення.

Після повідомлення позивача про розірвання договору, останній, протиправно та безпідставно ухилився від прийняття об'єкту лізингу, а також необгрунтовано та в односторонньому порядку змінив розмір лізингових платежів, а сума заборгованості відповідача станом на дату розірвання договору - 05.02.2009р. - має визначатися виходячи з розміру лізингових платежів, передбачених планом лізингу зі змінами від 07 квітня 2008 року.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази, господарський суд, -           

ВСТАНОВИВ:

03 березня 2008р. між ТОВ «Євро Лізинг»та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір фінансового лізингу № 724 предмет якого визначено у розділі 2 договору та зокрема, згідно п. 2.1 лізингодавець передає лізингоодержувачу, а лізингоодержувач  (відповідач у справі) отримує від лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу транспортний засіб у відповідності із замовленням на транспортний засіб. Транспортний засіб, що передається в лізинг, придбаний лізингодавцем на підставі наданого лізингоодержувачем замовлення на транспортний засіб (п. 2.2 договору).

На виконання договору, на підставі замовлення № 724/001 від 03.03.2008р. позивачем було надано в користування відповідача транспортний засіб МАЗ 551605 державний номер НОМЕР_1, що підтверджується актом приймання-передачі № 724/001 від 08.04.2008р..

Невід’ємною частиною договору є план лізингу № 724/001 від 03.03.2008р. із змінами від 07.04.2008р. якими встановлені строки сплати лізингових платежів за користування зазначеними транспортними засобами. План лізингу є додатком до договору в якому визначаються строк лізингу, розмір лізингових платежів, періодичність сплати лізингових платежів, місячний пробіг, дата повернення, місце передачі тощо (п. 1 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору за переданий у лізинг транспортний засіб в період з дати початку до завершення строку лізингу сплачуються лізингові платежі; розмір та строки сплати лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавцю встановлюється в «Плані Лізингу»(додаток № 3 договору) та інших додатках; нарахування лізингових платежів здійснюється згідно актів виконаних робіт які підписуються сторонами.

          Оскільки відповідачем в порушення взятих на себе зобов’язань (п. 7.16 договору)  лізингові платежі не сплачувались,  по договору утворився борг, який станом на 15.04.2009р. за даними обліку позивача становив 69 802, 11 грн., та рахувався як заборгованість за користування транспортним засобом який є предметом договору № 724 від 03.03.2008р. за планом лізингу № 724/001 із змінами.  

Станом на час вирішення спору зазначена сума боргу частково погашена відповідачем, що враховано позивачем в уточненнях до позову, однак часткове погашення боргу свідчить про порушення відповідачем встановлених за планом лізингу із змінами, строків розрахунків.

Несплаченими станом на час вирішення спору залишились: рахунки-фактури № С-00005414 від 04.02.2009р. виставлений на суму 11 466, 89 грн., неоплачений на суму 7 799, 55 грн., № С-00012356 від 04.03.2009р. на суму 11 466, 89 грн., а також несплачена нарахована комісія лізингодавця в сумі 19, 02 грн. (сума, що відшкодовує збитки по курсовій різниці) про яку зазначено у листі 5493 від 24.02.2009р..

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

          Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк ст. 759 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи відсутність доказів, що спростовують доводи позивача зазначені у позовній заяві (докази внесення лізингових платежів за рахунками № С-00005414 від 04.02.2009р., № С-00012356 від 04.03.2009р. у строки за погодженим графіком згідно плану лізингу № 724/001 із змінами), суд визнає обґрунтованими заявлені вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 19 266, 44 грн. за користування транспортним засобом що є предметом договору № 724 від 03.03.2008р. за планом лізингу № 724/001 у відношенні заборгованості що склалась станом на 16.11.2009р., у зв’язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню. Розрахунок суми боргу наданий до матеріалів справи та містить посилання на первинні документи, що підтверджують виконання зобов’язань за укладеним договором.

При цьому судом взято до уваги посилання відповідача на фактичне припинення користування предметом лізингу у лютому 2009р., однак в даному випадку вказана обставина не звільняє відповідача від виконання договірних зобов’язань по сплаті лізингових платежів за умови чинності договору у вказаному періоді. Належних доказів припинення договірних відносин в порядку передбаченому договором або ж законом (відповідної угоди про розірвання договору тощо) в період за який позивачем заявляються до стягнення лізингові платежі (згідно рахунків № С-0035382 від 12.12.2008р., № С-0035383 від 12.12.2008р., № С-0035383 від 12.12.2008р., № С-00000565 від 08.01.2009р., № С-00000566 від 08.01.2009р., № С-00005413 від 04.02.2009р., № С-00005414 від 04.02.2009р., № С-00012355 від 04.03.2009р., № С-00012356 від 04.03.2009р.) суду не представлено.

Дострокове припинення дії договору з ініціативи лізингоодуржувача згідно з положеннями п. 13.1.4 договору можливе не раніше 12 місяців з дати передачі транспортного засобу у лізинг і при цьому лізингоодержувач повинен повідомити лізингодавця про намір припинити дію договору письмово не менш ніж за 30 днів до дати припинення договору, а також за вимогою лізингодавця сплатити лізингодавцеві неустойку за дострокове припинення договору, окрім випадків які зазначені в п. 6.6 та 13.1.3 договору у визначених сумах.

Враховуючи наявне право лізингоодержувача на дострокове припинення договору яке може бути ним реалізоване згідно з умовами договору не раніше 12 місяців з дати передачі транспортного засобу у лізинг, на сплату лізингових платежів позивачем були виставлені рахунки саме до вказаної дати і заборгованість прострочення якої допущено відповідачем рахується за рахунками № С-0035382 від 12.12.2008р. на суму 6 263, 92 грн., № С-0035383 від 12.12.2008р. на суму 10 902, 31 грн. (сума прострочення складає 10 345, 76 грн.), № С-0035383 від 12.12.2008р. на суму 10 902, 31 грн. (сума прострочення за рахунком складає 556, 55 грн.), № С-00000565 від 08.01.2009р. на суму 6 263, 92 грн., № С-00000566 від 08.01.2009р. на суму 11 466, 89 грн., № С-00005413 від 04.02.2009р. на суму 6 263, 92 грн., № С-00005414 від 04.02.2009р. на суму 11 466, 89 грн. (сума прострочення за рахунком складає 3 667, 34 грн.), № С-00012355 від 04.03.2009р. на суму 6 263, 92 грн., № С-00012356 від 04.03.2009р. на суму 11 466, 89 грн..

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Згідно п. 16. 1 договору фінансового лізингу № 724 від 03.03.2008р. при порушенні лізингоотримувачем зобов’язань по сплаті лізингових платежів передбачених планом лізингу, та/або інших платежів, передбачених договором, лізингоодержувач сплачує пеню у розмірі 0, 1% від простроченої суми за кожен день прострочки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, враховуючи передбачений умовами договору розмір штрафних санкцій, який перевищує розмір встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума обмежена законодавством, в свою чергу умови договору зокрема в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі є обов’язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

Вказана позиція викладена також в Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008р. «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» у п. 49 якого зазначено, що положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Стягненню з відповідача підлягає сума пені згідно здійсненого позивачем розрахунку, що проведений у відношенні суми заборгованості за кожним платежем визначеним у рахунках-фактурах, прострочення сплати яких допущено станом на 15.04.2009р., з урахуванням строку настання виконання зобов’язання по оплаті та кількістю днів прострочення, за обліковими ставками встановленими Постановою НБУ від 12.06.2009р. № 343 (11% в періоді з 15.06.2009р.), Постановою НБУ від 10.08.2009 № 468 (10, 25%)  –в межах строку встановленого законом (не більше ніж за 6 місяців), та складає 3 209, 95 грн. (розрахунок пені є додатком до заяви про зменшення позовних вимог від 16.11.2009р.). До суми розрахунку пені включено допущене прострочення сплати рахунків № С-0035382 від 12.12.2008р., № С-0035383 від 12.12.2008р., № С-0035383 від 12.12.2008р., № С-00000565 від 08.01.2009р., № С-00000566 від 08.01.2009р., № С-00005413 від 04.02.2009р., № С-00005414 від 04.02.2009р., № С-00012355 від 04.03.2009р., № С-00012356 від 04.03.2009р., а розрахунок штрафних санкцій є додатком до заяви про зменшення позовних вимог від 16.11.2009р..

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене та наявність прострочення сплати лізингових платежів за планом лізингу № 724/001 від 03.03.2008р. із змінами, суд погоджується з розрахунком суми інфляційних збитків в розмірі 2 827, 07 грн. та 3% річних у розмірі 401, 24  грн. здійсненим станом на 15.04.2009р. що наданий позивачем і вважає такий обгрунтованим.

До стягнення з відповідача в межах поданого позову заявлено також суму в розмірі 19, 02 грн. згідно листа –повідомлення за вих. 5493 від 24.02.2009р. як відшкодування збитків по курсовій різниці.

Зазначені вимоги судом не визнаються обґрунтованими і стягнення з відповідача вказаних коштів не узгоджується з вимогами чинного законодавства виходячи з наступного.

Положення ст. 192, ст. 533 ЦК України, Указу Президента України від 25.08.96 N 762/96 "Про грошову реформу в Україні" передбачають виконання грошових зобов’язань у гривні, зокрема, згідно з п. 6 останнього, безготівкові розрахунки (включаючи перекази), а також бухгалтерський облік усіх операцій та складання звітності юридичними особами та іншими суб'єктами господарювання в усіх сферах діяльності здійснюються лише у гривнях.

За умовами договору (п. 5.1) за переданий у лізинг транспортний засіб в період з дати початку до завершення строку лізингу сплачуються лізингові платежі; розмір та строки сплати лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавцю встановлюється в «Плані Лізингу»(додаток № 3 договору) та інших додатках.

…Якщо вартість транспортного засобу до моменту передачі лізингоодержувачу змінюється внаслідок зміни офіційного курсу гривні до валюти, яку використовує для обчислення вартості транспортного засобу постачальник транспортного засобу, то лізингодавець має право скоригувати пропорційно такій зміні курсу вартість транспортного засобу, за якою цей транспортний передається лізингоодержувачу, а також порядок сплати та розмір лізингових платежів.

Таким чином, при передачі транспортного засобу лізингодавцем було здійснено розрахунок вартості транспортного засобу та враховано зміну курсу гривні до валюти за якою визначено вартість переданого у лізинг транспортного засобу. Окрім того, згідно з п. 5.2 лізингові платежі включають: - суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості транспортного засобу; - комісію лізингодавця за наданий у лізинг транспортний засіб…, при розрахунку якої враховується коефіцієнт зміни курсу валюти, який розраховується наступним чином: офіційний курс валюти зазначеної у Плані лізингу, за даними НБУ на момент виставлення рахунку лізингодавцем/курс валюти, зазначений у Плані лізингу.

Жодних доказів оплати вартості переданого відповідачу у лізинг транспортного засобу у іноземній валюті суду не представлено, обґрунтування з приводу здійсненого розрахунку по курсу валюти в гривнях матеріали справи не містять. Які саме витрати по купівлі валюти для здійснення розрахунків за предмет лізингу по договору від 03.03.2009р. поніс позивач суду не повідомлено.

Посилання позивача на ст. 229 ГК України згідно з частиною першою якої учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами судом не приймається, оскільки, ГК України встановлює особливості відшкодування збитків в господарських відносинах, які передбачають включення до складу збитків лише витрат, понесених стороною, яка зазнала збитків.

Натомість жодних доказів понесення витрат у зв’язку із зміною курсу валюти позивачем не представлено, сама по собі зміна офіційного курсу долара до гривні на певну дату, не є доказом понесення ТОВ "Євро Лізинг" у зв'язку з цим збитків.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита в розмірі 783, 01 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 312, 50 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволених вимог в сумі 1 084, 55 грн..

Згідно частини другої п.5 Інформаційного листа 01-8/453 від 26.06.1995р. “Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів” якщо відповідач сплатив борг після звернення кредитора з позовом, витрати пов’язані зі сплатою державного мита позивачем, покладаються на відповідача на підставі статті 49 ГПК України.

Керуючись  ст.ст. 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (02139, АДРЕСА_1, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. номер НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»(факт. адреса: 03035, м. Київ, вул. Сурікова 3, р/р 26003030836400 в АКІБ «УкрСиббанк»м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 32774741) 19 266, 44 грн. (дев’ятнадцять тисяч двісті шістдесят шість гривень 44 копійки) заборгованості по сплаті лізингових платежів за рахунками № С-00005414 від 04.02.2009р., № С-00012356 від 04.03.2009р., 3 209, 95 грн. (три тисячі двісті дев’ять гривень 95 копійок) пені, 401, 24 грн. (чотириста одну гривню 24 копійки) 3% річних, 2 827, 07 грн. (дві тисячі вісімсот двадцять сім гривень 07 копійок) інфляційних збитків; 1 084, 55 грн. (одну тисячу вісімдесят чотири гривні 55 копійок) судових витрат.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                       Р.І. Самсін

                                                                                 дата підписання рішення 02.02.2010р.