Постанова

від 16.08.2019 по справі 916/142/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2019 року

м. Київ

Справа № 916/142/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Банаська О. О. - головуючого, Васьковського О. В., Пєскова В. Г.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства інфраструктури України

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.03.2019

у складі колегії суддів: Мишкіної М. А. - головуючої, Будішевської Л. О., Таран С. В.

та на ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.01.2019

у складі судді Невінгловської Ю. М.

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Руд-Транс"

про забезпечення позову

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Руд-Транс"

до

1. Міністерства інфраструктури України,

2. Державного реєстратора Одеської дирекції Державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" Шкоди Тетяни Миколаївни

за участю третіх осіб , які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача:

1. Одеська міська рада,

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Преображенський"

про визнання права власності на нежитлову будівлю, визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст та підстави заяви про забезпечення позову

1 . У січні 2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Руд-Транс" (далі - ТОВ "Руд-Транс", позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Міністерства інфраструктури України (далі - Міністерство інфраструктури України, відповідач 1) та державного реєстратора Одеської дирекції Державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" Шкоди Тетяни Миколаївни (далі - державний реєстратор Одеської дирекції ДП "Укрпошта", відповідач 2) за участю третіх осіб: Одеська міська рада та Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Преображенський" (далі - ТОВ "Торговий дім "Преображенський") про визнання права власності на нежитлову будівлю, визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права державної власності на будівлю.

2. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на незаконне здійснення державної реєстрації права власності за Міністерством інфраструктури України на об`єкт нерухомості - нежитлову будівлю за адресою: м. Одеса, пров. Нахімова, 4 та стверджує, зазначений об`єкт нерухомого майна є його власністю на підставі договору купівлі-продажу укладеного 23.12.2013 між ТОВ "Руд-Транс" та ТОВ "Торговий дім "Преображенський" та посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бєльтюковою Є. М. за реєстровим № 4069.

3 . Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.01.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 916/142/19 в порядку загального позовного провадження та призначено у ній підготовче засідання на 15.02.2019. Цією ж ухвалою залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Одеську міську раду та ТОВ "Торговий дім "Преображенський".

4. Разом з позовною заявою ТОВ "Руд-Транс" було подано до суду заяву про забезпечення позову вх. № 2-305/19 від 21.01.2019, в якій заявник просить накласти арешт на нерухоме майно - будівлю (будівлю службову, нежитлову будівлю) загальною площею 740,8 кв.м, літ. "Б", розташовану за адресою: м. Одеса, провулок Нахімова, 4 , яка належить Міністерству інфраструктури України.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

5. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.01.2019 у справі № 916/142/19 заяву про забезпечення позову ТОВ "Руд-Транс" задоволено. Накладено арешт на нерухоме майно - будівлю (будівлю службову, нежитлову будівлю) загальною площею 740,8 кв.м, літ. "Б", розташовану за адресою: м . Одеса, провулок Нахімова, 4 , яка належить Міністерству інфраструктури України.

6. Ухвала місцевого суду мотивована існуванням ймовірності того, що невжиття заходу забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позову внаслідок відчуження майна.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

7 . Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.03.2019 ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.01.2019 у справі № 916/142/19 залишено без змін з мотивів обґрунтованості заяви про забезпечення позову.

8 . Посилання Міністерства інфраструктури України про порушення Господарським судом Одеської області правил виключної підсудності при розгляді заяви про забезпечення позову апеляційним господарським судом відхилені з посиланням на те, що дані доводи не підлягають дослідженню в межах перегляду питання щодо обґрунтованості вжиття судом першої інстанції заходів забезпечення позову, оскільки справа не розглянута Господарським судом Одеської області по суті з прийняттям остаточного рішення та учасники справи мають право подати клопотання суду першої інстанції про передачу справи на розгляд іншого суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9 . Не погоджуючись із наведеними судовими рішеннями місцевого та апеляційного господарського суду Міністерство інфраструктури України через Південно-західний апеляційний господарський суд звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою з вимогою їх скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову в повному обсязі.

РУХ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

10 . Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 916/142/19 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Сухового В. Г. - головуючого, Берднік І. С., Міщенка І. С., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.05.2019.

11 . Ухвалою Верховного Суду від 27.05.2019 відкрито касаційне провадження у справі № 916/142/19 за касаційною скаргою Міністерства інфраструктури України на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.03.2019 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.01.2019 та призначено розгляд касаційної скарги згідно із частиною 13 статті 8, частиною 5 статті 301 ГПК України в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

12 . 12.06.2019 на адресу Верховного Суду від ТОВ "Руд - Транс" надійшов відзив на касаційну скаргу Міністерства інфраструктури України, в якому позивач просить суд залишити касаційну скаргу, а оскаржувані судові рішення - без змін.

13 . Ухвалою Верховного Суду від 26.06.2019 задоволено заяву колегії суддів Сухового В. Г. - головуючого, Берднік І. С., Міщенка І. С. про самовідвід у справі № 916/142/19 за касаційною скаргою Міністерства інфраструктури України на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.03.2019 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.01.2019.

14 . У зв`язку з ухвалою про самовідвід суддів Сухового В. Г., Берднік І. С., Міщенка І. С., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 916/142/19 визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. -головуючого, Васьковського О. В., Пєскова В. Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2019.

15 . Ухвалою Верховного Суду від 11.07.2019 прийнято справу № 916/142/19 за касаційною скаргою Міністерства інфраструктури України до провадження у новому складі колегії суддів для здійснення перегляду постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.03.2019 та ухвали Господарського суду Одеської області від 23.01.2019 без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

16 . 16.07.2019 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла заява від ТОВ "Руд-Транс" про відвід суддів Банаська О. О., Васьковського О. В., Пєскова В. Г.

17 . Ухвалою Верховного Суду від 18.07.2019 визнано необґрунтованою заяву ТОВ "Руд-Транс" про відвід суддів Банаська О. О., Васьковського О. В., Пєскова В. Г. Матеріали справи № 916/142/19 передано на авторозподіл для визначення судді з розгляду вищезазначеної заяви. Зупинено провадження у справі № 916/142/19 до вирішення питання про відвід суддів Банаська О. О., Васьковського О. В., Пєскова В. Г.

18 . Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу заяви між суддями Касаційного господарського суду від 19.07.2019 для вирішення питання про відвід суддів Банаська О. О., Васьковського О. В., Пєскова В. Г. у справі № 916/142/19 визначено суддю Кролевець О. А.

19 . Ухвалою Верховного Суду від 22.07.2019 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "Руд-Транс" про відвід суддів Банаська О. О., Васьковського О. В., Пєскова В. Г. у справі № 916/142/19.

20 . Ухвалою Верховного Суду від 23.07.2019 провадження за касаційною скаргою Міністерства інфраструктури України у справі № 916/142/19 поновлено.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

(Міністерства інфраструктури України)

21. Скаржник в обґрунтування доводів касаційної скарги посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, оскільки заяву судом першої інстанції розглянуто без участі арбітражного керуючого як уповноваженої особи щодо управління спірним майном.

22 . Крім того відзначає, що судом першої інстанції не з`ясовано реальної можливості вчинення відповідачем дій щодо продажу спірного майна.

23 . Також вказує про порушенням судом першої інстанції правил виключної підсудності встановленої статтею 30 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), враховуючи, що відповідачем 1 у справі є Міністерство інфраструктури України.

Доводи позивача

(Товариства з обмеженою відповідальністю "Руд-Транс")

24. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Руд-Транс" заперечує проти доводів касаційної скарги та зазначає, що судові рішення місцевого та апеляційного господарського суду ухвалені із дотриманням норм матеріального та процесуального права. При цьому, щодо підсудності спору позивач вказує, що дані доводи скаржника не повинні прийматись до уваги при розгляді питання законності вжиття заходів забезпечення позову. Крім того спори, що виникають з приводу нерухомого майна або основної його частини розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Доводи інших учасників справи

25 . Від інших учасників справи відзивів на касаційну скаргу не надійшло.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

26. Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

27 . Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

28 . У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

29. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції

30 . Щодо обґрунтованості заяви про забезпечення позову у даній справі .

31. Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

32 . За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

33. Отже, метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

34 . Суд відзначає, що вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу ; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

35. Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

36. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

37 . Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

38 . Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

39 . Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача , а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

40 . Аналіз змісту наведеного вище свідчить, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою..

41 . З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

42 . Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

43 . Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування (стаття 76 ГПК України).

44 . Обґрунтованим є таке судове рішення, яке ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 ГПК України).

45. Задовольняючи заяву позивача щодо вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції мав обґрунтувати, в тому числі з посиланням на відповідні обставини та належні докази, що невжиття таких заходів спроможне істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених (оспорюваних) прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

46 . Однак висновки судів попередніх інстанцій та аргументація ними наведена ними у оскаржуваних судових рішеннях, не відповідають наведеним вище вимогам. Зокрема судами в межах наявних у них повноважень не досліджено наявність у матеріалах справи належних, допустимих та достовірних у розумінні статті 76-78 ГПК України доказів щодо вчинення Міністерством інфраструктури України (відповідачем 1) дій спрямованих на реалізацію майна чи підготовчих дій до його реалізації, укладення договору купівлі-продажу, тощо.

47 . Суд акцентує, що доказів на підтвердження вчинення відповідачем 1 зазначених дій позивачем до заяви про забезпечення позову не додано. При цьому у переліку додатків заяви про забезпечення позову значиться лише квитанція про сплату судового збору та копія заяви відповідача 1 про залучення його третьою особою у адміністративній справі з долученими до неї змінами до плану санації Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство". Інших доказів на підтвердження наведених ним обставин не додано.

48 . Однак, посилання на внесення змін до плану санації та обставини щодо ймовірної подвійної реєстрації спірного майна за різними особами, за відсутності активних у часі дій зі сторони відповідача 1, які свідчать по відчуження нерухомого майна не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

49 . Відтак висновки суддів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для забезпечення позову є передчасними та не підтвердженим доказами в зв`язку з чим підстави для задоволення заяви позивача про забезпечення позову у даній справі відсутні.

50 . Крім того надаючи оцінку доводам скаржника про порушення судом першої інстанції правил виключної підсудності, судом враховується таке.

51 . Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

52 . За змістом частини 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду , з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

53 . Частинами 1, 2 статті 4 ГПК України встановлено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду , а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням .

54. Такими превентивними передбаченими законом заходами запобігання правопорушення є, зокрема, заходи забезпечення позову визначені главою 10 розділу І ГПК України.

55 . Згідно із частиною 1 статті 138 ГПК України заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності , встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності , встановленими цим Кодексом ; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

56 . Системний аналіз наведеного свідчить, що право особи на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду, в тому числі додержання правил юрисдикції у господарських судах.

57. Отже розгляд заяви та вжиття заходів забезпечення позову здійснюються виключно судом компетентним розглядати спір по суті. При цьому першочерговим при надходженні на розгляд суду заяви про забезпечення позову є надання оцінки щодо порядку звернення з нею до суду за умови дотримання яких здійснюється її розгляд по суті.

58 . Тобто в першочерговою у будь якому випадку є оцінка дотримання процесуального порядку (юрисдикції) звернення із заявою про забезпечення позову до суду.

59 . Положеннями Господарського процесуального кодексу України визначено такі види юрисдикції (підсудності): предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів (статті 20-23 ГПК України), інстанційна юрисдикція (статті 24-26 ГПК України) та територіальна юрисдикція (підсудність) (статті 27-31 ГПК України).

60 . Відповідно до частини 1 статті 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

61 . Статтею 30 Господарського процесуального кодексу України встановлено правила виключної підсудності справ.

62 . Згідно із частиною 3 статті 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

63 . Водночас, частиною 5 статті 30 ГПК України передбачено, що спори, у яких відповідачем є Кабінет Міністрів України, міністерство чи інший центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ .

64 . Отже, якщо відповідачем у справі є орган, зазначений у частині 5 статті 30 ГПК України, зокрема міністерство, то така справа у будь-якому разі підлягає розгляду місцевим господарським судом юрисдикція якого поширюється на місто Київ.

65 . Суд відзначає, що у розумінні наведених норм процесуального права виключна підсудність - це правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним господарським судом. Виключна підсудність означає, що певні категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності. Виключна підсудність за змістом частини 5 статті 30 ГПК України, яка раніше була передбачена частиною 5 статті 16 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017) визначає суд, яким має бути розглянуто справу. Правило про виключну підсудність застосовується судом у будь-якому випадку за наявності визначених законом умов, не залежить від волі сторін, а також наявності чи відсутності обґрунтувань учасників справи щодо її застосування, що, між іншим, спростовує аргументи, наведені позивачем у відзиві на касаційну скаргу. Аналогічної позиції дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 15.05.2018 у справі № 905/1566/17.

66 . Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, предметом спору в даній справі є вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Руд-Транс" до Міністерства інфраструктури України (відповідач 1) та державного реєстратора Одеської дирекції Державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" Шкоди Тетяни Миколаївни (відповідач 2) про визнання права власності на нежитлову будівлю, визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права державної власності на будівлю.

67 . Таким чином, звертаючись до Господарського суду Одеської області із позовом та із заявою про забезпечення позову ТОВ "Руд - Транс" в якості відповідача 1 визначено Міністерство інфраструктури України .

68 . Згідно із пунктом 1 Положення про Міністерство інфраструктури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.06.2015 № 460, назване Міністерство є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

69 . За вказаного, з урахуванням положень частини 5 статті 30 ГПК України щодо виключної підсудності справ у спорах, у яких відповідачем є центральний орган виконавчої влади, дана справа є підсудною Господарському суду міста Києва.

70 . Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

71 . Частиною 3 статті 31 ГПК України визначено, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

72 . Проте, всупереч наведеному, Господарський суд Одеської області не передав матеріали позову разом із заявою про забезпечення позову для розгляду за виключною підсудністю, а відкрив провадження у справі та здійснив розгляд вказаної заяви по суті, вживши заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно визначене у позові, що є порушенням правил територіальної юрисдикції щодо виключної підсудності справ у спорах, у яких відповідачем є центральний орган виконавчої влади.

73 . Суд апеляційної інстанції в межах наданих йому повноважень визначених статтею 269 ГПК України будучи не обмеженим доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права , які є обов`язковою підставою для скасування рішення, зазначеному належної оцінки не надав та щодо доводів Міністерства інфраструктури України про порушення правил виключної підсудності, обмежився посиланням, що дані доводи не підлягають дослідженню в межах перегляду питання щодо обґрунтованості вжиття судом першої інстанції заходів забезпечення позову та учасники справи під час розгляду справи по суті мають право подати клопотання про передачу справи на розгляд іншого суду.

74 . Згідно із статтею 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

75 . Пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

76 . Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява № 32053/13) констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

77 . Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 (заяви № 29458/04, № 29465/04) зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Zand v. Austria", висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]".

78 . За таких обставин розгляд місцевим господарським судом заяви про забезпечення позову з порушенням правом виключної підсудності та залишенням апеляційним судом прийнятого за результатом розгляду заяви судового рішення без змін є таким, що в цілому нівелює інститут виключної підсудності та ставить під сумнів саму сутність судового розгляду.

79 . Відтак оскаржувані судові рішення є прийнятим з порушенням правил територіальної юрисдикції (виключної підсудності справ).

80 . Заперечення позивача викладені у відзиві на позову заяву наведених вище висновків суду не спростовують. Посилання ТОВ "Руд - Транс" в якості підтвердження своїх доводів на постанови апеляційного господарського суду є безпідставним, оскільки згідно із частиною 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

81. Відповідно до частини 3 статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

82 . Згідно зі статтею 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

83 . Судові рішення місцевого та апеляційного господарського суду зазначеним вимогам не відповідають.

84 . У рішеннях Європейського суду з прав людини наголошується про те, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (справа "Де Куббер проти Бельгії" від 26.10.1984 та справа "Кастілло Альгар проти Іспанії" від 28.10.1998). Якщо помилка національного суду щодо питань права або факту є настільки очевидною, що її можна кваліфікувати як "явну помилку" (тобто помилку, якої б не міг припуститися розумний суд) вона може порушити справедливість провадження (справа "Хамідов проти Росії").

85 . Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

86. Частинами 1 та 2 статті 311 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

87 . З огляду на вищевикладене, постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.03.2019 та ухвала Господарського суду Одеської області від 23.01.2019 у справі № 916/142/19 підлягають скасуванню із прийняттям у справі нового рішення - про відмову ТОВ "Руд - Транс" у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Судові витрати

88. Згідно зі статтею 315 ГПК України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

89. Частиною 14 статті 129 ГПК України передбачено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

90. Оскільки за результатом розгляду касаційної скарги Верховним Судом прийнято нове судове рішення - про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на позивача (ТОВ "Руд - Транс").

Висновки щодо застосування норм права

91. Передбачене статтею 55 Конституції, статтею 4 ГПК України право особи на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду, в тому числі додержання правил юрисдикції у господарських судах.

92. Розгляд заяви та вжиття заходів забезпечення позову здійснюються виключно судом компетентним розглядати спір по суті.

93. Згідно із ч.1 ст.138 ГПК України подання заяви про забезпечення позову одночасно із пред`явленням позову здійснюється за правилами підсудності , встановленими цим Кодексом , що тягне за собою необхідність застосування приписів п.1 ч.1 ст.31 ГПК України у випадку подання такої заяви з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).

94 . Статтею 30 ГПК України встановлено правила виключної підсудності справ.

95 . Згідно із частиною 5 статті 30 ГПК України спори, у яких відповідачем є Кабінет Міністрів України, міністерство чи інший центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ .

96 . Якщо відповідачем у справі є орган, зазначений у частині 5 статті 30 ГПК України , то така справа у будь-якому разі підлягає розгляду місцевим господарським судом юрисдикція якого поширюється на місто Київ .

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 286, 300, 301, 304, 308, 311,314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Міністерства інфраструктури України на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.03.2019 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.01.2019 у справі № 916/142/19 задовольнити.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.03.2019 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.01.2019 у справі № 916/142/19 скасувати.

3. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Руд - Транс" про забезпечення позову відмовити повністю.

4 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Руд-Транс" (вул. Чапаєва, 60, с. Визирка, Комінтернівський (Лиманський) район, Одеська область, 67543, ідентифікаційний код - 37109655) на користь Міністерства інфраструктури України (пр-т Перемоги, 14, м. Київ, 01135, ідентифікаційний код - 37472062) 1 921,00 грн (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну гривню 00 коп.) судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

5 . Видачу наказу доручити Господарському суду Одеської області.

6 . Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько Судді О. В. Васьковський В. Г. Пєсков