Рішення

від 02.02.2010 по справі 3/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  3/12

02.02.10

За позовом   Заступника прокурора Подільського району м. Києва в інтересах

                      держави в особі Київської міської ради

До                     Товариства з обмеженою відповідальністю «Куренівка»

Про                      звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від прокуратури         Тєлічко І.В. –помічник прокурора

Від позивача                не з‘явився

Від відповідача           не з’явився

СУТЬ СПОРУ :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги  Заступника прокурора Подільського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради про зобов‘язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Куренівка»звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,01 га за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 122/2 привівши вказану земельну ділянку у придатний для використання стан та повернути зазначену ділянку Київській міській раді.

Представником прокуратури в судовому засіданні 02.02.2010 подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить зобов‘язати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,02 га за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 122/2 привівши вказану земельну ділянку у придатний для використання стан та повернути зазначену ділянку Київській міській раді.

Позивач в судове засідання 02.02.2010 не з’явився, не виконав вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 14.12.2009 та ухвалах від 22.12.2009, від 12.01.2010, від 26.01.2010.  

Позивачем до канцелярії суду 22.12.2009 подані письмові пояснення в яких позивач просить  слухати справу без участі представника Київської міської ради та позовні вимоги задовольнити, оскільки Київська міська рада не приймала рішення про передачу у власність чи користування земельних ділянок ТОВ «Куренівка»за адресою м. Київ, вул. Фрунзе, 122/2 у Подільському районі м. Києва. Використання ТОВ «Куренівка»земельної ділянки за вищезгаданою адресою здійснюється без документів, що посвідчують право користування, що підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 29.10.2009.

Відповідач в засідання суду 02.02.2010 не з’явився, письмовий відзив на позов не надав, не виконав вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 14.12.2009 та ухвалах від 22.12.2009, від 12.01.2010, від 26.01.2010.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення з огляду на наступне.

Ухвали суду надсилались за адресою, що зазначена в у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців станом на 12.01.2010  - м. Київ, вул. Фрунзе, 121/1.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що  примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань  про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засідання 02.02.2010, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України за згодою представника прокуратури, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника прокуратури, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України  визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Статтею 9 Земельного кодексу України встановлено, що розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування; прийняття рішення щодо звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок відноситься до повноважень Київської міської ради.

Стаття 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на землю.

Згідно п. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»від імені та в інтересах територіальних громад права суб’єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до статті 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Згідно з статтею 2 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», серед основних завдань державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»державний контроль за використанням та охороною земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Згідно ч. 4 ст. 9 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом: проведення перевірок; …

Відповідно до п. 1 Положення Про Державну інспекцію з контролю за використанням і охороною земель (далі Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2002 № 1958 , Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель (Держземінспекція) є урядовим органом державного управління, який діє у складі Держкомзему і йому підпорядковується.

Згідно п. 4 Положення Держземінспекція відповідно до покладених на неї завдань організує і здійснює державний контроль за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності, громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, а також іноземними юридичними особами земельного законодавства.

Відповідно до п. 5. Держземінспекція та державні інспектори з контролю за використанням і охороною земель в межах своїх повноважень мають право складати акти перевірок, протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог земельного законодавства та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

До повноважень державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»(ст. 10) відносить, зокрема, можливість безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель, складати акти перевірок.

Порядок проведення перевірок з питань використання земель та складання відповідних актів перевірок встановлюється Порядком планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженим наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12.12.03 № 312.

Відповідно до п. 4.2. цього Порядку при проведенні перевірки державний інспектор: установлює особу, яка є власником земельної ділянки чи землекористувачем; при встановленні факту зміни власника чи користувача об'єкта нерухомості уживає заходів для з'ясування особи фактичного власника чи користувача; установлює правомірність використання земельних ділянок іншими землекористувачами, яким вони не надані у власність чи користування; перевіряє наявність документів, що посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою; перевіряє дотримання режиму використання земельної ділянки відповідно до цільового призначення; уточнює відповідність місця розташування та меж земельної ділянки, мір ліній, визначених у документах, які посвідчують право користування земельною ділянкою, фактичним мірам ліній на місцевості.

Відповідно до п. 4.3. цього Порядку при виявленні порушення земельного законодавства державний інспектор: з’ясовує обставини та суть скоєного порушення земельного законодавства; установлює особу, яка здійснила порушення земельного законодавства; установлює, чи є в діях чи бездіяльності особи, яка вчинила порушення земельного законодавства, ознаки адміністративного правопорушення або склад злочину; обстежує земельну ділянку і встановлює, чи завдана юридичними чи фізичними особами шкода земельним ресурсам унаслідок їхньої господарської та іншої діяльності.

Згідно п. 5.6 Порядку в акті наводиться план-схема місця розташування земельної ділянки (схематичний абрис чи викопіювання з картографічних матеріалів планів земельної ділянки з прив’язкою до місцевості та зазначенням суміжних землекористувачів). На плані-схемі вказується загальна площа земельної ділянки та площа, на якій виявлено порушення (забруднення, самовільне зайняття тощо).

03.09.2009 Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства, про що складено акт № А1490/24, відповідно до якого встановлено, що земельна ділянка площею 0,02 га за адресою м. Київ, вул. Фрунзе, 122/1 використовується ТОВ «Куренівка» під розміщення кафе-ресторану «Срібна підкова». Земля відноситься до земель житлової та громадської забудови. Документи, що посвідчують право користування земельною ділянкою, не надано. До вищезазначених актів додано план-схему земельної ділянки.

Самовільним зайняттям земельної ділянки –є (стаття 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»)  будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно ст. 116 Земельного кодексу України юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об’єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку або право  оренди земельної ділянки виникає:  після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації; після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Згідно зі статтею 126 Земельного кодексу України, вказане право посвідчується державним актом встановленої форми або договором, який реєструється відповідно до закону.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що земельну ділянку площею 0,7 га по вул. Ревуцького, 14 у Дарницькому районі міста Києва відповідач замає без відповідних документів.

Згідно ст. 13 Конституції України визначено земля є об’єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до п. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтею 212 Земельного кодексу України встановлено, що самовільно зайнята земельна ділянка підлягає поверненню власнику землі або землекористувачу, без відшкодування затрат понесених за час незаконного користування ними.

Згідно ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ч. 3 ст. 212 Земельного кодексу України повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Таким чином, відповідач, не набувши у встановленому Земельним кодексом України порядку права користування земельною ділянкою площею 0,02 га по вул. Фрунзе, 122/1 у м. Києві безпідставно та неправомірно користуються вказаною земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Заступника прокурора Подільського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.

Керуючись  ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2.  Зобов‘язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Куренівка»(м. Київ, вул. Фрунзе, 121/1, код 32594701) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,02 га, розташовану по вул. Фрунзе, 122/1 у Подільському районі міста Києва, привівши її у придатний для використання стан та повернути її Київській міській раді (м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код  22883143).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Куренівка»(м. Київ, вул. Фрунзе, 121/1, код 32594701) в доход Державного бюджету України  85 (вісімдесят п‘ять) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя

Сівакова В.В.

Рішення підписано 03.02.2010