Постанова

від 10.07.2007 по справі 9/318-06

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

9/318-06

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2007                                                                                   Справа № 9/318-06  

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді  Дмитренко А.К.(доповідач)

суддів: Крутовських В.І., Прокопенко А.Є.

Представники сторін:

від відповідача: Кісенко В.В., довіреність №77/01-032 від 02.01.07,  юрисконсульт;

Представник позивача у судове засідання не з"явився. Про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу комунального підприємства із транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської ради, м.Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від  14.09.06р.  у справі № 9/318-06

за позовом: комунального підприємства із транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

до: відкритого акціонерного товариства "Дніпрошина", м. Дніпропетровськ

про  стягнення  438 205,42 грн.

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2006 суддя Подобєд І.М. відмовив комунальному підприємству із транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської ради у позові про стягнення 438 035 грн. 42 коп. вартості втрат теплової енергії на ділянках теплових мереж відкритого акціонерного товариства "Дніпрошина" за період з 30.10.04 р. по 04.04.2005 р.

          Не погоджуючись з рішенням господарського суду, комунальне підприємство із транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської ради  просить його скасувати, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права.

          Відкрите акціонерне товариство "Дніпрошина" вважає доводи, викладені у скарзі, необгрунтованими і просить її залишити без задоволення, а рішення без змін.

          Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд

                                                  ВСТАНОВИВ:

          10.11.04 року між відкритим акціонерним товариством "Дніпрошина" (продавець) та Дочірнім підприємством "Теплотранс" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу теплової енергії № 1735/04/П.

          Відповідно до умов договору (п.п. 3.2, 3.3) продавець зобов'язувався передати покупцю у період з 25 жовтня 2004 року по 15 квітня 2005 року теплову енергію на межі балансової належності між сторонами договору в орієнтованому обсязі 88000 Гкал/рік за ціною на 01.11.04 54 грн. 83 коп. за 1 Гкал, в т.ч. ПДВ - 9 грн. 14 коп., а покупець взяв на себе обов"язок прийняти та оплатити теплову енергію.

          Пунктом 3.1. договору передбачено, що кількість та вартість теплової енергії, що продається за договором за обліковий період продавцем покупцю, визначається на підставі підписаних та погоджених двома сторонами актів прийому-передачі теплової енергії.

          Позивачем та відповідачем вказані акти підписані без зауважень чи розбіжностей, що свідчить про однакове визначення сторонами кількості переданої теплової енергії та хімочищеної води за договором купівлі-продажу теплової енергії від 10.11.04 № 1735/04/П.

          Окрім того, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.05 у справі № 9/195 між тими ж сторонами, яке набрало законної сили, встановлено, що за період з жовтня 2004 року по квітень 2005 року комунальному підприємству із транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської ради передано теплової енергії та хімочищеної води на загальну суму 4 894 797 грн. 90 коп. (разом з ПДВ), за яку відповідач розрахувався частково в сумі 2 973 013 грн. 70 коп. (разом з ПДВ).

          Частиною 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що факти, встановлені рішенням господарського суду при розгляді однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких приймають участь ті ж сторони.

          Таким чином, факт передачі відповідачем позивачу теплової енергії та хімочищеної води за договором у кількості, що була визначена сторонами у відповідних актах приймання-передачі теплової енергії, який був встановлений рішенням господарського суду під час розгляду справи № 9/195, не треба доводити під час розгляду даної справи.

          Згідно статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, тощо.

          Підставою виникнення зобов'язань між відкритим акціонерним товариством "Дніпрошина" та комунальним підприємством із транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської ради у спірному періоді є договір купівлі-продажу теплової енергії  від 10.11.04 р. №1735/04/П, який не містить жодного обов'язку продавця сплатити на користь покупця кошти, які вимагає позивач у позовній заяві.

          Твердження позивача про те, що відповідач на підставі пункту 24 Правил користування тепловою енергією, затверджених наказом Міністерства енергетики та електрофікації СРСР від 25.04.1977 № 63, повинен був в односторонньому порядку здійснювати розрахунок вартості втрат теплової енергії на ділянках теплових мереж відкритого акціонерного товариства "Дніпрошина" від межі розподілу до місця установки розрахункових приладів та сплачувати таку вартість позивачу, необгрунтоване з огляду на таке.

          Згідно пункту 24 Правил кристування тепловою енергією, затверджених наказом Міністерства енергетики та електрофікації СРСР від 25.04.1977 № 63, облік відпуску теплової енергії повинен проводитися на межі розділу теплових мереж енергопостачальної організації та споживача. При установці приладів обліку не на межі розділу розрахунок за теплову енергію проводиться з урахуванням втрат на ділянці мережі від межі розділу до місця установки розрахункових приладів. Розрахунок втрат проводить енергопостачальна організація спільно із споживачем.

          Тобто, зазначеними Правилами не обумовлено обов'язок відповідача в односторонньому порядку здійснювати розрахунок втрат теплової енергії на ділянках теплових мереж відкритого акціонерного товариства "Дніпрошина".

          Статтею 4 3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, що приймають участь у справі, обґрунтовують свої вимоги або заперечення наданими до суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

          Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

          Доказів здійснення спільного розрахунку позивачем та відповідачем кількості або вартості втрат теплової енергії на ділянках теплових мереж відкритого акціонерного товариства "Дніпрошина" від межі розподілу до місця установки розрахункових приладів, або відмови відповідача від проведення спільного розрахунку позивачем не надано.

          Враховуючи викладене рішення суду винесено з дотриманням норм чинного законодавства і відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи.

          Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105  Господарського процесуального кодексу України, суд

                                              ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.06 у даній справі залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Головуючий                                                                     А.К.Дмитренко

Суддя                                                                                 В.І. Крутовських

Суддя                                                                                 А.Є.Прокопенко

З оригіналом згідно

Помічник судді               О.В.  Поштаренко