Рішення

від 15.08.2019 по справі 464/7074/18

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 464/7074/18

пр.№ 2/464/458/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.08.2019 року м. Львів

Сихівський районний суд м. Львова

в складі головуючого судді Рудакова І. П.,

за участю секретаря судового засідання Захарчук О. Ю.,

справа № 464/7074/18,

учасники справи:

позивач Державне підприємство Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№47) Міністерства юстиції України,

відповідач ОСОБА_1 не з`явився,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за позовом Державного підприємства Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№47) Міністерства юстиції України до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про партнерство та співпрацю,

за участю представників учасників справи: представник позивача Лобода Т. М. не з`явилась,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся в суд із позовом до відповідача у якому просить стягнути з останнього заборгованість за договором про партнерство і співпрацю від 10 липня 2017 року у розмірі 56300,00 грн; вирішити питання судових витрат.

В обґрунтування позову покликається на те, що 10.07.2017 між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (припинено діяльність ФОП 04.05.2018) укладено договір про партнерство та співпрацю. Погоджено умови договору, серед істотних яких була плата за користуванням об`єктом найму шляхом внесення щомісячних платежів у визначеному договорі розмірі. Відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, яку просить стягнути. Вважає, оскільки ФОП ОСОБА_1 припинив свою діяльність, однак взяті зобов`язання не припиняються для відповідача як фізичної особи. У відповідності до ст. 526Цивільного кодексу України, просить позов задовольнити. Згідно з ст. 141 ЦПК України просить вирішити питання розподілу судових витрат.

19 лютого 2019 року відповідачем подано до суду відзив, який містив заперечення на позов. Покликається на аргументи, що об`єкт оренди перебував у неналежному стані, що унеможливлювало його використання за призначенням відповідно до укладеного договору. Таким чином, відсутні підстав для стягнення спірної заборгованості. Просить у позові відмовити.

25 лютого 2019 року позивачем подано заперечення на відзив, у яких викладено наступні пояснення. Умовами договору від 10.07.2017 не передбачено додаткових зобов`язань щодо стану нежитлового приміщення. Об`єкт договору був переданий відповідачу та на момент передачі жодних аналогічних зауважень з цього питання не було.

02 січня 2019 року ухвалою судді прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з викликом осіб, які беруть участь у справі.

15 серпня 2019 року представником позивача в суд подано заяву про слухання справи у відсутності сторони позивача. Позовні вимоги підтримує повністю. Не заперечує проти заочного розгляду справи у разі неявки відповідача.

У судове засідання відповідач не з`явився, хоча належним чином викликався. Відповідач про причини неявки не повідомив. Подав відзив на позовну заяву, а відтак з урахуванням заяви представника позивача від 15.08.2019, суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності осіб, що не з`явились на підставі наявних у справі даних та доказів.

Згідно з ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов наступного.

ОСОБА_1 здійснював підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець, однак таку припинив 04 травня 2018 року, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, наявною у матеріалах справи. У відповідності до ст. 52 Цивільного кодексу України фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями усім своїм майном, крім майна, на яке згідно з законом не може бути звернено стягнення. Таким чином, зобов`язання, які виникли у фізичної особи-підприємця не припиняються для фізичної особи.

Суд установив, 10 липня 2017 року між Державним підприємством Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№47) Міністерства юстиції України та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір про партнерство та співпрацю. Відповідно до умов договору позивач зобов`язався надати відповідачу територію загальною площею 6700 кв. м., з приміщенням загальною площею 720 кв. м., що знаходиться за адресою - Львівська область, смт Жвирка . Передача об`єкту договору підтверджено актом прийому-передачі у користування території та нежитлового приміщення від 10.07.2017. Строк дії договору до 31 грудня 2017 року або до повного виконання зобов`язань сторонами.

Таким чином, між сторонами виникли договірні відносини, однак через те, що відповідач взяті на себе зобов`язання не виконує вчасно позивач звернувся за захистом свого порушеного права.

Згідно з ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження майном.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Договір найму (оренди) є оплатним.

Відповідно до ст. 762 цього Кодексу за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Також ч.5 цієї статті плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інакше не встановлено договором. Навіть якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ст. 610 цього Кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. п. 3.1, 4.1 договору про партнерство та співпрацю від 10.07.2017 замовник сплачує власнику щомісячно 5000,00 грн в т.ч. 20 % ПДВ із щомісячним коригуванням на індекс інфляції на наступний місяць. За протермінування виконання п. 31.1 замовник сплачує власнику пеню у розмірі 1 % від суми договору за кожен день прострочення. За невиконання або неналежне виконання зобов`язань сторони за цим договором несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Однак, взяте на себе зобов`язання за договором щодо сплати плати за користуванням об`єктом відповідач ОСОБА_1 не виконав, у зв`язку із чим виникла заборгованість станом на 31.12.2017 у розмірі 56300,00 грн, з яких: заборгованість за використання об`єкту договору у розмірі 20000,00 грн та пеня за прострочення виконання зобов`язання у сумі 36300,00 грн. Про наявність заборгованість позивач повідомляв відповідача шляхом направлення претензії, однак у добровільному порядку заборгованість не була сплачена. Разом із тим, зазначений розмір заборгованості не оскаржувався відповідачем та жодних зауважень щодо неправильності його нарахування від ОСОБА_1 до суду не надходило, а відтак суд вважає, що такий є чинним, а тому приймається до уваги.

Враховуючи наведене вище, суд прийшов переконання, що позивач взяті на себе зобов`язання за договором від 10.07.2017 виконав та надав у користування об`єкт - територію із нежитловим приміщення; відповідач взятих на себе договірних зобов`язань в строки передбачені договором належним чином не виконав, у зв`язку із чим утворилась заборгованість у спірному розмірі, а тому суд прийшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості є обґрунтованими, а відтак з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за договором від 10.07.2017 у розмір 56300,00 грн.

Суд критично оцінює аргументи відповідача щодо неналежного стану об`єкту договору, у зв`язку із чим заборгованість відсутня, адже такі не обґрунтовано жодними доказами у відповідності до ст. ст. 76-80 ЦПК України.

Разом із тим, під час розгляду справи суд не встановив інших обставин, які б мали значення для правильного вирішення справи, однак, не зазначались сторонами та стосувались предмету доказування.

Враховуючи наведене, суд вважає, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом задоволення позову повністю.

У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при поданні позову до суд сплачено судовий збір у сумі 1762,00 грн, що підтверджено платіжним дорученням, яке міститься у матеріалах справи /арк. спр.1/. Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у сумі 1762,00 грн.

Щодо клопотання сторони позивача про відновлення пропущеного строку позовної давності до вимоги про стягнення пені за договором про партнерство та співпрацю від 10.07.2017, суд прийшов переконання, що позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права з дотримання строку позовної давності у частині позовної вимоги про стягнення пені в відповідності до ст. ст. 256, п. 1 ч. 2 ст. 258, ст. 261 Цивільного кодексу України, тобто у межах річного строку позовної давності, оскільки позов подано до суду 07.12.2018, а термін дії договору із 10.07.2017 по 31.12.2017 або до повного виконання зобов`язання сторонами.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-80, 259, 265, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

позов Державного підприємства Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№47) Міністерства юстиції України до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про партнерство та співпрацю - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного підприємства Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№47) Міністерства юстиції України заборгованість за договором про партнерство та співпрацю від 10 липня 2017 року у розмірі 56300 /п`ятдесят шість тисяч триста/ гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного підприємства Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№47) Міністерства юстиції України судовий збір у сумі 1762,00 грн.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасники справи:

позивач Державне підприємство Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№47) Міністерства юстиції України, місцезнаходження - Львівська область, Пустомитівський район, смт. Жвирка, код ЄДРПОУ 0868460;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_2 , РНОКППФО НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складено 15 серпня 2019 року.

Суддя І. П. Рудаков