Постанова

від 13.08.2019 по справі 910/11164/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/11164/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача-1 - не з'явилися,

позивача-2 - Потапенка В. Г. (директор, за посвідченням №711/2019), Рибіцької Ю. Б. (адвокат),

відповідача-1 - Перепелиціна К. М. (за довіреністю від 26.06.2019 №225-КМР-3298),

відповідача-2 - Туніка А. В. (адвокат),

третьої особи-1 на стороні позивачів - Козака А. Л. (за довіреністю від 28.12.2018 №5/1-11/14132-18),

третьої особи-2 на стороні позивачів - не з'явилися,

третьої особи-3 на стороні позивачів - не з'явилися,

третьої особи-1 на стороні відповідача-1 - Онопченко М. С. (за довіреністю від 08.07.2019 №05703-12660),

третьої особи-2 на стороні відповідача-1 - не з'явилися,

третьої особи-3 на стороні відповідача-1 - не з'явилися,

прокуратури - Савицької О. В. (за посвідченням від 04.02.2016 №041103),

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авеста-Буд" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2019 (головуючий - Агрикова О. В., судді: Чорна Л. В., Чорногуз М. Г.) у справі

за позовом 1) Громадської організації "Корчувате-наш дім",

2) Національного природного парку "Голосіївський"

до 1) Київської міської ради,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Авеста-Буд",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів: 1) Міністерство екології та природних ресурсів України,

2) Київське комунальне об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд",

3) Міжнародна благодійна організація "Екологія-Право-Людина",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Київської міської ради: 1) Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

2) Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища Київської міської державної адміністрації,

3) Комунальне підприємство"Лісопаркове господарство "Конча-Заспа",

за участю прокуратури міста Києва,

про визнання договору оренди земельної ділянки від 28.10.2010 недійсним

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У червні 2016 року Громадська організація "Корчувате-наш дім" (далі - ГО "Корчувате-наш дім") та Національний природний парк "Голосіївський" (далі - НПП "Голосіївський", Нацпарк, Парк) звернулися до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - Київрада) і Товариства з обмеженою відповідальністю "Авеста-Буд" (далі - ТОВ "Авеста-Буд", Товариство, Орендар) про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 28.10.2010 (далі - договір оренди від 28.10.2010, оспорюваний договір), укладеного між відповідачами, та зобов'язання ТОВ "Авеста Буд" повернути за актом прийому-передачі земельну ділянку площею 2,6495га, кадастровий номер 8000000000:90:119:0063 (далі - спірна земельна ділянка), що розташована у Голосіївському районі міста Києва на Столичному шосе (урочище Бичок, ділянка 1) державі в особі НПП "Голосіївський", якому вона передана у постійне користування.

2. Позовна заява обґрунтовується укладенням оспорюваного договору з порушенням норм земельного та природоохоронного законодавства України, а саме: не розроблявся проект землеустрою, Київською міською радою не приймалося рішення про передачу спірної земельної ділянки в оренду, відсутня згода постійного землекористувача та погодження Верховної Ради України на вилучення ділянки природно-заповідного фонду, не проводилася державна експертиза землевпорядної документації по наданню в оренду цієї земельної ділянки.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.10.2016 (суддя Плотницька Н. Б.) у задоволенні позовних вимог ГО "Корчувате-наш дім" відмовлено повністю. У задоволенні позовних вимог НПП "Голосіївський" про визнання недійсним договору оренди від 28.10.2010 відмовлено у зв'язку зі спливом строку позовної давності. У задоволенні позову НПП "Голосіївський" про зобов'язання ТОВ "Авеста-Буд" повернути за актом прийому-передачі зазначену земельну ділянку площею 2,6495га державі в особі НПП "Голосіївський" відмовлено. Визнано недійсними договір оренди земельної ділянки від 01.07.2008, а також договір оренди від 28.10.2010, укладені між Київською міською радою і ТОВ "Авеста-Буд".

4. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2017 (головуючий - Тищенко О. В., судді: Гончаров С. А., Тарасенко К. В.) рішення від 04.10.2016 скасовано і прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ГО "Корчувате-наш дім" і НПП "Голосіївський".

5. Постановою Вищого господарського суду України від 26.07.2017 (головуючий - Коробенко Г. П., судді: Алєєва І. В., Кравчук Г. А.) рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2016 і постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2017 скасовано у частині відмови у задоволенні позовних вимог НПП "Голосіївський", а справу в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. У решті постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.

6. Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.10.2017 (суддя Привалов А. І.) у задоволенні позовних вимог НПП "Голосіївський" відмовлено повністю.

7. Рішення мотивоване положеннями статей 9, 12, 20, 83, 116, 122, 123, 124, 186 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 6, 16 Закону України "Про оренду землі", статті 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", статті 47 Закону України "Про землеустрій", статті 21 Закону України "Про державний земельний кадастр" та статті 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в редакції, чинній до 15.12.2017, з посиланням на які місцевий суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що договір оренди від 28.10.2010 укладено на підставі чинного рішення Київської міської ради №532/2601 від 29.10.2009, яке прийнято без порушень порядку надання земельної ділянки, тоді як спірна земельна ділянка не входить у межі НПП "Голосіївський" та не належить до земель природно-заповідного фонду, оскільки в матеріалах справи відсутнє рішення Київради про віднесення цієї земельної ділянки до категорії земель - землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

8. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2017 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги НПП "Голосіївський" задоволено повністю. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 28.10.2010 між Київрадою та ТОВ "Авеста-Буд", зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за №79-6-00791, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем'янченко Т.М.

9. Постанова мотивована положеннями статей 203, 215, 261, 267, 321 ЦК України, статей 19, 20, 92, 116, 123, 124, 141, 142, 149, 150 ЗК України, статей 5, 6, 16 Закону України "Про оренду землі", статей 9, 35 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", статей 3, 7, 20, 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", статті 22 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017, та статей 269, 277 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, з урахуванням яких апеляційний суд дійшли висновку про укладення оспорюваного договору з порушенням вимог чинного на той час законодавства, що обумовлено включенням спірної земельної ділянки до складу земель природно-заповідного фонду (НПП "Голосіївський") та особливо цінних земель, а також відсутністю в матеріалах справи як доказів затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству в оренду, так і доказів вилучення її у постійного землекористувача у передбачений законом спосіб та погодження Верховною Радою України питання щодо такого вилучення. При цьому, підтримавши у суді першої інстанції позов лише в частині визнання недійсним оспорюваного правочину, позивач відмовився від позовних вимог в частині зобов'язання ТОВ "Авеста-Буд" повернути за актом прийому-передачі земельну ділянку площею 2,6495га (кадастровий номер 8000000000:90:119:0063), що розташована у Голосіївському районі міста Києва на Столичному шосе (урочище Бичок, ділянка 1) державі в особі НПП "Голосіївський" Національного природного парку "Голосіївський", у зв'язку з чим, апеляційним судом не розглядалася справа в цій частині позову. Крім того, судом апеляційної інстанції залишено без задоволення заяви відповідачів про застосування наслідків спливу позовної давності з тих підстав, що позивач дізнався про порушення його прав у момент, коли розпочалися роботи щодо підготовки земельної ділянки до забудови, тобто в 2016 році, оскільки спірний правочин був вчинений на основі рішення Київської міської ради від 29.10.2009, яке у встановленому законодавством порядку та на сайті Київради оприлюднене не було, що позбавило можливості позивача дізнатися про його існування, а вже після прийняття вказаного рішення було укладено оспорюваний договір, інформація про який також не була оприлюднена, оскільки не відноситься до публічної інформації.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

10. Не погодившись з постановою апеляційної інстанції, ТОВ "Авеста-Буд" звернулося з касаційною скаргою, у якій просить скасувати зазначену постанову та залишити в силі рішення місцевого суду.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

11. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статей 20, 123, 126, 149, 150 ЗК України (в редакції, чинній на момент прийняття рішення Київради від 29.10.2009 №532/2601), статей 261, 267 ЦК України, статті 47 Закону України "Про землеустрій" та статей 86, 236 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, наголошуючи на тому, що: 1) судом першої інстанції встановлено, що спірна земельна ділянка на момент її передачі Товариству в оренду не перебувала у постійному користуванні Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд" (далі - КО "Київзеленбуд"), Комунального підприємства "Лісопаркове господарство "Конча-Заспа" (далі - КП "ЛПГ "Конча-Заспа") чи будь-яких інших осіб з оформленням відповідних правовстановлюючих документів, тому ця земельна ділянка не вилучалася і не могла вилучатися у якогось постійного землекористувача, а наявність охоронного зобов'язання №1-1-2 від 29.01.2008 не є належним доказом наявності у КП "ЛПГ "Конча-Заспа" права постійного користування спірною земельною ділянкою; 2) апеляційним судом залишено поза увагою ті обставини, що спірну земельну ділянку було сформовано і зареєстровано 27.06.2008, її межі вже були встановлені в натурі (на місцевості), а встановлене рішенням Київради №952/1613 від 26.06.2007 цільове призначення не змінювалося, внаслідок чого не було необхідних і законодавчо встановлених підстав для розроблення і затвердження проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки в оренду; 3) в матеріалах справи відсутнє рішення Київради про віднесення цієї земельної ділянки до категорії земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, у зв'язку чим висновок апеляційного суду про зворотне не відповідає фактичним обставинам справи; 4) згідно з наявним у справі проектом землеустрою з організації і встановлення меж територій земельних ділянок, що входять до складу НПП "Голосіївський", розробленого землевпорядною організацією (ТОВ "Ліга Експерт") на виконання рішення Київради від 06.10.2011 №256/6472, належним чином погодженого з органами державної влади і суміжними землекористувачами, але не затвердженого Київрадою, спірна земельна ділянка до складу НПП "Голосіївський" не увійшла; 5) суд апеляційної інстанції невірно встановив початок перебігу строку позовної давності та помилково відмовив відповідачам у застосуванні наслідків пропуску цього строку з огляду те, що обізнаність Нацпарку станом на 23.11.2011 з належністю спірної земельної ділянки Товариству на праві оренди згідно з договором оренди від 28.10.2010 вбачається з листа-відповіді ТОВ "Авеста-Буд" на лист НПП "Голосіївський" №700/2-05 від 23.11.2011, яким Орендар відмовив Нацпарку в погодженні віднесення спірної земельної ділянки до території Парку.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

12. НПП "Голосіївський", Міністерство екології та природних ресурсів України (далі - Мінекології України) та заступник прокурора м. Києва у відзивах на касаційну скаргу просять залишити її без задоволення з мотивів, викладених у оскаржуваній постанові.

Розгляд справи Верховним Судом

13. Ухвалою Верховного Суду від 01.04.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Авеста-Буд" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2019 у справі №910/11164/16 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 14.05.2019.

14. Ухвалою Верховного Суду від 11.06.2019 провадження за касаційною скаргою ТОВ "Авеста-Буд" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2019 у справі №910/11164/16 зупинено до вирішення питання про відвід колегії суддів: Чумака Ю. Я. - головуючий, Дроботової Т. Б., Кушніра І. В.

15. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 26.06.2019 №29.3-02/895 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи №910/11164/16 у зв'язку з відпусткою судді Кушніра І. В.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 26.06.2019 для розгляду справи №910/11164/16 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у наступному складі: головуючий - Чумак Ю .Я., судді: Дроботова Т. Б., Пільков К. М.

16. Ухвалою Верховного Суду від 27.06.2019 поновлено касаційне провадження у справі №910/11164/16 за касаційною скаргою ТОВ "Авеста-Буд" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2019.

17. З огляду на конкретні обставини справи, з урахуванням її складності, комплексності правової кваліфікації відносин, з яких виник спір, без чого неможливо правильно вирішити справу по суті та застосувати норми процесуального права, визначається розумність строку розгляду цієї справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

18. Розпорядженням Київської міської державної адміністрації №1410 від 25.10.2007 ТОВ "Авеста-Буд" було визнано переможцем інвестиційного конкурсу по забудові земельної ділянки на Столичному шосе (урочище Бичок, ділянка 1) в Голосіївському районі м. Києва.

19. Апеляційним судом встановлено, що Міністерством охорони навколишнього природного середовища України оформлено Охоронне зобов`язання №1-1-2 від 29.01.2008, яким передано під охорону землекористувачу (КП "ЛПГ "Конча-Заспа") території площею 2406,07га, включені до складу національного природного парку "Голосіївський" без вилучення у землекористувача, в тому числі й квартал 29 Голосіївського лісництва, що охоплює урочище "Бичок" та спірну земельну ділянку в його складі.

20. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24.04.2008 у справі №2-7181/08 визнано право ТОВ "Авеста-Буд" на оренду земельної ділянки для будівництва офісних комплексів з готелями, закладами громадського харчування, приміщеннями торговельно-розважального призначення і паркінгами зі створення та благоустроєм парків відпочинку, скверів, дитячих майданчиків із подальшою експлуатацією на Столичному шосе (урочище Бичок, ділянка 1) в Голосіївському районі м. Києва згідно з результатами конкурсу затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 25.10.2007 №1410, а також визнано укладеним договір оренди вказаної земельної ділянки між Київською міською радою та ТОВ "Авеста-Буд" в редакції останнього, та вирішено вважати переданою дану земельну ділянку в оренду на умовах проекту договору, викладеного у судовому рішенні.

21. 27.06.2008 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було внесено земельно-кадастрову інформацію на земельну ділянку за інв. №1Д-1591 в державний реєстр земель, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 8000000000:90:119:0063.

22. 01.07.2008 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зареєстровано договір оренди земельної ділянки між ТОВ "Авеста-Буд" та Київською міською радою, про що зроблено запис від 01.07.2008 за № 79-6-00632 у книзі записів державної реєстрації договорів. Об'єктом оренди відповідно до вказаного договору є земельна ділянка площею 2,6495га, з кадастровим номером - 8000000000:90:119:0063, що розташована на Столичному шосе (урочище Бичок, ділянка 1) в Голосіївському районі м. Києва.

23. Відповідно до Указу Президента України "Про створення національного природного парку "Голосіївський" від 27.08.2007 №794/2007 (зі змінами, внесеними згідно з Указом Президента України №976/2008 від 30.10.2008) на території міста Києва створено національний природний парк "Голосіївський" площею 4525,52га, в тому числі 1879,43га земель, що вилучаються в установленому порядку у Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд" та надаються Нацпарку в постійне користування, і 2646,09га земель, що включаються до його складу без вилучення у землекористувачів.

24. В матеріалах справи міститься надана Товариству згода Київради на розроблення документації із землеустрою від 28.12.2007, зі змісту якої вбачається, що згода надається за умови внесення змін до рішення Київради від 19.07.2005 №806/3381, згідно з яким зазначена територія відноситься до природно-заповідних земель (урочище "Бичок"), а також за умови врахування Указу Президента України №794/2007 від 27.08.2007 "Про створення національного природного парку "Голосіївський", згідно якого територія відноситься до земель, які включаються до складу національного природного парку "Голосіївський" без вилучення у землекористувачів.

25. Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 02.07.2009 скасовано рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24.04.2008 у справі №2-7181/08, на підставі якого між ТОВ "Авеста-Буд" та Київською міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки від 01.07.2008.

26. 29.10.2009 Київрадою прийнято рішення №532/2601, відповідно до якого та з урахуванням змін, внесених рішенням Київради від 25.03.2010 №446/3884, вирішено укласти з ТОВ "Авеста-Буд" договір оренди земельної ділянки площею 2,69га на Столичному шосе (урочище Бичок, ділянка 1) у Голосіївському районі м. Києва для будівництва офісних комплексів з готелями, закладами громадського харчування, приміщеннями торговельно-розважального призначення і паркінгами, салонів з продажу автомобілів і їх технічного обслуговування , зі створенням та благоустроєм парків відпочинку, скверів, дитячих майданчиків, із подальшими їх експлуатацією та обслуговуванням на умовах, визначених у договорі оренди земельної ділянки від 01.07.2008 №79-6-00632, з урахуванням положень пункту 1 цього рішення, як заміну первісного зобов'язання (новація).

27. На виконання рішень Київради №532/2601 та №446/3884, між Київрадою та ТОВ "Авеста-Буд" 28.10.2010 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,6495га для будівництва офісних комплексів з готелями, закладами громадського харчування, приміщеннями торговельно-розважального призначення і паркінгами, салонів з продажу автомобілів і їх технічного обслуговування зі створенням та благоустроєм парків відпочинку, скверів, дитячих майданчиків, із подальшими їх експлуатацією та обслуговуванням з кадастровим номером 8000000000:90:119:0063, що розташована у Голосіївському районі міста Києва на Столичному шосе (урочище Бичок, ділянка 1), який 29.10.2010 зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної реєстрації) за №79-6-00791.

Позиція Верховного Суду

28. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

29. Згідно з частинами 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

30. Відповідно до частин 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

31. За змістом статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

32. У розумінні приписів наведених норм оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

33. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

34. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 по справі №905/1227/17).

35. Згідно з частиною 1 статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови ; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення ; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення ; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

36. Частиною 2 статті 20 ЗК України (в редакції, чинній на час прийняття рішення Київради №532/2601 від 29.10.2009 та на момент укладення оспорюваного договору) зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення .

Проте, як правильно зазначив апеляційний суд та не спростовано скаржником, в порушення вимог цієї статті ані органом державної виконавчої влади, ані органом місцевого самоврядування не приймалося рішення щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:119:0063, розташованої на Столичному шосе (урочище Бичок, ділянка 1) у Голосіївському районі м. Києва.

37. Відповідно до статей 43, 44, 45 ЗК України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду. До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки , біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва). Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.

38. Згідно з частинами 2, 3, 4 статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" (в редакції, чинній з 16.02.2010) землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об'єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об'єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення. На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. Межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

39. Відповідно до статті 9 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" території та об'єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища. Встановлені частиною 1 цієї статті основні види використання, а також заготівля деревини, лікарських та інших цінних рослин, їх плодів, сіна, випасання худоби, мисливство, рибальство та інші види використання можуть здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню територій та об'єктів природно-заповідного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворення та використання їх природних комплексів та окремих об'єктів.

40. Частинами 1, 5 статті 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" (в редакції, чинній з 16.02.2010) передбачено, що рішення про створення природних заповідників, національних природних парків, а також щодо інших територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення приймаються Президентом України. Території та об'єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов'язання.

Згідно зі статтею 54 цього Закону зміна меж, категорії та скасування статусу територій об'єктів природно-заповідного фонду проводиться відповідно до статей 51-53 цього Закону за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища на підставі відповідного експертного висновку.

Наведеним спростовуються доводи скаржника про відсутність в матеріалах справи рішення Київради про віднесення цієї земельної ділянки до категорії земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення і обумовлену цим невідповідність висновків апеляційного суду фактичним обставинам справи, оскільки відповідні повноваження, в тому числі в частині зміни меж національних природних парків, за законом належать виключно Президенту України, а не Київській міській раді як органу місцевого самоврядування (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №544/1336/13-а).

41. Відповідно до частин 2, 3 статті 20 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об'єктами вилучаються з господарського використання і надаються національним природним паркам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України. До складу територій національних природних парків можуть включатися ділянки землі та водного простору інших землевласників та землекористувачів.

Згідно з частинами 1, 2 статті 21 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" на території національних природних парків з урахуванням природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної, історико-культурної та інших цінностей природних комплексів та об'єктів, їх особливостей встановлюється диференційований режим щодо їх охорони, відтворення та використання згідно з функціональним зонуванням: заповідна зона - призначена для охорони та відновлення найбільш цінних природних комплексів, режим якої визначається відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників; зона регульованої рекреації - в її межах проводяться короткостроковий відпочинок та оздоровлення населення, огляд особливо мальовничих і пам'ятних місць; у цій зоні дозволяється влаштування та відповідне обладнання туристських маршрутів і екологічних стежок; тут забороняються рубки лісу головного користування, промислове рибальство, мисливство, інша діяльність, яка може негативно вплинути на стан природних комплексів та об'єктів заповідної зони; зона стаціонарної рекреації - призначена для розміщення готелів, мотелів, кемпінгів, інших об'єктів обслуговування відвідувачів парку, тут забороняється будь-яка господарська діяльність, що не пов'язана з цільовим призначенням цієї функціональної зони або може шкідливо вплинути на стан природних комплексів та об'єктів заповідної зони і зони регульованої рекреації; господарська зона - у її межах проводиться господарська діяльність, спрямована на виконання покладених на парк завдань, знаходяться населені пункти, об'єкти комунального призначення парку, а також землі інших землевласників та землекористувачів, включені до складу парку, на яких господарська та інша діяльність здійснюється з додержанням вимог та обмежень, встановлених для зон антропогенних ландшафтів біосферних заповідників. На території зони регульованої рекреації, стаціонарної рекреації та господарської зони забороняється будь-яка діяльність, яка призводить або може призвести до погіршення стану навколишнього природного середовища та зниження рекреаційної цінності території національного природного парку.

42. Як встановлено апеляційним судом, Міністерством охорони навколишнього природного середовища України оформлено Охоронне зобов`язання №1-1-2 від 29.01.2008, яким передано під охорону землекористувачу (КП "ЛПГ "Конча-Заспа") території площею 2406,07га, включені до складу національного природного парку "Голосіївський" без вилучення у землекористувача, в тому числі й квартал 29 Голосіївського лісництва, що охоплює урочище "Бичок" та спірну земельну ділянку в його складі.

Зі змісту цього охоронного зобов'язання вбачається, що на заповідній території забороняється проведення господарської діяльності, яка може спричинити шкоду заповідному об`єкту та порушити екологічну рівновагу, а також забороняється зміна меж відведення і надання земельних ділянок для інших потреб, використання їх під будь-яке будівництво.

43. Колегія суддів зауважує, що зі змісту частини 5 статті 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" вбачається, що оформлення центральним органом в галузі охорони навколишнього природного середовища охоронного зобов'язання підтверджує статус відповідних територій як належних до природно-заповідного фонду. Аналіз змісту вказаного документу підтверджує, що Державне управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві передало під охорону землекористувачу (КП "ЛПГ "Конча-Заспа") території площею 2406,07га, включені до складу НПП "Голосіївський" без вилучення у землекористувача, в тому числі й квартал 29 Голосїївського лісництва, що включає урочище "Бичок" та спірну земельну ділянку в його складі.

44. Також в матеріалах справи наявна довідка №247 від 23.06.2008, згідно з якою землекористувачу (КП "ЛПГ "Конча-Заспа") завдано збитки внаслідок вилучення земельної ділянки для ТОВ "Авеста-Буд" при укладанні договору оренди.

Крім того було складено акт комісії по визначенню розміру збитків, пов'язаних із оформленням права користування земельною ділянкою площею 2,7га ТОВ "Авеста-Буд".

45. Водночас зі змісту наданої Товариству згоди Київради на розроблення документації із землеустрою від 28.12.2007 вбачається, що згода надається за умови внесення змін до рішення Київради від 19.07.2005 №806/3381, згідно з яким зазначена територія відноситься до природно-заповідних земель (урочище "Бичок"), а також за умови врахування Указу Президента України №794/2007 від 27.08.2007 "Про створення національного природного парку "Голосіївський", згідно з яким територія відноситься до земель, які включаються до складу НПП "Голосіївський" без вилучення у землекористувачів.

46. Колегія суддів звертає увагу на те, що додатковим підтвердженням входження переданої Товариству в оренду земельної ділянки до складу проектних територій НПП "Голосіївський", тобто до особливо цінних земель природно-заповідного фонду, є наявний у справі та підписаний представниками ТОВ "Авеста-Буд" і КП "ЛПГ "Конча-Заспа" акт технічного обстеження лісових площ, замовлених для потреб Товариства з виведенням їх зі складу лісового фонду від 10.06.2008.

47. Відтак, надавши належну оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що спірна земельна ділянка площею 2,6495га (кадастровий номер 8000000000:90:119:0063), яка розташована на Столичному шосе (урочище Бичок, ділянка 1) у Голосіївському районі м. Києва, входить в межі Національного природного парку "Голосіївський" та належить до земель природно-заповідного фонду.

48. Відповідно до частини 1 статті 150 ЗК України до особливо цінних земель відносяться, зокрема, землі природно-заповідного фонду.

Частиною 2 статті 150 ЗК України передбачено, що земельні ділянки особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності, можуть вилучатися (викуплятися) для будівництва об'єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об'єктів соціально-культурного призначення, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов'язаних з їх експлуатацією, за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України.

49. Судом апеляційної інстанції достеменно встановлено та скаржником не заперечується як відсутність погодження Верховною Радою України питання про вилучення (викуп) спірної земельної ділянки, так і прийняття рішення про її вилучення з метою подальшої передачі Товариству для потреб житлової або громадської забудови.

50. Згідно з частинами 4, 7 статті 75 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду.

51. Дійсно, преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правило про преюдицію спрямоване не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

52. Спростовуючи висновок місцевого суду про преюдиціальне значення фактів невходження спірної земельної ділянки до складу територій Національного природного парку "Голосіївський", встановлених судовими рішеннями у адміністративній справі №2а-6723/11/2670 та господарській справі №41/169, і покладених в основу скасованого рішення від 27.10.2017, суд апеляційної інстанції правомірно виходив з того, що у розумінні частини 4 статті 75 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, вказані обставини не можуть вважатися преюдиціальними, оскільки юридична особа (НПП "Голосіївський"), стосовно якої встановлено ці обставини, взагалі не була учасником цих справ.

53. Натомість Верховний Суд враховує як такі, що мають преюдиціальний характер, обставини, встановлені постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 у справі №910/14803/17 (за участю НПП "Голосіївський", Київради і ТОВ "Авеста-Буд"), зокрема про те, що згідно з Указом Президента України №794/2007 від 27.08.2007 "Про створення національного природного парку "Голосіївський" та Проектом створення Нацпарку, затвердженим Додатком №1 до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.03.2006 №619, Урочище "Бичок", в межах якого розташована спірна земельна ділянка, включено до складу 2646,09га земель Парку без вилучення у землекористувача.

Наразі постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 у справі №910/14803/17, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 25.07.2019, визнано незаконним рішення Київради від 29.10.2009 №532/2601, на підставі якого й було укладено оспорюваний договір оренди від 28.10.2010.

54. У зв'язку з цим апеляційним судом цілком обґрунтовано відхилено твердження відповідачів щодо неоформлення спірної земельної ділянки за Нацпарком, оскільки даний факт не змінює цільове призначення зазначеної земельної ділянки як віднесеної до земель природно-заповідного фонду та не звільняє Київраду від обов'язку діяти відповідно до встановленого чинним законодавством України порядку зміни цільового призначення та вилучення земельної ділянки.

55. Колегія суддів зазначає, що оскільки за змістом частини 5 статті 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" об'єкти природно-заповідного фонду, в тому числі національні природні парки, створюються як з вилученням, так і без вилучення земель у їх власників або землекористувачів, а спірна земельна ділянка перебуває у складі масиву земель площею 2646,09 гектара, які включені до території НПП "Голосіївський" без вилучення у землекористувачів, то необґрунтованим є аргумент Товариства щодо необхідності надання правовстановлюючого документу на право постійного користування землями Парку.

56. Наведеним повністю спростовується твердження скаржника про встановлення судом першої інстанції того, що спірна земельна ділянка на момент її передачі Товариству в оренду не перебувала у постійному користуванні КО "Київзеленбуд", КП "ЛПГ "Конча-Заспа" чи будь-яких інших осіб з оформленням відповідних правовстановлюючих документів, тому ця земельна ділянка не вилучалася і не могла вилучатися у якогось постійного землекористувача.

57. При цьому хоча наявність охоронного зобов'язання №1-1-2 від 29.01.2008 і не є належним доказом наявності у КП "ЛПГ "Конча-Заспа" права постійного користування спірною земельною ділянкою, проте цей аргумент скаржника не має істотного значення для правильного вирішення цього спору, позаяк з урахуванням положень частини 5 статті 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", оформлення такого документу центральним органом в галузі охорони навколишнього природного середовища підтверджує статус відповідних територій як належних до земель природно-заповідного фонду.

58. Відповідно до частин 1, 10 статті 123 ЗК України (в редакції, чинній на час прийняття рішення Київради №532/2601 від 29.10.2009) надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону ; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою. Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом її відведення здійснюється: затвердження проекту відведення земельної ділянки; вилучення (викуп) земельних ділянок у землекористувачів (землевласників) із затвердженням умов вилучення (викупу) земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням категорії земель та її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва , встановлення обґрунтованих граничних термінів забудови земельної ділянки.

59. Колегія суддів вважає безпідставним посилання скаржника на те, що спірну земельну ділянку було сформовано і зареєстровано 27.06.2008, її межі вже були винесені в натурі (на місцевості), а встановлене рішенням Київради №952/1613 від 26.06.2007 цільове призначення не змінювалося, внаслідок чого не було необхідних і законодавчо встановлених підстав для розроблення і затвердження проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки в оренду, з огляду на таке.

60. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 у справі №910/14803/17 встановлено той факт, що саме скасоване рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 24.04.2008 у справі №2-27181/08, яке не породжує правових наслідків та не може бути підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, стало підставою для формування, реєстрації спірної земельної ділянки, винесення її меж в натурі та подальшого неправомірного ухилення від необхідності розроблення проекту землеустрою для відведення спірної земельної ділянки.

Вказана обставина в силу частини 4 статті 75 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, не підлягає повторному доказуванню.

61. Касаційна інстанція не приймає до уваги доводи скаржника про те, що згідно з наявним у справі проектом землеустрою з організації і встановлення меж територій земельних ділянок, що входять до складу НПП "Голосіївський", розробленого землевпорядною організацією (ТОВ "Ліга Експерт") на виконання рішення Київради від 06.10.2011 №256/6472 , належним чином погодженого з органами державної влади і суміжними землекористувачами, але не затвердженого Київрадою, спірна земельна ділянка до складу НПП "Голосіївський" не увійшла, оскільки, по-перше, як вказує сам Орендар, зазначений проект землеустрою розроблено вже після укладення оспорюваного договору, а тому не може підтверджувати невключення спірної земельної ділянки до складу земель Парку станом на 28.10.2010. По-друге цей проект землеустрою не може породжувати юридичних наслідків та вважатися належним доказом як такий, що не затверджений у встановленому порядку.

62. Крім того, посилання суду першої інстанції та скаржника на невизначеність меж НПП "Голосіївський" в обґрунтування законності передачі спірної земельної ділянки в оренду за оспорюваним договором від 28.10.2010 спростовуються як імперативними положеннями частини 4 статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" (в редакції, чинній з 16.02.2010), згідно з якою до встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду, так і наявним у справі Проектом створення Національного природного парку "Голосіївський", затвердженим Додатком №1 до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.03.2006 №619.

63. Колегія суддів також зауважує на помилковості висновку місцевого господарського суду про відсутність зміни цільового призначення спірної земельної ділянки як підставу для звільнення Товариства від здійснення процедури розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та достатність для надання її в оренду розробленої у 2010 році технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою, оскільки зі змісту рішень Київради від 29.10.2009 №532/2601 і від 25.03.2010 №446/3884 та умов договорів оренди земельної ділянки від 01.07.2008 та від 28.10.2010 чітко вбачається неоднакове цільове призначення спірної земельної ділянки.

Зокрема пунктом 2.1 договору оренди від 28.10.2010 визначено таке додаткове цільове призначення земельної ділянки як будівництво салонів з продажу автомобілів і їх технічного обслуговування, що є порушенням вимог статей 19, 20, 123 ЗК України і статей 7, 9, 20, 21 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", та переконливо свідчить про істотну зміну (розширення) попереднього цільового призначення - "для будівництва офісних комплексів з готелями, закладами громадського харчування, приміщеннями торговельно-розважального призначення і паркінгами зі створення та благоустроєм парків відпочинку, скверів, дитячих майданчиків із подальшою експлуатацією та обслуговуванням".

64. Відтак Верховний Суд погоджується з позицією апеляційного суду щодо допустимості надання спірної земельної ділянки у користування Товариства лише на підставі проекту землеустрою щодо її відведення, чого не було зроблено відповідачами в порушення вимог частин 1, 10 статті 123 ЗК України.

65. Статтею 57 ЗК України передбачено, що земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

66. Відповідно до пункту 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

67. У постанові Верховного Суду України від 24.12.2014 у справі №6-212-цс14 викладено правову позицію про те, що планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11.12.1986, планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування.

68. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 у справі №910/14803/17, яка набрала законної сили, встановлено, що витяг з Проекту організації і розвитку лісового господарства Лісопаркового господарства "Конча-Заспа" КМДА Державного комунального об'єднання зеленого будівництва "Київзеленбуд" (Інв. № 32, Том II, книга 1, 1999 рік) (Планшет № 5), Проект організації та розвитку лісового господарства КП "ЛПГ "Конча-Заспа" (Інв. № 82, 2010 рік) (Планшет №6 (витяг) кварталу №29 Голосіївського лісництва, Урочище "Бичок"), Акт комісії по визначенню збитків, пов'язаних із оформленням права користування земельною ділянкою площею 2,7га за ТОВ "Авеста-Буд" (урочище "Бичок", діл. 1 парна сторона), земельно-кадастрова інформація на земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:90:119:0063) беззастережно свідчать про те, що спірну земельну ділянку (виділи 2, 4, 6, 9, 10, 12, 8 кварталу 29 Урочища "Бичок"), з метою її передачі в оренду ТОВ "Авеста-Буд" було вилучено в її попереднього землекористувача - КП "ЛПГ "Конча-Заспа" з порушенням визначеної законодавствам процедури, зокрема частини 2 статті 150 ЗК України.

Вказаний факт в силу частини 4 статті 75 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, не підлягає повторному доказуванню.

69. Водночас колегія суддів відхиляє передчасне посилання скаржника в обґрунтування своїх заперечень на частину 7 статті 47 Закону України "Про землеустрій" (в редакції, чинній з 27.06.2015), згідно з якою рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій, оскільки в силу вимог частини 2 статті 5 ЦК України вказана вище норма земельного законодавства не має зворотної дії в часі до спірних правовідносин, пов'язаних з укладенням договору оренди від 28.10.2010.

70. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

71. Згідно з частиною 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до підпункту "в" пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

72. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).

73. Частинами 3, 4, 5 статті 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

74. Апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що для правильного застосування частини 1 статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини такого порушення.

75. В подальшому суд апеляційної інстанції врахував, що оспорюваний правочин датований 2010 роком та був вчинений на підставі рішення Київської міської ради від 29.10.2009, яке в свою чергу у встановленому законодавством порядку на сайті Київради оприлюднено не було, що об'єктивно позбавило позивача можливості дізнатися про його існування. Також після прийняття вказаного рішення було укладено оспорюваний правочин, інформація про який також не була оприлюднена як така, що не відноситься до публічної інформації.

76. Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що в даному випадку позивач, не будучи стороною оспорюваного договору, дізнався про порушення його прав в момент, коли розпочалися роботи щодо підготовки земельної ділянки до забудови, а саме в 2016 році.

77. Натомість наявні доводи скаржника з приводу пропуску позивачем строку позовної давності зводяться передусім до необхідності переоцінки наявних у справі доказів та надання переваги тим доказам, які подані відповідачами, проте, в силу меж перегляду справи в касаційній інстанції, передбачених статтею 300 ГПК України, зазначене виходить за межі повноважень Верховного Суду.

78. Колегія суддів не може прийняти до уваги бездоказові припущення скаржника про невірне встановлення судом апеляційної інстанції початку перебігу строку позовної давності та помилкову відмову відповідачам у застосуванні наслідків пропуску цього строку з огляду те, що обізнаність Нацпарку станом на 23.11.2011 з належністю спірної земельної ділянки Товариству на праві оренди згідно з договором оренди від 28.10.2010 вбачається з листа-відповіді ТОВ "Авеста-Буд" на лист НПП "Голосіївський" №700/2-05 від 23.11.2011, яким Орендар відмовив Нацпарку в погодженні віднесення спірної земельної ділянки до території Парку, оскільки вказані вище листи у матеріалах справи відсутні та не вбачається їх надання скаржником під час апеляційного перегляду справи.

79. Адже, в матеріалах справи містяться копія витягу (пояснювальної записки) з проекту землеустрою з організації і встановлення меж територій земельних ділянок, що входять до складу НПП "Голосіївський" (а.с.194-215 том 4), лист НПП "Голосіївський" від 14.12.2015 №435/2-04, а також лист Мінекології України від 15.08.2016 №5/3-9/7732-16, що обумовлено поверненням за заявою представника НПП "Голосіївський" від 21.10.2016 оригіналу вказаного проекту, наданого для огляду до Господарського суду м. Києва.

80. Отже, суд апеляційної інстанції, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, зважаючи на доведеність порушення прав позивача внаслідок укладення між відповідачами оспорюваного договору оренди землі, дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для визнання цього договору недійсним.

81. В свою чергу касаційна інстанція погоджується з викладеними у відзивах на касаційну скаргу доводами Нацпарку, Мінекології України та заступника прокурора м. Києва, обґрунтованість та відповідність яких чинному законодавству і фактичним обставинам справи підтверджується вищенаведеними висновками.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

82. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

83. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку про необґрунтованість позовних вимог, як наслідок, оскаржувану постанову ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

84. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновок суду апеляційної інстанції щодо задоволення позову, у зв'язку з чим підстави для скасування чи зміни оскаржуваної постанови відсутні.

Щодо судових витрат

85. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авеста-Буд" залишити без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2019 у справі №910/11164/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

К. М. Пільков