Рішення

від 20.08.2019 по справі 640/9059/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1/325

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 серпня 2019 року № 640/9059/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом приватного підприємства Рамазонов

до Головного управління Держпраці у Київській області

про визнання дій протиправними, скасування постанови про накладення штрафу

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява приватного підприємства Рамазонов (надалі - позивач), адреса: місто Київ, проспект Степана Бандери, будинок 16, адреса для листування: 01024, місто Київ, вулиця Круглоуніверситетська, будинок 17, офіс 10 до Головного управління Держпраці у Київській області (надалі - відповідач), адреса: 04060, місто Київ, вулиця Вавілових, будинок 10, у якій позивач, з урахуванням позовної заяви в новій редакції, просив:

- визнати дії заступника начальника Головного управління Держпраці у Київській області Андрієнко В.С. щодо винесення постанови про накладення штрафу уповноваженими особами №КВ775/1721/АВ/П/ТД/ФС-286 від 12 квітня 2019 року на приватне підприємство Рамазонов неправомірними;

- скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими особами №КВ775/1721/АВ/П/ТД/ФС-286 від 12 квітня 2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що 20 березня 2019 року відповідачем проведено інспекторське відвідування приватного підприємства Рамазонов

У зв`язку з перебуванням директора підприємства в шоковому стані, останній допустив посадових осіб відповідача до перевірки.

Проте, як зазначено у позовній заяві, після вивчення документів адвокатом було встановлено, що перевірка розпочата з порушенням норм законодавства України, а залучення телебачення, співробітників міграційної служби та правоохоронних органів, за доводами позивача, використано як факт залякування та випливу на суб`єкта господарювання.

Крім того, як вказано у позовній заяві, законних підстав для проведення перевірки у інспекторів не було, також директору підприємства не було надано інспекторами Головного управління Держпраці у Київській області перед початком здійснення позапланового заходу документів, визначених законодавством та обов`язкових для пред`явлення, а позивачем, в свою чергу, було надано усі необхідні документи, які пов`язані з господарською діяльністю, які оформлено у лютому 2019 року.

21 березня 2019 року складено акт інспекторського відвідування фізичної особи яка використовує найману працю №775/1721/АВ, де, за твердженнями позивача, зазначені надумані порушення.

При цьому, позивач наголошує, що у акті зазначено, що проведено інспекторське відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю, а згідно направлення на проведення позапланової перевірки, перевірка проводилась приватного підприємства Рамазонов , тобто, перевірка фізичної особи не проводилась, а тому позивач вважає, що акт №КВ775/1721/АВ від 21 березня 2019 року не має будь-якого відношення до позапланової перевірки.

У позовній заяві позивач вказує на те, що в акті перевірки зазначено про те, що опитано 5 осіб, які знаходилися в цеху, розташованому за адресою: місто Київ, проспект Степана Бендери, 16.

Усі ці люди, як зазначає позивач, є громадянами Узбекистану, які не володіють українською та російською мовами, перекладача на їх вимогу надано не було. У вказаних осіб укладено договори з адвокатом Шипікою А.В., який приїхав на перевірку трохи пізніше.

Вимоги щодо залучення перекладача та проведення перевірки без порушень законодавства були проігноровані.

Намагання директора підприємства долучити пояснення осіб, з якими було укладено договори про надання послуг та виконання робіт, та допиту вказаних осіб при розгляді справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови, були проігноровані.

Також, позивач у позовній заяві вказує, що інспектором Головного управління Держпраці у Київській області неправомірно поставлено під сумнів договори про надання послуг та виконання робіт, оскільки у останнього не було правових підстав вважати, що особи отримують зарплату.

Після проведення перевірки позивача цех призупинив свою діяльність, а договори про надання послуг та виконання робіт так і не були виконані, акти прийому-передачі робіт та прийняття послуг не були підписані.

Крім того, позивач посилається на порушення відповідачем строків, встановлених законодавством, оскільки акт було складено 21 березня 2019 року, а розгляд справи проведено 12 квітня 2019 року. При цьому, лист з повідомленням про розгляд справи було отримано директором підприємства лише 03 травня 2019 року, що, за доводами позивача, свідчить про те, що розгляд справи неможливо було проводити.

За наслідками розгляду справи постановою першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Київській області Андрієнко В.С. №КВ775/1721/АВ/П/ТД/ФС-286 від 12 квітня 2019 року встановлено, що позивачем вчинено правопорушення, передбачене абзацом 2 частиною 2 статті 265 КЗпП України та накладено штраф в розмірі 625950,00 грн.

Не погоджуючись з діями першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Київській області Андрієнко В.С. та постановою про накладення штрафу, позивач звернувся до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у відзиві на позовну заяву послався на те, що Головним управлінням Держпраці у Київській області було проведене інспекційне відвідування приватного підприємства Рамазонов , яким встановлено порушення, а саме, частини 3 статті 24 КЗпП України приватне підприємство Рамазонов допустило до роботи п`ятьох осіб без укладення трудових договорів, оформлених наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та без повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу.

За наслідками інспекційного відвідування було складено відповідний акт №КВ775/1721/АВ від 21 березня 2019 року.

При цьому, представник відповідача також зазначив, що перед початком інспекційного відвідування директору підприємства Сухробу Рамазонову інспектором було пред`явлено службове посвідчення, а також надано для ознайомлення направлення на проведення інспекційного відвідування.

Також, інспектором праці було складено вимогу про надання документів №775 від 20 березня 2019 року, якою зобов`язано директора позивача у строк до 14 години 00 хвилин 21 березня 2019 року надати документи необхідні для проведення інспекційного відвідування.

Крім того, у відзиві на позовну заяву зазначено, що у ході інспекційного відвідування цеху приватного підприємства Рамазонов за адресою: місто Київ, проспект Степана Бандери, будинок 16, виявлено та опитано найманих осіб:

- ОСОБА_1 , який займає посаду обвалювача, згідно наданих пояснень працює з 03 березня 2019 року, тривалість робочого часу з 09 години 00 хвилин до 17 години 00 хвилин, режим роботи 5 разів на тиждень, розмір фактичної заробітної плати становить 4500,00 грн в місяць, отримується раз на місяць, з правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства ознайомлений;

- ОСОБА_2 , який займає посаду обвалювача, згідно наданих пояснень з 03 березня 2019 року, тривалість робочого часу з 09 години 00 хвилин до 17 години 00 хвилин, режим роботи 5 разів на тиждень, розмір фактичної заробітної плати становить 5500,00 грн в місяць, отримується раз на місяць, з правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства ознайомлений, інструктаж з охорони праці на робочому місці проводився;

- ОСОБА_3 , який займає посаду обвалювача, згідно наданих пояснень працює близько місяця, тривалість робочого часу з 09 години 00 хвилин до 17 години 00 хвилин, режим роботи 5 разів на тиждень, розмір фактично отриманої заробітної плати становить 5100-7000 грн на місяць., отримується раз на місяць (числа 28-30), з правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства ознайомлений, інструктаж з охорони праці на робочому місці проводився;

- ОСОБА_4 , який займає посаду водія, згідно наданих пояснень, працює з лютого 2019 року, тривалість робочого часу з 09 години 00 хвилин до 18 години 00 хвилин, режим роботи 3 днів на тиждень, розмір фактично отриманої заробітної плати становить 12000,00 грн в місяць, отримується раз на місяць;

- ОСОБА_5 , який займає посаду м`ясника, згідно наданих пояснень близько місяця, тривалість робочого часу з 08 години 00 хвилин до 20 години 00 хвилин, режим роботи 5 разів на тиждень, зарплату ще не отримував, з правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства ознайомлений, інструктаж з охорони праці на робочому місці проводився.

Керівником підприємства на вимогу про надання документів №775 від 20 березня 2019 року надано договори про виконання робіт №№1-5 від 01 березня 2019 року, укладені з вказаними вище особами, повідомлення про прийняття на роботу ОСОБА_6 , копію трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_6 з відміткою про прийняття на роботу 01 грудня 2018 року, штатний розпис приватного підприємства Рамазонов , журнал реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці.

За доводами представника відповідача, договори про виконання робіт, надані на вимогу №775 від 20 березня 2019 року, мають характерні ознаки трудових відносин, що свідчить про порушення позивачем частин 1 та 3 статті 24 КЗпП України, тобто, не укладення трудових договорів з п`ятьма вказаними вище особами.

Крім того, представник відповідача послався на те, що позивачем не надано доказів того, що за даними цивільно-правовими угодами були сплачені податки та збори, наприклад, звіт 1ДФ та щомісячний звіт за формою Д4, які подаються до ДФС суб`єктом господарювання, оскільки виплати за цивільно- правовим договором, як зазначає представник відповідача, обкладаються тими самими податками та зборами, що і заробітна плата за трудовим договором.

При цьому, представник відповідача у відзиві на позовну заяву звернув увагу на те, що всі працівники позивача були ознайомлені та проінструктовані з техніки безпеки та охорони праці на робочому місці, що підтверджується журналом реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці з підписами неоформлених працівників.

Акт інспекційного відвідування №КВ775/1721/АВ від 21 березня 2019 року направлений поштовим рекомендованим відправленням на адресу приватного підприємства Рамазонов .

В подальшому, як зазначено у відзиві на позовну заяву, відповідач направив на адресу позивача лист про розгляд справи про накладення штрафу №4.3/2/19/5082 від 01 квітня 2019 року, що, за доводами представника відповідача, свідчить про дотримання відповідачем вимог законодавства.

Оскільки належно повідомлений позивач не з`явився на розгляд справи про накладення штрафу та останнім було порушено законодавство про працю відповідачем винесено постанову №КВ775/1721/АВ/П/ТД/ФС-286 від 12 квітня 2019 року.

У зв`язку з вищевикладеним, представник відповідача вважає, що відповідач діяв у межах та спосіб, визначені законодавством, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

У відповіді на відзив на позовну заяву представник позивача послався на те, що будь-яких підстав для проведення перевірки у відповідача не було, також відповідь на відзив містить аналогічні пояснення тим, що викладені у позовній заяві.

Крім того, представник позивача у відповіді на відзив зазначив, що після виконання робіт по договорам, умови яких було виконано, складено акт прийому - надання послуг до цивільно-правового договору, а по договорам, умови яких не виконано - додаткові угоди про розірвання договорів. На підставі чого позивачем складено відповідні звіти згідно форми Д4 та звіт форми 1 ДФ, які подані до ДФС в електронному вигляді та прийняті контролюючим органом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2019 року відкрито провадження у адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Судом встановлено, що приватне підприємство Рамазонов (код ЄДРПОУ 41075989) зареєстроване у Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 11 січня 2017 року, основним видом економічної діяльності є діяльність за кодом КВЕД 10.11 Виробництво м`яса (основний), адреса здійснення діяльності: місто Київ, вулиця Степана Бандери, будинок 16 (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch).

Наказом Головного управління Держпраці у Київській області Про проведення інспекційного відвідування ПП Рамазонов від 18 березня 2019 року №1526 начальнику (інспектору праці) відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів управління з питань праці Головного управління Держпраці у Київській області Знов`юку І.О. доручено організувати проведення інспекційного відвідування на предмет не оформлення трудових відносин у ПП Рамазонов , код ЄДРПОУ 41075989, юридична адреса: проспект Степана Бандери, буд. 16, м. Київ, 04073. Підставою для проведення інспекційного відвідування зазначено рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої з інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством.

У відповідності до копії направлення на проведення інспекційного відвідування від 19 березня 2019 року №775, яка надана суду позивачем, для проведення інспекційного відвідування на предмет не оформлення трудових відносин ФОП Рамазонов за адресою: АДРЕСА_2 на підставі наказу від 18 березня 2019 року №1526 направлені головні державні інспектори відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів управління з питань праці Головного управління Держпраці у Київській області Литвинюк Д.В. та Оверчук Р.Ю. Питання, що підлягають контролю: не оформлення трудових відносин. (Т.1, арк. 17).

В той же час, у відповідності до наданої представником відповідачем суду копії направлення на проведення інспекційного відвідування від 19 березня 2019 року №775 для проведення інспекційного відвідування на предмет не оформлення трудових відносин ПП Рамазонов за адресою: місто Київ, вулиця Степана Бандери, 16 на підставі наказу від 18 березня 2019 року №1526 направлені головні державні інспектори відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів управління з питань праці Головного управління Держпраці у Київській області Литвинюк Д.В. та Оверчук Р.Ю. Питання, що підлягають контролю: не оформлення трудових відносин. (Т.1, арк. 73).

Як вбачається з наданої позивачем копії вимоги про надання/поновлення документів №775 від 20 березня 2019 року, вказана вимога була складена у присутності керівника об`єкта відвідування ОСОБА_6 , а також у вимозі зазначено, які документи останній повинен був надати з відмітками про надання та не надання цих документів. (Т.1, арк. 18).

При цьому, у наданій представником відповідача копії вимоги №775 від 19 березня 2019 року зазначено, що вимога складена у присутності ОСОБА_7 . (Т.1, арк. 74-75).

Судом з метою встановлення всіх обставин у справі також були досліджені оригінали примірників направлення на проведення інспекційного відвідування від 19 березня 2019 року №775 та вимоги про надання/поновлення документів №775 від 20 березня 2019 року та встановлено, що копії примірників цих документів, надані сторонами, не відрізняються від оригіналів, які перебувають у сторін.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 01 березня 2019 року між приватним підприємством Рамазонов та ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 укладено договори про виконання робіт №№1-4, відповідно до умов яких фізичні особи взяли на себе зобов`язання виконувати роботи, вказані в пунктах 1.2. в обсязі 10 тон сировини в строк до 01 березня 2019 року до 01 червня 2019 року (Т.1, арк. 31, 32, 33, 34), також між приватним підприємством Рамазонов та ОСОБА_12 укладено договір про виконання робіт №5 від 01 березня 2019 року, відповідно до умов якого останній взяв на себе зобов`язання надавати послуги по мірі необхідності, передбачені договором в строк з 01 березня 2019 року до 01 червня 2019 року (Т.1, арк. 35).

З наданих суду представником відповідача копій пояснень ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_13 від 20 березня 2019 року вбачається, що останні надавали пояснення з приводу оформлення трудових відносин з приватним підприємством Рамазонов , зокрема, щодо того, що вони працевлаштовані з початку березня 2019 року, а ОСОБА_14 з лютого 2019 року та останні надали пояснення щодо розміру заробітної плати (Т.1, арк. 83-87).

За наслідками проведення інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю, інспектором праці Литвинюком Д.В. складено акт №КВ775/1721/АВ від 21 березня 2019 року, в якому зазначено, що у присутності ОСОБА_15 проведено інспекційне відвідування цеху ПП Рамазонов у період з 20 березня 2019 року по 21 березня 2019 року та встановлено порушення:

- частини 1 статті 24 КЗпП України - трудові договори не укладено з 3 працівниками ( ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_14 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 );

- частини 3 статті 24 КЗпП України - 5 працівників ( ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_14 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ); допустили до роботи без укладення трудових договорів, оформлених наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу;

- постанови Кабінету Міністрів України №413 від 17 червня 2015 року - 5 працівників ( ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_14 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ) допустили до роботи без укладення трудових договорів, оформлених наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу (Т.1, арк. 19-21,76-81).

Примірник акта, як зазначає представник відповідача було направлено на адресу позивача поштовим зв`язком 22 березня 2019 року, про що надано відповідний фіскальний чек (штрих-код відправлення 0406005323211) (Т.1, арк. 82).

01 квітня 2019 року позивач надав Головному управлінню Держпраці у Київській області заперечення до акта №КВ775/1721/АВ від 21 березня 2019 року, в яких зазначені аналогічні підстави, з яких позивач заперечує проти встановлених порушень, як і у позовній заяві. Вказані заперечення за наслідками їх розгляду залишені Головним управлінням Держпраці у Київській області, про що позивача повідомлено листом від 02 квітня 2019 року №43/2/19/5232 (Т.1, арк. 41-43, 28-29).

Крім того, в матеріалах справи міститься повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу від 01 квітня 2019 року №43/2/19/5082, в якому позивач повідомлявся про призначення розгляду справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю, передбачених абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП України на ПП Рамазонов на 12 квітня 2019 року, яке направлено, як зазначив представник відповідача у відзиві, поштовим відправленням зі штрих-кодом 0406003619407 та отримане позивачем, відповідно до наявної в матеріалах справи роздруківки з офіційного сайту Укрпошта відстеження поштових відправлень 03 травня 2019 року (Т.1, арк. 30, 23,26).

Постановою першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Київській області Андрієнка В.С. №КВ775/1721/АВ/П/ТД/ФС-286 від 12 квітня 2019 року за наслідками розгляду справи про накладення штрафу та на підставі акта інспекційного відвідування від 21 березня 2019 року №КВ775/1721/АВ щодо порушень ПП Рамазонов , встановлено порушення вимог частини 1 статті 21, частини 3 статті 24 КЗпП України, зокрема, ПП Рамазонов допускає до роботи працівників без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, а саме, під час інспекційного відвідування цеху за адресою: проспект Степана Бандери , будинок 16 місто Київ, де проводив діяльність ПП Рамазонов виявлено громадян ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_20 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , які працювали в цеху без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника, та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу, на підставі чого вирішено накласти на приватне підприємство Рамазонов штраф у розмірі 625950,00 грн (Т.1, арк. 15-16).

Крім того, в матеріалах справи наявні копії пояснень вказаних вище фізичних осіб, які надані Головному управлінню Держпраці у Київській області щодо обставин, які мали місце 20 березня 2019 року. У вказаних поясненнях зазначено, що вони написані від імені цих осіб та переведені останнім ОСОБА_21 , який розуміє українську, російську та узбецьку мови (Т.1, арк. 36-40).

При цьому, в матеріалах справи наявні копії додаткових угод до вказаних вище договорів, зокрема, копії додаткових угод до договорів, укладених з ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , та ОСОБА_12 про доповнення договорів про виконання робіт від 05 квітня 2019 року та про розірвання договорів про виконання робіт від 10 квітня 2019 року (Т.1, арк. 98,99,104,105,106,107).

У відповідності до наданих суду копій додаткових угод до договорів про виконання робіт від 05 квітня 2019 року, укладених з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вбачається, що договори доповнені пунктом 2.4. щодо вартості виконаних робіт, а також надано копії актів прийому наданих послуг до цивільного-правового договору від 30 травня 2019 року, відповідно до яких позивач прийняв послуги виконавців та сторони узгодили винагороду виконавців за надані послуги (Т.1, арк. 100,101,102,103).

Також, в матеріалах справи містяться й докази щодо того, що позивачем направлено до податкового органу відповідні звіти форми Д4 про розірвання договорів про виконання робіт, які прийняті податковим органом (Т.1, арк. 112-118).

Суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується подання позивачем звітності до податкового органу форми Д4 та форми №1ДФ, а також оплата наданих послуг ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ( Т .1, арк. 119-123,124,125,108,109,110,111).

Вважаючи протиправними дії першого заступника Головного управління Держпраці у Київській області Андрієнка В.С. та протиправною постанову №КВ775/1721/АВ/П/ТД/ФС-286 від 12 квітня 2019 року позивач звернувся до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05 квітня 2007 року № 877-V, (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) (надалі - Закон України від 05.04.2007 № 877-V), дія якого поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно з частиною 4 статті 2 Закону України від 05.04.2007 № 877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Відповідно до частини 5 статті 2 Закону України від 05.04.2007 №877 V зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 259 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Основні засади процедури здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю врегульовані Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295, яка була чинною на момент проведення інспекційного відвідування (надалі - Порядок №295).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

За змістом статті 265 КЗпП України Посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення

Частиною 4 статті 265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України Про зайнятість населення , визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 (надалі - Порядок № 509).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками.

Штрафи можуть бути накладені, у тому числі, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади.

Пунктом 3 Порядку № 509 передбачено, що уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.

Положення пункту 3 Порядку №509 свідчить про те, що уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта повинна прийняти рішення саме щодо розгляду справи про накладення штрафу, а не розглянути таку справу, тому твердження позивача щодо порушення строків розгляду справи про накладення штрафу є безпідставними та такими, що не грунтуються на вимогах законодавства.

Приписами пункту 8 Порядку № 590 визначено, що за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, приймає відповідне рішення.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається у Держпраці або її територіальному органі, другий - надсилається протягом трьох днів суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка.

Тобто, відповідач, як територіальний орган Держпраці вправі здійснювати державний контроль за додержанням законодавства про працю шляхом проведення інспекційних відвідувань та, у разі виявлення порушень - накладати відповідні стягнення (штрафи).

Як зазначалося, у ході проведеного інспекційного відвідування позивача, посадовими особами відповідача встановлено допуск працівників до роботи без оформлення трудових відносин, що позивач заперечив, вказавши, що із ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 були укладені саме цивільно-правові договорим на виконання визначених робіт.

Таким чином, визначальним для вирішення спірних правовідносин у цій справі є встановлення наявності чи відсутності трудових відносин між позивачем та відповідними фізичними особами.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено, крім Конституції України, Кодексом законів про працю України.

Частиною 1 статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Визначення трудового договору міститься у частині 1 статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

В той же час, загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України). Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Аналіз наведених норм діючого законодавства дозволяє суду дійти висновку про те, що основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Так, виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Зі змісту цивільно-правових договорів про надання послуг, укладених позивачем з фізичними особами, копії яких наявні в матеріалах справи, судом встановлено, що предметами останніх є послуги роботи з виконання різного виду робіт щодо обробки сировини, її розсортування, відвантаження тощо на певний строк.

Водночас, суд зазначає, що у цих цивільно-правових угодах не зазначено, який саме результат роботи повинен передати виконавець замовнику, процес праці не передбачає будь-якого кінцевого результату, що вказує на наявність трудових відносини між позивачем та вищевказаними особами. Проте, з вказаних цивільно-правових угод також вбачається, що оплата за надані послуги виконується не пізніше, ніж 14 днів після підписання сторонами акта наданих послуг, що не характерно для заробітної плати. Також, умовами вказаних договорів передбачено, що виконавці не підпорядковуються правилам внутрішнього трудового розпорядку замовника, а самі організовують свою діяльність та виконують її на власний ризик, а тому посилання відповідача на наявність відповідних підпис вказаних вище фізичних осіб у журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці не є беззаперечним доказом того, що між позивачем та фізичними особами виникли саме трудові відносини, а не цивільно-правові.

Оскільки основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності, а метою цивільно-правового договору є отримання певного матеріального результату, суд вважає, що зазначені вище угоди були спрямовані на кінцевий результат, зокрема, за договорами №№1-4 щодо обробки 10 тон сировини у строк з 01 березня 2019 року по 01 червня 2019 року, а за умовами договору №5 кінцевим результатом було надання послуг по мірі необхідності, що дозволяє дійти висновку про відсутність підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку та виконання роботи на власний ризик, вказані обставини характеризують цивільно-правові (договірні) відносини та не були пов`язані із самим процесом праці, що є характерним саме для трудових функцій.

При цьому, суд ще раз звертає увагу, що в матеріалах справи містяться докази сплати позивачем обов`язкових платежів та подання відповідних звітностей до податкового органу після отримання кінцевого результату від фізичних осіб, договори з якими не були розірвані, що також свідчить про існування між зазначеними особами саме договірних цивільно-правових відносин.

Відповідно до частин першої та другої статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Таким чином, наявні у справі докази, свідчать про недоведеність виконання трудових обов`язків без укладення трудового договору, що спростовує твердження відповідача про порушення позивачем вимог законодавства про працю, зокрема статті 24 КЗпП України, за що встановлена відповідальність згідно з абзацом другим частини 2 статті 265 КЗпП України, що свідчить про порушення відповідачем вимог законодавства в частині накладення штрафу на позивача.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що пунктом 2 Порядку №295 передбачено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань.

Відповідно до пункту 5 Порядку №295 Інспекційні відвідування проводяться:

1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю;

2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин;

3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту;

4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю;

5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю;

6) за інформацією:

Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати;

ДФС та її територіальних органів про:

- невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності;

- факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень;

- факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом;

- роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника;

Пенсійного фонду України та його територіальних органів про:

- роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної;

- роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу;

- роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків;

- працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року;

- роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України Про відпустки );

- роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації;

- роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів;

- роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників;

7) за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених в ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.

Звернення фізичних осіб, стосовно яких порушено правила оформлення трудових відносин, працівників і роботодавців може бути подане через уповноваженого представника.

Рішення про доцільність проведення відповідних заходів з підстав, визначених підпунктами 5-7 цього пункту та пунктом 31 цього Порядку, приймає керівник органу контролю, його заступник.

Інспекційне відвідування або рішення інспектора праці про відвідування роботодавця, передбачене пунктом 33 цього Порядку, підлягає повідомній реєстрації Держпраці чи її територіальним органом до початку його проведення.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, інспекційне відвідування позивача було здійснене посадовою особою Головного управління Держпраці у Київській області за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, що не суперечило вимогам діючого законодавства України, а тому посилання позивача та його представника на відсутність повноважень щодо проведення інспекційного відвідування є безпідставними та такими, що не можуть бути покладені в основу судового рішення.

В той же час, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з пунктами 19-21 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

Якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною.

Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Відповідно до пунктів 23-24 Порядку №295 припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Припис вноситься об`єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.

У приписі зазначається строк для усунення виявлених порушень. У разі встановлення строку виконання припису більше ніж три місяці у приписі визначається графік та заплановані заходи усунення виявлених порушень з відповідним інформуванням інспектора праці згідно з визначеною у приписі періодичністю.

Припис складається у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування або невиїзне інспектування, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Один примірник припису залишається в об`єкта відвідування.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що інспектором праці за результатами інспекційного відвідування у разі виявлення порушень обов`язково повинен бути складений припис про їх усунення, при цьому, припис може бути внесений об`єкту відвідування протягом двох різних строків - не пізніше наступного робочого дня після підписання (відмови від підписання) акту; наступного дня після розгляду зауважень, які можуть бути подані не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, акт інспекційного відвідування не був підписаний позивачем або уповноваженою ним особою саме 21 березня 2019 року, тобто в день його складання державним інспектором, при цьому, матеріали справи також не містять жодних належних та допустимих доказів того, що відповідачем після розгляду заперечень на акт (02 квітня 2019 року) було складено припис про усунення порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування, чим порушено вимоги Порядку №295 щодо винесення припису. Суд зауважує, що вказана норма щодо складання припису про усунення виявлених порушень не є альтернативною та не може застосовуватись на розсуд інспектора праці, який проводив інспекційне відвідування, а, навпаки, є обов`язковою, у разі виявлення порушень законодавства про працю за результатами інспекційного відвідування.

Тобто, у межах встановленої Порядком №265 процедури винесення припису про усунення виявлених порушень, позивач повинен спочатку отримати Акт інспекційного відвідування, надати свої зауваження на нього, які підлягають розгляду та після надання вмотивованої відповіді на зауваження, інспектор праці мав винести відповідний припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю, проте, в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази складання припису про усунення порушень позивачу.

Стосовно посилань позивача на порушення інспектором праці прав ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_23 та ОСОБА_4 в частині не надання послуг перекладача, суд звертає увагу, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_24 (який був присутній при написанні вказаними особами письмових пояснень на адресу відповідача після проведення інспекційного відвідування) надає послуги перекладача у відповідності до вимог чинного законодавства України, а тому суд критично ставиться до цих пояснень та тверджень позивача щодо порушення інспектором праці прав вказаних вище осіб щодо ненадання їм перекладача.

Крім того, суд зауважує, що умови вказаних вище договорів про виконання робіт та додаткових угод до них також не містять будь-яких відомостей щодо того, що фізичні особи, зокрема, ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_14 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 не володіють українською мовою, або що вказані договори та додаткові угоди були укладені у присутності перекладача, що ставить під сумнів твердження позивача, викладені ним у позовній заяві в тій частині, що ці особи станом на момент інспекційного відвідування не володіли ані українською, ані російською мовою.

При цьому, суд зазначає, що наявні неточності у примірниках направлення на проведення інспекційного відвідування від 19 березня 2019 року №775, зокрема, в частині зазначення найменування позивача ПП Рамазанов та ФОП ОСОБА_25 , а також допис у примірнику відповідача у вимозі про надання документів №775 від 20 березня 2019 року щодо по батькові ОСОБА_26 , не впливають на судове рішення по суті, оскільки такі неточності не є предметом спору у даній справі, а сам факт існування відповідних документів учасниками справи не заперечується.

Стосовно посилання позивача на положення ЦК України щодо порядку визнання правочинів недійсними, суд зазначає, що сам по собі факт відсутності судового рішення про визнання вказаних вище цивільно-правових правочинів недійсними не може бути безумовним доказом існування між зазначеними особами саме договірних цивільно-правових відносин, як про це стверджує позивач у своїй позовній заяві.

Щодо порушення процедури розгляду справи про накладення штрафу, зокрема, в частині неналежного повідомлення позивача про дату, час та місце її розгляду, суд зазначає наступне.

У відповідності до пункту 6 Порядку №509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Пунктом 7 Порядку №509 передбачено, що справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Так, в матеріалах справи наявна копія листа про розгляд справи про накладення штрафу №4.3/2/19/5082 від 01 квітня 2019 року, який, за твердженнями відповідача, направлено на адресу позивача рекомендованим поштовим відправленням чек №0406003619407, проте, з офіційного сайту Укрпошти пошук поштових відправлень вбачається, що поштова кореспонденція за вказаним штрих-кодом направлена до відділення поштового зв`язку місто Київ (індекс 04136) 03 квітня 2019 року та з 09 квітня 2019 року по 03 травня 2019 року перебувало у точці видачі, що свідчить про те, що відповідачем не виконані вимоги пункту 7 Порядку №509 щодо належного інформування суб`єкта господарювання про розгляд справи.

Проте, суд зауважує, що неотримання поштової кореспонденції суб`єктом господарювання впродовж місяця з дня її надходження до точки видачі (відділення поштового зв`язку за місцезнаходженням) не є достатньою та беззаперечною підставою для визнання протиправними дій відповідача та скасування постанови про накладення штрафу, оскільки матеріалами справи підтверджується, що позивачу було відомо про результати інспекційного відвідування, а тому, він мав можливість дізнатися про те, чи було порушено справу про накладення штрафу та, в подальшому, про дату, час та місце розгляду цієї справи.

В той же час суд зазначає, що вимога позивача у позовній заяві в новій редакції щодо виклику та допиту у якості свідків осіб, з якими позивачем було укладено договору про надання послуг та виконання робіт є безпідставною, оскільки позивачем не зазначено, які саме обставини, які не можуть бути підтверджені письмовими доказами, можуть пояснити вказані особи та які саме їх пояснення можуть бути покладені в основу судового рішення у даній справі.

Стосовно позовних вимог щодо визнання дій заступника начальника Головного управління Держпраці у Київській області Андрієнко В.С. щодо винесення постанови про накладення штрафу уповноваженими особами №КВ775/1721/АВ/П/ТД/ФС-286 від 12 квітня 2019 року на приватне підприємство Рамазонов неправомірними, суд приходить до висновку про їх необґрунтованість, оскільки як вже було зазначено судом вимогами чинного законодавства заступники керівників територіальних управлінь Держпраці наділені повноваженнями щодо винесення постанов відносно суб`єктів господарювання про накладення штрафу за порушення законодавства про працю, судом не встановлено перевищення повноважень заступника начальника Головного управління Держпраці у Київській області Андрієнко В.С. в цій частині, а протиправність самої постанови не свідчить про протиправність дій останнього.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.

З урахуванням викладеного, з метою найбільш ефективного захисту прав позивача, суд, керуючись частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та, окрім задоволення позовних вимог щодо скасування оскаржуваної постанови про накладення штрафу, визнати її протиправною.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем докази суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, зокрема, про задоволення позовних вимог в частині скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими особами №КВ775/1721/АВ/П/ТД/ФС-286 від 12 квітня 2019 року та виходу за межі позовних вимог й визнання постанови про накладення штрафу уповноваженими особами №КВ775/1721/АВ/П/ТД/ФС-286 від 12 квітня 2019 року протиправною, а також про відмову у задоволенні інших позовних вимог.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи доказів, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 9389,25 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 9389,25 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених вимог.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов приватного підприємства Рамазонов до Головного управління Держпраці в Київській області про визнання дій протиправними, скасування постанови про накладення штрафу - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Головного управління Держпраці у Київській області №КВ775/1721/АВ/П/ТД/ФС-286 від 12 квітня 2019 року.

3. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Стягнути на користь приватного підприємства Рамазонов (04073, місто Київ, проспект Степана Бандери, будинок 16, код ЄДРПОУ 41075989) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Київській області (04060, місто Київ, вулиця Вавілових, будинок 10, код ЄДРПОУ 39794214) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 9389,25 грн (дев`ять тисяч триста вісімдесят дев`ять гривень 25 копійок)

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова