Постанова

від 11.08.2019 по справі 444/2335/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 444/2335/17 Головуючий у 1 інстанції: Мікула В.Є.

Провадження № 22-ц/811/1119/19 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.

Категорія:47

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2019 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Цяцяка Р.П.,

суддів: Крайник Н.П. та Шеремети Н.О.,

за участю: секретаря Цапа П.М.,

адвоката Огородник І.І.

-представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

ОСОБА_3 і її представника адвоката Саламандик А.І.;

Поповича Ю.І. представника Міністерства оборони України;

третіх осіб ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Львові цивільнусправу заапеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Жовківського районногосуду Львівської області від 29 січня 2019 року,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні2017року ОСОБА_1 звернуласядо судуз позовом до ОСОБА_3 , третя особа на стороні відповідача Жовківська міська рада, в якому просила суд ухвалити рішення, яким зобов`язати ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні належною позивачці земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4622710100:01:006:0039, для проведення будівельних робіт шляхом демонтажу першої від проїзду з фронтальної сторони вказаної земельної ділянки господарської будівлі (гаражу), позначеного на Схемі генплану ділянки літ. МН та цифрою «3».

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що ОСОБА_1 є власником зазначеної земельної ділянки, у встановленому порядку отримала всі необхідні дозвільні документи на початок будівництва житлового будинку, однак проводити будівельні роботи на власній земельній ділянці не може, оскільки біля в`їзду на ділянку з фронтальної сторони відповідачкою розміщено господарську будівлю гараж, що перешкоджає заїзду на ділянку позивачки будівельної техніки, а тому унеможливлює проведення будівельних робіт. Господарська будівля розміщена відповідачем на земельній ділянці, що знаходиться в комунальній власності, без жодних дозволів та погоджень. Відповідачка самостійно перенести господарську будівлю відмовляється, провокує сварки та скандали.

Відповідачка ОСОБА_3 подала зустрічнийпозов до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Жовківська міська рада, Міністерство оборони України, ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , в якому просить визнати недійсним укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,08 га для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовуються тим, що спірним договором порушуються її права, як користувача земельної ділянки. Стверджує, що земельна ділянка, яку купила ОСОБА_1 , була виділена під дитячий майданчик і є в постійному користуванні Міністерства оборони України, була виділена для будівництва житлового будинку АДРЕСА_1 . Зазначає, що вказана ділянка перебувала в постійному користуванні Міністерства оборони України, а тому не могла бути приватизованою та проданою (т.1, а.с. 50-54).

Оскаржуваним рішенням позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист права власності задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_3 усунути ОСОБА_1 перешкоди в користуванні належною ОСОБА_1 земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4622710100:01:006:0039, для проведення будівельних робіт шляхом демонтажу першої від проїзду з фронтальної строни вказаної земельної ділянки господарської будівлі /гаражу/ позначеного на схемі генплану ділянки літерами МН та цифрою 3.

У задволеннізустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнаннянедійсним договорукупівлі-продажуземельної ділянкивідмовлено(т.1, а.с. 229-234).

Дане рішення оскаржила ОСОБА_3 .

Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог за первісним позовом ОСОБА_1 та задоволити її позовні вимоги за зустрічним позовом, покликаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та на порушення норм процесуального і неправильне застосування норм матеріального права.

Вважає, що її зустрічний позов Міністерству оборони України не надсилався і згадане Міністерство просто не знало про наявність даного спору в суді.

Вважає, що судом не враховано покази учасників та свідків, що були допитаними судом першої інстанції.

Вважає неправомірним посилання суду на Висновок експертного дослідження від 25.09.2017 року № 37/17, оскільки такий (на думку апелянта) не відповідає вимогам законодавства про судову експертизу, а експерт не був попередженим про відповідальність за завідомо неправдивий висновок (т.2, а.с. 2-4).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта, її представника, представника Міністерства оборони України, а також третіх осіб на підтримання доводів апеляційної скарги та заперечення цих доводів зі сторони представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чит законних інтересів, а статтями 12 і 81 ЦПК України - що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Свої позовні вимоги за зустрічним позовом (про визнання недійсним Договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 23.02.2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ) ОСОБА_13 обгрунтовує тим, що згадана земельна ділянка „перебуває упостійному користуванніМіністерства оборониУкраїни іне моглабути предметомдоговору,оскільки небула вилученау встановленомузаконом порядку (т.1, а.с. 50-54).

Матеріалами справи стверджується, що Міністерство оборони України згаданий зустрічний позов отримало (т.1, а.с. 80, 99), однак жодного відзиву на нього не подало, так само,як неподало апеляційноїскарги нарішення посправі, що оскаржується ОСОБА_3 .

В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що Міністерство оборони України уповноважувало ОСОБА_3 на представництво інтересів Міністерства по питанню захисту прав останнього на земельну ділянку, яка була предметом купівлі-продажу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Так само, як матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували будь-які права Міністерства оборони України (або апелянта ОСОБА_3 ) на цю земельну ділянку.

Як вбачається з Договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 23.02.2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (який оспорюється ОСОБА_13 ), спірна земельна ділянка належала продавцю ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право спадщину за законом від 16.04.2015року (т.1, а.с.14), яке (згадане свідоцтво) ніким не оскаржувалося і є чинним: докази протилежного у справі відсутні.

Як вбачається з листів структурних підрозділів Міністерства оборони України, військове майно, що знаходилось на території житлового містечка АДРЕСА_2 ,у якихпроживають апелянт ОСОБА_3 та треті особи) було передано із сфери управління Міністерства оборони України в комунальну власність територіальної громади міста Жовква Львівської області.

Статтею 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти.

Як також вбачається з вище згаданих листів Міністерства оборони України, останнє визнає, що вище згадані земельні ділянки вийшли з його володіння та управління і структурними підрозділами Міністерства (навіть станом на 11.04.2019 року вже після ухвалення судом оскаржуваного рішення) лише вчиняються певні дії (підготовки позовів тощо) „для повернення вказанихземельнихь ділянокдо Міністерстваоборони України (т.2, а.с. 104-106).

Частиною 2 статті 89 ЦПК України встановлено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно Висновку експертного дослідження від 25.09.2017 року № 37/17, наявність існуючих двох господарських будівель (гаражів) позначених на генплані ділянки літ. МН та цифрою „3 перед фронтальною стороною земельної ділянки садиби створюють перешкоди в користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 4622710100:01:006:0039, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 для проведення будівельних робіт (т.1, а.с. 6-39).

В суді апеляційної інстанції апелянт ОСОБА_3 визнала, що будь-які документи на встановлення вище згаданого гаражу у неї відсутні, оскільки дозвіл на його встановлення вона отримала в усній формі від командира військової частини, яка раніше тут була дислокованою.

Вище згаданий Висновок експертного дослідження від 25.09.2017 року № 37/17 апелянтом (в порушення вимог статтей 12 та 81 ЦПК України) жодним чином у будь-яких спосіб не спростовано.

Відтак, доводи апеляційної скарги з посиланням на те, що Висновок експертного дослідження від 25.09.2017 року № 37/17 ніби-то не відповідає вимогам законодавства про судову експертизу, а експерт не був попередженим про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, колегія суддів визнає такими, що не можуть прийматися до уваги.

З урахуванням вище наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для його скасування відсутні і апеляційну скаргу на нього, доводи якої не спростовують висновків рішення суду, слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишитибез задоволення,а рішенняЖовківського районногосудуЛьвівської областівід 29січня 2019року- без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повну постанову складено 19 серпня 2019 року.

Головуючий: Цяцяк Р.П.

Судді: Крайник Н.П.

Шеремета Н.О.