Рішення

від 12.08.2019 по справі 520/5038/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И 12 серпня 2019 р.                                                                                     № 520/5038/19 Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Тітова О.М., за участю секретаря судового засідання - Ломаги А.А., представника позивача - Верещаки Н.В., представника відповідача - Зекової С.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Енергія-21"         (м. Харків, вул.Конєва,21, код ЄДРПОУ 36816025) до         Головного управління ДФС у Харківській області         (61057, м. Харків, вул.Пушкінська,46, код ЄДРПОУ 39599198) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И В : Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Енергія-21", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 28.01.2019 року  за № 00000161411. В обґрунтування позову позивачем зазначено, що податковий орган прийняв протиправне податкове повідомлення-рішення, яке підлягає скасуванню, оскільки ґрунтується на помилкових висновках, викладених у акті перевірки від 26.12.2018 року №5333/20-40-14-11-11/36816025. Відповідач проти позову заперечував, згідно наданого до суду відзиву на позов просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі зазначивши, що оскаржувальне в даній справі податкове повідомлення-рішення від 28.01.2019 року  за № 00000161411 є законним та обґрунтованим, винесеним відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та не підлягають задоволенню. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2019 р. відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2019 року закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті на 12.08.2019 р. о 11:30 год. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві. Представник Головного управління ДФС у Харківській області в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні. Суд, дослідивши матеріали справи,  заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі наказу ГУ ДФС у Харківській області від 06.12.2018 року №9184 була проведена позапланова  документальна невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Енергія-21», з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо господарських взаємовідносин з ТОВ «СЛІМ СОЛЮШН» (код за ЄДРПОУ 41511259) за лютий 2018 року, ТОВ «ТИТОФ ГРУП» (код за ЄДРПОУ 41682206) за грудень 2017 року, ТОВ «Слобожанський Агроресурс», (код за ЄДРПОУ 41377913) за серпень 2017 року, ТОВ «ОПТАВІК» (код ЄДРПОУ 41507127) за грудень 2017 року, ТОВ «ЛИДЕРБУД» (код за ЄДРПОУ 41706373) за грудень 2017 року, ТОВ «РУМІАС» (код за ЄДРПОУ 40171414) за лютий 2017 року, ТОВ «ФЕЛОРІС-ПЛЮС» (код за ЄДРПОУ 41324730) за вересень 2017 року, ТОВ «КОНТАКТ-СЕРВІС-УКРАЇНА» (код за ЄДРПОУ 35701202) за грудень 2017 року, червень 2018 року. За результатами перевірки було складено акт № 5333/20-40-14-11-11/36816025 від 26.12.2018 року, яким встановлено порушення п. 198.1 п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ зі змінами та доповненнями, завищення податкового кредиту на загальну суму 329 869 грн., у т.ч. за лютий 2017 року у сумі 36 699 грн., серпень 2017 року у сумі 41 676 грн., вересень 2017 року у сумі 23 046 грн., грудень 2017 року у сумі 75 744 грн., січень 2018 року у сумі 67 916 грн., лютий 2018 року у сумі 46 221 грн., червень 2018 року у сумі 40 970 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 324 213 грн. у т.ч. за лютий 2017 року у сумі 36 699 грн., серпень 2017 року у сумі 41 676 грн., вересень 2017 року у сумі 17 390 грн., грудень 2017 року у сумі 75 744 грн., січень 2018 року у сумі 65 513 грн., лютий 2018 року у сумі 46 221 грн., червень 2018 року у сумі 40 970 грн. та завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту за вересень 2017 року на суму 5 656 грн. (т.1, а.с.17-48б). З вказаного акту перевірки вбачається, що підставою для зафіксованих порушень слугував висновок податкового органу про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами. На підставі Акту № 5333/20-40-14-11-11/36816025 від 26.12.2018 року Головним управлінням ДФС у Харківській області винесено податкове повідомлення-рішення  від 28.01.2019 за №000001614112 згідно якого визначено грошове зобов'язання ТОВ «НВП «Енергія-21» з податку на додану вартість та штрафних санкцій на суму 405 266,25 грн. (т.1, а.с.15). Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду із даним позовом. З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Енергія-21» (замовник), та ТОВ «СЛІМ СОЛЮШ» (постачальник) було укладено договір поставки №05022018/1 від 05.02.2018,  відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується передати вакуумну  коммутаціону   апаратуру (далі товар) у власність замовника, у асортименті  та по ціні відповідно до специфікації на кожну партію поставки, яка є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити на умовах договору (т.1, а.с.200 д). На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем до матеріалів справи надано: специфікацію №1 від 05.02.2018, видаткову накладну № 36 від 05.02.2018 р., податкову накладну № 36 від 05.02.2018 р., товарно - транспортну накладну  від 04.02.2018, специфікацію № 2 від 23.02.2018 р., видаткову накладна № 77 від 23.02.2018 р., податкову накладну № 77 від 23.02.2018 р., товарно - транспортну накладну  від 22.02.2018, специфікацію  № 3 від 27.02.2018 р., видаткову накладну  № 98 від 27.02.2018 р., податкову накладна № 98 від 27.02.2018 р., товарно - транспортну накладну від 26.02.2018, специфікацію № 4 від 27.02.2018 р., видаткову           накладну  № 113 від  27.02.2018 р., податкову накладну № 113 від  27.02.2018 р., видаткову накладну № 9 від 05.02.2018 р. на відвантаження виробленої продукції та ТТН, видаткову накладну №10 від 08.02.2018 р. на відвантаження виробленої продукції та ТТН, видаткову накладну № 13 від 20.02.2018 р. на відвантаження виробленої продукції та ТТН, видаткову накладну № 19 від 27.02.2018 р. на відвантаження виробленої продукції та ТТН, видаткову накладну № 20 від 13.03.2018 р. на відвантаження виробленої продукції та ТТН,  видаткову накладну № 22 від 20.03.2018 р. на відвантаження виробленої продукції та ТТН,  видаткову накладну № 25 від 28.03.2018 р. на відвантаження виробленої продукції та ТТН, калькуляції. Оплату за отриманий товар ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Енергія-21» було здійснено в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученими №1125 від 22.02.2018р., № 1133 від 23.02.2018 р., № 1146 від 12.03.2018 р., № 1147 від 12.03.2018 р., № 1148 від 12.03.2018 р. Також судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що  між ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Енергія-21» (замовник), та ТОВ «ТИТОФ ГРУП» (постачальник) було укладено договір поставки від 01.12.2017 № 01122017/2, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується передати вакуумну  коммутаціону   апаратуру (далі товар) у власність замовника, у асортименті  та по ціні відповідно до специфікації на кожну партію поставки, яка є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити на умовах договору (т.1, а.с.111). На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем до матеріалів справи надано: специфікацію №1 від 01.12.2017, видаткову накладну № 202 від 01.12.2017 р., ТТН від 01.12.2017., податкову накладну № 202 від 01.12.2017 р., договір поступки права вимоги № 74 від 01.12.2017 р.,  видаткову накладну № 109 від 14.12.2017 р. на відвантаження виробленої продукції та ТТН, видаткову накладна № 5 від 25.01.2018 р. на відвантаження виробленої продукції та ТТН, видаткову накладна № 6 від 25.01.2018 р. на відвантаження виробленої продукції та ТТН, видаткову накладна № 7 від 25.01.2018 р. на відвантаження виробленої продукції та ТТН,  видаткову накладна № 8 від 25.01.2018 р. на відвантаження виробленої продукції та ТТН. Оплату за отриманий товар ТОВ “Науково-виробниче підприємство “Енергія-21” було здійснено в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученими № 1043 від 15.12.2017 на виконання договору поступки права вимоги № 74 від 01.12.2017 р. З матеріалів справи вбачається, що  між ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Енергія-21» (замовник) та  ТОВ «Слобожанський Агроресурс», (постачальник) було укладено договір поставки від 29.12.2017 № 36, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується передати вакуумну  коммутаціону   апаратуру (далі товар) у власність замовника, у асортименті  та по ціні відповідно до специфікації на кожну партію поставки, яка є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити на умовах договору (т.1, а.с.51). На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем до матеріалів справи надано: договір поступки права вимоги № 5 від 30.08.2017 р., видаткову накладну № 21 від 29.08.2017 р., ТТН від 29.08.2017 р., специфікацію № 1 від 29.08.2017 р., калькуляцію собівартості продукції від 29.08.2017, видаткову накладну № 75 від 29.08.2017 р. на відвантаження виробленої продукції та ТТН, податкову накладну № 21 від 29.08.2017 р. Оплату за отриманий товар ТОВ “Науково-виробниче підприємство “Енергія-21” було здійснено в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученими № 941 від 06.09.2017, №929 від 29.08.2017. З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Енергія-21» (замовник), та ТОВ «ОПТАВІК» (постачальник) було укладено договір поставки №74 від 01.12.2017,  відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується передати вакуумну  коммутаціону   апаратуру (далі товар) у власність замовника, у асортименті  та по ціні відповідно до специфікації на кожну партію поставки, яка є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити на умовах договору (т.1, а.с.67). На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем до матеріалів справи надано: специфікацію № 1 від 01.12.2017 р.,  видаткову накладну № 110 від 27.12.2017 р., податкову накладну № 110 від 27.12.2017 р., ТТН від 27.12.2017 р., видаткову накладну № 118 від 28.12.2017 р. на відвантаження виробленої продукції, видаткову накладну № 15 від 20.02.2018 р. на відвантаження виробленої продукції, видаткову накладну № 19 від 27.02.2018 р. на відвантаження виробленої продукції та ТТН. Оплату за отриманий товар ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Енергія-21» було здійснено в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученими 1083 від 11.01.2018. Також,  між ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Енергія-21» (замовник) та   ТОВ «ЛИДЕРБУД», (постачальник) було укладено договір поставки від 16.12.2017 № 16122017/1, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується передати вакуумну  коммутаціону   апаратуру (далі товар) у власність замовника, у асортименті  та по ціні відповідно до специфікації на кожну партію поставки, яка є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити на умовах договору (т.1, а.с.80). На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем до матеріалів справи надано: договір поступки права вимоги № 18122017/2 від 18.12.2017 р., специфікацію № 1 від  16.12.2017 р.,  видаткову накладну № 151 від 16.12.2017 р., ТТН від 16.12.2017, податкову накладну № 151 від 16.12.2017 р. Оплату за отриманий товар ТОВ “Науково-виробниче підприємство “Енергія-21” було здійснено в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученими № 1034 від 06.12.2017, №1016 від 21.11.2017, № 1025 від 01.12.2017. Крім того, судом встановлено, що між ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Енергія-21» (замовник) та  ТОВ «РУМІАС», (постачальник) було укладено договір поставки від 08.02.2017 № 080217/1, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується передати вакуумну  коммутаціону   апаратуру (далі товар) у власність замовника, у асортименті  та по ціні відповідно до специфікації на кожну партію поставки, яка є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити на умовах договору (т.1, а.с.88). На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем до матеріалів справи надано: специфікацію № 1 від 08.02.2017 р., специфікацію № 2 від 14.02.2017 р., аодаткову накладна № 801 від 08.02.2017 р., ТТН від 08.02.2017 р., податкову накладну № 801 від 08.02.2017 р., видаткову накладну № 1402 від 14.02.2017 р., ТТН від 14.02.2017 р., податкову накладну № 1402 від 14.02.2017 р., видаткову Накладну  № 13 від 17.02.2017 р. на відвантаження виробленої продукції та ТТН , калькуляцію собівартості продукції за 16.02.2017-17.02.2017. Оплату за отриманий товар ТОВ “Науково-виробниче підприємство “Енергія-21” було здійснено, що підтверджується платіжними дорученими № 749 від 09.02.2017, №755 від 14.02.2017. Судом встановлено, що  між ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Енергія-21» (замовник) та ТОВ «ФЕЛОРІС-ПЛЮС», (постачальник) було укладено договір поставки від 18.09.2017 № 65, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується передати вакуумну  коммутаціону   апаратуру (далі товар) у власність замовника, у асортименті  та по ціні відповідно до специфікації на кожну партію поставки, яка є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити на умовах договору (т.1, а.с.188). На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем до матеріалів справи надано: специфікацію № 1 від 18.09.2017 р., видаткову накладну № 148 від 18.09.2017 р., податкову накладну № 148 від 18.09.2017 р., договір поступки права вимоги № 092017/5 від 18.09.2017 р., видаткову накладну № 79 від 19.09.2017 р. на відвантаження виробленої продукції та ТТН,  видаткову накладну №81 від 27.09.2017 р. на відвантаження виробленої продукції, видаткову накладну № 85 від 17.10.2017 р. на відвантаження виробленої продукції,           калькуляцію собівартості продукції від 19.09.2017, калькуляці. собівартості продукції від 27.09.2017. Оплату за отриманий товар ТОВ “Науково-виробниче підприємство “Енергія-21” було здійснено, що підтверджується платіжним дорученням № 953 від 02.10.2017 р. З матеріалів справи встановлено, що  між ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Енергія-21» (замовник) та ТОВ «КОНТАКТ-СЕРВІС-УКРАЇНА», (постачальник) було укладено договір поставки від 01.12.2017 № 011217/1, відповідно до умов, якого постачальник зобов'язується передати вакуумну  коммутаціону   апаратуру (далі товар) у власність замовника, у асортименті  та по ціні відповідно до специфікації на кожну партію поставки, яка є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити на умовах договору (т.1, а.с.127). На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем до матеріалів справи надано: специфікацію  № 1 від 01.12.2017р., специфікацію  № 2 від 07.12.2017р., специфікацію № 3 від 19.12.2017р., специфікацію № 4 від 19.12.2017р., специфікацію № 5 від 19.12.2017р., специфікацію № 6 від 20.12.2017р.,  видаткову накладну № РН-000380 від 01.12.2017р., видаткову накладну № РН-000388 від 07.12.2017р.,  видаткову накладну № РН-000414 від 19.12.2017р.,  видаткову накладну  № РН-000416 від 19.12.2017р., 9.           видаткову накладну № РН-000418 від 19.12.2017р.,  видаткову накладну № РН-000420 від 20.12.2017р., податкову накладну № 1 від 01.12.2017 р., податкову накладну  № З від 07.12.2017 р., податкову накладну № 11 від 19.12.2017 р., податкову накладну № 12 від 19.12.2017 р.,  податкову накладну № 13 від 19.12.2017 р., податкову накладну № 14 від 20.12.2017 р., видаткову накладна № 106 від 01.12.2017 р. на відвантаження виробленої продукції та ТТН, видаткову накладну № 108 від 01.12.2017 р. на відвантаження виробленої продукції, видаткову накладну № 111 від 15.12.2017 р. на відвантаження виробленої продукції та ТТН, видаткову накладну № 114 від 20.12.2017 р. на відвантаження виробленої продукції та ТТН, видаткову накладну № 117 від 25.12.2017 р. на відвантаження виробленої продукції, видаткову накладну № 5 від 25.01.2018 р. на відвантаження виробленої продукції та ТТН.,видаткову накладну № 18 від 27.02.2018 р. на відвантаження виробленої продукції та ТТН, специфікацію  № 14 від 04.06.2018р., специфікацію  № 15 від 11.06.2018р., специфікацію  № 16 від 12.06.2018р., специфікацію № 17 від 12.06.2018р., видаткову накладну  № РН-000241 від 04.06.2018 р., , видаткову накладну № РН-000250 від 11.06.2018 р., видаткову накладну № РН-000262 від 12.06.2018 р., , видаткову накладну № РН-000264 від 12.06.2018 р., податкову накладну № 2 від 04.06.2018 р., податкову накладну № 7 від 11.06.2018 р., податкову накладну № 11 від 12.06.2018 р., податкову накладну № 12 від 12.06.2018 р. Оплату за отриманий товар ТОВ “Науково-виробниче підприємство “Енергія-21” було здійснено, що підтверджується платіжним дорученням № 1022 від 01.12.2017, №1038 від 07.12.2017, № 1048 від 19.12.2017, №1049 від 19.12.2017, №1050 від 19.12.2017, № 1055 від 20.12.2017. По суті позовних вимог суд зазначає, що відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України - для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Суд зазначає, що статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. З урахуванням пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Згідно з пунктом 2.1 та 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України. Згідно пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю. Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митногокордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг визначає стаття 188 Податкового кодексу України. Так, пункт 188.1 зазначеної статті встановлює, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань. До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку. Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг); б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності)); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України (в редакції згідно із Законом № 1797-VIII від 21.12.2016). Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (п. 198.2 ст. 198 ПК України). Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). До внесення змін Законом № 1797-VIII від 21.12.2016 в наступній редакції - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду). Відповідно до абз. г п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних. З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні. Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу вимог чи не підтвджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). Як підтверджено матеріалами справи, правочини укладені між позивачем та його контрагентами виконано кожною стороною цих договорів, що підтверджується первинними документами. Відповідно до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Оцінивши зазначені правочини за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що спірні правочини укладені між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті. Отже, дані первинні документи визнаються судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України. Суд також зазначає, що згідно ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Доказів повернення коштів до контрагентів позивача після їх перерахування, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо фіктивного отримання коштів за поставлений товар (що могло б мати місце у разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи не міститься. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, наявність факту (і це не заперечується сторонами) про належну оплату товару (послуг) визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентами позивача господарських операцій. Оглянуті судом первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні",        ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, зазначені документи призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій. В акті перевірки контролюючим органом не заперечується проти правильності та повноти оформлення первинних документів, які складалися позивачем та його контрагентами. В ході перевірки відповідачем не встановлено у позивача наміру отримати за правочинами, укладеними з контрагентами іншого результату, ніж поставки товару та отримання прибутку. Таким чином, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, отримання економічної вигоди ТОВ "Науково - виробниче підприємство "Енергія21"" є свідченням про спричинення господарськими операціями реальних змін майнового стану платника податків. А відповідно свідчить про реальність (фактичність) операцій та засвідчення їх відповідними документами первинного та податкового. Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач та ТОВ «СЛІМ СОЛЮШН», ТОВ «ТИТОФ ГРУП», ТОВ «Слобожанський Агроресурс», ТОВ «ОПТАВІК», ТОВ «ЛИДЕРБУД» , ТОВ «РУМІАС», ТОВ «ФЕЛОРІС-ПЛЮС», ТОВ «КОНТАКТ-СЕРВІС-УКРАЇНА» належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України. Суд не приймає до уваги посилання відповідача на податкову інформацію відносно контрагента позивача, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів контрагентів позивача, та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Також, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними. Виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи. Контролюючим органом не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження того, що позивачу було відомо про порушення його контрагента або, що метою здійснення господарських операцій було одержання необґрунтованої вигоди чи здійснення нікчемного правочину. Щодо позиції контролюючого органу з приводу неможливості достовірного встановлення руху товару по всьому ланцюгу постачання контрагентів позивача, то суд звертає увагу, що порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Також, норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача) щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту. Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 27.03.2018 року по справі №816/809/17 (адміністративне провадження №К/9901/1349/17). Щодо посилання контролюючого органу на наявність податкової інформації, яка була отримана листом СУ ГУ Національної поліції в Харківській області щодо досудового розслідування у кримінальному провадженні, а саме допит в якості свідка директора ТОВ "Слім Солюш", суд зазначає наступне. Сам факт порушення кримінальних проваджень не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій із вищенаведеними контрагентами та не тягне за собою правових наслідків для ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Енергія-21", оскільки як вже зазначалося вище, податкове законодавство не ставить у залежність право "Науково-виробниче підприємство "Енергія-21" на формування показників податкової звітності від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податків до бюджету.   Крім того, суд вважає за необхідне вказати, що належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, статті 73 та 74 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальному провадженню, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним. Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не подано до суду обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Згідно пункту 36.5 статті 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах з підстав викладених відповідачем, за умови, що такий продавець    зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Таким чином формування податкового кредиту та податкового зобов'язання платником ПДВ здійснено відповідно до вимог Податкового кодексу України за правилом першої події. На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що господарські операції Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Енергія-21"  мали реальний характер, призвели до зміни майнового стану учасників господарських відносин, що підтверджується наявними в матеріалах справи документам, відтак податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 28.01.2019 року  за № 00000161411 прийнято необґрунтовано та підлягає скасуванню, а тому позовні вимоги  ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Енергія-21" слід задовольнити в повному обсязі. Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства. Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- В И Р І Ш И В: Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Енергія-21"  до         Головного управління ДФС у Харківській області          про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 28.01.2019 року  за № 00000161411. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Енергія-21"          (м. Харків, вул.Конєва,21, код ЄДРПОУ 36816025) за рахунок бюджетних асигнувань   Головного управління ДФС у Харківській області  (61057, м.Харків, вул.Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 39599198) судовий збір у розмірі 6078,99 (шість тисяч сімдесят вісім) грн. 99 коп. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Повний текст рішення  виготовлено 21.08.2019 року. Суддя                                                                                                 О.М. Тітов