Постанова

від 19.08.2019 по справі 804/8328/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА Іменем України 19 серпня 2019 року Київ справа №804/8328/14 адміністративне провадження №К/9901/4764/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Пасічник С.С., суддів: Васильєвої І.А.,  Юрченко В.П., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Ювас ТМ” на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2014 року (суддя Ніколайчук С.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2015 року (головуючий суддя Суховаров А.В., судді Головко О.В., Ясенова Т.І.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Ювас ТМ” до Дніпропетровської митниці Міндоходів, третя особа – Головне управління державної казначейської служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправними і скасування рішення та картки відмови, зобов'язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: В червні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Ювас ТМ” (далі – Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Дніпропетровської митниці Міндоходів (далі – Митниця, відповідач) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – Головного управління державної казначейської служби України в Дніпропетровській області (залученої ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 липня 2014 року) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №110100000/2014/200082/1 від 22 травня 2014 року, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110100000/2014/00163, зобов'язання Митниці повернути на користь Товариства надмірно сплачені платежі на загальну суму 175741,93 грн., з яких: мито - 33796,53грн., податок на додану вартість - 141945,40грн. Обґрунтовуючи позовну заяву, вказувало, що дії митного органу по визначенню митної вартості товару за контрактом --- по шостому (резервному), а не по першому (за ціною договору), як було здійснено позивачем, методу суперечать вимогам Митного кодексу України (далі – МК України), оскільки Товариством було надано всі необхідні документи для ідентифікації товару, що ввозився на виконання умов контракту від 12 березня 2013 року №12/03, та підтвердження заявленої ним митної вартості останнього; при цьому до митної вартості товару ним не включались витрати, пов'язані зі страхуванням вантажу, оскільки за умовами контракту його страхування здійснювалось продавцем. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2015 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено. Приймаючи такі рішення, суди погодились з доводами митного органу про недоведеність Товариством належними та допустимими доказами правильності обраного методу визначення митної вартості товару з огляду на подання ним до митного оформлення страхового полісу, який містив розбіжності; що ж до вимоги про зобов'язання Митниці повернути надмірно сплачені платежі, то остання також не підлягає задоволенню, враховуючи, що позивач у визначеному законом порядку із заявою про повернення таких коштів не звертався. Не погоджуючись з рішеннями судів, Товариство звернулось до суду з касаційною скаргою, в якій просило їх скасувати з підстав, аналогічних тим, що вже наводились ним в позовній заяві, й прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 липня 2015 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою. Відповідач та третя особа в запереченнях (відзивах) на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечили, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які вони просили залишити без змін, - обґрунтованими та законними. В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України). Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до наступних висновків. Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 12 березня 2013 року між Товариством (Покупцем) та Британською компанією «Rockwell Trading Company» (Продавцем) укладений контракт №12/03, згідно з пунктом 1.1 якого Продавець продає, а Покупець – купує на умовах даного контракту товари в кількості, комплектності, асортименті і за цінами, визначеними в специфікаціях до даного контракту, які є його невід'ємною частиною. Умови поставки визначаються в специфікаціях до даного контракту. Сторони під час визначення умов поставки використовують прийняті умови INCOTERMS 2000 (пункт 4.2 контракту). Додатковою угодою №2 від 26 грудня 2013 року сторони продовжили строк дії контракту до 31 грудня 2014 року. Згідно зі специфікацією №10 від 21 січня 2014 року до вказаного контракту його сторони погодили поставку позивачеві трубних фланців для приварювання з вуглецевої сталі на загальну суму 65800,00 доларів США, виробником та відправником яких є Китайська компанія «Hebei Xinfeng High-Pressure Flage And Pipe Fitting CO., LTD», на умовах поставки CIF Одеса. Для здійснення митного оформлення товару декларантом подано вантажну митну декларацію №11010000/2014/212345 від 21 травня 2014 року, в якій заявлено до митного оформлення в режимі імпорту трубні фланці для приварювання з вуглецевої сталі за ціною контракту 65800,00 доларів США (770922,47 грн. (за курсом 11,716147 грн./USD)), вагою 60 006,00 кг (середня ціна за один кг - 1,40 доларів США). До вантажної митної декларації додано такі документи: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами, від 03 грудня 2012 року №100/2013/0000794; міжнародні автомобільні накладні №97310/1 та №97310/2 від 19 травня 2014 року; коносамент №TSCM046321 від 09 квітня 2014 року; комерційну пропозицію від 22 січня 2014року; рахунок-фактуру (інвойс) від 25 лютого 2014 року №ET-XF005; пакувальний лист від 25 лютого 2014 року; страховий поліс від 09 квітня 2014 року №14120096233197; зовнішньоекономічний договір (контракт) від 12 березня 2013 року №12/03; додаткову угоду до зовнішньоекономічного договору (контракту) №2 від 26 грудня 2013 року; специфікацію від 21 січня 2014 року №10; сертифікат про походження товару від 26 серпня 2013 року №14С1309А0396/0016R; екологічну декларацію №32082 від 16 травня 2014 року. Митним органом 21 травня 2014 року відповідно до частин 2, 3 статті 53 МК України надіслано позивачу електронне повідомлення, в якому зазначено, що наданий до митного оформлення страховий поліс №14120096233197 від 09 квітня 2013 року не містить інформації щодо процентної ставки вартості страхування та/або розміру страхового внеску, вартості страхування, а також запропоновано для підтвердження заявленої митної вартості подати додаткові документи: договір з третіми особами, пов'язаний з контрактом; виписку з бухгалтерської документації; прейскуранти (прас-листи) виробника товару; висновки про якісні і вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; копію митної декларації країни відправлення; документи, що містять відомості про вартість страхування. Позивач листом №2205/1 від 22 травня 2014 року повідомив митний орган, що, на його думку, виявлені відповідачем розбіжності не впливають на визначення митної вартості товару, а також повідомив митницю про неможливість надання додаткових документів. В цей же день, тобто 22 травня 2014 року, митним органом прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товарів №110100000/2014/200082/1, в якому зазначено про неподання декларантом документів для підтвердження складової митної вартості (наданий до митного оформлення страховий поліс №14120096233197 від 09 квітня 2013 року не містить інформації щодо процентної ставки вартості страхування та/або розміру страхового внеску, вартості страхування) та непідтвердження використаних відомостей (документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності), що, в свою чергу, позбавляє митний орган можливості застосувати заявлений декларантом метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту). Зазначеним рішенням митний орган скоригував митну вартість товару із застосуванням другорядного резервного методу визначення митної вартості до 2,63 доларів США за 1кг з використанням інформації рівня митної вартості подібних товарів за вже оформленими митними деклараціями, що визнані митними органами. Також Митницею 22 травня 2014 року сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №110100000/2014/00163. Товар випущено у вільний обіг під фінансову гарантію декларанта зі сплатою податків і зборів. В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до пунктів 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України). Так частинами 1 - 3 статті 57 (глава 9 розділу ІІІ) МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Згідно із частинами 1 – 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях (частини 1 та 2 статті 64 МК України «Резервний метод»). Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. За змістом частин 1 – 3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частини 5 – 6 статті 53 МК України). Згідно із частинами 1 – 3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. В той же час частиною 6 зазначеної статті передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У відповідності до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (частина 12 статті 264 МК України). Отже митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом). При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість. Як вже вказувалось в цій постанові та встановлено судами, підставою для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №110100000/2014/200082/1 від 22 травня 2014 року відповідач визначив те, що наданий до митного оформлення страховий поліс №14120096233197 від 09 квітня 2013 року не містить інформації щодо процентної ставки вартості страхування та/або розміру страхового внеску, а також вартості страхування, що, в свою чергу, дає підстави для сумнівів у достовірності заявлених відомостей. При цьому за змістом контракту №12/03 від 12 березня 2013 року, додаткової угоди №2 від 26 грудня 2013 року та специфікації №10 від 21 січня 2014 року до нього позивачеві здійснювалась поставка трубних фланців для приварювання з вуглецевої сталі на загальну суму 65800,00 доларів США на умовах поставки CIF Одеса. За офіційними правилами тлумачення торгівельних правил Інкотермс 2010 термін CIF (Вартість, страхування та фрахт) означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. За умовами терміну CIF на продавця покладається також обов'язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення. Продавець зобов'язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Покупець повинен мати на увазі, що за умовами терміну CIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування. Враховуючи вищевикладене, поставка товару на умовах CIF передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати на страхування (з мінімальним покриттям), які впливають на митну вартість товару, тому для цілей визначення митної вартості товару ця вартість не потребує коригування. Аналогічна позиція викладена і в постановах Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі №826/6346/16 (адміністративне провадження №К/9901/36092/18) та від 14 серпня 2018 року у справі №812/1617/17 (адміністративне провадження №К/9901/48422/18). Разом з тим обставини щодо виявлення Товариством як покупцем за контрактом №12/03 від 12 березня 2013 року бажання мати страхування товару з більшим покриттям (що мало значення для правильного вирішення даної справи) судом першої інстанції не досліджувались та не встановлювались. Апеляційний суд вказаного недоліку суду першої інстанції також не усунув. Суд же касаційної інстанції відповідно до частини 2 статті 341 КАС України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. За наведеного, Верховний Суд вважає висновок судів щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №110100000/2014/200082/1 від 22 травня 2014 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110100000/2014/00163 передчасним. В той же час щодо зобов'язання Митниці повернути Товариству надмірно сплачені платежі на загальну суму 175741,93 грн., з яких: мито - 33796,53грн., податок на додану вартість - 141945,40грн., Суд вказує на таке. Статтею 43 Податкового кодексу України передбачалось, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 МК України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків. Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету. В той же час згідно з частиною 2 статті 45 Бюджетного кодексу України Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету. За змістом частин 1 та 3 статті 301 МК України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів. На час спірних відносин процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, у тому числі у випадках, зазначених у статті 264, частині четвертій статті 284 МК України та в міжнародних договорах України визначав Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затверджений наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року №618 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за №1097/14364 (далі – Порядок №618). Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Порядку №618 для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України. Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум. Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати (пункти 2, 3 розділу ІІІ Порядку №618). Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Керівник або заступник керівника митного органу на підставі результатів перевірки, в разі її проведення, підписує висновок про повернення, реєстр висновків про повернення та супровідний лист, адресований органу Державного казначейства України - пакет документів на повернення коштів. Пакет документів на повернення коштів передається до загального відділу для реєстрації та відправки до органу Державного казначейства України (пункти 4, 5, 6 розділу ІІІ Порядку №618). Згідно з пунктом 7 розділу III Порядку №618 висновок про повернення платникам податків помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів повинен бути прийнятий митним органом не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення 20-денного строку з дня подання платниками податків заяви. За змістом пункту 11 розділу III Порядку №618 за відсутності підстав для повернення коштів у встановленому порядку митним органом готується та надсилається заявнику письмова обґрунтована відповідь. Отже законодавством регламентовано чіткий порядок повернення суб'єктам господарювання надмірно сплачених митних платежів, який включає в себе сукупність послідовних дій учасників даних правовідносин, а саме: звернення суб'єкта господарювання до митних органів із відповідною заявою; проведення відповідними структурними підрозділами митного органу перевірки наведених в заяві обставин та підстав; встановлення митними органами наявності факту переплати; складання ними відповідного висновку та його надіслання органам Державної казначейської служби України для повернення суб'єкту господарювання надміру сплачених митних платежів або прийняття обґрунтованої відмови у задоволенні заяви. В той же час, як встановив суд першої інстанції, позивачем не дотримано вищенаведений встановлений законодавством порядок повернення надмірно сплачених митних платежів. Як встановлено статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Враховуючи, що допущені судами першої та апеляційної інстанції порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати нові обставини, судові рішення на підставі статті 353 КАС України підлягають частковому скасуванню, а справа - направленню в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення. Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд П О С Т А Н О В И В: Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Ювас ТМ” задовольнити частково. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2015 року в частині відмови в задоволенні позову щодо визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №110100000/2014/200082/1 від 22 травня 2014 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110100000/2014/00163 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд в цій частині. В решті постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2015 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає. ........................... ........................... ........................... С.С. Пасічник І.А. Васильєва  В.П. Юрченко , Судді Верховного Суду