Постанова

від 18.06.2007 по справі 11/131

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/131

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                          ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  "18" червня 2007 р.                                                                   Справа № 11/131

За позовом Управління Пенсійного фонду України у Сторожинецькому районі Чернівецької області

До товариства з обмеженою відповідальністю “Зрубське” с.Зруб-Комарівці Сторожинецького  району Чернівецької області

Про стягнення заборгованості в сумі 4767,87 грн. з відшкодування пільгових пенсій

Суддя С.М. Гушилик

Представники:

Від позивача: Войткова З.Г. – гол. спеціаліст - юрисконсульт

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Управління Пенсійного фонду України у Сторожинецькому районі Чернівецької області звернулося з позовом до ТзОВ “Зрубське” с.Зруб-Комарівці Сторожинецького району Чернівецької області про стягнення заборгованості в сумі 4767,87 грн. з відшкодування пільгових пенсій.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за період з 01.07.2006р. по 01.02.2007р. та довідок відповідача видані працівникам товариства, що визначають періоди їх роботи, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Ухвалою суду від 17.05.2007 року відкрито провадження у справі, судове засідання призначено на 05.06.2007 року.

Ухвалою суду від 05.06.2007 року слухання у справі відкладено на 18.06.2007 року в зв'язку з неявкою представників сторін.

Представник відповідач у судове засідання  18.06.2007 року не з'явився, пояснення на позов не надав, хоча і був повідомлений про час і місце слухання справи належним чином, а тому проаналізувавши надані матеріали, суд прийшов до висновку про можливість вирішення спору без його участі за наявними в ній документами.

Заслухавши представника позивача, розглянувши подані документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Сторожинецькому районі і є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до довідок відповідача гр. гр.Ткачук Г.Д. та Гакман Г.І. працювали у сільському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей,  і мають право на пільгову пенсію згідно пункту ”ж” статті 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення”.

На підставі вказаних довідок, згаданим громадянам призначено пільгові пенсії відповідно до пункту ”ж” статті 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення”.

Як встановлено судовим слуханням, позивач з липня 2006 по січень 2007 року виплатив зазначеним громадянам пільгові пенсії у сумі 4767,87 грн. ., що підтверджується довідками Сторожинецького відділення ЧФ Приватбанку та ВАТ “Державний ощадний банк” Сторожинецького відділення № 6730”.  Дані кошти відповідачем, який не є платником фіксованого сільськогосподарського податку, не компенсовані.

Відповідно до частини 2 статті 13 Закону України ”Про пенсійне забезпечення” у редакції від 05.11.1991 року підприємства та організації з коштів, призначених  на  оплату

праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває витрати на виплату пенсій відповідно до пунктів  "б" - "з" цієї статті до досягнення працівником пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, в розмірі 50 процентів по пенсіях, призначених у 1991 році, 60 процентів - у 1992 році, 70 процентів - у 1993 році, 80 процентів - у 1994 році, 90 процентів - у 1995 році і 100 процентів - у 1996 році.

Законом України ”Про внесення змін і доповнень до статті 13 Закону України ”Про пенсійне забезпечення” N 198/96-ВР від 16.05.1996 року внесено зміни до згаданої норми права і визначено, що підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває витрати на виплату і доставку пенсій відповідно до пунктів  "б"  - "з" цієї статті до досягнення працівником пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, в розмірі 50 процентів по пенсіях, призначених у 1991 році, 60 процентів - у 1992 році, 70 процентів - у 1993 році, 80 процентів - у 1994 році, 90 процентів - у 1995 році і 100 процентів - з 1996 року, тобто з 1996 року підприємства повинні відшкодовувати 100 процентів витрат на виплату і доставку пенсій.

Пунктом 2 Закону України ”Про внесення змін до деяких законів України» N 1461-III від 17 лютого 2000 року вилучено частину другу статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а пункт 1 статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" доповнено абзацом четвертим такого змісту: "Для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про   пенсійне забезпечення".

Відповідно до пункту 6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, що затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року, і яка зареєстрована в Міністерстві юстиції 16.01.2004 року за № 64/8663 (далі – Інструкція), відшкодуванню  підлягають  витрати  Пенсійного фонду на виплату  та  доставку  пенсій,  призначених  на  пільгових  умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в таких розмірах: для платників,  зазначених  у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції, - також 100 відсотків фактичних витрат на  виплату  і доставку пенсій,   призначених   відповідно   до   абзацу  першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам,  які  працювали  або  працюють  на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв,  робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць,  на посадах,  що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.  

Пунктом 6.2 вказаної Інструкції передбачено, що витрати на доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покривається цими підприємствами пропорційно стажу роботи.

Вище названі працівники, набули необхідного пільгового стажу для призначення пенсій на пільгових умовах і представлені позивачем на отримання ними пільгової пенсії, а тому відшкодування витрат покладається саме на відповідача.

Органами Пенсійного фонду призначена пенсія вище названим працівникам на пільгових умовах з урахуванням уточнюючих довідок та протоколів, які залучені до матеріалів справи.

Судовим слуханням з достовірністю встановлено, що відповідач не відшкодував позивачу суму фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з липня 2006 по січень 2007 року, у зв'язку з чим з нього стягується 4767,87 грн. заборгованості.

Судові витрати, у частині державного мита, покласти на відповідача, з вини якого спір безпідставно доведено до розгляду судом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71,86,94,159,160-163,185,186, п.6 Прикінцевих та перехідних Положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Зрубське” с.Зруб-Комарівці Сторожинецького  району Чернівецької області, (код ЄДРПОУ 25079867) на користь Управління Пенсійного фонду України в Сторожинецькому районі, м.Сторожинець, вул.Лопуляка, 6, (код 21430644) 4767,87 грн. боргу по відшкодуванню пільгових пенсій.

3.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Зрубське” с.Зруб-Комарівці Сторожинецького  району Чернівецької області, (код ЄДРПОУ 25079867) в доход державного бюджету судовий збір в сумі 47,67 грн.

Відповідно до ч.1 ст.185, ч.1,3,5 ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, які подаються в апеляційну інстанцію через суд першою інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Заява про апеляційне оскарження даної постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, з дня складання у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений цим Кодексом строк, постанова набирає сили після закінчення цього строку.

У разі надання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                             С.М. Гушилик