Рішення

від 14.08.2019 по справі 925/113/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2019 року Справа № 925/113/19

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Козоріз О.І.,

за участі представників сторін:

від заступника прокурора Черкаської області - Бутар В.С. - прокурор відділу прокуратури Черкаської області,

від позивача - представник не з`явився,

від відповідача - Миколаєнко Є.В. - адвокат,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом заступника прокурора Черкаської області, м. Черкаси в інтересах

держави в особі

відділу освіти Тальнівської районної державної адміністрації,

м. Тальне, Черкаської області

до товариства з обмеженою відповідальністю "ЧІЧЕК

КОНСТРАКШН", м. Київ

про визнання недійсними угод та стягнення 426 375 грн.71 коп.,

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області звернувся з позовом заступник прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі відділу освіти Тальнівської районної державної адміністрації до товариства з обмеженою відповідальністю "ЧІЧЕК КОНСТРАКШН" про:

- визнання недійсною додаткову угоду №2 від 02 жовтня 2018 року до договору №154/18 від 10 вересня 2018 року про закупівлю товарів за державні кошти, укладену між відділом освіти Тальнівської районної державної адміністрації та товариством з обмеженою відповідальністю "ЧІЧЕК КОНСТРАКШН";

- визнання недійсною додаткову угоду №3 від 02 жовтня 2018 року до договору №154/18 від 10 вересня 2018 року про закупівлю товарів за державні кошти, укладену між відділом освіти Тальнівської районної державної адміністрації та товариством з обмеженою відповідальністю "ЧІЧЕК КОНСТРАКШН";

- визнання недійсною додаткову угоду №4 від 02 жовтня 2018 року до договору №154/18 від 10 вересня 2018 року про закупівлю товарів за державні кошти, укладену між відділом освіти Тальнівської районної державної адміністрації та товариством з обмеженою відповідальністю "ЧІЧЕК КОНСТРАКШН";

- визнання недійсною додаткову угоду №5 від 05 жовтня 2018 року до договору №154/18 від 10 вересня 2018 року про закупівлю товарів за державні кошти, укладену між відділом освіти Тальнівської районної державної адміністрації та товариством з обмеженою відповідальністю "ЧІЧЕК КОНСТРАКШН";

- визнання недійсною додаткову угоду №6 від 05 жовтня 2018 року до договору №154/18 від 10 вересня 2018 року про закупівлю товарів за державні кошти, укладену між відділом освіти Тальнівської районної державної адміністрації та товариством з обмеженою відповідальністю "ЧІЧЕК КОНСТРАКШН";

- визнання недійсною додаткову угоду №7 від 05 жовтня 2018 року до договору №154/18 від 10 вересня 2018 року про закупівлю товарів за державні кошти, укладену між відділом освіти Тальнівської районної державної адміністрації та товариством з обмеженою відповідальністю "ЧІЧЕК КОНСТРАКШН";

- стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ЧІЧЕК КОНСТРАКШН" на користь відділу освіти Тальнівської районної державної адміністрації надмірно сплачені бюджетні кошти в розмірі 426 375 грн. 71 коп.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 30 січня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 28 лютого 2019 року.

При цьому місцевим господарським судом було враховано, що відповідно ч. 5 ст. 29 ГПК України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтись за місцем виконання цих договорів.

Відповідно до п. 1.3 договору №154/18 від 10 вересня 2018 року сторони дійшли згоди, що постачання газу здійснюється для потужностей споживача за наступними адресами:

- Білашківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Тальнівської районної ради за адресою: с. Білашки, вул. Незалежності, 11;

- Майданецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Тальнівської районної ради за адресою: с. Майданецьке, вул. Шевченка, 21;

- Тальянківська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів Тальнівської районної ради за адресою: с. Тальянки, вул. Черняховського, 1;

- Колодистенський навчально-виховний комплекс "Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів" ім. Василя Доманицького, Тальнівської районної ради, за адресою: с. Колодисте, вул. Шкільна, 7;

- Кобриновогребельський навчально-виховний комплекс "Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа І-ІІ ступенів" Тальнівської районної ради за адресою: с. Кобринова Гребля, вул. Шкільна, 1;

- Корсунська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів Тальнівської районної ради за адресою: с. Корсунка, вул. Миру, 6;

- Лащівський навчально-виховний комплекс "Дошкільний навчальний заклад - загально-освітня школа І ступенів" Тальнівської районної ради за адресою: с. Лащова, вул. Шкільна, 1;

- Павлівськоперший навчально-виховний комплекс "Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа І-ІІ ступенів" Тальнівської районної ради за адресою: с. Павлівка - Перша, вул. Платона Симиренка, 98А;

- Папужинський навчально-виховний комплекс "Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа І-ІІ ступенів" Тальнівської районної ради за адресою: с. Папужинці, вул. Шкільна, 4;

- Районний методичний кабінет за адресою: м. Тальне, вул. Вільних Козаків, 3.

Згідно п. 5.2.2. договору на постачальника покладено обов`язок забезпечувати постачання природного газу до пунктів призначення на умовах та в обсягах, визначених договором на постачання природного газу, за умови дотримання дисципліни споживання природного газу та розрахунків за нього.

Відповідно сторони визначали місце виконання договору з поставки газу - Тальнівський район Черкаської області.

При цьому судом було враховано, що оплату отриманого по договору газу здійснювала сторона (позивач), яка також знаходиться в Черкаській області.

Тобто, всі зобов`язання по договору виконувалися виключно в Черкаській області.

Підготовче засідання призначене на 28 лютого 2019 року не відбулося, у зв`язку з перебуванням головуючого судді по даній справі у відрядженні з 25 лютого 2019 року по 01 березня 2019 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 04 березня 2019 року підготовче засідання було призначено на 26 березня 2019 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 26 березня 2019 року відкладено підготовче засідання на 05 квітня 2019 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 05 квітня 2019 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 25 квітня 2019 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 25 квітня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 27 травня 2019 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 27 травня 2019 року відкладено розгляд справи по суті на 10 червня 2019 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 10 червня 2019 року відкладено розгляд справи по суті на 26 червня 2019 року.

В судовому засіданні, що відбулося 26 червня 2019 року судом було оголошено перерву до 11 год. 30 хв. 14 серпня 2019 року.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце проведення судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується реєстром поштових відправлень господарського суду Черкаської області.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, однак відзиву на позовну заяву у визначені судом строки суду не надав.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В судовому засіданні, яке відбулося 14 серпня 2019 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/113/19.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, а також дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі виходячи з наступного:

Звертаючись до суду з відповідним позовом, прокурор обґрунтовуючи свої вимоги зазначав, що додаткові угоди №№2-7 укладені до договору постачання природного газу №154/18 від 10 вересня 2018 року суперечать вимогам п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", а тому мають бути визнані судом недійсними.

Оскільки грошові кошти в сумі 426 375 грн. 71 коп. сплачені відповідачу на підставі недійсних додаткових угод, то вказані кошти підлягають поверненню позивачу - стороні правочину.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час її розгляду, відділом освіти Тальнівської районної державної адміністрації було проведено відкриті торги №UA-2018-07-20-000994-с на закупівлю газового палива - 133289 м 3 , з очікуваною вартістю предмету закупівлі 1 452 000 грн. 00 коп.

За результатами проведення електронного аукціону та розгляду документів учасників переможцем визнано товариство з обмеженою відповідальністю "ЧІЧЕК КОНСТРАКШН".

В подальшому 10 вересня 2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ЧІЧЕК КОНСТРАКШН" (постачальник) та відділом освіти Тальнівської районної державної адміністрації (споживач) було укладено договір постачання природного газу №154/18.

Відповідно до умов п. 1.1. вищезазначеного правочину постачальник зобов`язався забезпечувати поставку у 2018 році природного газу (код згідно ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник" - 09120000-6 - Газове паливо; (природний газ) споживачу для його власних потреб (споживання), а споживач - прийняти природний газ та своєчасно оплачувати його вартість відповідно до умов цього договору.

Пунктом 1.2 договору визначено, що поставка природного газу здійснюється протягом періоду споживання у 2018 році в обсязі 133,289 тис. м. куб., в тому числі, виходячи із зазначеного помісячного обсягу: жовтень - 13,671 тис. м. куб., листопад - 56,811 тис. м. куб., грудень - 62,807 тис. м. куб.

Згідно п. 3.1 договору ціна за 1000 куб. м. природного газу на момент укладення даного договору, без урахування тарифів на його транспортування по території України, становить 7 860 грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ, у тому числі: ціна природного газу - 6 550 грн. 00 коп., податок на додану вартість у розмірі 20 % до ціни газу - 1 310 грн. 00 коп.

Загальна вартість всього обсягу поставки складає 1 047 651 грн. 54 коп. з урахуванням ПДВ, у тому числі ПДВ 174 608 грн. 59 коп.

Відповідно до п.п. 3.2. - 3.4. договору ціна правочину, може змінюватися протягом строку його дії. Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього договору, з урахуванням вимог ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі".

Сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до п.п. 3.1., 3.2. цього договору, буде застосовуватись сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за природний газ згідно з умовами договору.

Місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу та загальну кількість реалізованого газу. Загальна сума вартості договору складається з місячних сум вартості договірних обсягів постачання газу споживачеві.

Відповідно до п.п. 4.1. - 4.2. договору, оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті, на розрахунковий рахунок постачальника у вигляді 100% оплати до 15 числа місяця наступного за розрахунковим. Розрахунковий період за договором становить 1 місяць - з 9.00 години першого дня місяця до 09.00 годин першого дня наступного місяця включно.

Договір вступає в силу з моменту підписання і діє в частині постачання природного газу до 31 грудня 2018 року, а в частині розрахунків - до повного їх закінчення (п. 11.1 договору).

В подальшому між споживачем та постачальником укладено сім додаткових угод, щодо збільшення ціни за одиницю товару та зменшення обсягу товару, що буде поставлений відповідно, а саме:

- №1 від 02 жовтня 2018 року збільшено ціну за 1000 м. куб. газу та встановлено у розмірі 7 205 грн., ПДВ - 1 441 грн., всього з ПДВ - 8 646 грн. Загальна сума договору становить 1 047 644,47 грн., у тому числі, ПДВ - 174 607,41 грн. Річний плановий обсяг постачання газу зменшено до 121,171 тис. м. куб., по місяцях: жовтень - 10,0 тис. м. куб., листопад - 51,171 тис. м. куб., грудень - 60 тис. м. куб.;

- №2 від 02 жовтня 2018 року збільшено ціну за 1000 м. куб. газу та встановлено у розмірі 7 925 грн. 50 коп., ПДВ - 1 585,10 грн., всього з ПДВ - 9 510,60 грн. Загальна сума договору становить 1 047 640,14 грн., у тому числі, ПДВ - 174 606,69 грн. Річний плановий обсяг постачання газу зменшено до 110,155 тис. м. куб., по місяцях: жовтень - 8,0 тис. м. куб., листопад - 45,0 тис. м. куб., грудень - 57,155 тис. м. куб.;

- №3 від 02 жовтня 2018 року збільшено ціну за 1000 м. куб. газу та встановлено у розмірі 8 718,05 грн., ПДВ - 1 743,61 грн., всього з ПДВ - 10 461,66 грн. Загальна сума договору становить 1 047 630,63 грн., у тому числі, ПДВ -174 605, 10 грн. Річний плановий обсяг постачання газу зменшено до 100,14 тис. м. куб., по місяцях: жовтень - 7,0 тис. м. куб., листопад - 39,0 тис. м. куб., грудень - 54,14 тис. м. куб.;

- №4 від 02 жовтня 2018 року збільшено ціну за 1000 м. куб. газу та встановлено у розмірі 9 589,86 грн., ПДВ - 1 917,97 грн., всього з ПДВ - 11 507,83 грн. Загальна сума договору становить 1 047 626,81 грн., у тому числі, ПДВ -174 604,47 грн. Річний плановий обсяг постачання газу зменшено до 91,036 тис. м. куб., по місяцях: жовтень - 7,0 тис. м. куб., листопад - 30,0 тис. м. куб., грудень - 54,036 тис. м. куб.;

- № 5 від 05 жовтня 2018 року збільшено ціну за 1000 м. куб. газу та встановлено у розмірі 10 548,84 грн., ПДВ - 2 109,77 грн., всього з ПДВ - 12 658,61 грн. Загальна сума договору становить 1 047 626,56 грн., у тому числі, ПДВ -174 604,42 грн. Річний плановий обсяг постачання газу зменшено до 82,76 тис. м. куб., по місяцях: жовтень - 7,0 тис. м. куб., листопад -25,0 тис. м. куб., грудень - 50,76 тис. м. куб.;

- № 6 від 05 жовтня 2018 року збільшено ціну за 1000 м. куб. газу та встановлено у розмірі 11 603,72 грн., ПДВ - 2 320,75 грн., всього з ПДВ - 13 924,47 грн. Загальна сума договору становить 1 047 621,42 грн., у тому числі, ПДВ - 174 603,57 грн. Річний плановий обсяг постачання газу зменшено до 75,236 тис. м. куб., по місяцях: жовтень - 7,0 тис. м. куб., листопад -24,0 тис. м. куб., грудень - 44,236 тис. м. куб.;

- № 7 від 05 жовтня 2018 року збільшено ціну за 1000 м. куб. газу та встановлено у розмірі 12 150 грн., ПДВ - 2 430 грн., всього з ПДВ - 14 580 грн. Загальна сума договору становить 1 047 616,74 грн., у тому числі, ПДВ -174 602,79 грн. Річний плановий обсяг постачання газу зменшено до 71,853 тис. м. куб., по місяцях: жовтень - 7,0 тис. м. куб., листопад - 22,853 тис. м. куб., грудень - 42 тис. м. куб.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлено Законом України "Про публічні закупівлі".

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про публічні закупівлі" цей Закон застосовується:

до замовників, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1,5 мільйона гривень;

до замовників, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 1 мільйон гривень, а робіт - 5 мільйонів гривень.

Під час здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, вартість яких є меншою за вартість, що встановлена в абзацах другому і третьому цієї частини, замовники повинні дотримуватися принципів здійснення публічних закупівель, установлених цим Законом, та можуть використовувати електронну систему закупівель з метою відбору постачальника товару (товарів), надавача послуги (послуг) та виконавця робіт для укладення договору.

Принципи здійснення публічних закупівель наведено в ст. 3 Закону України "Про публічні закупівлі", якою визначено, що закупівлі здійснюються за принципами добросовісної конкуренції серед учасників та максимальної економії та ефективності.

Частиною першою статті 12 Закону України "Про публічні закупівлі" встановлено, що закупівля може здійснюватися шляхом застосування однієї з таких процедур: відкриті торги; конкурентний діалог; переговорна процедура закупівлі.

Предметом закупівлі є газове паливо, очікувана вартість цієї закупівлі становила 1 452 000 грн. 00 коп.

Оскільки вартість предмета закупівлі (товару) перевищує 200 тисяч гривень, то до спірних правовідносин застосовуються норми Закону України "Про публічні закупівлі".

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ч.ч. 1, 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;

3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;

4) продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі;

5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);

6) зміни ціни у зв`язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини п`ятої цієї статті.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 37 вищевказаного Закону договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог частини 4 статті 36 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

З аналізу зазначених положень Закону України "Про публічні закупівлі" слідує те, що вони є спеціальними нормами, які визначають правові підстави внесення змін та доповнень до договорів, укладених за наслідком публічних закупівель, та повинні застосовуватися переважно щодо норм Цивільного кодексу України (статті 651) та Господарського кодексу України (стаття 188), які визначають загальну процедуру внесення змін до договору.

Відтак, якщо спеціальною нормою права (частиною 4 статті 36 Закону) заборонено укладення умов договору про публічні закупівлі, які відрізняються від умов тендерної пропозиції, та заборонено вносити зміни до договору, окрім певного переліку таких змін, то внесення змін до такого договору поза межами переліку, передбаченого частиною 4 статті 36 Закону, означатиме нікчемність таких змін до договору відповідно до частини 1 статті З7 Закону.

Правочини, які не відповідають вимогам закону, не породжують будь-яких бажаних сторонам результатів, незалежно від волі сторін та їх вини у вчиненні незаконного правочину. Правові наслідки таких правочинів настають лише у формах, передбачених законом, - у вигляді повернення становища сторін у початковий стан (реституції) або в інших (п. 2.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Згідно ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

В даному випадку, сторони, укладаючи додаткові угоди керувалися положенням п.2 ч.4 ст.36 Закону, яка допускає зміну ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

Зміст договору становлять його умови.

Всі зміни до договору є невід`ємною частиною самого договору.

Тобто, незалежно від кількості внесених змін до договору зміна ціни в договорі за одиницю товару більше ніж на 10 відсотків Законом не допускається.

Додаткова угода №1 від 02 жовтня 2018 року до договору не є спірною (прокурор не вказував про її недійсність) і за її умов ціна за одиницю товару (газу) збільшилася на 786,00 грн. за 1000 м. куб. газу.

Тобто рівно на 10%.

Разом з тим, додаткові угоди №2, 3, 4 також було укладено між сторонами 02 жовтня 2018 року, тобто в один день із додатковою угодою №1, а решту додаткових угод (№5,6,7) до договору було укладено 05 жовтня 2018 року (через три дні після внесення першої зміни ціни).

Після укладання всіх додаткових угод ціна газу збільшилася на 6 720 грн. 00 коп. за 1000 куб.м. від початкової ціни, тобто більше ніж на 85 %.

Отже, спірні додаткові угоди №2-7 не відповідають положенням ч.4 ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки в результаті їх укладання змінилася ціна за одиницю товару більше ніж на 10 відсотків від ціни визначеної в договорі, а тому такі угоди є нікчемними в силу Закону.

При зверненні з даним позовом в інтересах держави в особі відділу освіти Тальнівської районної державної адміністрації для захисту порушеного права прокурор зазначив, що відповідно до положення про відділ освіти Тальнівської районної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови Тальнівської РДА № 242 від 30 листопада 2016 року, відділ є структурним підрозділом районної державної адміністрації. Відділ фінансується за рахунок коштів державного та місцевого бюджету, здійснює фінансове, матеріально-технічне забезпечення підпорядкованих навчальних закладів.

Отже, відділ є головним розпорядником коштів та з його рахунків перераховано кошти на оплату газу за відповідним договором, а тому безпідставно та незаконно витрачено бюджетні кошти, які підлягають поверненню на користь саме відділу.

Разом з тим, відділ освіти Тальнівської районної державної адміністрації не вживав заходів до усунення порушень Закону України "Про публічні закупівлі" та оскарження додаткових угод до договору закупівлі у судовому порядку.

Також прокурор зазначав, що згідно ст. 78 Закону України "Про освіту" фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування.

Виконання зобов`язань за додатковими угодами до договору, укладеними з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призвело до нераціонального та неефективного використання державних коштів, що не відповідає меті Закону України "Про публічні закупівлі" та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими в статті 3 даного Закону.

Таким чином у зазначеному випадку наявний як державний, так і

суспільний інтерес.

Держава забезпечує бюджетні асигнування на освіту, а також валютні асигнування на основну діяльність. Бюджетні асигнування на освіту та позабюджетні кошти не підлягають вилученню та використовуються виключно за призначенням, що закріплено Законом України "Про освіту".

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, в тому числі і місцевих бюджетів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) угод, на підставі яких ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7 БК України має бути дотримано принцип ефективності та результативності при складанні та виконанні бюджетів де усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання послуг, гарантованих державою, місцевим самоврядуванням, при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Оскільки фінансування за оспорюваними додатковими угодами здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету, то у даному випадку звернення прокурора спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання правомірності використання бюджетних коштів, за рахунок яких здійснюється фінансування закладів освіти територіальної громади, виплати заробітної плати працівникам бюджетних установ. Проведення процедури публічних закупівель та укладення договору із порушенням законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.

Статтею 55 Бюджетного кодексу України визначені захищені видатки загального фонду бюджету, серед яких, на оплату комунальних послуг та енергоносіїв.

Так, укладення вказаних додаткових угод призвело до завищення вартості ціни товару та зменшення обсягу газу, що закуповується. Як наслідок з місцевого бюджету витрачено кошти у сумі понад 426 000 грн. та укладено новий договір на постачання газу терміном з 16 грудня 2018 року до 31 грудня 2018 року. При цьому, за умовами договору газ повинен був поставлятись до 31 грудня 2018 року.

Виплата коштів у зв`язку з укладенням додаткових угод до договору зумовило витрату державних коштів, а тому є порушенням економічних інтересів держави, що відповідно до ст. 131-1 Конституції України покладає на органи прокуратури обов`язок здійснювати представництво інтересів держави в суді шляхом пред`явлення та підтримання даного позову.

У той же час відділ освіти Тальнівської районної державної адміністрації є органом уповноваженим здійснювати повноваження в сфері управління бюджетними коштами та забезпечення ефективного результативного і цільового використання бюджетних коштів.

Однак відділ освіти не вживав заходів спрямованих на визнання недійсними оспорюваних додаткових угод.

З приводу зазначених доводів заступника прокурора судом враховано наступне:

Матеріалами справи підтверджується, що листом від 16 січня 2019 року за №08-33 вих19 прокурором було повідомлено позивача про підготовку відповідного позову (а.с.171 т.1).

Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Частинами першою, третьою статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Виходячи з викладеного, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

В контексті зазначеного слід враховувати, окрім іншого, і рішення Конституційного Суду України про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді від 08.04.1999 № 3-рп/99.

Так, Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорон землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, п. 27).

У рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом, про що зазначено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07 грудня 2018 року у справі № 924/1256/17.

Участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (частина третя, четверта статті 53 Господарського процесуального кодексу України, частина третя статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який відсутній або всупереч вимог закону не здійснює захисту чи робить це неналежно.

Відповідно до частин першої, третьої статті 7 Закону України "Про публічні закупівлі" уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснює контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією, цим Законом та іншими законами України.

Антимонопольний комітет України та Рахункова палата здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.

Органи, уповноважені на здійснення контролю у сфері закупівель, не мають права втручатися у проведення процедур закупівель.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про публічні закупівлі" уповноважений орган - це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері публічних закупівель.

Відповідно до Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 459 від 20 серпня 2014 року Міністерство є уповноваженим органом у сфері державних закупівель. Основними завданнями Міністерства є формування та забезпечення державної політики у сфері державних закупівель, державного замовлення.

Отже, відповідно до наведених норм Міністерство економічного розвитку і торгівлі України є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері державних закупівель.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20 вересня 2018 року у справі № 924/1237/17 та від 23 січня 2019 року у справі № 920/331/18, а також у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07 грудня 2018 року у справі № 924/1256/17.

Водночас, прокурор у позові наголошував на тому, що Держаудитслужба є органом, уповноваженим здійснювати від імені держави контроль за дотриманням законодавства про державні закупівлі, при цьому право на звернення до суду в інтересах держави про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства не має.

Порядок здійснення моніторингу публічних закупівель та дії Державної аудиторської служби у разі виявлення за результатами моніторингу порушень вимог Закону чітко регламентовано ст. 7-1 Закону України "Про публічні закупівлі" (далі - Закон).

Пунктами 6, 8, 11 ст. 7-1 Закону визначено, що за результатами моніторингу закупівлі посадова особа органу державного фінансового контролю складає та підписує висновок про результати моніторингу закупівлі, що затверджується керівником органу державного фінансового контролю або його заступником. Протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення органом державного фінансового контролю висновку замовник оприлюднює через електронну систему закупівель інформацію та/або документи, що свідчать про усунення порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, викладених у висновку, або аргументовані заперечення до висновку, або інформацію про причини неможливості усунення виявлених порушень. Якщо замовник не усунув порушення, визначене у висновку, і таке порушення матиме негативний вплив для бюджетів, а також висновок не оскаржено до суду, орган державного фінансового контролю проводить перевірку закупівлі відповідно до Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні". Керівник органу державного фінансового контролю або його заступник приймає рішення про призначення перевірки закупівлі, яке оприлюднюється протягом двох робочих днів з дня його прийняття. При цьому процедура закупівлі на період проведення перевірки закупівлі не зупиняється.

Згідно з Положенням про Державну аудиторську службу України, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року №43 Державна аудиторська служба є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю, відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний фінансовий контроль за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, дотриманням законодавства про державні закупівлі. Державна аудиторська служба України вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, зокрема звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до п.п. 8, 10 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення фінансового контролю" у Державної аудиторської служби України є право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами , без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 07 листопада 2018 року у справі № 820/8558/15, від 03 жовтня 2018 року № 804/8443/16 аналізуючи вказані норми права дійшла висновку, що орган державного фінансового контролю проводить державний фінансовий контроль щодо підконтрольних установ. Його право вимоги передбачено ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення фінансового контролю" і можуть бути адресовані виключно підконтрольним установам, а звернення до суду в інтересах держави можливе лише у випадку не незабезпечення такими установами вимог щодо усунення порушень законодавства з питань збереження і використання активів, виявлених під час здійснення державного фінансового контролю.

Аналогічного висновку про відсутність повноважень у вказаного органу дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у справі № 912/898/18 (постанова від 21 березня 2019 року). Так, суд переглядаючи справу дійшов висновку, що у даній категорії спорів Держаудитслужба набуває статусу позивача внаслідок звернення до суду з метою усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, проте оскільки сторонами не доведено, а судами не встановлено, що вказаний орган здійснюючи фінансовий контроль виявив порушення законодавства у спірних правовідносинах, у нього не виникло право на звернення у суд із даним позовом, тому у спірних правовідносинах Держаудитслужба не набула статусу позивача.

У даному випадку моніторинг публічної закупівлі Управлінням Північного офісу Держаудитслужби у Черкаській області не здійснювався та відповідно дані порушення не виявлялись, а за незаконними додатковими угодами кошти отримані не підконтрольною органам Державної аудиторської служби установою, а товариством, то правові підстави для пред`явлення даного позову в інтересах Державної аудиторської служби відсутні.

Вказане підтверджується листом Управління Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області від 10 грудня 2018 року, де зазначено, що моніторинг вказаної закупівлі Управлінням не здійснювався та правові підстави для звернення органу державного фінансового контролю з позовом до суду за фактом можливого безпідставного укладення додаткових угод про збільшення ціни до договору про закупівлю газу, на даний час, відсутні.

Судом враховано, що за змістом частини другої статті 215 ЦК України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду.

Правові наслідки недійсності правочину врегульовано ст.216 ЦК України, а господарського зобов`язання - ст. 208 ГК України.

Зокрема, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

В пункті 10 постанови пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв`язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину.

Також в пункті 2.13. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" зазначається, що вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як самостійно, так і, з урахуванням приписів ГПК України, бути об`єднана з вимогою повернути одержане за цим правочином у натурі або про відшкодування його вартості (якщо повернення у натурі неможливе). В разі заявлення вимоги про повернення одержаного за правочином відповідач має право подати зустрічний позов про витребування належного йому майна або відшкодування вартості останнього. Якщо такий позов не подано, господарський суд з огляду на припис частини п`ятої статті 216 ЦК України та з урахуванням конкретних обставин справи може з власної ініціативи застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину також і щодо позивача.

Отже, визнання нікчемного правочину недійсним не є ефективним способом захисту прав в даному випадку, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав та інтересів держави.

Наслідком нікчемності додаткових угод №2-7 до договору про поставку газу є чинність договору з урахуванням змін внесених додаткової угодою №1 та застосування відповідної реституції.

Отже, даний спір фактично стосується наявності чи відсутності права держави в особі відділу освіти, як сторони правочину, стягнути на свою користь з іншої сторони нікчемного договору надмірно та безпідставно сплачені грошові кошти.

Відповідно до ч.ч 4, 5 ст.216 ЦК України правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Разом з тим процесуальним законодавством передбачено, що позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Частиною 1 ст.53 ГПК України встановлено, що у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що прокурор в даному випадку обґрунтовано звернувся з позовом про стягнення з відповідача грошових коштів в інтересах держави в особі саме відділу освіти, як сторони нікчемних правочинів, а не в інтересах держави в особі Державної аудиторської служби, оскільки служба має право у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані лише підконтрольними установами за незаконними договорами.

Відповідач (особа що отримала кошти) не є підконтрольною установою Державної аудиторської служби.

При цьому судом було також враховано, що відділ освіти, як замовник публічних закупівель повинен був дотримуватися принципів максимальної економії бюджетних коштів, ефективності, добросовісної конкуренції серед учасників під час укладання договору, натомість уклав нікчемні правочини зі своїм контрагентом.

Укладання особами будь-якого нікчемного правочину є порушенням законності.

Водночас, укладання нікчемних правочинів всупереч державним інтересам безпосередньо особою яка повинна була здійснювати їх захист, на думку суду є достатнім доказом того, що така особа не здійснює належного захисту інтересів держави в таких правовідносинах, фактично сприяє своїми діями порушенню закону, що в свою чергу є причиною яка перешкоджає захисту інтересів держави саме цим суб`єктом, і що саме в подібних виключних випадках прокурор має право на звернення до суду, щоб інтереси держави в розумні строки не залишилися не захищеними.

Отже в розумінні положень статей 73, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України прокурор, звертаючись з позовом у справі визначив належного суб`єкта, навів причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, довів належними та допустимими доказами обставини здійснення ним повідомлення на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, а також надав докази того, що суб`єкт владних повноважень не здійснює захист інтересів держави.

Прокурор у своєму позові в частині похідних вимог про стягнення коштів зазначав, що частиною 1 ст.216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Водночас вказував, що п.1 ч.3 ст.1212 ЦК України передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

За змістом частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Так, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) зобов`язана його повернути.

При цьому, особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Водночас спеціальною нормою цивільного права (ст.216 ЦК України) врегульовано питання повернення одержаного на виконання недійсного правочину, а тому саме дана норма підлягає застосуванню до даних правовідносин.

Оскільки додаткові угоди в силу Закону є нікчемними, то товариство з обмеженою відповідальністю "ЧІЧЕК КОНСТРАКШН" повинно повернути позивачу всі кошти, які були отримані за нікчемними додатковими угодами.

Відповідно до акту приймання-передачі природного газу №1 від 31 жовтня 2018 року за договором поставлено 4,493 тис. м. куб. на суму 65 507,94 грн.

Згідно з актом приймання-передачі природного газу № 1 від 30 листопада 2018 року за договором поставлено 33,841 тис. м. куб. на суму 493 401,78 грн.

За актом приймання-передачі природного газу №3 від 10 грудня 2018 року за договором поставлено 33,519 тис. м. куб. на суму 488 707,02 грн.

Позивачем було сплачено за поставлений газ 1 047 616 грн. 74 коп., що підтверджується копіями платіжних доручень (а.с. 131, 135-139).

Всього поставлено відповідачем 71,853 тис. м. куб. газу * 14 580 грн. (ціна, за якою фактично поставлено) = 1 047 616,74 грн.

Водночас, оскільки ціна згідно першої додаткової угоди до договору поставки складала 8 646 грн. 00 коп., то сума поставки не повинна була перевищувати суму 621 241,03 грн. (71,853 тис. м. куб. газу * 8 646 грн. 00 коп.).

Таким чином розмір надмірно отриманих відповідачем коштів за недійсними додатковими угодами складає 426 375, 71 грн. (1 047 616,74 грн. - 621 241,03 грн.).

В зв`язку з чим заявлена сума підлягає стягненню на користь позивача.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру (абз. 1 ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір").

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір справляється в розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі платіжного доручення №11 від 11 січня 2019 року прокурором було сплачено 19 872 грн. 64 коп. судового збору.

Слід зазначити, що 1,5% від ціни позову за майнову вимогу складає 6 395 грн. 64 коп., а судовий збір за 6 вимог немайнового характеру становить 11 526 грн. 00 коп., в зв`язку з чим прокурором надмірно сплачено 1 951 грн. 00 коп. судового збору.

Водночас статтею 7 Закону України "Про судовий збір" врегульовано, що внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом є підставою для повернення судового збору за відповідним клопотанням сторони.

Тобто, повернення судового збору без відповідного клопотання сторони не допускається.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсною додаткову угоду №2 від 02 жовтня 2018 року до договору №154/18 від 10 вересня 2018 року про постачання природного газу, укладену між відділом освіти Тальнівської районної державної адміністрації та товариством з обмеженою відповідальністю "ЧІЧЕК КОНСТРАКШН".

3. Визнати недійсною додаткову угоду №3 від 02 жовтня 2018 року до договору №154/18 від 10 вересня 2018 року про постачання природного газу, укладену між відділом освіти Тальнівської районної державної адміністрації та товариством з обмеженою відповідальністю "ЧІЧЕК КОНСТРАКШН".

4. Визнати недійсною додаткову угоду №4 від 02 жовтня 2018 року до договору №154/18 від 10 вересня 2018 року про постачання природного газу, укладену між відділом освіти Тальнівської районної державної адміністрації та товариством з обмеженою відповідальністю "ЧІЧЕК КОНСТРАКШН".

5. Визнати недійсною додаткову угоду №5 від 05 жовтня 2018 року до договору №154/18 від 10 вересня 2018 року про постачання природного газу, укладену між відділом освіти Тальнівської районної державної адміністрації та товариством з обмеженою відповідальністю "ЧІЧЕК КОНСТРАКШН".

6. Визнати недійсною додаткову угоду №6 від 05 жовтня 2018 року до договору №154/18 від 10 вересня 2018 року про постачання природного газу, укладену між відділом освіти Тальнівської районної державної адміністрації та товариством з обмеженою відповідальністю "ЧІЧЕК КОНСТРАКШН".

7. Визнати недійсною додаткову угоду №7 від 05 жовтня 2018 року до договору №154/18 від 10 вересня 2018 року про постачання природного газу, укладену між відділом освіти Тальнівської районної державної адміністрації та товариством з обмеженою відповідальністю "ЧІЧЕК КОНСТРАКШН".

8. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ЧІЧЕК КОНСТРАКШН", вул. М. Бойчука, 5, офіс 2, м. Київ, ідентифікаційний код 40290250 на користь відділу освіти Тальнівської районної державної адміністрації, вул. Соборна, 28, м. Тальне, Черкаської області, ідентифікаційний код 02147196 надмірно сплачені бюджетні кошти в розмірі 426 375 грн. 71 коп.

9. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ЧІЧЕК КОНСТРАКШН", вул. М. Бойчука, 5, офіс 2, м. Київ, ідентифікаційний код 40290250 на користь прокуратури Черкаської області, бул. Шевченка, 286, м. Черкаси, ідентифікаційний код 02911119, р/р НОМЕР_1 в Державній казначейській службі України у м. Київ, МФО 820172 - 17 921 грн. 64 коп. судового збору.

Видати відповідні накази після набрання рішення суду законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 21 серпня 2019 року.

Суддя А.В.Васянович