Рішення

від 25.07.2019 по справі 910/5640/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.07.2019Справа № 910/5640/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Злагода

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю Оратівагроінвест

2. Державного агентства рибного господарства України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Вінницька обласна державна адміністрація

про визнання протиправним та скасування режиму рибогосподарської експлуатації

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Кошляк М.І.

Представники сторін:

від позивача - Гончар О.І. (адвокат);

від відповідача-1 - Нікіташ С.П. (адвокат);

від відповідача-2 - Левченко А.П. (представник за довіреністю);

від третьої особи - не з`явились.

В судовому засіданні 25.07.2019р., відповідно до положень ст.ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено сторін, що повний текст рішення буде складено та підписано 19.08.2019р., проте через технічні причини повний текст рішення складено та підписано 22.08.2019р.

СУТЬ СПОРУ:

У травні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Злагода" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оратівагроінвест" (відповідач-1) та Державного агентства рибного господарства України (відповідач-2), в якій викладені позовні вимоги, щоб в судовому порядку:

- визнати протиправним та скасувати Режим рибогосподарської експлуатації Новоживотівського водосховища на р. Роська в с. Новоживотівка Оратівського району Вінницької області товариству з обмеженою відповідальністю "Оратівагроінвест" від 03 жовтня 2016 року через протиправність дій невідомої особи із погодження 15.11.2016 року товариству з обмеженою відповідальністю "Оратівагроінвест" цього Режиму, а не його затвердження, через незаконність підписання цього режиму від імені Державного агентства рибного господарства України не особисто головою спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань рибного господарства України Ковалів Я.Б., а іншою особою та через невідповідність цього Режиму правовим актам вищої юридичної сили Водного кодексу України, Земельного кодексу України та Закону України "Про аквакультуру".

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням порядку погодження та затвердження оспорюваного режиму; невідповідність його нормам Водного та Земельного кодексів України, Закону України "Про аквакультуру"; наявність між ТОВ Агрофірма "Злагода" і ТОВ "Оратівагроінвест" спору щодо користування одним водним об`єктом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.2018 року відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Злагода" у відкритті провадження у справі. Роз`яснено заявнику, що позовні вимоги підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. Позовну заяву з доданими до неї документами повернуто заявнику.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2018 року у справі № 910/5640/18 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Злагода" залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.05.2018 року у справі № 910/5640/18 - без змін.

Ухвалою касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.08.2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Злагода" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.05.2018 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2018 року у справі № 910/5640/18. Справу № 910/5640/18 разом із касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Злагода" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.05.2018 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2018 року у справі № 910/5640/18 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Злагода" задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.05.2018 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2018 року у справі № 910/5640/18 скасовано, справу передано до суду першої інстанції зі стадії прийняття позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Злагода" до розгляду.

Матеріали справи № 910/5640/18 передані для подальшого розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2018 року задоволено самовідвід судді Мудрого С.М., справу передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу.

За наслідками повторного автоматизованого розподілу справу № 910/5640/18 передано на розгляд судді ОСОБА_1

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2018 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі № 910/5640/18, ухвалено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.02.2019 року, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Вінницьку обласну державну адміністрацію.

В підготовчому засіданні 05.02.2019 року судом оголошується перерва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2019 року закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 26.03.2019 року.

Розпорядженням керівника апарату № 05-23/719 від 01.04.2019 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/5640/18, у зв`язку із звільненням ОСОБА_1 з посади судді.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2019 року справу № 910/5640/18 передано на розгляд судді Коткова О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 року справу прийнято до провадження, ухвалено розгляд справи № 910/5640/18 здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.05.2019 року.

За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Так, в підготовчому засіданні 07.05.2019 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/5640/18 до судового розгляду по суті на 30.05.2019 року.

В судовому засіданні 30.05.2019 року судом оголошувалася перерва.

В судовому засіданні 09.07.2019 року було задоволено клопотання представника відповідача-1 про відкладення розгляду справи, розгляд справи було відкладено до 25.07.2019 року.

Відповідачі надали відзиви на позов, проти задоволення позовних вимог заперечують, посилаючись на наступне:

- оскаржуваним режимом не порушене право позивача на користування відповідним водним об`єктом;

- прийняття режиму відбувалось у відповідності з положеннями чинного законодавства України;

- скасування режиму порушить право відповідача-1 на мирне володіння майном.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, дослідивши всі представлені докази, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом оскарження у даній справі є Режим рибогосподарської експлуатації Новоживотівського водосховища на р. Роська в с. Новоживотів Оратівського району Вінницької області, який погоджений Державним агентством рибного господарства України (відповідач-2) 15.11.2016 року.

Вказаним Режимом встановлено порядок експлуатації водного об`єкту площею 146,00 га користувачем ТОВ Оратівагроінвест (відповідач-1).

Відповідно до п.п. 1, 3-5 ст. 51 Водного кодексу України у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми. Водні об`єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду на земельних торгах у комплексі із земельною ділянкою. Водні об`єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства. Надання водних об`єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об`єкта. Порядок розроблення та форма паспорта затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Положеннями п.п. 18 та 19 ст. 51 Водного кодексу України визначено, що користування водними об`єктами, наданими в оренду, здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів України. Надання частин рибогосподарських водних об`єктів, рибогосподарських технологічних водойм, акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України в користування для цілей аквакультури регулюються Законом України Про аквакультуру .

Згідно з п. п. 1, 2 ст. 48 та п. 1 ст. 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб. Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

Статтею 27 Закону України Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів встановлено, що спеціальне використання водних біоресурсів здійснюється шляхом їх вилучення з природного середовища (крім любительського і спортивного рибальства у водних об`єктах загального користування в межах та обсягах безоплатного вилову) і включає: промислове рибальство; вилов водних біоресурсів у науково-дослідних, науково-промислових, дослідно-конструкторських цілях, а також з метою з`ясування їх санітарно-епідеміологічного стану (далі - дослідний вилов); контрольний вилов водних біоресурсів для визначення їх стану та запасів; меліоративний вилов водних біоресурсів з метою формування їх оптимального видового та вікового складу; вилов водних біоресурсів з метою отримання біологічного матеріалу для штучного відтворення їх запасів та здійснення аквакультури; любительське і спортивне рибальство у водних об`єктах загального користування, що перевищує встановлені обсяги безоплатного вилову.

Відповідно до положень статті 28 Закону України Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів спеціальне використання водних біоресурсів (крім любительського рибальства та використання ресурсів, запаси яких формуються виключно шляхом їх штучного розведення) здійснюється відповідно до лімітів та прогнозів допустимого вилову.

Спеціальне товарне рибне господарство (далі - СТРГ) - суб`єкт господарської діяльності, основною метою якого є підвищення рибопродуктивності рибогосподарського водного об`єкта шляхом штучного відтворення живих ресурсів, а також шляхом збереження та раціонального використання цінних та водних видів водних живих ресурсів.

Рибогосподарська діяльність на водоймах, що здійснюється за Режимами рибогосподарської експлуатації водного об`єкта СТРГ, регламентується Інструкцією про порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах, затвердженою наказом Державного комітету рибного господарства України № 4 від 15.01.2008 року зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.01.2008 року за №64/14755 (далі - Інструкція).

Відповідно до пункту 2.1.6 інструкції при розробці режиму на водні об`єкти, де вже здійснювалась рибогосподарська діяльність, відносини між користувачами, які традиційно (3 і більше років) здійснюють спеціальне використання ВЖР, та суб`єктом господарювання, що подає режим на затвердження, урегульовується шляхом згоди всіх користувачів щодо участі в створеному СТРГ або затвердженням спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань рибного господарства України Режимів на окремі ділянки водного об`єкта.

Відповідно до п. 2.7. Інструкції затверджений Режим надається користувачу або його представнику за дорученням і документами, які засвідчують його особу, або надсилається поштою рекомендованим листом.

За змістом п. 2.8 Інструкції користувач, якому видано режим, має одноосібне право на спеціальне використання ВЖР у цьому рибогосподарському водному об`єкті.

Науково-біологічне обґрунтування та проект Режиму на замовлення користувача розробляються рибогосподарською науково-дослідною установою, організацією відповідно до погодженої із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань рибного господарства України програми дослідних робіт. Програма дослідних робіт повинна містити методику, за якою проводитимуть дослідження (п. 2.2 Інструкції).

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, наданого позивачем Режиму рибогосподарської експлуатації Новоживотівського водосховища на р. Роська в с. Новоживотів Оратівського району Вінницької області (далі - Режим), його розроблено на замовлення відповідача-1 03.10.2016 року Національним університетом біоресурсів і природокористування України з терміном дії від 15.11.2016 року до 31.12.2025 року, погоджено 17.10.2016 року управлінням охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Вінницькій області (Вінницярибоохорона), а також погоджено 15.11.2016 року Державним агентством рибного господарства України.

Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Аналогічну позицію щодо преюдиціальної дії рішень суду наведено у п. 2.6. постанови № 18 від 26.12.2011 року Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Вінницьким окружним адміністративним судом в постанові від 28.08.2017 року у справі № 802/973/17-а (набрала законної сили відповідно до ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.11.2017 року) встановлено:

ТОВ Агрофірма "Злагода", яке є правонаступником Оратівського міжгосприбгоспу безперервно, починаючи з 10 січня 1992 року (з дати реєстрації Оратівського міжгосприбгоспу) здійснює господарську діяльність по риборозведенню та рибальству на водних об`єктах, які розташовані за межами населеного пункту на території Новоживотківської сільської ради Оратівського району Вінницької області, а саме двох водних об`єктів на руслі річки Роськи притоки річки Рось басейну річки Дніпро.

Правонаступництво реорганізованого Оратівського міжрибгоспу підтверджується і п.п. 1.1. статуту ТОВ Агрофірма Злагода де вказано, що останній є правонаступником реорганізованого Оратівського міжрибгоспу.

Господарським судом міста Києва в рішенні від 08.11.2016 року у справі № 910/15667/16 встановлено:

Земельна ділянка водного фонду (кадастровий номер НОМЕР_1 ), площею 0,3863 га та земельна ділянка водного фонду (кадастровий номер - НОМЕР_2 ), площею 0,3131 га залишається в незміненому вигляді з цільовим призначенням для рибогосподарських потреб (місцезнаходження Вінницька область, Оратівський район, Новоживотівська сільська рада), в тому числі під гідротехнічними спорудами.

У водогосподарському паспорті Новоживотівського водосховища на ст.5 в розділі 1 із назвою Коротка пояснююча записка підтверджується така обставина, як відомча належність гідровузла - Оратівському міжколгосприбгоспу с. Новоживотів, а на сторінці 8 водогосподарського паспорту Новоживотівського водосховища в Розділі V із назвою Характеристика гідротехнічних споруд також підтверджується наявність глухих дамб та водоскиду, а також, що споруди гідровузла належать Оратівському міжколгосприбгоспу.

Споруди гідровузла Новоживотівського водосховища, саме водоскид продовжують належати ТОВ Агрофірма Злагода , як правонаступнику реорганізованого Оратівського міжрибгоспу.

Земельна ділянка загальною площею 145,7714 га з кадастровим номером НОМЕР_3 була вже сформованою, що підтверджувалось витягом з Державного земельного кадастру.

Відтак, переважне право орендаря, яке намагається захистити ТОВ Агрофірма "Злагода" відповідно до статті 3 ЦК України, буде порушене, зокрема, через включення Вінницькою обласною державною адміністрацією до Переліку земельних ділянок водного фонду разом з водними об`єктами, право оренди яких може бути реалізовано на земельних торгах, для рибогосподарських потреб земельних ділянок водного фонду разом з водними об`єктами за межами населеного пункту с. Новоживотів Оратівського району Вінницької області, площею 30,4562 га та 137 га з цільовим призначенням для рибогосподарських потреб, не надавши ТОВ Агрофірма Злагода реалізувати переважне право.

Північним апеляційним господарським судом в постанові від 14.05.2019 року у справі № 902/62/18 встановлено:

Оскільки судові рішення у справах № 910/15667/16 та № 802/973/17-а, які набрали законної сили, не можуть бути поставлені під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть їм суперечити, встановленим є факт, що поданий ТОВ Оратівагроінвест Режим рибогосподарської експлуатації Новоживотівського водосховища на р. Роська в с. Новоживотів Оратівського району Вінницької області підписано без наявності права на земельну ділянку водного фонду та без надання відповідного погодження Вінницькою державною адміністрацією чи постійним користувачем ТОВ Агрофірма Злагода , а отже - не може бути прийнято судом у даній справі в якості належного та допустимого доказу.

Позивачем, як законним користувачем відповідного водного об`єкту не надавалась згода на затвердження оскаржуваного режиму.

Крім того, оскаржуваний режим не містить відомостей щодо затвердження спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань рибного господарства України режимів на окремі ділянки водного об`єкта.

Таким чином, суд дійшов висновку про затвердження оскаржуваного режиму в порушення пункту 2.1.6 Інструкції про порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах та в порушення законних прав позивача щодо користування відповідним водним об`єктом.

Викладеним спростовуються посилання відповідачів на те, що оскаржуваний режим не порушує право позивача на користування відповідним водним об`єктом та його затвердження/погодження відбувалось у відповідності з положеннями чинного законодавства України.

Стосовно посилань відповідача-1 на можливість порушення його права на мирне володіння майном через скасування режиму, суд виходив з наступного.

За висновками Європейського суду з прав людини, викладених у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, колегія суддів зазначає, що відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 07 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 02 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій "законності" означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.

"Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". Одним із елементів дотримання принципу "пропорційності" при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

Водночас висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а із урахуванням фактичних обставин справи, оскільки ЄСПЛ рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника. Це пов`язано з тим, що певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції, можуть бути пов`язані із протиправною поведінкою самого набувача майна.

Відтак, доводи відповідача-1 про можливість порушення його права на мирне володіння майном через скасування режиму не відповідають критеріям визначених у статті 1 Першого протоколу до Конвенції щодо втручання держави у право на мирне володіння майном.

Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Приймаючи до уваги встановлені судом факти та обставини, що були наведені вище, суд дійшов висновку, що надані відповідачем усні заперечення на позов не спростовують зазначених позивачем в позові доводів за встановлених вище судом фактів та обставин.

Суд зазначає, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Отже, рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Приймаючи до уваги встановлені судом факти та обставини, що були наведені вище, суд дійшов висновку, що викладені відповідачами у відзиві заперечення на позов не спростовують зазначених позивачем в позові доводів за встановлених вище судом фактів та обставин.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1762,00 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачів в рівних долях.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати Режим рибогосподарської експлуатації Новоживотівського водосховища на р. Роська в с. Новоживотів Оратівського району Вінницької області Товариству з обмеженою відповідальністю Оратівагроінвест від 03.10.2016 року.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Оратівагроінвест (ідентифікаційний код 40838909, адреса: 22600, Вінницька область, Оратівський район, селище міського типу Оратів, вул. Лесі Українки 45) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Злагода (ідентифікаційний код 32387334, адреса: 22620, Вінницька область, Оратівський район, село Новоживотів, вул. Перемоги, 54) 881,00 грн. (вісімсот вісімдесят одну гривню) судового збору.

4. Стягнути з Державного агентства рибного господарства України (ідентифікаційний код 37472282, адреса: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 45-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Злагода (ідентифікаційний код 32387334, адреса: 22620, Вінницька область, Оратівський район, село Новоживотів, вул. Перемоги, 54) 881,00 грн. (вісімсот вісімдесят одну гривню) судового збору.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 22.08.2019р.

Суддя О.В. Котков