Ухвала

від 21.08.2019 по справі 520/3152/19

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 520/3152/19

Провадження № 1-кс/520/10255/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2019 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю слідчого ОСОБА_3 , директора ТОВ «Омні Сток Інвестмент» - ОСОБА_4 , представника ТОВ «Омні Сток Інвестмент» - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_6 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12019160000000069 відомості про яке внесені 01.02.2019 до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання слідчого, погодженого прокурором про арешт майна, до СУ ГУНП в Одеській області з Причорноморського управління кіберполіції надійшли матеріали, з яких вбачається, що група осіб, діючи за попередньою змовою між собою заволодіває грошовими коштами громадян України, країн Європи та СНД.

Крім того, до СУ ГУНП в Одеській області надійшла заява про злочин від ОСОБА_7 .

Так, в період з 26.04.2019 по 04.06.2019 група осіб, діючи за попередньою змовою між собою, шляхом обману заволоділа грошовими коштами потерпілої ОСОБА_7 на загальну суму 26086 доларів США.

З метою встановлення осіб, причетних до вчинення вказаного кримінального правопорушення до Причорноморського управління кіберполіції направлено доручення, в порядку ст. 40 КПК України.

Під час виконання доручення слідчого оперативними працівниками встановлено, що на території м. Одеси діє група осіб, яка під виглядом проведення неіснуючих фінансових торгів на міжнародних фінансових ринках заволодівають грошовими коштами громадян, використовуючи різноманітні інтернет-ресурси.

Вказані відомості протоколами оглядів інтернет-ресурсів.

За результатами виконаного доручення, в органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що до незаконного заволодіння грошовими коштами громадян України, країн Європи та СНД імовірно причетний ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засновик ТОВ «Омні Сток Інвестмент» (ЄДРПОУ 41298727), для здійснення незаконної діяльності використовує приміщення за адресою: м. Одеса, вул. Дальницька, буд. 46, п`ятий поверх.

08.08.2019 в період часу з 10 год. 59 хв. пор 20 год. 45 хв. проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено зазначене у клопотанні майно.

Вилучені в ході обшуку вище перелічені речі, містять відомості, які можуть бути використанні у даному кримінальному провадженні, як доказ факту вчинення останнім кримінального правопорушення, в зв`язку з чим сторона обвинувачення звертається до слідчого судді з вказаним клопотанням.

Слідчий в судовому засіданні вимоги поданого клопотання підтримав у повному обсязі

Представник в судовому засіданні долучив письмові заперечення на клопотання, які підтримав у повному обсязі.

Директор ТОВ «Омні Сток Інвестмент» в судовому засіданні заперечувала проти задоволення поданого клопотання.

Дослідивши клопотання та долучені в його обґрунтування матеріали, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.

Відповідно до положеньст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Положеннями ст.ст.2,7 КПК Українивизначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбаченіст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів є арешт майна у кримінальному провадженні.

Частиною другоюст.173 КПК Українивстановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Згідно з ч.1ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною другоюстатті 170 КПК Українивстановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У відповідності до ч. 2ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положеньстатті 170 цього Кодексута відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостоїстатті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Як вбачається з поданого клопотання та долучених в його обґрунтування матеріалів, слідчим під час складання клопотання не було дотримано вимог ч. 2 ст. 171 КПК України, що позбавляє можливості слідчого суддю розглянути таке клопотання по суті.

Так, в порушення вимог ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого про арешт майна не зазначені правові підстави, мета відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідно обґрунтування необхідності арешту майна.

Зокрема, згідно з нормами Глави10та Глави17 КПК України, правові підстави, з яких слідчим вноситься клопотання про накладення арешту та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.

Відповідно до ч. 3ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З клопотання сторони обвинувачення вбачається, що досудове розслідування в рамках даного кримінального провадження здійснюється за фактом можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

Разом з цим, у клопотанні сторони обвинувачення не зазначено, яке відношення вилучені речі та документи мають для розслідування факту можливого вчинення вищевказаних протиправних дій, як і належним чином не обґрунтовано, на підставі яких відомостей слідчий відніс вилучені речі до категорії речових доказів, а саме, які слідові інформацію такі речі містять та на підставі яких відомостей слідчий вважає, що такі речі та документи можуть бути використані як докази факту та обставин, які встановлюються під час кримінального провадження.

Слідчий суддя враховує наявність в матеріалах клопотання постанови слідчого від 09.08.2019 року про визнання вилучених речей та документів речовими доказами в рамках кримінального провадження № 12019160000000069 від 01.02.2019 року, між тим наголошує, що сам по собі факт визнання вилучених речей та документів речовими доказами в рамках такого кримінального провадження, без належного обґрунтування підстав вважати, що воно дійсно відповідає критеріям ч. 1 ст. 98 КПК України, не може свідчити про дотримання стороною обвинувачення вимог КПК України.

Таким чином, клопотання та долучені до нього матеріали не відповідають вимогам ч. 2 ст. 171 КПК України, оскільки не підтверджують підстави, мету та, відповідно, відповідного обґрунтування необхідності арешту майна.

Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до переконання, що подане слідчим, за погодженням з прокурором клопотання про арешт майна підлягає поверненню прокурору, з встановленням відповідного процесуального строку для усунення зазначених слідчим суддею недоліків.

Керуючись ст. ст. 171, 172,309 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідчогоСУ ГУНПв Одеськійобласті ОСОБА_3 ,яке погодженопрокурором відділупрокуратури Одеськоїобласті ОСОБА_6 про арештмайна врамках кримінальногопровадження №12019160000000069відомості прояке внесені01.02.2019до Єдиногореєстру досудовихрозслідувань,за ознакамивчинення кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.3ст.190КК України - повернути прокурору.

Встановити строк для усунення недоліків в сімдесят дві години.

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1