Ухвала

від 22.08.2019 по справі 203/2423/19

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 203/2423/19

1-кс/0203/790/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2019 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська в складі:

слідчого судді - ОСОБА_1

при секретарі - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро клопотання слідчого відділу розслідувань особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_3 , про арешт майна, заявлене в рамках кримінального провадження №12019040000000334,-

ВСТАНОВИВ:

До Кіровського районного суду м.Дніпропетровська надійшло вищезазначене клопотання, погоджене прокурором, про арешт тимчасово вилученого майна.

В обґрунтування клопотання зазначено, що в провадженні СУ ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження №12019040000000334, відомості за яким внесено до ЄРДР 09.04.2019 року за ч.1 ст.307 КК України.

19.08.2019 року на підставі ухвали слідчого судді Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 31.10.2019 року за місцем мешкання ОСОБА_4 в будинку АДРЕСА_1 , було проведено обшук, під час якого вилучено грошові кошти, мобільні телефони, банківські картки, електронні ваги та ноутбук із зарядним пристроєм.

Посилаючись на те, що вказані речі та грошові кошти мають характер речових доказів та визнані такими постановою від 20.09.2019 року, з метою їх збереження слідчий просив накласти арешт на це майно.

Відповідно ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно п.7 ч.2 ст.131 КПК України одним із заходів такого забезпечення є арешт майна.

Частинами 1,3 ст.132 КПК України встановлено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Застосування заходівзабезпечення кримінальногопровадження недопускається,якщо слідчий,прокурор недоведе,що: 1)існує обґрунтованапідозра щодовчинення кримінальногоправопорушення такогоступеня тяжкості,що можебути підставоюдля застосуваннязаходів забезпеченнякримінального провадження; 2)потреби досудовогорозслідування виправдовуютьтакий ступіньвтручання управа ісвободи особи,про якийідеться вклопотанні слідчого,прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно ч.ч.1-3 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст.98цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень ст.170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до ч.6 ст.170 цього Кодексу.

Згідно ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені вчастині першій цієї статті.

Частиною 1 ст.100 КПК України встановлено, що речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбаченихстаттями 160-166,170-174цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.234 КПК України обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Згідно ч.7 ст.236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Згідно ст.169КПК Українитимчасово вилученемайно повертаєтьсяособі,у якоївоно буловилучено: 1)за постановоюпрокурора,якщо вінвизнає такевилучення майнабезпідставним; 2)за ухвалоюслідчого суддічи суду,у разівідмови узадоволенні клопотанняпрокурора проарешт цьогомайна; 3) у випадках, передбаченихч.5 ст.171, ч.6 ст.173 цього Кодексу; 4) у разі скасування арешту.

З протоколу обшуку вбачається, що під час останнього було виявлено та вилучено мобільні телефони, банківські картки та грошові кошти, тобто речі, які входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі слідчого судді від 31.07.2019 року про дозвіл на проведення обшуку.

Таким чином, вказані речі та документи не є тимчасово вилученим майном відповідно до приписів ч.7 ст.236 КПК України, останні відповідають критеріям, визначеним ст.98 КПК України та постановою слідчого від 20.09.2019 року визнані речовими доказами.

В зв`язку з цим, слідчий суддя не вбачає передбачених КПК України підстав для накладення арешту на зазначені вище речі та грошові кошти, які не є тимчасово вилученим майном, були зазначені в ухвалі про надання дозволу на проведення обшуку з метою їх відшукування, визнані речовими доказами та питання щодо подальшого збереження та повернення яких на стадії досудового розслідування повинно вирішуватись в порядку, передбаченому ст.100 КПК України.

В частині арешту електронних ваг «Вітек Україна», ноутбуку фірми «НР» з серійним номером 5CD33904L4 та зарядного пристрою до нього, слідчий суддя враховує, що останні не зазначені в ухвалі слідчого від 31.07.2019 року в переліку майна, щодо якого наданого дозвіл на відшукування під час обшуку, а тому є тимчасово вилученим майном. Вказане майно відповідає критеріям, визначеним ст.98 КПК України, оскільки могло використовуватись в злочинній діяльності, пов`язаній з незаконним виготовленням, зберіганням та збутом наркотичних засобів, зберігати на собі сліди злочину, містити інформацію про злочинну діяльність. А тому, клопотання в частині накладення арешту на вказано майно слідчий суддя вважає обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.131,132,170,171,172,175,309,369-372 КПК України, слідчий суддя -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого відділу розслідувань особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_3 , про арешт майна, заявлене в рамках кримінального провадження №12019040000000334 задовольнити частково.

Накласти арешт на майно, тимчасово вилучене під час проведення 19 серпня 2019 року санкціонованого обшуку по вул.леваневського,55 в м.Дніпро, а саме: на електронні ваги «Вітек Україна», ноутбук фірми «НР» з серійним номером 5CD33904L4 та зарядний пристрій до нього.

В іншійчастині взадоволенні клопотаннявідмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1