Рішення

від 21.08.2019 по справі 240/8773/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2019 року м. Житомир справа № 240/8773/19

категорія 112040100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Капинос О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівський елеватор" про стягнення коштів,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівський елеватор" 130731,33 грн. адміністративно-господарський санкцій.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем не виконано норматив по працевлаштуванню осіб з інвалідністю за 2018 рік та самостійно не сплачено адміністративно-господарські санкції, у зв`язку з чим за ним рахується заборгованість з адміністративно-господарських санкцій в сумі 130731,33 грн.

Ухвалою від 24.06.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання на 24.07.2019.

22.07.2019 відповідачем подано відзив на позовну заяву відповідно до якого позов не визнається у повному обсязі. У відзиві відповідач наголошує на тому, що ним самостійно влаштовано на роботу у 2018 році одну особу з інвалідністю. Крім того, до центру зайнятості направлялася звітність за формою №3-ПН про попит на робочу силу. Отже, підстави для притягнення до відповідальності відсутні.

Ухвалою від 24.07.2019 розгляд справи було відкладено на 21.08.2019.

19.08.2019 представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив.

Представник позивача в судове засідання не з"явився, надіслав клопотання про відкладення розгляду справи у зв"язку з перебуванням у відпустці.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, повідомлений про розгляд справи належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Дослідивши доводи клопотання представника позивача, матеріали справи та з огляду на строки розгляду справи, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, тому відмовляє у задоволенні клопотання.

Розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження без участі сторін у відповідності до ч.9 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

28.01.2019 відповідачем подано до Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2018 рік (Форма №10-ПІ), відповідно до змісту якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у 2018 році складала 31 особа, з них осіб з інвалідністю - 0, кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 1. (а.с.8).

Фондом 28.03.2019 на адресу відповідача було направлено претензію №04-48/287 за невиконання нормативу робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю у 2018 році, відповідно до якої відповідач зобов`язаний сплатити на користь Фонду соціального захисту інвалідів суму основного боргу у розмірі 125896,77 грн. (а.с. 10 ).

Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, підприємству у зв`язку із несплатою нарахованої товариству суми адміністративно-господарських санкцій в строки, визначені законодавством, нарахована пеня в сумі 4834,56 грн. (а.с. 9)

Загальна сума заборгованості відповідача перед Житомирським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів складає 130731,33 грн.

У зв`язку з тим, що відповідачем сума адміністративно-господарської санкції не сплачена у добровільному порядку, позивач звернувся до суду про її стягнення разом з пенею.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 р. №875-ХІІ (далі за текстом також - Закон №875) №875 забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі ч.3 ст.181 Закону №875 державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Відповідно до п.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Згідно з п.4 ч.3 ст.50 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 №5067-VI роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

З огляду на зміст п.5 Порядку подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316 форма №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Відповідно до п.6 зазначеного Порядку роботодавець визначає вид звітності - первинна або уточнювальна. Первинна звітність подається з метою інформування про наявність попиту на робочу силу (вакансії). Уточнювальна звітність подається в разі необхідності на заміну первинної та містить уточнення характеристик вакансії: умов праці, розміру заробітної плати, вимог до претендента тощо. При цьому не можуть бути змінені дані щодо кількості вакансій та назви професії (посади).

Отже, на роботодавця покладається обов`язок щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю та за наявності вакансії, подання форми звітності №3-ПН. При цьому законодавчо не передбачено обов`язку щомісячного подання звітності .

Згідно зі ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 № 875-XII (далі - Закон № 875-XII) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб,- у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Частиною 10 ст. 19 Закону №875 передбачено, що керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.1 ст.20 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Отже, норма ч.1 ст.20 Закону встановлює необхідність сплати адміністративно-господарських санкцій для підприємств, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом. При цьому, виконанням нормативу робочих місць вважається працевлаштування, зокрема, підприємством, установою, організацією осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб`єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

З матеріалів справи вбачається, що наказом ТОВ "Бердичівський елеватор" №36-ОД від 27.08.2018 створено робоче місце для осіб з інвалідністю у кількості 1 робоче місце за посадою "Вагар". (а.с.26)

29.08.2018 відповідачем до Бердичівського центру зайнятості було подано звітність за формою N 3-ПН про попит на робочу силу. (а.с.77)

Відповідно до наказу №81-к від 26.10.2018 на роботу "Вагаря" був прийнятий ОСОБА_1 , який є інвалідом ІІІ групи. (а.с.45). При цьому, пошук інваліда здійснено підприємством самостійно.

Наказом від 03.11.2018 №89-к ОСОБА_1 звільнений з посад за власним бажанням.

Таким чином, відповідачем забезпечено виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2018 році, що виключає можливість застосування до підприємства адміністративно-господарських санкцій у сумі 130731,33 грн.

При цьому, представник позивача у своїх запереченнях на відзив посилається на п.3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Держкомстату України №286 від 28.09.2005 в якій зазначено, що для зарахування до нормативу особа з інвалідністю має відпрацювати у звітному році 6 повних місяців.

Вказані доводи суд до уваги не приймає, оскільки зазначена інструкція не регулює спірні правовідносини, а розроблена на виконання вимог Закону України "Про державну статистику" для ведення статистики у сфері зайнятості та оплати праці.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що відповідач протягом 2018 року вживав залежні від нього заходи для працевлаштування осіб з інвалідністю з метою виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у відповідності до законодавства, а отже відповідачем було вчинено необхідні дії для недопущення правопорушення, за яке передбачається адміністративного-господарська санкція.

Доказів того, що відповідач не створив робоче місце для працевлаштування осіб з інвалідністю, відмовляв інвалідам у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавав державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, або несвоєчасно звітував Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України позивачем до суду не надано.

Зважаючи на викладене та враховуючи що відповідачем вчинено всі передбачені чинним законодавством заходи спрямовані на працевлаштування осіб з інвалідністю на своєму підприємстві, а також працевлаштування однієї особи з інвалідністю у 2018 році, суд дійшов висновку про відсутність в діях відповідача складу правопорушення, за вчинення якого Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено застосування адміністративно-господарських санкцій, у зв`язку з чим відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 242-246, 250, 255, 293, 295 КАС України,

вирішив:

У задоволенні позову Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Домбровського, 38, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 20401066) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівський елеватор" (вул.Низгірецька,111, м.Бердичів, Житомирська область, 13300, код ЄДРПОУ 32592856) про стягнення 130731,33 грн. (сто тридцять тисяч сімсот тридцять одна гривня тридцять три копійки) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Капинос