Ухвала

від 14.08.2019 по справі 200/8395/19-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

14 серпня 2019 р. Справа №200/8395/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючої судді Буряк І.В.,

секретаря судового засідання Соколової С.О.,

за участю:

представника позивача: Яковлєва А.С.

представник відповідача не з`явився

розглянувши у судовому засіданні клопотання про закриття провадження у справі за позовом Головного управління ДФС у Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рассвет" про стягнення з платника податків податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ

Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (надалі - позивач, ГУ ДФС у Донецькій області) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Рассвет (надалі - відповідач, ТОВ Рассвет ) із позовом про стягнення з платника податків податкового боргу у розмірі 465 317,29 грн.

09 серпня 2019 року до суду надійшло клопотання ГУ ДФС у Донецькій області про часткову відмову від позовних вимог.

Вказане клопотання у частині закриття провадження у справі мотивовано тим, що відповідачем самостійно, після звернення до суду із вказаним позовом, погашено податковий борг у розмірі 230 000, 00 грн., а тому позивач, користуючись своїми вимогами на власний розсуд вважає за доцільне відмовитись від позову у даній частині.

Також позивач просить стягнути на його користь з відповідача судовий збір у розмірі 3 300,00 грн., обґрунтовуючи своє право посилається на ст. 140 КАС України та відповідну практику Верховного Суду й Першого апеляційного адміністративного суду.

Правова позиція суду обґрунтована наступним.

Щодо закриття провадження у справі.

Частина 3 ст. 9 КАС України. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Частина 1 ст. 47 КАС України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову.

Стаття 189 КАС України.

1. Позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

2. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

3. Про прийняття відмови від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі. У разі часткової відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі щодо частини позовних вимог.

5. Суд не приймає відмови від позову, визнання позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Пункт 2 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 Кодексу адміністративного судочинства України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Враховуючи викладене, право на розпорядження своїми вимогами є диспозитивним правом позивача, яке може бути обмежено на підставі ч.ч. 2, 5 ст.189 КАС України, таких обставин судом не встановлено.

Крім того, довіреність представника ГУ ДФС у Донецькій області, яким підписано вказане клопотання, містить посилання на ст. 47 КАС України, якою регламентовано право позивача на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову.

Враховуючи викладене, суд приймає часткову відмову ГУ ДФС у Донецькій області від позову та закриває провадження у справі в частині стягнення з відповідача податкового боргу у розмірі 230 000,00 грн.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 3 300,00 грн.

Відповідно платіжного доручення від 12.06.2019 № 1608, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 6 979,76 грн., ціна позову 465 317,29 грн.

З наявних у справі платіжних доручень та ІКП платника вбачається погашення податкового боргу на загальну суму - 230 000,00 грн.

При цьому платіжне доручення від 14.06.2019 № 2319 свідчить про погашення боргу з податку на додану вартість до звернення податковим органом до суду.

Правова позиція суду обґрунтована таким.

Частина 1 ст. 132 КАС України. Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частина 2 ст. 139 КАС України. При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Частина 3 ст. 139 КАС України. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Частина 1 ст. 140 КАС України. У разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.

За правилами ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у справі № 814/2563/16 зазначив, що при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному. При цьому загальні норми можуть застосовуватися субсидіарно, тобто, в тих випадках, коли спірні правовідносини не врегульовані нормами спеціального законодавства або врегульовані не повністю.

Норма ст. 140 КАС України щодо спірних правовідносин є спеціальною, однак суд вважає, що вона не у повній мірі реґулює такі. Так у вказаній нормі немає положень, що визначають розподіл судових витрат у випадку, коли позивачем - є суб`єкт владних повноважень, а відповідачем юридична (фізична) особа.

Висновок щодо наявної прогалини суд обґрунтовує тим, що нормативний припис ст. 140 КАС України має тлумачитись у логічному поєднанні зі ст. 139 КАС України та відповідати загальним принципам адміністративного судочинства.

Внаслідок такого тлумачення, на думку суду, стягнення з відповідача, що не є суб`єктом владних повноважень, на користь позивача суб`єкта владних повноважень судового збору внаслідок закриття провадження у справі у зв`язку із відмовою від позову з підстав задоволення його відповідачем, не відповідає загальним принципам адміністративного судочинства в контексті положень про розподіл витрат між сторонами, що відображено у ч. 2 3 ст. 139 КАС України.

А тому, суд застосовує ст. 139 КАС України в частині визначення особливостей розподілу судових витрат, коли позивачем є суб`єкт владних повноважень, оскільки спеціальна норма ст. 140 КАС України, не врегульовує повністю спірні правовідносини.

Щодо посилання позивача на постанову Верховного Суду від 20.06.2018 справа № 826/13684/17, то позивачем у вказаній справі виступала юридична особа, а не суб`єкт владних повноважень, а тому вона не містить висновків щодо правозастосування у спірних правовідносинах.

Щодо постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 813/4040/18, суд не заперечує проти обов`язку податкового органу сплачувати судовий збір у повному об`ємі, навпаки вважає таке прагнення обґрунтованим та правомірним.

Разом із тим, суд вважає, що висновки викладені у цій ухвалі, право на рівний правовий статус сторін у справі жодним чином не порушує.

На підставі викладеного, суд вважає, що клопотання ГУ ДФС у Донецькій області в частині стягнення з ТОВ Рассвет судового збору у розмірі 3 300,00 грн. задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 140, 238, 239, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання позивача про відмову від позову в частині позовних вимог - задовольнити частково.

Провадження у справі за позовом Головного управління ДФС у Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рассвет" про стягнення з платника податків податкового боргу в частині погашеного боргу у розмірі 230 000,00 грн. - закрити.

В іншій частині заявлених вимог відмовити.

Ухвалу прийнято у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини ухвали проголошені у судовому засіданні 14 серпня 2019 року. Повний текст ухвали виготовлений 19 серпня 2019 року.

Ухвала набирає законної сили відповідно до частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені статтями 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Буряк