Постанова

від 21.08.2019 по справі 140/2757/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2019 рокуЛьвів№ 857/5795/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Обрізка І.М., Сеника Р.П.,

з участю секретаря судових засідань Гром І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Українська фармацевтична роздрібна компанія на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2019 року у справі за позовом Головного управління ДФС у Волинській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Українська фармацевтична роздрібна компанія про стягнення податкового боргу,

суддя у І інстанції Костюкевич С.Ф.,

час ухвалення рішення 11 год 27 хв,

місце ухвалення рішення м. Луцьк

дата складення повного тексту рішення 20 лютого 2019 року,

ВСТАНОВИВ :

У грудні 2018 року Головне управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС) звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Українська фармацевтична компанія (далі - ТОВ) податковий борг у сумі 262 353,21 грн по податку на прибуток приватних підприємств.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2019 року у справі № 140/2757/18 позов було задоволено.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що податковий борг виник внаслідок несплати узгодженого грошового зобов`язання згідно із податковим повідомленням-рішенням (далі - ППР) № 0009812200 від 03 жовтня 2017 року на суму 219 070 грн (190 592 грн основного платежу, 28 478 грн штрафних (фінансових) санкцій). Внаслідок несвоєчасної сплати вказаного податкового зобов`язання ТОВ нараховано пеню в сумі 68 033,21 грн. Із врахуванням часткової переплати в сумі 24 750 грн загальна сума заборгованості відповідача становить 262 353,21 грн, яка станом на день розгляду справи залишається непогашеною.

У апеляційній скарзі ТОВ просить скасувати рішення суду першої інстанції та у задоволенні позову ГУ ДФС відмовити. Свої вимоги обґрунтовує тим, що у провадженні Верховного Суду знаходиться адміністративна справа № 803/455/17 за позовом ТОВ до ГУ ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Вимоги позивача в межах даного спору випливають та напряму залежать від чинності податкових повідомлень-рішень, законність винесення яких є предметом розгляду у Верховному Суді. При цьому суд першої інстанції безпідставно відхилив клопотання про зупинення провадження у даній справі і дійшов передчасного висновку про узгодженість податкового боргу.

Окрім того, апелянт наполягає на тому, що долучений до позову ГУ ДФС розрахунок сум податкового боргу у вигляді таблиці є складним для сприйняття та розуміння, а тому його правильність мала стати предметом оцінки судовим експертом економістом.

Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду не прибули, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до облікової картки платника податків за ТОВ рахується податковий борг з ПНП на загальну суму 262 353,21 грн, який виник внаслідок несплати грошового зобов`язання згідно із ППР № 0009812200 від 03 жовтня 2017 року на суму 219 070 грн (190 592 грн основного платежу, 28 478 грн штрафних (фінансових) санкцій), яке відповідачем у встановленому законом порядку не оскаржувалось. Через несплату цього податкового зобов`язання у встановлений строк ТОВ контролюючим органом нараховано пеню в сумі 68 033,21 грн. З огляду на наявність часткової переплати у сумі 24 750 грн на час звернення ГУ ДФС із позовом до адміністративного суду сума заборгованості ТОВ становила 262 353,21 грн.

ГУ ДФС з метою погашення податкового боргу відповідно до приписів статті 59 Податкового кодексу України (далі - ПК) 05 грудня 2017 року ТОВ була направлена податкова вимога № 22366-17 (а.с. 10), залишена без належного реагування.

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Як визначено у підпункті 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК грошовим зобов`язанням платника податків є сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно із підпунктом 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 ПК податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 ПК органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 38.1 статті 38 ПК встановлено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 57.3. статті 57 ПК у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно з пунктами 95.1, 95.3 статті 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Приписами підпункту 129.1.1. пункту 129.1. статті 129 ПК передбачено, що нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);

Згідно із положеннями пункту 129.4. статті 124 ПК на суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

На суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, включаючи день погашення, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Відповідачем не заперечується те, що ним не сплачено податкове зобов`язанні та штрафні санкції, визначені контролюючим органом у ППР № 0009812200 від 03 жовтня 2017 року.

Доводи апелянта щодо передчасності висновків суду першої інстанції з огляду на наявність у провадженні Верховного Суду адміністративна справа № 803/455/17, на думку апеляційного суду, є безпідставними, оскільки у рамках вказаної справи ТОВ оскаржувалися інші ППР ГУ ДФС від 20 березня 2017 року № 0002081403 та № 0002091403.

З огляду на викладене апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції у тому, що визначені податковим органом у ППР № 0009812200 від 03 жовтня 2017 року грошові зобов`язання є узгоджені, однак не сплачені позивачем у встановлений законом строк, а отже набули статусу податкового боргу.

На підтвердження розміру податкового боргу позивачем надано розрахунок сум податкового боргу, копії податкового повідомленням-рішенням № 0009812200 від 03 жовтня 2017 року та облікової картки платника податків - ТОВ.

На переконання апеляційного суду, наведений ГУ ДФС розрахунок заборгованості у повній мірі відображає її числове значення та не викликає труднощів у його сприйнятті, а отже не потребує застосування спеціальних знань.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Українська фармацевтична роздрібна компанія залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2019 року у справі № 140/2757/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді І. М. Обрізко Р. П. Сеник Постанова у повному обсязі складена 22 серпня 2019 року.