Постанова

від 22.08.2019 по справі 820/4543/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 серпня 2019 року

Київ

справа №820/4543/15

провадження №К/9901/12621/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кашпур О.В.,

суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Лідер-груп інтернешнл до Державної служби України з лікарських засобів, Міністерства охорони здоров`я України, треті особи: ОСОБА_1 , Державне підприємство Український медичний центр сертифікації , Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Лідомед-Біо , про визнання дій незаконними та скасування наказу,

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Лідомед-Біо на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2015 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого - Нуруллаєва І.С., суддів - Полях Н.А., Бездітка Д.В., та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2016 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого - Катунова В.В., суддів - Бершова Г.Є., Ральченка І.М.,

у с т а н о в и в :

У травні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Лідер-груп інтернешнл (далі - ТОВ Лідер-груп інтернешнл ) звернулося до суду з позовом до Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів Міністерства охорони здоров`я України, треті особи: ОСОБА_1 , Державне підприємство Український медичний центр сертифікації , Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Лідомед-Біо (далі - ТОВ НВП Лідомед-Біо ), в якому просило:

- визнати незаконними дії Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів Міністерства охорони здоров`я України;

- визнати недійсним наказ Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів Міністерства охорони здоров`я України від 12 квітня 2011 року №213 про внесення в Державний реєстр медичної техніки та виробів медичного призначення України виробу медичного Система лікувально-діагностична для біорезонансної терапії Лідомед-Біо (ТУ У 33.1-32030298-004:2008), де в якості розробника незаконно вказано ТОВ НВП Лідомед-Біо , 61072, м. Харків, проспект Леніна, буд. 31-В, кв. 107, Україна, а в якості виробника незаконно визначено Товариство з обмеженою відповідальністю ІКС-Техно (далі - ТОВ ІКС-Техно ), Київська область, Макарівський район, с. Наливайківка, вул. Леніна, буд. 96-д, Україна;

- застосувати юридичні наслідки визнання наказу Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів Міністерства охорони здоров`я України від 12 квітня 2011 року №213 недійсним.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03 червня 2015 року залучено до участі в справі у якості другого відповідача - Міністерство охорони здоров`я України.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24 червня 2015 року замінено відповідача Державну інспекцію з контролю якості лікарських засобів Міністерства охорони здоров`я України на правонаступника - Державну службу України з лікарських засобів.

Протокольною ухвалою суду першої інстанції в судовому засіданні 26 серпня 2015 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в зв`язку із пропущенням строків звернення до суду.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2016 року апеляційну скаргу ТОВ Лідер-груп інтернешнл задоволено частково. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2015 року скасовано та прийнято нову, якою позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів Міністерства охорони здоров`я України від 12 квітня 2011 року №213 в частині перереєстрації та внесення змін до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення України - Система лікувально-діагностична для біорезонансної терапії Лідомед-Біо (ТУ У 33.1-32030298-004:2008) (пункт 2 Додатку 2 до наказу Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів Міністерства охорони здоров`я України від 12 квітня 2011 року №213). У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із постановами судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення цими судами норм матеріального та процесуального права, ТОВ НВП Лідомед-Біо подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2015 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2016 року і залишити позовну заяву без розгляду.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 серпня 2016 року відкрито касаційне провадження в цій справі.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено у новій редакції.

Згідно з підпунктом 4 пункту 1 розділу VII Перехідні положення КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 31 січня 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

За результатом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 21 червня 2019 року касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Кашпур О.В. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Радишевська О.Р., Уханенко С.А.

Ухвалою касаційного суду від 20 серпня 2019 року касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами на 22 серпня 2019 року.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ Лідер-груп інтернешнл просить відмовити в її задоволенні, а оскаржувану постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2016 року залишити без змін.

Інші учасники справи заперечень (відзивів) на касаційну скаргу не подали.

Суди попередніх інстанцій установили, що на підставі наказу Державної служби лікарських засобів і виробів медичного призначення від 28 березня 2008 року №35-Адм ТОВ Лідер-груп було видано свідоцтво від 28 березня 2008 року №7650/2008 про державну реєстрацію медичного виробу Система лікувально-діагностична для біорезонансної терапії Лідомед-Біо , відповідно до якого розробником є ТОВ Лідер-груп , а виробником - фізична особа-підприємець Черногубов Є.В., зі строком дії до 28 березня 2013 року.

12 квітня 2011 року на підставі наказу Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів Міністерства охорони здоров`я України від 12 квітня 2011 року №213 ТОВ НВП Лідомед-Біо видано свідоцтво №7650/2008 про державну реєстрацію медичного виробу Система лікувально-діагностична для біорезонансної терапії Лідомед-Біо , відповідно до якого розробником є ТОВ НВП Лідомед-Біо , а виробником - ТОВ ІКС-Техно , зі строком дії до 28 березня 2013 року. У зв`язку із цим свідоцтво про державну реєстрацію від 28 березня 2008 року №7650/2008 анульовано.

Вважаючи наказ Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів Міністерства охорони здоров`я України від 12 квітня 2011 року №213, на підставі якого видано свідоцтво від 12 квітня 2011 року №7650/2008, протиправним, ТОВ Лідер-груп інтернешнл звернулося до суду з позовом про визнання його недійсним, а дій відповідача щодо реєстрації (перереєстрації) медичного виробу незаконними.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що суду не надано доказів, які б підтверджували, що проведена реєстрація (перереєстрація) медичного виробу відбулася з порушенням вимог Порядку державної реєстрації медичної техніки та виробів медичного призначення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 листопада 2004 року №1497, (далі - Порядок №1497). Суд дійшов висновку про те, що оскільки строк дії свідоцтва про державну реєстрацію від 12 квітня 2011 року №7650/2008, виданого на підставі оспорюваного наказу, вичерпаний, то на момент розгляду справи права позивача не порушено й це не створює для нього жодних правових наслідків.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позов частково, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку щодо дотримання відповідачем приписів Порядку №1497 під час державної реєстрації (перереєстрації) та внесення змін у реєстраційні матеріали медичного виробу Система лікувально-діагностична для біорезонансної терапії Лідомед-Біо (ТУ У 33.1-32030298-004:2008), де в якості розробника зазначено ТОВ НВП Лідомед-Біо , а в якості виробника - ТОВ ІКС-Техно . Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що встановлення обставин невідповідності наказу Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів Міністерства охорони здоров`я України від 12 квітня 2011 року №213 положенням Порядку №1497 є безумною підставою для його скасування, незалежно від того, чи реалізовано положення такого наказу на момент вирішення спору, чи ні. Право на судовий захист, пов`язане із самою протиправністю оспорюваного рішення та дій, не ставиться в залежність від наслідків реалізації таких рішень або дій. Також апеляційний суд не прийняв до уваги доводи відповідача та третьої особи щодо пропущення ТОВ Лідер-груп інтернешнл строків звернення до суду, вказавши на те, що строк звернення до суду необхідно обраховувати з моменту, коли позивачеві стало відомо про наявність оспорюваного наказу, а саме з січня 2015 року.

Заслухавши суддю-доповідача (головуючого суддю), перевіривши матеріали справи і наведені в касаційній скарзі та в запереченні на неї доводи, Верховний Суд дійшов такого висновку.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оспорюваного наказу) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із частиною другою статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Як убачається із матеріалів справи, позовні вимоги ТОВ Лідер-груп інтернешнл обґрунтовує тим, що ТОВ НВП Лідомед-Біо 12 квітня 2011 року зареєструвало за собою виріб медичного призначення Система лікувально-діагностична для біорезонансної терапії Лідомед-Біо на підставі неіснуючого договору про передачу виключного права на використання вказаного медичного виробу. Позивач вказує на те, що права на виріб Система лікувально-діагностична для біорезонансної терапії Лідомед-Біо від ТОВ Лідер-груп до ТОВ НВП Лідомед-Біо не передавалися й в свідоцтві про державну реєстрацію цього медичного виробу від 12 квітня 2011 року №7650/2008, виданому на підставі наказу Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів Міністерства охорони здоров`я України від 12 квітня 2011 року №213, незаконно вказано розробником ТОВ НВП Лідомед-Біо , а виробником - ТОВ ІКС-Техно , оскільки в дійсності розробником зазначеного медичного виробу є ТОВ Лідер-груп й виключне право на використання цього вибору передане ТОВ Лідер-груп інтернешнл . Дізнавшись випадково про незаконну державну реєстрацію (перереєстрацію) та внесення змін у реєстраційні матеріали медичного виробу Система лікувально-діагностична для біорезонансної терапії Лідомед-Біо , де в якості розробника зазначено ТОВ НВП Лідомед-Біо , а в якості виробника - ТОВ ІКС-Техно , ТОВ Лідер-груп інтернешнл звернулося до суду з цим позовом.

Отже, виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою позивача з реєстрацією (перереєстрацією) за ТОВ НВП Лідомед-Біо виробу медичного призначення Система лікувально-діагностична для біорезонансної терапії Лідомед-Біо , право інтелектуальної власності на який, як вважає позивач, належить йому.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про те, що між ТОВ Лідер-груп інтернешнл та ТОВ НВП Лідомед-Біо існує спір про право інтелектуальної власності на виріб медичного призначення Система лікувально-діагностична для біорезонансної терапії Лідомед-Біо .

З огляду на це, подальше оспорювання набуття особою цього права не може здійснюватися за правилами адміністративного судочинства у зв`язку з тим, що адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей установлювати (визнавати) належність такого права на виріб медичного призначення.

Механізм визнання права інтелектуальної власності визначений Цивільним кодексом України.

Критеріями відмежування справ цивільної (господарської) юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають з будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору.

Частиною першою статті 1 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовом, було передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Ураховуючи те, що між ТОВ Лідер-груп інтернешнл та ТОВ НВП Лідомед-Біо існує спір про право інтелектуальної власності на виріб медичного призначення Система лікувально-діагностична для біорезонансної терапії Лідомед-Біо , ця справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а з огляду на суб`єктний склад сторін має вирішуватися за правилами господарського судочинства.

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу господарського судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі №820/4331/16.

За нормами частини третьої статті 3 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Оскільки суди попередніх інстанцій розглянули справу з порушенням правил предметної юрисдикції, Верховний Суд встановив наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень із закриттям провадження у справі.

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, судові витрати не розподіляються.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України Про судовий збір у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Керуючись статтями 238, 341, 349, 354, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Лідомед-Біо - задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2015 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2016 року у справі №820/4543/15 - скасувати.

Провадження у справі №820/4543/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Лідер-груп інтернешнл до Державної служби України з лікарських засобів, Міністерства охорони здоров`я України, треті особи: ОСОБА_1 , Державне підприємство Український медичний центр сертифікації , Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Лідомед-Біо , про визнання дій незаконними та скасування наказу - закрити.

Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: О. В. Кашпур

Судді: О. Р. Радишевська

С. А. Уханенко