Постанова

від 19.08.2019 по справі 755/5499/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

19 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 755/5499/17-ц

провадження № 61-29673св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - середня загальноосвітня спеціалізована школа І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням української мови, літератури та українознавства № 73 м. Києва,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: управління освіти Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 18 квітня 2017 року у складі судді Виниченко Л. М. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 06 липня 2017 року у складі колегії суддів: Борисової О. В., Ратнікової В. М., Левенця Б. Б.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до середньої загальноосвітньої спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням української мови, літератури та українознавства № 73 м. Києва (далі - СЗСШ № 73 м. Києва), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: управління освіти Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_2 , про зобов`язання оформити трудові відносини, нарахувати та виплатити заробітну плату, про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що вона з 01 вересня 2005 року працювала на посаді фельдшера ДШВ у дитячій поліклініці №5 Шевченківського району м. Києва та по сумісництву на посаді дієтсестри у СЗСШ № 73 м. Києва.

31 жовтня 2013 року її було звільнено з посади у порядку переведення для подальшого працевлаштування в КНП Консультативно-діагностичний центр Шевченківського району м. Києва (далі - КНП КДЦ Шевченківського району м. Києва).

01 жовтня 2013 року в порядку переведення з дитячої поліклініки №5 Шевченківського району м. Києва вона знову була прийнята на посаду фельдшера дошкільно-шкільного відділення №9 та звільнена за власним бажанням 31 грудня 2015 року.

У вересні 2014 року, коли після відпустки вона вийшла на роботу до СЗСШ № 73 м. Києва, керівництво їй повідомило, що посада дитячого лікаря скорочена.

Вказувала, що за інформацією управління освіти Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації у штатному розкладі СЗСШ № 73 м. Києва на час звернення була вакансія 0,5 ставки медичної сестри замість посади дієтлікаря.

На пропозицію керівництва СЗСШ № 73 м. Києва працювати на цій посаді на 0,5 ставки за сумісництвом вона написала заяву про працевлаштування з вересня 2014 року. Разом з тим в цей час вона ще працювала на 0,5 ставки фельдшером від дитячої поліклініки № 5.

Зазначала, що відповідно графіку роботи вона працювала з 9:00 год. до 17:00 год., але заробітну плату їй не виплачували, про що директор знала. Після двох місяців роботи вона звернулася до департаменту освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради за допомогою, однак заробітну плату їй не виплатили, а також не повернули кошти за медикаменти, які вона за власний рахунок купувала в медичний кабінет СЗСШ № 73 м. Києва, чеки за які у неї забирала директор, але гроші не видавала.

Вказувала, що вона безкоштовно працювала з вересня 2014 року по грудень 2015 року, а за інформацією адміністрації СЗСШ № 73 м. Києва з початку 2015 року навчального року була відсутня вакантна посада медичної сестри, оскільки на неї було прийнято за сумісництвом ОСОБА_4 , який працює на станції швидкої допомоги. За його графіком роботи він взагалі не з`являвся на робочому місці та у вересні 2015 року пропрацював лише 10 днів по 4 години.

Посилається на те, що вона була фактично допущена до роботи відповідачем, проте останній в порушення норми статті 24 КЗпП України не оформив з нею трудових відносин.

Враховуючи вищевикладене просила суд: зобов`язати СЗСШ № 73 м. Києва оформити з нею трудові відносини з 01 вересня 2014 року по 31 грудня 2015 року за вирахуванням літніх місяців; нарахувати та виплатити заробітну плату у розмірі не нижче середньої заробітної плати за відповідним видом економічної діяльності у регіоні у відповідному періоді без урахування фактично виплаченої заробітної плати, а саме у розмірі 47 499 грн; нарахувати і сплатити відповідно до законодавства податок на доходи фізичних осіб та суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період роботи з 01 вересня 2014 року по 31 грудня 2015 року; стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 49 253 грн 32 коп.; відшкодувати моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 18 квітня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 06 липня 2017 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що перебування позивача у приміщенні СЗСШ № 73 м. Києва протягом дня з 08:00 год. до 16:00 год. не свідчить про факт укладення з відповідачем трудового договору, прийняття на роботу на посаду медичного працівника у період з 01 вересня 2014 року по 31 грудня 2015 року, оскільки у вказаний період часу ОСОБА_1 працювала на 0,5 ставки фельдшером та виконувала свої посадові обов`язки фельдшера дошкільно-шкільного відділення філії № 09 КНП КДЦ Шевченківського району м. Києва у приміщенні СЗСШ № 73 м. Києва. Крім того, у вказаний період часу на посаді медичного працівника СЗСШ № 73 м. Києва працював ОСОБА_4 з 01 вересня 2015 року по 07 грудня 2015 року, а з 16 грудня 2015 року працювала ОСОБА_5 , що свідчить про те, що ОСОБА_1 у вказаний період часу не могла обіймати посаду і виконувати обов 'язки медичного працівника.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити рішення, яким позовні вимоги задовільнити у повному обсязі.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справу передано Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ до Верховного Суду.

Відповідно до Розпорядження в.о. керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 04 червня 2019 року № 570/0/226-19 та Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій помилково не застосували положення частини четвертої статті 24 КЗпП України, яка передбачає, що трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи. Також зазначається, що встановлення судами попередніх інстанцій факту перебування ОСОБА_1 у приміщенні СЗСШ № 73 м. Києва з 08:00 год. до 16:00 год. свідчить про те, що вона виконувала обов 'язки медичної сестри. Крім того, підтвердженням трудових відносин із відповідачем є видача їй письмової подяки у листопаді 2014 року від управління освіти Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації, оскільки воно фактично нараховує та сплачує заробітну плату працівникам СЗСШ № 73 м. Києва.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2017 року СЗСШ № 73 м. Києва та управління освіти Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації подали заперечення на касаційну скаргу, вказуючи, що підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до листа Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги №3 Шевченківського району м. Києва від 03 серпня 2016 року №670 в Центрі об`єднано чотири поліклініки Шевченківського району, включаючи дитячу поліклініку №5 (вул. Салютна, 23), що перейменована на філію №9 та є структурним підрозділом Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги №3 Шевченківського району м. Києва.

Позивач з 01 листопада 2013 року по 31 грудня 2015 року працювала у філії №9 КНП КДЦ Шевченківського району м. Києва на посаді фельдшера дошкільно-шкільного відділення на 0,5 ставки та отримувала заробітну плату в КНП КДЦ Шевченківського району м. Києва.

Наказом директора СЗСШ № 73 м. Києва від 02 вересня 2013 року № 107-к ОСОБА_1 була прийнята на роботу дієтсестрою на 0,5 ставки з 02 вересня 2013 року за сумісництвом до кінця навчального року.

Наказом директора школи від 30 травня 2014 року №73-к ОСОБА_1 було звільнено з роботи з 30 травня 2014 року за власним бажанням за статтею 38 КЗпП України.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просила зобов`язати відповідача оформити з нею трудові відносини з 01 вересня 2014 року по 31 грудня 2015 року, посилаючись на те, що у вказаний період вона працювала за сумісництвом на 0,5 ставки медичної сестри у школі з 9.00 до 17.00 год., проте заробітну плату їй не виплачували.

Як вбачається з матеріалів справи у спірний період позивач працювала на 0,5 ставки фельдшером та виконувала свої посадові обов`язки фельдшера дошкільно- шкільного відділення філії №9 КНП КДЦ Шевченківського району м. Києва в приміщенні СЗСШ № 73 м. Києва.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 підлягає залишенню без задоволення.

Встановлено й вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до статті 24 КЗпП України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) трудовий договір укладається, як правило, у письмовій формі. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коди наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що перебування ОСОБА_1 у приміщенні СЗСШ № 73 м. Києва не свідчить про виконання нею посадових обов`язків медичного працівника та про укладення трудового договору з СЗСШ № 73 м. Києва, оскільки вона працювала фельдшером та виконувала свої посадові обов`язки фельдшера дошкільно-шкільного відділення філії № 09 КНП КДЦ Шевченківського району м. Києва у приміщенні СЗСШ № 73 м. Києва.

Крім того, у вказаний період часу на посаді медичного працівника СЗСШ № 73 м. Києва працював ОСОБА_4 з 01 вересня 2015 року по 07 грудня 2015 року, а з 16 грудня 2015 року - ОСОБА_5 , що свідчить про те, що ОСОБА_1 у вказаний період часу не могла обіймати посаду і виконувати обов'язки медичного працівника.

Доводи касаційної скарги про те, що видана їй подяка у листопаді 2014 року свідчить про те, що вона перебувала у трудових відносинах із навчальним закладом є безпідставними, оскільки вказана подяка видана за багаторічну сумлінну працю, відповідальне ставлення до виконання посадових обов`язків та з нагоди 90-річчя від дня народження, що не можу слугувати беззаперечним доказом перебування у трудових відносинах та виконання нею обов`язків медичного працівника СЗСШ № 73 м. Києва.

Доводи касаційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди із висновками судів попередніх інстанцій, невірного розуміння скаржником вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин. Такі доводи, оцінені судом першої інстанції, були предметом перегляду судом апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 18 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 06 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. Ю. Сакара

О. В. Білоконь

О. М. Осіян