Постанова

від 20.08.2019 по справі 926/75/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2019 р. Справа №926/75/19

Місто Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бонк Т.Б.

суддів Бойко С.М.

Якімець Г.Г.,

секретар судового засідання Борщ І.О.,

за участю представників: не з`явилися.

розглянув апеляційну скаргу Приватного підприємства «Бурак» №19/05-01 від 02.05.2019,

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 09.04.2019 (повний текст рішення складено 12.04.2019), головуючий суддя: Ковальчук Т.І., м. Чернівці,

у справі №926/75/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вілла-Фарм» , м. Чернівці,

до відповідача Приватного підприємства «Бурак» , с.Тарашани Глибоцького району Чернівецької області,

про стягнення заборгованості на суму 1 020 519,10 грн.

ВСТАНОВИВ:

короткий зміст вимог позову та рішення суду першої інстанції:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вілла-Фарм» , м. Чернівці, звернулося з позовною завою до Приватного підприємства «Бурак» , с. Тарашани Глибоцького району Чернівецької області, про стягнення заборгованості за позикою на суму 1 798 480,02 грн.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 09.04.2019 (повний текст рішення складено 12.04.2019), головуючий суддя: Ковальчук Т.І., м. Чернівці, у справі №926/75/19 - позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства «Бурак» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вілла-Фарм» 207 000,00 грн. основного боргу з поворотної фінансової допомоги, 11 365,15 грн. 3 % річних, 46450,80 грн. інфляційних втрат та 3972,24 грн. судового збору. В частині вимог про стягнення 755550,00 грн. пені та 153,15 грн. 3 % річних у позові - відмовлено

Рішення суду першої інстанції про задоволення позову мотивоване тим, що на підставі належних і допустимих доказів встановлено надання позивачем відповідачеві поворотної фінансової допомоги (позики грошей) у розмірі 207 000,00 грн. за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 14.11.2016р., строк повернення якої настав, і факт неповернення відповідачем позивачеві коштів позики у вказаній сумі. Наявність зазначеної заборгованості відповідач визнав. На підставі ст. 625 ЦК України на основну суму боргу позивачем правомірно нараховано інфляційні втрати та 3% річних, які було зменшено судом після перевірки розрахунку заявленої до стягнення суми.

Рішення суду першої інстанції про відмову в позові мотивоване тим, що пеня нарахована позивачем усупереч умовам Договору та з порушенням статті 232 ГК України та при визначенні розміру пені не дотримано вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» . Крім того, позивачем частково неправильно здійснено розрахунок 3% річних.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:

в апеляційній скарзі скаржник ПП Буряк просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення 3 % річних, мотивуючи це тим, що умовами договору було визначено, що поворотна фінансова допомога надається на безоплатній основі, а тому в суду не було правових підстав для стягнення процентів річних від простроченої суми.

Відзиву на апеляційну скаргу - не подано. Згідно ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судове засідання не з`явилися представники сторін, хоча учасники справи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Згідно ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи розумні строки розгляду справи за апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, те, що явка представників учасників справи не визнавалася судом обов`язковою у даній справі, апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності представників сторін на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну правову оцінку доводам, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Згідно встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що :

14 листопада 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вілла-Фарм» (Позикодавець) і Приватним підприємством «Бурак» (Позичальник) було укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги (далі - Договір, а.с. 16).

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що Позикодавець надає Позичальнику поворотну фінансову допомогу, а Позичальник зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним Договором.

Згідно з пунктами 2.1, 2.2, 3.1 Договору поворотна фінансова допомога надається у національній валюті України різними сумами в розмірі до 200000,00 грн. на безоплатній основі строком на два календарних місяці та підлягає поверненню до 14.01.2017 р. шляхом перерахування грошових коштів Позикодавцю на розрахунковий рахунок або шляхом внесення в касу.

У разі порушення Позичальником строку повернення поворотної фінансової допомоги він сплачує Позикодавцю неустойку у розмірі 1% від суми позики, вказаної в п. 2.1 цього Договору, за кожний день порушення (п. 3.3 Договору).

Строк дії Договору визначено з моменту його підписання та до повного виконання сторонами їх зобов`язань за Договором.

Як видно з матеріалів справи, позивач на виконання Договору перерахував відповідачеві кошти фінансової допомоги на загальну суму 207000,00 грн. платіжними дорученнями (а.с.17-23).

Як стверджує позивач у позові, кошти поворотної фінансової допомоги у розмірі 207000,00 грн. Приватне підприємство «Бурак» Товариству з обмеженою відповідальністю «Вілла-Фарм» не повернуло.

Предмет позову - вимога про стягнення заборгованості в сумі 1 020 519,1 грн., яка складається з основної суми боргу в розмірі 207000 грн., пені в розмірі - 755 550 грн., 3 5 річних в розмірі - 11 518,3 грн., суми втрат від інфляції за період з 01.02.2017 року по 30.11.2018 року в розмірі - 46450, 8 грн.

Як зазначив суд першої інстанції, представник позивача в судовому засіданні 04.03.2019р. пояснив, що згідно позовної заяви 3% річних та інфляційні втрати визначені позивачем за період з 01.02.2017 р. по 30.11.2018 р., а неустойка (пеня) нарахована позивачем у розмірі 755550,00 грн. виходячи з договірної ставки 1% від суми боргу 207000,00 грн. за 365 днів прострочення - за 1 рік до дня звернення з позовом до господарського суду.

Згідно зі статтями 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Надання позивачем відповідачеві поворотної фінансової допомоги на безоплатній основі згідно з Договором свідчить про наявність між сторонами правовідносин позики.

Статтею 1046 Цивільного кодексу України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч. 1 ст. 1047 ЦК).

Стаття 1048 ЦК допускає укладення безпроцентного договору позики.

Обов`язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором, передбачено статтею 1049 Цивільного кодексу України.

У ході розгляду справи на підставі належних і допустимих доказів встановлено надання позивачем відповідачеві поворотної фінансової допомоги (позики грошей) у розмірі 207000,00 грн. за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 14.11.2016 р., строк повернення якої настав 13.01.2017 р., і факт неповернення відповідачем позивачеві коштів позики у вказаній сумі. Наявність зазначеної заборгованості відповідач визнав.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову у частині вимог про стягнення основної суми боргу в розмірі 207000,00 грн.

Статтею 610 Цивільного кодексу України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Тобто, у разі невиконання грошового зобов`язання відповідальність боржника настає незалежно від наявності його вини у невиконанні цього зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Як зазначалося, пунктом 3.3 Договору за порушення строку повернення поворотної фінансової допомоги Позичальник сплачує неустойку у розмірі 1% від суми позики, вказаної в п. 2.1 цього Договору, за кожний день порушення.

Таким чином, з урахуванням дати звернення з позовом до суду згідно штемпеля на конверті 29.12.2018 р. (а.с. 32), пеня позивачем нарахована за період з 29.12.2017 р. по 28.12.2018 р.

Однак, згідно визначеного частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України порядку нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Тобто, за загальним правилом, неустойка нараховується впродовж шести місяців починаючи з першого дня прострочення виконання грошового зобов`язання та її нарахування припиняється, якщо інше не встановлено законом або договором, через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Укладеним між сторонами Договором не передбачено іншого порядку нарахування неустойки - зокрема, починаючи не від першого дня порушення зобов`язання, а шляхом зворотного відліку від дня звернення з позовом до суду впродовж 365 днів.

Також Договором не встановлено іншої, аніж передбачена частиною 6 статті 232 ГК України (6 місяців) тривалості періоду нарахування неустойки за неповернення фінансової допомоги, чого позивач не врахував.

Суд першої інстанції правильно встановив, що встановив, що пеня в розмірі 755 550,00 грн. нарахована позивачем усупереч умовам Договору та з порушенням статті 232 ГК України за період з 29.12.2017 р. по 28.12.2018 р., а також при визначенні розміру пені позивачем не дотримано вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» , статтями 1 і 3 якого передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 3.3 Договору передбачено ставку неустойки (пені) в розмірі 1% від суми позики за кожний день порушення, що перевищує подвійний розмір облікової ставки НБУ, який діяв упродовж періоду нарахування пені.

Відтак, з огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність у позивача правових підстав для нарахування пені в сумі 755 550,00 грн. за період з 29.12.2017 р. по 28.12.2018р. за прострочення відповідачем виконання зобов`язання з повернення фінансової допомоги, та про безпідставність позовних вимог в цій частині.

Щодо заяви відповідача про застосування наслідків пропуску позовної давностів частині вимог про стягнення пені.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік. Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Проте у справі встановлено, що заявлена до стягнення пеня в сумі 755 550,00 грн. нарахована безпідставно і в цій частині судом відмовлено в задоволенні позову. Відтак, для застосування позовної давності щодо необгрунтованих вимог про стягнення пені за заявою відповідача підстав у справі немає.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні втрати в сумі 46450,80 грн. від заборгованості 207000,00 грн. за період з 01.02.2017 року по 30.11.2018 р. нараховані позивачем правомірно та підставно, а відтак, рішення суду першої інстанції в цій частині відповідає нормам матеріального права.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 11518,30 грн. від суми боргу 207 000,00 грн. за 677 днів. Разом з тим, у визначеному позивачем періоді, за який здійснювався розрахунок заборгованості - з 01.02.2017 року по 30.11.2018 року, не 677 днів, а 668 днів. Судом першої інстанції стягнуто 3% в розмірі 11365,15 грн.

Скаржником (відповідачем) оскаржено рішення суду першої інстанції лише в частині задоволення позову про стягнення 3 % річних з тих підстав, що поворотна фінансова допомога надається на безоплатній основі.

Апеляційний суд вважає, що в даному випадку заявлені до стягнення 3% річних не є платою за надання чи користування коштами (фінансовою допомогою). Нарахування трьох процентів річних входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Обмеження щодо нарахування трьох процентів річних на суму боргу за договором поворотної фінансової допомоги в законі відсутні, на такі норми закону чи судову практику скаржник також не покликається, натомість скаржник наводить свої заперечення без відповідного нормативного підтвердження та обґрунтування. Нарахування процентів за договором позики передбачено ст. 1048 ЦК України, однак у даному випадку стягнення 3% річних відбувається на підставі ст. 625 ЦК України.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про стягнення 3 процентів річних - правильним та обґрунтованим.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

За даних обставин, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Чернівецької області від 09.04.2019 у справі №926/75/19 відповідає нормам матеріального права, порушень норм процесуального права судом сторонами не заявлено і апеляційним судом не встановлено. Доводи скаржника в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

Згідно ст.129 ГПК України апеляційний суд дійшов висновку про покладення сплаченого скаржником судового збору на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Бурак» №19/05-01 від 02.05.2019 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 09.04.2019 у справі № 926/75/19 - залишити без змін.

3. Судовий збір за перегляд справи в суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів відповідно до ст.ст. 286 - 289 ГПК України.

Головуючий (суддя-доповідач): Т.Б. Бонк

Судді С.М. Бойко

Г.Г. Якімець

Повний текст постанови складено - 23.08.2019р.