Постанова

від 21.08.2019 по справі 910/5538/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/5538/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Білоуса В.В., Огородніка К.М.

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КПД-Універсал"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2019

та ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.12.2018

у справі № 910/5538/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КПД-Універсал"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега Мотор Груп"

про стягнення 5087,00 євро, що еквівалентно 161 970,08 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2018 року ТОВ "КПД-Універсал" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з ТОВ "Омега Мотор Груп" (далі - відповідач) 5 087,00 євро, що станом на 10.04.2018 згідно офіційним курсом НБУ становить 161 970,08 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2018 у справі №910/5538/18 (суддя Привалов А.І.) задоволено заяву ТОВ "Омега Мотор Груп" про закриття провадження у справі. Закрито провадження у справі №910/5538/18 на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України. Роз`яснено позивачу, що даний спір віднесено до юрисдикції компетентних судів за місцезнаходженням ТОВ "Омега Мотор Груп". Повернуто ТОВ "КПД-Універсал" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 429,56 грн., сплачений на підставі платіжного доручення №4490 від 12.04.2018 за подачу позовної заяви, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи, та судовий збір у розмірі 1 762,00 грн., сплачений на підставі платіжного доручення №5088 від 30.10.2018 за збільшення розміру позовних вимог оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

Ухвала суду мотивована тим, що даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, та віднесено до юрисдикції компетентних судів за місцезнаходженням відповідача - ТОВ "Омега Мотор Груп".

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2019 (колегія суддів: Михальська Ю.Б. - головуючий, Разіна Т.І., Тищенко А.І.) ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.12.2018 у справі №910/5538/18 залишено без змін.

Не погоджуючись з ухваленими у справі судовими рішеннями, ТОВ "КПД-Універсал" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить передати справу №910/5538/18 на розгляд Великої палати Верховного Суду; скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2019, ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.12.2018 у справі №910/5538/18 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Підставами для скасування оскаржуваних судових рішень позивач зазначає порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, ТОВ "КПД-Універсал" посилається на те, що судами попередніх інстанцій неналежним чином досліджено договір №06032017 від 06.03.2017, укладений між позивачем і відповідачем, та в якому сторони визначили підсудність.

Позивач зазначає, що сторонами у пункті 13.1 Договору визначено, що всі спори, які виникають між сторонами при виконанні зобов`язань за даним договором, повинні бути вирішені шляхом переговорів. У випадку недосягнення згоди спори розглядаються в порядку, визначеному діючим законодавством Грузії.

Водночас, ТОВ "КПД-Універсал" посилається на висновок експерта у галузі права, яким було протлумачено п. 13.1 Договору та зокрема те, що вкладалося в зміст "в порядку, визначеному діючим законодавством Грузії". До того ж, за твердженням скаржника, висновок експерта не взятий до уваги судом взагалі.

Заявник касаційної скарги наголошує, що відповідно до ст. 386 ЦК Грузії, при виникненні сумніву щодо місця виконання грошове зобов`язання має бити виконане за місцезнаходженням (за місцем проживання або юридичною адресою) кредитора. Відтак, оскільки кредитор по невиконаному зобов`язанню знаходиться в місті Києві, позов був правильно поданий до Господарського суду міста Києва.

Крім того, позивач вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, що не передбачає закриття провадження з підстав порушення правил територіальної підсудності. При цьому, ТОВ "КПД-Універсал" наголошує на тому, що даний спір належить до господарських та є таким, що підлягає вирішенню виключно в порядку господарського судочинства.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 02.04.2019, для розгляду касаційної скарги ТОВ "КПД-Універсал" у справі № 910/5538/18 визначено колегію суддів: Ткаченко Н.Г. - головуючий (доповідач), Білоус В.В., Селіваненко В.П.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.04.2019 у справі № 910/5538/18 касаційну скаргу ТОВ "КПД-Універсал" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2019 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.12.2018 у справі № 910/5538/18 залишено без руху; надано ТОВ "КПД-Універсал" строк для усунення недоліків.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.06.2019 у справі № 910/5538/18 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "КПД-Універсал" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2019 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.12.2018 у справі № 910/5538/18 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

У зв`язку з перебуванням на лікарняному судді Селіваненка В.П., для розгляду касаційної скарги ТОВ "КПД-Універсал" у справі № 910/5538/18 визначено колегію суддів у складі: Ткаченко Н.Г. - головуючий (доповідач), Білоуса В.В., Огородніка К.М., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 05.08.2019.

Відзив на касаційну скаргу ТОВ "КПД-Універсал" до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не надходив.

Клопотання позивача, викладене в касаційній скарзі, про передачу справи №910/5538/18 на розгляд Великої Палати Верховного Суду колегія суддів відхиляє як безпідставне з огляду на таке.

Зазначене клопотання ТОВ "КПД-Універсал" обґрунтовує нормою ч. 6 ст. 302 ГПК України, відповідно до якої справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.

Під юрисдикцією (підвідомчістю) судових органів розуміють компетенцію суду в здійсненні правосуддя з розгляду і вирішення певної категорії питань у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин. Наслідком порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції є неможливість вирішення справи за правилами відповідного судочинства.

Відтак, питання стосовно необхідності розгляду цього спору судами України чи судом іншої держави (Республіки Грузія) стосується виведення даного спору з-під компетенції національних судів і за своєю правовою природою належить до питань визначення підсудності відповідного спору, а не предметної чи суб`єктної юрисдикції.

Крім того, в аналогічній справі між тими ж сторонами (справа №910/5430/18) Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2019 звернула увагу на те, що питання застосування ст. 23 ГПК України до спірних правовідносин щодо визначення належності цього спору до юрисдикції судів різних держав можуть бути вирішені Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду як належним судом.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

Іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (ст. 365 ГПК України).

Відповідно до ст. 366 ГПК України підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ "КПД-Універсал" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ТОВ "Омега Мотор Груп" про стягнення 5087,00 євро, що станом на 10.04.2018 згідно офіційним курсом НБУ становить 161 970,08 грн.

Позов мотивовано невиконанням відповідачем зобов`язань за Договором про виготовлення конструкцій, поставки матеріалів, виконання шеф-монтажних і монтажних робіт №06032017 від 06.03.2017 (далі - Договір) в частині оплати виконаних робіт.

Згідно пунктів 1.1 та 1.2. Договору постачальник зобов`язався передати у власність покупця матеріали і конструкції, виконати необхідні шеф-монтажні роботи в строк та на умовах, визначених цим Договором, а Покупець зобов`язався створити постачальнику необхідні умови для виконання робіт, прийняти їх результати та оплатити у відповідності до умов даного Договору.

Зі змісту укладеного сторонами Договору вбачається, що місцем виконання його умов є Республіка Грузія, Тбілісі.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач у даній справі - ТОВ "Омега Мотор Груп" є резидентом Республіки Грузія.

Питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави), у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно із Законом України "Про міжнародне приватне право" .

Разом з тим, у розгляді справ у спорах за участю іноземних підприємств і організацій господарським судам України слід виходити із встановленої ст. 11 ГПК України пріоритетності застосування правил міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо правил, передбачених законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону України "Про міжнародне приватне право", підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.

Так, згідно ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: 1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону; 2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача; 3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України; 4) якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні; 5) якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні; 6) якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання; 7) дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України; 8) якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України; 9) якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України; 10) якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном; 11) якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України; 12) в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.

При цьому, ст. 77 Закону України "Про міжнародне приватне право" встановлено, що підсудність судам України є виключною у таких справах з іноземним елементом: 1) якщо нерухоме майно, щодо якого виник спір, знаходиться на території України, крім справ, що стосуються укладення, зміни, розірвання та виконання договорів у рамках державно-приватного партнерства, укладених Кабінетом Міністрів України, згідно з якими нерухоме майно є об`єктом такого партнерства, а спір не стосується виникнення, припинення та реєстрації речових прав на такий об`єкт; 2) якщо у справі, яка стосується правовідносин між дітьми та батьками, обидві сторони мають місце проживання в Україні; 3) якщо у справі про спадщину спадкодавець - громадянин України і мав в ній місце проживання;

4) якщо спір пов`язаний з оформленням права інтелектуальної власності, яке потребує реєстрації чи видачі свідоцтва (патенту) в Україні; 5) якщо спір пов`язаний з реєстрацією або ліквідацією на території України іноземних юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців; 6) якщо спір стосується дійсності записів у державному реєстрі, кадастрі України; 7) якщо у справах про банкрутство боржник був створений відповідно до законодавства України; 8) якщо справа стосується випуску або знищення цінних паперів, оформлених в Україні; 9) справи, що стосуються усиновлення, яке було здійснено або здійснюється на території України; 10) в інших випадках, визначених законами України.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов вірного висновку, що переданий на вирішення Господарському суду міста Києва спір про стягнення з нерезидента вартості виконаних робіт згідно договору №06032017 від 06.03.2017 не віднесено до переліку справ, які підсудні судам України згідно вимог ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право".

10 листопада 1994 року Верховна Рада України ратифікувала Конвенцію про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах.

Згідно з ч. 1 ст. 20 вказаної Конвенції якщо в частинах 2 - 5 даного розділу не встановлено інше, позови до осіб, які мають місце проживання на території однієї із Договірних Сторін, пред`являються, незалежно від їх громадянства, в суди цієї Договірної Сторони, а позови до юридичних осіб пред`являються в суди Договірної Сторони, на території якої знаходиться орган управління юридичної особи, її представництво або філіал.

Відповідно до п. "б" ч. 2 зазначеної Статті суди Договірних Сторін компетентні також у випадках, коли на її території виконано або повинно бути повністю або частково виконано зобов`язання за договором, яке є предметом спору.

22 листопада 1995 року Верховною Радою України ратифіковано Договір між Україною та Республікою Грузія про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах.

Частиною 1 ст. 21 вказаного Договору передбачено, якщо даний Договір не встановлює іншого, суди кожної з Договірних Сторін компетентні розглядати цивільні справи, якщо відповідач має на її території місце проживання. За позовами до юридичних осіб вони компетентні, якщо на території цієї Договірної Сторони знаходиться орган управління, представництво або філіал юридичної особи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечується сторонами, на території України не знаходяться ні органи управління відповідача, ні його представництво або філіал.

Згідно з частиною 2 ст. 21 Договору між Україною та Республікою Грузія, суди Договірних Сторін розглядають справи і в інших випадках, якщо про це є письмова угода сторін. При наявності такої угоди суд припиняє провадження по справі за заявою відповідача, якщо така заява зроблена до наведення заперечень по суті позову. Виключна компетенція судів не може бути змінена угодою сторін.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, у пункті 13.1 договору про виготовлення конструкцій, поставки матеріалів, виконання шеф-монтажних і монтажних робіт №06032017 від 06.03.2017 сторони узгодили, що всі спори, які виникають між сторонами при виконанні зобов`язань за даним договором, повинні бути вирішені шляхом переговорів. У випадку недосягнення згоди спори розглядаються в порядку, визначеному діючим законодавством Грузії.

При цьому попередніми судовими інстанціями правильно встановлено, що умови укладеного сторонами договору №06032017 від 06.03.2017 не містять положень, які передбачали б підсудність справи з питань, що виникають з даного договору, судам України.

Як вірно зазначили суди першої та апеляційної інстанцій, положення Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 року, ратифікованої Україною 10.11.1994 є загальними нормами, Договір між Україною та Республікою Грузія про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах, ратифікований 22.11.1995 є спеціальним.

Враховуючи правила вирішення колізій норм права, які виникають внаслідок введення в дію (ратифікацію) в різний час двох і більше нормативних актів одного рівня з того ж самого питання, які мають розбіжності, до даних правовідносин підлягають застосуванню спеціальні норми Договору між Україною та Республікою Грузія про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах.

Відповідно до ст. 23 ГПК України у випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий за угодою сторін на вирішення суду іншої держави.

Враховуючи викладене, виходячи з аналізу наведених норм та з огляду на відсутність домовленостей між сторонами щодо передачі спору, що випливає з договору №06032017 від 06.03.2017, на вирішення судів України, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про підсудність даного спору компетентним судам Республіки Грузія.

Аргументи позивача у касаційній скарзі про необхідність застосування законодавства Грузії відхиляються колегією суддів, оскільки таке законодавство не має переваги над нормами міжнародного права.

З огляду на наведене вище, Касаційний господарський суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для закриття провадження у даній справі відповідно до п. 1 ч.1 ст. 231 ГПК України.

При цьому, доводи заявника касаційної скарги про неправильне застосовування судами положень п. 1 ч.1 ст. 231 ГПК України не спростовують правильного висновку судів, оскільки місцевим господарським судом було вірно встановлено, що спір у даній справі за участю нерезидента не підсудний судам України, а відтак, і не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства України.

Господарський суд, відповідно до ст. 86 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведена норма зобов`язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.

Матеріали справи свідчать про те, що дотримуючись приписів ст. 86 ГПК України, суди першої та апеляційної інстанцій належним чином дослідили фактичні обставини та договір № 06032017 від 06.03.2017, а їх висновки щодо підсудності даного спору компетентним судам Республіки Грузія та закриття провадження у справі № 910/5538/18 на підставі п. 1 ч.1 ст. 231 ГПК України є законними та обґрунтованими.

При цьому, наданий позивачем висновок експерта у галузі права від 04.02.2019 оцінений судом апеляційної інстанції з урахуванням ч. 1 ст. 109 ГПК України, якою визначено, що висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов`язковим для суду, проте, прийнятий до уваги.

Відтак, наведені ТОВ "КПД-Універсал" у касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами та не доводять порушення або неправильного застосування місцевим та апеляційним судами норм матеріального та процесуального права, а колегія суддів не встановила фундаментальних порушень судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді спору у даній справі.

Таким чином, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2019 та ухвала Господарського суду міста Києва від 06.12.2018 у справі №910/5538/18 прийняті судами у відповідності до фактичних обставин, вимог матеріального та процесуального права і підстав для їх зміни або скасування не вбачається.

Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається, судові витрати відповідно до ст.129 ГПК України покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 304, 308, 314, 315, 316, 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КПД-Універсал" залишити без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2019 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.12.2018 у справі № 910/5538/18 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя Ткаченко Н.Г.

Судді Білоус В.В.

Огороднік К.М.