Постанова

від 13.08.2019 по справі 925/1090/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2019 року

м. Київ

Справа № 925/1090/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду :

Васьковського О.В. - головуючого, Білоуса В.В., Огородніка К.М,

за участю секретаря судового засідання Озерчук М.М.

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСП Відродження"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 (головуючий - Руденко М.А., судді: Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.)

та на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.02.2019 (суддя Дорошенко М.В.)

у справі № 925/1090/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСП Відродження"

до Приватного підприємства "ЛЮВайС"

про визнання договорів удаваними

Учасники справи:

представник ТОВ "ДСП Відродження" - Гончар О.І.;

представник ПП "ЛЮВайС" - Козирєв І.М.;

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1 21.09.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "ДСП Відродження" (далі - позивач) подало позов до Приватного підприємства "ЛЮВайС" (далі -відповідач) про визнання удаваними договорів №19/18/14 від 19.08.2014 про безвідсоткову поворотну фінансову допомогу та від 10.09.2014 про виконання зобов`язання щодо повернення фінансової допомоги.

1.2 Позовні вимоги мотивовані тим, що оспорювані договори мали на меті приховати договір суборенди земельних ділянок в сільськогосподарському 2013-2014 роках загальною площею 297 га, в тому числі: 108 га на полі № 3, що знаходиться на території Купчинецької сільської ради, 49 га на полі №4, що знаходиться на території Купчинецької сільської ради, 100 га на полі №8, що знаходиться на території Дашівської селищної ради, 40 га на полі №9, що знаходиться на території Дашівської селищної ради, з суборендною платою 708090,83 грн.

2. Короткий зміст рішень судів першої і апеляційної інстанцій

2.1 01.02.2019 Господарський суд Черкаської області ухвалив рішення про відмову у позові, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2019.

2.2 Суди дійшли висновку про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявності тих обставин, з якими закон пов`язує удаваність правочинів.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1 25.06.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "ДСП Відродження" подало касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 01.02.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2019, прийняти нове рішення про задоволення позову.

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1 Поза увагою судів попередніх інстанцій залишено посилання позивача на практику Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо визнання правочинів удаваними та необхідності застосування наслідків таких правочинів.

4.2 Суди безпідставно не надали оцінки заявам свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , електронному листуванню сторін, а також надано неправильну оцінку договору про безвідсоткову поворотну фінансову допомогу.

4.3 Суд першої інстанції надав оцінку у вигляді припущення про наявність у спорі спрямованості волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин ніж ті, які передбачені правочином.

4.4 Суд першої інстанції безпідставно надав оцінку висновку судових експертів від 03.03.2018 по іншій господарській справі №902/784/17, тоді як названий висновок заперечується ТОВ ДСП Відродження" у справі №902/784/17.

4.5 Судами неправильно вирішено питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

5. Позиція, викладена Приватним підприємством "ЛЮВайС", у відзиві на касаційну скаргу

5.1 Судами попередніх інстанцій повно та всебічно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, зокрема, щодо наявності земельних ділянок в оренді у позивача, скрутне становище останнього та його витрати на придбання продукції від контрагентів, а також відсутність доказів використання відповідачем орендованих позивачем земельних ділянок.

5.2 Суди дійшли вірних висновків про те, що надані до матеріалів справи заяви свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не можуть бути враховані як належні докази на підтвердження доводів позивача, оскільки в заяві ОСОБА_1 по суті викладено зміст позовної заяви, до того ж названа особа є засновником та фактичним власником товариства позивача, а ОСОБА_2 був агрономом у позивача, у зв`язку з чим йому не могло бути відомо про обставини укладення господарських договорів та змісту листування між підприємствами.

5.3 За твердженням позивача, на орендованих позивачем земельних ділянках відповідач самостійно виконував сільськогосподарські роботи з вирощування соняшника, але в матеріалах справи відсутні докази використання праці працівників відповідача на згаданих земельних ділянках. В переліку осіб, про яких йде мова у позові, жоден не перебував з відповідачем у трудових відносинах.

5.4 Зі змісту оспорюваних договорів не вбачається ознак спрямованості волі їх сторін на укладення договору суборенди земельних ділянок, а тому суди дійшли вірних висновків про недоведеність удаваності укладених між сторонами договорів.

6. Встановлені судами попередніх інстанцій обставини

6.1 19.08.2014 між позивачем, як позичальником, відповідачем, як кредитором, було укладено договір №19/08/14 про безвідсоткову поворотну фінансову допомогу (далі - Договір позики), за умовами якого (розділи 1, 2) кредитор зобов`язався надати позичальнику безвідсоткову поворотну фінансову допомогу для поповнення його обігових коштів, а останній зобов`язався повернути надані кошти, у визначений даним договором строк. Сума фінансової допомоги становить 708090,83 грн.

6.2 Порядок розрахунків погоджений сторонами у розділі 3 Договору позики, згідно з яким кредитор зобов`язується надати фінансову допомогу протягом 15 діб з моменту підписання даного договору. Фінансова допомога надається у безвідсотковому порядку, шляхом внесення коштів в касу (на рахунок) позичальника. Після закінчення строку, вказаного у пункті 4.1 позичальник зобов`язується повернути повну суму фінансової допомоги протягом 3 (діб), якщо інше не передбачено додатковою угодою. Позичальник має право достроково повернути суму фінансової допомоги.

6.3 Відповідно до п.п.4.1-4.3 Договору позики фінансова допомога надається позичальнику терміном на 1 рік, а перебіг строку позичання починається з моменту надходження коштів позичальнику. Після закінчення строку, вказаного у пункті 4.1 він може бути продовжений за згодою сторін додатком до даного договору. Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами i діє до моменту його остаточного виконання.

6.4 На виконання умов Договору позики кредитор перерахував позичальнику на його банківський рахунок 708090,83 грн. безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, що підтверджується платіжними дорученнями №398 від 19.08.2014 на суму 200000,00 грн., №411 від 22.08.2014 на суму 188500,00 грн., №465 від 01.09.2014 на суму 319590,83 грн.

6.5 10.09.2014 позивачем, як боржником, та відповідачем, як кредитором, укладено договір про виконання зобов`язання щодо повернення фінансової допомоги (далі - Договір від 10.09.2014), за умовами якого (розділ 1) сторони підтверджують, що в рамках договору про безвідсоткову фінансову допомогу №19/08/14 від 19.08.2014 кредитор надав, а боржник отримав кошти в загальній сумі 708090,83 грн. згідно платежів: від 19.08.2014 на суму 200000,00 грн.; від 22.08.2014 на суму 188500,00 грн.; від 01.09.2014 на суму 319590,83 грн.; на момент укладення цього договору, боржник має борг перед кредитором за договором про безвідсоткову фінансову допомогу №19/08/14 від 19.08.2014 в сумі 708090,83 грн. Сторони погодили, що боржник, у зв`язку з неможливістю виконання зобов`язання щодо повернення отриманої фінансової допомоги, в рахунок погашення вказаного боргу, передасть на користь кредитора товар - насіння соняшника, вирощене на земельних ділянках, орендованих боржником: загальною площею 140,00 га Дашівської селищної ради; загальною площею 157,00 га Купченецької сільської ради.

6.6 Відповідно до розділів 2, 3 Договору від 10.09.2014 ціна на насіння соняшника, яке передається боржником кредитору, становить 4,10 грн. за 1 кг з ПДВ та для погашення заборгованості боржник має передати у власність кредитора 172 705 кг насіння соняшника. Кредитор за власний рахунок, власною або орендованою ним сільськогосподарською та автомобільною технікою забезпечує збір насіння соняшника, його завантаження на автомобілі та вивезення із земельних ділянок, вказаних в пункті 1.3 договору. Облік кількості отриманого та вивезеного кредитором насіння ведеться шляхом зважування завантажених автомобілів та фіксування ваги насіння в кожному з них. Отримання кредитором насіння соняшнику підтверджується належно оформленою видатковою накладною (видатковими накладними), підписаною повноваженими особами. Дата такої видаткової накладної є датою переходу права власності на товар (партію товару) від боржника до кредитора.

6.7 Порядок розрахунків визначений у розділі 4 Договору від 10.09.2014, згідно з яким кредитор, за попереднім погодженням з боржником, має право на отримання більшої кількості товару, ніж це визначено пунктом 2.2 договору. Таке право реалізується кредитором за власний рахунок шляхом збирання та вивезення з земельних ділянок насіння соняшника в обсягах, які перевищують обсяг, вказаний в пункті 2.2 договору. За отриманий у власність товар в обсягах понад кількості, визначеній в пункті 2.2 цього договору, кредитор протягом 30 календарних днів з дати видаткової накладної, зобов`язаний розрахуватися з боржником шляхом перерахування відповідної суми коштів на банківський рахунок боржника виходячи з ціни одиниці товару, яка вказана в пункті 2.1 договору.

6.8 Відповідно до п.6.1 Договору від 10.09.2014 останній діє до повного погашення боргу боржником, а в разі придбання кредитором кількості товару, яка перевищує кількість, вказану в пункті 2.2 договору - до повного розрахунку кредитором з боржником за придбаний товар.

6.9 На підтвердження того, що укладені сторонами договори спрямовані на приховування іншого правочину - договору суборенди земельної ділянки у загальному розмірі 297 га, який сторони насправді вчинили, оскільки фактично здійснено передачу земельної ділянки сільськогосподарського призначення відповідачу за плату, а тому договори є удаваними згідно з ч.1 ст. 235 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позивач надав суду наступні докази:

- копії платіжних доручень ТОВ "ДСП Відродження" №108 від 19.08.2014 та №111 від 22.08.2014 на перерахування фермерському господарству "Копіївський лан" 200000,00 грн. та 188500,00 грн. плати за пшеницю згідно з рахунком №32 від 19.08.2014;

- копію платіжного доручення ТОВ "ДСП Відродження" №114 від 01.09.2014 на перерахування ПАТ "Компанія "РАЙЗ" 319590,83 грн. плати за насіння ячменю, міндобриво згідно з рахунками №РФ-10019-01245, №РФ-10019-01244 від 19.08.2014;

- копії накладних №126 від 20.08.2014, №127 від 21.08.2014, №128 від 26.08.2014, №129 від 27.08.2014 і №130 від 28.08.2014 на передачу фермерським господарством "Копіївський лан" позивачу 76580,00 кг пшениці вартістю 141673,00 грн. з ПДВ, 27800,00 кг пшениці вартістю 51430,00 грн. з ПДВ, 36900,00 кг пшениці вартістю 68265,00 грн. з ПДВ, 66820,00 кг пшениці вартістю 123617,00 грн. з ПДВ і 1900,00 кг пшениці вартістю 3515,00 грн. з ПДВ;

- заяву свідка ОСОБА_1 від 28.11.2018, який як один із засновників ТОВ "ДСП Відродження" і колишній керівник цього товариства зазначав, що через тяжкий фінансовий стан підприємства у 2013, 2014 роках з метою запобігання його банкрутству між директором цього товариства ОСОБА_1 і директором ПП "ЛЮВайС" ОСОБА_3 була досягнута усна домовленість про використання ПП "ЛЮВайС" в 2013-2014 сільськогосподарському році на правах суборенди частини орендованих ТОВ "ДСП Відродження" земельних ділянок у їх власників у розмірі 297 га на полях №№3, 4, 8, 9 та про сплату ПП "ЛЮВайС" ТОВ "ДСП Відродження" за користування вказаними земельними ділянками 708090,83 грн., які необхідні останньому для закупівлі пшениці і проведення нею розрахунків із власниками земельних паїв. Слідуючи цій домовленості, ПП "ЛЮВайС" засіяло узяті у ТОВ "ДСП Відродження" в суборенду землі площею 297 га соняшником, у тому числі: 108 га на полі №3 і 49 га на полі №4 в межах Купчинської сільської ради та 100 га на полі №8 і 40 га на полі №9 в межах Дашівської селищної ради. У серпні 2014 року ТОВ "ДСП Відродження" і ПП "ЛЮВайС", враховуючи існуючі умови банківського кредитування останнього і заради уникнення ним фінансових проблем у вигляді нарахованих АТ "Райфайзен банк "Аваль" штрафів, уклали між собою договір №19/08/14 від 19.08.2014 про безвідсоткову поворотну фінансову допомогу в сумі 708090,83 грн., приховавши ним договір суборенди земельних ділянок. Одержані від ПП "ЛЮВайС" кошти у сумі 708090,83 грн. ТОВ "ДСП Відродження" використало для закупівлі пшениці і проведення нею розрахунків із власниками земельних паїв за укладеними з ними договорами оренди землі за 2014 рік. Сторони домовились, що перераховані ПП "ЛЮВайС" кошти у сумі 708090,83 грн. ТОВ "ДСП Відродження" повертати не потрібно. Усі сільськогосподарські роботи з вирощування соняшнику виконувалися ПП "ЛЮВайС" його технікою і з використанням його матеріально-технічних ресурсів. Сторони також домовились, що перед збором урожаю вони укладуть договір про виконання зобов`язань щодо повернення фінансової допомоги шляхом передачі ТОВ "ДСП Відродження" на користь ПП "ЛЮВайС" товару в обсягах і за ціною, визначених договором від 10.09.2014. Під час збирання урожаю у період з 17.09.2014 по 02.10.2014 на полях №№3, 4, 8, 9 були задіяні такі працівники та техніка: ОСОБА_4. (Камаз д.н.з. НОМЕР_1 ), ОСОБА_5 (Камаз д.н.з. НОМЕР_2 ), ОСОБА_6 (Камаз д.н.з. НОМЕР_3 ), ОСОБА_7 (DAF причеп д.н.з. НОМЕР_4 ), ОСОБА_8. (Камаз д.н.з. НОМЕР_2 ), ОСОБА_9 (Камаз д.н.з. НОМЕР_5 ), ОСОБА_10 (Камаз д.н.з. НОМЕР_6 ). Після збору урожаю соняшника ПП "ЛЮВайС" не виконало домовленості щодо оформлення документів на вирощування соняшника ТОВ "ДСП Відродження" і на передачу його останнім ПП "ЛЮВайС". Натомість ПП "ЛЮВайС" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення коштів за договором про безвідсоткову поворотну фінансову допомогу №19/08/14 від 19.08.2014. Також у своїй заяві свідок ОСОБА_1 вказав осіб, які були задіяні у виконанні прихованого договору суборенди земельних ділянок;

- заяву свідка ОСОБА_2 від 28.11.2018, який як колишній головний агроном ТОВ "ДСП Відродження" (з 2011 по 2016 роки) зазначив ті ж самі обставини, на які посилався ОСОБА_1 у своїй заяві свідка;

- посвідчені представником позивача паперові копії електронного листування між сторонами.

6.10 Оспорювані позивачем договори про безвідсоткову поворотну фінансову допомогу від 19.08.2014 та про виконання зобов`язання щодо повернення фінансової допомоги від 10.09.2014 за змістом містять усі істотні умови, необхідні для укладання договорів даного виду, і за формою викладені у вигляді єдиного документа, підписаного сторонами, що відповідає вимогам закону щодо письмової форми правочину.

6.11 Зі змісту договорів від 19.08.2014 та від 10.09.2014 не вбачається ознак спрямованості волі їх сторін на укладення договору суборенди земельних ділянок.

6.12 Сторонами не було здійснено реєстрації права користування земельною ділянкою, зокрема - передачі земельної ділянки в оренду відповідно до ст. 125 Земельного Кодексу України, що свідчить про відсутність доказів щодо наміру при укладанні вищевказаних договорів.

7. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

7.1 Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду.

7.2 Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

7.3 За змістом ст. 202 ЦК України під правочином розуміють дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Дії як юридичні факти мають вольовий характер і можуть бути правомірними та неправомірними. Правочини належать до правомірних дій, спрямованих на досягнення правового результату.

Правочин - це основна підстава виникнення цивільних прав і обов`язків.

7.4 Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України, зокрема, відповідно до ч. 5 цієї статті правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

7.5 Предметом спору є визнання укладених між сторонами договорів №19/18/14 від 19.08.2014 про безвідсоткову поворотну фінансову допомогу та від 10.09.2014 про виконання зобов`язання щодо повернення фінансової допомоги удаваними, у зв`язку з наявністю в його сторін наміру приховати вчинення договору суборенди земельних ділянок з суборендною платою 708090,83 грн., яка відповідає розміру наданої відповідачем безвідсоткової фінансової допомоги позивачу.

7.6 Згідно зі ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Тобто, удаваний правочин вчинюється для прикриття іншого правочину, внаслідок чого в наявності два правочини - прихований і удаваний - такий, що прикриває перший правочин.

Удаваний правочин, на відміну від прихованого, сторонами не виконується. Відповідні права і обов`язки сторонами не реалізуються. Сторони правочину виконують тільки ті обов`язки та реалізують ті права, що випливають із прихованого правочину. З учиненням удаваного правочину сторони навмисно виражають не ту внутрішню волю, що насправді має місце. Удавані правочини - це правочини з дефектами волі такого правочину та мети.

7.7 Оскільки згідно із ч. 1 ст. 202, ч. 3 ст. 203 ЦК України головною вимогою для правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, що суд повинен установити - чи є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору, а також з`ясування питання про те чи не укладено цей правочин з метою приховати інший та який саме правочин.

Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено для приховання іншого правочину, суд на підставі ст. 235 ЦК України має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемним або про визнання його недійсним. Таким чином, вимоги про визнання удаваним договору спрямовані на встановлення обставин, які є підставою для вирішення спору та підлягають з`ясуванню судом під час вирішення спору (див, mutatis mutandis, висновки, викладені у пунктах 43, 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2019 у справі N522/14890/16-ц, постанові Верховного Суду від 17.01.2019 у справі №923/241/18).

7.8 Таким чином, для визнання оспорюваних договорів удаваними позивачем має бути доведена спрямованість волі обох сторін договору (наявність у обох сторін договору умислу) на: породження правовідносин саме за договором доручення; приховання правовідносин доручення кредитним договором. При чому для задоволення позову необхідно встановити не лише те, що правочин є удаваним, але й наявність порушення цивільного права чи охоронюваного законом інтересу, за захистом яких позивач звернувся до суду.

7.9 Надаючи оцінку предмету та умовам договору №19/08/14 про безвідсоткову поворотну фінансову допомогу від 19.08.2014, дослідивши його правову природу, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що названий договір містить усі загальні ознаки, притаманні договору позики .

Згідно зі статтями 1046, 1048, 1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку встановленому договором.

Доводи скаржника про невірну правову кваліфікацію договору про безвідсоткову поворотну фінансову допомогу є необґрунтованими, оскільки, виходячи зі змісту вказаного договору, при його укладенні позичальник мав на меті отримати фінансову допомогу з умовою повернення її кредитору у встановлений договором строк, що відповідає кваліфікуючим ознакам договору позики.

7.10 В ч.2 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 180, 181 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбаченому законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними умовами є умови, визначені такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами.

Аналогічні положення містить ст. 638 ЦК України.

7.11 Оспорювані договори про безвідсоткову поворотну фінансову допомогу від 19.08.2014 та про виконання зобов`язання щодо повернення фінансової допомоги від 10.09.2014 за змістом містять усі істотні умови, необхідні для укладання договорів даного виду, і за формою викладені у вигляді єдиного документа, підписаного сторонами, що відповідає вимогам закону щодо письмової форми правочину.

7.12 Колегія суддів відхиляє доводи скаржника, викладені у п.4.4 даної постанови, оскільки місцевим господарським судом висновок судових експертів від 03.03.2018 у справі №902/784/17 не було покладено в основу прийнятого рішення, а суд апеляційної інстанції, врахувавши наявність цього експертного висновку, зазначив про те, що встановлені експертами обставини можуть бути підставою для визнання договору недійсним відповідно до норм ст. ст. 203, 215 ЦК України, а не для визнання його неукладеним. Разом з цим предметом позову є визнання правочинів удаваними.

7.13 Виходячи зі змісту ст. 235 ЦК України, вирішуючи спір з приводу удаваності правочину, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

7.14 За твердженням позивача, оспорювані ним договори були укладені між сторонами з метою приховати договір суборенди земельних ділянок.

Відносини, пов`язані з орендою (суборендою) землі, регулюються Земельним кодексом України, ЦК України, Законом України "Про оренду землі" та іншими нормативно-правовими актами.

Виходячи з положень статей 8, 13, 15 Закону України "Про оренду землі", суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що договір оренди (суборенди) землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі. При цьому, правовими наслідками договору оренди (суборенди) землі є для однієї сторони (суборендодавця) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (суборендаря) - використання майна (земельної ділянки), і такі обставини повинні бути доведені відповідними доказами.

Водночас, зі змісту оспорюваних позивачем договорів не вбачається ознак спрямованості волі їх сторін на укладення договору суборенди земельних ділянок.

7.15 Судами попередніх інстанцій правомірно відхилено надані позивачем докази (платіжні доручення, накладні) на підтвердження виконання сільськогосподарських робіт на орендованих позивачем земельних ділянках безпосередньо відповідачем, оскільки вказані докази свідчать про здійснення позивачем господарської діяльності з іншими суб`єктами господарювання. Що ж до електронного листування, то колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій в тому, що позивачем не надано до матеріалів справи документів, про які йде мова у вказаному листуванні та які б свідчили про існування між сторонами правовідносин суборенди земельних ділянок, з метою приховання яких за твердженням позивача укладалися оспорювані у даній справі правочини.

7.16 Доводи скаржника, викладені у п.4.2 даної постанови, є необґрунтованими, оскільки, як вірно зазначив у своїй постанові суд апеляційної інстанції, відповідно до ч.2 ст. 87 ГПК України на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Тобто, доведення обставин даного позову може ґрунтуватися виключно на підставі письмових доказів, а не на заявах свідків, які суперечать письмовим доказам, наявним в матеріалах справи.

7.17 Позивачем не надано доказів, які б свідчили про укладення між сторонами договору суборенди земельних ділянок і його фактичне виконання, а також доказів реєстрації відповідного права щодо земельних ділянок, орендованих позивачем, про обов`язковість якої зазначено у ст. 125 Земельного Кодексу України, що могло б свідчити про намір сторін встановити правовідносини суборенди при укладанні оспорюваних договорів.

Зважаючи на вищенаведені обставини в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність доказів наявності обставин, з якими законодавство пов`язує удаваність правочинів.

7.18 Відносно доводів скаржника, викладених у п.4.1 даної постанови, щодо необхідності застосування наслідків удаваних правочинів, колегія суддів зазначає наступне.

Звертаючись з позовною вимогою про визнання правочинів удаваними, позивач не обґрунтовує свої вимоги тим, що правочини, які насправді вчинили сторони, є такими, що порушують вимоги чинного законодавства, у зв`язку з чим підлягають визнанню недійсними або є нікчемними в силу вимог закону. І відповідних обставин під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено. З вимогою визнати договори №19/18/14 від 19.08.2014 про безвідсоткову поворотну фінансову допомогу та від 10.09.2014 про виконання зобов`язання щодо повернення фінансової допомоги недійсними позивач не звертається.

З огляду на наведене та враховуючи, що сама по собі вимога про визнання правочину удаваним спрямована на встановлення обставин, які є підставою для вирішення спору, зокрема у випадку звернення з позовною вимогою про визнання правочину недійсним, а такий спір у цій справі відсутній, колегія суддів доходить висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту його порушених прав або законних інтересів не є ефективним, оскільки матиме наслідком лише те, що відносини сторін за таким правочином регулюватимуться правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили, ці правила також застосовуватимуться при вирішенні спору за таким правочином чи стосовно нього.

Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 14.05.2019 у справі N910/11511/18.

7.19 Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, у зв`язку з чим оскаржувані судові рішення в цій частині підлягають залишенню без змін.

7.20 Відносно доводів касаційної скарги, наведених у п.4.5 даної постанови, колегія суддів дійшла висновку про їх необґрунтованість, зважаючи на наступне.

За змістом п.1 ч.2 ст. 126 ГПК України понесені стороною у справі судові витрати на правничу допомогу визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

7.21 Верховний Суд дотримується позиції, що необхідною умовою для вирішення питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи (постанови КГС ВС від 31.01.2019 у справі №19/64/2012/5003, від 05.01.2019 у справі №906/194/18, від 19.02.2019 у справі №917/1071/18). Так, на підтвердження фактичного здійснення учасником справи судових витрат на професійну правничу допомогу суду має бути надано належні фінансові документи, що свідчать про перерахування цією особою коштів адвокату за надані послуги на підставі договору про надання правової допомоги.

7.22 Розглядаючи довід скаржника щодо неналежності наданих суду доказів понесення витрат на оплату професійної правничої допомоги відповідачем, а саме квитанції до прибуткового касового ордеру, колегія суддів враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, наведену у постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, згідно з якою склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера , платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

7.23 Згідно з п.п.23, 25 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України №148 від 29.12.2017, касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівки. Приймання готівки в касу проводиться за прибутковим касовим ордером (додаток 2), підписаним головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником установи/підприємства. До прибуткових касових ордерів можуть додаватися документи, які є підставою для їх складання. Про приймання установами/підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера), підписана головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником, підпис яких може бути засвідчений відбитком печатки цієї/цього установи/підприємства. Використання печатки установою/підприємством не є обов`язковим.

7.24 Колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій в тому, що надана відповідачем квитанція до прибуткового касового ордера №23 від 23.01.2019, як первинний документ бухгалтерської звітності, за формою і змістом відповідає додатку 2 до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

7.25 Місцевий господарський суд при здійсненні розподілу витрат, пов`язаних з оплатою послуг на професійну правничу допомогу, врахував те, що відповідачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичної сплати йому коштів на підставі договору, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, внаслідок чого за результатами розгляду справи судом першої інстанції було зменшено заявлену до стягнення з позивача суму витрат на професійну правничу допомогу з 66000,00 грн., як просив відповідач, до 13200,00 грн.

Наведеним спростовуються доводи скаржника про невірний розподіл витрат на професійну правничу допомогу міцж сторонами.

7.26 Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

7.27 З огляду на викладене та з урахуванням положень пункту 1 частини 1 статті 308 та статті 309 ГПК України рішення Господарського суду Черкаської області від 01.02.2019 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані з мотивів, наведених в цій постанові.

Керуючись статтями 300, 301, 308 Господарського процесуального кодексу України, Суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСП Відродження" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 та рішення Господарського суду Черкаської області від 01.02.2019 у справі №925/1090/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.В. Васьковський

Судді В.В. Білоус

В.В. Огороднік