Ухвала

від 21.08.2019 по справі 520/19286/19

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 520/19286/19

Провадження № 1-кс/520/10674/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2019 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю слідчого ОСОБА_3 , власника майна ОСОБА_4 , представників власника майна адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , розглянувши у судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_7 , про арешт майна в рамках кримінального провадження №12018160000000390 від 08.05.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 191, ч. 3 ст. 191 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання, у ході проведення досудового розслідування встановлено, що невстановленими особами організовано злочинну схему розтрати вантажу, належного ТОВ «Дельта Вілмар Україн», до якої залучено водіїв, які здійснюють перевезення вантажу та інших громадян, які контролюють злив олії з автоцистерн та відповідають за зберігання викраденої олії, а також подальше її транспортування та реалізацію.

Так, з метою виконання свого злочинного плану, вказаними невстановленими особами організовано, так звані, пункти зливу олії з автоцистерн, які знаходяться на напрямках руху вантажу до міста Київ, Київської області, інших північних та західних областей, а саме на шляху Одеса-Київ, а також на напрямках руху вантажу до міст Дніпро, Харків, Маріуполь, Запоріжжя та інших східних областей.

У зазначених місцях здійснюється зберігання викраденого вантажу, який у подальшому реалізується або транспортується до складських приміщень, розташованих на території міста Одеса.

ТОВ «Дельта Вілмар Україна» є найбільшим імпортером пальмової та інших тропічних олій та рослинних жирів на територію України. Відвантаження пальмової та інших тропічних олій, імпортованих ТОВ «Дельта Вілмар Україна» здійснюється на терміналі ТОВ «Дельта Вілмар Україна», розташованому в с. Нові Біляри Лиманського району Одеської області. Відвантаження здійснюється в автоцистерни-напівпричепи та в подальшому перевозиться на території України.

У 2017 році службою безпеки підприємства були виявлені випадки, коли відправлені ТОВ «Дельта Вілмар Україна» вантажі пальмової олії доходили до клієнтів з істотними втратами. Зникнення частини вантажу відбувалося за час слідування автоцистерни з підприємства до отримувача вантажу. Зокрема, випадки викрадення вантажу пальмової олії були виявлені на маршрутах руху автоцистерн на Київському напрямку та в напрямку міст Миколаїв, Херсон та Запоріжжя.

Вказаний вантаж пальмової олії, яка транспортується територією України вантажним автотранспортом, таємно викрадається водіями, які його перевозять, у спеціальних точках зливу, які розташовані на Київському та Херсонському напрямках. У подальшому викрадений вантаж пальмової олії реалізується приватним підприємцям, як правило, пов`язаним із кондитерським виробництвом.

У ході досудового розслідування, виникла необхідність у проведенні обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем мешкання ОСОБА_8 , причетного до вчинення кримінального правопорушення.

16.08.2019 старшим слідчим СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено наступні речі та документи, перелік яких міститься в клопотанні сторони обвинувачення.

Сторона обвинувачення звертається з клопотанням, обґрунтовуючи його тим, що виявлене та вилучене майно та документи мають суттєве значення для кримінального провадження, оскільки використовувалися в незаконній діяльності та містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що підлягають встановленню під час досудового розслідування. У свою чергу, не застосування цього заходу може призвести до знищення, втрати або приховування вилученого майна, його незаконного використання та перешкоджати об`єктивному дослідженню та встановленню усіх обставин скоєного кримінального правопорушення.

Крім того, сторона обвинувачення просить поновити строк розгляду клопотання про арешт майна, у зв`язку з тим, що були вихідні дні, а обшук проведено та закінчено поза робочий час Київського районного суду м. Одеси

Слідчий в судовому засіданні клопотання підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.

Представник власника майна ОСОБА_6 в судовому засіданні частково заперечував проти задоволення клопотання та просив відмовити у накладені арешту в частині грошових коштів, оскільки вони належать ОСОБА_4 та її батькам, які не мають відношення до кримінального провадження.

Представник власника майна ОСОБА_5 в судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання, крім накладення арешту на грошові кошти.

Власник майна ОСОБА_4 в судовому засідання заперечувала проти задоволення клопотання.

Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання сторони обвинувачення підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стаття 41 Конституції України закріплює положення про те, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Так, відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. the United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Згідно ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

Відповідно до аб. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.

У відповідності до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Слідчим суддею встановлено, що майно, на яке сторона обвинувачення просить накласти арешт, відповідає критеріям ч. 1 ст. 98 КПК України, оскільки вилучені під час проведення обшуку блокноти з чорновими записами, карти пам`яті, ноутбук та системний блок, можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, зокрема, відомості щодо злочинної схеми розтрати вантажу, належного ТОВ «Дельта Вілмар Україна», а також відомості щодо осіб, які можуть бути причетними до ймовірного вчинення кримінального правопорушення, оскільки на даний час всі причетні особи не встановлені.

Викладене підтверджується постановою про визнання речовими доказами від 18.08.2019 року, яка долучена до матеріалів клопотання, та відповідно до якої вилучені під час проведення обшуку речі та документи визнані речовими доказами в рамках кримінального провадження №12018160000000390 від 08.05.2018 року.

Крім того, вилучені речі, зокрема, карти пам`яті, системний блок та ноутбук необхідні для проведення огляду за участю спеціалістів, з метою отримання відомостей, які мають значення для кримінального провадження.

З урахуванням викладеного, з огляду на те, що існує необхідність в забезпеченні збереження речових доказів, а також з метою подальшого проведення необхідних слідчих дій з вказаними речами, слідчий суддя приходить до переконання, що викладеним підтверджується наявність правових підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, та в цілому обґрунтованість клопотання сторони обвинувачення, у зв`язку з чим на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права та інтереси власника майна, про який йдеться в клопотанні, та якого така особа зазнає внаслідок застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна

Крім того, не накладення арешту на вилучене майно, а саме блокноти, карти пам`яті, ноутбук, системний блок, може призвести до його зміни або знищення, що в свою чергу призведе до втрати доказів в рамках кримінального провадження.

Обставини, викладені стороною обвинувачення, в якості обґрунтування необхідності поновлення пропущеного строку, слідчий суддя вважає поважними, з урахуванням робочого часу суду, а також вихідними днями.

Таким чином, слідчий суддя вважає за можливе поновити стороні обвинувачення строк на подання клопотання про арешт майна.

В частині накладення арешту на всі вилучені грошові кошти, слідчий суддя приходить до переконання про необґрунтованість доводів сторони обвинувачення з огляду на наступне.

Так, з клопотання та долучених в його обґрунтування матеріалів не вбачається, яке відношення до факту можливого вчинення кримінальних правопорушень, про які йдеться в клопотанні, можуть мати грошові кошти, що позбавляє слідчого суддю можливості встановити відповідність грошових коштів критеріям ч. 1 ст. 98 КПК України.

Таким чином на підставі викладеного в сукупності, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання сторони обвинувачення підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 98, 131, 170-173 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Поновити строк на звернення з клопотанням про накладення арешту на майно, яке було вилучене 16.08.2019 року в рамках кримінального провадження №12018160000000390 від 08.05.2018 року.

Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_7 , про арешт майна в рамках кримінального провадження №12018160000000390 від 08.05.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 191, ч. 3 ст. 191 КК України задовольнити частково.

Накласти арешт на майно, виявлене та вилучене під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

- 3 (три) блокноти з чорновими записами;

- 1 (один) блокнот з написом «Paris», з чорновими записами;

- карта пам`яті «Transcend 16 GB»;

- карта пам`яті «GOOD RAM 32 GB»;

- карта пам`яті «Transcend 8 GB»;

- карта пам`яті «ГАРОО»;

- ноутбук «ACER» S/N: ИXMFYEU003344196723400;

- системний блок «DEEP COOL» чорного кольору;

Виконання ухвали покласти на старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 ..

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти діб з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1