Рішення

від 08.07.2019 по справі 460/453/19

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

08 липня 2019 року м. Рівне №460/453/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Янчар О.П. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник адвокат Скіданова О.С.,

відповідача: представник Паланичко О.Л. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІК-КАР" доКиївської міської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень та карток відмови, - В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІК-КАР" (далі - ТОВ "ВІК-КАР", позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом до Київської міської митниці ДФС (далі - Митниця, відповідач), за змістом якого просило суд:

визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA100050/2018/000035/2 від 28.11.2018 та №UA100050/2018/000037/2 від 22.12.2018;

визнати протиправними та скасувати картки відмови у митному оформленні товарів №UA100050/2018/00070 та №UA100050/2018/00075.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що декларантом ТОВ "ВІК-КАР" ОСОБА_1 до Київської міської митниці ДФС були подані митні декларації від 27.11.2018 №UA100050/2018/288967 та від 21.12.2018 №UA100050/2018/289949 на товар: автомобілі (загальна кількість 7 одиниць відповідно до кожної з митних декларацій) марки Infinity, модель Q50, новий, тип двигуна - дизель, кількість місць для сидіння, включаючи водія - 5, колісна формула 4х2, календарний рік випуску - 2016, модельний рік випуску - 2016. Заявлена митна вартість автомобілів за ціною договору в розмірі 15200,00 євро за транспортний засіб, становила 106400,00 євро по кожній поданій митній декларації. Для підтвердження заявленої митної вартості товару до Митниці разом з митною декларацією декларантом були подані документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості: зовнішньоекономічний контракт з додатком; інвойси, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; довідки про відповідність екологічному стандарту викидів "Євро-6"; митну декларацію країни відправлення, сертифікати підтвердження, документи, що підтверджують порядок та вартість перевезення тощо.

В процесі здійснення процедури митного контролю та оформлення посадовою особою Митниці, з покликанням на норми статті 53 Митного кодексу України, було направлено вимогу про надання додаткових документів до вищевказаних митних декларацій, з тих підстав, що документи про транспортні витрати не містять відомостей про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 км маршруту; також документ не містить інформацію про вартісні характеристики всіх складових митної вартості; відповідно до пункту 3.5 договору від 04.05.2017 №01.4.17 продавець окрім іншого надає покупцю експортну декларацію, однак до оформлення декларація не надана. Зазначені обставини не дають можливості органу доходів і зборів перевірити декларування всіх складових митної вартості товарів.

Проте, декларант повідомив відповідача, що інші документи, підтверджуючі митну вартість задекларованих товарів, відсутні.

Митниця, не погоджуючись із задекларованою митною вартістю товарів, прийняла рішення про коригування митної вартості №UA100050/2018/000035/2 від 28.11.2018, №UA100050/2018/000037/2 від 22.12.2019 і картки відмови у митному оформленні товарів №UA100050/2018/00070, №UA100050/2018/00075.

Позивач зазначив, що митний орган провів порівняння рівня заявленої митної вартості з рівнями митної вартості ідентичних, подібних (аналогічних) товарів та з довідковою інформацією, та встановлено заниження заявленого рівня митної вартості, що суперечить поняттю дійсної вартості товару у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ 1947). За результатом проведеного порівняння встановлено, що у органу Державної фіскальної служби наявна інформація щодо рівня митної вартості ідентичних товарів за вищими рівнями митної вартості, зокрема, визначення митної вартості ідентичного товару цього ж суб`єкта зовнішньо-економічної діяльності №UA100000/2018/000039/2, №UA100000/2018/000027/2, №UA100000/2018/000030/2.

На думку позивача, покликання на зазначені рішення є некоректним, оскільки вони оскаржені у судовому порядку, а самі митні декларації оформлені згідно зі статтею 55 Митного кодексу України (далі - МК України), тобто із висловленою незгодою із коригуванням митної вартості товарів.

Позивач вважає, що митниця здійснила безпідставне та необґрунтоване коригування митної вартості, всупереч нормам МК України, оскільки надані документи про транспортні витрати містять всі необхідні відомості, які дають змогу ідентифікувати товари, що транспортувались, у повному обсязі. Крім того, митниці надані бухгалтерські документи, які підтверджують, що за транспортування були сплачені саме ці кошти та що вони включені у митну вартість товару. Відповідно до приписів статті 55 МК України, ТОВ "ВІК-КАР" подано митні декларації від 28.11.2018 №UA1000050/2018/289061 та від 22.12.2018 №UA100050/2018/289966, за якими товар випущений у вільний обіг.

За наведених обставин, позивач вважає, що задекларований ним товар підлягав митному оформленню за заявленою митною вартістю, тобто за ціною договору, а тому рішення відповідача про коригування митної вартості №UA100050/2018/000035/2 від 28.11.2018, №UA100050/2018/000037/2 від 22.12.2018 і картки відмови у митному оформленні товарів №UA100050/2018/00070, №UA100050/2018/00075 є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою від 04.03.2019 позовна заява була залишена без руху та надано позивачу строк тривалістю не більше 10 днів з дня вручення йому ухвали для усунення недоліків позовної заяви. У вказаний строк позивач допущені недоліки усунув, відтак позовна заява вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду.

Ухвалою від 27.03.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено справу до судового розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

Відповідач подав відзив на позовну заяву (а.с.74-78 т.2), в обґрунтування якого вказав, що під час здійснення контролю митної вартості за митними деклараціями від 27.11.2018 №UA100050/2018/288967 та від 21.12.2018 №UA100050/2018/289949 встановлено, що надані документи не містять всіх відомостей щодо складових митної вартості, відомості щодо складових митної вартості не підтверджені документально, не визначені кількісно та достовірно, а також відсутні відомості щодо ціни, яка сплачена або підлягає сплаті, а саме: документ про транспорті витрати не містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту; завантажувально-розвантажувальні роботи. Також, відповідно до пункту 3.5 договору від 04.05.2017 №01.4.17 продавець окрім іншого надає покупцю експорту декларацію, яку до митного оформлення позивачем не надано.

У зв`язку з неподанням декларантом всіх запрошених документів, відсутністю відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та наявністю розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, що не дає можливості органу доходів і зборів перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі, відповідно до положень статті 55 МК України здійснено коригування митної вартості товарів за рішеннями №UA100050/2018/000035/2 від 28.11.2018, №UA100050/2018/000037/2 від 22.12.2018 та надано картки відмови у митному оформленні товарів №UA100050/2018/00070, №UA100050/2018/00075.

Визначення митної вартості здійснювалось шляхом порівняння інформації до митних оформлень подібних та ідентичних товарів; проведення порівняння заявленого рівня митної вартості з ціновою інформацією. Зовнішніх джерел (mobile.de та ін.), з інформацією, яка міститься в спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС України; інформації, яка наведена в акті про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA100050/2018/289949.

Відповідач також повідомив, що товари випущені у вільний обіг за митними деклараціями від 28.11.2018 №UA100050/2018/289061, від 22.12.2018 №UA100050/2018/289966 на підставі частини сьомої статті 55 МК України, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х Кодексу.

Спірні рішення відповідач вважає правомірними, просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою від 24.04.2019 закрито підготовче провадження у справі, призначено розгляд справи по суті.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив їх задовольнити та надав пояснення, аналогічні змісту позовної заяви.

Представник відповідача у в режимі відеоконференції проти позовних вимог заперечив, надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши доводи та аргументи сторін, наведені в заявах по суті справи, обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив такі фактичні обставини справи.

ТОВ "ВІК-КАР" (код ЄДРПОУ 38342587) зареєстроване як юридична особа з 10.08.2012 та перебуває на обліку в ДПІ у м. Рівне Головного управління ДФС у Рівненській області. Основний вид діяльності за КВЕД 45.11: торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами.

04 травня 2017 року між юридичною особою по законодавству Нідерландів "Story Auto Import-Export B.V." (Продавець) і ТОВ "ВІК-КАР" (Покупець) укладено договір поставки товару №01.4.17 (далі - Договір поставки) (а.с.200-207 т.1).

За змістом пунктів 1.1, 1.2 Договору поставки продавець зобов`язаний в порядку та на умовах Договору передати у власність покупцеві, а покупець на умовах Правил Інкотермс в редакції 2010 року - оплатити та прийняти у власність товар згідно з інвойсами. Під товаром розуміються нові автомобілі різних марок без реєстрації, які відповідають стандартам Євро 5, Євро 6.

Пунктами 2.1, 2.2 Договору поставки передбачено, що найменування, ціна та кількість товару, що постачається, узгоджується сторонами в інвойсах/специфікаціях, які підписуються на кожну окрему партію товару та є невід`ємною частиною Договору. Зміна ціни товару в ході виконання Договору узгоджується Сторонами додатково.

Відповідно до п. 2.3 Договору загальна сума договору встановлюється відповідно до інвойсів, що видані продавцем на кожну партію товару, та орієнтовно складає 790000,00 (сімсот дев`яносто) тисяч євро.

В розділі 3 Договору поставки сторонами врегульовано строки і умови поставки, а саме: товар повинен бути відвантажений покупцеві не пізніше ніж в 14-денний строк з моменту здійснення оплати за такий товар. Товар поставляється автомобільним транспортом на умовах, зазначених у специфікаціях/інвойсах до Договору, згідно Правил Інкотермс 2010 року на територію України, а саме в м. Рівне чи інше місце, місце призначення якого вказане у специфікації/інвойсі на товар (згідно з пунктом 3.1 Договору - DAP RIVNE). Датою прийому-передачі вважається дата отримання товару Покупцем (представником Покупця).

Відповідно до розділу 4 Договору поставки передоплата за товар здійснюється покупцем простим банківським переказом SWIFT впродовж 10 банківських днів з дня виписки продавцем інвойсу на товар. Валюта платежу - євро.

30.10.2018 продавцем на виконання договору поставки №01.4.17 були виставлені позивачу рахунки (інвойси) на автомобілі №№07945, 07949, 07951, 07952, 07953, 07954, 07950 в сумі 15200,00 євро за одиницю товару на загальну суму товару 106400,00 євро (а.с.181,184,187,190,193,196 т.1, а.с.136 т.2).

Відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті від 08.11.2018 №12 ТОВ "ВІК-КАР" здійснило повну передоплату за товар по договору №01.4.17 від 04.05.2017 на підставі вищевказаних інвойсів від 30.10.2018 в сумі 106400,00 євро (а.с.229 т.1).

Суд встановив, що 27.11.2018 декларантом ТОВ "ВІК-КАР" ОСОБА_1 до Митниці була подана митна декларація №UA100050/2018/288967 на імпортовані автомобілі марки Infinity, модель Q50, нові, тип двигуна - дизель, кількість місць для сидіння, включаючи водія - 5, колісна формула 4х2, календарний рік випуску - 2016, модельний рік випуску - 2016, номери кузова НОМЕР_1 ; НОМЕР_2 ; НОМЕР_5; НОМЕР_6; НОМЕР_7; НОМЕР_8; НОМЕР_9 на загальну суму поставки 106400,00 євро та надано відповідні документи, перелік яких наведено в гр.44 митної декларації (а.с.81-83 т.2).

Відповідно до митної декларації №UA100050/2018/288967, умови поставки: FCA NL Haaften (гр.20); валюта та загальна сума за рахунком 106400,00 євро (гр.22); курс валюти: 31,70100500 (гр.23); ціна товару: 15200,00 (гр.42); код МВВ: 1 (гр.43); коригування: 491803,92 (гр.45) до кожної одиниці товару.

27.11.2018 уповноваженою особою Митниці відповідно до ст. 53 Митного кодексу України за митною декларацією UA100050/2018/288967 від 27.11.2018 надіслано декларанту електронне повідомлення, що при проведенні контролю правильності визначення митної вартості під час проведення митного контролю і митного оформлення, відповідно до статей 53, 54 Митного кодексу України на підставі наданих документів встановлено, що документ про транспортні витрати від 20.11.2018 №2201118ЕР/1 не містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту; також документ не містить інформацію про вартісні характеристики всіх складових митної вартості. Відповідно до ч. 2, 3 ст. 53 Митного кодексу України для встановлення всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів запропоновано надати основні та додаткові документи протягом 10 календарних днів (за наявності), а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Повідомлено, що відповідно до п. 6 статті 53 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості (а.с.230 т. 1).

Декларантом 27.11.2018 надіслано Митниці лист за вих. №5 про те, що інших підтверджуючих митну вартість документів по товарах (лекові автомобілі Infinity) немає (а.с.231 т.1).

Суд встановив, що Митниця, не погодившись із задекларованою у митній декларації від 27.11.2018 №UA100050/2018/288967 митною вартістю товарів, прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA100050/2018/000035/2 від 28.11.2018 і картку відмови у митному оформленні товарів №UA100050/2018/00070 (а.с.232-234, 235-238 т.1).

28.11.2018 декларантом ТОВ "ВІК-КАР" подано Митниці митну декларацію №UA100050/2018/289061, митну вартість товару визначено з урахуванням рішення про коригування митної вартості, з зазначенням в графі 43 Код МВВ: ліве поле - 1, праве поле - 6. Товар випущений у вільний обіг під надання гарантій відповідно до ст.55 МК України (а.с.168-172 т.1).

Окрім цього, суд встановив, що на виконання договору поставки №01.4.17 від 04.05.2017 продавцем-нерезидентом були виставлені позивачу інвойси (рахунки) на автомобілі від 30.10.2018 №№ 07941, 07942, 07943, 07944, 07946, 07947, 07948 на суму 15200,00 євро за одиницю товару, на загальну суму товару 106400,00 євро (а.с.1,4,7,10,13,16,19 т.2).

Відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті від 06.12.2018 №13 ТОВ "ВІК-КАР" здійснило повну передоплату за товар по договору №01.4.17 від 04.05.2017 на підставі вищевказаних інвойсів від 30.10.2018 в сумі 106400,00 євро (а.с.22 т.2).

Суд встановив, що 21.12.2018 декларантом ТОВ "ВІК-КАР" ОСОБА_1 . до Митниці була подана митна декларація №UA100050/2018/289949 на імпортовані автомобілі марки Infinity, модель Q50, нові, тип двигуна - дизель, кількість місць для сидіння, включаючи водія - 5, колісна формула 4х2, календарний рік випуску - 2016, модельний рік випуску - 2016, номери кузова НОМЕР_3 ; НОМЕР_4 ; JNKDV71E1GM552534; JNKDV71E4GM552601; JNKDV71E4GM552625; JNKDV71E4GM552642; JNKDV71E5GM552567, на загальну суму поставки 106400,00 євро, та надано відповідні документи, перелік яких наведено в гр.44 митної декларації (а.с.239-243 т.1).

Відповідно до митної декларації №UA100050/2018/289949, умови поставки: FCA NL Haaften (гр.20); валюта та загальна сума за рахунком 106400,00 євро (гр.22); курс валюти: 31,57827800 (гр.23); ціна товару: 15200,00 (гр.42); код МВВ: 1 (гр.43); коригування: 489880,88 (гр.45) до кожної одиниці товару.

22.12.2018 інспектором Митниці надіслано декларанту позивача електронне повідомлення за митною декларацією UA100050/2018/289949 про неможливість застосування заявленої декларантом за основним методом митної вартості, оскільки надані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари а також містять розбіжності. Враховуючи неможливість застосування основного методу, керуючись положеннями ч. 4 ст. 57 Митного кодексу та відповідно до частини 5 ст. 55 Митного кодексу надано консультацію з метою визначення основи вартості. Митна вартість визначена із застосуванням методу №2г (резервний метод) статті 57 Митного кодексу. Попередні методи не застосовані: метод 1 - відповідно до вимог ч. 3 ст. 53, ч. 6 ст. 54 та ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України; методи 2а, 2б - у зв`язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари з урахуванням вимог ст. 59, 60 Митного кодексу України; методи 2в, 2г - через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості. Митна вартість товару ґрунтується на раніше визначених митницею митних вартостях за винесеними рішеннями №UA100000/2018/000039/2, №UA100050/2018/000027/2, №UA100050/2018/000030/2, №UA100050/2018/000035/2, також проведено порівняння заявленого рівня митної вартості з ціновою інформацією зовнішніх джерел (mobile.de та ін.), з інформацією, яка міститься в спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС України, а саме: 21200 EUR/шт на дату рішення. Враховуючи вищевикладене та керуючись положеннями статті 58 Кодексу митну вартість із застосуванням методу визначення митної вартості товарів за ціною контракту неможливо (а.с.26 т.2).

Також, 22.12.2018 уповноваженою особою митного органу ОСОБА_2 відповідно до ст. 53 Митного кодексу України надіслано декларанту за митною декларацією №UA100050/2018/289949 електронне повідомлення, що при проведенні контролю правильності визначення митної вартості під час проведення митного контролю і митного оформлення, відповідно до статей 53, 54 Митного кодексу України на підставі наданих документів встановлено, що документ про транспортні витрати від 20.11.2018 №2201118ЕР/1 не містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту; також документ не містить інформацію про вартісні характеристики всіх складових митної вартості. Відповідно до пункту 3.5 договору від 04.05.2017 №01.4.17 продавець окрім іншого надає покупцю експортну декларацію, однак до митного оформлення експортна декларація не надана. Зазначені обставини не дають можливості органу доходів і зборів перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі. Відповідно до ч. 2, 3 ст. 53 Митного кодексу України для встановлення всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів запропоновано надати основні та додаткові документи протягом 10 календарних днів (за наявності), а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 6) копію митної декларації країни відправлення; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 8) страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 9) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 10) за власним бажанням подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Повідомлено, що відповідно до п. 6 статті 53 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості (а.с.27 т. 2).

22.12.2018 декларант ТОВ "ВІК-КАР" листом за №6 повідомив Митницю, що інших підтверджуючих митну вартість документів по даних товарах (легкові автомобілі Infinity) немає (а.с.52 т.3).

Суд встановив, що Митниця, не погодившись із задекларованою у митній декларації від від 21.12.2018 №UA100050/2018/289949 митною вартістю товарів, прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA100050/2018/000037/2 від 22.12.2018 і картку відмови у митному оформленні товарів №UA100050/2018/00075 (а.с.29-31, 32-35 т. 2).

22.12.2018 декларантом ТОВ "ВІК-КАР" подано Митниці митну декларацію №UA100050/2018/289966, митну вартість товару визначено з урахуванням рішення про коригування митної вартості, з зазначенням в графі 43 Код МВВ: ліве поле - 1, праве поле - 6. Товар випущений у вільний обіг під надання гарантій відповідно до ст.55 МК України (а.с.239-243 т.1).

Позивач, вважаючи протиправними вказані рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у митному оформленні товарів, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у зв`язку з коригуванням митним органом заявленої декларантом позивача митної вартості товарів, суд застосовує такі норми матеріального права.

Згідно з ч.1 ст.1 Митного кодексу України (далі - МК України) законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Згідно з пунктом 24 частини першої статті 4 МК України митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

При цьому, пунктом 2 частини другої цієї статті МК України зобов`язано декларанта або уповноважену ним особу, які заявляють митну вартість товару, подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з ч.3 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право:

надавати органу доходів і зборів (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації;

на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу;

проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти.

Документи, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначені статтею 53 МК України.

Так, згідно з ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

При цьому, частиною третьою статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з ч.ч. 5, 6 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.4 ст.54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.5 ст.54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Відповідно до статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

В ході судового розгляду справи встановлено, що відповідачем під час здійснення контролю правильності визначення декларантом позивача митної вартості імпортованих в Україну транспортних засобів, було перевірено надані до митних декларацій від 27.11.2018 №UA100050/2018/288967, від 21.12.2018 №UA100050/2018/289949 документи та встановлено, що у документі про транспортні витрати від 20.11.2018 №2201118ЕР/1 не містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту; також документ не містить інформацію про вартісні характеристики всіх складових митної вартості (завантажувально-розвантажувальні роботи), що слугувало підставою для направлення декларанту електронних повідомлень про надання додаткових документів на підтвердження складових числового значення заявленої митної вартості та в подальшому, у зв`язку з ненаданням таких документів, - підставою для прийняття оскаржених рішень про коригування митної вартості товару та карток відмови у митному оформленні товарів.

При цьому, приймаючи оскаржені рішення про коригування митної вартості товарів, відповідач вказував, що причинами, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано є: неподання декларантом всіх запрошених документів; відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості у поданих до митного оформлення документах, що не дає можливості органу доходів і зборів перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі. До митної декларації від 21.12.2018 №UA100050/2018/289949 не додано експортну декларацію. Окрім цього, відповідач вказав, що за результатами проведеного порівняння встановлено, що у органу Державної фіскальної служби наявна інформація щодо рішень про визначення митної вартості ідентичного товару цього ж суб`єкта зовнішньо-економічної діяльності №UA100000/2018/000039/2. №UA100050/2018/000027/2, №UA100050/2018/000030/2. Відтак, метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосований у зв`язку з відсутністю вартості операцій з ідентичними товарами, прийнятої органом доходів і зборів, з дотриманням умов, зазначених у статті 59 Кодексу.

За змістом ч.ч. 2-6 ст.58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Сумніви органу доходів і зборів можна вважати обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Наведене свідчить про обов`язок органу доходів і зборів зазначити конкретні обставини, що викликають такі сумніви, та причини неможливості підтвердження заявленої митної вартості на підставі наданих декларантом документів, а також зазначити конкретні документи, надання яких може розвіяти вказані сумніви.

Отже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган доходів і зборів повинен чітко вказати, які саме складові митної вартості, на його думку, є непідтвердженими, а також, які документи слід надати для підтвердження того чи іншого показника.

Суд встановив, що відповідно до картки відмови в прийнятті митної декларації №UA100050/2018/00070 до митної декларації від 27.11.2018 №UA100050/2018/288967 декларант позивача надав митному органу документи:

1. Рахунки (інвойси) на транспортні засоби від 30.10.2018: №№ 07945; 07949; 07950; 07951; 07952; 07953; 07954;

2. Сертифікати відповідності на транспортні засоби;

3. Автотранспортна накладна №113734 від 18.09.2018;

4. Сертифікат про походження товару №S AE00181345 105311 від 07.11.2018;

5. Банківський платіжний документ, що стосується товару №12 від 08.11.2018;

6. Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №318113001 від 20.11.2018;

7. Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №201118ЕР/1 від 20.11.2018;

8. Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується №01.4.17 від 04.05.2017;

9. Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 01.06.2017, №2 від 05.09.2018;

10. Договір про надання послуг митного брокера №2 від 01.10.2016;

11. Договір (контракт) на перевезення FVL-VIK-25-07-18 від 25.07.2018;

12. Інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів №3485434 від 23.11.2018;

13. Інші некласифіковані документи: довідки №2018-16021, №2018-16022, №2018-16023, №2018-16024, №2018-16025, №2018-16026, №2018-16027 від 26.11.2018; заявка на перевезення №7 від 14.11.2018; сертифікат підтвердження б/н від 30.10.2018;

14. Копія митної декларації країни відправлення №18NL0008501F36B993 від 19.11.2018 (а.с.232-234 т.1).

Також, відповідно до картки відмови в прийнятті митної декларації №UA100050/2018/00075 до митної декларації від 21.12.2018 №UA100050/2018/289949 декларантом позивача було надано документи:

1. Рахунки-фактури (інвойси) на транспортні засоби від 30.10.2018: 07941; 07941; 07943; 07944; 07946; 07947; 07948;

2. Сертифікати відповідності на транспортні засоби;

3. Автотранспортна накладна №004692 від 14.12.2018;

4. Сертифікат про походження товару №S AE00189134 106020 від 07.11.2018;

5. Банківський платіжний документ, що стосується товару №13 від 06.12.2018;

6. Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №318123001 від 14.12.2018;

7. Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №141218ЕР/1 від 20.11.2018

8. Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується №01.4.17 від 04.05.2017;

9. Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 01.06.2017, №2 від 05.09.2018;

10. Договір про надання послуг митного брокера №2 від 01.10.2016;

11. Договір (контракт) на перевезення FVL-VIK-25-07-18 від 25.07.2018;

12. Інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів №3583957 від 19.12.2018;

13. Інші некласифіковані документи: довідки №2018-19806, №2018-19807, №2018-19808, №2018-19809, №2018-19810, №2018-19811, №2018-19812 від 20.12.2018; заявка на перевезення №10 від 07.12.2018; сертифікат підтвердження б/н від 30.10.2018 (а.с.29-31 т.2).

Підставою для витребування додаткових документів був висновок відповідача про те, що подані позивачем документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Однак відповідачем не вказано конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також не обґрунтовано необхідність перевірки спірних відомостей та не зазначено документи, які зможуть усунути сумніви у їх достовірності.

Суд встановив, що основні документи, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів, тобто ті, які визначені у частинах 1-2 статті 53 Митного кодексу України, декларант позивача митному органу надав.

Разом з тим, в частині 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено чіткі підстави для наявності у митного органу права вимагати надати додаткові документи, які повинні бути зазначені в графі 33 рішення про коригування митної вартості відповідно до частини 2 статті 55 Митного кодексу України.

Право митниці на витребування додаткових документів закон пов`язує з вичерпним переліком підстав, які стосуються недоліків у наданих для митного оформлення товарів основних документах для підтвердження митної вартості товарів, перелік яких наведено у частині 2 статті 53 Митного кодексу України.

Крім того, митний орган при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в довідниках мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. Такі відомості з об`єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується товарів і умов їх продажу, тому ці дані не можуть мати переважне значення над наданими декларантом первинними документами про товар. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості транспортного засобу та рівнем вартості такого транспортного засобу по довіднику, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують сумнів у правильності визначення митної вартості товару та довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає право вчиняти дії, спрямовані на коригування митної вартості товару.

Отже, відповідно до наявних у справі доказів, відповідач не мав передбачених частиною 3 статті 53 Митного кодексу України підстав на витребування у позивача додаткових документів.

Оцінюючи доводи відповідача щодо відсутності у документах про транспорті витрати відомостей про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до ввезення на митну території України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару, суд зазначає, що пунктом 6 частини 2 статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Отже, МК України не містить переліку документів, які зобов`язаний подати декларант для підтвердження числових значень витрат на транспортування, з чого слідує, що такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами, які містять відомості, що дозволяють визначити розмір транспортних витрат та ідентифікувати їх з конкретним вантажем.

Суд враховує, що 25.07.2018 між ТОВ "ВІК-КАР" (Клієнт) та ТОВ "ЖЕФКО Україна" (Виконавець) укладено договір №FVL-VIK-25-07-18, згідно з п. 1.1 якого виконавець приймає на себе обов`язки за плату і за рахунок клієнта організувати виконання послуг, пов`язаних з перевезенням та обробленням вантажів (автомобілів) в міжнародному та/або регіональному сполученні (під регіоном в рамках даного Договору приймається територія України), а саме, організувати виконання послуг, пов`язаних із безперешкодним перевезенням вантажів клієнта автомобільним транспортом та обробленням вантажів клієнта з метою його доставки від пунктів відправлення до пунктів призначення на території України й інших держав.

Згідно з п. 1.2. вказаного Договору, виконавець, на виконання даного Договору зобов`язаний укласти договір перевезення з перевізником та з іншими учасниками транспортного процесу; у випадках, передбачених умовами м. 1.4 цього Договору - вчинити всі необхідні дії щодо організації транспортування вантажів (а.с.210-216 т.1).

02.01.2013 між ТОВ "Н-ТРАНС" (Виконавець) та ТОВ "ЖЕФКО Україна" (Клієнт) укладено Договір №TLA-NTR-02-01-13 від 02.01.2013 (а.с.217-225 т.1), відповідно до пункту 1.1. якого виконавець приймає на себе обов`язки за плату і за рахунок клієнта організувати виконання послуг, пов`язаних з перевезенням та обробленням вантажів (автомобілів) в міжнародному та/або регіональному сполученні (під регіоном в рамках даного Договору приймається територія України), а саме: доставити довірений йому вантажовідправником вантаж до місця призначення й передати його уповноваженій особі вантажоотримавача на території України й інших держав.

Виконавець, на виконання даного Договору, зобов`язаний самостійно здійснювати перевезення, або, за умови письмового погодження з клієнтом, від свого імені і за рахунок клієнта укласти договір перевезення з перевізником та з іншими учасниками транспортного процесу (п. 1.2 Договору).

Суд встановив, що позивачем подано ТОВ "ЖЕФКО Україна" заявки від 14.11.2018 №7 та від 07.12.2018 №9 на перевезення двічі 20.11.2018 та 13.12.2018 з м. Хаафтен, Нідерланди, до м. Київ, Україна, нових автомобілів Infinity Q50 в загальній кількості 14 одиниць автомобілів. Загальна вартість перевезення по заявках становила 6800,00 євро за два автовози з ПДВ. Термін доставки не більше 7 днів з менту завантаження (а.с.226 т.1, 175 т.2).

При цьому, суд враховує, що сторони не обумовлювали вартість перевезення вантажу за 1 км пройденого автовозом шляху, маршрут перевезення та протяжність у кілометрах такого маршруту, розмір тарифної ставки на перевезення, оскільки визначили конкретну вартість послуг з перевезення від пункту завантаження до пункту розвантаження.

ТОВ "ЖЕФКО Україна" виставило позивачу рахунки на оплату №318113001 від 20.11.2018 та №318123001 від 14.12.2018 за послуги по перевезенню вантажів з м. Хаафтен (Нідерланди) до м. Київ (Україна) відповідно до договору №FVL-VIK-25-07-18 від 25.07.2018 на загальну суму 215609,11 грн. (а.с.227 т.1, 174 т.2).

Вартість перевезення 14 одиниць автомобілів Infinity Q50 по маршруту м. Хаафтен, Нідерланди, до м/п Краківець, Україна, автовозом AA8306ЕО/AI6362ХО згідно CMR №113734 від 20.11.2018 складає за одиницю 9948,64 грн, а автовозом BL292TN/AI2566ХО згідно CMR №004692 від 14.12.2018 складає за одну одиницю 9891,05 грн, що підтверджується довідками про транспортні витрати ТОВ "ЖЕФКО Україна" від 20.11.2018 №201118ЕР/1 та від 14.12.2018 №1412188ЕР/1 (а.с.228, 176 т.3).

Таким чином, з наданих до митного оформлення документів чітко прослідковується формування позивачем транспортних витрат, які заявлені у вартості транспортних засобів по митних деклараціях:

від 27.11.2018 №UA100050/2018/288967 - на суму 9948,64 грн здійснено коригування при заповненні графи 45 митної декларації, при цьому загальна сума витрат на транспортування складає 69640,48 грн (9948,64 грн х 7 одиниць КТЗ), що відповідає відображено в графі 17 рішення про коригування митної вартості UA100050/2018/000035/2 (а.с.162 т.2),

від 21.12.2018 №UA100050/2018/289949 - на суму 9891,05 грн здійснено коригування при заповненні графи 45 митної декларації, при цьому загальна сума витрат на транспортування складає 69237,35 грн (9891,05 грн х 7 одиниць КТЗ), що відповідає відображеному в графі 17 рішення про коригування митної вартості UA100050/2018/000037/2 (а.с.247 т.2).

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що розмір транспортних витрат, понесених позивачем під час перевезення оцінюваного товару, підтверджується документально.

Суд вважає, що за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, застосування органом доходів і зборів коригування митної вартості є передчасним.

Враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи, суд вважає, що задекларований у митних деклараціях від 27.11.2018 №UA100050/2018/288967 та від 21.12.2018 №UA100050/2018/289949 товар підлягав митному оформленню за заявленою позивачем митною вартістю, тобто за ціною договору.

Суд дійшов висновку, що документи, які подані на підтвердження митної вартості товарів відповідно до статті 53 Кодексу, не містять жодних розбіжностей та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів і відомості щодо ціни, що яка фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За встановлених обставин, суд вважає, що доводи відповідача щодо неможливості застосування методу визначення митної вартості за ціною договору спростовано в ході судового розгляду справи.

Відповідно до п.2 ч.6 ст.54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 55 МК України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Зазначеним вимогам закону спірні рішення про коригування митної вартості від 28.11.2018 №UA100050/2018/000035/2 та від 22.12.2018 №UA100050/2018/000037/2 не відповідають, оскільки викладені в них висновки контролюючого органу не узгоджуються із фактичними обставинам справи та спростовуються дослідженими судом доказами, а відтак є протиправними та підлягають скасуванню.

За приписами частин першої - третьої статті 256 МК України, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження. Рішення про відмову у митному оформленні приймається в межах строку, відведеного статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення. Неприйняття такого рішення протягом зазначеного строку є бездіяльністю, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 246 МК України, порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом, на виконання якого розроблено Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631 (надалі - Порядок № 631).

Згідно із пунктами 7.1, 7.2 Порядку № 631, у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку. Картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, відведеного статтею 255 Кодексу для завершення митного оформлення, посадовою особою органу доходів і зборів, якою прийнято рішення про відмову. У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.

Судом досліджено картки відмови в прийнятті митних декларацій картки відмови у митному оформленні товарів №UA100050/2018/00070 та №UA100050/2018/00075 (а.с.232-234, т.1, 29-31 т.2) та з`ясовано, що у графі причини відмови у митному оформленні (випуску) товарів зазначено - відповідно до пункту 6 статті 54 та статті 256 МК України, в зв`язку з прийняттям рішень про коригування митної вартості.

Враховуючи визнання протиправним та скасування судом оскаржених рішень про коригування митної вартості товарів, які слугували підставою для прийняття спірних карток відмови у митному оформленні товарів, наявні підстави для визнання протиправними та скасування карток відмови в митному оформленні товарів.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході судового розгляду адміністративної справи відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування та не підтвердив правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах. Натомість позовні вимоги відповідають обставинам справи, ґрунтуються на вимогах закону та підтверджені належними й допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню повністю.

Суд присуджує на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІК-КАР" (вул. Кобзарська, 85, м. Рівне, 33003, код ЄДРПОУ 38342587) до Київської міської митниці ДФС (бульвар Вацлава Гавела, 8А, м. Київ, 02000, код ЄДРПОУ 39422888) про визнання протиправними та скасування рішень та карток відмови задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA100050/2018/000035/2 від 28.11.2018 та №UA100050/2018/000037/2 від 22.12.2018.

Визнати протиправними та скасувати картки відмови у митному оформленні товарів №UA100050/2018/00070 та №UA100050/2018/00075.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІК-КАР" (вул. Кобзарська, 85, м. Рівне, 33003, код ЄДРПОУ 38342587) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Київської міської митниці ДФС (бульвар Вацлава Гавела, 8А, м. Київ, 02000, код ЄДРПОУ 39422888) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 12064,59 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 22 липня 2019 року.

Суддя Дорошенко Н.О.