Постанова

від 21.08.2019 по справі 370/238/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження 22-ц/824/9310/2019

Справа № 370/238/16-ц

П О С Т А Н О В А

Іменем України

21 серпня 2019 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Богдан І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Макарівського районного суду Київської області в складі судді Мазки Н.Б., ухвалене в смт. Макарів 17 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Людвинівської сільської ради Макарівського району Київської області, треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Управління Держгеокадастру у Макарівському районі Київської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, -

в с т а н о в и в :

В лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Позов мотивував тим, що рішенням Людвинівської сільської ради Макарівського району № 6 а -І-V від 06 квітня 2006 року вилучено з користування ОСОБА_6 та передати у його користування земельну ділянку пл. 0,23 га. по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства, цим же рішенням йому було надано дозвіл на безкоштовну передачу у власність (приватизацію) земельної ділянки пл. 0,23 га. за вказаною адресою під зазначене цільове призначення. З матеріалів виготовленої на його ім`я технічної документації вбачається, що суміжними землекористувачами є ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , з інших сторін - проїзд та землі Людвинівської сільської ради, щодо зазначення суміжним землекористувачем з його земельною ділянкою відповідача ОСОБА_2 (правопопередник ОСОБА_7 ) інформація відсутня. Рішенням Людвинівської сільської ради від 24 березня 2009 року була затверджена технічна документація на його ім`я щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку та передано йому безоплатно у власність земельну ділянку пл. 0,2307 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку на території Людвинівської сільської ради по АДРЕСА_1 .

Рішенням Людвинівської сільської ради від 30 липня 2008 року передано у власність ОСОБА_7 земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства пл. 0,18 га., що знаходиться по АДРЕСА_2 , цим же рішенням ОСОБА_7 надано дозвіл на безоплатну передачу у власність (приватизацію) вказаної земельної ділянки. Рішенням Людвинівської сільської ради від 26 грудня 2008 року затверджено технічну документацію з землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку та передано у приватну власність ОСОБА_7 земельну ділянку пл. 0,1533 га. У державному акті ОСОБА_7 мається опис меж земельних ділянок суміжних землекористувачів, згідно якого вбачається, що суміжними землекористувачами є землі Людвинівської сільської ради та АДРЕСА_2, жодного зазначення в описі меж земельної ділянки ОСОБА_7 суміжного землекористувача ОСОБА_1 немає.

Проведеною земельно-технічною експертизою від 23 жовтня 2015 року встановлено, що частина земельної ділянки, належної ОСОБА_2 , накладається на земельну ділянку ОСОБА_1 ; фактично використовувана ОСОБА_1 земельна ділянка пл. 0,2194 га. менша на 0,0113 га. від тієї, яка має належати йому згідно з рішенням сільської ради та державним актом на право власності на земельну ділянку (0,2307 га.), а конфігурація належної йому земельної ділянки співпадає із конфігурацією земельної ділянки, зазначеною у державному акті на право власності на земельну ділянку від 28 квітня 2010 року та кадастровим планом, представленим у копії технічної документації із землеустрою.

На підставі вищевикладеного просив визнати рішення Людвинівської сільської ради Макарівського району № 106 а -ХІХ-V від 30 липня 2008 року та рішення сільської ради № 132-ХХІІІ-V від 26 грудня 2008 року про передачу у приватну власність та надання дозволу на виготовлення технічної документації з землеустрою ОСОБА_7 щодо земельної ділянки, наданої для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства пл. 0,18 га., що знаходиться по АДРЕСА_2 недійсними, оскільки вони прийняті без погодження меж суміжного землекористування з позивачем, представником сільської ради та без проведення інвентаризації земельної ділянки відповідача; визнати державний акт серії ЯЗ в„– 347533 на право власності на земельну ділянку ОСОБА_8 (первісний набувач - ОСОБА_7 ) пл. 0,1533 га., виданий Управлінням земельних ресурсів у Макарівському районі 03 червня 2009 року (кадастровий номер земельної ділянки 3222784401:01:017:0036 ), зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів Людвинівської сільської ради за № 010991400995, недійсним; скасувати державну реєстрацію земельної ділянки.

Уточнивши позовні вимоги в липні 2018 року, просив усунути перешкоди у користуванні земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_3 шляхом визнання рішення органу місцевого самоврядування та державного акту на право власності на земельну ділянку недійсними, скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 3222784401:01:017:0036 .

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 17 квітня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач ОСОБА_1 , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення Макарівського районного суду Київської області від 17 квітня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на те, що в рішенні не зазначено, на підставі чого суд прийшов до свого висновку; судом не розглядався (не досліджувався) відзив на позовну заяву представника відповідача, а у повному тексті рішення переписані усі доводи з тексту відзиву.

Вказував, що первісний власник земельної ділянки, із якою наявне накладення на його земельну ділянку - ОСОБА_7 , порушила процедуру оформлення свідоцтва на право власності на земельну ділянку.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 06 грудня 2017 року встановив, що ОСОБА_2 не є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3222784401:01:017:0036 - ця земельна ділянка йому належить і він має право нею користуватися, не має право розпоряджатися, оскільки своєчасно не провів державну реєстрацію, а також встановив, що саме земельна ділянка з кадастровим номером 3222784401:01:017:0036 накладається на сусідні земельні ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

У даній ситуації (земельна ділянка належить ОСОБА_2 , а у всіх реєстрах обліковується ОСОБА_7 ) - єдиний спосіб усунути перешкоду у користуванні та поновити порушені права законних власників земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - це визнання рішення органу місцевого самоврядування та державного акту на право власності на земельну ділянку недійсними, скасування державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 3222784401:01:017:0036 .

Від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого відповідач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Вказував, що відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції вірно вказав на те, що технічну документацію із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку позивача було затверджено рішенням Людвинівської сільської ради лише 24 березня 2009 року, а державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК в„– 673181 , яким посвідчується право власності позивача на земельну ділянку, видано 28 квітня 2010 року. В той же час ОСОБА_7 набула право власності на спірну ділянку з кадастровим номером 3222784401:01:017:0036 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ в„– 347533 , який видано 03 червня 2009 року, а відповідну документацію із землеустрою щодо складання державного акту на її ім`я було затверджено 26 грудня 2008 року.

Оскаржуваним судовим рішенням не було порушено норми ст. ст. 14, 41, Конституції України, ст. ст. 316, 321 ЦК України, ст. ст. 78, 90 ЗК України, оскільки право власності на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 3222784401:01:017:0036 у ОСОБА_7 виникло раніше, ніж у позивача.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,суд першої інстанції виходив із того, що право власності на земельну ділянку ОСОБА_7 набула раніше, ніж ОСОБА_1 , і позивач належними доказами не довів порушення своїх прав як власника земельної ділянки пл. 0,2307 га., кадастровий номер ділянки 3222784401:01:015:0005 .

Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Людвинівської сільської ради Макарівського району Київської області від 06 квітня 2006 року № 6 а -І-V передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд пл. 0,23 га., земельна ділянка знаходиться в АДРЕСА_1. ОСОБА_1 дозволено укласти договір на розробку технічної документації щодо складання державного акту на право власності з землевпорядною організацією, яка має відповідну ліцензію (а. с. 34 т. 1).

Рішенням Людвинівської сільської ради Макарівського району Київської області від 06 квітня 2006 року № 6 а -І-V надано ОСОБА_1 дозвіл на підготовку матеріалів інвентаризації земельних ділянок для безоплатної передачі у власність під будівництво і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) пл. 0,23 га. Остаточна площа земельних ділянок буде визначена після проведення інвентаризації землевпорядною організацією (а. с. 35 т. 1).

Рішенням Людвинівської сільської ради Макарівського району Київської області від 24 березня 2009 року № 151-ХХV-V затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на території Людвинівської сільської ради Макарівського району Київської області. Передано безоплатно у власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 0,2307 га. в АДРЕСА_1 ( а . с. 36 т. 1).

28 квітня 2010 року ОСОБА_1 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК в„– 673181 на підставі рішення Людвинівської сільської ради від 24 березня 2009 року (151-25-5), яким посвідчується його право власності на земельну ділянку пл. 0,2307 га. по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі № 011094802089. Кадастровий номер земельної ділянки 3222784401:01:015:005 , суміжні землевласники - ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , землі загального користування (проїзд) та землі Людвинівської сільської ради (а. с. 31 т. 1).

Із матеріалів справи також вбачається, що рішеннями Людвинівської сільської ради Макарівського району Київської області від 30 липня 2008 року № 106 а -ХІХ-V передано у власність ОСОБА_7 земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд пл. 0,18 га., яка знаходиться в АДРЕСА_2 , а також надано дозвіл на підготовку матеріалів інвентаризації земельних ділянок для безоплатної передачі у власність під будівництво і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) пл. 0,18 га. Остаточна площа земельних ділянок буде визначена після проведення інвентаризації землевпорядною організацією (а. с. 48 - 49 т. 1).

Рішенням Людвинівської сільської ради Макарівського району Київської області від 26 грудня 2008 року № 132-ХХІІІ-V затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_7 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд 0,1533 га. на території АДРЕСА_2 , та передано безоплатно у власність земельну ділянку загальною площею 0,1533 га. ОСОБА_7 (а. с. 195 т. 1).

03 червня 2009 року ОСОБА_7 одержала державний акт серії ЯЗ в„– 347533 на право власності на земельну ділянку на підставі рішення Людвинівської сільської ради від 26 грудня 2008 року № 132-ХХІІІ-V, який посвідчує її право власності на земельну ділянку пл. 0,1533 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд та знаходиться по АДРЕСА_2 . Кадастровий номер земельної ділянки - 3222784401:01:017:0036 , суміжні землевласники - землі сільської ради та АДРЕСА_2 (а. с. 44 т. 1).

29 березня 2012 року ОСОБА_7 на підставі договору дарування подарувала ОСОБА_2 земельну ділянку пл. 0,1533 га., яка розташована на території АДРЕСА_2 , цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, кадастровий номер 3222784401:01:017:0036 (а. с. 46 - 47 т. 1).

23 жовтня 2015 року ТОВ Судова незалежна експертиза України складено висновок № СЕ-1-1-353/15 у справі № 370/840/15-ц за повозом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , ОСОБА_3 , Людвинівської сільської ради Макарівського району Київської області, третя особа Управління Держземагентства у Макарівському районі Київської області про визнання рішень сільської ради, державних актів на право власності на земельні ділянки недійсними, скасування державної реєстрації, згідно якого фактичне розташування, існуючі межі (їх розміри), координати поворотних точок земельної ділянки ОСОБА_2 не відповідають тим, що зазначені у копії технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку та у копії державного акту на право власності на земельну ділянку від 03 червня 2009 року серія ЯЗ в„– 347533 , визначити усі фактичні межі (їх розміри), конфігурацію, координати поворотних точок та площу земельної ділянки ОСОБА_2 не надалось можливості; фактичне розташування земельної ділянки ОСОБА_11 . пл. 0,2194 га. за фактичним використанням не відповідають тим, що зазначені у копії технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 та у копії державного акту на право власності на земельну ділянку від 28 квітня 2010 року серія ЯК в„– 673181 .

Фактичне місце розташування земельної ділянки пл. 0,2194 га. зміщене вправо від місця розташування земельної ділянки пл. 0,2307 га., зовнішні межі якої визначені державним актом та технічною документацією із землеустрою. Конфігурація земельної ділянки ОСОБА_1 за фактичним використанням в цілому однакова із конфігурацією земельної ділянки л. 0,2307 га., визначеної зовнішніми межами згідно із копією Державного акту на право власності на земельну ділянку від 28 квітня 2010 року серія ЯК в„– 673181 та кадастровим планом.

Частина земельної ділянки у формі багатокутника пл. 532,70 кв.м., яка входить до складу площі земельної ділянки 0,1533 га., із кадастровим номером 3222784401:01017:0036 , належної ОСОБА_2 , накладається на земельну ділянку ОСОБА_1 . пл. 0,2307 га. з кадастровим номером 3222784401:01:015:0005 (а. с. 28 т. 1).

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 12 квітня 2016 року у справі № 370/840/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , ОСОБА_3 , Людвинівської сільської ради Макарівського району Київської області, третя особа Управління Держземагентства у Макарівському районі Київської області про визнання рішень сільської ради, державних актів на право власності на земельні ділянки недійсними, скасування державної реєстрації земельної ділянки, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 20 липня 2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 грудня 2017 року, в позові відмовлено (а. с. 92 - 100 т. 1, 3 - 10 т. 2).

На а. с. 146 - 149 т. 1 наявна інформація Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, згідно якої власником земельної ділянки пл. 0,1533 га, кадастровий номер 3222784401:01:017:0036 є ОСОБА_7 , а власником земельної ділянки пл. 0,2307 га., кадастровий номер 3222784401:01:015:0005 є ОСОБА_1 ; інформація про державну реєстрацію права (в Державному реєстрі прав) про обох власників відсутня.

На а. с. 160 - 179, 182 - 196 наявні технічні документації із землеустрою щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_7 та ОСОБА_1 .

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. ст. 14, 41 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. ст. 316, 321 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. ст. 78, 90 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Аналогічна норма міститься і в ст. 155 ЗК України, відповідно до якої у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Як вбачається із вказаних вище норм, для визнання акта (в даному випадку - рішення органу місцевого самоврядування) незаконним (недійсним), необхідно, щоб такий акт одночасно порушував права або інтереси позивача та суперечив актам цивільного законодавства.

Разом із тим, позивачем не надано доказів порушення оспорюваними рішеннями Людвинівської сільської ради Макарівського району Київської від 30 липня 2008 року № 106 а -ХІХ-V та від 26 грудня 2008 року № 132-ХХІІІ-V його прав як власника земельної ділянки.

Відповідно до ст. ст. 125, 126 ЗК України в редакції, чинній на момент отримання ОСОБА_1 та ОСОБА_7 державних актів на право власності на земельні ділянки, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою.

Так, судом встановлено і доводами апеляційної скарги не спростовано, що станом на час прийняття Людвинівської сільською радою рішення від 24 березня 2009 року, яким ОСОБА_1 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання державного акту та передано йому у власність земельну ділянку пл. 0,2307 га., спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3222784401:01:017:0036 вже була сформована як об`єкт цивільних прав і була передана у приватну власність ОСОБА_7 на підставі рішення Людвинівської сільської ради від 26 грудня 2008 року.

Крім того, державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_7 отримала 03 червня 2009 року, а позивач - лише 28 квітня 2010 року, тобто ОСОБА_7 стала власником своєї земельної ділянки раніше, ніж позивач.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не доведено порушення його прав рішеннями органу місцевого самоврядування та власником земельної ділянки ОСОБА_2 , а посилання апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції ст. ст. 13, 14, 22, 41, 68, 129 Конституції України, Європейської конвенції про захист прав і основоположних свобод, ст. ст. 21, 316, 317, 321 ЦК України, ст. ст. 78, 90, 152 ЗК України не є обґрунтованими та відхиляються апеляційним судом.

Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_7 порушила процедуру оформлення свідоцтва на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222784401:01:017:0036 , є безпідставними, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження зазначеної обставини. Дана обставина не встановлена судами під час розгляду справи № 370/840/15-ц, судові рішення по якій наявні в матеріалах справи, на які посилається позивач, також позивач не зазначає, які саме норми права було порушено під час приватизації ОСОБА_7 належної їй земельної ділянки та якими доказами це підтверджується.

Спростовуються змістом рішення доводи апеляційної скарги про відсутність в рішенні суду мотивів його прийняття, оскільки в рішенні суду першої інстанції чітко зазначено, що суд виходив із пріоритетності набуття права власності першим із власників, яким в даному випадку є ОСОБА_7 .

Посилання заявника в апеляційній скарзі, що ОСОБА_7 не скористалась своїм правом на розірвання договору дарування земельної ділянки від 29 березня 2012 року, не є предметом спору по даній справі і відхиляються апеляційним судом.

Не є підставою для скасування рішення і доводи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, що ОСОБА_2 не є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3222784401:01:017:0036 , оскільки сторони не заперечували, що за договором дарування земельної ділянки від 29 березня 2012 року земельна ділянка перейшла від ОСОБА_7 до ОСОБА_2 , і саме позивач ОСОБА_1 пред`явив позов про усунення перешкод в користуванні земельної ділянки до останнього.

Крім того, п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 Про судове рішення у цивільній справі роз`яснено, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Апеляційний суд враховує, що позивачем заявлялись вимоги про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації земельної ділянки із кадастровим номером 3222784401:01:017:0036 , однак до участі в справі як відповідача орган, яким видано оспорюваний державний акт, ним залучено не було і вимоги фактично пред`явлені до третьої особи, а тому в даній частині позов задоволенню не підлягав в будь-якому випадку.

Зазначаючи в апеляційній скарзі, що у судовому процесі не розглядався (не досліджувався) відзив на позовну заяву, доводи якого наведені в тексті рішення, позивач не зазначає, які норми процесуального права, на його думку, були порушені судом, враховуючи, що копія відзиву відповідно до ст. 191 ЦПК України була направлена відповідачем на адресу всіх учасників справи, в тому числі позивача (а. с. 31 - 32 т. 2).

Апеляційний суд враховує, що відповідно до ч. 7 ст. 223 ЦПК України стислий зміст відзиву на позов оголошується судом лише в разі відсутності сторони відповідача, однак представник відповідача, виходячи із змісту протоколу судового засідання від 11 грудня 2018 року, був присутній та надавав пояснення (а. с. 112 т. 2).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 389 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 17 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 22 серпня 2019 року.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагеєв В.О.

Яворський М.А.