Рішення

від 13.08.2019 по справі 382/270/19

ЯГОТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Яготинський районний суд Київської області

Справа № 382/270/19

Провадження № 2/382/385/19

РІШЕННЯ

Іменем України

13 серпня 2019 року Яготинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Литвин Л.І.

при секретарі Чемерис С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Яготин справу за позовом ОСОБА_1 до Баришівської районної ради Київської області, смт. Баришівка Київської області вул. Площа Миру,1, третя особа: голова Баришівської районної ради Київської області ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

В позові до суду позивач вказав, що з 17 грудня 2012 року його - ОСОБА_1 , призначено на посаду головного лікаря Баришівської центральної районної лікарні що підтверджується розпорядженням Баришівської районної державної адміністрації Київської області від 17 грудня 2012 року №114-к. Рішенням Баришівської районної ради Київської області від 17 січня 2013 року №786-30-06 позивача затверджено на вказаній посаді. Він працював головним лікарем Баришівської ЦРЛ більше трьох років. За весь час роботи дисциплінарні стягнення до нього не застосовувались. 20 листопада 2013 року він пройшов атестацію в атестаційній комісії при Головному управлінні охорони здоров`я Київської облдержадміністрації і йому присвоєно першу кваліфікаційну категорію. У липні 2016 року Баришівською районною радою йому було повідомлено про необхідність укладення контракту. При цьому, жодним чином не проінформовано про подальші умови роботи. Його неодноразові звернення були проігноровані. Оскільки позивач працював на основі безстрокового трудового договору, то укладення контракту з обмеженим строком дії у будь-якому випадку є зміною істотних умов праці та погіршенням його становища. 27 липня 2016 року листом №01-04(06)/275 Баришівська районна рада, у порядку ст. 32 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), повідомила позивача про зміну істотних умов праці та необхідність укладення контракту, а також припинення трудового договору у разі не згоди продовження роботи на нових умовах. Разом з цим, позивачу не було надано ні проекту контракту, ні відомостей про його умови. Він продовжував виконувати свою роботу, від укладення контракту не відмовлявся. 05 серпня 2016 року внаслідок постійних переживань, стресу та тиску з боку роботодавця, стан здоров`я позивача погіршився і він опинився на лікуванні у терапевтичному відділенні Яготинської центральної районної лікарні, про що свідчать довідка від 23 серпня 2016 року №23 та листок непрацездатності №754938. Цього ж дня - 05 серпня 2016 року, до моменту закінчення двомісячного строку для зміни істотних умов праці, у період тимчасової непрацездатності позивача, відповідачі звільнили його з роботи. Підстава звільнення - ст. 7 КЗпП України, порушення вимог ст. 16 Закону України Основи законодавства України про охорону здоров`я (призначення на посаду без укладення контракту), про що Баришівською районною радою Київської області відповідачами було прийнято рішення від 05 серпня 2016 року №228-09-07 та наказ Баришівської центральної районної лікарні від 08 серпня 2016 року №92-к. Згідно рішення Яготинського районного суду Київської області від 16 листопада 2016 року позов ОСОБА_1 до Баришівської районної ради Київської області, Баришівська центральна районна лікарня, третя особа: Голова Баришівської районного ради Гуменюк Володимир Антонович, про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, було задоволено. Скасовано рішення Баришівської районної ради Київської області від 05 серпня 2016 року №228-09-07 Про звільнення ОСОБА_1 з посади головного лікаря комунального закладу Баришівська центральна районна лікарня , як незаконне. Скасовано наказ Баришівської центральної районної лікарні від 08 серпня 2016 року №92-к Про звільнення ОСОБА_1 з посади головного лікаря комунального закладу Баришівська центральна районна лікарня , як незаконний. Поновлено ОСОБА_1 на роботі - на посаді головного лікаря Баришівської центральної районної лікарні (ідентифікаційний код 01994379). Стягнуто з Баришівської центральної районної лікарні (ідентифікаційний код 01994379) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме із 01.09. 2016 року по 16.11. 2016 року в сумі 23 564 грн. / двадцять три тисячі п`ятсот шістдесят чотири/ гривні. Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць в розмірі 10 038 (десять тисяч тридцять вісім) гривень та поновлення ОСОБА_1 на роботі - на посаді головного лікаря КЗ Баришівська центральна районна лікарня . 17 листопада 2016 року виконавцем Баришівського районного відділу державної виконавчої служби винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та зобов`язано боржника виконати судове рішення негайно. 22 листопада 2016 року виконавцем складено акт про невиконання боржником судового рішення, а саме не надано наказу про поновлення на роботі на посаді головного лікаря Баришівської ЦРЛ та не внесено відповідного запису до його трудової книжки. Відповідно до вимог ст. 63,75 ЗУ Про виконавче провадження виконавцем 22 листопада 2016 року винесено постанову про накладення штрафу на боржника Баришівську ЦРЛ в особі головного лікаря Буняк Г.М ОСОБА_3 на суму 3400 грн. та зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом трьох робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання судового рішення. Штраф на суму 3400 грн. сплачений боржником 23 листопада 2016 року (пл. доручення №1185). 25 листопада 2016 року виконавцем складено акт про те, що боржником повторно не виконане судове рішення, а саме, не надано наказу про поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді головного лікаря Баришівської ЦРЛ та не внесено відповідного запису до трудової книжки. 28 листопада 2016 року виконавцем відповідно до вимог ст. 75 ЗУ Про виконавче провадження винесено постанову про накладення на боржника штрафу у подвійному розмірі, що складає 6800 грн. та 30.11.2016 року за вих. №11128 направлено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення до правоохоронних органів.

У вересні 2017 року в зв`язку з невиконанням рішення суду про поновлення на роботі він звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідачів середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення його на роботі, а саме з 01.12.2016 року по 01.09.2017 року. Так, рішенням Яготинського районного суду Київської області від 29 січня 2018 року позов ОСОБА_1 було задоволено та стягнуто із Баришівської центральної районної лікарні на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, а саме з 01.12.2016 по 01.09.2017в сумі 90 342 грн. Також стягнуто із Баришівської районної ради Київської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

1 серпня 2018 року постановою Апеляційного суду Київської області рішення Яготинського районного суду Київської області від 29 січня 2018 року було змінено та стягнуто із Баришівської центральної районної лікарні на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 01 грудня 2016 року по 1 вересня 2017 року в розмірі 71 091 грн. 80 коп. (сімдесят одну тисячі дев`яносто одну) гривню 80 копійок. Однак, незважаючи на вищевказані рішення, якими відносно відповідачів прийнято міри покарання щодо невиконання рішення суду у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, а також стягнення моральної шкоди, станом на 6 лютого 2019 року ОСОБА_1 й досі не поновлено на роботі. Зазначене рішення суду також не виконано правонаступником Баришівської ЦРЛ Комунальним некомерційним підприємством Баришівська центральна районна лікарня Баришівської районної ради Київської області.Тобто, рішення Яготинського районного суду Київської області від 16 листопада 2016 року щодо поновлення ОСОБА_1 на роботі - на посаді головного лікаря Баришівської центральної районної лікарні, відповідачами й досі не виконано. А тому з огляду на вказані обставини, з метою захисту своїх прав, він вимушений звернутися до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, а саме за період з 01.09.2017 по 01.02.2019.у справі № 382/1438/17 (про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі за період з 01.12.2016 по 01.09.2017 ) встановлено, що розмір середньоденної заробітної плати позивача становить 384,28 грн.. Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Отже, для визначення середнього заробітку за час невиконання рішення суду необхідно помножити середньоденну заробітну плату на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (з 01.09,2017 по 01.02.2019 року) 357 днів та отримаємо середній заробіток за час невиконання рішення суду про поновлення на роботі в розмірі 137 187,96 гривень. Розрахунок кількості робочих днів з урахуванням святкових днів було проведено наступним чином.

Так, у вересні 2017 року кількість робочих днів становила 21 день; у жовтні

року - 21 днів, у листопаді 2017 року-22 дня, у грудні 2017 року-21 день,січні

року - 21 день, у лютому 2018 р. -20 днів , у березні 2018 року- 21 день, у квітні 2018 року - 20 днів, у травні 2018 року - 20 днів, у червні 2018 року- 20 днів, у липні 2018 року-22 дня , у серпні 2018 року -22 дня , у вересні 2018 року - 20 днів , у жовтні 2018 року - 22 дня , у листопаді 2018 року - 22 дня , у грудні 2018року- 21 день, у січні 2019 року - 21 дні. Всього 357 робочих днів.

Крім того, внаслідок незаконних дій відповідачем позивачу завдано моральної шкоди. Своїми діями відповідач 1 продемонстрував, що нехтуючи нормами закону, він може дозволити собі будь-яку поведінку і відношення до працівників. Вкрай обурливою є байдужість відповідача 1 до гарантованих основним Законом держави Україна прав людини, зокрема, права на працю. Такий підхід до управління не може бути нешкідливим, оскільки свідчить про упереджене ставлення та спричиняє негативні наслідки. Відмітимо, що докази моральних страждань не є сталою системою. Позивач повинен доказати наявність моральної шкоди, тобто негативних змін у психічному, психологічному та моральному стані. Разом з тим, очевидним є той факт, що не поновленням позивача на роботі, втратою заробітку завдається моральна шкода, психологічні та душевні страждання. Внаслідок порушення відповідачем 1 законодавства про працю життєвий уклад позивача зазнав суттєвих змін: він позбавлений можливості реалізувати своє право на працю. На даний час позивач перебуває у стані пригнічення та стресу, оскільки більше трьох років свого життя він старанно й сумлінно працював на посаді головного лікаря. Крім того, не вчинивши жодного правопорушення, не відомо взагалі з яких причин позивач був звільнений. Усі наведені обставини завдають йому душевного болю, погіршили його самопочуття, самооцінку, сон. Позивача не покидають відчуття приниження, пригнічення, неврівноваженості, зневаги, образи тощо. У свою чергу відповідач 1 мав можливість і час, щоб здійснити своєчасне виконання рішення Яготинського районного суду Київської області від 16 листопада 2016 року та поновити позивача на посаді, з якої його було незаконно звільнено. Однак він відобразив поверхневість прийняття кадрових рішень, цинічну швидкість реакції на будь-яку інформацію, байдужість до питання встановлення істини та людського життя. Така поведінка не могла бути нешкідливою. Водночас, обов`язок не завдавати шкоди поширюється на кожного. Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, приймаючи до уваги характер й обсяг страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат, обсяг вимушених змін у життєвих стосунках, додаткові зусилля для організації свого життя (адже інших доходів позивач не має, з розпорядженням і наказом про звільнення його не ознайомлено), таке порушення трудових прав є істотним і призвело до моральних страждань. Через незаконні дії відповідача 1 позивачу завдано душевного болю, відчуттів зневаги і приниження, пригнічення та образи, підриву його професійного авторитету і ділової репутації серед колег, підлеглих працівників та посадових осіб міста. З огляду на викладене, розмір моральної шкоди, що виражає глибину внутрішніх психологічних переживань оцінено позивачем у 50000,00 грн. (п`ятдесят тисяч гривень 00 коп.). Позивач вважає його розумним та справедливим.

Просив стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Баришівська центральна районна лікарня" Баришівської районної ради Київської області, яке являються правонаступником Баришівської центральної районної лікарні, (ідентифікаційний код 01994379) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, а саме із 01.09.2017 по 01.02.2019 в сумі 137 187,96 ( сто тридцять сім тисяч сто вісімдесят сім) гривень 96 копійок та моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн. (п`ятдесят тисяч гривень 00 коп.), а також судові витрати.

В заяві до суду позивач від вимог в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, а саме із 01.09.2017 по 01.02.2019 в сумі 137 187,96 ( сто тридцять сім тисяч сто вісімдесят сім) гривень 96 копійок відмовився, в цій частині просив провадження по справі закрити.

Просив стягнути із відповідача на його користь лише моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн. (п`ятдесят тисяч гривень 00 коп.), а також судові витрати .

Ухвалою суду від 11.07.2019 року провадження у справі в частині вимог позивача щодо стягнення із відповідача середнього заробітку за весь час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, а саме із 01.09.2017 по 01.02.2019 в сумі 137 187,96 ( сто тридцять сім тисяч сто вісімдесят сім) гривень 96 копійок, закрито.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги позивача не визнав та вказав, що під час підготовки до участі у судовому розгляді, Баришівською районною радою встановлено те, що позивач перебуває у трудових відносинах з Яготинською ЦРЛ. Тому даний факт доводить, що на даний час позивач реалізує конституційне право на працю. Питання відшкодування моральної шкоди, окрім посилань на нормативні акти на загальновідомі факти не містить обґрунтування. Посилаючись на ст. 237-1 КзпП, ст. 23 ЦК України, на Постанову Пленуму від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди ), на Методичних рекомендацій Міністерства юстиції України від 13.05.2004 року Про відшкодування моральної шкоди п. 6.4, ст. 81 ЦПК України, просив у задоволенні позову відмовити.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково.

Як вбачається із рапорту головного бухгалтера КНП "Баришівська ЦРЛ" ОСОБА_4 , Постанова Київського апеляційного суду виконана, на рахунок ОСОБА_1 перераховано заробіток за весь час вимушеного прогулу в розмірі 179 469,98 грн.(а.с.115-118).

Із наказів КНП "Баришівська ЦРЛ" №93-к та 94-к (а.с. 119-120) вбачається, що ОСОБА_1 поновлено на посаді головного лікаря з 20 травня 2019 року, та того ж дня звільнено із займаної посади за згодою сторін згідно заяви останнього.

В силу частини п`ятої статті 235 КЗпП України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

В силу ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням Яготинського районного суду Київської області від від 16 листопада 2016 року позов ОСОБА_1 до Баришівської районної ради Київської області, Баришівська центральна районна лікарня, третя особа: Голова Баришівської районного ради Гуменюк Володимир Антонович, про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, було задоволено. Скасовано рішення Баришівської районної ради Київської області від 05 серпня 2016 року №228-09-07 Про звільнення ОСОБА_1 з посади головного лікаря комунального закладу Баришівська центральна районна лікарня , як незаконне. Скасовано наказ Баришівської центральної районної лікарні від 08 серпня 2016 року №92-к Про звільнення ОСОБА_1 з посади головного лікаря комунального закладу Баришівська центральна районна лікарня , як незаконний. Поновлено ОСОБА_1 на роботі - на посаді головного лікаря Баришівської центральної районної лікарні (ідентифікаційний код 01994379). Стягнуто з Баришівської центральної районної лікарні (ідентифікаційний код 01994379) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме із 01.09. 2016 року по 16.11. 2016 року в сумі 23 564 грн. / двадцять три тисячі п`ятсот шістдесят чотири/ гривні. Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць в розмірі 10 038 (десять тисяч тридцять вісім) гривень та поновлено ОСОБА_1 на роботі - на посаді головного лікаря КЗ Баришівська центральна районна лікарня . Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 31.01.2017 рішення Яготинського районного суду Київської області від 16.11.2016 року залишено без змін. Відділом примусового виконання рішень Управління ДВС в Київській області відкрито виконавче провадження про виконання рішення Яготинського районного суду від 16.11.2016 року.

У вересні 2017 року, у зв`язку з невиконанням рішення суду про поновлення на роботі, ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою про стягнення із відповідачів середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення його на роботі, а саме з 01.12.2016 року по 01.09.2017 року. Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 29 січня 2018 року позов ОСОБА_1 було задоволено та стягнуто із Баришівської центральної районної лікарні на його користь середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, а саме з 01.12.2016 по 01.09.2017 в сумі 90 342 грн. Також стягнуто із Баришівської районної ради Київської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

1 серпня 2018 року Постановою апеляційного суду Київської області рішення Яготинського районного суду Київської області від 29 січня 2018 року було змінено та стягнуто із Баришівської центральної районної лікарні на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 01 грудня 2016 року по 1 вересня 2017 року в розмірі 71 091 грн. 80 коп. (сімдесят одну тисячу дев`яносто одну) гривню 80 копійок, в решті рішення залишено без змін.

20 травня 2019 року згідно розпорядження Баришівської селищної ради 186-01-09 ОСОБА_1 поновлено на посаді головного лікаря КНП "Баришівська ЦРЛ".

20 травня 2019 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади за згодою сторін на підставі розпорядження Баришівської селищної ради №187-01-09 та заяви останнього.

Згідно платіжного доручення від 21 травня 2019 року КНП "Баришівська ЦРЛ" на користь ОСОБА_1 перераховано середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 103 000,00 грн. та 77 049,19 грн.

Разом з тим, тривалим невиконанням рішення суду позивачу завдана моральна шкода. Останній зазнавав психологічних та душевних страждань, життєвий уклад позивача зазнавав суттєвих змін. В судовому засіданні встановлено, що останній був вимушений на час невиконання відповідачами рішення суду працевлаштуватись на іншій роботі, щоб забезпечувати сім`ю необхідним. Позивач був позбавлений можливості обіймати посаду, на якій пропрацював більше трьох років, та з якої був незаконно звільнений. В результаті тривалого невиконання рішення суду з вини відповідача, безпідставного нехтування законом, відмови у поновленні його прав, останній зазнавав душевного болю, відчуття приниження, пригнічення, зневаги, образи тощо. Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, приймаючи до уваги характер і обсяг страждань, яких зазнавав позивач, обсяг вимушених змін у життєвих стосунках, додаткові зусилля для організації свого життя, суд вважає, що порушення прав позивача було істотним і призвело до моральних страждань.

Враховуючи характер порушених прав позивача, глибину його душевних страждань, позбавлення його можливості реалізувати себе на займаній раніше посаді, ступінь вини відповідачів, які без поважних причин не виконували тривай час рішення, суд оцінює моральну шкоду у розмірі 10 000 гривень, а решту вимог в цій частині вважає безпідставною. Доводи відповідача в тій частині, що в житті позивача не сталось суттєвих змін, так як він працював на іншій роботі, суд до уваги прийняти не може, та вважає, що працевлаштування позивача на іншу роботу є вимушеними змінами в його житті, які викликані порушенням його законних прав та є наслідком саме неправомірних дій відповідача щодо невиконання рішення суду.

За таких обставин, позов підлягає до часткового задоволення.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 82,141, 264-266 ЦПК України, ст. 23 ЦК України, ст.ст. 235, 236, 237-1 КзПП України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Баришівської районної ради Київської області, смт. Баришівка Київської області вул. Площа Миру,1, третя особа: голова Баришівської районної ради Київської області ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути із Баришівської районної ради Київської області, смт. Баришівка Київської області вул. Площа Миру,1, (ідентифікаційний код 05408852) на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із Баришівської районної ради Київської області (ідентифікаційний код 05408852) на користь держави 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) гривню судового збору.

Повний текст рішення виготовлений 23 серпня 2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається до Київського апеляційного суду через Яготинський районний суд Київської області.

Суддя Литвин Л.І.