Постанова

від 28.11.2019 по справі 382/270/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 382/270/19 головуючий у суді І інстанції Литвин Л.І.

провадження № 22-ц/824/14343/2019 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28листопада 2019 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді -Березовенко Р.В., суддів:Лівінського С.В., Суханової Є.М., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Баришівської районної ради Київської області на рішення Яготинського районного суду Київської області від 13 серпня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Баришівської районної ради Київської області, третя особа: голова Баришівської районної ради Київської області Гуменюк Володимир Антонович, про стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Баришівської районної ради Київської області, третя особа: голова Баришівської районної ради Київської області Гуменюк Володимир Антонович, про стягнення моральної шкоди.

Свої вимоги мотивував тим, що з згідно рішення Яготинського районного суду Київської області від 16 листопада 2016 року його позов до Баришівської районної ради Київської області, Баришівської центральної районної лікарні, третя особа: Голова Баришівської районного ради Гуменюк Володимир Антонович, про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, було задоволено. Скасовано рішення Баришівської районної ради Київської області від 05 серпня 2016 року №228-09-07 Про звільнення ОСОБА_2 з посади головного лікаря комунального закладу Баришівська центральна районна лікарня , як незаконне. Скасовано наказ Баришівської центральної районної лікарні від 08 серпня 2016 року №92-к Про звільнення ОСОБА_2 з посади головного лікаря комунального закладу Баришівська центральна районна лікарня , як незаконний. Поновлено ОСОБА_2 на роботі - на посаді головного лікаря Баришівської центральної районної лікарні. Стягнуто з Баришівської центральної районної лікарні на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме із 01.09.2016 року по 16.11.2016 року в сумі 23 564 грн. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць в розмірі 10 038 гривень та поновлення ОСОБА_2 на роботі на посаді головного лікаря КЗ Баришівська центральна районна лікарня .

17 листопада 2016 року державним виконавцем Баришівського районного відділу державної виконавчої служби винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та зобов`язано боржника виконати судове рішення негайно. 22 листопада 2016 року державним виконавцем складено акт про невиконання боржником судового рішення, а саме не надано наказу про поновлення на роботі на посаді головного лікаря Баришівської ЦРЛ та не внесено відповідного запису до його трудової книжки.

Відповідно до вимог ст. 63 , 75 ЗУ Про виконавче провадження виконавцем 22 листопада 2016 року винесено постанову про накладення штрафу на боржника Баришівську ЦРЛ в особі головного лікаря Буняк Г.М. на суму 3 400 грн. та зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом трьох робочих днів. Попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання судового рішення. Штраф на суму 3 400 грн. сплачений боржником 23 листопада 2016 року. 25 листопада 2016 року виконавцем складено акт про те, що боржником повторно не виконано судове рішення, а саме, не надано наказу про поновлення ОСОБА_2 на роботі на посаді головного лікаря Баришівської ЦРЛ та не внесено відповідного запису до трудової книжки. 28 листопада 2016 року виконавцем відповідно до вимог ст. 75 ЗУ Про виконавче провадження винесено постанову про накладення на боржника штрафу у подвійному розмірі, що складає 6 800 грн. та 30.11.2016 року направлено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення до правоохоронних органів.

У вересні 2017 року, в зв`язку з невиконанням рішення суду про поновлення на роботі позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідачів середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення його на роботі, а саме з 01.12.2016 року по 01.09.2017 року. Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 29 січня 2018 року позов ОСОБА_2 було задоволено та стягнуто із Баришівської центральної районної лікарні на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, а саме з 01.12.2016 року по 01.09.2017 року в сумі 90 342 грн. Також, стягнуто із Баришівської районної ради Київської області на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

01 серпня 2018 року постановою Апеляційного суду Київської області рішення Яготинського районного суду Київської області від 29 січня 2018 року було змінено та стягнуто із Баришівської центральної районної лікарні на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 01 грудня 2016 року по 01 вересня 2017 року в розмірі 71 091 грн. 80 коп. В іншій частині рішення суду було залишено без змін.

Однак, станом на 06 лютого 2019 року ОСОБА_2 на роботі не поновлено.

Оскільки, рішення суду не виконане, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення моральної шкоди, заподіяної внаслідок незаконних дій відповідача в період з 01 вересня 2017 року по 01 лютого 2019 року, які полягають у тривалому невиконанні рішення суду щодо поновлення його на роботі, втратою заробітку чим йому завдається моральна шкода, психологічні та душевні страждання. Через незаконні дії відповідача позивачу завдано душевного болю, відчуттів зневаги і приниження, пригнічення та образи, підриву його професійного авторитету і ділової репутації серед колег, підлеглих працівників та посадових осіб. Розмір моральної шкоди, що виражає глибину внутрішніх психологічних переживань оцінено позивачем у 50000 грн.

Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 13 серпня 2019 року позов ОСОБА_1 до Баришівської районної ради Київської області, третя особа: голова Баришівської районної ради Київської області Гуменюк Володимир Антонович, про стягнення моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто із Баришівської районної ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. Стягнуто із Баришівської районної ради на користь держави судовий збір в розмірі 1921 грн.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням відповідач Баришівська районна рада подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт, посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та неправильне встановлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильної оцінки доказів. При цьому зазначає, що позивачем не доведено, в чому особисто для нього, проявилася моральна шкода, які негативні наслідки настали, що покладено саме в таку суму морального відшкодування та якими доказами підтверджується спричинення позивачу, саме, відповідачем моральної шкоди та її розмір. Крім того, зазначає, що судом було невірно стягнуто судовий збір в розмірі 1921 грн., що не є пропорційним до задоволених позовних вимог.

В ухвалі про відкриття апеляційного провадження позивачу було надано строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, однак відзиву до суду не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки, в даній справі ціна позову становить 50 000 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму, і дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України , без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК Українирішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Яготинського районного суду Київської області від 16 листопада 2016 року позов ОСОБА_2 до Баришівської районної ради Київської області, Баришівської центральної районної лікарні, третя особа: голова Баришівської районного ради Гуменюк Володимир Антонович, про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, було задоволено. Скасовано рішення Баришівської районної ради Київської області від 05 серпня 2016 року №228-09-07 Про звільнення ОСОБА_2 з посади головного лікаря комунального закладу Баришівська центральна районна лікарня , як незаконне. Скасовано наказ Баришівської центральної районної лікарні від 08 серпня 2016 року №92-к Про звільнення ОСОБА_2 з посади головного лікаря комунального закладу Баришівська центральна районна лікарня , як незаконний. Поновлено ОСОБА_2 на роботі - на посаді головного лікаря Баришівської центральної районної лікарні. Стягнуто з Баришівської центральної районної лікарні на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме із 01.09.2016 року по 16.11.2016 року в сумі 23 564 грн. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць в розмірі 10 038 гривень та поновлення ОСОБА_2 на роботі на посаді головного лікаря КЗ Баришівська центральна районна лікарня (а.с.31-36).

Постановою Апеляційного суду Київської області від 31.01.2017 року рішення Яготинського районного суду Київської області від 16 листопада 2016 року залишено без змін (а.с.36-42).

Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 29 січня 2018 року позов ОСОБА_2 було задоволено та стягнуто із Баришівської центральної районної лікарні на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, а саме з 01.12.2016 року по 01.09.2017 року в сумі 90 342 грн. Стягнуто із Баришівської районної ради Київської області на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. (а.с.18-21).

01 серпня 2018 року постановою Апеляційного суду Київської області рішення Яготинського районного суду Київської області від 29 січня 2018 року було змінено та стягнуто із Баришівської центральної районної лікарні на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 01 грудня 2016 року по 01 вересня 2017 року в розмірі 71 091 грн. 80 коп. В іншій частині рішення суду було залишене без змін (а.с.22-26).

Згідно рапорту головного бухгалтера КНП "Баришівська ЦРЛ" Шевченко О.П. , 21 травня 2019 року на рахунок ОСОБА_2 перераховано суму в розмірі 179 469,98 грн. за весь час затримки поновлення на роботі, а саме із 01.9.2017 року по 20.05.2019 року (а.с.115-118).

Відповідно до наказів КНП "Баришівська ЦРЛ" №93-к та 94-к (а.с. 119-120) ОСОБА_2 поновлено на посаді головного лікаря з 20 травня 2019 року, та того ж дня звільнено із займаної посади за згодою сторін, згідно заяви останнього.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції вважав, що тривалим невиконанням рішення суду позивачу завдана моральна шкода. Останній зазнавав психологічних та душевних страждань, життєвий уклад позивача зазнавав суттєвих змін. Позивач був вимушений на час невиконання відповідачами рішення суду працевлаштуватись на іншій роботі, щоб забезпечувати сім`ю необхідним. Позивач був позбавлений можливості обіймати посаду, на якій пропрацював більше трьох років, та з якої був незаконно звільнений. В результаті тривалого невиконання рішення суду з вини відповідача, безпідставного нехтування законом, відмови у поновленні його прав, позивач зазнавав душевного болю, відчуття приниження, пригнічення, зневаги, образи. Суд першої інстанції, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, приймаючи до уваги характер і обсяг страждань, яких зазнав позивач, обсяг вимушених змін у його життєвих стосунках, додаткові зусилля для організації свого життя, вважав, що порушення прав позивача мало місце, було істотним і призвело до моральних страждань, оцінивши моральну шкоду у розмірі 10 000 гривень. Рішення в частині стягнення судового збору в розмірі 1921 грн. з відповідача судом не мотивовано.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно ч. 5 статті 235 КЗпП України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

В силу ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а, також, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в пунктах 9, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , судам необхідно враховувати, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, порушення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а, також, з урахуванням інших обставин які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди мають враховуватись вимоги розумності та справедливості.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем, незважаючи на негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на роботі та виплаті на його користь визначених судами сум, тривалий час рішення суду не виконувалося без будь-яких законних підстав і було виконано лише у травні 2019 року, під час розгляду даної справи. На думку колегії суддів, такі дії позивача безсумнівно є незаконними та безумовно свідчать про тривале порушення законних прав позивача, що призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Зважаючи на порушення відповідачем прав позивача, внаслідок тривалого невиконання рішення суду, колегія суддів вважає, що, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що діями відповідача в період з 01 вересня 2017 року по 01 лютого 2019 року спричинено позивачу моральну шкоду, і її розмір, з урахуванням характеру порушених прав позивача, глибини його душевних страждань, позбавлення його можливості реалізувати себе на займаній раніше посаді, обсяг вимушених змін у життєвих стосунках, додаткові зусилля для організації свого життя, визначено вірно.

За таких обставин, колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги в частині стягнення моральної шкоди, вважає, що суд першої інстанції правильно встановивши обставини спору, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Що ж стосується доводів апеляційної скарги в частині стягнення судового збору, то вони на думку колегії суддів заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

За приписами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України .

Як вбачається з матеріалів справи, позивач уточнюючи позовні вимоги просив стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 50 000 грн., за що сплачується судовий збір у розмірі 768, 40 грн. (1% ціни позову, але не менше 0,4% розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1921грн.)). Судом позовні вимоги задоволено частково у розмірі 10 000 грн., що становить 20% від ціни позову. А відтак, судові витрати, також підлягають стягнення пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме, з відповідача необхідно стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 153,68 грн., що становить 20% від 768, 40 грн.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про зміну рішення суду першої інстанції в частині стягнення судових витрат в розмірі 1921 грн., оскільки їх розмір слід зменшити до 153, 68 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому судове рішення в цій частині необхідно залишити без змін. При цьому, колегія суддів зазначає, що оскаржуване судове рішення в частині стягнення судового збору є необґрунтованим, а тому підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Баришівської районної ради Київської області задовольнити частково.

Рішення Яготинського районного суду Київської області від 13 серпня 2019 року в частині стягнення судового збору змінити. Стягнути з Баришівської районної ради Київської області (ідентифікаційний код 05408852) на користь держави судовий збір у розмірі 153 (сто п`ятдесят три) грн. 68 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: Є.М. Суханова

С.В. Лівінський