Постанова

від 22.08.2019 по справі 802/214/17-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 серпня 2019 року

Київ

справа №802/214/17-а

адміністративне провадження №К/9901/31442/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 7 лютого 2017 року (суддя Мультян М.Б.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2017 року (колегія у складі суддів: Сторчака В.Ю., Мельник-Томенко Ж.М., Ватаманюка Р.В.) у справі № 802/214/17-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ангар-Будсервіс до Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю Ангар-Будсервіс (далі - позивач або Товариство) звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом до Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - відповідач або ДПІ), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що не погоджується з висновками податкового органу, викладеними у акті перевірки та, відповідно, із прийнятим податковим повідомленням-рішенням.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 7 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2017 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000161401 від 13 січня 2017 року винесене Вінницькою об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Вінницькій області.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов до висновку що позивачем як під час перевірки, так і під час розгляду даної справи по суті підтверджено факт реальності господарських операцій первинними документами, які відповідають вимогам законодавства.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, податковий орган подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Доводи касаційної скарги дослівно повторюють доводи апеляційної скарги.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство наводить доводи, аналогічні викладеним у позові, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що на підставі направлення № 596/14 від 16 грудня 2016 року виданого Вінницькою ОДПІ Головного управління ДФС у Вінницькій області головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок окремих платників управління аудиту Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області Іщенко О.І. на підставі статті 20, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ Ангар-Будсервіс з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ Профбудкомплекс за період з 1 січня 2014 року по 29 липня 2016 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт № 1358/1401/35824035 від 23 грудня 2016 року, висновками якого встановлено порушення пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту по податку на додану вартість за травень 2016 року в сумі 20 840 грн та суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 20 840 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки 13 січня 2017 року Вінницькою об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Вінницькій області винесено податкове повідомлення-рішення № 0000161401, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 20 840 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що висновки акта перевірки Товариства щодо його операцій з ТОВ Профбудкомплекс податковий орган обґрунтовує відсутністю у ТОВ Профбудкомплекс необхідних умов та ознак, необхідних для здійснення задекларованих господарських операцій, стверджує, що дане підприємство фактично не надавало ТОВ Ангар-Будсервіс комплекс робіт по бетонуванню в травні 2016 року на суму 125 039,38 грн, а відтак податкові накладні зареєстровані в ЄРПН на адресу ТОВ Ангар-Будсервіс та відображення в податковому обліку ТОВ Ангар-Будсервіс в травні 2016 року не можуть вважатися такими, що підтверджують реальність проведення операцій з придбання даних послуг.

Суди першої та апеляційної інстанції встановили, що 17 лютого 2016 року між приватним підприємством Агро-Експрес-Сервіс (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Ангар-Будсервіс (Підрядник) укладено договір будівельного підряду № 17/02/2016.

27 травня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Ангар-Будсервіс (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Профбудкомплекс (Підрядник) укладено договір підряду № 10.

Судами першої та апеляційної інстанції досліджено первинні документи за вказаними правочинами, копії долучено до матеріалів справи.

В той же час, поза увагою судів попередніх інстанцій залишилось, що перевірку Товариства проведено на виконання ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва у справі № 760/6919/16-к. Судами не досліджено коли, відносно кого відкрито кримінальне провадження, за ознаками яких кримінальних правопорушень. Не встановлено, чи є вирок відносно посадових осіб Товариства, чи його контрагентів, та, якщо є, за якою статтею Кримінального кодексу України доведено обвинувачення та обставини злочину.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд вважає за необхідне зауважити, що захисту підлягають виключно законні права та інтереси юридичних осіб. Отже, розуміючи, що перевірка податковим органом проведена в межах кримінального провадження, суди попередніх інстанцій, приймаючи рішення, повинні переконатись, що досліджено всі обставини справи, зобов`язавши, якщо потрібно, податковий орган надати відомості щодо стану розгляду кримінальної справи та прийнятих в її межах рішеннях. Суди попередніх інстанцій також не позбавлені можливості самостійно перевірити певні відомості наявні в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Касаційний суд, розглядаючи касаційну скаргу Підприємства в межах її доводів, вважає висновки суду першої та апеляційної інстанцій передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Не встановлення та ненадання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення у справі, свідчить про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при розгляді справи.

Як встановлено частиною 1 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України в чинній редакції, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з частиною 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов`язок вживати визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За правилами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Верховний Суд вважає, що вище встановлені порушення, допущені як судом апеляційної, так і судом першої інстанцій, відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже Суд приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановив фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області задовольнити частково.

2. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 7 лютого 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2017 року у справі № 802/214/17-а скасувати та направити справу на новий розгляд до Вінницького окружного адміністративного суду.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник ,

Судді Верховного Суду