Ухвала

від 23.08.2019 по справі 813/2656/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 серпня 2019 року

Київ

справа №813/2656/18

адміністративне провадження №К/9901/23622/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2019 у справі №813/2656/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Терен Про до Головного управління ДФС у Львівській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю Терен Про звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області, Державної фіскальної служби України, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Львівській області №625698/40171634 від 02.04.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної позивача №4 від 16.08.2017;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати надіслану 16.08.2017 податкову накладну позивача №4 від 16.08.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.11.2018 позовні вимоги задоволено.

Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 15.07.2019 відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.11.2018 у справі №813/2656/18.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Головне управління ДФС у Львівській області 14.08.2019, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.

При вирішенні питання щодо відкриття касаційного провадження у справі за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Львівській області, судом з`ясовано наступні обставини.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.11.2018 позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управлінням ДФС у Львівській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, №625698/40171634 від 02.04.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної позивача №4 від 16.08.2017. Вирішено зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю Терен Про №4 від 16.08.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних за датою її подання.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач-1 оскаржив його у апеляційному порядку.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2019 вказану апеляційну скаргу було залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України (ненадання документа про сплату судового збору). Цією ж ухвалою заявнику визначено строк, терміном у десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, протягом якого особа має право усунути виявлені судом недоліки апеляційної скарги.

На виконання вимог вказаної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, Головним управлінням ДФС у Львівській області на адресу суду направлено заяву про продовження строку для усунення недоліків щодо надання документа про сплату судового збору, яка мотивовано неможливістю такої сплати у відведений судом строк у зв`язку з відсутністю на рахунку податкового органу бюджетних асигнувань.

Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12.02.2019 продовжив апелянту строк, терміном у десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків апеляційної скарги зазначених в ухвалі від 15.01.2019 про залишення апеляційної скарги бух руху.

На виконання вимог вказаної ухвали, апелянтом повторно на адресу суду скеровано клопотання про продовження строку для усунення недоліку апеляційної скарги, яке мотивовано неможливістю сплати судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі у відведений судом строк, у зв`язку з неналежним та несистематичним фінансуванням органів доходів і зборів з державного бюджету.

Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 06.03.2019 відмовив Головному управлінню ДФС у Львівській області у задоволенні клопотання про продовження строку для усунення недоліку апеляційної скарги, а апеляційну скаргу повернув заявнику.

Повторно, 07.06.2019, тобто з пропуском встановленого КАС України процесуального стоку на апеляційне оскарження, Головне управлінням ДФС у Львівській області звернулося до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.11.2018.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2019 апеляційну скаргу було залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 295 КАС України, оскільки наведені відповідачем-1 у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження підстави визнані судом неповажними; статті 296 Кодексу, у зв`язку з наданням доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі. Цією ж ухвалою відповідачу визначено строк на усунення виявлених судом недоліків, терміном у десять днів з дня вручення копії даної ухвали, протягом якого особа має право надати суду обґрунтовану заяву із зазначенням інших підстав та наданням доказів, які б підтверджували неможливість своєчасного вчинення процесуальної дії зі звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою у строк, визначений законом та надати платіжний документ про сплату судового збору.

Суд апеляційної інстанції керувався тим, що відповідач у клопотанні про поновлення пропущеного строку не навів поважних причин пропуску такого строку, які могли б бути визнані судом поважними.

На виконання вимог ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2019 про залишення апеляційної скарги без руху відповідачем-1, в межах визначеного судом строку, на адресу суду було скеровано клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження відповідач-1 послався на те, що на момент подання апеляційної скарги вперше останній з поважних причин були позбавлений можливості сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у даній справі, що призвело до її повернення заявнику. На думку контролюючого органу, повторне подання апеляційної скарги з порушенням строку на апеляційне оскарження відбулося з незалежних від його волі причин, оскільки тривалість проведення процедури сплати судового збору виключало можливість своєчасної сплати судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі. Відповідач зазначає, що Головне управління ДФС у Львівській області неодноразово зверталось до податкових органів вищого рівня для отримання коштів необхідних для сплати судового збору, а тому порушення порядку процедури адміністративного оскарження рішення суду першої інстанції, у зв`язку з несплатою судового збору, не повинно впливати на доступ до правосуддя.

Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 15.07.2019 визнав наведені відповідачем-1 підстави пропуску строку апеляційного оскарження неповажними, у зв`язку з чим відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України .

Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд дійшов висновку, що правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження є очевидним, розумні сумніви щодо їх застосування чи тлумачення відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження (пункт 4 частини перша статті 299 КАС України).

Враховуючи наведене, за результатами оцінки зазначених, у надісланому на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, клопотанні про поновлення строку апеляційного оскарження підстав, суд може визнати їх поважними та відкрити апеляційне провадження або визнати такі підстави неповажними, у зв`язку з чим відмовити у відкритті апеляційного провадження.

Як зазначено вище, суд апеляційної інстанції ухвалою від 18.06.2019 надавав відповідачу-1 достатній строк для усунення недоліків вдруге поданої апеляційної скарги щодо надання обґрунтованого клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження з наведенням інших причин поважності підстав пропуску такого строку. Наведені відповідачем-1 у клопотанні, надісланому на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, підстави пропуску строку апеляційного оскарження судом визнано неповажними, у зв`язку з чим у відкритті апеляційного провадження було відмовлено, що відповідає правильному застосуванню КАС України.

Зокрема, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд звернув увагу, що посилання відповідача на своєчасне подання апеляційної скарги при первинному зверненні до суду не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним з точки зору його практичного забезпечення. У справі Golder проти Сполученого Королівства Європейський суд з прав людини зазначив, що вказане право в силу своєї природи вимагає державного регулювання (яке може змінюватися залежно від місця та часу, з урахуванням потреб і ресурсів як суспільства, так і конкретних осіб). Разом з тим, таке врегулювання не повинно завдавати шкоди змісту цього права та конкурувати з іншими правами, встановленими Конвенцією.

Під такими законними обмеженнями Європейський суду з прав людини розглядає передбачені законом строки давності, заходи забезпечення позову, нормативне регулювання права звернення до суду.

З аналізу практики Європейського суду з прав людини вбачається, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, зазвичай, якщо: 1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа Мушта проти України); 2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справи Рябих проти Росії, Устименко проти України); 3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (справи Безруков проти Росії, Брумареску проти Румунії).

Існування процесуальних строків на оскарження судових рішень зумовлене вимогами щодо забезпечення швидкого та ефективного розгляду справ, дисциплінування поведінки учасників процесу. Саме тому закон передбачає різноманітні способи визначення проміжку часу, протягом якого такі учасники можуть здійснити свої процесуальні права.

Доводи касаційної скарги щодо встановлення судом апеляційної інстанції неправомірних обмежень у реалізації відповідачем-1 права на апеляційне оскарження судового рішення не спростовують вищенаведених висновків про очевидне правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту шостого частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі Перетяка та Шереметьєв проти України від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі Мельник проти України від 28.03.2006, заява №23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справі Креуз проти Польщі право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Обмежене фінансування або недостатність бюджетних асигнувань необхідних для сплати судового може бути причиною, що ускладнює здійснення такої сплати за подання апеляційної скарги, втім не надає особі права у будь-який необмежений час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Статтею 296 КАС України передбачено обов`язок особи, яка подає апеляційну скаргу, щодо одночасного надання документа про сплату судового збору.

Таким чином, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти всі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо своєчасної оплати судового збору.

Втім належних доказів вчинення Головним управлінням ДФС у Львівській області регулярних та послідовних дій для отримання належного фінансування з метою своєчасної сплати судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі, зокрема, з моменту виникнення права на апеляційне оскарження, податковим органом суду апеляційної інстанції надано не було.

Також, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зауважив, що надані відповідачем копії листів про збільшення суми коштів на сплату судового збору та повідомлень про здійснення безспірного списання коштів, не можуть бути належними доказами на підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки з наданих суду документів неможливо встановити стан рахунку Головного управління ДФС у Львівській області.

Також, Восьмий апеляційний адміністративний суд у своєму рішенні обґрунтовано зазначив, що відповідачем-1 у клопотанні про поновлення стоку на апеляційне провадження не наведено жодних обґрунтованих доводів та не надано належних і допустимих доказів на підтвердження наявності у останнього об`єктивних перешкод, які унеможливили реалізацію права на повторне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою в найкоротші строки.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов умотивованого висновку щодо наявності підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.11.2018 у справі №813/2656/18 .

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 333 КАС України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 5 частини першої, пунктом 2 частини другої статті 333 КАС України, -

у х в а л и в:

Відмовити Головному управлінню ДФС у Львівській області у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2019 у справі №813/2656/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Терен Про до Головного управління ДФС у Львівській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії .

Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

............................

І.Я. Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду